Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.

Аналітичний прогноз 2018: виклики і можливості

10,722 views

Published on

Прогнози 2017 і 2018 під загальною назвою “Виклики та можливості” - це збірки висновків експертів UIF про майбутнє інформаційних процесів у сферах міжнародної та внутрішньої політики, національної безпеки та оборони, економіки, правоохоронної та судової системи та освіти, що досліджуються на основі загальних тенденцій розвитку ґалузей протягом року.

Метою випуску щорічної збірки прогнозів експертів є інформаційне сприяння розширенню горизонту планування розвитку країни і як наслідок - ухвалення топ-менеджментом держави успішної стратегії на майбутні 10-15 років.

Published in: Data & Analytics
  • Be the first to comment

Аналітичний прогноз 2018: виклики і можливості

  1. 1. 2018виклики та можливості
  2. 2. Український інститут майбутнього – це незалежний аналітичний центр, що: • прогнозує зміни та моделює можливі сценарії розвитку подій в Україні та міжнародній політиці; • формулює конкретні рекомендації до дій; • пропонує ефективні рішення; • пропонує майданчик для дискусій на актуальні теми. Є спільним проектом представників українського бізнесу, політики та громадського сектору. Заснований влітку 2016 року. Структура Інституту: • Рада Засновників — визначає напрями розвитку Інституту, формулює стратегію та контролює її втілення. • Наглядова Рада — контролює дотримання цінностей Інституту, займається розробкою короткострокових стратегій, контролює їх втілення. • Виконавча дирекція — займається безпосереднім виконанням стратегій, адміністративними питаннями. Місія Українського інституту майбутнього (UIF) — проектування успішного майбутнього України шляхом експертних досліджень та дискусій, що стимулюватимуть ухвалення якісних політичних рішень як в українській, так і в міжнародній політиці. "Український інститут майбутнього" (UIF) працює за такими основними напрямами: • Міжнародна та внутрішня політика - директор напряму Юрій Романенко, експерт - Ігар Тишкевич; • Національна безпека та оборона - директор напряму Тарас Березовець,; • Економіка - директор напряму Анатолій Амелін, експерт – Ольга Хоменко, Яна Лаврик, Андріан Прокіп; • Правоохоронна та судова система - директор напряму Антон Геращенко, експерт - Денис Монастирський, Тетяна Ющенко. • Освіта та компетенції майбутнього - експерт Микола Скиба. • Інфраструктура - директор напряму Володимир Шульмейстер, експерт Ярослав Пилипчук. Виконавчий директор "Українського інституту майбутнього" - Віктор Андрусів. Ukrainian Institute for the Future is an independent think-tank, which: • forecasts changes and designs possible scenarios of the developments in Ukrainian foreign and domestic policies, • provides specific recommendations for policy action; • proposes effective solutions; • offers a discussion platform on current topics. UIF is a joint project of the Ukrainian representatives of business, politics, and public sector. Founded in summer 2016. UIF Organizational Structure: • Board of Founders determines the direction of the UIF development, defines the strategy and monitors its implementation. • Supervisory Board monitors compliance with the values of UIF, develops short-term strategies, and supervises their implementation. • Executive Directorate deals with direct implementation of the strategy and administrative matters. UIF Mission is designing of a successful future for Ukraine, through expert studies and discussions that will promote and contribute the adoption of high-quality political decisions both in Ukrainian and international politics. Institute’s fields of expertise: • Foreign and domestic policy: Head - Yuriy Romanenko, expert – Ihor Tysckevych • National security and defense: Head - Taras Berezovets, • Economics: – Head Anatoliy Amelin, expert – Olha Khomenko, Yana Lavryk, Andrian Prokip. • Law enforcement and judicial system: Head Anton Herashchenko, experts – Denys Monastyrskyi, Tetiana Yuschenko. • Education and competences of future - expert Mykola Skyba. • Infrastructure - Head Volodymyr Shulmeyster, expert Yaroslav Pylypchuk. Executive Director of Ukrainian institute for the future is Victor Andrusiv
  3. 3. 1.ПЕРЕДМОВА 4 2.Ю. РОМАНЕНКО. 2018 РІК: ТРУДНОЩІ ЗБЕРЕЖЕННЯ СТАРОГО, ОСТРАХ ВИНИКНЕННЯ НОВОГО 6 3.М. БЄЛЄСКОВ. США: ТЕСТ НА ПЕРЕВІРКУ АДМІНІСТРАЦІЇ ТРАМПА 40 4.Н. КОВАЛЬ. ЄС 2018: НАДІЯ НА ПОЗИТИВНИЙ ПЕРЕЛОМ 58 5.П. ЩЕЛИН. РОСІЯ – 2018: СЦЕНАРІЇ І ВИКЛИКИ 68 Д. НЕКРАСОВ. ПРОГНОЗ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ РОСІЇ 78 6.І. КУСА. БЛИЗЬКИЙ СХІД 2018: КОНФРОНТАЦІЯ ЧИ ДЕЕСКАЛАЦІЯ 82 7.І. ТИШКЕВИЧ. ДОНБАС: ЗАТЯГУВАННЯ ЧАСУ ЧИ МИРОТВОРЦІ БЕЗ МИРУ 94 8.А. АМЕЛІН, Я. ЛАВРИК ЕКОНОМІЧНИЙ ПРОГНОЗ 102 9.М. СКИБА. ОСВІТА 2018: ІНІЦІАТИВАVS ІНЕРЦІЯ 128 10.Т. ЮЩЕНКО. Д. МОНАСТИРСЬКИЙ. КЛЮЧОВІ ПОДІЇ РЕФОРМИ СУДУ І ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ В 2018 142 ЗМІСТ 2018 виклики та можливості
  4. 4. виклики та можливості2018 лись. Американська демократія змогла встояти проти ексцентричної політики Трампа, і значною мірою завдяки цьому вдалось встояти Україні, не здавши ані Крим, ані Донбас. Щодо інших наших прогнозів, логіка запропонованих сценаріїв виявилась досить точною, незважаючи на окремі помилки. Зокрема, ми прогнозували зростання внутрішньої політичної деста- білізації у другій половині 2017 року з метою проведення дострокових виборів, і навіть визначали ключових гравців: Саа- кашвілі, Тимошенко, “Свобода” та інші. Як бачимо, осінь минула в протестах та протистоянні опозиції з владою. Ми помилились щодо того, що дострокові вибори таки будуть призначені, це свід- чить про стійкість влади і слабкість опо- зиції. Повністю підтвердився наш про- гноз щодо конфлікту на Сході України, а саме: ми давали понад 50% вірогідності, що бойові дії будуть відновлені, а шанси реалізації Мінська-2 менші за 10%. Еко- номічний прогноз був достатньо пози- тивний і ситуація, загалом, виявилась подекуди навіть кращою, аніж ми про- гнозували. Так, зростання ВВП відпові- дало нашому реалістичному прогнозу і склало 2,3%, тоді як інфляція під кінець року вийшла у песимістичний сценарій, і за прогнозами НБУ складе 12,2 %, а за нашим торішнім прогнозом – 13%. Курс валюти перевищив навіть наші позитивні очікування і склав 26,6 грн/дол, за нашим прогнозом – 27,6 грн/дол. Підсумовуючи, можна сказати, що наш підхід до про- гнозування ключових сценаріїв розвитку 2017 року значною мірою виправдав себе, і ми можемо використати його для про- гнозування наступного року. Чого ж очікувати від 2018 року? Між- народна політика продовжує пережи- вати турбулентність, запущену в сюрп- ризному 2016. Однак, ми схиляємося до того, що 2018 рік стане роком визна- СИТУАЦІЯ МАЛА достатньо безна- дійний вигляд для нас, і на цьому фоні дедалі гучнішими були голоси про необ- хідність пошуку компромісів з Росією. Сьогодні, озираючись назад, можна ска- зати, що найгірший сценарій не здійс- нився, і це не відбулось завдяки інститу- там американської демократії. Як ми і прогнозували, команда Дональда Трампа спробувала розпо- чати налагодження стосунків із Крем- лем. Однак, квапливість росіян зіграла злий жарт із Майклом Флінном, рад- ником Президента з питань безпеки, і замість спроб укласти «Велику угоду» – генерал став підозрюваним ФБР. У подальшому ситуація розвивалась для росіян ще гірше, інформація про мож- ливе втручання у вибори перетворилась на безпрецедентні санкції проти росіян, і Трамп, зрештою, таки відмовився від намірів домовитись із Путіним. У “Про- гнозі 2017” ми говорили про те, що сце- нарій «Миротворець», який передбачав «Велику угоду», поступово перейде у сце- нарій «Прагматичний», або інакше «ні війни, ні миру». І в цьому ми не поми- Віктор Андрусів, виконавчий директор UIF Якщо б мене запитали, як назвати рік, що минає, я б без вагань назвав 2017 роком американської демо- кратії. Сьогодні вже дуже важко згадати ті гнітючі настрої та очікування, які панували рівно рік тому, а саме ризик великої угоди між Трампом і Путіним, вико- ристовуючи інтереси України. 4 Передмова Передмова C
