На прикладі економіки сучасної України, з урахуванням діючого Податкового Кодексу України, розглянуто теоретичні основи формування податкової системи. Розкрито механізми дії важливіших податків, що забезпечують переважну частину доходної частини зведеного бюджету, а саме – податку на додану вартість, акцизного податку, мита, податку на доходи фізичних осіб та податку на прибуток. За допомогою конспекту лекцій студенти мають можливість набути базової підготовки з питань організації податкової служби підприємств, та навчитись ухвалювати кваліфіковані економічні рішення щодо конкретних податкових розрахунків важливіших для підприємства податків. До кожної навчальної теми наведено питання для самоконтролю. Для окремих податків надаються наскрізні навчальні завдання у формі розбору виробничої ситуації. Розрахований на студентів 4-го курсу усіх спеціальностей та напрямків підготовки денної та заочної форм навчання освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» (за вимогами ECTS).

1. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ
Палєй С.Б.
ОСНОВИ
ПОДАТКОВОЇ СИСИТЕМИ
Конспект лекцій
Затверджено
на засіданні навчально-
методичної ради ДонДУУ.
Протокол 2 від 28.12.2012р.
Донецьк, ДонДУУ 2012

2. 2
ББК 61.4
УДК 336.221
П14
Палєй С.Б..
Основи податкової системи: конспект лекцій / Сергій
Борисович Палєй / – Донецьк: ДонДУУ, 2012. – 118 с.
На прикладі економіки сучасної України, з урахуванням діючого
Податкового Кодексу України, розглянуто теоретичні основи
формування податкової системи. Розкрито механізми дії важливіших
податків, що забезпечують переважну частину доходної частини
зведеного бюджету, а саме – податку на додану вартість, акцизного
податку, мита, податку на доходи фізичних осіб та податку на
прибуток.
За допомогою конспекту лекцій студенти мають можливість
набути базової підготовки з питань організації податкової служби
підприємств, та навчитись ухвалювати кваліфіковані економічні
рішення щодо конкретних податкових розрахунків важливіших для
підприємства податків.
До кожної навчальної теми наведено питання для самоконтролю.
Для окремих податків надаються наскрізні навчальні завдання у
формі розбору виробничої ситуації.
Розрахований на студентів 4-го курсу усіх спеціальностей та
напрямків підготовки денної та заочної форм навчання освітньо-
кваліфікаційного рівня «бакалавр» (за вимогами ECTS).
Рецензенти:
Землянкін А.І. - к.е.н., зам.директора
(Інститут економіки промисловості НАН України)
Корнєв М.М.. – д.е.н., доцент
кафедри податкування ДонДУУ
© Палєй С. Б. 2012.
© Донецький державний університет управління, 2012.

3. 3
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………….
Змістовий модуль 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ
ОПОДАТКУВАННЯ ТА НЕПРЯМІ ПОДАТКИ………………..
ТЕМА 1. Теоретичні основи формування податкової системи
1. 1. Сутність податків як категорії, що визначає взаємини
держави з платниками, а також ознаки податків………………….
1.2. Класифікація видів податків та структура механізму будь
якого податку……………………………………………………….
1. 3. Характеристика елементів податку, а також відношень
платника податків з державою…………………………………….
ТЕМА 2. Податок на додану вартість…………………………
2.1. Характеристика, платники та об’єкт оподаткування ПДВ.
2.2. Операції, при яких ПДВ не сплачується, та база
оподаткування ПДВ………………………………………………..
2.3. Види ставок ПДВ та принципові особливості механізму
сплати ПДВ………………………………………………………….
2.4. Сутність механізму податкового обліку ПДВ……………….
2.5. Особливості сплати ПДВ на внутрішньому ринку та підчас
здійснення операцій імпорту………………………………………
ТЕМА 3. Акцизний податок………………………………………
3.1. Характеристика податку, його платники та об’єкти
оподаткування………………………………………………………
3.2. База оподаткування акцизного податку та види його ставок
3.3. Особливості розрахунку та важливіші особливості
податкового обліку акцизного податку……………………………
ТЕМА 4. Податок на доходи фізичних осіб…………………….
4.1. Сутність податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), його
платники, об'єкт та база оподаткування………………………….
4. 2. Особливості розрахунок податку на доходи, що отримано у
вигляді нарахованої заробітної плати, та розрахунки ПДФО за
рік……………………………………………………………………
4. 3. Оподаткування підприємницьких доходів фізичних осіб, та

4. 4
місце єдиного соціального внеску у сплаті податку з доходів
фізичних осіб………………………………………………………...
ТЕМА 5. Податок на прибуток…………………………………
5.1. Платники, об'єкт оподаткування та доходи платника
податку на прибуток………………………………………………
5.2. Витрати платника, їх склад та порядок визнання………….
5.3. Витрати, що не враховуються при визначенні
оподатковуваного податком прибутку, а також витрати
подвійного призначення…………………………………………..
5.4. Витрати на амортизацію, що враховуються при
оподаткуванню прибутку………………………………………….
5.5. Важливіші особливості податкового обліку податку на
прибуток…………………………………………………………….
5.6. Методичні прийоми використання механізму оподаткування
прибутку…………………………………………………………….
ВИСНОВКИ……………………………………………………….
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………

