3. 4 Українська мова. 5 клас 5Зміст
Урок № 22. Речення, його граматична основа (підмет і присудок)................... 73
Урок № 23. Головні члени речення. Підмет і присудок. Тире між підметом
і присудком............................................................................................................ 75
Урок № 24. Речення з одним головним членом.................................................. 78
Урок № 25. Розвиток зв’язного мовлення. Докладний письмовий переказ
художнього тексту ................................................................................................. 80
Урок № 26. Види речень за метою висловлювання. Окличні речення.............. 82
Урок № 24. Культура мовлення. Правильне інтонування речень різних видів .....84
Урок № 28. Розвиток зв’язного мовлення. Стилістична помилка. Недоліки
в тексті................................................................................................................... 86
Урок № 29–30. Другорядні члени речення. Додаток, означення. Речення
поширені й непоширені ....................................................................................... 89
Урок № 31–32. Другорядні члени речення. Обставина ...................................... 91
Урок № 33. Розвиток зв’язного мовлення. Докладний переказ тексту
наукового стилю (усно)......................................................................................... 94
Урок № 34. Читання художнього тексту (мовчки) .............................................. 96
Урок № 35. Контрольна робота. Тематична атестація з теми
«Словосполучення. Просте речення»................................................................... 98
Урок № 36—37. Однорідні члени речення. Розділові знаки в реченнях
з однорідними членами ...................................................................................... 100
Урок № 38. Узагальнювальне слово при однорідних членах речення.
Синтаксичний розбір речення з однорідними членами................................... 102
Урок № 39. Речення із звертанням .................................................................... 104
Урок № 40–41. Розвиток зв’язного мовлення. Лист. Адреса............................ 107
Урок № 42–43. Речення із вставними словами................................................. 109
Урок № 44. Контрольна робота (диктант) ........................................................ 112
Урок № 45. Складні речення із безсполучниковим і сполучниковим
зв’язком ............................................................................................................... 112
Урок № 46–47. Розрізнення складних речень і простих, ускладнених
однорідними членами ......................................................................................... 114
Урок № 48–49. Пряма мова. Розділові знаки при прямій мові ....................... 117
Урок № 50—51. Діалог. Тире при діалозі............................................................ 119
Урок № 52. Розвиток зв’язного мовлення. Складання діалогів ....................... 122
Урок № 53. Контроль аудіювання ...................................................................... 124
Урок № 54. Контрольна робота. Тематична атестація. Складне речення.
Пряма мова. Діалог............................................................................................. 127
ФОНЕТИКА. ГРАФІКА. ОРФОЕПІЯ. ОРФОГРАФІЯ
Урок № 55–56. Фонетика. Графіка. Орфоепія. Орфографія. Звуки мови
і звуки мовлення. Голосні та приголосні звуки...................................................130
Урок № 57. Приголосні тверді та м’які, дзвінкі й глухі. Вимова звуків, що
позначається буквами ґ і г.................................................................................. 132
Урок № 58. Розвиток зв’язного мовлення. Усне повідомлення на тему
про мову .............................................................................................................. 134
Урок № 59. Розвиток зв’язного мовлення. Усний відгук про
висловлювання товариша ................................................................................... 136
Урок № 60. Позначення звуків мовлення на письмі. Алфавіт ......................... 138
Урок № 61. Співвідношення звуків і букв. Звукове значення букв я, ю, є, ї.......139
Урок № 62–63. Орфограма. Орфографічний словник. Орфографічна
помилка ............................................................................................................... 141
Урок № 64. Склад. Наголос. Ознайомлення з орфоепічним словником
і словником наголосів. Поділ на склади для переносу слова .......................... 143
Урок № 65–66. Розвиток зв’язного мовлення. Докладний переказ
тексту-розповіді з елементами опису предмета................................................. 146
Урок № 67. Основні правила переносу.............................................................. 148
Урок № 68. Культура мовлення. Вимова і позначення на письмі
ненаголошених голосних е, и............................................................................. 150
Урок № 69–70. Розвиток зв’язного мовлення. Докладний письмовий
переказ художнього тексту з елементами опису предмета ............................... 151
Урок № 71. Вимова приголосних звуків. Уподібнення дзвінких і глухих
приголосних......................................................................................................... 154
Урок № 72. Спрощення в групах приголосних ................................................. 156
Урок № 73. Розвиток зв’язного мовлення. Докладний переказ тексту
з елементами роздуму (усно).............................................................................. 157
Урок № 74–75. Найпоширеніші випадки чергування голосних звуків.
Чергування [о] — [а], [е] — [і], [е] — [и], [о], [е] з [і]..................................... 159
Урок № 76. Чергування [о] — [е] після [ж], [ч], [ш]; и, і після [ж], [ч], [ш],
[шч] та [г], [к], [х] у коренях слів...................................................................... 162
Урок № 77–78. Чергування приголосних звуків у коренях слів:
[г], [к], [х] — [ж], [ч], [ш] — [з'], [ц'], [с']......................................................... 163
Урок № 79. Основні випадки чергування у — в, і — й..................................... 165
Урок № 80. Розвиток зв’язного мовлення. Твір-розповідь про випадок
із життя................................................................................................................ 167
Урок № 81. Позначення м’якості приголосних на письмі
буквами ь, і, я, ю, є............................................................................................. 169
Урок № 82. Сполучення ЙО, ЬО ........................................................................ 171
Урок № 83. Правила вживання апострофа. Правильна вимова
та написання слів з апострофом........................................................................ 172
Урок № 84. Розвиток зв’язного мовлення. Твір-опис тварини за власним
спостереженням у художньому стилі ................................................................. 174
Урок № 85. Подвоєні букви на позначення збігу двох однакових
приголосних......................................................................................................... 176
Урок № 86. Вимова і написання слів з подовженими м’якими
приголосними...................................................................................................... 178
Урок № 87. Правопис слів іншомовного походження. Букви и, і в словах
іншомовного походження................................................................................... 181
Урок № 88. Подвоєні букви в словах іншомовного походження..................... 182
Урок № 89. Контрольна робота. Тести. Диктант............................................... 184
Урок № 90–91. Розвиток зв’язного мовлення. Переказ тексту-роздуму ......... 185
ЛЕКСИКОЛОГІЯ. ФРАЗЕОЛОГІЯ
Урок № 92–93. Лексичне значення слова. Однозначні й багатозначні слова.
Пряме і переносне значення слів. Тлумачний словник ................................... 189
Урок № 94. Культура мовлення. Вживання слів відповідно до їх значення.
Доречне вживання слів із переносним значенням. Лексична помилка .......... 193
Урок № 95—96. Групи слів за значенням (синоніми, омоніми, антоніми).
Робота зі словниками.......................................................................................... 195
Урок № 97. Культура мовлення. Вживання синонімів для уникнення
невиправданих повторів слів і як засобу зв’язку речень у тексті .................... 199
4. 6 Українська мова. 5 клас
Урок № 98. Загальновживані (нейтральні) і стилістично забарвлені слова.
