3. 1) По Україні :
- зменшення кількості населення ( близько 44 млн.)
- низька тривалість життя
- високий показник смертності
- низька народжуваність
- висока інвалідизація населення
- ріст захворюваності і т.д.
2) В світі:
- зміна парадигми розвитку до індивідуальної, прогностичної та
профілактичної медицини.
Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована концепція
4. По Україні : існуюча майже 100-річна модель охорони здоров’я,
практично, не модернізується, а погіршується, в тому числі, через зміни
соціально-економічного та політичного стану в державі.
В світі: рівень сучасних знань настільки виріс і зростає, що
унеможливлює практичне раціональне використання їх лікарем для
індивідуального пацієнта.
∗ Протиріччя цілей фармацевтичного, технологічного бізнесу та потреб
пацієнта (держави) в фінансово-економічному аспекті, - прогресують.
∗ Інформаційна, юридична та інші складові цих відносин, частіше не на
боці пацієнта.
Аналіз причин виникнення проблеми та
обгрунтування необхідності її розв’язання
6. 1) Реформувати не можна, залишити.
Волюнтаризм : нераціональне фінансування , скорочення державної
медичної допомоги, ріст платних послуг, медичного шарлатанства,
погіршення показників оцінки стану здоров’я.
2) Реформувати, не можна залишити.
Адміністративний метод. Без втрати якості медичних послуг не можливо
перейти на модернізацію переважно первинної медичної допомоги,
медичного страхування тощо.
3) Ефективно використати наявні ресурси надавачів медичних послуг
в регіоні, шляхом співпраці медичних кадрів, науковців та громадських
інституцій. Ця робота не залежить від політичної обстановки, соціально-
економічного стану, законодавчої бази, адміністрування тощо.
Визначення оптимального варіанта розв’язання проблеми на основі
порівняльного аналізу можливих варіантів
7. Вирішення старими методами неможливо.
Повторяти досвід інших країн- це вічне відставання.
Шлях, який є найбільше перспективним – це переоцінка
традиційних підходів до охорони здоров’я. На даний момент,
відсутні науково обгрунтовані терміни: здоров’я, хвороба.
Оцінка стану пацієнта, методи лікування,профілактика носять
переважно суб’єктивний, емпіричний характер. Доказова
медицина, є прогресивним етапом , але як мегастатистика не
може бути гарантовано найкращим методом при
індивідуальному підході.
Шляхи і способи розв’язання
проблеми
8. ∗ Пацієнт і лікар мають виходити з того, що зачаття
– це один варіант з 60 млрд. можливих комбінації
статевих клітин для природнього відбору, в
якому передбачено все: найбільш сприятливий
генетичний матеріал для існування людської
популяції, в тому числі і здоров’я конкретної
людини. І жоден лікар, медикаменти, корисні речі
чи вчинки його не збільшать. Хворобою часто
називають адаптаційну чи компенсаторну реакцію
організму на якісь чинники зовнішнього впливу.
Тривалість життя визначається кількістю теломер
в статевих хромосомах клітин життєво важливих
органів.
9. − Підніметься рівень медичних знань та самовідповідальності у свідомого
населення.
− Стимуляція конкурентноздатності медичної спільноти.
− Підвищення ефективності роботи організаторів охорони здоров`я.
− Зменшення кількості можливих «провалів» в модернізації охорони здоров`я.
− Обсяг фінансових ресурсів, від нульових до безкінечності, в залежності від
соціально-економічного стану держави та політичної волі влади.
ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ ВИКОНАННЯ, ВИЗНАЧЕННЯ ЇЇ
ЕФЕКТИВНОСТІ
10. В сьогоднішніх реаліях оптимальним
підходом, є пошук найбільш вразливих ланок
в організмі, оцінка їх фахівцем і складання
прогнозу їх функціонування, використовуючи
в першу чергу, зменшення впливу найбільш
руйнівних чинників для даного пацієнта,
якими є спосіб життя, харчування, зовнішнє
середовище. З цих позицій, основою є
індивідуальна та суспільна інформаційна
робота зі споживачем та надавачем медичних
послуг.