  5. 5. Серйозним викликом стануть зовнішні борги, котрі має виплатити Україна. У 2018 році також слід очікувати впровадження двох дуже важливих реформ, що були ухвалені минулого року: освітня та судова. Щодо першої, то вже станом на 1 вересня має бути пере- підготовлено 22 тисячі вчителів почат- кової школи. Судову ж реформу очікує цілий комплекс заходів, починаючи від зміни кількості окружних судів, закінчу- ючи повномасштабним кваліфікаційним оцінюванням суддів. Загалом, дивлячись на наступний рік з позиції сьогоднішнього дня, можна ска- зати, що це перехідний рік. Ми очіку- ємо, що по-справжньому кризовим буде 2019 рік, на який накладається дуже багато політичних та економічних фак- торів, такі як вибори і ризики дефолту на тлі виплати значних сум зовнішніх бор- гів. Перехід означає, що більшість полі- тичних гравців зосереджуватимуться на накопиченні ресурсів і підготовці до 2019 року, тому будуть уникати кризових ситуацій. Водночас, від того, наскільки успішно ми пройдемо 2018-й, залежить наша спроможність відповісти на головні виклики 2019 року. Висловлюю вдячність засновникам Українського інституту майбутнього, а також всім небайдужим громадянам, які долучились до фінансової підтримки нашої організації. Без вашого внеску цей прогноз не став би можливим. Особливо вдячний нашим авторам, як команді UIF, так і тим, хто приєднався до написання цього документу. Саме завдяки вашій якісній роботі ми можемо представити сценарії та ключові події 2018 року широ- кому загалу. Впевнений, що дана доповідь допо- може кожному читачеві не тільки краще зрозуміти, чого очікувати від наступ- ного року, а й підготуватись до нього. Бо, як відомо, «попереджений – значить озброєний»n ченості у багатьох кризах. Так, курс на жорстку політику США щодо Росії може принести перші свої плоди у вигляді мирного поступу на Донбасі. Ми очікуємо, що починаючи з другої поло- вини 2018 буде реалізовуватись миротворча операція з метою стабілізації регіону. Зменшення агресії Росії також може бути зумовлена додатковими факто- рами, як-от: вибори президента РФ та проведення Чемпіонату світу з футболу. Із турбулентно- сті почне виходити і ЄС. Так, у 2018 році буде завершено вихід Британії та роз- почнуться важливі реформи функціону- вання європейських інститутів. Неспо- кійним буде залишатися Близький Схід, і, великою мірою, саме там можна очіку- вати «чорних лебедів», які можуть підір- вати стабілізаційні процеси міжнародної політики. У внутрішній політиці рік буде від- буватись під символом майбутніх пре- зидентських та парламентських виборів. Це визначатиме логіку поведінки клю- чових політичних гравців, а саме: ство- рення коаліцій, концентрацію ресурсів та розгортання штабів. І влада, і опози- ція розпочнуть змагання у популізмі, що означає серйозне зменшення динаміки реформ, а, відповідно, і серйозне змен- шення підтримки Заходу. Це також буде складний рік для української економіки. Так, наш прогноз говорить про те, що слід очікувати падіння гривні до 29,6 грн/ дол, та досить високу інфляцію на рівні 11%. Чимало зовнішніх факторів можуть значно погіршити економічні показники, оскільки є побоювання щодо можливого стрімкого зміцнення долара, що нега- тивно позначиться на цінах на сировину. Український інститут майбутнього 5 Загалом, дивлячись на наступний рік з позиції сьогоднішнього дня, можна сказати, що це перехідний рік. Ми очікуємо, що по-справжньому кризовим буде 2019
  6. 6. виклики та можливості2018 породжують нові виклики. Які уроки подав нам 2017 рік, щоб ми зробили пра- вильні висновки на 2018-й? Розпочнемо з нагадування про те, що ж прогнозував UIF у грудні 2016 року, коли з'явився наш перший прогноз. Тоді, після перемоги Дональда Трампа на пре- зидентських виборах в США, ситуа- ція для України на 2017 рік мала доволі похмурий вигляд через можливу спробу нового господаря Білого дому домови- тися з Кремлем на умовах, не вигідних для України. Нагадаємо, ми виходили з того, що на глобальному рівні у 2017 році були можливі три базові сценарії: «Миро- творець» (G1), «Прагматичний» (G2) та «Конфронтаційний» (G3). При цьому ПОДІЇ 2017 РОКУ, що минає, під- твердили цю істину. Такі різні лідери Сі Цзиньпінь, Ілон Маск і Мухаммед бен Салман показали нам приклад, як гравці, що ставлять перед собою чіткі цілі і мають волю до їх досягнення, здатні вести свої держави та організації до нових висот. Навпаки, брак волі й неба- жання адекватно дивитись на ситуацію або ж дурна впертість залишити все як є на тлі глибоких трансформацій у світі лише поглиблюють кризові ситуації та Юрій Романенко, директор програми міжнародна та внутрішня політика UIF Вінстон Черчилль якось ска- зав: «Не бійтеся майбутнього. Вдивляйтеся в нього, не обма- нюйтеся щодо нього, але не бійтеся. Вчора я зійшов на капітанський місток і побачив велетенські, як гори, хвилі та ніс корабля, що впевнно їх роз- різав. І я запитав себе, чому корабель перемагає хвилі, хоч їх так багато, а він один? І збагнув – причина в тому, що у корабля є мета, а у хвиль – немає. Якщо ми маємо мету, то завжди прийдемо туди, куди хочемо». "Якщо ми маємо мету, то завжди прийдемо туди, куди хочемо" 6 2018 рік: труднощі збереження старого, острах появи нового П 2018 рік: труднощі збереження старого, острах виникнення нового
  7. 7. цеси в умовах управлінської імпотен- ції. Як це має вигляд – добре видно на прикладі каталонської кризи в ЄС або в Україні. Цей сценарій передбачає, що гравці можуть з нього вийти або на сце- нарій «Миротворець», або перейти до «Конфронтаційного». Сценарій «Конфронтаційний» роз- гортається, коли один або кілька грав- ців намагаються змінити баланс сил на свою користь, використовуючи насиль- ство як інструмент примусу інших грав- ців до нового балансу. Простіше кажучи, це війна (регіональна або глобальна) в умовах вичерпання усіх інших аргументів вирішення конфлікту. У рамках цих трьох сценаріїв ми вважали, що найвірогідніший варіант подій у 2017 році – коли на хвилі ейфо- рії після перемоги на президентських виборах Дональд Трамп спробує одним махом вирішити ключові проблеми у відносинах із Росією, Європою та Азією у межах сценарію «Миротворець», але за півроку перечепиться через численні перешкоди, і далі ситуація вийде на сце- нарій «Прагматичний». Ми вважали, що саме «Прагматичний» сценарій буде базовим на глобальному рівні, оскільки тертя між гравцями з низькою та висо- кою динамікою розвитку визначає їхню зацікавленість зберегти найбіль- ший простір для маневру. Саме цей сце- нарій забезпечує такий стан справ. висока залежність України від зовнішніх чинників визначала формат внутрішніх сценаріїв. Їх ми визначили як «Стабільний», «Керована дестабілізація», «Некерована дестабілізація». Сценарій «Миротворець» передбачав, що ключові гравці світової системи (США, Китай, ЄС, Росія) зможуть прийти до консенсусу щодо головних супе- речностей на глобальному та регіональ- ному рівнях. При цьому залежність регі- ональних та локальних гравців від своїх глобальних патронів визначала харак- тер поступок, які вони здійснювали «заради миру і процвітання на всій пла- неті». Домовленості забезпечуються у рамках існуючих глобальних інститу- тів (ООН, НАТО, СОТ та інші) з імовір- ністю їх поновлення. Керованість проце- сами зберігається. Сценарій «Прагматичний» перед- бачав, що в цілому чинний статус-кво принципово не зміниться за наявно- сті можливих зрушень і турбулентно- сті на регіональному рівні, де розхиту- ється чинна архітектура світопорядку. У рамках такого сценарію у гравців домі- нує принцип «кожен сам за себе». При цьому актори з високою динамікою роз- витку (наприклад, Китай, Туреччина) поступово зміцнюють свої позиції на гло- бальному і/або регіональному рівні, поки гравці з низькою динамікою (ЄС, США, Росія) зосереджені на утриманні того, що мають. Сторони з низькою динамі- кою часто потрапляють у патові ситуа- ції або цуґцванґ, позаяк не мають волі та ресурсів спробувати змінити статус-кво, остерігаючись ризиків, що збільшують загрозу колапсу. Це призводить до нако- пичення викликів, які каталізують про- Український інститут майбутнього 7 У грудні 2016 року, після пере- моги Дональда Трампа на пре- зидентських виборах в США, ситуація для України на 2017 рік виглядала у досить похму- рих тонах.