Лексичний розбір слова...................................................................................... 201
Урок № 99–100. Розвиток зв’язного мовлення. Твір-опис тварини
за власним спостереженням ............................................................................... 203
Урок № 101. Етимологія. Етимологічний словник української мови .............. 206
Урок № 102. Фразеологізми. Поняття про фразеологізм, його лексичне
значення. Джерела української фразеології. Ознайомлення
із фразеологічним словником ........................................................................... 209
Урок № 103. Культура мовлення. Правильне вживання фразеологізмів ......... 212
Урок № 104. Контрольна робота. Тематичне оцінювання знань учнів
з теми «Лексикологія. Фразеологія. Етимологія» ............................................. 214
Урок № 105. Розвиток зв’язного мовлення. Науковий і художній опис.
Твір-опис тварини за картиною (малюнком).................................................... 216
Урок № 106. Читання науково-популярного тексту (мовчки).......................... 219
БУДОВА СЛОВА. ОРФОГРАФІЯ
Урок № 107. Будова слова. Орфографія. Основа слова і закінчення
змінних слів......................................................................................................... 222
Урок № 108. Значущі частини слова.................................................................. 225
Урок № 109. Розбір слова за будовою................................................................ 227
Урок № 110. Культура мовлення. Використання в мові слів з префіксами
та суфіксами емоційного забарвлення............................................................... 229
Урок № 111. Розвиток зв’язного мовлення. Твір-роздум на тему, пов’язану
з життєвим досвідом, у художньому стилі......................................................... 232
Урок №112. Вимова та написання префіксів з-(зі-), с-, роз-, без-, воз-,
через- .................................................................................................................... 235
Урок № 113. Вимова і правопис префіксів пре-, при-, прі- .............................. 237
Урок № 114. Контрольна робота. Тематичне оцінювання знань з теми
«Будова слова. Орфографія» .............................................................................. 239
Урок № 115. Розвиток зв’язного мовлення. Твір-розповідь на основі
життєвого досвіду................................................................................................ 241
Урок № 116. Аудіювання науково-популярного тексту..................................... 243
Урок № 117—118. Повторення й узагальнення вивченого в кінці року .......... 245
Урок № 119. Розвиток зв’язного мовлення. Замітка (допис) до газети........... 250
ПОВТОРЕННЯ Й УЗАГАЛЬНЕННЯ У КІНЦІ РОКУ
Урок № 120–121. Повторення й узагальнення вивченого................................ 254
Урок № 122. Розвиток зв’язного мовлення. Контрольний переказ тексту
розповідного характеру з поєднанням різних типів мовлення ........................ 258
ДОДАТОК
Індивідуальні завдання з розділу «Відомості з синтаксису і пунктуації» ........ 260
Індивідуальні картки до теми «Фонетика. Графіка. Орфоепія. Орфографія» . 261
Картки-індивідуальні завдання до теми «Будова слова. Словотвір» ............... 263
Індивідуальні завдання з теми «Лексикологія. Фразеологія»........................... 264
До уроків з культури мовлення.......................................................................... 265
Список використаних джерел .................................................................... 270
МЕТОДИЧНА ЧАСТИНА
КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД
ДО НАВЧАННЯ МОВИ У СУЧАСНІЙ ШКОЛІ
Швидкі зміни у всіх сферах життя сучасного суспільства впливають
на освіту в Європі, і в Україні зокрема. Демократизація, створення єди-
ного інформаційного простору відкриває кордони і розширює можли-
вості молоді. А отже, змінюються завдання школи: необхідно не тільки
і не стільки дати певну суму знань, як навчити дітей швидко адапту-
ватися в будь-яких умовах з метою отримання роботи чи продовження
навчання. Безперечно, знання, вміння та навички, які учні одержують
у школі, теж дуже потрібні. Але ще більш актуальним і важливим є на-
буття школярами компетентностей, які є тим показником, що визначає
готовність випускника школи до самостійного життя в суспільстві: його
уміння користуватися власними знаннями, пристосовуватися до потреб
ринку праці, оперувати інформацією, активно діяти, швидко самостійно
приймати рішення, навчатися упродовж усього життя. Звідси випливає
нове завдання школи: сформувати у школярів уміння вчитися як ключо-
ві, базові уміння.
Експерти країн-учасників ЮНЕСКО визначили поняття компетент-
ності як: здатність застосовувати знання та вміння ефективно й творчо в між-
особистісних відносинах — ситуаціях, що передбачають взаємодію з інши-
ми людьми в соціальному контексті так само, як і в професійних ситуаціях.
Компетентність — поняття, що логічно походить від ставлень до цінностей,
та від умінь до знань.
Отже, уміння вчитися — ключова компетентність загальноосвітньої
середньої школи. У 80-х роках XX століття цю проблему пропонувала
розв’язати О. Я.Савченко у своїй міжпредметній програмі «Формування
загальнонавчальних умінь і навичок», яка охопила 4 великі групи: орга-
нізаційні, логіко-мовленнєві, пізнавальні, контрольно-оцінні уміння.
Формуючи уміння учнів самостійно вчитися, треба усвідомлювати,
що сутність навчального процесу при цьому змінюється. Він включає
мотивацію, постановку цілей, планування навчальної діяльності, підго-
товку і здійснення її, рефлексію й оцінювання результатів.
Мотиваційний компонент має на меті викликати в учня інтерес до на-
вчання, пробудити допитливість, наголосити на особистісній значущос-
ті навчальних дій. Мотиви організовують пізнання, надають йому осо-
бистісного значення. При цьому учитель повинен пам’ятати, що в класі
Розділ І
5. 8 Українська мова. 5 клас8 99Компетентнісний підхід до навчання мови у сучасній школі
є щонайменше три групи учнів (добрі виконавці; ініціативні інтелекту-
али; нелюбителі вчитися) і для кожної з них має бути окрема мотива-
ція. Виявом сформованості в учнів мотиваційного компонента вміння
вчитися можуть бути (на думку О. Я. Савченко) такі характеристики
їх ставлення до навчання:
уміння визначити мету діяльності (здатність ставити цілі, спрямова-
ність на досягнення мети);
розвинена допитливість, пізнавальний інтерес;
потреба самостійного пошуку й засвоєння нових знань;
позитивні інтелектуальні почуття (див. там само).
Структура навчального процесу має такий вигляд.
Процесуальний — способи виконання
завдання на різних рівнях складності
Змістовий — відомі й нові знання,
вміння, навички
Мотиваційний — ставлення до
навчання
Компоненти навчальної діяльності
Змістовий компонент охоплює дві підсистеми: уже засвоєні знання,
вміння, навички, на яких ґрунтується вивчення нового, і власне нові
знання та способи дії, що є об’єктом засвоєння. Залежно від взаємодії
відомого й нового обирається різний рівень організації процесу засво-
єння: репродуктивний, частково пошуковий або творчий.