5. 5
ВСТУП
Навчальна дисципліна «Основи податкової системи»
розрахований на студентів, що навчаються за робочими навчальними
планами з галузі знань 0306 «Менеджмент та адміністрування» усіх
напрямків підготовки денної та заочної форм навчання освітньо-
кваліфікаційного рівня «бакалавр». У дисципліні зроблено акцент на
формуванні теоретичних знань та розвиненні практичних навичок,
яких достатньо для оволодінні складним сучасним механізмом
податкових розрахунків.
Предметом вивчення навчальної дисципліни «Основи
податкової системи» є надання студентам системних знань з
оподаткування, які розглядаються з урахуванням сучасних знань
світової економічної науки. При цьому увага приділяється системі
фінансово-податкових відносин, які виникають у процесі
нарахування та сплати податків.
Метою викладання навчальної дисципліни «Основи
податкової системи» є деталізація загального порядку
оподаткування фізичних та юридичних осіб в Україні.
Дисципліною розглядаються підходи до оподаткування,
сформовані вітчизняною практикою, існуючими законодавчими
документами стосовно оподаткування, податкового контролю,
принципів оподаткування.
Завданнями вивчення дисципліни є дослідження особливостей
системи оподаткування в Україні, з акцентом уваги на вивченні
порядку нарахування та сплати основних загальнодержавних та
місцевих податків та платежів, набуття навичок роботи з
нормативними законодавчими актами з оподаткування, оволодіння
основами податкового планування та податкового обліку.
Конспект лекцій підготовлено з урахуванням вимог кредитно-
модульної системи організації навчального процесу, який допоможе
студентам знайти відповіді на всі основні питання у подальшому
використанні набутих практичних навичок при рішенні питань у
галузі управління фінансовою діяльністю підприємств.

6. 6
Змістовий модуль 1.
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОПОДАТКУВАННЯ ТА
НЕПРЯМІ ПОДАТКИ
ТЕМА 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ
ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ
1. 1. Сутність податків як категорії, що визначає взаємини
держави з платниками, а також ознаки податків.
1.2. Класифікація видів податків та структура механізму будь
якого податку.
1. 3. Характеристика елементів податку, а також відношень
платника податків з державою.
1.1. Сутність податків, як категорії, що визначає взаємини
держави з платниками
Податки є найважливішою фінансовою, економічною і
політичною категорією, яка визначає взаємини громадян з державою
з приладу формування державного та місцевих бюджетів. Завдяки
податкам встановлюються фінансові взаємини держави з платниками
і забезпечується виконання державою тих функцій, відповідальність
за реалізацію яких воно перейняло на себе.
Виникнення оподаткування пов'язане з появою держави, з
необхідністю її апарату виконувати функції державного управління. З
утриманням податків пов'язана життєдіяльність і функціонування
будь-якої держави. Скільки часу існує держава, стільки існують і
податки. Змінюється лише назва основних суб'єктів оподаткування.
Раніше були збирачі податків, а сьогодні - податкові інспектори.
Російська назва «налог» походить з поняття «наложить подать». А в
українській мові слово «подать» так і залишилося: «податок». Його
вміст - подати державі, тобто віддати йому певну частину майна
платника.
Держава відповідає за виконання певних державних дій і
обов'язків, тобто таких функцій соціально-економічного характеру,
які в принципі здатний виконувати кожен з його громадян, але які

7. 7
понад усе доцільно виконувати державі в цілому. Ними є, наприклад,
забезпечення соціальних гарантій громадянам держави, охорона
територіальної цілісності держави і збереження громадського
порядку, забезпечення мінімальне необхідного рівня освіти, охорона
здоров'я, збереження і примноження досягнень національної
культури, забезпечення загальної системи управління державою. Для
виконання цих функцій державі необхідні фінансові ресурси. Для їх
акумуляції і використовується оподаткування.
Таким чином, податки - це оплата послуг держави за
забезпечення цивільних прав і свобод громадян країни. Як соціально-
економічна категорія вона має дві сторони. Одна з них - це
безумовний обов'язок кожного громадянина країни сплачувати
податки. У багатьох державах заховання доходів і ухилення від їх
сплати розглядається як один з найбільш серйозних злочинів, що
засуджуються не лише державою, але і громадською думкою.
Існують визначені офіційно визнані тлумачення сутності
податків. При цьому, офіційна точка зору розділяє податки на власне
податки, і на збори. Зокрема, податком є обов'язковий, безумовний
платіж до відповідного бюджету, який, як визначається нормативним
документом, стягується з платників податку відповідно до
Податкового Кодексу України.
Цим же документом встановлюється, що збором (платою,
внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, який
стягується з платників зборів, за умовою здобуття ними спеціальної
вигоди, у тому числі в результаті здійснення юридично значимих дій.
Ці дії державні органи, чи органами місцевої самоврядності, а також
інші уповноважені органи виконують на користь інтересів платників.
Аналізуючи ці два визначення, можна побачити, що і податок, і
збір, з точки зору обов'язковості їх сплати, мають один і той же зміст.
А відмінність податку від збору полягає у напрямі використання
мобілізованих фінансових ресурсів. Тому надалі, при розгляді
сутності податків, ми будемо замість термінів «податок» і «збір»
застосовувати термін «податок».
При розгляді сутності податків, завжди існує необхідність
з'ясовувати джерела сплати податків.
Джерелом фінансових ресурсів, що створюються системою
оподаткування, є валовий внутрішній продукт (ВВП).
ВВП складається з вартості спожитих засобів виробництв «С»
(має загально визначену назву - перекладена вартість, або постійний