  8. 8. виклики та можливості2018 8 2018 рік: труднощі збереження старого, острах появи нового Нарешті, щодо Європи, ми вважали, що в прагматич- ному сценарії у Франції пере- може збалансована фігура на кшталт Алена Жюппе, чия політика щодо Росії буде досить жорсткою. При цьому ми прогнозували що «в Німеччині за такого сце- нарія можлива невпевнена перемога партії Ангели Меркель на парла- ментських виборах до бундестагу з незнач- ною перевагою. Меркель у такому разі не матиме стійких позицій, що підштовхува- тиме її до компромісів з іншими політич- ними силами Німеччини». Як бачите, в цілому ми не помили- лися щодо базових сюжетів 2017 року. Дональд Трамп справді намагався розі- грати сценарій G1 на старті своєї прези- дентської каденції, але швидко уперся в deep state США. Консолідований опір з боку республіканців і демократів при- звів до безпрецедентного тиску на Білий дім, що потягло за собою відставку рад- ника президента США з національної безпеки Майкла Флінна вже за місяць після призначення. Більше того, інформа- ція про той безпрецедентний тиск, який чинила Росія на президентських виборах в США, призвела до того, що позиції аме- риканських «яструбів» різко посилилися, і влітку Конгрес ухвалив закон про санк- ції щодо Росії, різко розширивши можли- вості тиску на Москву. При цьому Трамп опинився у підвішеному становищі, адже його соратники і партнери потрапили під пильний погляд американських пра- воохоронних органів через занадто тісні зв'язки з Росією. Тенденція посилення політики США щодо Росії набирала обер- тів протягом усього 2017 року, і зачепила усі, бодай трохи значущі сфери націо- нальної безпеки. Як наголошував вже зга- даний Черчилль, «американці завжди зна- ходять єдине правильне рішення. Після того, як перепробують усі інші». Ми не виключали розгор- тання «Конфронтаційного» сценарію на регіональних майданчиках, але практично не допускали його на глобаль- ному рівні, оскільки жоден із великих гравців не заці- кавлений у режимі тотальної ескалації. Стосовно України ми про- гнозували, що своїми діями на Близькому Сході та в Україні Путін ризикує посилити позиції яструбів як в оточенні Дональда Трампа, так і в Конгресі США. «”Яструби” будуть осторонь на першому етапі, коли Трамп зайде до Овального кабінету і спро- бує реалізувати свої плани щодо пом'як- шення відносин із Росією. Однак, у міру пробуксовки реалізації сценарію G1, їхній вплив почне зростати і позиція США посилюватиметься». Ми також прогнозували, що «з боку США санкції проти Росії у рамках такого сценарію, як мінімум, збережуться на нинішньому рівні». При цьому Європа також збереже режим санкцій. Трамп спри- ятиме зростанню видобутку нафти і газу, що буде утримувати ціни на цю сировину на рівні 40–60 доларів. Це збільшуватиме навантаження на бюджет Росії, обмежуючи її потенціал для розширення ескалації. Ми стверджували, що «у відносинах з Європою США почнуть зміцнювати своїх союзників у Східній та Південно-Схід- ній Європі у сфері безпеки, поки Німеч- чина і Франція перебуватимуть у стагна- ції. Польща, Румунія, Прибалтика можуть отримати додаткову допомогу від США у формі кредитів на переозброєння їхніх армій та передислокації додаткових неве- ликих контингентів американської армії на території цих країн». Стосовно України, ми вважали, що «США не будуть підтримувати Київ фінан- сово, за часів Обами, «але до кінця року Київ може отримати партії летальної зброї у рамках програми допомоги на 2017 рік». В цілому ми не помилилися щодо базових сюжетів 2017 року.
  9. 9. Український інститут майбутнього 9 новий американський президент, можливо, і був би радий встановити ближчі відно- сини з Путіним, але жорсткий контроль з боку Конгресу і необхідність йти на компро- міси з Республіканською партією штовхнули його в обійми «яструбів». Трійку в складі віце-президента Майка Пенса – радника з нацбезпеки Герберта Макмастера – глави Пентагону Джеймса Меттіса американ- ські експерти називають найбільш яструби- ною за останні 30 років. Як наслідок, замість ослаблення санкцій Росія отримала їх жор- сткість, а курс Вашинґтона на надання Укра- їні летальної зброї до кінця року викриста- лізовувався у конкретний фінансовий план Конгресу та його схвалення з боку відпо- відних державних інститутів США. Фак- тично, сьогодні остаточне рішення лиши- лося тільки за Дональдом Трампом. У Європі Росія 2017 року зазнала обме- женої невдачі через провал націоналістів на президентських і парламентських вибо- рах у Франції. Тактично невдалими для Кремля можна вважати результати вибо- рів у Німеччині, де Ангелі Меркель вдалося виграти вибори. Однак результат правої популістської партії AfD та лівої Die Linke показує, що в німецькому суспільстві почи- нається розтікання електорату з центру до більш радикальних політичних сил. І це висхідна тенденція. При цьому Путіну направду вдалося досягти суттєвих успіхів на Близькому Сході, особливо у Сирії, де завдяки вій- ськовій підтримці Кремля Башару Асаду вдалося зміцнити свої позиції. Де-факто Ісламська держава розгромлена до кінця листопада, що дало змогу Кремлю зро- бити заяву про швидке згортання військо- вої операції у Сирії. Ми бачимо, що сьо- годні Росія, разом з Іраном і Туреччиною, намагається виробити формат врегулю- вання конфлікту в Сирії, причому їй вда- лося досягти значного прогресу в цьому напрямку. Детальніше про це ви можете почитати далі у розділі Іллі Куси по Близькому Сходу. На рівні Європи, наш прогноз G2 також виявився влучним. Після важких ударів по Євросоюзу через Брексіт у 2016, 2017 рік став роком відносного зміцнення позицій «євроцентристів». У Франції президент- ські вибори виграв Еммануель Макрон, через місяць закріпивши перемогу вража- ючими результатами своєї політичної сили на парламентських виборах, а на виборах у Німеччині у вересні, як ми і прогнозували, не надто впевнену перемогу здобула Ангела Меркель на чолі ХДС/ХСС. Щодо Росії, згадаємо наш прогноз у G2, для неї критичним є фактор часу, оскільки санкції Заходу вимотують економіку РФ у довгостроковій перспективі. Хоча, як ми пізніше показали у доповіді «Межі стійко- сті Росії» наприкінці травня 2017 року, не слід переоцінювати вплив санкцій на стій- кість Росії. Навіть за ціни 20 доларів за барель, Росія має запас міцності від 3 до 5 років. У 2017 році Володимир Путін діяв у логіці «мінімізація витрат, максималіза- ція вигод за рахунок асиметричних дій на вразливих для США та Європи майдан- чиках». У рамках цієї логіки Путіна в 2017 році Росія як зазнала невдач, так і досягла низки перемог на регіональних майданчи- ках. Найбільшими невдачами Росії у 2017 році стала невиправдана ставка на Дональда Трампа. На теперішній момент вже немає жодних сумнівів, що Росія активно втруча- лася у виборчий процес в США, аби збіль- шити шанси Трампа на перемогу. При цьому Найбільшими невдачами Росії у 2017 році стала невиправдана ставка на Дональда Трампа.