Процесуальний компонент — це різноманітні способи навчальної ді-
яльності (дії, операції, процеси) на різних рівнях пізнавальної самостій-
ності учня (репродуктивна, творча, частково пошукова).
Усі компоненти структури навчальної діяльності мають поєднувати-
ся і взаємодіяти, щоб в результаті сформувалась готовність самостійно
вчитися.
Програма 4-річної початкової школи розпочинається розділом «Фор-
мування загальнонавчальних умінь і навичок», що функціонують у сис-
темі міжпредметних зв’язків. Уміння, які є об’єктом формування у по-
чатковій школі, відповідно до принципу наступності та перспективності
повинні обов’язково знайти свій розвиток у середніх і старших класах.
При цьому, розвиваючи вміння вчитися, необхідно узгоджувати зрос-
тання обсягу й складності предметного змісту з розвитком загальнонав-
чальних умінь, враховувати можливості міжпредметного впливу. Наслід-
ком цього процесу має бути усвідомлення учнем узагальненого спосо-
бу діяльності.
Компетентності школярів з рідної мови зазначені в програмі, у її ді-
яльнісній (стратегічній) змістовій лінії (організаційно-контрольні, загаль-
нопізнавальні, творчі, естетико-етичні).
Експерти ЮНЕСКО та українські вчені розробили систему вмінь та
навичок, які формують цілісну структуру ключової компетентності —
уміння учнів самостійно вчитися. Перелік їх включає:
1. Навчально-організаційні вміння та навички:
розуміти мету діяльності, визначену вчителем;
самостійно визначати мету діяльності й завдання для її досягнення;
розуміти цінність часу та вміти його розподіляти; здатність працювати
різними темпами;
планувати послідовність виконання завдання;
уміння зосереджувати увагу на одному об’єкті навчальної діяльності;
розподіляти увагу між різними об’єктами навчальної діяльності;
змінювати план діяльності в зв’язку зі зміною умов її виконання;
складати алгоритм виконання діяльності;
організовувати робоче місце;
організовувати навчальну діяльність у взаємодії (у парі, малій групі);
прогнозувати результат діяльності, докладати зусилля для його до-
сягнення.
2. Навчально-інформаційні вміння та навички:
швидко актуалізувати й відтворювати потрібну інформацію;
самостійно шукати нову інформацію з різних джерел;
вміння користуватися інформаційно-комунікативними технологіями;
користуватися каталогами, складати бібліографію;
користуватися різноманітною довідковою літературою;
працювати з графіками, схемами, таблицями, картинами; складати
план, тези виступів, доповідей, статей;
знати й застосовувати прийоми швидкого читання;
використовувати прийоми розуміння тексту (структурування, став-
лення пізнавальних запитань, «діалог» з автором тощо);
працювати самостійно з підручником (розуміти будову книги і при-
значення всіх елементів апарату орієнтування в текстах розділів, тем,
параграфів; будувати процес самонавчання за певним завданням);
знати й вдаватися до прийомів смислового групування матеріалу;
знати як і вміти упорядковувати та відтворювати інформацію (план,
алгоритм, таблиця, схема, класифікація, стислий переказ тощо);
вміти перетворювати інформацію на спосіб діяльності;
досконало застосовувати загальномовленнєві вміння й навички: зосе-
реджено слухати та водночас логічно опрацьовувати матеріал; виділяти
смислові елементи висловлювань;
формулювати запитання проблемно-пошукового типу;
6. 10 Українська мова. 5 клас10 1111Компетентнісний підхід до навчання мови у сучасній школі
запитувати й вибірково відтворювати матеріал з елементами логічного
опрацювання;
зв’язно, послідовно, доказово відповідати;
здійснювати опис, пояснення, відтворення інформації, сприйнятої з
паперових й електронних носіїв;
ущільнювати й розгортати інформацію залежно від мети діяльності;
вести діалог, брати участь у дискусії.
3. Навчально-інтелектуальні та творчі вміння:
аналізувати різні навчальні об’єкти, розрізняти їх суттєві та несуттєві
ознаки: типові й одиничні;
різнобічно аналізувати один об’єкт;
порівнювати (зіставляти й протиставляти, здійснювати повне по-
рівняння); встановлювати тотожність;
виділяти головні ознаки, об’єкти, якості; виділяти головне в явищах,
процесах діяльності;
визначати й пояснювати сутність поняття;
формулювати висновок-узагальнення;
здійснювати тематичне, міжтематичне, міжпредметне узагальнення;
абстрагувати й конкретизувати означене, загальні висновки тощо;
визначати межі дії засвоєних понять, способів тощо;
встановлювати та пояснювати причиново-наслідкові зв’язки;
доводити та спростовувати судження;
висловлювати аргументовані критичні судження й думки;
вилучати зайве;
групувати й класифікувати за певними ознаками;
брати участь у проектній діяльності;
самостійно вести спостереження за різними предметними об’єктами,
за різними навчальними діями та процесами;
мати культуру спостереження (планування спостережень, визначення
способів кодування інформації, узагальнення результатів);
мати методику експерименту (послідовне формування низки при-
йомів, що відповідають особливостям предметного змісту);
виділяти характерні ознаки (дії, етапи) експерименту як методу до-
слідження, як методу наукового пізнання;
мати на достатньому рівні практичні загальнонавчальні вміння (ви-
мірювальні, обчислювальні, графічні, конструктивні тощо);
застосовувати прийоми довільної уваги;
знати прийоми запам’ятовування.
Творчі вміння:
виявляти пізнавальну діяльність і формулювати її як задачу, проб-
лему;
формулювати пізнавально-проблемні запитання;
встановлювати зв’язки між новими та засвоєними знаннями;
переносити знання й способи діяльності, життєвий досвід у нову
ситуацію;
застосовувати аналогію як засіб засвоєння нового;
уявляти та прогнозувати (вміти висловлювати припущення, здогадки,
гіпотези);
моделювати, комбінувати, доповнювати, продовжувати, перетворювати;
знати сутність та вміти використовувати експериментальні вміння;
генерувати варіанти розв’язування задачі, проблеми;
знаходити до однієї задачі кілька правильних відповідей (це прояв
дивергентного мислення, яке є антиподом конвергентного (логічного,
послідовного, однолінійного, що виявляється при розв’язанні задач,
які мають єдино правильну відповідь).
4. Контрольно-оцінні вміння та навички
знати різні способи перевірки та контролю своєї діяльності за планом,
за зразком, за аналогією, за відповіддю, за схемою, вміти прогнозувати
результат;
оцінювати відповідність обраних засобів завданням роботи;
вдаватися до прийомів повсякденного та поопераційного контролю
за ходом виконання навчального завдання;
знати способи виправлення помилок;
уміти оцінювати навчальні дії виконавців;
уміти оцінювати свої досягнення в різних видах діяльності (проміжні
і за кінцевим результатом);
проявляти готовність до взаємоконтролю в парі, групі.
