Опис музичних складних форм

2. До складних форм відносяться:
- складна двочастинна,
- складна тричастинна,
-особливі різновиди складних форм
•контрастно-складена,
•концентрична,
•мішана,
• індивідувльна),
- форма рондо,
- варіаційна форма
- сонатна форма.

3. Складна тричастинна форма.
Складною тричастинною називається репризна форма з трьох
частин, кожна з яких (або хоча б перша) складніше періоду.
Схема складної тричастинної форми:
ABA.
Дана форма передбачає контраст між А і B (першою і другою частинами), але
в цьому контрасті теми виявляють взаємозалежність: друга тема (B)
будується на тому, чого в першій (А) немає.
Наприклад, якщо перша тема виконувалася tutti, друга буде звучати соло і
т.д.
Основна закономірність складної тричастинної форми: перша
тема — головна (яскравіша, енергійніша), друга —
підпорядкована.

4. Застосування.
 великі симфонічні твори
 частини сонатно-симфонічного циклу,
перш за все 3я частина симфонії -
менует або скерцо
 арії, хори з опер
 самостійні п'єси, марші, танці.

5. Існують два основні різновиди
складної тричастинної форми:
 Складна тричастинна форма із
середньою частиною типу “тріо”
 Складна тричастинна форма із
середньою частиною типу “епізод”

6. Характеристики частин складної
тричастинної форми.
Перша частина:
частіше проста двочастинна або тричастинна форма.
Друга (середня) частина типу "тріо":
- має чітко визначену просту форму (від періоду до простої
тричастинної);
- характер музики жвавий, з чітким ритмом. (Повільних тріо не буває);
- самостійна, індивідуальна тема, тональність, фактура,
інструментування;
-починається без підготовки, після цезури, чим підкреслюється
контраст-зіставлення;
- замкнуте, має чітке закінчення, цезуру, що відокремлює його від репризи.

7. Друга (або середня) частина типу «епізод»:
- нестійка побудова з індивідуальною, непиповою формою;
- плавно “випливає” з першої частини і плавно “втікає” в репризу;
- часто зустрічається в повільній музиці (наприклад, в повільних частинах
симфоній);
- створює сильний контраст з першою частиною,
- переважно неспокійний, схвильований, збуджений характер музики.
Третя частина (реприза):
- затверджує головну тему (А);
- повторення може бути точним (у формах з тріо) або зміненим (у формах з
епізодом): скороченим, динамічним, динамізованим.

8. У складній тричастинній формі часто можуть бути вступ і кода.
Схема:
{Вступ} {A} {B} {A} {Coda}
Вступ:
- розміри — від 1-2 тактів до періоду
- тематична спорідненість з першою або другою частиною
- тема вступу іноді повторюється перед репризою
Кода (окремий завершальний розділ форми):
- потрібна для врівноваження контрасту;
- часто поєднує риси крайніх частин і середньої частини.

9. Складна три-
п’ятичастинна:
{A} {B} {A} {B} {A}
aba сdc
Складна подвійна
тричастинна:
{A} {B} {A} {B1} {A}
Проміжна:
a {B} a
cdc
З двома тріо поспіль:
{A} {B} {C} {A}
Особливі види складної
тричастинної форми.

10. Складна двочастинна форма.
Складною двочастинною називається форма з двох частин,
кожна з яких складніше періоду.
Схема: {A} {B}.
Виникає контраст, який не знімається, тому що жодна з частин
не повторюється. Звідси смислова невизначеність,
недомовленість, структурна нестійкість.
Специфічне застосування:
- У вокальній музиці, коли недомовленість є важливим
смисловим компонентом.
- В програмних інструментальних творах, де об'єднуючим
моментом є літературний сюжет.

11. Особливі різновиди складних форм.
Особливий різновид складних форм складають вільні
форми.
До них відносяться:
- концентрична
- контрастно-складена
- мішана
- індивідуальна