"The book of the artist - Vatnay Buch halterya or chronicle of undeclared war." Oleg Kharch ".

13. Що до 12-ти робіт із «Ватної бухгалтерії».
Записка - пояснення. Чому виникла ідея
створення?
Роздуми на тему хитало у різні боки.
Подорожі як на Схід так і на Захід, призвели до
візуального ряду та текстових бечівок що
викарбуваними постали в ручний спосіб.
Але коли настав момент вияснення національної
само ідентифікації художника (тобто самого ж
автора). З'явився у мізках історичний контекст, і
ось тут в нагоді стало зрозуміло.
Що вихід будується наскрізь портретність, яка є
найвірніший засіб тлумачення ідеї. Адже близько
трьох сотень років панування імперства під надто
відомим загалу прізвиськом Романових наклав
незабутній відбиток в українському питанні.
Для стороннього погляду, це малозрозумілий і
затуманений, ніби схожий на спіралеподібний
поступ українства.

14. Український світогляд увесь той час оберталися
навколо, то зближення, а згодом потім із
неодноразовими процедурами розлучення.
Все то мали роздумів, хто із сильніших сусідів
кращий нам буде брат? І ось власне саме українське
питання, увесь той час (і зараз така само) було
наріжним за визначенням для кожного самодержця
усієї Російської імперії.
Це звісно ж не кожним виставлялося на
персональний фасад їхньої уваги. Але в глибині всі
вони чітко і безапеляційно дотримувалися певної
лінії, що до ролі українства - як кандидатуру на
посаду головного лакея імперії.
Дванадцятеро імперців та триста років
перманентного колоніального гніту. Який постійно
в уявний чи не дуже спосіб був підкріплений надто
мілітарною потугою.
А кожна Війна, як інструмент для укріплення та
збільшення імперії потребував ресурсів як
інтелектуальних так й матеріально - фінансових.

15. І от тут можна помітити непрозору на зовні але
різку ментальну відмінність в середині українського
етносу. Кожен хто був прихильником ідеї
імперства, цілковито лояльно ставився до
існуючого насильницького здирства (яке
систематично виголошувалося на вигляд ніби ж то
добровільним внеском), що чинила державна
машина за для своїх військово - загарбницьких дій.
Царі та імператори із допомогою своїх глашатаїв
волали про крайню необхідність їх підтримати і це
задовольнялося завше їхніми під каблучними
співгромадянами. Звісно можна зауважити, що і в
країнах Заходу теж практикувалися подібного
штибу – «Займи на Війну, за ради Миру та святої
перемоги над ворогом!».
Але там не існувало такої різкої нахабності аж до
безапеляційності у закликах. Адже зрозуміло було,
що правителі імперії Зла зовсім не бідували.
Бали, паради та гулянки - п'янки, дівчатка -
хлопчики - всі ці принади жодним чином ні за яких
обставин ніколи ними не були відмінені.

16. Та ментальному рабу, завжди ліпше сліпо вірити в
доброту «Царя та Отєчєства», аніж спромогтися
поставити логічне питання -«А куди це йдуть ті
наші гроші?».
Трьохсотрічний досвід, мало чому навчив українську
націю. Виклики днів сьогоднішніх, тісно пов'язані із
минулим днями, що в очевидячки накладе безліч
наслідків на прийдешні покоління. І вони ті суспільні
виклики нагально вже потребують неминучого
розірвання, цього нескінченного кола - мороку та
бісовщини від претендентів на посаду «старших
братів».
Серпень 2016 року.
Олег Харч. Київ.