Поняття ключових компетентностей застосовується для визначен-
ня таких, що дають змогу особистості ефективно брати участь у багатьох
соціальних сферах і які роблять внесок у поліпшення якості суспільства
та сприяють особистому успіхові, що може бути застосовано до багатьох
життєвих сфер. Ключові компетентності становлять основний набір най-
загальніших понять, які слід деталізувати в комплекс знань, умінь, нави-
чок, цінностей та відношень за навчальними галузями й життєвими сфе-
рами школярів.
Безперечно, для забезпечення компетентнісного підходу до навчання
учнів, необхідно, щоб у шкільній програмі й підручниках чільне місце
займали вимоги до рівня компетентності учнів, вони мають відбиватися
у критеріях оцінювання досягнень школярів.
Сучасна програма МОН України «Українська мова. 5–12 класи» кон-
кретизує обсяг і глибину освітніх компетенцій учнів, а видані за нею
підручники забезпечують виконання таких функцій, як: інформацій-
но-пізнавальна, дослідницька, практична, самоосвітня, які спрямовані
на розвиток основних предметних та загальнопредметних компетент-
ностей учнів.
7. 12 Українська мова. 5 клас12 1313Наступність і перспективність у навчанні мови в 5 класі
НАСТУПНІСТЬ І ПЕРСПЕКТИВНІСТЬ
У НАВЧАННІ МОВИ В 5 КЛАСІ
В основі сучасної методики викладання мови лежать як часткові, так
і загальнодидактичні принципи, серед яких чільне місце належить прин-
ципу наступності та перспективності.
Він означає погодженість і взаємозв’язок усіх етапів (дошкільного
і початкового, початкового і середнього, середнього й старшого) навчан-
ня мови, викладання її з урахуванням внутрішньопредметних і міжпред-
метних зв’язків. Реалізація принципів наступності й перспективності за-
безпечує системність і єдність у навчанні мови.
Перехід школярів на новий освітній рівень (від початкової до основної
ланки школи)вимагає перебудови діяльності не лише дітей, а й учителів.
Фізична, інтелектуальна і психологічна підготовка п’ятикласників часто
не відповідає тим вимогам, що ставляться до них учителями-предметни-
ками, які прийшли, випустивши 11-й клас. Вони висувають більш висо-
кі вимоги до інтелектуального й особистісного розвитку, до навчальних
досягнень учнів. Відбувається так звана «шкільна дезадаптація»: значна
частина дітей відчуває різні труднощі в навчанні, внаслідок чого втрачає
інтерес до нього, активність на уроці, знижується успішність.
Погодження дій педагогів початкової школи і школи II ступеня, зо-
крема вчителя української мови, означає, що останній добре вивчив про-
граму, підручники і посібники з мови, що використовуються в 1–4 кла-
сах, а класовод відвідав систему уроків у вчителя рідної мови, вивчив
методи, прийоми і форми роботи і в другому семестрі 4 класу збільшив
обсяг різних видів самостійної роботи, обмежив використання яскравих
наочних посібників, збільшив кількість тренувальних вправ з аналізом, що
вимагають логічних доведень , висновків, узагальнень, визначив основні
теми для повторення (речення, будова слова, правопис основних орфо-
грам, пунктограм, граматичний розбір) й активізував роботу над ними.
У IV чверті учителю-предметнику також варто відвідати уроки класовода,
щоб з’ясувати як рівень навченості дітей з мови, так і сформованість за-
гальнонавчальних умінь і навичок; опанування школярами раціональних
способів організації свого навчання; уміння спостерігати, розмірковува-
ти, запам’ятовувати і відтворювати матеріал, основні елементи культури
слухання і мовлення; засвоєння учнями способів перевірки та самопе-
ревірки, оцінювання результатів роботи.
Бажано заздалегідь визначитися, які учні потребують пильної уваги,
як правило, це «група ризику» і так звана «група біда». Вони потребують
постійної індивідуальної допомоги з боку вчителя, зокрема спеціальної
мотивації до навчання, розвитку цікавості до співпраці, розробки зав-
дань у вигляді ігрових, розважальних занять, дбаючи при тому, щоб і ці
школярі засвоїли основний матеріал.
Наприклад, мотивацією до навчання мови для всього класу на пер-
шому уроці може бути малюнок «Мій шлях до вершини мови»: на ньому
зображена гора: лівий схил — це прямовисна скеля — крутий підйом —
1–4 класи, 5–7 класи — ледь похилий підйом, що закінчується невисо-
кою вершиною; 8–9 класи — початок пологого підйому; 10–12 класи —
вершина гори. Відстань між класами повинна бути однакова; позначена
яскравим значком-символом (прапорець, зірочка, якір тощо). Учитель
пропонує знайти на малюнку своє нинішнє місце. «Мандруючи до вер-
шини мови, — скаже він, — ви пройшли найважчий підйом. Як правило,
мандрівники після цього роблять привал. Уявіть собі, що ви на привалі
згадуєте пройдений шлях, обмірковуєте майбутню дорогу. Що запам’я-
талося вам з мови на пройденій ділянці (у початковій школі)? Які тра-
плялися труднощі? Як ви з ними справилися? Якими способами роботи
на уроці ви оволоділи?»
Додатковою мотивацією для п’ятикласників груп «ризику» і «біда»
може бути текст «До п’ятого класу»:
Збираючись до школи, Катруся сказала:
— Цікаво, що сьогодні будемо вивчати на уроці рідної мови? Адже ми
уже все вивчили у початковій школі.
— Може, є ще якісь секрети у мови, яких ми не знаємо, — висловив
припущення Юрко.
— Правильно, — підтримав його тато.— У мові ще дуже багато се-
кретів, яких ви не знаєте.
— Які ж, наприклад? — поцікавилась Катруся.
— А хоч би й такі: яких слів у мові найбільше? Чи всі слова окремі час-
тини мови? Чому слів так багато, а частин мови всього десять?
Поступово у п’ятикласників розширюється саме поняття «навчання».
Вони починають розуміти, що знання можна одержати не тільки на уро-
ці, а й самостійно з додаткових джерел (журнали, довідники, словники,
сайти Інтернету). Учитель має формувати, підсилювати мотив самоосві-
ти, підказуючи дітям, де і як знайти потрібну інформацію, знайомлячи
з цікавими новинками довідників, посібників тощо.
Виходячи із завдань компетентнісного підходу до навчання, учитель-
словесник постійно орієнтує школярів на способи одержання знань, ро-
зуміння змісту поняття «навчання для себе», яке повинно стати основ-
ним мотивом у пізнавальній діяльності дитини.
