Злочини проти життя та здоров’я особи

1. Злочини проти життя та здоров’я
особи

2. Об'єктом злочину є життя особи. Початком життя
вважається початок фізіологічних пологів. Кінцевим
моментом життя визнається настання фізіологічної
смерті, коли внаслідок повної зупинки серця і
припинення постачання клітинам кисню відбувається
незворотний процес розпаду клітин центральної
нервової системи і смерть мозку. Самогубство, тобто
заподіяння смерті самому собі, як і готування до
самогубства та замах на самогубство, не є кримінально
караними діяннями. Проте наявність прохання або
згоди потерпілого на позбавлення його життя не
звільняє того, хто це вчинив, від кримінальної
відповідальності за умисне вбивство.
В Україні медичним працівникам забороняється
здійснення еутаназії - навмисного прискорення смерті
або умертвіння невиліковно хворого з метою
припинення його страждань.

3. •Об'єктивна сторона злочину характеризується;
o1) діянням - посяганням на життя іншої особи;
o2) наслідками у вигляді фізіологічної смерті
потерпілого;
o3) причинним зв'язком між вказаними діянням
та наслідками.
Необхідними умовами кваліфікації протиправного
заподіяння смерті іншій особі у формі бездіяльності
за ст. 115 є обов'язок винного турбуватися про
потерпілого та наявність у нього можливості не
допустити настання його смерті (наприклад, батьки
з метою позбавити немовля життя тривалий час не
годують його, медичний працівник з тією ж метою
не виконує свої професійні обов'язки щодо хворого).

4. Суб’єкт злочину осудна особа, яка досягла 14-річного
віку.
Кваліфікуючі ознаки вказані в ч.2 ст. 115 ККУ і включають умисне
вбивство: 1) двох або більше осіб; 2) малолітньої дитини або
жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності; 3)
заручника або викраденої людини; 4) вчинене з особливою
жорстокістю; 5) вчинене способом, небезпечним для життя
багатьох осіб; 6) з корисливих мотивів; 7) з хуліганських мотивів;
8) особи чи її близького родича у зв'язку з виконанням цією
особою службового або громадського обов'язку; 9) з метою
приховати інший злочин або полегшити його вчинення; 10)
поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням
статевої пристрасті неприродним способом; 11) вчинене на
замовлення; 12) вчинене за попередньою змовою групою осіб; 13)
вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком
вбивства, передбаченого статтями 116-118 цього Кодексу; 14) з
мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у вигляді
прямого умислу.
Замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом,
коли винний передбачав настання смерті потерпілого і бажав цього,
але такі наслідки не настали з незалежних від його волі обставин.
Готування до вчинення умисного вбивства і замах на умисне
вбивство є кримінальне караними.

5. Безпосереднім об'єктом цього злочину є життя особи

6. Суб'єкт — осудна особа, яка досягла 14-річного віку і
перебувала під час вчинення злочину у стані сильного
душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок
протизаконного насильства, систематичного знущання чи
тяжкої образи з боку потерпілого.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується
прямим або непрямим умислом.
Психічне ставлення особи при вчиненні цього
злочину характеризують дві особливості:
1)умисел завжди є таким, що раптово виник, і
афектованим;
2) емоційний стан винної особи характеризується
сильним душевним хвилюванням, що певною мірою
знижує її здатність усвідомлювати свої дії або
керувати ними.

7. •Об'єктом цього злочину є життя особи.
Потерпілими від цього злочину є три категорії осіб:
 особа, яка вчинює суспільне небезпечне посягання і щодо
якої винний застосовує заходи необхідної оборони (ст. 36);
 особа, дії якої були неправильно оцінені винним (ст. 37);
 особа, яка вчинила злочин і щодо якої винний вживає
заходів із затримання (ст. 38).
Об'єктивна сторона злочину характеризується:
 діями у вигляді посягання на життя іншої людини;
 наслідками у вигляді заподіяння їй смерті;
 причинним зв'язком між зазначеними діями та
наслідками;
 певною обстановкою.
Стаття 118. Умисне вбивство при перевищенні меж
необхідної оборони або у разі перевищення
заходів, необхідних для затримання злочинця

9. Об'єкт злочину -
життя
новонародженої
особи.
Потерпілим від цього
злочину може бути лише
власна новонароджена
дитина матері.
Об’єктивна сторона злочину характеризується:
1)діями — посяганням на життя іншої новонародженої
дитини;
2)наслідками у вигляді її смерті;
3)причинним зв’язком між зазначеними діями та
наслідком;
4)часом і певною обстановкою — це діяння може бути
вчинено лише під час пологів або відразу після пологів.

