мовленнєвий режим

1. *«Здійснення
мовленнєвого режиму
в школі, де
навчаються діти з
ураженою слуховою
функцією»

2. * Одним із важливих і найбільш складних завдань школи, де
навчаються діти з ураженою слуховою функцією, є формування
вимови та розвиток залишкового слуху. Цьому розділу роботи
відведене певне місце в навчальному плані і в програмі спеціальної
школи.
* Практичні результати роботи над вимовною частиною мовлення
дітей з вадами слуху залишають бажати кращого. Усне мовлення
нечуючих дітей частіше всього виявляється недостатньо виразним,
що знецінює його як спосіб спілкування.
* Очевидно, що однією з умов поліпшення якості навчання школярів
з недоліками слуху вимові має бути систематичне підвищення
спеціальної кваліфікації вчителів і вихователів у межах методики і
техніки роботи з фонетичної складової мовлення учнів.
* Головним завданням школи, де навчаються діти з вадами слуху, є
формування в учнів словесної мови не тільки в більш доступній для
них дактильній і письмовій формі, а й у формі живого усного слова.
У зв'язку з цим у школах існує так званий «мовленнєвий режим»,
який визначає систему використання різних засобів спілкування з
нечуючими дітьми і зобов'язує кожного працівника школи
спілкуватися з ними словесною мовою.

3. «Мовленнєвий режим» -це одне з
найважливіших умов успішної роботи в навчанні
дітей з вадами слуху як засобу спілкування і
навчання. Методичні вимоги і методи
мовленнєвого режиму в школі обов'язкові для
дітей, педагогів, обслуговуючого персоналу.
Мовленнєвий режим - це спілкування з
нечуючими дітьми та дітей між собою тільки на
основі словесної мови. Але зовсім забороняти
їм користуватися міміко-жестикуляторним
мовленням теж не можна. Ця заборона
нереальна доки діти, які живуть у колективі, не
мають інших, більш досконалих засобів
спілкування.
Для здійснення мовленнєвого режиму
необхідно не тільки встановлення певних
вимог, а й створення умов для їх виконання.

4. * «Мовленнєвий режим» у школах і дошкільних установах передбачає
повідомлення дітям мовленнєвого матеріалу, потрібного для
спілкування і навчання користування словесною мовою. Це досягається
шляхом такої організації діяльності, яка викликає потребу дітей у
мовленнєвому спілкуванні і поступово розширює межі цього
спілкування. Спостереження, екскурсії, практична діяльність дають
можливість вивчати навколишню дійсність, засвоювати словесну мову,
в якій і фіксуються результати їх знань.
* Надалі цей мовленнєвий матеріал, як щабель, використовується для
засвоєння нових знань.
* Навчання дітей з вадами слуху починається з розвитку розмовно-
побутового мовлення. Поступово діти опановують не тільки діалогічне,
а й монологічне мовлення. З огляду на те, що нечуючі діти в процесі
навчання та виховання користуються усним мовленням,
рекомендується, спілкуючись з ними, вдаватися так само до
дактильного (усно-дактильного) мовлення.
* Правильно організований мовленнєвий режим органічно входить в
систему роботи з нечуючими дітьми, а словесна мова стає основним
засобом спілкування і навчання. Організація і проведення в школі д нів
та свят мови сприяє успішному просуванню до мети.

5. * Дуже важливим є спільне навчання в межах школи дітей з
нормальним слухом та мовленням і дітей з порушеннями слухової
функції. Рекомендується планувати і проводити спільні позакласні
заходи, спортивні змагання, походи, олімпіади з поступовим виходом
на рівень району, міста, області.
* Отже, слухо-мовленнєвий режим в школі передбачає чітке
виконання наступних вимог:
*- робота педагогів в режимі словесного спілкування з дітьми;
*- постійний контроль педагогів за всіма вадами усного мовлення з
опорою на збережені аналізатора дитини;
*- слухо-мовленнєва особова справа дитини з «0» по 12-й клас має бути
постійно «відкритою» для всіх педагогів; результати вимовного
процесу учнів мають бути зафіксовані та проаналізовані;
*- куточки техніки мовлення і плани мовленнєвих зарядок повинні бути
в кожному класі;
*- «чергові» звуки і часто вживані мовленнєві зразки повинні бути на
спеціальних стендах; фіксуватися у спеціальних словниках учнів;
*- мовленнєві зарядки та фонетична ритміка мають проводитись щодня
у кожному класі та виховній групі;
*- семестрова перевірка РСС і ФНВ учнів повинна виконуватися на рівні
шкільного плану.

