Короткий огляд шкіл та методів в європейському літературознавстві 19 століття

1. Школи і методи в європейському
літературознавстві ХІХ ст.
Бурлака Вікторія

2. Що таке літературознавча методологія?
• Літературознавча
методологія (грецьк. –
шлях дослідження) –
система методів, які
використовуються в
науці про літературу.

3. Літературознавча методологія залежить від
адекватного і повного пізнання літературного
процесу в усьому його розмаїтті, а тому вона не
може бути застиглою, аби за її допомогою
вичерпно і задовільно пояснити нові неповторні
художні цінності.

4. У зв’язку з цим кожна літературознавча школа,
яка опирається на літературу свого часу і
відповідні її суті засади, швидко виявляє власну
обмеженість і дає поштовх народженню нових
методологічних підходів.

5. Біографічний метод
(грецьк. – життя, пишу)
Спосіб вивчення літератури, при якому біографія
і особистість письменника розглядаються як
визначальний момент творчості.

6. Зачинатель біографічного методу
французький критик Ш.Сент-Бев
Основи методу він виклав у
праці “Літературно-критичні
портрети». Дослідник вважав за
потрібне вивчати біографії
великих людей, навіть не
студіюючи творів
письменників

7. В українському літературознавстві
ІІ половини ХІХ ст.
представником біографічного
методу був професор Львівського
університету О.Огоновський. Його
“Історія літератури руської” – це
поєднання біографічного
принципу аналізу з бібліографією
творів письменника. Він розглядав
художнє полотно як прояв
елементів біографії його автора.

8. Принцип біографічного методу був важливою
складовою дослідницьких методів І.Франка, пізніше —
О.Білецького.
Ю.Тинянов, Б.Ейхенбаум ввели поняття “літературний побут”,
звернули увагу на взаємозв’язки між художниками, їх
особистісними особливостями, психологією. Вони
стверджували, що особистість письменника так фіксується у
творі, що можна встановити його автора за стилем, за
неповторним “зчепленням слів”. Подальше вдосконалення
біографічний метод знайшов у працях І.Тена та Г.Брандера.

9. Культурно-історичний метод
Виник у Франції в середині ХIХ ст. – розглядав
обумовленість письменницької діяльності
внутріхудожніми явищами, перш за все – суспільною
психологією

10. Родоначальник культурно-історичної
школи Іполіт Тен.
• Визнавав мистецтво як форму пізнання життя.
• Вважав, що література залежна від особливостей суспільства, його
моралі та психології.
• Значна увага приділялась фольклору.
• Фактори, які Тен вважав визначальними для літературного розвитку:
«раса» (вроджений національний темперамент, вроджені, спадкові
якості), «середовище» (природа, клімат, соціальні умови), «момент»
(досягнутий рівень культури і традицій).

11. Досягнення культурно-історичної
школи:
створення історії національних літератур,
зародження принципів порівняльно-історичного
та психологічного літературознавства.

12. В Україні надбання цієї школи
використовував Іван Франко. Видатні
представники культурно-історичної
школи на Україні (М.Петров,
М.Дашкевич, П.Житецький та ін.).

13. Еволюційний метод
(лат. - розвиток)
Метод у літературознавстві, що склався у 60-80-ті ХІХ
ст. Розробляв цей метод послідовник І.Тена Фердінанд
Брюнетьєр у книзі «Еволюція жанрів в історії
літератури». Під впливом вчення про еволюцію
тваринного й рослинного світу представники цього
методу бачать мету науки про літературу у дослідженні
еволюції літературних жанрів.

14. Ф.Брюнетьєр
• прагнув вдосконалити вчення свого попередника з позиції
позитивістської філософії;
• звертався до посилення зв’язків літературознавства з природознавством;
• намагався створити критику, яка ґрунтувалася б на природознавстві
Дарвіна і Геккеля;
• на матеріалі трагедії, лірики, роману намагався продемонструвати, як той
чи інший жанр зароджується, зростає, стає досконалим, хилиться до
занепаду, вмирає;
• розчарувався у своїй теорії і намагався пояснити розвиток літератури
виключно дією її внутрішніх законів з погляду впливів та особистих
уподобань митців.

15. Психологічна школа
• Психологізація філософії, естетики, літературознавства —
процес характерний для європейської науки останньої чверті
ХIХ ст. У цей час зароджується психологічна поетики на
Україні (М.Тулов, П.Аландський).
• Вчені цієї школи вважали, що художній образ є засобом
пізнання внутрішнього світу митця, засобом формування
його думок і почуттів.

16. • В Україні її виникнення пов’язане з діяльністю
професора харківського університету Олександра
Потебні та його послідовників — Гонфельда, Овсянико-
Куликовського, Лєзіна, Харцієва, Райнова. Головний
об’єкт уваги представників цієї школи — внутрішній,
психологічний бік творчості. Дослідження психології
сприймання художніх творів. Художній твір ставиться у
пряму залежність від внутрішнього світу автора, від його
індивідуальної долі та рис особистості.

17. Дякую за увагу!