  10. 10. виклики та можливості2018 10 2018 рік: труднощі збереження старого, острах появи нового ного партнерства у Брюсселі 24 листо- пада. Докладніше цю тему розкрито в розділі, який підготувала Надія Коваль. Китай на XIX з'їзді КПК накреслив нову дорожню карту, спираючись на «цілі двох столітніх ювілеїв». Перша столітня мета – побудувати “середньозаможне суспільство” до 2021 року, тобто до столітньої річниці засну- вання КПК. У рамках цієї мети Китай повинен досягти масового процвітання і практично ліквідувати бідність. Друга столітня мета Китаю – пере- творити країну на «повністю розвинену і передову країну» до 2049 року. Таким чином, Китай має наступальну стратегію, спрямовану на розширення його впливу і зміцнення країни як сві- тової держави. Пекін не зацікавлений у військових конфліктах з США сьо- годні, оскільки йому буде потрібно ще близько 20 років, щоб підтяг- нути свій військовий потен- ціал до рівня Америки. Однак його зовнішня політика стає дедалі активнішою, особливо в азіатському регіоні, який поступово перетворюється на «задній двір Пекіна». Росія займає стратегічно оборонну позицію, намагаю- чись вижити в умовах, коли її соціальна та економічна модель не встигають адаптуватися до такого мін- ливого світу. Президент Росії відкрито заявив, що низькі ціни на вуглеводні є однією з головних загроз для національ- ної безпеки Росії (тобто – технічний про- грес є загрозою). Тому, щоб залишатися в ролі глобальної держави, Росія почала використовувати хаос як форму захи- сту, оскільки в цьому варіанті може реа- лізувати той єдиний компонент, який протягом всієї її історії мав для неї пер- шорядне значення – армію. Генеруючи низку криз на регіональних майданчиках, Росія намагається вибивати собі той фор- Базові глобальні сценарії у 2018 році Зупинимося на мотиваціях ключових гравців, чиї позиції важливі для розу- міння перспектив України в 2018 році. Тут не відбулося істотних змін порівняно з 2017 роком. США будуть займати стратегічно обо- ронні позиції, продовжуючи перефор- матування внутрішньої та зовнішньої політики, але при цьому вони можуть проводити наступальну політику на регі- ональних майданчиках. Американці, напевно, посилюватимуть позицію щодо Росії, поглиблюючи співпрацю у сфері безпеки з країнами Центральної та Схід- ної Європи. Паралельно вони намага- тимуться знайти складні компроміси із серйозно зміцнілим Китаєм, щоб впли- нути на позицію КНДР, яка перетвори- лася на реальний головний біль через успішну ракетну програму. Азія сьогодні у явному пріоритеті США, тому Вашингтон намагати- меться зміцнити свої від- носини з союзниками у Східній та Південно-Схід- ній Азії, які серйозно про- сіли через внутрішню тур- булентність у США на тлі Китаю, що різко посилився. Деталь- ний аналіз ситуації щодо зовнішньої та внутрішньої політики подано у розділі Миколи Белескова. Європейський союз у 2018 році буде зосереджений на внутрішніх пробле- мах. Еммануель Макрон, Ангела Меркель, Жан-Клод Юнкер і Дональд Туск запро- понували масштабну програму реформ ЄС, прагнучи їх запустити напередодні виборів до Європарламенту в 2019 році. Тому Євросоюз сконцентрується на вну- трішній перебудові та уникатиме додат- кових ризиків. Ця позиція була чітко зафіксована на останньому саміті Схід- Євросоюз скон- центрується на внутріш- ній перебудові та уникатиме додаткових ризиків.
  11. 11. Український інститут майбутнього 11 мат світового порядку, де вона зберігатиме власні позиції. Про це відкрито заявив Die Press 12 листопада 2017 року почесний голова президії Ради із зовніш- ньої та оборонної політики Сер- гій Караганов. «Росія може стати на десяти- ліття головним постачальником безпеки в Євразії включно з Євро- пою. З відходом Америки – і на Близькому Сході. Ми сподіваємося робити це спільно з Європою, без- перечно, певною мірою з Китаєм та Індією», – сказав він. Якщо ми подивимося на дії Росії за останні роки, то побачимо, що Кремль чітко дотримувався такої логіки. Путін поси- лив конфлікт у Сирії, увійшовши в нього на боці Асада і забезпечивши таку інтен- сивність конфлікту, яка породила міль- йонну армію біженців до Європи. Фактор біженців Кремль почав використову- вати для того, щоб розривати анексію Криму і Донбас в обмін на знищення ІГІЛ, де вихідці з російського Північ- ного Кавказу грали найважливішу роль. Така ж ситуація спостерігається і з КНДР, де Росія зіграла ключову роль у приско- ренні ракетної програми, яка дала змогу Пхеньяну перетворитися на реальну загрозу для США. Як наслідок, ми спо- стерігаємо як Вашингтон судомно нама- гається знайти важелі впливу на КНДР, а Кремль чекає ситуації, коли «клієнт» дозріє до нової угоди. Однак Путін не всемогутній. Такі масштабні ігри вимага- ють величезних ресурсів в умовах скоро- чення звичної для Росії ресурсної бази. А ось із цим величезні проблеми, які поро- джують злам державної моделі, що сфор- мувалася при Путіні. Про це пише Павло Щелін у розділі про Росію. Росія почала використову- вати хаос як форму захи- сту, оскільки в цьому варі- анті може реа- лізувати той єдиний ком- понент, який протягом всієї її історії мав для неї першо- рядне значення – армію. G2 «ПРАГМАТИЧНИЙ» – БАЗОВИЙ СЦЕНАРІЙ 2018 РОКУ Ми вважаємо, що базовим сценарієм у 2018 році залишатиметься сценарій G2 «Прагматичний». Це пов'язано з тим, що глобальним гравцям буде надзви- чайно складно дійти згоди з усіх ключо- вих конфліктних позицій. Як зазначає почесний професор історії та міжнародних відносин у Бостонському університеті Ендрю Басевич у своїй статті в №5 авторитетного Foreign Affairs за цей рік: «Реакція на плинні зміни світового порядку в руслі принципу «Америка понад усе» повинна початися з визнання того, що ера однополярності завершилась, і ми всту- пили в епоху багатополярного світу. Деякі країни, такі як Китай та Індія, виходять на перший план. Інші, які звикли грати провідну роль, такі як Франція, Росія та Велика Британія, переживають згасання, зберігаючи залишки колишнього впливу. У третій категорії – держави, місце яких у новосформованому порядку ще належить визначити. Наприклад, Німеччина, Індо- незія, Іран, Японія і Туреччина». На його думку, «що стосується Сполучених Шта- тів, то вони, ймовірно, збережуть перевагу в найближчому майбутньому, але перевага не означає гегемонію». У рамках такої моделі наявність про- тиріч на одних регіональних майданчи- ках не заважає знаходити консенсус на інших, підтримуючи крихкий баланс в цілому на глобальному рівні. Цей сценарій добре проілюстровано розвитком ситуації на прикладі регіону Близького Сходу і Магрибу, де протягом 2017 року США, країни ЄС і Росія досягли хиткого консенсусу щодо ситуації у Сирії, до якої залучено кілька великих регіональ- них акторів в особі Ірану, Туреччини, Сау- дівської Аравії, Ізраїлю, Катару, курдів. У результаті таких домовленостей на БC виникає ситуація, де можуть бути реалі- зовані локальні сценарії «Миротворець» і «Конфронтаційний».