6. *
* Фонетичний режим передбачає:
*- контроль за вимовою учнів. Цей контроль здійснюється на
індивідуальних заняттях, під час фонетичної ритміки,
фонетичної зарядки, під час уроків з усіх предметів, а також
на позакласних заняттях і заходах;
*- фонетичну обробку мовленнєвого матеріалу (наголос,
орфоепічні правила, логічні паузи);
*- підготовку усних мовленнєвих виступів (свята, тематичні
вечори тощо);
*- підготовку та проведення системи заходів, спрямованих на
закріплення учнями правильних вимовних навичок (конкурси
читців, рольові та мовні ігри тощо.

7. *
* Суттєвою формою роботи з ФНВ є фонетична зарядка. Зарядка – це
тренувальні вправи, що проводяться переважно хором під
диригування вчителя. Вона служить, з одного боку, для того, щоб
налаштувати учнів на навчання, дати їм певну установку, якої вони
повинні дотримуватись протягом дня, з іншого боку фонетична
зарядка використовується для закріплення нових вимовних навичок
і попередження втрати деяких раніше засвоєних, але нестійких
навичок вимови. Виходячи з цих завдань, визначаються теми
фонетичних зарядок.
* Учитель повинен керуватися станом вимовних навичок у дітей
свого класу. Зарядка може включати дихальні, голосові вправи, а
так само вправи, спрямовані на закріплення і диференціацію звуків.
Вправи проводяться на матеріалі окремих звуків, складів, слів і
найбільш уживаних фраз розмовного мовлення.
*План роботи з фонетичної зарядки доцільно будувати таким чином,
щоб тема зарядок не змінювалася протягом тижня і повторювалася
протягом семестру.

8. * Фонетична зарядка проводиться, як правило, на 1-му уроці мови, незалежно від
того, яким за рахунком йде цей урок у розкладі. У молодших класах, де
більшість уроків веде один вчитель фонетики, зарядка може бути проведена на
будь-якому першому уроці. Крім того, в молодших класах допускається розподіл
вправ, передбачених для фонетичної зарядки одного дня, протягом декількох
уроків, що пов'язано з повільним темпом роботи учнів. Тривалість зарядки - 3-4
хвилини.
* При цьому повинна бути забезпечена зміна видів робіт і видів мовленнєвої
діяльності. При проведенні фонетичних зарядок вчитель обов'язково виправляє
помітні помилки. В кінці фонетичної зарядки обов'язково підводиться підсумок.
План фонетичної зарядки записується вчителем в план-конспект уроку.
* На індивідуальних заняттях з ФНВ, що проводяться вчителем-сурдопедагогом,
відбувається робота з вимови звуків, які погано засвоюються нечуючими учнями
інформаційно, тобто без спеціального навчання з урахуванням програмових
вимог.
* Індивідуальні заняття забезпечують можливість реалізації індивідуального
підходу до кожної дитини з урахуванням стану її слуху, інтелектуального
розвитку та емоційного стану.
* При проведенні роботи з формування мовлення дітей обов’язково
використовується звукопідсилююча апаратура. Також велике значення має мова
вчителя, яка є зразком для наслідування, і повинна бути емоційно забарвлена,
природна за звучанням. Весь мовленнєвий матеріал варто промовляти голосом
нормальної сили і висоти з дотриманням словесного наголосу і правил орфоепії,
у нормальному темпі.