Пізнавальна сфера має стати провідною у шкільному житті п’яти-
класників. Підвищені вимоги пред’являються до розумового розвитку
дітей: систематизація навчальних знань, навичок логічних операцій з по-
няттями (аналіз, синтез, порівняння, зіставлення, висновки тощо), ро-
зуміння змісту досліджуваних понять, грамотності і змістовності усно-
го й писемного мовлення. Необхідно добиватися, щоб «пам’ять стала
8. 14 Українська мова. 5 клас14 1515Наступність і перспективність у навчанні мови в 5 класі
мислячою, а сприйняття думаючим» (Д. Б. Ельконін). Цьому активно
сприяє система вправ, яка подається у підручниках з мови. Наприклад:
Слова троянда і червона — це зовсім різні слова. У них різне лексичне
значення: перше називає предмет, а друге — ознаку предмета. А чи відріз-
няються ці слова своїми граматичними значеннями? Щоб відповісти на це
питання, треба побудувати граматичні моделі слів. Для цього прослідкує-
мо, як ці слова поводяться у реченні. Поєднайте слово троянда зі словами
рости, милуюся, несу, красується на...
— Яке граматичне значення вам довелося змінити? Правильно, відмі-
нок. Позначимо на моделі його буквою В.
— Чи є число в іменника троянда? Доведіть. Позначте граматичне
значення числа буквою Ч.
— Чи є у слова троянда рід? Як це можна довести? Чи змінюється це
граматичне значення? Позначте його на моделі Р.
— Тепер побудуйте модель слова червона. Доведіть, що всі його грама-
тичні значення змінні й залежні.
— Отже, ви переконалися, що слова троянда і червона відрізняються
не лише лексичним, а й граматичним значенням.
— Яким способом (-ами) ви дійшли цього висновку?
(Вправа авторська)
Важливо постійно звертатися до вправ, які допомагають розвивати
свої погляди, думки, вчать відстоювати їх, правильно добираючи вагомі
аргументи. Наприклад:
1. Слова писати і писанка однакові за своїм лексичним значенням: оби-
два слова називають одну й ту ж дію (писати текст, писання тексту).
Доведіть, що одне із слів іменник, а друге — дієслово.
2. Доведіть, що одне із слів у кожній парі іменник, а друге — прикмет-
ник. Приємність — приємний; щирість — щирий; щастя — щасливий;
добро — добрий.
3. Слово братчики пов’язано з обрядом братчин, який відбувався на Ми-
хайла (21 листопада). Слово має глибокий зміст, його корінь спорід-
нений з коренями слів брат, братній, брататися.
Випишіть спільнокореневі слова.
Доведіть, що вони відрізняються не лише лексичним, а й граматичним
значенням.
У початковій школі багато уваги приділялося розвиткові усного і пи-
семного мовлення, виробленню умінь спілкуватися, формуванню на-
вичок культури мовлення. Учитель-словесник повинен продовжити цю
роботу, піднісши її на вищий рівень. Цьому сприяють вправи в підруч-
никах типу:
1. Розгляньте малюнок. Напишіть за ним твір.
2. Складіть і запишіть текст про добру людину.
3. Підготуйте усний переказ тексту за планом.
4. Складіть розповідь на (певну) тему, використовуючи подані слова.
Перехід школярів до більшої самостійності у навчальній роботі ви-
магає розвитку таких важливих якостей, як уміння спілкуватися, оці-
нювати власні досягнення і своїх однокласників. Тому слід багато уваги
приділяти груповій роботі та роботі в парах. Насамперед треба навчити
дітей працювати в малих і великих групах, виробити загальні правила
на зразок:
Слухати і чути (один говорить — усі чують).
Бути доброзичливим.
Говорити тільки за темою.
Поважати думку іншого.
Говорити змістовно, але коротко.
Бути активним.
У групі мають бути розподілені ролі, виконуючи які, учень повинен
дотримуватися інструкцій на зразок:
«Спікер»
а) зачитує завдання групі;
б) організовує порядок виконання;
в) надає слово учасникам (по черзі);
г) активізує роботу групи;
д) підбиває підсумки роботи;
д) призначає доповідача.
«Секретар»
а) стисло записує думки;
б) як член групи висловлює думку групи у підсумку;
в) слідкує за часом.
«Доповідач»
а) бере участь в обговоренні;
б) чітко доповідає про результати роботи групи.
Звичайно, ці ролі не постійні, а змінні.
Щоб навчити дітей адекватно оцінювати свої знання, учитель-сло-
весник може запропонувати п’ятикласникам вести «Щоденник успіху»,
у якому можуть бути сторінки: «Мовленнєва стежинка», «Читацька сто-
рінка», «Я росту». Фіксуючи на них власні успіхи, учень формуватиме
самооцінку власного розвитку, самооцінки загальної та спеціальної під-
готовки. Уроки, що запропоновані авторами посібника, як правило, за-
кінчуються рефлексією, яка привчає дітей оцінювати свої успіхи й не-
вдачі, намічати шлях подальшого власного розвитку.
Забезпечення наступності в навчанні вимагає від учителя правиль-
ного добору методів і прийомів засвоєння навчальної теми.
У початковій школі діти ознайомилися з такими загальними поняття-
ми, як: «звук», «склад», «частина слова» (морфема), «слово», «словоформа»,
9. 16 Українська мова. 5 клас16 1717Наступність і перспективність у навчанні мови в 5 класі
«частина мови», «словосполучення», «речення», «члени речення», «орфо-
грама», «пунктограма», «мова і мовлення», «спілкування», «текст і йо-
го типи», «стиль мовлення». Тому метод розповіді під час вивчення цих
тем у п’ятому класі буде неефективним. Краще застосувати метод бесі-
ди, прийоми і засоби якого активізують сприйняття і засвоєння учнями
матеріалу. Бесіда буде результативною, якщо питання, розроблені вчите-
лем, спрямовуватимуться на встановлення нових зв’язків між мовними
фактами, на розкриття причиново-наслідкових залежностей, якщо вони
підсилюватимуться аналізом мовних фактів, дидактичного матеріалу, спе-
ціально дібраного вчителем. При цьому інтелектуальну діяльність учнів
активізують наочність (таблиці, схеми, малюнки, картини, сигнали), тех-
нічні засоби (кодоскоп, комп’ютер, відеомагнітофон). Результатом бесі-
ди може бути складена учнями таблиця або схема.
Метод спостереження учнів над мовою також буде ефективним, оскіль-
ки він допомагає глибше усвідомити ознаки мовних явищ, «загострює
увагу учнів до окремих, на перший погляд розрізнених, ніяк не пов’яза-
них фактах мови, допомагає в потоці мовлення або в суцільному мов-
ному тексті знайти потрібне явище, привчає аналізувати його, зіставля-
ти з іншими і таким чином віднаходити потрібне» [14]. Він передбачає
наявність спеціально дібраного матеріалу, підготовленого вчителем для
всього класу чи окремого учня, чіткого, деталізованого завдання, умін-
ня учнів самостійно працювати.
Метод спостереження перебуває у тісній залежності від змісту мате-
ріалу і від рівня компетентнісних навичок учнів, тому може застосову-
ватися рідше, ніж метод бесіди.