  12. 12. виклики та можливості2018 Якщо Путін й надалі затягуватиме рішення по Донбасу, то Вашингтон буде готовий піти на надання Україні летальної зброї. 12 2018 рік: труднощі збереження старого, острах появи нового нових і нових перемог, які легітимізують його владу в Росії. Поки є такі перемоги, його влада виправдана, навіть якщо населення та еліти несуть великі витрати через авантюрну політику. Однак, щойно режим проходить свій «Сталінград», його ресурсна база починає швидко роз- сипатися і настає крах. У такій самій пастці в 1930-ті роки опинився Адольф Гітлер, який постійно піднімав ставки у грі із Заходом, кори- стуючись його внутрішніми конфлік- тами для нав'язування свого порядку. Однак така тактика спрацьовувала рівно до того моменту, поки Захід не почав відповідну мобілізацію, що закінчилася Другою світовою війною. У цій логіці США 2018 року повинні будуть розширити санкції щодо Росії, паралельно зміцнюючи пояс безпеки в Центральній та Східній Європі. Вашин- ґтон намагатиметься в 2018 році оста- точно зірвати будівництво газопроводу «Північний потік-2» для того, щоб роз- ширити свої можливості входу на енер- гетичний ринок ЄС зі скрапленим газом і зберегти залежність Західної Європи від поставок через Україну та Польщу. У відповідь Росія буде намагатися зір- вати санкційну політику Європейського союзу, використовуючи контекст пар- Оскільки нас найбільше цікавить Україна, то спробуємо дати відповіді на питання, що глобальний «Прагматич- ний» сценарій означає для нашої країни. Рік Трампа у владі показав, що екс- травагантна twitter-політика нового аме- риканського президента не змогла впо- ратися з deep state. Тому в 2018 році тенденція на обмеження безладної полі- тики Трампа з боку Конгресу продов- житься. Як показують останні заяви наприкінці листопада 2017 року Май- кла Флінна у справі про вплив Росії на президентські вибори в США, буде з'яв- лятися нова інформація про взаємо- дію команди Трампа з росіянами. Тому можна прогнозувати, що тенденція на посилення тиску на Росію з боку США збережеться. Трамп буде під надто пиль- ною увагою Конгресу, щоб реалізувати варіант «швидкого миру» з Росією, який він спробував проштовхнути в січні 2017 року. Зниження такого тиску, як нео- дноразово заявляли топові американ- ські чиновники, буде прямо пов'язане з діями Росії на Донбасі. Виконання Крем- лем Мінських домовленостей у пов- ному обсязі призведе до зниження санк- цій, і, навпаки, якщо Володимир Путін й надалі затягуватиме рішення по Дон- басу, то Вашингтон буде готовий піти на надання Україні летальної зброї. Тим більше, що під це готова вже вся зако- нодавча база і потрібен лише підпис Трампа. Однак Росія перебуває у своїй логіці, яка суперечить американській. З одного боку, їй потрібен перепочинок для того, щоб оптимізувати витрати на активну зовнішню політику і внутрішні збитки, що сформувалися в умовах, коли ціни на нафту були дуже високими. Це вимагає утримання від конфліктів, тим більше, що в 2018 році у Росії дві важливі сим- волічні події – вибори президента і Чем- піонат світу з футболу. З іншого боку, імідж переможця вимагає від Путіна
  13. 13. Український інститут майбутнього 13 Цьогоріч ми вирішили більшою мірою зосередитись на розгляді ситуації в Україні Україна у 2018 році Цьогоріч ми вирішили більшою мірою зосередитись на розгляді ситуації в Укра- їні, тому значну увагу приділили пози- ціям внутрішніх суб'єктів політичного процесу. Розвиток ситуації в Україні у 2017 році повністю вписався у канву, прописану в нашому "Прогнозі на 2017 рік". Ми про- гнозували, що 2017 року з трьох сцена- ріїв (стабільний, керована дестабіліза- ція, некерована дестабілізація) базовим буде другий, який на виході має кілька підваріантів: а) Два варіанти дострокових виборів до Верховної Ради; б) масові протести зі спробою виве- сти їх на дострокові вибори ВРУ і президента; в) спроба силового перевороту, в яку могли наважитися зіграти як Петро Порошенко, через військовий стан, так і табір конкурентів в особі однієї або кількох ФПГ (наприклад, Коломойський). Як бачимо, спроби дострокових вибо- рів провалилися, а ось масові протести стали тенденцією осені 2017 року. Сило- вий варіант ми спочатку розглядали як малореалістичний. ламентських виборів в Італії та зростаюче невдоволення низки країн ЄС втратами від санк- цій. Росія також продовжува- тиме вибудовувати нову архітек- туру безпеки на Близькому Сході за допомогою Ірану і Туреччини, намагаючись закріпити свій успіх у регіоні після вдалого для себе року в Сирії. У той же час, не можна виключати, що в Кремлі все- таки наважаться на операцію з Донбасу, не чекаючи 2 лютого 2018 року, коли Трамп може під- писати введення нових розши- рених санкцій на базі нового закону, ухваленого Конгре- сом влітку 2017 року. Ініціа- тива Путіна щодо миротворців ООН восени 2017 року та активізація групи Волкера-Суркова показують, що в Кремлі не хотіли б такого розвитку сце- нарію, тому можуть піти на поступки щодо Донбасу. Імовірність такого кроку ми оцінюємо в 30–40%. Більш докладно цю мотивацію розглянув Ігар Тишкевич у розділі "Прогнозу" про Донбас. Імідж пере- можця вима- гає від Путіна нових і нових перемог, які легітимізу- ють його владу в Росії. Поки є такі пере- моги, його влада виправ- дана, навіть якщо насе- лення та еліти несуть великі витрати через авантюрну політику.