9. *
* Протягом уроків учитель повинен постійно здійснювати контроль за
вимовою, так як на уроках немає можливості приділяти багато уваги
виправленню вимовних помилок окремих учнів, вчитель повинен володіти
прийомами швидкої корекції вимовних навичок.
*До них відносяться:
*- вимоги сказати чіткіше;
*- показ дактильним знаком, в якому звуці допущена помилка (в тих випадках,
коли помилка допущена в звуці, автоматизованому у вимові учня);
*- показ окремих ознак артикуляції звуку (на собі або на профілі);
*а) моделювання за допомогою рук;
*б) показ-нагадування вібрації крил носа або гортані;
*в) використання елементів фонетичної ритміки.
*Такі прийоми дозволяють на уроці без витрати додаткового часу домогтися
виправлення учнем допущених вимовних помилок.

10. *
* Позакласна робота значно збільшує загальний бюджет часу на формування у дітей
усного мовлення взагалі і вимови зокрема, що може серйозно допомогти розвитку
практичних умінь і навичок учня з фонетичного формування усного мовлення. У
позаурочний час, так само як і на уроках і спеціальних заняттях, повинно
здійснюватися постійне, вмотивоване спілкування з вихованцями, розвиток у дітей
потреби в мовленнєвому спілкуванні і підтримка всіх проявів ініціативного мовлення
незалежно від рівня мовного розвитку і навичок вимови.
* Робота з формування і корекції усного мовлення передбачає використання природних
та спеціально створених ситуацій, що спонукають дітей до спілкування.
* У позакласний час словниковий матеріал не підбирається з урахуванням фонетичних
можливостей учнів. ФНВ здійснюється не тільки методом спеціальних вправ, скільки
шляхом спілкування з оточуючими.
* Визначено завдання роботи з ФНВ в позакласний час;
* - вироблення чіткості і членороздільності вимови;
* - максимальне використання всіх умов для розвитку усного мовлення;
* - організація заходів, які забезпечать сприятливі умови для максимального
* використання залишків слуху дітей в процесі роботи над вимовою;
* - виховання активності учнів щодо оволодіння вимовними навичками;
* - привчання дітей до самоконтролю над вимовою.

11. *
* 1. Фонетична зарядка.
* 2. Самостійна робота учнів з вимови (виконання домашніх завдань).
* 3. Обов'язкова робота з вимови під час самопідготовки або при проведенні
* різних видів позакласних занять, режимних моментів і використання різних життєвих ситуацій
(навіть створених штучно).
* 4. Спеціально організоване спілкування з чуючими дітьми.
* Фонетичну зарядку в позаурочний час рекомендується проводити перед самопідготовкою
домашніх завдань. При цьому доцільно здійснювати спільне планування мовленнєвих зарядок для
уроків та позакласної роботи з урахуванням роботи над вимовою і РСС на індивідуальних заняттях.
До змісту та організації фонетичної зарядки в позаурочний час пред'являються ті ж вимоги, які
були протягом уроків. Мовленнєвий матеріал фонетичної зарядки в класі і в позаурочний час може
частково збігатися.
* Учні можуть самостійно виконувати завдання для роботи над вимовою без допомоги педагога
тільки за умови, якщо вони придбали необхідні для цього навички під керівництвом вчителя з РСС
і ФНВ на індивідуальних заняттях.
* В процесі роботи вихователь постійно здійснює контроль за вимовою учнів. У зв'язку з цим
особливого значення набуває вміння вихователя чути в мові дітей ті чи інші вимовні помилки і
вчасно їх виправляти. Помітивши грубу помилку вимови, вихователь повинен звернути на неї увагу
учня і зажадати більш ретельно повторити сказане. Виправлення помилок вихователем
здійснюється за допомогою прийомів швидкої корекції вимови. Виправляючи помилку в
проголосних звуках, не можна обмежуватися їх правильним відтворенням в ізольованому
положенні. Необхідна правильна вимова всіх слів в яких були допущені помилки.