Засвоєння мовного матеріалу потребує вироблення відповідних умінь
і навичок, що досягається тренуванням, тому метод вправ, є невід’ємною
складовою навчання мови, оволодіння високою культурою усного і пи-
семного мовлення. Учитель-словесник має визначити найраціональнішу
систему тренувальних вправ, яка б забезпечувала досягнення дидактич-
ної мети уроку, певний ступінь самостійності і творчості учнів під час
їх виконання. Виходячи з рівня підготовки п’ятикласників у початковій
школі, необхідно проаналізувати всі вправи з теми в підручнику і визна-
читись, наскільки підготовчі вправи забезпечують пізнавальну й психо-
логічну підготовку до сприймання нового матеріалу, чи можуть вони за-
цікавити школярів, чи вступні вправи дійсно допоможуть конкретному
класу учнів глибше усвідомити поняття і правила, чи тренувальні вправи
(за зразком, за інструкцією, з проблемним завданням, творчі) за своїм
ступенем трудності посильні учням цього класу, враховують їхній рівень
компетентності (навчені діям, прийомам, операціям, умінню визначати
послідовність їх застосування).
Відомо, що засвоєння мовного матеріалу залежить від диференці-
йованого підходу до навчання. Учні класу можуть бути умовно поділе-
ні на чотири групи: «висока вікова група», «стабільна середина», «група
ризику», «група біда». Щоб забезпечити доступність навчального ма-
теріалу і разом з тим оптимальну складність його, слід запропонувати
окремим групам те саме за змістом завдання, але з різним ступенем кон-
кретності, деталізації його.
Наприклад:
І гр. Пригадайте, що таке звертання. Випишіть з тексту речення
із звертанням, поставте розділові знаки. Побудуйте схеми речень.
ІІ гр. Прочитайте текст. Знайдіть речення із звертанням, обґрунтуй-
те розділові знаки.
III гр. Випишіть з тексту звертання. Визначте, форму якого відмінка
вони мають, як відокремлюються в реченні.
IV гр. У поданих реченнях вкажіть звертання. Якими розділовими
знаками воно виділене в реченні?
Не у всіх підручниках з мови передбачено диференційовані завдання
для учнів, тому вчителеві треба подбати про це самому.
Контроль знань у початковій школі є перевіркою набутих знань, умінь
і навичок, і він не обмежується диктантами, переказами, творами. Діти
також навчені працювати з тестами. Вони передбачають засвоєння учня-
ми різних способів перевірки власних знань, як-то:
1. Вибери правильну кінцівку твердження (подається три варіанти).
2. Познач серед поданих групу дієслів.
3. Яка група слів відповідає моделі ?
4. Познач групу дієслів-антонімів.
5. Перепиши текст, узгодивши прикметники з іменниками.
6. Побудуй словосполучення за головним і залежним словом.
Зберігаючи наступність, цю роботу необхідно продовжувати і поглиб-
лювати: ознайомити учнів з новими вимогами до їх освітньої підготовки
з української мови, пояснити, які знання й уміння будуть перевірятися,
які види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, пись-
мо) і як будуть перевірятися. Ще на першому уроці з нової теми бажа-
но вивісити плакат «Що треба знати. Що треба вміти», націлити дітей
на те, які результати навчальної діяльності будуть перевірятися під час
контрольної роботи. Це мобілізує й активізує пізнавальну й творчу ді-
яльність учнів.
І наостанок, учителеві 5-го класу не слід забувати про фізичний стан
дітей. Під час уроку мови може різко знизитися їхня працездатність.
Це пов’язано з тим, що в початковій школі і темп письма, й обсяг йо-
го були значно меншими, ніж передбачено програмою 5-го класу. На-
вантаження треба збільшувати поступово, під час уроку проводити фіз-
культхвилинки, до яких діти звикли в 1–4 класах, частіше переключати
в ігрову діяльність, використовуючи як дидактичні, так і ситуативні та
ділові ігри.
10. 18 Українська мова. 5 клас18 1919Елементи розвивального навчання на уроках рідної мови у 5 класі
ЕЛЕМЕНТИ РОЗВИВАЛЬНОГО НАВЧАННЯ
НА УРОКАХ РІДНОЇ МОВИ У 5 КЛАСІ
Серед найголовніших критеріїв сучасного уроку рідної мови виді-
ляють насамперед його розвивальний потенціал. Розвивальна функція
уроку спрямована на осмислення учнями навчального матеріалу; форму-
вання умінь робити самостійні узагальнення і висновки; творчий підхід
до розв’язання практичних завдань. Розвивальне навчання відрізняєть-
ся від звичайного тим, що в основі його лежить навчальна діяльність,
яка визначається як особлива форма активності школяра, спрямована
на зміну самого себе як суб’єкта навчання. Мета розвивального навчан-
ня — підготувати дитину до виконання тих чи тих функцій у суспільній
діяльності, тобто сформувати компетентності, які допоможуть успішно
реалізувати себе у самостійному житті.
Традиційно у початковій школі засвоюється обмежене коло граматич-
них відомостей, які необхідні для розуміння і правильного застосуван-
ня орфографічних правил. У зв’язку з цим дається поняття про слово,
морфему, фонему тощо. Як правило, у свідомості школярів ці понят-
тя розрізнені. На жаль, на початковому етапі, інтенсивно вводячи но-
ву граматичну термінологію, школа фактично не вносить нічого нового
в уявлення дітей про мову, які уже склалися в них стихійно в процесі
мовленнєвої практики.
Звідси завдання вчителя-словесника у 5 класі кардинально перебуду-
вати наївно-натуралістичні уявлення дітей про мову. Почати треба з фо-
немного аналізу слова. Усвідомлення способів такого аналізу передбачає
виділення в слові його номінативного значення і звукової форми, а також
встановлення зв’язку між ними. Тобто учень повинен зробити «відкриття»
поняття мовного знака — важливого лінгвістичного поняття.
За виділеним номінативним значенням школярі визначають його
лексичне і граматичне значення. Аналіз їх підводить учнів до висновку,
що слово — це система словоформ (змін слова), що протиставляються
за своїми граматичними значеннями. Разом з тим виділяється і морфе-
ма як носій цих значень. Зміст морфеми уточнюється, коли слово вклю-
чається в систему слів, пов’язаних відношеннями словотвірної мотива-
ції. Таким чином слово постає як система морфем, що передають його
кореневе (предметне), словотвірне і граматичне значення. Разом з тим
на конкретних прикладах учитель показує, що слово є «точкою перетину»
декількох рядів «одноморфемних» («однокорінних», «односуфіксальних»,
«однопрефіксальних» і т.д.) слів і словоформ. Разом з тим у п’ятикласни-
ків збагачуються і початкові відомості про звукову форму слова. Більш
детальне і глибоке вивчення чергування звуків спрямовує учнів на ви-
ділення функціональних фонетичних одиниць, що забезпечують розріз-
нення й ототожнення морфем в різних умовах їх вимови.