  14. 14. виклики та можливості2018 14 2018 рік: труднощі збереження старого, острах появи нового това й раніше були сильні позиції. Не менш важливо, що президентові вда- лося наблизити до себе провідного орга- нізатора Народного фронту – Олексан- дра Турчинова, який може очолити штаб на президентських виборах 2019 року. Турчинов допомагає Порошенку знайти компроміси з однопартійцями, що важ- ливо у світлі збільшеного впливу Арсена Авакова. Саме конфліктні лінії Поро- шенка з Аваковим визначають межі стій- кості правлячої коаліції. Конфліктна ситуація навколо затримання 31 жовтня сина Авакова – Олександра, який опи- нився під ударом НАБУ, стала тестом на міцність коаліції. Незважаючи на різкі заяви з обох сторін, ситуація продемон- струвала, що Порошенко та Аваков сьо- годні не готові піти на поглиблення протистояння, з огляду на відсутність рейтингу у НФ та низькі рейтинги у БПП. Таким чином, на рівні правля- чої коаліції до кінця 2017 року ми маємо нестійку рівновагу, яку підтримують БПП та НФ, виходячи з меркантильних інтересів утримання влади. Очевидно, що цей інтерес буде їх тримати, як міні- мум, до президентських виборів. Отже, підіб'ємо підсумки 2017 року в українській політиці, окресливши клю- чові процеси, гравців і чинники, які впливатимуть на події 2018 року. Для початку пройдемося позиціями основних гравців, за допомогою яких розкриємо ключові сюжетні лінії в укра- їнській політиці. ПЕТРО ПОРОШЕНКО ТА ПОЛОВИНЧАСТІ УДАЧІ Президентові України Петрові Поро- шенку вдалося зберегти вигідний для себе баланс, який дає йому можливість перебувати на «вершині гори». Незважа- ючи на численні конфлікти з партнерами по коаліції, Порошенко продемонстру- вав чудеса політичної еквілібристики та спромігся вберегти коаліцію від роз- валу. До цього його підштовхувало розу- міння, що дострокові вибори до Верхов- ної Ради сьогодні жодних додаткових бонусів не дадуть, а от нові проблеми – легко. Порошенкові вдалося вибудувати ситуативний союз з Рінатом Ахметовим, який дає змогу в потрібні моменти отри- мувати необхідну підтримку Верхов- ної Ради та на сході країни, де в Ахме-
  15. 15. Український інститут майбутнього 15 Найгрубішою внутрішньополітич- ною помилкою Петра Порошенка, була спроба позбавлення громадянства Міхеїла Саакашвілі. Сумнів- ний спосіб надання громадянства Саа- кашвілі призвів до такої ж сумнівної спроби його позбав- лення, яка спричи- нилась до сумно- звісного прориву Саакашвілі через україно-польський кордон. Сумнівний спосіб надання громадянства Саакашвілі призвів до такої ж сумнів- ної спроби його позбавлення, яка спри- чинилась до сумнозвісного прориву Саа- кашвілі через україно-польський кордон. Цей прорив показав усьому світу, що українська держава не контролює свій кордон не тільки на сході, а й на заході України. До того ж, підсвітився конфлікт між Порошенком та Аваковим. Голова МВС не захотів застосовувати насиль- ство при перетині Саакашвілі кордону, справедливо вважаючи, що це виставить його у невигідному світлі перед Захо- дом і виборцями, а також може слугу- вати одним із приводів для відставки Верховною Радою. У результаті Саа- кашвілі, який навесні 2017 року мав рей- тинг на рівні 5-6% отримав прекрасний інформаційний привід, що перетворився на серіал із протестами під Верховною Радою. Такі гравці як Ігор Коломойський та Юлія ТимошенкТимошенко вбачали у Саакашвілі «торпеду», за допомогою якої можна послабити позиції президента і правлячої коаліції. Іронія долі полягає в тому, що спочатку Порошенко вико- ристовував Саакашвілі як торпеду проти Ще однією важливою перемо- гою для Петра Порошенка стала націоналізація Приватбанку, яка ослабила позиції олігарха Ігоря Коломойського. Націоналіза- ція відбулася досить безболісно як для економіки України, так і для Коломойського, який отри- мав можливість вивести гроші на закордонні рахунки. Вочевидь, ця опе- рація була частиною угоди між Коло- мойським та Порошенком під примусом США, які виставляють націоналізацію «Привату» як одну з ключових вимог для отримання допомоги. Але подальші дії Коломойського показують, що він не готовий змиритися з цим рішенням і буде створювати проблеми чинному президенту. Ключовою та найгрубішою внутріш- ньополітичною помилкою Петра Поро- шенка у 2017 році, на наш погляд, була спроба позбавлення громадянства лідера «Руху Нових сил» Міхеїла Саакашвілі. Саме конфліктні лінії Порошенка з Аваковим визначають межі стійкості правлячої коаліції.
  16. 16. виклики та можливості2018 16 2018 рік: труднощі збереження старого, острах появи нового ОДНАК, БУЛИ Й ОЧЕВИДНІ ПРОБЛЕМИ. По-перше, якщо брати від- носини з ЄС, очевидно, що Україна підійшла до пев- ного максимуму, який можна досягти в існуючому форматі. Це показав саміт Східного партнерства, що пройшов наприкінці листо- пада 2017 року у Брюсселі. Євросоюз сьогодні зайня- тий внутрішньою тран- сформацією і не хоче брати на себе великі зобов'язання. Це добре видно на прикладі того, як ЄС пішов від ініціативи «Східне партнерство плюс», що передбачає тісніше співробітництво з країнами, які вже отримали асоціацію (Україна, Грузія, Молдова). Перш за все, якщо брати проблему конфлікту на Донбасі, то Україна про- довжує іти у фарватері своїх захід- них союзників, фактично не пропону- ючи альтернативних рішень. Виникнення спецпредставника в США по Україні Курта Волкера було добрим знаком, що у Вашинґтоні вирішили взятися системно за вирішення української проблеми. Тим більше, що Волкер –дуже глибоко в темі суперечностей України та Росії. Але це не виключає варіанту, що за вирішення конфлікту на Донбасі Вашинґтон буде, перш за все, закривати свої інтереси, і пасивне очікування результатів перего- ворів між Кремлем і Білим домом може принести неприємні сюрпризи. Деталь- ніше ми написали про це у розділі про Донбас. Однак посилення переговорних позицій у діалозі із Заходом та Росією нерозривно пов'язане зі зміцненням вну- трішньополітичних позицій та економіки України. Відсутність серйозних проривів на цих напрямках обумовлює зовнішньо- політичну пасивність та слабкість україн- ських позицій. своїх конкурентів, включно з тим же Коломойським, Тим- ошенко та Яценюком. Ця ситуація із Саакашвілі учер- гове показала, що нездат- ність української еліти про- рахувати стратегічні наслідки своїх тактичних кроків є її генетичним прокляттям. Через домінування тактич- них мотивацій так само дво- їстий вигляд мають досяг- нення Петра Порошенка у зовнішній політиці. З одного боку, вдалося уникнути просідання у стосунках із США, Німеччиною та Францією, яке очі- кувалось у 2016 році. Результати виборів у Франції та Німеччині виявилися най- кращими для України, які можна було очікувати. Також після прикрого прора- хунку 2016 року АП щодо однозначної ставки на Гілларі Клінтон вдалося вибу- дувати відносини з новою адміністра- цією президента США Дональда Трампа. При цьому посилення позицій «яструбів» у Конгресі та нового уряду США привело до того, що було здійснено низку безпре- цедентних у новітній історії кроків щодо посилення тиску на Росію, зокрема закон про санкції проти Росії, Ірану та КНДР. Саме тому можна констатувати, що у вза- єминах із США, Францією, Німеччиною у 2017 році ситуація склалася найкращим чином. Великою перемогою Петра Олексі- йовича в 2017 році було введення у дію Угоди про асоціацію України з Європей- ським союзом та безвізового режиму. Незважаючи на серйозні проблеми із запуском безвізу та асоціації через полі- тичну ситуацію в ЄС (особливо після консультаційного референдуму в Нідер- ландах, який міг зірвати введення асоці- ації), Україні вдалося довести до кінця рішення, що 2013 року спричинили Євромайдан. Можна констатувати, що у взаєминах із США, Францією, Німеччиною у 2017 році ситуація склалася найкращим чином.