8. 8
капітал), витрат на оплату праці «V» (вартості продукту для себе, або
перемінний капітал) і вартості прибавочного продукту «М». У свою
чергу, прибавочний продукт М складається з двох частин: прибуток
для підприємства (М1) і прибуток для суспільства (тобто М2).
Величина М2 формується шляхом сплати податків.
Значення оподаткування полягає в тому, що воно забезпечує
формування прибуткової частини бюджету держави, яка
використовується для фінансування реалізації функцій державного
управління. Загальний розмір податкових зборів залежить від
масштабу функцій, що переймаються на себе державою. Прагнення
до централізації управління народним господарством веде до
зростання сум стягуваних податків.
Таким чином, сплата податків - це вилучення частини вартості
створеного суспільного продукту для використання його з метою
виконання функцій держави.
Сплата податків має також істотну політичну складову, оскільки
функції держави формуються політичними методами і виходячи з
його політичних цілей. Й чим більше політичних цілей ставить перед
собою держава, для досягнення яких потрібні певні фінансові
ресурси, тим більші суми податків доводиться державі стягувати.
Подати є особливий вид фінансових платежів, але вони
мають велику кількість відмітних ознак від решти будь яких
сплат.
Теоретично, в податках відбивається їх соціальне значення як
інструменту розподілу і перерозподілу доходів держави. Виходячи з
цього, податкові платежі мають відмітні особливості відносно будь-
яких інших видів платежів, які підприємства здійснюють в процесі
своєї діяльності.
Найважливіша ознака податкових платежів – це законність
відчуження. При цьому податок є відчуженням частини власності
суб'єктів на користь держави, необхідної для виконання прийнятих
державою на себе функцій, і яка відчужується на законних підставах.
Розмір її встановлюється нормативними актами про оподаткування.
Це означає, що платник має право особисто переконатися в тому, що
сума його обов'язкового платежу вилучається на підставі документа,
що має законну силу. Якщо платник переконаний, що такий законний
документ відсутній, виникає стан необов'язковості сплати суми, що
вимагається до сплати.

9. 9
Разом із ознакою законності відчуження має також місце
законність процедури стягування податків. При цьому, податки
встановлюються і стягуються у порядку й на умовах, що
сформульовано в законодавчих документах держави . Звідси витікає,
що податок повинен стягуватися лише на тих умовах, які передбачені
законом. Іншими словами, довільно, без посилання на певний закон,
ніхто не має права вносити зміни в механізм утримання податку. І, з
іншого боку, нікому не дозволяється довільно, всупереч
законодавчим вимогам, здійснювати (або не здійснювати) податкові
платежі.
Відмітною особливістю податкових платежів також є
обов'язковість внеску. Вона полягає в тому, що сплата податків має
не добровільний, а примусовий, безумовний характер. Тобто платник
не має права висувати перед державою умови платежу, посилаючись
на те, що якщо це умову держава не виконає, то платник не сплатить
податок.
У зв'язку з обов'язковістю платежу в податковому законодавстві
застосовується поняття «Презумпція винністі» (презумпция
виновности – рос.) - платник завжди зобов'язаний заплатити податок
(тобто винний в платежі). Воно означає, що платники, з одного боку,
в обов'язковому порядку повинні сплатити податок в повному обсязі,
що передбачений законодавством. А з іншого боку, в разі сплати
податку у меншому об'ємі на пільгових підставах, він повинен
довести, що право на пільгу їм використане обґрунтовано.
Відмітною особливістю податку є внесення податку до
бюджету в грошовій формі. В окремих випадках, коли у платника
виникають недоїмки по податках, стягнення звертається на інше
(тобто не грошове) майно платника податків. Але у випадках, коли
накладається такий метод стягнення, відчужуване рухоме або
нерухоме майно підлягає реалізації, і лише після здобуття виручки
від реалізації, вона вноситься до бюджету.
Властивістю податкових платежів є безоплатність їх сплати.
Воно полягає в тому, що, з одного боку, зобов'язання зі сплати
податків є однобічними, а з іншою, в оподаткуванні існує лише одна
зобов'язана сторона - платник податків. При здобутті податків,
держава не переймає на себе жодних зобов'язань, тому платник
податків не має жодних прав, які конкретно обговорюються на
момент сплати податку. Іншими словами, платник не має права

10. 10
вимагати в держави компенсації яким-небудь майном на суму, рівну
величині сплаченого податку.
Відмітною ознакою податку є абстрактність його сплати.
При внесенні до бюджету податки не мають цільового призначення.
Засоби поступають до бюджету на потреби всієї держави. І лише
після внесення до бюджету засобу перерозподіляються на окремі
статті витрат.
Цей принцип стосується навіть тих податкових платежів, якими
є збори. Для них властивість абстрактності як би порушується. У них
виникає властивість конкретності, що здається. Таким, зокрема, є збір
за спеціальне використання води, або, скажімо, збір за спеціальне
використання лісових ресурсів. По зовнішніх ознаках, у платника
виникає відчуття, що його платіж конкретний. Скажімо, сплачуючи
збір за воду, він отримує конкретне право користуватися водою. Але
насправді, платникові при здійсненні цього платежу абсолютно не
відомо, куди саме спрямовуватимуться сплачені ним засоби. Бо
відповідні назви витратних статей бюджетів відсутні.
1.2. Класифікація видів податків та структура
механізму будь якого податку
За ознакою «вигляд об'єкту оподаткування» - існуючі податки
можна класифікувати на прямі і непрямі.
Прямі податки - їх розмір залежить від розміру доходів, або
розміру майна платників. Вони, у свою чергу, підрозділяються на:
реальні прямі податки - обкладається передбачуваний середній
дохід (податок за землю, збір за право користування лісовими
ресурсами і т. п.).
особисті прямі податки - сплачуються з дійсно отриманого
доходу і відображають реальну платоспроможність (податок на
прибуток, податок з доходів фізичних осіб).
Переваги прямих податків у тому, що вони розглядаються
платниками як соціально справедливі. І дійсно, величина податку
залежить від суми отриманого доходу. І найголовніша перевага в
тому, що цей податок платиться лише після здобуття платником
доходу (або якщо у платника існують засоби для здобуття доходів).
Недолік його (з позицій держави) в тому, що цей податок легко
фальсифікується, через що може виникнути істотні недоплати
податків.