Так від розрізнених уявлень про слово школярі приходять до повно-
цінного лінгвістичного поняття про слово як складної системи значень,
їх носіїв (морфем) і фонетичних одиниць як засобу розрізнення й ото-
тожнення морфем.
Таким чином, логіка розгортання навчальних дій зі словом підводить
учнів до уявлення про мову як цілісну систему. У процесі засвоєння цих
знань учитель повинен створювати умови для постановки перед учнями
навчально-дослідницьких завдань, розв’язання яких сприятиме «відриву»
навчальної діяльності від практичних ситуацій і розвитку навчально-пізна-
вального інтересу, що є основою створення мотиву навчання. Наприклад,
для розвитку самостійного мислення школярів не менш важливо сформу-
вати узагальнені вміння, які учні могли б застосовувати під час вивчення
будь-якої нової теми, нового розділу курсу. Ці вміння набуваються учнями
лише в процесі розв’язання системи пізнавальних завдань, надто тих, що
розв’язуються методами експерименту, моделювання, аналогії та гіпотез.
Наприклад:
1. Поміркуйте, яка морфема в слові виражає його граматичні значення
(рід, число, відмінок), проаналізувавши слова: сосновий, рання, жов-
тий, ранній, осіннього, зеленої, червоним, березовою, осіннім, жовтого.
2. Якщо відчуваєте труднощі, здійсніть експеримент: запишіть подані
прикметники без закінчень. Спробуйте визначити граматичні зна-
чення цих слів. До якого висновку ви дійшли?
3. Спробуйте визначити граматичні значення за поданими прикметни-
ковими закінченнями: -ий, -а, -ім, -ї, -ому. Якщо відчуваєте труднощі,
додайте їх до поданих основ: сталев-, голуб-, син-, склян-, солодк-.
4. Які граматичні значення можуть виражати закінчення інших частин
мови? Аргументуйте відповідь власними прикладами.
У ході розв’язання пізнавальних завдань школярі набувають таких
загальних умінь, як виявлення нового факту серед відомих; формулювання
проблеми; знаходження способів її розв’язання; перевірка розв’язку; оціню-
вання власної діяльності. Сформованість системи знань і загальних умінь
веде до сформованості вищого рівня пізнавальної самостійності.
Формування системного підходу до мови передбачає розгляд широ-
кого кола мовних одиниць. У початковій школі діти одержали мінімум
знань про лексичне значення слова (багатозначні слова, синоніми, ан-
тоніми, омоніми, пряме і переносне значення). У 5-му класі доречно
на цілому ряді прикладів продемонструвати історичну змінність лексич-
них значень і їх зв’язків.
Учителю 5-го класу не слід забувати, що учні уже мають поняття про
частини мови, принципи їх аналізу, і ці знання необхідно повторювати
і поглиблювати. Теж саме стосується і синтаксичних одиниць (речення,
словосполучення), їх вивчення у 5 класі не може бути повним, але учні
повинні осмислити їх місце і функції в системі мови.
11. 20 Українська мова. 5 клас20 2121Елементи розвивального навчання на уроках рідної мови у 5 класі
Розвиток мовлення — одне з найважливіших завдань навчання рід-
ної мови. Треба мати на увазі, що початкова школа поки що концентрує
свої зусилля на формуванні елементарних уявлень про мову як «засіб
вираження думки». Учителю-словесникові необхідно «перебудуватися»
так, щоб навчати мови як засобу спілкування і більше того — навчати
спілкуванню засобами мови. Зазвичай, розвиток мовлення зводиться
до формування умінь будувати монологічні усні й письмові висловлю-
вання (твори і перекази), рідше діалогічні. При цьому не враховується
реальна комунікативна ситуація, не ставиться конкретне комунікативне
завдання — кому і навіщо призначений створюваний текст, не виділя-
ються ті уміння (дії), оволодіння якими необхідне для успішного вирі-
шення комунікативного завдання, не приділяється достатньої уваги тим
мовленнєвим ситуаціям, у рамках яких забезпечується оволодіння цими
уміннями, мало уваги приділяється усвідомленню закономірностей мов-
леннєвої діяльності, умов і способів її здійснення.
Вирішуючи ці проблеми, учитель 5 класу має подбати про те, щоб
мовлення розвивалося, функціонувало у нерозривній єдності з предметно-
продуктивними видами діяльності (дослідницькою, ігровою, трудовою, ху-
дожньою тощо), які визначають мотиви і зміст спілкування. Насамперед
це навчальна діяльність учнів, у процесі якої вони вчаться аналізувати,
систематизувати, порівнювати, робити висновки, оцінювати вчинки, дії,
факти діяльності. Колективно-розподільний характер навчальної діяль-
ності ставить п’ятикласника перед необхідністю обговорити її мету і зав-
дання, способи і засоби вирішення, оцінити отримані результати, тобто
породжує змістовні реальні мотиви спілкування. Розгортається колектив-
ний навчальний діалог, що ставить кожного із його учасників в ситуацію
конкретного комунікативного завдання, успішне вирішення якого вимагає
врахування й адекватної оцінки всієї сукупності умов спілкування, від-
бору відповідних мовних засобів, уміння правильно користуватися ними.
У поданих далі уроках рідної мови автори передбачили роботу в групах,
парах, трійках з метою формування конкретних комунікативних умінь.
Разом з тим автори посібника свідомі того, що навчальне спілкування
не вичерпує того кола різноманітних комунікативно-мовленнєвих зав-
дань, з якими учень зіткнеться в житті і до вирішення яких його необ-
хідно підготувати. Як відомо, визначальними характеристиками мовлення
є його мотиви й цілі. Саме у зв’язку з їх реалізацією набувають змісту
мовленнєві уміння, що виступають у функції способів вирішення кон-
кретних комунікативно-мовленнєвих завдань. Безперечно, навчити дітей
мотивів і цілей діяльності практично неможливо. Це досягається в ре-
зультаті включення їх у нову, більш складну систему відношень з ото-
ченням, реальним світом. Отже, учитель повинен подбати про створення
різноманітних комунікативно-мовленнєвих ситуацій, які виникають (мо-
жуть виникати) в різних сферах діяльності школяра. Важливою вимогою
до таких ситуацій є їх природність, безпосередня близькість до реально
виконуваних учнями дій. Саме в процесі вирішення таких завдань ви-
никають конкретні мотиви спілкування, визначаються комунікативні на-
міри, відбираються засоби їх реалізації. Типи комунікативно-мовленнєвих
ситуацій визначаються колом тих пізнавальних, практичних, конструк-
тивно-художніх і технічних завдань, у вирішення яких учителеві вдається
включити своїх учнів. Подаємо кілька таких завдань для прикладу.
1. Дайте оцінку словам хлопчика-помічника.
Хлопчик допоміг чужій бабусі по сходах віднести важкі сумки на п’я-
тий поверх.