  17. 17. Український інститут майбутнього 17 ширення функціонування української мови в освітніх установах подавалося як пере- мога над Росією. Однак ця квапливість депутатів Верховної Ради абсолютно випус- тила з уваги зовнішньополітичні наслідки такого кроку, а Петро Порошенко, який мав усі важелі впливу на процес ухвалення закону, не втрутився у потрібний момент. Ця ситуація та інші послідовні кроки з боку влади, наприклад, перейменування в Києві «Московського проспекту» на «проспект Бандери» (за яким пішли відповідні кроки польського парламенту) не залишають сум- нівів, що Порошенко буде використовувати такі кроки в гуманітарній політиці на пре- зидентських виборах 2019 року. Тому ми маємо справу не з помилкою, а із систем- ною політикою, яка восени 2017 року при- вела Україну до системних проблем у відносинах з Угорщиною, Польщею, Руму- нією. Ці конфлікти можуть стати почат- ком більш серйозного зсуву у Центральній та Східній Європі, про який вже почина- ють замислюватися наші західні сусіди. Він полягає у більш жорсткій і прагматич- ній взаємній політиці. До цього зсуву Укра- їна абсолютно не готова. Як приклад можна навести висловлювання керівника варшав- ського Центру стратегічних досліджень Вітольда Юраша: «Є підстави припускати, що Польща готує «перезавантаження» від- носин із Росією. Звісно, росіянам доведеться щось Варшаві запропонувати (ще мож- ливий варіант, при якому ми спровокуємо такий конфлікт із Берліном, яким нас вирі- шать провчити, але я думаю, це не відбу- деться). Тут виникає питання, чи зможуть люди, які займаються польською зовніш- ньою політикою, отримати за готовність Польщі піти на угоду щось конкретне, або все обмежиться речами, які не мають жод- ної цінності, але добре продаються у ЗМІ. На жаль, я б ставив на другий варіант, тому що у Польщі є хороші карти, але вона не вміє ними грати. Польщі було б добре стати важливим гравцем в Україні та в Білорусі, тоді нашу точку зору будуть вра- Особливо яскраво це стало видно у конфліктах між Україною та Угорщиною через закон «Про освіту» та конфлікт між Україною та Польщею через потрактування історії. Очевидно, що Угорщина і Польща мають свої внутрішні чин- ники, які змушують їх педалювати проблемні питання у відносинах з Україною. Очевидно, що в ряді вимог Будапешт і Варшава несправедливі до Києва і явно намагаються використати сьогоднішню слабкість України у внутріш- ньополітичних цілях. Але це не скасовує з боку України розуміння простої істини – якщо ти слабкий, знаходишся в агресив- ному конкурентному полі та не розумієш наслідків своїх кроків, то краще не роби такі кроки, які можуть твою слабкість пере- творити на колапс. Тобто не можна при- пускатися помилок, які залежать від тебе, сподіваючись, що помилки інших грав- ців виправдають твої. З цього погляду, Київ зробив усі помилки, що тільки можна зро- бити, аби ускладнити відносини з Угорщи- ною та Польщею у невідповідний момент. Наприклад, скандальні правки до 7-ї статті в законі «Про освіту» ухвалювалися в останній момент виключно з кон'юнктур- них міркувань, щоб зіграти на патріотич- них настроях частини виборців, яким роз- Київ зробив усі помилки, що тільки можна зробити, аби ускладнити відносини з Угорщиною та Польщею у невідповідний момент. Будапешт і Варшава в ряді вимог несправедливі до Києва і явно намагаються використати сьогоднішню слабкість України у внутрішньо- політичних цілях.
  18. 18. виклики та можливості2018 18 2018 рік: труднощі збереження старого, острах появи нового Виразнішим став курс на реставрацію старої системи, що дістало вираження у протистоянні НАБУ з ГПУ, гальмуванні реформ, численних корупційних скандалах АРСЕН АВАКОВ – ПАРАМІЛІТАРНИЙ ДЖОКЕР Протягом 2017 року Арсен Аваков зміц- нив свої позиції, перебравши на себе значну частку впливу у «Народному фронті» після відставки Арсенія Яце- нюка навесні 2016 року. Контроль Ава- кова над МВС і низкою парамілітарних організацій разом із наявністю системи спілок на рівні Києва та регіональних еліт зробили його великим головним болем Порошенка. Без повноцінного контр- олю над силовим блоком Порошенко не може повністю взяти на себе управління державою, але президент не може при- брати Авакова без наслідків для правля- чої коаліції. Крім того, загальна слабкість силового блоку, ілюстрована кількома гучними вбивствами у центрі Києва, залишає відкритим питання, що зможе зробити Петро Порошенко, якщо парамі- літарні групи, близькі до Авакова, об'єд- наються з політичними партіями, що опонують президентові. Власне кажучи, за станом на кінець 2017 року можна кон- статувати, що Арсен Аваков опинився у позиції джокера із силовим ресурсом, який вибирає, хто буде його союзни- ком у наступному циклі політичної гри. Саме тому влітку 2017 року в ЗМІ почали ходити чутки про переговори Авакова з Юлією Тимошенко. Проблема Авакова (як і «Народного фронту») – у відсутності рейтингових позицій, які можна конвертувати на пре- зидентських і парламентських виборах 2019 року. Оптимальний шлях – об'єд- нати «Народний фронт» з БПП, щоб пар- тія влади виступила єдиним фронтом. Так вже відбувалося за часів президент- ства Леоніда Кучми, коли партія влади намагалась виступити єдиним фронтом, запустивши під парламентські вибори проекти НДП у 1998 році і виборчий блок «За єдину Україну» у 2002-му. Обидва проекти зазнали краху. Зараз переговори про злиття «Народного фронту» і БПП ховувати. Охолодження відносин із Києвом, провал «перезавантаження» з Мінськом вважають у нас аргументом на користь зближення з Росією. Тим самим Варшава демонструє повне нерозуміння ситуації: вона переконана, що сідає за стіл перегово- рів зі слабкими картами. Політика поля- гає в умінні грати на кількох роялях, тобто використовувати два або три інстру- менти одночасно, але у нас вважають, що достатньо по черзі підходити то до одного, то до іншого». Цей діагноз зовнішній політиці Польщі повною мірою стосується й української, відмінно демонструючи пастку тактичної реальності, яка призвела до ускладнення відносин України із західними сусідами в 2017 році. Таким чином, для Петра Порошенка, як і в цілому для країни, підсумки року є поло- винчастими. З одного боку, вдалося уник- нути найгірших сценаріїв у внутрішній та зовнішній політиці, а з другого, дедалі виразнішим став курс на реставрацію ста- рої системи, що проявилося у протистоянні НАБУ з ГПУ, гальмуванні реформ, числен- них корупційних скандалах, гучних вбив- ствах політиків, громадських активістів та силовиків. Усі це віддзеркалило фактичний параліч державної машини, яка працює в режимі оперативного реагування в умовах економічної бази, що стискається.