11. 11
Непрямі податки – це такі, які стягуються у складі ціни товару
(послуг і т. д.). Це, наприклад, ПДВ і акцизний податок.
Всі непрямі податки можна класифікувати по наступних
ознаках:
непрямі універсальні - обкладаються всі товари, роботи
(наприклад, ПДВ);
непрямі специфічні, або ще говорять, індивідуальні -
обкладаються строго певні товари (як, наприклад, акцизний податок).
Недоліком непрямих податків є те, що вони розглядаються
платниками як соціально несправедливі. Бо вони сплачуються лише у
тих випадках, коли платник ще не отримав дохід, а податок вже
доводитися платити. Таким чином, платник сприймає їх як авансові
платежі. Переваги їх у в тому, що їх складніше фальсифікувати.
Одним з критеріїв класифікації є назва тієї особи, яка вводить
податок. За цією ознакою всі податки в Україні поділяються на
загальнодержавні і місцеві податки і збори. Загальнодержавні це такі,
що, встановлені, як правило Податковим Кодексом України, або
іншими законодавчими документами, та впроваджуються тільки його
нормами. Їх особливість в тому, що вони є обов'язковими до сплати
на всій території України (окрім певних випадків).
Місцеві це такі податки і збори, які діють лише на певній
території сільських, селищних і міських порад, і є обов'язковими до
сплати на території відповідних територіальних громад. Особливість
цих податків і зборів полягає в тому, що перелік їх встановлюється
Податковим Кодексом України.
Особливість їх дії полягає у тому, територіальним громадам
належить право запроваджувати ставки нижче (ледь до нуля), чим
вказано у Податковому Кодексі України. У тих випадках, коли
територіальні громади не приймають ніякого рішення щодо розміру
ставок на своїй території, вони діють у тому розміру, який
передбачений у Кодексі. Ініціатива їх введення належить відповідній
територіальній громаді (або ж вони вводяться по особливих
правилах). При цьому місцеві органи самоврядування не мають права
вводити місцеві податки і збори, які не передбачені в НКУ.
До загальнодержавних податків і зборів відносяться:
податок на доходи фізичних осіб;
податок на додану вартість;
акцизний податок;
збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

12. 12
екологічний податок;
рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів
магістральними нафтопроводами і нафтопродуктопроводами,
транзитне транспортування трубопроводами природного газу і аміаку
територією України;
рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що
добуваються в Україні; плата за користування надрами; плата за
землю;
збір за користування радіочастотним ресурсом України; збір за
спеціальне використання води; збір за спеціальне використання
лісових ресурсів;
фіксований сільськогосподарський податок; збір на розвиток
виноградарства, садівництва і хмелярства;
державний митний збір;
збір у вигляді цільової надбавки до тарифу, що діє, на
електричну і теплову енергію, окрім електроенергії, виробленої
кваліфікованими когенераційними установками;
збір у вигляді цільової надбавки до тарифу, що діє, на
природний газ для споживачів всіх форм власності.
До місцевих податків відносяться: податок на нерухоме майно,
що відрізняється від земельної ділянки; єдиний податок. До місцевих
зборів відносяться: збір за здійснення деяких видів підприємницької
діяльності; збір за місця для паркування транспортних засобів;
туристичний збір.
Існує певний перелік податків і зборів, які місцеві органи
самоврядності повинні ввести в обов'язковому порядку, без прояву на
ініціативи. До цього переліку відноситься: податок на нерухоме
майно, що відрізняється від земельної ділянки; єдиний податок; збір
за здійснення деяких видів підприємницької діяльності. Останні
збори, а саме, збір за місця для паркування транспортних засобів, а
також туристичний збір, вводяться лише в порядку ініціативи
місцевих органів самоврядності.
При введенні місцевих податків і зборів діє певне
співвідношення компетенції між Верховною Радою України і
місцевими органами самоврядності.
Так, зокрема, Верховна Рада Автономної Республіки Криму має
право вводити або не вводити на своїй території загальнодержавну
плату за користування надрами для видобутку корисних копалин
незагальнодержавного призначення. При цьому, розмір ставок

13. 13
встановлюється в межах його граничних ставок, певних НКУ. Крім
того, на ці ставки ВР АРК має право ввести пільги.
Сільські, селищні, міські поради в межах своїх повноважень
приймають вирішення про встановлення місцевих податків і зборів.
При ухваленні рішення про встановлення місцевих податків і зборів
обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платники податків і
зборів, розмір ставки, податковий період і інші обов'язкові елементи,
визначені нормами НКУ і з дотриманням законодавчо встановленої
процедури введення податку або збору. Копія прийнятого рішення
про встановлення місцевих податків або зборів прямує в
десятиденний термін з дня оприлюднення органу державної
податкової служби. Вирішення про встановлення місцевих податків і
зборів офіційно обнародується відповідним органом місцевої
самоврядності до 15 липня року, передування бюджетному періоду, в
якому планується вживання встановлюваних місцевих податків і
зборів або змін (плановий період). Інакше норми відповідних рішень
застосовуються не раніше початки бюджетного періоду, який настає
за плановим періодом.
В разі, якщо сільська, селищна або міська порада не прийняла
рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, які
є обов'язковими згідно нормам діючого законодавства, такі податки і
збори стягуються по мінімальної ставки, передбачене НКУ, що діє.
Структура (елементи) податку є відмітна риса податку.
Будь-який податок складається з ряду елементів, наявність яких
перетворює обов'язкові платежі на податки. І якщо хоча б один з
таких елементів відсутній, то це робить сплату податку не
обов'язковою (тобто платіж не має підстави вважатися податком).
Такими елементами є:
платники податку;
об'єкт оподаткування;
база оподаткування;
ставка податку;
порядок числення податку;
податковий період;
термін і порядок сплати податку.
1. 3. Характеристика елементів податку, а також відношень
платника податків з державою

