.

1. Шляхи забезпечення ефективності діяльності Національного агентства з
питань запобігання корупції і моя особиста участь в його роботі
Штурхецький С.В.
Якщо ви працювали в друкованих медіа, то донедавна у вас був цікавий привілей –
ви могли читати «завтрашні» газети. В епоху Інтернет монополії на інформацію, звісно,
ніхто вже не володіє, однак поцікавитися заголовками новиннєвих стрічок початку 2017-
го року, думаю, було б цікаво.
Отож. «Керівник Н-ської митниці подав у відставку після виявлення
невідповідності у заповненій декларації», «Голова РДА звільнилася після оприлюднення
висновку Комісії з етики держслужбовців», «Однопартійці висловили недовіру керівнику
свого осередку через аналіз річного бюджету організації та розпочали процедуру
відкликання його мандату депутата місцевої ради». Не вражає? Мабуть, ні. Однак ці
новини обов’язково йтимуть за більш значимими: «Рівень толерантності українців до
корупції знизився до рекордної за часи спостереження позначки», «За матеріалами,
переданими НАЗК, НАБУ порушило понад десять проваджень проти високопосадовців»,
«Громадський антикорупційний альянс заявляє про підтримку ініціативи НАЗК щодо
громадської участі в моніторингу життя чиновників». Перелік, звісно, неповний. Але
відповідальність за те, чи будуть ТАКІ заголовки вже через рік чи два, лежить сьогодні на
всіх нас. І особливою ця відповідальність є для майбутніх членів НАЗК. Від них залежить
не лише контент майбутніх інформстрічок, але і майбутнє країни. І все ж завдання, яким
би воно не було складним, вирішуване.
Окреслимо основну мету НАЗК – створення середовища, яке унеможливлює
(зводить до мінімуму) корупцію. Таке середовище можливе лише за дотримання таких
умов: 1. Повної реалізації заходів передбачених законодавством по запобіганню корупції,
що надзвичайно ускладнить корупційні діяння з боку чиновників. 2. Створення в
суспільстві несприйняття навіть потенційної можливості корупційного діяння. 3. Довіра у
суспільстві (і підтримка діяльності) до органів, котрі борються із корупцією.
В основі діяльності лежатиме двоєдина спрямованість – загальна превенція
(стратегічний вплив) разом із припиненням конкретних проявів корупції в Україні
(тактичний вплив, власними компетенція ми або за допомогою інших антикорупційних
органів). Закон «Про запобігання корупції» як, по суті, перший системний закон, дозволяє
це зробити, надаючи реальні інструменти для запобігання корупції і описуючи механізми
для реагування на конкретні випадки корупції. Можливо, саме у цій системності і полягає

2. поки що латентний спротив (пізніше він набуде відкритої форми боротьби)
впровадженню Закону.
Досягнення стратегічної мети можливе через системну інформаційно-аналітичну
та просвітницьку роботу, передбачену законом, а тактичних (швидких і конкретних)
завдань - через засоби оперативного реагування, надані НАЗК – можливості нагляду за
діяльністю чиновників, швидкого отримання інформації, складання адміністративних
протоколів, проведення перевірок, рецензування і узгодження місцевих і галузевих
антикорупційних програм, проведення експертиз тощо.
У той же час перед ще не створеним НАЗК існує низка викликів, на які вже слід
готувати відповіді. Це може бути недовіра громадян, високий рівень толерантності
суспільства до корупції, низький рівень замученості громадян до антикорупційної
діяльності, кримінальний і політичний тиск, поступова інтелектуалізація корупційних
діянь. Це відбувається на фоні глибинної кризи держуправління і ламання неефективних
форм господарювання і владних вертикалей а також – інфляції (знецінення)
антикорупційних кампаній чи зайвій їх політизації. На усі ці виклики є можливість дати
гідну відповідь.
Кримінальний тиск. Показником ефективної роботи НАЗК можуть стати і
випадки прямого впливу на працівників НАЗК чи їх рідних. У багатьох «клієнтів» НАЗК і
потенційних – НАБУ – будуть високі ставки. Іноді позбутися роботи як доступу до
джерела незаконного збагачення для деяких посадовців є важчим, ніж будь-яке інше
покарання. Тож необхідними будуть заходи із безпеки, розробка відповідних протоколів
як для працівників НАЗК, так і осіб, які готові викривати корупцію. Політичний тиск
полягає в тому, що фінансований з бюджету орган рано чи пізно зустрінеться із певними
викликами. І у цьому питанні лише тісна взаємодія з громадськістю, чітке дотримання
законодавства і оприлюднення будь-яких спроб впливу може стати гідним засобом
протидії. Криза держуправління полягає у падінні престижу професії службовця, віра в
безкарність і схиблена система цінностей сучасного держслужбовця накладається на
мізерну зарплатню, політичні впливи швидкозмінного начальства, неефективність
розподілу повноважень і функцій, забюрократизовану систему погоджень і дозволів,
безконтрольне управління держпідприємствами і ресурсами. Якщо і після цього
залишився хоч якийсь оптимізм – розчаруємо – це, звісно, не повний перелік негативних
чинників. Вирішення проблеми – через саморегуляцію, створення стандартів і протоколів
управлінських послуг, впровадження «Білої книги держслужби», зростання освітнього
рівня, відкриті конкурси і зрозумілі атестації, прозорість підготовки і прийняття рішень,
унеможливлення ситуації із непрозорістю розпорядження коштами чи надання дозволів.