10. Суб'єкт злочину спеціальний — ним може лише мати
потерпілої дитини, яка є осудною і на момент вчинення
злочину досягла 14-річного віку.
Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини може
бути вчинене у співучасті. Співвиконавець цього вбивства
підлягає кримінальній відповідальності залежно від обставин
справи за відповідною частиною (і пунктом ч. 2) ст. 115. Дії
підбурювача і пособника кваліфікуються, відповідно, за ч.3
ст.27 або ч.4 ст.117.
Суб’єктивна сторона характеризується прямим або
непрямим умислом. Психічне ставлення особи при вчиненні
цього злочину характеризують такі особливості:
1)його вчинення обумовлене емоційною напругою,
викликаною вагітністю і пологами та психічними процесами,
що їх супроводжували (зокрема сімейним конфліктом,
подружньою зрадою, матеріальними та іншими соціально-
побутовими негараздами);
2)тимчасовий психічний розлад послаблює здатність матері
усвідомлювати свої дії та керувати ними, у зв’язку з чим вона
є обмежено осудною.

11. Суб’єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16-
річного віку і перебуває у стані необхідної, уявної
оборони або правомірного затримання особи, що
вчинила злочин.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується
прямим або непрямим умислом. При цьому свідомістю
винного має охоплюватись той факт, що він діє в умовах
необхідної оборони або умовах, необхідних для
затримання злочинця. Мотивація дій винного при
перевищенні меж необхідної оборони має бути головним
чином обумовлена захистом від суспільного посягання
охоронюваних законом прав і інтересів. При перевищенні
заходів, необхідних для затримання злочинця,
домінуючим є певне спрямування дій винного — він
переслідує мету затримати особу, яка вчинила злочин, і
доставити її відповідним органам влади.

13. Об’єктом злочину є життя та здоров’я особи.

14. Суб'єкт загальний.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом
або необережністю. Якщо винний умисно схилив до
самогубства особу, яка не усвідомлює значення своїх дій,
вчинене, залежно від обставин справи, слід кваліфікувати за
відповідною частиною (і пунктом ч. 2) ст. 115.
Кваліфікуючими ознаками цього злочину є вчинення його
щодо:
1) особи, яка перебувала в матеріальній або іншій залежності від
винуватого;
2) двох або більше осіб (ч. 2 ст. 120), а особливо кваліфікуючою
ознакою - щодо неповнолітнього (ч. З ст. 120).
Самогубство - це умисне позбавлення себе життя. Жорстоке поводження
може проявитися у безжальних, грубих діяннях винного, які спричиняють
потерпілому фізичні чи психічні страждання - мордування, позбавлення їжі, ліків,
води, сну, одягу, житла, систематичне нанесення тілесних ушкоджень чи побоїв,
примушування до вчинення дій сексуального характеру тощо.

17. Об'єктом злочину є здоров'я особи.

18. Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-
річного віку.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується
прямим або непрямим умислом.
Залякування. Особливістю цієї ознаки при заподіянні умисного
середньої тяжкості тілесного ушкодження є те, що залякування
спрямовується, крім потерпілого, лише на його родичів, тоді як при
вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження воно
спрямовується проти будь-яких інших осіб. Крім того, особливістю
залякування при вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 122, є те,
що воно не охоплює собою дій, які утворюють примус потерпілого
чи його родичів до певних дій. Ця ознака як кваліфікуюча умисне
середньої тяжкості тілесних ушкоджень виділена окремо у ч. 2 ст.
122, тоді як у ч. 2 ст. 121 вона не передбачена.
Кваліфікованими видами умисного середньої тяжкості
тілесного ушкодження (ч. 2 ст. 121) є вчинення його з
метою: 1) залякування потерпілого або його родичів; 2)
їх примусу до певних дій; 3) з мотивів расової,
національної чи релігійної нетерпимості;