14. 14
Платниками слід вважати таких осіб, що здійснюють платіж
податку безпосередньо у бюджет чи позабюджетний фонд. Такими
можуть бути або фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), або
юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відособлені
підрозділи. Платниками ці особи стають у випадку, коли у процесі їх
діяльності у них виникає об'єкт оподаткування. Одним з видів платників
податків є податкові агенти. Ними визнається особа, на яку
законодавством покладається обов'язок з розрахунку та утриманню
податку з доходів, які нараховуються платникові. При цьому
перерахуванню податків до відповідного бюджету здійснюється від імені і
за рахунок коштів платника податків.
Суттєвим елементом податку, яки саме формує особливості його
механізму є об'єкт оподаткування. Ним визначається майно, товари,
дохід (прибуток) або його частина, обороти від реалізації товарів (робіт,
послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) і інші явища чи
факти, поява яких викликає у платника необхідність визначати розмір
податкового обов'язку.
Кількісною характеристикою об'єкта оподаткування слід вважати
базою оподаткування. Вона характеризує конкретні вартісні, фізичні або
інші характеристики певного об'єкту оподаткування. Базою оподаткування
можуть бути фізичні, вартісні або інші характерні вираження об'єкту
оподаткування. У деяких випадках, один об'єкт оподаткування може
утворювати бази оподаткування для декількох податків. Зокрема,
конкретна вартісна, фізична або інша характеристика певного об'єкту
оподаткування може бути базою оподаткування для різних податків
(скажімо, кількість товару, що надходить до митної території України,
може бути базою оподаткування акцизного податку та мита).
База оподаткування має всілякі показники вимірювання. Це може
бути вартісні показниками (наприклад, продаж товарів, робіт, послуг);
вартість майна у володінні; вартість ввезеної (вивезеною) продукції на (з)
території країни. Використовуються також й натуральні показник - вага
товару (при ввезенні підакцизного товару на територію країни);кількість
землі у власності платника податків (гектар або квадратних метрів);
кількість одиниць товару (наприклад, кількість штук сигарет - при
встановленні суми акцизного збору); вміст алкоголю в об'ємі алкогольної
продукції або розчину спирту етилового (під алкоголем розуміється 100%
спирту етилового).
Розмір суми сплаченого податку визначається ставкою податку.
Нею є розмір податкових нарахувань на одиницю виміру
бази оподаткування. Для кожного податку встановлюється базова

15. 15
(основна) ставка податку. В деяких випадках, обумовлених у
законодавчому порядку, під час числення одного й того ж податку
можуть використовуватися декілька базових (основних) ставок. В
деяких випадках, також обумовлених в законодавчому порядку, для
деяких податків обмовляється гранична ставка податку. Нею
визнається максимальний або мінімальний розмір ставки з певного
податку.
Для виміру величини ставки можуть застосовуватися або
абсолютна, або відносна ставки податку. Абсолютна (вона ж
специфічна) це така, при якій розмір податкових нарахувань
встановлюється як фіксована величина відносно кожної одиниці
виміру бази оподаткування. Відносною (адвалорною) визнається
ставка податку, згідно якої розмір податкових нарахувань
встановлюється в процентному або кратному відношенні до одиниці
вартісного виміру бази оподаткування.
Зазвичай, специфічні ставки, фіксовані ставки і інші відповідні
показники, встановлені в законодавчому порядку, підлягають
індексації.
Механізм дії того чи іншого податку визначається Численням
суми податку. Саме таку назву має елемент податку, яким є
множення бази оподаткування на ставку податку. При такому
численні можуть застосовуватися відповідні коефіцієнти, якщо для
певного податку застосовуються податкові пільги.
Своєрідним елементом податку є Податкова пільга. Цей
елемент не є обов’язковим. При його відсутності податкова сплата не
втрачає властивість обов’язковості. Вона є елементом державного
регулювання економіки. Пільги проявляються або у звільненні
платника податків від сплати податку, або у сплаті у меншому
розмірі.
Податкова пільга застосовується або до певної групи платників
податків, або до певного виду діяльності, або до певного об'єкту
оподаткування. Податкові пільги можуть застосовуватися або для
об’єкту оподаткування, або до витрат, якщо, що є носіями
суспільного значення здійснюваних ними витрат, або шляхом
пониженої ставки податку і збору, або у ледь звільненні від сплати
податку.
Елементом податку, що встановлює періодичність нарахувань
розміру суми податку, що підлягає до сплати, є Податковий період.
Це є період часу, після закінчення якого повинна здійснюватися

16. 16
сплата. У окремих випадках, податковий період може складатися з
декількох звітних періодів.
Існують різні види податкових періодів:
календарний рік;
календарний квартал;
календарний місяць;
календарний день.
Термін і порядок сплати податку і збору – це період часу
(який визначається, як правило, календарними днями), протягом
якого має бути здійснений платіж. Термін сплати податку і збору
обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями,
днями або вказівкою на подію, яка повинна настати або відбутися.
Термін сплати податку і збору встановлюється відповідно до
податкового законодавства для кожного податку окремо.
Зміна терміну сплати податку і збору здійснюється шляхом
перенесення встановленого податковим законодавством терміну
сплати податку і збору або його частини на пізніший термін. Така
зміна терміну сплати податку здійснюється на підставі оформлення
одного з наступних документів:
відстрочення;
розстрочки;
податкового кредиту.
Відношення бюджету з платниками податків проявляється
у тому, що існує ціла низька обов'язків, прав і відповідальності
платників.
Відповідно до статей 16 і 17 Податкового Кодексу України існує
певна система обов'язків і прав платників. Вона є суттєво
розвинутою, та її склад формується під впливом принципу
«презумпції винності платника». Для спрощення засвоєння цього
навчального матеріалу, їх доцільно поділити три види, а саме -
обов’язків та прав організаційного характеру, відповідно таки, що
стосуються виконання вимог стосовно сплати податків, та, нарешті,
стосовно додержання нормативних вимог стосовно обліку і звітності
на підприємстві.
Платники податків зобов'язані (див. табл. 1.1):
1) здійснювати бухгалтерський облік, складати звітність про
фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання в
терміни, встановлені законами;