  19. 19. Український інститут майбутнього 19 Проблема Авакова – у відсутності рейтингових позицій, які можна конвертувати на президентських і парламентських виборах 2019 року. розмістив жорсткий пост, адресований західним союзникам України, де зазнача- лося, що українська криза є загальноєв- ропейською, і Захід повинен виконувати зобов'язання, взяті у Будапештському меморандумі. ЮЛІЯ ТИМОШЕНКО, ЯКА ЗАВЖДИ «ПРОТИ» Юлія Тимошенко протягом 2017 року посилила активність, позиціонуючи себе як «головного борця з корупцій- ним режимом». Соціологічні опитування показують, що вона справді має найви- щий рейтинг, але це – залишки колиш- ньої слави. Фактично Тимошенко і Поро- шенко показують плюс-мінус однакові рейтинги у 8–10% від загальної кіль- кості опитуваних респондентів. Коли ж соціологи виділяють тих, що визна- чилися, то відсоток зростає до 13–15%. Однак ці результати практично ні про що не говорять, оскільки вони не відо- бражають реальний стан справ в умовах, коли близько 50–60% виборців не визна- чилися, або ж не готові йти на вибори. Тобто соціологи дають картину настроїв не більш як від 40–45% тих, що визна- чилися. Усі серйозні потенційні кан- дидати в президенти і політичні партії йдуть в купі, маючи рейтинги 4–10%. При цьому, як показало дослідження Україн- ського інституту майбутнього в листо- паді 2016 року, 70% українців не довіря- ють жодному українському політикові. За рік ситуація абсолютно не змінилася і можна навіть сказати –погіршилася. Від- сутність довіри до політичних інститу- тів та ключових фігур з боку суспільства є головною характеристикою поточного моменту. У цій ситуації працює логіка політич- ної боротьби, яку ми позначили в мину- лому прогнозі – політичні сили діляться на два умовні табори на підставі базових мотивацій. загальмувались через безліч кон- фліктів інтересів. Тому майбутнє такого проекту туманне. Однак дедалі виразніше про- глядається стратегія Арсена Борисовича зіграти в нішеві політичні проекти із «сило- вим душком». На правому фланзі такою силою може висту- пити «Національний корпус» на чолі з Андрієм Білецьким, який ретельно вибудовує орга- нізаційну структуру і потен- ційно здатний підтягти до себе інші праві організації. На лівому фланзі видно спробу запустити «соціалістичний проект» на чолі з епа- тажним Іллею Ківою. У разі, якщо Вер- ховна Рада ухвалить рішення про змен- шення виборчого бар'єру для політичних партій, скажімо, до 2%, такі проекти отримують непоганий шанс пройти в парламент на наступних виборах. Ще один елемент політики Авакова в 2017 році – публічне позиціонування як «яструба». Наприклад, 28 листопада глава МВС на своїй сторінці у Facebook Без повноцінного контролю над силовим блоком Порошенко не може повністю взяти на себе управління державою, але президент не може прибрати Авакова без наслідків для правлячої коаліції.
  20. 20. виклики та можливості2018 20 2018 рік: труднощі збереження старого, острах появи нового кашвілі з його «Рухом Нових сил», Валентина Наливайченка з рухом «Спра- ведливість», політичні проекти Віктора Медведчука, до яких можна віднести Надію Савченко, партію Вадима Рабіно- вича-Євгенія Мураєва «За життя». У рамках цієї логіки легко пояснити, чому Юлія Тимошенко і Валентин Нали- вайченко публічно підтримали Міхеїла Саакашвілі у конфлікті з Порошенком, а зав'язані на Ігоря Коломойського Семен- ченко і Соболєв стали базовим елемен- том протестного руху «Визволення». Усі вони зацікавлені у зміні наявного балансу, оскільки це відкриває можливо- сті до розширення їхнього впливу. При цьому Тимошенко як найваж- чий гравець у таборі опозиції зараз нама- гається виступити в ролі консолідую- чої сили для всіх незадоволених. Тому вона, з одного боку, підтримує протести під Верховною Радою, які розгорнув Саа- кашвілі, а з другого, тримається дещо на відстані, щоб не отримати негативу в разі їхьої поразки. Парадоксально, але Саа- кашвілі, який у 2015-2016 роках виступав у ролі її конкурента, створюючи загрозу для її електорального поля, сьогодні перетворився на інструмент боротьби з У першому таборі опинились полі- тичні партії, які мають найбільші фрак- ції у Верховній Раді, але при цьому рей- тинги низькі або такі, що падають. Логіка їхніх дій спрямована на утримання ситу- ації, тобто збереження влади. Це БПП, «Народний фронт», Радикальна партія, частина Опозиційного блоку, пов'язана з Рінатом Ахметовим, який виступає як ситуативний союзник Петра Порошенка. Проміжне становище посідає «Само- поміч», частина представників якої активно залучена до протестів під пра- пором Саакашвілі і виступає за переви- бори Верховної Ради та президента, але при цьому сама партія втратила значну частину підтримки виборців. В іншому таборі знаходяться полі- тичні сили з високими рейтингами, але вони мають невеликі фракції у Верховній Рад, або взагалі перебувають поза пар- ламентом, з потенціалом зростання. До таких партій можна віднести «Батьків- щину», Громадянську позицію Анатолія Гриценка, УКРОП Ігоря Коломойського і пов'язану з ним частину Самопомочі в особі Семена Семенченка та Єгора Собо- лєва, частину Опозиційного блоку, зав'я- зану на Сергія Льовочкіна, Міхеїла Саа- МОТИВАЦІЇ НА ВТРИМАННЯ МОТИВАЦІЇ НА ЗМІНУ Фракція в Раді (осіб) Рейтинг (%) БПП 138 Близько 10% знижується НФ 81 1–2% відсутні Самопоміч 25 5–7% знизився Радикальнапартія Ляшка 20 6–7% стабільний Група«Волянароду 18 Конгломерат мажоритарників Партія“Відродження” 26 Рейтинг відсутній, основні позиції на мажоритарці Фракція в Раде (осіб) Рейтинг (%) Опозиційнийблок 43 Близько 6–8% трохи виріс «Батьківщина» 20 8–10% росте «Свобода» 4–5 3–4% вагаються «Укроп»ворбіті впливу близько 15–20, але своєї фракції не має Рейтинг мінімальний, «Демократичний альянс» немає 0,6–1% Партія МіхеїлаСаакашвілі немає Близько 4–6% ПартіяРабіновичата Мураєва“Зажиття” 2 Близько 6–7% “Громадянська позиція” АнатоліяГриценка немає Від 4 до 6% Логіка політичної боротьби, яку ми позначили в минулому прогнозі – політичні сили діляться на два умовні табори на підставі базових мотивацій.
  21. 21. Український інститут майбутнього 21 Тимошенко япотрібно буде вирішити проблему розширення свого електорального поля й укласти союзи з іншими великими гравцями. Кандидатом номер один на роль такого союзника виглядає Ігор Коломойський, який розкладає яйця у різні протестні кошики. ВОЛОДИМИР ГРОЙСМАН І ПАТЕРНАЛІЗМ На Володимира Гройсмана спочатку дивилися як на ставленика Петра Поро- шенка, але в 2017 році він вийшов із тіні президента і перетворився на самостій- ного гравця. У статусі прем'єр-міністра Гройсман в листопаді минулого року зро- бив крок, який став сюрпризом для пре- зидента і про який той дізнався із ЗМІ. Йдеться про підвищення мінімаль- ної зарплати до 3200 гривень. Протягом 2017 року Гройсман послідовно розгор- тав імідж міцного господарника, який з ранку до вечора будує дороги, наводить лад і дбає про бюджетників. Прем'єр-мі- ністр чітко націлився на патерналіст- ський електорат, що становить близько 70-80% населення і досяг певних успіхів у цьому. Програма субсидування насе- лення дала змогу зменшити соціальний тиск на уряд, незважаючи на початкові побоювання соціального вибуху. Адміні- стративний вплив Володимира Гройсмана робить його привабливим партнером для інших гравців. Тому прем'єру вдалося створити групу своїх друзів у Верхов- ній Раді, в яку входять як представники Порошенком і вже, відповідно, на його проблему. Однак проблема Тимошенко поля- гає в тому, що великі гравці розглядають (і небезпідставно) її як загрозу, а значна частина виборців їй просто не довіряє. Хоча, заради об'єктивності, слід зазна- чити, що у Тимошенко найвищий рівень серед тих, хто визначився. У першу чергу за рахунок того, що Юлія Володимирівна тримає своїх симпатиків у тонусі своєю харизмою і вони нагадують секту вірую- чих, не чутливих до будь-якої критики. Природно, наявність такого ядра «віру- ючих» зміцнює позиції Тимошенко напе- редодні президентських виборів, але для того, щоб збільшити шанси на пере- могу, Юлії Володимирівні потрібно буде вирішити проблему розширення свого електорального поля й укласти союзи з іншими великими гравцями. Кандида- том номер один на роль такого союзника може стати Ігор Коломойський, який роз- кладає яйця у різні протестні кошики. В українських ЗМІ вже з'являлась інфор- мація про те, що в 2017 році Ігор Вале- рійович почав фінансування структур Тимошенко.

×