3. Поступова інтелектуалізація корупції сприймається нами як майбутній виклик, до якого
ще слід «дорости». Наразі в більшості своїй корупційні діяння мають в основі примітивні
конструкції, які легко викрити або унеможливити системними речами – як от електронне
декларування тощо. У той же час саме такі – примітивні і водночас нахабні – корупційні
діяння викликають значний суспільний резонанс і є надзвичайно небезпечними для
суспільної свідомості. Тому саме на ці, прості способи незаконного збагачення і повинна
бути спрямована увага насамперед. Не виключено, що за рік-два методи діагностики і
моніторингу корупційних діянь будуть в процесі постійної модернізації значно
удосконалюватися і ускладнюватися. Якщо в Україні виникне корупція із
інтелектуальною складовою, то це означатиме, що перший етап очищення держапарату
відбувся успішно. На той час наявні людські і технічні ресурси НАЗК і накопичений
досвід дозволять справитися із цими викликами, які можуть виникати вже зараз, але вже
за два роки потребуватимуть постійної уваги. Інфляція антикорупційних кампаній.
Високі і гарні слова вже навчилися говорити, антикорупційні програми переписуються з
року в рік і в них все правильно . Немає там тільки конкретики – ну, і звісно, від того
немає результату. Необхідна прагматика в інформуванні. Потрібно з калькулятором в
руках доводити, що корупція – це невигідно. Звісно,, це легше робити, коли будуть
приклади притягнення до відповідальності корупціонерів і коли «є що втрачати» - зросте
престижність держслужби. Та все ж потрібно робити наголос саме на прагматиці.
Обережним слід бути із використанням пропаганди – як маніпулятивний метод вона
може і принесе певний ефект у короткостроковій перспективі, але загалом тільки
нашкодить справі. Зрештою, ми маємо вітати таку професійну рису у держслужбовця, як
наявність критичного мислення, а цей навик передбачає розвінчування маніпулятивних
практик.
Це, звісно, не повний перелік викликів, яким потрібно знайти ефективну протидію,
однак зважання на них дозволить успішно провести перші кроки НАЗК. Наявність
внутрішньоорганізаційної стратегії розвитку, базованій на суспільних цінностях і прозоре
формування штату дозволить успішно вже «з коліс» пройти декілька етапів становлення
НАЗК: необхідно поділити на декілька основних етапів: 1. Розробка концепції діяльності.
2. Формування центрального апарату. 3. Підготовка першої Національної Доповіді. 4.
Набір службовців, які б реагували на прояви корупції у вищих ешелонах влади. 5.
Повномасштабне розгортання діяльності НАЗК по всій території України. Усі ці етапи
(крім, можливо, 5) повинні іти чи не одночасно.
Окрім викликів, для НАЗК є і можливості, котрі пов’язуємо із залученням
громадськості, саморегуляцією, використанням нових управлінських та інформаційних