17. 17
2) подавати в державний податковий орган і інші державні
органи документи і відомості, пов'язані з численням і сплатою
податків і зборів (обов'язкових платежів);
3) платити належні суми податків і зборів (обов'язкових
платежів) у встановлені законами терміни;
Таблиця 1.1. Класифікація обов'язків і прав платників податків
Організаційного
характеру
По сплаті По обліку і звітності
Обов'язки
стати на облік в
податковому органі
самостійно і вірно
розраховувати
податок
вести податковий і
бухгалтерський облік
своєчасно і повно
платити податки,
погашати
недоїмки
своєчасно і повно
складати звіти
уявляти інформацію
про свою діяльність
надавати до податкової
інспекції необхідні
документи
Права
представляти свої
інтереси
безпосередньо (або
через представника)
в податкових
органах
використовувати
податкові пільги
отримувати в податкових
органах необхідну
інформацію
направляти до податкової
інспекції обґрунтовані
відмови
представляти свої
інтереси
безпосередньо (або
через представника),
в суді
отримувати
відстрочення,
розстрочку,
податковий кредит
оскаржити вирішення
податкових органів
бути присутнім при
проведенні
податкових
перевірок
4) допускати посадових осіб державних податкових органів до
обстеження приміщень, які використовуються для здобуття доходів
або пов'язані з вмістом об'єктів оподаткування, а також для перевірок
по питаннях нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових
платежів).
5) керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб і
фізичні особи під час перевірки, яка проводиться державними
податковими органами, зобов'язані давати пояснення з питань
оподаткування у випадках, що передбачені законами, виконувати

18. 18
вимоги державних податкових органів відносно усунення виявлених
податкових порушень і підписати акт про проведення перевірки.
4) допускати посадових осіб державних податкових органів до
обстеження приміщень, які використовуються для здобуття доходів
або пов'язані з вмістом об'єктів оподаткування, а також для перевірок
з питань нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових
платежів).
5) керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб і
фізичні особи під час перевірки, яка проводиться державними
податковими органами, зобов'язані давати пояснення по питаннях
оподаткування у випадках, передбачених законами, виконувати
вимоги державних податкових органів відносно усунення виявлених
податкових порушень і підписати акт про проведення перевірки.
державних податкових органів відносно усунення виявлених
податкових порушень і підписати акт про проведення перевірки.
Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) мають
право:
1) передавати державним податковим органам документи, які
підтверджують право на пільги відносно оподаткування в порядку,
встановленому законами України;
2) отримувати і знайомитися з актами перевірок, проведених
державними податковими органами;
3) оскаржити у встановленому законом порядку вирішення
державних податкових органів і дії їх посадових осіб.
Відповідальність платників за порушення податкових норм
проявляється у використанні до платників трьох форм санкцій за
недотримання законів про оподаткування.
Фінансові санкції за результатами документальних перевірок і
ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби
України і другими уповноваженими державними органами,
застосовуються в розмірах, передбачених законодавчими актами, що
діють на день завершення таких перевірок або ревізій. При цьому
застосовується наступна система відповідальності.
Так, зокрема, адміністративна відповідальність застосовується у
разі, коли винними за порушення норм податкового законодавства є
конкретні посадові особи. Виражається в накладенні
адміністративного штрафу на винну особу, яка обіймає посаду,
пов'язану з нарахуванням і сплатою податків. Адміністративні
штрафи сплачуються за рахунок засобів фізичної особи. При злісних

19. 19
адміністративних порушеннях може бути прийняте рішення про
заперете займатися певними видами діяльності на підприємстві-
порушнику.
Фінансова відповідальність накладається на юридичну особу.
Вона діє у вигляді стягнення податкового боргу та сплаті суми
штрафу й пені за виникнення цього боргу.
Питання та завдання для самоконтролю:
1. Що таке податок, як фінансово-економічна категорія.
2. Назвіть основні цілі існування податкової системи.
3. Які існують джерела сплати податків.
4. Назвіть основні відмінності податкових платежів від усіх інших
видів платежів.
5. У чому полягає сутності елементів податку і охарактеризуйте
структуру будь якого податку.
6. Детально охарактеризуйте наступні елементи податку: платник
податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування. Наведіть
відповідні приклади.
7. Дайте визначення наступних елементів податку: податковий
період; ставка податку; порядок числення податку. Наведіть
приклади.
8. Назвіть і охарактеризуйте види податків у залежності від
особливостей об'єкту оподаткування.
9. Назвіть види податків в залежності від органу, який встановлює
і конкретизує податки.
10. Дайте визначення системі обов'язків, прав і
відповідальності платників податків.
ТЕМА 2. ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ
2.1. Характеристика, платники та об’єкт оподаткування ПДВ.
2.2. Операції, при яких ПДВ не сплачується, та база оподаткування
ПДВ.
2.3. Види ставок ПДВ та принципові особливості механізму сплати
ПДВ.
2.4. Сутність механізму податкового обліку ПДВ.
2.5. Особливості сплати ПДВ на внутрішньому ринку та підчас
здійснення операцій імпорту.