19. Об'єктом злочину є здоров'я особи.
Потерпілим від цього злочину може бути лише
особа, яка своїми діями (протизаконним
насильством чи тяжкою образою) викликала у
винного стан сильного душевного хвилювання.
Об'єктивна сторона злочину характеризується:
 діями (шляхом бездіяльності у зазначеному у ст. 123 стані його
вчинити неможливо);
 наслідками у вигляді тяжких тілесних ушкоджень;
 причинним зв'язком між зазначеними діями та наслідком, а
також
 часом і певною обстановкою вчинення злочину.
Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку і
перебувала під час вчинення злочину у стані сильного душевного
хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного
насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого.

21. Об'єктом злочину виступає здоров'я особи.
Об'єктивна сторона злочину характеризується:
1) діями;
2) наслідками у вигляді тяжких тілесних ушкоджень;
3) причинним зв'язком між зазначеними діями та
наслідками;
4) певною обстановкою.
Обов'язковою умовою кваліфікації заподіяння умисного тяжкого
тілесного ушкодження за ст. 124 є відповідна обстановка вчинення
злочину - перебування винного при вчиненні цього діяння у стані
необхідної оборони, уявної оборони або в умовах необхідності
затримання злочинця. Якщо буде встановлено, що винний не
перебував у такій обстановці, вчинене ним за наявності підстав слід
кваліфікувати за ст. 121.

23. Об'єктом злочину є здоров'я особи.
З об'єктивної сторони злочин характеризується вчиненням
тілесних ушкоджень двох видів:
1) легкого тілесного ушкодження (ч. 1 ст. 125);
•Ушкодження, що має незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більш
як шість днів (синець, подряпина тощо).
2) легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний
розлад здоров'я або незначну втрату працездатності (ч. 2 ст. 125).
•При його заподіянні потерпілому спричиняються короткочасний розлад
здоров'я або незначна стійка втрата працездатності. Короткочасним слід
вважати розлад здоров'я тривалістю понад шість днів, але не більш як три
тижні (21 день). Під незначною стійкою втратою працездатності слід
розуміти втрату загальної працездатності до 10%.
Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або
непрямим умислом.

25. Суб'єкт злочину загальний.
Суб'єктивна сторона характеризується умислом. При завданні
удару, побоїв або вчиненні інших насильницьких дій, що мають
характер мордування або вчиняються з метою залякування
потерпілого чи його близьких, умисел може бути лише прямим.
Кваліфікованими видами злочину (ч. 2 ст. 126) є вчинення описаних
у ч. 1 цієї статті діянь:
• 1) що мають характер мордування;
• 2) групою осіб;
• 3) з метою залякування потерпілого чи його близьких;
• 4) з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості.
Характеру мордування удари, побої або інші насильницькі дії
набувають тоді, коли вони полягають у багаторазовому або
тривалому спричиненні болю (щипання, шмагання, завдання
численних, але невеликих ушкоджень тупими чи гостроколючими
предметами, дія термічних факторів та інші аналогічні дії).

37. Об'єктом злочину є здоров'я вагітної жінки.