12. * Існують основні правила спілкування з дитиною, яка має порушення
слуху. Їх повинні дотримуватися педагоги (вчителі, вихователі), а також
чуючі люди (дорослі і діти):
*- перш, ніж говорити, необхідно переконатися в тому, що дитина
дивиться на обличчя співрозмовника;
*- треба говорити, повернувшись обличчям до дитини (при цьому
необхідно сидіти або стояти нерухомо);
*- обличчя особи,яка говорить повинно бути освітлене. Не можна
говорити, стоячи спиною до джерела світла (вікна, лампи);
*- говорити варто емоційно, виразно, в нормальному темпі, нормальним
за
*силою голосом, без утрирування артикуляції. Необхідно використовувати
і невербальні засоби комунікації - міміку обличчя, позу;
*- не варто задавати дитині з порушенням слуху запитання на кшталт:
«Тобі зрозуміло?»
* Для з'ясування розуміння рекомендується попросити відреагувати на
репліку (тобто виконати завдання, доручення, відповісти на питання і
тощо);
*- необхідно спеціально вчити дітей, щоб при скруті в спілкуванні вони не
соромилися просити повторити сказане;
*- виправлення вимовних помилок слід здійснювати доброзичливо і
коректно. Не варто перебивати учня. Спочатку треба дати можливість
висловити думку, і лише потім вказати на допущені помилки.

13. *
* Метою роботи по Р.С.С. є вирішення таких корекційних завдань:
* 1. Максимальний розвиток залишкового слуху, створення на цій основі
якісно нової слухо-зорової основи для сприйняття усного мовлення.
* 2. Використання слухового сприймання для наближення вимови нечуючого
до природного звучання виразного мовлення чуючих людей.
* 3. Збагачення уявлень нечуючих про світ немовних звуків, орієнтація їх в
навколишньому світі звуків.
* При відборі мовного матеріалу для розвитку слухового сприймання на
загальноосвітніх уроках перевага віддається:
* А) матеріалу розмовно-повсякденного характеру:
* - який зараз урок?
* - яке сьогодні число?
* Б) фразам, пов'язаним з організацією уроку:
* - прочитай задачу;
* - відкрийте книгу;
* В) цільовим установкам:
* - будемо розв’язувати приклади.
* Г) матеріалу, характерному тільки для даного типу уроку.

14. *
* 1. Закріплення умінь сприймати на слух (або слухо-зорово) мовленнєвий матеріал, відпрацьований
на спеціальних заняттях і уроках, тобто включення матеріалу в вільну мовленнєву діяльність.
* 2. Формування нових слухових або слухо-зорових образів на матеріалі словника, пов'язаного зі
специфікою проведення позакласних заходів.
* 3. Розширення уявлень дітей про звуки навколишнього світу.
* 4. Розвиток орієнтування в навколишньому звуковому середовищі.
* Елементи слухової роботи включаються в усі види діяльності, якими керує вихователь:
* • режимні моменти;
* • підготовка домашніх завдань;
* • ігрова діяльність;
* • екскурсії;
* • гурткова робота тощо.
* У зв'язку з цим матеріал з РСС може бути умовно розділений на кілька груп:
* - матеріал розмовно-побутового характеру;
* - словник організаційного характеру;
* - матеріал, пов'язаний з вивченням загальноосвітніх дисциплін;
* - лексика ігрової діяльності;
* - мовний матеріал екскурсій.

15. *Основним способом сприйняття матеріалу в позакласний час є слухо-
зоровий. Для ігрової діяльності та позакласних заходів вихователь
визначає словник двох груп:
*1. Знайомий - тобто відпрацьований на індивідуальних заняттях і уроках.
*2. Незнайомий - слуховий або слухо-зоровий образ, який повинен
сформувати вихователь.
* При підготовці домашніх завдань для слухо-зорового тренування
пропонується матеріал загальноосвітніх предметів, тому має бути чітке
узгодження змісту роботи між учителем і вихователем.
* Поряд з мовним матеріалом в процесі виховної роботи активно
використовується немовний матеріал: побутові гами і музичні звуки. Діти
повинні навчитися орієнтуватися у світі звуків: навчитися виділяти із
загального гамору звукові сигнали транспорту та реагувати на них,
розрізняти голоси птахів, тварин, звуки природних явищ тощо.
* Кілька слів про застосування комп'ютерних програм у формуванні
мовлення і розвитку слуху. Комп'ютер, як навчальний засіб, допомагає
думати і при цьому гратися і робить заняття і уроки цікавішими. Існують
спеціальні комп'ютерні програми для реалізації завдань РСС і ФНВ. Я в
своїй роботі користуюся програмами «Живий звук» і «Адаптація лого».
* Підготувала
* Вчитель з РСС і ФНВ
* Аушева Т.Г.