20. 20
2.1. Характеристика, платники та об’єкт оподаткування ПДВ
Характеристика податку
ПДВ є непрямим податком. Уявляє собою різновид акцизного
збору, а саме - універсальний акциз. Непрямий тому, що є надбавкою
до ціни. Універсальність проявляється у широкій база оподаткування,
у можливості використовувати універсальної ставки не залежно від
особливостей товару. Нарешті, податковою базою виступає валовий
обіг в грошовому вираженні. Особливість його в тому, що він
сплачується після кожного продажу товару. І скільки б разів не
перепродавався товар, скільки б ні було таких операцій купівлі-
продажу, після кожної з них виникає необхідність сплати податку.
Суб'єктом сплати податку є покупець товару (послуги), а
платником, відповідно, - продавець. Отже, платник сплачує податок
не за рахунок своїх доходів, а за рахунок коштів покупця. Податок
включається до складу ціни, і тому він є ціноутворюючим чинником.
Існують деякі операції, при яких платник і суб'єкт сплати податку є
однією і тією ж особою. До таких операцій відноситься ввезення
товару (або послуг) на митну територію України. При таких
операціях платником і суб'єктом сплати ПДВ є особа, товар/услугу,
що ввозить.
Види платників ПДВ
Платником цього податку є господарюючий суб’єкт, що
пройшов реєстрацію у якості платника ПДВ. Господарюючі суб'єкти
зобов'язані реєструватися платниками, якщо у них загальна сума від
здійснення операцій по постачанню товарів/услуг, що підлягають
оподаткуванню, протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно
перевищує 300000 гривень (без врахування податку на додану
вартість). Такі особи зобов'язані реєструватися як платник податку в
органі державної податкової служби по своєму місцезнаходженню.
Платником ПДВ є також будь-яка особа, яка ввозить товари на
митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню.
Якщо особи, що не зареєстровані як платники податку, ввозять
товари на митну територію України в об'ємах, що підлягають
оподаткуванню згідно Закону, тоді такі особи сплачують податок під
час митного оформлення товарів без реєстрації як платників такого
податку.

21. 21
Особливу групу платників ПДВ складають господарюючі
суб'єкти, які не зобов'язаний бути зареєстрований як платник ПДВ,
але виявляють власне бажання стати таким платником ПДВ. Така
ситуація може виникнути у разі, якщо особа, що здійснює операції,
які підлягають оподатковуванню податком на додану вартість, але ці
особи не стають платником ПДВ у зв'язку з тим, що обсяги цих
операцій за останні 12 календарних місяців сукупно складає менше
300 тис. грн. (не враховуючи ПДВ). У таких випадках ці особи
можуть вважати за доцільне добровільно1
зареєструватися як платник
податку. У цих випадках реєстрація здійснюється за її заявою.
В разі обов'язкової реєстрації особи, як платника податку,
реєстраційна заява подається в орган державної податкової служби не
пізніше 10 чисел календарного місяця, що настає за місяцем, в якому
вперше досягнутий об'єм оподатковуваних податком операцій.
В разі добровільної реєстрації особи як платника податку
реєстраційна заява подається в орган державної податкової служби не
пізніше чим за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з
якого такі особи вважатимуться платниками податку і мати право на
податковий кредит і виписку податкових накладних.
Для інформування платників податку центральний орган
державної податкової служби щодекади обнародує на своєму веб-
сайті:
дані з реєстру платників податку з вказівкою найменування або
прізвища, імені і по батькові платника податку, дати податкової
реєстрації, індивідуального податкового номера, номера свідоцтва
про реєстрацію платника податку, дати початку його дії;
інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників
податку за заявою платника податку, за ініціативою органів
державної податкової служби або за рішенням суду, а саме про
анульовані свідоцтва про реєстрацію платника податку з вказівкою
індивідуальних податкових номерів, дати анулювання, причин
анулювання і підстав для анулювання свідоцтв.
Особі, яка реєструється як платник податку, привласнюється
індивідуальний податковий номер, використовуваний для сплати податку.
1
ПРИМІТКА: зацікавленість таких осіб стати платниками ПДВ (хоча
по закону вони й не зобов’язанні стати такими) полягає у тому, що
їх продукцію/послуги зовсім не заінтересовані купувати ті споживачі,
що є платниками ПДВ.

22. 22
У загальному випадку, об'єктом оподаткування ПДВ є такі
господарські операції, при виконанні яких у платника ПДВ виникає
обов'язок заплатити даний податок до бюджету. Виникнення об'єкту
оподаткування ПДВ означає для платника, що він повинен почати
процедуру розрахунку суми ПДВ, яка має бути підготовлена до
сплати до бюджету.
При рішенні питання чи слід вважати певну операцію об'єктом
оподаткування, чи не слід, платник завжди пам’ятає про те, що всі
операції платника податків за ознакою «об'єкт оподаткування»
поділяється на три різновиди:
операції, які є об'єктом оподаткування;
операції, які не є об'єктом оподаткування;
операції, звільнені від сплати ПДВ.
До об'єкту оподаткування відносяться такі операції платників
податку:
1) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на
митній території України. Таким постачанням також вважаються
операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальникові
(кредиторові), на товари, які передаються на умовах товарного
кредиту, а також з передачі об'єкту фінансового лізингу в
користування орендатору;
2) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на
митній території України;
3) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію
України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);
4) вивіз товарів (супутніх послуг) в митному режимі експорту
або реекспорту (далі - експорт);
4) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і
багажу і вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим і
авіаційним транспортом.
Вузловим питанням, щодо якого фіксується факт виникнення
об’єкту оподаткування ПДВ, є з’ясування сутності терміну «місце
постачання». Об'єкт оподаткування виникає у разі, коли товар або
послуга з місця постачання передається їх покупцеві. При цьому
місцем постачання товарів вважається (у випадках, коли
здійснюється операція з реалізації товарів) є:

23. 23
а) або фактичне місцезнаходження товарів на момент їх
передачі;
б) чи місце, де товари знаходяться на час початку їх перевезення
або пересилки, в разі, якщо товари перевозяться або пересилаються
продавцем, покупцем або третьою особою;
в) чи місце, де здійснюється збірка, монтаж або установка, у
випадку якщо товари збираються, вмонтовуються або
встановлюються (з випробуванням або без нього) продавцем або від
його імені.
Якщо послуги пов’язані з використанням рухомого майна, то
місцем постачання послуг є місце фактичного надання послуг, а саме:
а) послуг, які є допоміжними в транспортній діяльності:
вантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка
товарів і інші аналогічні види послуг;
б) послуг з проведення експертизи і оцінки рухомого майна;
в) послуг, пов'язаних з перевезенням пасажирів і вантажів, у
тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв,
призначених для вжитку;
г) послуг з виконання ремонтних робіт і послуг з переробки
сировини, а також інших робіт і послуг, які пов'язані з рухомим
майном.
Якщо ж послуги надаються на об'єктах нерухомого майна, у
тому числі які будується, то місцем постачання є адреса виконання:
а) послуг агентств нерухомості;
б) послуг з підготовки та проведення будівельних робіт;
в) інших послуг по місцю знаходження нерухомого майна, у
тому числі яке будується.
При виконанні окремих видів діяльності місцем постачання
вважається місце, в якому одержувач послуг зареєстрований як
суб'єкт господарювання або, - в разі відсутності такого місця – місце
постійного або переважного його мешкання. До таких видів
діяльності відноситься надання:
а) рекламних послуг;
б) консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому
числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні і інші подібні
послуги консультаційного характеру, а також послуги з розробки,
постачання і тестування програмного забезпечення, по обробці даних
і наданню консультацій по питаннях інформатизації, наданню