— От спасибі, от спасибі, — розсипається в подяках бабуся, — які
зараз чуйні діти. Просто не знаю, чим віддячити.
— Ну, та дайте мені 20 копійок та й годі, — знайшовся хлопчик
(П. Білоусенко).
2. Напишіть, за якого розвитку ситуації хлопці зрозуміли б те, чого
вони поки що не розуміли.
Собака люто гавкав, припадаючи на передні лапи. Прямо перед ним,
притиснувшись до паркана, сиділо маленьке, скуйовджене кошеня. Воно
широко розкривало рота і жалібно нявкало. Неподалік стояли два хлоп-
чики й чекали, що буде. У вікно виглянула жінка, спішно вибігла на ґа-
нок. Вона відігнала собаку і сердито крикнула хлопцям:
— Як вам не соромно?
— А чому соромно? Ми ж нічого не робили! — здивувалися хлопчики.
— Оце й погано! — гнівно відповіла жінка (В. Осєєва).
3. Висловіть свою думку з цього приводу.
Надійка з болем розповідає:
— Мене запросила на день народження подруга. Гостей було багато.
Подарунки — дорогі сувеніри, прикраси, біжутерія. Я подарувала кни-
гу. І ... залишилася без подруги. Вона відвернулася від мене, їй не спо-
добався мій подарунок.
Як мені бути? (П. Білоусенко).
4. Напишіть, чи переконливі аргументи навів школяр, щоб не посту-
патися місцем.
Пасажири звертаються до школяра:
— Поступися місцем, он дідусь втомлений стоїть.
— А я не втомився? І звідки я знаю, може, цей старичок зовсім не гід-
ний того, щоб йому поступатися місцем. (П. Білоусенко).
5. Ви прийшли до школи, добре відпочивши влітку. Складіть привіталь-
ну листівку однокласникам на тему: «Чого я бажаю собі й одноклас-
никам у цьому навчальному році».
![3Зміст
ЗМІСТ
РОЗДІЛ І. МЕТОДИЧНА ЧАСТИНА
КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД ДО НАВЧАННЯ МОВИ
У СУЧАСНІЙ ШКОЛІ ................................................................................ 7
НАСТУПНІСТЬ І ПЕРСПЕКТИВНІСТЬ У НАВЧАННІ МОВИ
В 5 КЛАСІ .................................................................................................. 12
ЕЛЕМЕНТИ РОЗВИВАЛЬНОГО НАВЧАННЯ НА УРОКАХ
РІДНОЇ МОВИ У 5 КЛАСІ....................................................................... 18
ДИДАКТИЧНІ ІГРИ У НАВЧАННІ МОВИ П’ЯТИКЛАСНИКІВ ....... 24
РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. КОНСПЕКТИ УРОКІВ
ВСТУП. ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ.... 29
Урок № 1. Значення мови в житті суспільства. Українська мова — державна
мова України ......................................................................................................... 29
Урок № 2–3. Розвиток зв’язного мовлення. Мова. Мовлення. Спілкування.
Види мовленнєвої діяльності ............................................................................... 31
Урок № 4. Повторення вивченого в початкових класах. Частини мови.
Основні способи їх розпізнавання. Іменник. Іменники-назви істот і неістот.... 35
Урок № 5. Велика буква і лапки в іменниках. Голосні у відмінкових
закінченнях............................................................................................................ 38
Урок № 6. Повторення частин мови. Прикметник............................................. 40
ПОНЯТТЯ ПРО ТЕКСТ
Урок № 7–8. Розвиток зв’язного мовлення. Текст. Тема, основна думка.
Будова тексту......................................................................................................... 43
Урок № 9–10. Повторення частин мови. Займенник. Числівник...................... 46
Урок № 11–12. Повторення частин мови. Дієслово. Неозначена форма.
Не з дієсловами. Дієвідміни дієслів. Голосні в особових закінченнях.
Правопис -ться, -шся в кінці дієслів................................................................... 51
Урок № 13. Повторення частин мови. Прислівник. Правопис вивчених
прислівників .......................................................................................................... 54
Урок № 14–15. Повторення. Службові частини мови. Написання
прийменників окремо від інших частин мови. Уживання сполучників
для зв’язку членів речення. Кома перед сполучниками а, але .......................... 57
Урок № 16. Контрольна робота (диктант). Тематичне оцінювання
навчальних досягнень учнів із повторення ......................................................... 60
Урок № 17. Розвиток зв’язного мовлення. Типи мовлення................................ 62
ВІДОМОСТІ З СИНТАКСИСУ І ПУНКТУАЦІЇ
Урок № 18–19. Відомості з синтаксису і пунктуації. Словосполучення.
Головне і залежне слово у словосполученні. Розбір словосполучення.............. 65
Урок № 20. Культура мовлення.Запобігання помилкам при творенні
словосполучень...................................................................................................... 68
Урок № 21. Розвиток зв’язного мовлення. Стилі мовлення (повторення)........ 70
УДК 37.016+811.161.2
ББК 74.26+81.2УКР
Т46
ISBN 978-966-333-724-1
Р е ц е н з е н т и:
Мартос С. А., кандидат філологічних наук, доцент кафедри української
мови та соціолінгвістики Херсонського державного університету.
Лисюк К. А., учитель-методист української мови та літератури
вищої категорії Херсонського академічного ліцею при ХДУ.
© В. І. Тихоша, Л. І. Урсуленко, 2008
© ТОВ «Видавнича група “Основа”», 2008
Тихоша В. І.
Українська мова. 5 клас Тихоша В. І., Урсуленко Л. І. —
Х.: Вид. група «Основа», 2008. — 269, [3] с. (Серія «Моя ме-
тодика»)
ISBN 978-966-333-724-1.
У посібнику подаються 122 уроки української мови для 5 класів 12-річної
школи, методичні рекомендації, поради щодо організації навчально-виховно-
го процесу на уроках і в позакласній роботі на рівні новітніх технологій, що
базуються на особистісно зорієнтованому та інтерактивному навчанні.
У розроблених уроках пропонуються новітні форми, методи і прийоми
навчання: «Спотиканочка» , «Перевал кмітливих», «Розумне перо», «Мандрів-
ка на “Острів мовних скарбів”», розв’язання ситуативних завдань, складання
діалогів, розгадування кросвордів, лінгвозагадок, шарад тощо.
Для вчителів української мови та літератури, керівників методичних об’єд-
нань, студентів філологічних факультетів.
УДК 37.016+811.161.2
ББК 74.26+81.2УКР
Т46
Рекомендовано до друку вченою радою
інституту філології та журналістики Херсонського державного університету
(Протокол № 1 від 24 вересня 2007 року)
А в т о р и:
Тихоша В. І., кандидат педагогічних наук, професор кафедри української
мови та соціолінгвістики Херсонського державного університету.
Урсуленко Л. І., учитель-методист, учитель української мови
та літератури вищої категорії ЗОШ № 52, м. Херсон.]()