3. Лікування ліквідаторів аварії на ЧАЕС в Києві
Одна з замовчаних історій Чорнобиля, яка перетворилася на міф. За радянською
версією, всіх опромінених ліквідаторів і працівників станції лікували в Москві. Та
певна частина уражених радіацією лишилися в Києві. Українським лікарям
забороняли ставити діагноз "променева хвороба". Досвід, здобутий після
військових ядерних випробувань, був засекречений. А медикам треба було
рятувати людей. І вони з цим - упоралися.
4. Лікування ліквідаторів аварії на ЧАЕС в Києві
В Київському інституті радіології та онкології проходив порятунок певної
частини потерпілих від радіації та саме Кіндзельський Леонід Петрович
розробив методику лікування променевої хвороби та разом з групою
лікарів Києва врятував 114 пацієнтів з 115 , тоді як в Москві кількість не
врятованих була більша в десятки разів .
5. Ярмарок наступного дня
після аварії
Мешканці Прип’яті були дуже здивовані ярмарком на вулицях
міста, адже до того подібного не влаштовували. Свіжі огірки,
дефіцитні товари і все, що було в магазинах, виставили на
продаж під відкритим небом. І це у день, коли рівень радіації
перевищував нормальні показники в десятки та сотні разів.
Дослідники вважають, що місцева влада організувала
тотальний продаж, щоб швидко позбутися товару: знали, що
вивезти продукти звідти вже буде неможливо. А через день
почнеться евакуація.
6. Чи всіх евакуювали?
Вивозити людей почали через 36 годин після
аварії почали з Прип’яті. Це стало явною
помилкою, позаяк цього дня вітер дув у
напрямку міста, яке розкинулося за 4
кілометри від ЧАЕС. Сотні переповнених
автобусів рухались із міста, а порожні
приїжджали за мешканцями. Та це
стосувалося лише міста Прип’ять. Неподалік
було невелике селище із церквою та школою.
Останній запис у шкільному зошиті датований
21 травня - майже місяць після аварії.
Чи всіх евакуювали?
Говорять і про те що зона евакуації мала бути
набагато більшою , адже вітер та опади
розносили радіацію на сотні кілометрів.Та
навіть Київ потребував евакуації станом на 1
травня 1986р. Під час проведення так званої
«Чорнобильської» демонстрації рентгенометр
АН УРСР зафіксував коливання в той день від
400 до 2500 мкР/год за середнього фонового
значення в місті — 15 мкР/год
7. Загоризонтна радіолокаційна
станція «Дуга»
Радянська загоризонтна радіолокаційна станція для раннього
виявлення запусків міжконтинентальних балістичних ракет.
Вона випромінювала сигнал, який міг бути почутий
короткохвильовими радіоприймачами в усьому світі в період
між липнем 1976 і груднем 1989. Це було схоже на різкий,
повторюваний шум на частоті 10 мГц, що призвело до появи
назви «Дятел». Випадкова частота стрибків порушувала
мовлення радіоаматорів, громадські передачі, і в результаті
надходили тисячі скарг з боку багатьох країн світу.
Сигнал приходив з-за обрію, і тривалий час вважалося, що це
загоризонтний радар Протиповітряної системи. Ця теорія була
публічно підтверджена після падіння Радянського Союзу, і в
наші дні відомо, що станція «Дуга», входила до складу мережі
Радянської ПРО раннього попередження про ракетний напад.
Це було відомо завдяки військовій розвідці НАТО, яка добре
знала це весь час. Станція системи Дуга була сфотографована і
отримала ім'я в звітності НАТО — Стіл Ярд.
10. Від початку спорудження було безліч помилок
В архіві Комітету державної безпеки
(КГБ) містяться документи про
спорудження Чорнобильської атомної
електростанції, її запуск у кінці 1970-х
років, аварію та ліквідацію її наслідків.
Документи доводять, що від самого
початку спорудження цієї атомної
електростанції було безліч порушень і
крадіжок, будівельно-монтажні роботи
виконувалися неякісно, технологічна
дисципліна порушувалася. Все це врешті-
решт призвело до аварії.
“На окремих ділянках другого блоку
Чорнобильської атомної електростанції
зафіксовано факти відходу від проектів і
порушення технології ведення
будівельних і монтажних робіт, що може
призвести до аварій та нещасних
випадків”, – зі звіту КГБ від 17 січня
1979 року.
11. Про можливість розгортання подій ЧАЄС
заявила ще при першому своєму запуску
• перші аварії на ЧАЕС сталися ще в 1978–1979 роках, відразу після запуску першого
енергоблоку
• витоки радіації у 1982, 1983, 1984 роках
• від 1983 по 1985 роки на станції сталося п'ять аварій і 63 відмови обладнання
• останній подібний інцидент перед великою аварією стався в лютому 1986 року
12. «Однажды при загрузке топлива сорвался стержень с топливом и разбил охлаждающую рубашку.
Тогда была большая утечка радиации. По всей территории станции грунт глубиной с метр сняли.
Город Припять мыли, машины у нас позабирали. Мы домой пришли без формы, потому что она была
грязная, шли в рабочем белом одеянии. Тогда все приборы зашкаливали. Симптомы были такие, как
будто мы получили лучевую болезнь: слабость, тошнота, рвота. После этой аварии шесть человек из
одной бригады умерли, в клинике, один за другим. Но нам ничего не говорили.
Вторая авария случилась через полгода в турбинном цехе. Загружали ротор и он сорвался, полетел, и
произошла утечка водорода. Если бы в тот момент были сварочные работы, то был бы взрыв, станция
бы просто рухнула.» - інспектор пожежної безпеки на ЧАЕС та ліквідатор пожежі Петро Михайлович
Шаврей