54. Клінічні випробування
лікарських засобів — це перевірка з
метою встановлення або
підтвердження їх ефективності та
нешкідливості. Відповідно до
законодавства клінічні
випробування лікарських засобів
провадяться тільки за наявності
письмової згоди пацієнта —
добровольця на участь у проведенні
таких випробувань, а якщо таким
пацієнтом є неповнолітній чи
недієздатний — за наявності
письмової згоди його законного
представника (щодо особи віком від
15 до 18 років чи визнаної обмежено
дієздатною — також і за її згодою).
Проте порушення цих вимог тягне
відповідальність за ст. 141 лише у
разі настання смерті пацієнта або
інших тяжких наслідків. До інших
тяжких наслідків у ст. 141 слід
відносити заподіяння потерпілому
тяжкого або середньої тяжкості
тілесного ушкодження.
Під письмовою згодою слід
розуміти оформлену відповідним
документом, що має підпис
пацієнта, згоду, яку він надав
добровільно, без будь-якого примусу.
При цьому мається на увазі, що
пацієнт та/або його законний
представник до надання вказаної
згоди отримали повну і правдиву
інформацію щодо суті та можливих
наслідків випробувань,
властивостей лікарського засобу,
його очікуваної ефективності,
ступеня ризику. До законних
представників пацієнта належать
Його батьки (усиновителі), опікуни
і піклувальники.
Суб'єкт злочину спеціальний.
Ним може бути керівник клінічних
випробувань або інший працівник
спеціалізованого лікувального
закладу, визначеного МОЗ, -
службова або неслужбова особа.
Службова особа, яка не належить до
вказаної категорії осіб, за аналогічні
діяння несе відповідальність за ст.
364, а особа, яка не є службовою, -
за ст. 138.
Суб'єктивна сторона злочину
визначається ставленням до наслідків
і характеризується необережністю.

61. Незаконними є також:
• а) трансплантація будь-яких органів і тканин, крім тих, що дозволені до
трансплантації МОЗ;
• б) проведення трансплантації закладами охорони здоров'я чи науковими
установами, які не мають право її провадити;
• в) взяття органів і тканин у таких категорій живих осіб, як неповнолітні,
недієздатні, ув'язнені, особи, які страждають на тяжкі психічні розлади,
мають захворювання, що можуть передатися реципієнту або зашкодити
його здоров'ю, особи, які раніше вже надали орган або частину органа для
трансплантації;
• г) взяття у живого донора іншого гомо трансплантату, крім одного із
парних органів або частини органа чи частини тканини;
• д) інше порушення встановленого порядку трансплантації.
Суб'єктивна сторона злочину у будь-якій із його форм характеризується
прямим умислом.
Для другої його форми обов'язковою є спеціальна мета: вилучення у
людини органів або тканин здійснюється з метою їх трансплантації. Якщо
таке вилучення здійснюється без вказаної мети, діяння підлягає кваліфікації
за іншими статтями КК, які передбачають відповідальність за заподіяння
тілесних ушкоджень. При цьому умисне заподіяння тілесного ушкодження,
яке супроводжувалось знущанням над особою і вилученням у неї органів чи
тканин, утворює сукупність злочинів, передбачених ст. 296, та. залежно від
наслідків ушкодження, - ст.ст. 121, 122 або 125.
Суб'єкт злочину загальний.

62. Кваліфікуючою ознакою вилучення у людини
шляхом примушування чи обману органів або
тканин є вчинення його щодо особи, яка перебувала:
а) в безпорадному стані ;
б) в матеріальній чи
іншій залежності від
винного (ч. З ст. 143).
Особливо кваліфікуючою ознакою вилучення у
людини шляхом примушування чи обману й органів
або тканин і водночас кваліфікуючою ознакою
незаконної торгівлі органами або тканинами людини
(ч. 5 ст. 143) є вчинення цих діянь за попередньою
змовою групою осіб.

63. Об'єктом злочину є здоров'я особи.
Предметом злочину є тільки кров живої людини і не є
ним, зокрема, сперма, а також плазма чи інші компоненти
крові, штучно виготовлені замінники крові людини, кров
щойно померлої людини тощо.
•Донорство крові та її компонентів — добровільний акт
волевиявлення людини, що полягає у даванні крові або її
компонентів для подальшого безпосереднього використання Їх
для лікування, виготовлення відповідних лікарських препаратів
або використання у наукових дослідженнях
Об'єктивна сторона злочину полягає у
насильницькому або вчиненому шляхом обману вилученні
крові у людини. Насильство може бути фізичним або
психічним.
•При фізичному насильстві завдаються удари, побої,
викручування рук, зв'язування тощо. Психічне насилля полягає в
погрозі застосувати фізичне насилля. При вчиненні цього
злочину насильство виступає як засіб примусити людину до
здачі крові та її компонентів.
•Злочин може бути вчинений і шляхом обману.