Захист МАН

1. ЗАХИСТ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ
Доброго дня, шановне журі, гості, учасники захисту І етапу дослідницьких робіт Малої
академії наук.
Мене звати Чичило Богдан, я учень 11 класу Успенівської загальноосвітньої школи.
Інтернет – це одне з великих випробувань нашого суспільства. Виникнувши як суто
технічний засіб передачі інформації, Інтернет перетворився на важливе соціальне,
економічне та навіть політичне явище.
Нещодавно я натрапив на інформацію, яка мене дуже зацікавила. Я дізнався, що у Північній
Карелії взагалі мережа Інтернет відсутня, точніше така, до якої ми звикли (доступний він
лише партійним діячам та пропагандистам способу життя Чуч Хе). Чому? Там
контролюється усе державною владою.
Спочатку було здивування, але потім я подумав про те що, може це і правильно. Тому, що
Інтернет це не тільки доступ до корисної інформації і можливість спілкуватися з тим, хто від
тебе далеко. Але це, також, і порносайти, і жорстокі онлайн-ігри, і можливість стати
жертвою кібер-злочину.
США, Велика Британія, Німеччина, Канада всі ці країни успішно функціонують в просторах
всесвітнього павутиння та мають велику ступінь захисту від такого небезпечного Інтернету.
А якщо порівняти Україну, Росію, країни Африки з такими розвинутими країнами як США и
Німеччина можна зрозуміти що, наразі ступінь безпеки між цими країнами сильно
відрізняється. І я захотів зрозуміти чому?
А ще, в мене виникло супутнє запитання - Інтернет повинен бути залежним від державного
регулювання, чи він повинен бути самокерованою інфраструктурою?
Отже метою свого проекту я обрав: визначення сучасного стану та можливих шляхів
правового регулювання мережі Інтернет в Україні.
Для реалізації даної мети визначені такі основні завдання:
1. З'ясувати ступінь наукової розробки проблеми правового регулювання мережі
Інтернет в Україні.
2. Дослідити становлення, сучасний стан та проблематику розвитку мережі Інтернет в
Україні.
3. Дослідити законодавчо-нормативну базу України щодо правового регулювання
мережі Інтернет.
4. Виявити основні факти порушень правил користування в мережі Інтернет, визначити
шляхи їх усунення.
Пропоную вам деякі тези з свого дослідження.
- Перші користувачі мережі Інтернет з'явились на території України ще за радянських
часів. У 1990 році було створено перші три вузли доступу до мережі. У тому ж році
було розпочато деяку підтримку української частини доменного простору мережі
Інтернет - домену .ua.
- Організація успішної боротьби з злочинністю на магістралях глобальної мережі
вимагає, перш за все, розбудови відповідної законодавчої бази. Перші закони
стосовно комп'ютерних злочинів були прийняті Швецією (1973), пізніше - у

2. Німеччині, Австралії, Італії, Франції, Іспанії, Канаді, Сполучених Штатах Америки,
які найбільше страждають від злочинів у сфері високих технологій.
- В Україні же, на сьогодні, відсутня законодавча база в якій конкретно розкривається
поняття «кіберзлочин»
Для розуміння процесів, що перебігають в такому складному негативному соціальному
явищі, як інтернет-злочинність, необхідно розглянути окремі її підвиди:
Найбільш часто здійснюються такі:
• розповсюдження порнографії
• Інтернет-шахрайство
Найбільш поширені та небезпечні:
• фальшиві рахунки на оплату з Інтернет-магазинів,
• шахрайський інтернет-магазин,
• фітинг,
• кіберсквотинг,
• крадіжка послуг,
• підроблені сайти благодійних фондів, Інтернет-кардинг,
• некриміналізований спам.
- Фрагментарний підхід до регулювання інформаційних відносин застосовувався на
початковому рівні становлення України як незалежної держави і має певні негативні
наслідки, серед них:
- ухвалення нормативно-правових актів у різних часових рамках, без узгодження
понятійно-категоріального апарату, що досить часто призводить до неоднозначного
трактування понять практиками;
- розбіжності у системі та структурі законодавства в сфері інформаційних відносин і
підходах до формування вказаної системи. Досить часто в систему законодавства на
рівні законів включають норми, які відображені у підзаконних нормативно-правових
актах. Це створює проблеми у правозастосуванні – виникнення колізій норм права;
- нові нормативно-правові акти досить часто концептуально не погодженні з
прийнятими раніше, що створює правовий хаос.
Можна зробити висновок: щоб мета правового регулювання Інтернет-відносин була
демократична, відповідала міжнародним нормам, ратифікованим Верховною Радою України
та Законам України:
при створенні інформаційного законодавства слід керуватися загальними принципами
Конституції України, а також базуватися на принципах свободи створення, отримання,
використання та розповсюдження інформації; об'єктивності, достовірності, повноти і
точності інформації; гармонізації інтересів людини, суспільства та держави в
інформаційній діяльності.