Підготував Радіон Ігор

2. Російська поетеса
українського
походження,
представниця
акмеїзму.

3. Справжнє ім’я Анни Ахматової — Анна Горенко.
Народилася 23 червня 1889 року під Одесою в родині
відставного інженера-механіка флоту. Складати вірші
почала ще в дитинстві. У 21 рік вийшла заміж за поета
Миколу Гумільова. З 1912 року, протягом десяти
наступних, вийшло друком п’ять поетичних збірок. В 1921
році чоловіка безпідставно звинуватили в
контрреволюційній змові й розстріляли. Під час Другої
світової війни Ахматова перебувала в евакуації в Ташкенті,
виступала зі своїми віршами перед пораненими в
госпіталях. 1962 року була завершена «Поема без героя» —
духовний заповіт і вершинне досягнення поетеси. Не стало
її 5 березня 1966 року.

4.  любовна і рефлексивна лірика (збірки «Чотки», «Біла зграя»,
«Подорожник», «Anno Domini»)
 лірико-епічні поеми («Поема без героя», «Реквієм пам'яті жертв
сталінських репресій»)
 вірші про війну
 переклади поезії (у тому числі Івана Франка).
Значна частина її творчості присвячена Україні. Зокрема — це
поетичний цикл «Київський зошит», збірка «Вечір». У 1958 році А.
Ахматова переклала на російську мову збірку поезій Івана Франка
«Зів'яле листя».

8.  Я научилась просто, мудро жить,
 Смотреть на небо и молиться Богу,
 И долго перед вечером бродить,
 Чтоб утомить ненужную тревогу.
 Когда шуршат в овраге лопухи
 И никнет гроздь рябины желто-красной,
 Слагаю я веселые стихи
 О жизни тленной, тленной и прекрасной.
 Я возвращаюсь. Лижет мне ладонь
 Пушистый кот, мурлыкает умильней,
 И яркий загорается огонь
 На башенке озерной лесопильни.
 Лишь изредка прорезывает тишь
 Крик аиста, слетевшего на крышу.
 И если в дверь мою ты постучишь,
 Мне кажется, я даже не услышу.

9. Час, як відомо, все і всіх розставляє на свої місця. Життя
письменниці підтверджує цю думку. Поезія А.А. Ахматової
витримала випробування часом. В нашому вірші поетеса
хотіла виразити думку, що життя – прекрасне. І ця краса
виражається не в походах у театри чи на світських вечорах,
воно розкривається для нас у простих речах. Треба радіти
тому, що ми маємо. Наприклад, ми можемо дивитися на
небо, ходити вечорами по вулицях, тішитися красою
природи і спостерігати велич творіння Бога.