4. технологій, вдалою комунікативно-інформаційною стратегією. Залучення громадськості
стає вирішальним чинником, особливо коли немає ресурсів, немає належної підтримки.
Як довів Майдан – цього більш ніж достатньо для успіху. Єдина серйозна проблема – це
здобути і не розгубити довіру громадськості у своїй діяльності. Рішення: прозорість
діяльності, зрозумілість роботи, реакція на потреби і звернення. НАЗК має стати
модератором громадської антикорупційної діяльності, надаючи (не лише словами)
підтримку громадським проектам, популяризувати кращі практики громадянського
суспільства. Саморегуляція. Найкращий спосіб за кимось стежити – це спонукати
людину до само стеження. Ще також варіант – колега або сусіда стежать та намагаються
виправити поведінку (хоча б зауваженням) у випадку порушень . Варто почати з
прагматичних оцінок наслідків саморегуляції перед тим як (або замість як) перейти до
набагато глибшого опису такого явища. Саморегуляція держслужбовців (ширше – усіх
уповноважених на здійснення публічних функцій) може і має стати найпотужнішим
механізмом превенції. Спочатку розробляється Кодекс (він є, але можна легітимізувати
його на якомусь представницькому Форумі держслужбовців), потім люди підписують
Кодекс. Створюється Етична комісія (на громадських засадах), якій підписанти Кодексу
довіряють розгляд скарг. Рішення Етичної комісії є заходом морального впливу,
найжорсткіший з яких – громадський осуд. Усі рішення обов’язково публікуються.
Важливо вказати, що Етичний Кодекс – це правила безпеки держслужбовців, це їх врятує
як наявність страху вального тросу для висотного гімнаста. Нові технології. Моніторинг
і корекція поведінки чи фін звітності масивів із кількома мільйонами файлів ще декілька
десятиріч тому викликала жах і ..нестримне бажання бюрократів побороти цей страх,
котрі з ентузіазмом створювали нові і чисельні контролюючі структури. Тепер цього
робити непотрібно, достатньо відносно незначної кількості фахівців для вдалої роботи. У
той же час феномен нових технологій полягає і в соціальному капіталі, який несе
залученість громадськості до процесу. Нові технології дозволять також впроваджувати
просвітницькі онлайн-ігри, дистанційні навчальні курси, створити геоінформаційну базу
корупційних порушень з метою визначення локальних місць докладання додаткових
зусиль. Інформаційна політика. Наявність сайту, присутність в соцмережах, робота усіх
працівників у соцмережах (після окремого інструктажу) є якраз і одним із інструментів
доступу і залучення громадськості до роботи НАЗК.
Перші результати - нестерпність життя корупціонера. Яка радість від грошей,
коли їх неможливо потратити? Життя літературного мільйонера Корейка через появи
нових сучасних принад виглядає взагалі нестерпним. Створення саме таких нестерпних
умов – навіть якщо умудрився вкрасти. Рівень нетолерантності до корупції. Це

5. найголовніший і найдієвіший показник діяльності НАЗК. Зниження рівня толерантності
українців свідчитиме про запит і суспільну нетерпимість до корупції.
Свою роль у створенні та функціонуванні НАЗК вбачаю якраз у такому - як
профільний спеціаліст здатен працювати в напрямку створення комунікативного
середовища між усіма суб’єктами антикорупційного процесу ( 1. НАЗК 2. Суб’єкти на
яких поширюється дія закону 3. Громадськість 4. Викривачі. 5.Міжнародні організації 6
Місцеві і центральні органи влади), як викладач і тренер готовий долучитися до
координації проектів навчання та експертизи (досліджень), як фахівець місцевого
самоврядування – до координації формування місцевих антикорупційних стратегій та
органів НАЗК, як виходець з «третього сектору» - до налагодження тісної взаємодії із
громадянським суспільством.
Спочатку вас зневажають, потім над вами сміються, потім – вас бояться і зрештою
– ви перемагаєте. Ці слова, які приписують Махатмі Ганді, слід розглядати як етапи
становлення НАЗК. Через деякі причини цей важливий орган вже дає приводи для кпинів.
Що ж, слід якнайшвидше пройти це до «страху» серед корумпованих адміністраторів і
вийти а перемогу.