24. 24
інформації і інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з
використанням комп'ютерних систем;
в) надання персоналу, у тому числі якщо персонал працює за
місцем здійснення діяльності покупця;
г) надання в оренду (лізинг) рухомого майна, окрім
транспортних засобів і банківських сейфів;
д) телекомунікаційних послуг, а саме послуг, що пов'язані з
передачею, поширенням або прийомом сигналів, слів, зображень і
звуків або інформації будь-якого характеру за допомогою дротяних,
супутникових, стільникових, радіотехнічних, оптичних або інших
електромагнітних систем зв'язку.
2.2. Операції, при яких ПДВ не сплачується,
та база оподаткування ПДВ
Важливішими з операцій, при здійсненні яких ПДВ не
сплачується, є операції, що не з’являються об'єктом оподаткування
ПДВ, та операції, що звільнені від оподаткування ПДВ. Не
сплачується ПДВ також при операціях, що оподатковуються за
ставкою 0 (нуль) відсотків. Але про них буде сказано нижче.
Операцій, які не є об'єктом оподаткування ПДВ
Деякі операції з придбання певного майна (товарів, послуг)
юридичними або фізичними особами не є об'єктом оподаткування.
Таке відбувається у випадках, якщо ресурси, які платник набуває у
результаті таких операцій, є не дохід, а засіб для здійснення
подальшої господарської діяльності платника податку. Найбільш
характерними прикладами таких операцій є:
здобуття доходу від випуску (емісії), від продажу, погашення і
викупу різних коштовних паперів, випущених суб'єктами
підприємницької діяльності;
передача майна на зберігання (відповідальне зберігання), а
також в лізинг (оренду), окрім передачі у фінансовий лізинг;
повернення майна із зберігання (відповідального зберігання)
його власникові;
імпорт майна за допомогою технічної або добродійної
(гуманітарною) допомоги;
виплата дивідендів, роялті в грошовій формі або у вигляді
коштовних паперів, які здійснюються емітентом;
надання позашкільним учбовим закладом вихованцям, учням і
слухачам платних послуг у сфері позашкільної освіти.

25. 25
Операції, що звільнені від оподаткування ПДВ
Законом встановлений цілий ряд операцій, при виконанні яких
податок не платиться. При цьому дані операції все ж є об'єктом
оподаткування ПДВ, але вони звільняються від ПДВ, оскільки
носіями значної соціальної значущості. Найбільш характерними з них
є операції:
1) постачанню продуктів дитячого харчування і товарів
дитячого асортименту для немовлят по переліку, що стверджується
Кабінетом Міністрів України;
2) постачанням послуг із здобуття вищої, середньої, професійно-
технічної і дошкільної освіти учбовими закладами, у тому числі
навчання аспірантів і докторантів, учбовими закладами, що мають
ліцензію на постачання таких послуг, а також послуг з виховання і
навчання дітей в будинках культури, дитячих музичних, художніх,
спортивних школах і клубах, школах мистецтв і послуг з мешкання
учнів або студентів в гуртожитках.
До таких послуг з набуття освіти відносяться послуги з:
а) виховання і навчання дітей, що поставляються дитячими
музичними і художніми школами, школами мистецтв, будинками
культури (гра на музичних інструментах, хореографія, образотворче
мистецтво, кухлі (факультативи) іноземних мов, комп'ютерного
навчання);
б) утримання, виховання і навчання дітей в дошкільних учбових
закладах як в межах об'єму, встановленого учбовими планами і
програмами, так і понад відмічений об'єм;
в) освітньої діяльності, що поставляються загальноосвітніми
учбовими закладами I - III рівнів акредитації;
г) здійснення освітньої діяльності, що поставляються
професійно-технічними учбовими закладами;
г) всім видам освітньої діяльності, що поставляються вищими
учбовими закладами I - IV рівнів акредитації, у тому числі для
здобування іншої вищої і післядипломної освіти;
д) довузівській підготовці;
є) постачанню послуг з охорони здоров'я закладами охорони
здоров'я, що мають ліцензію на постачання таких послуг. Виняток
складають окремі види медичних послуг, які не мають медичного
показання щодо збереження здоров'я чи життя.
Одним з видів операцій, що звільняються від сплати ПДВ, є
надання добродійної допомоги, зокрема безоплатне постачання

26. 26
товарів/послуг добродійним організаціям, утвореним і
зареєстрованим відповідно до законодавства, а також наданню такій
допомозі добродійними організаціями, що створені відповідно до
законодавства про добродійність і добродійні організації.
Під безоплатним постачанням слід розуміти постачання товарів
або послуг добродійним організаціям і набувальникам добродійної
допомоги без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів
компенсації. В разі недотримання умов, визначених цим підпунктом,
такі операції оподатковуються на загальних підставах. Умовою
здійснення такого безоплатного постачання товарів його маркування.
Вона здійснюється шляхом нанесення напису "Добродійна допомога.
Продаж заборонений" на етикетку, ярлик або безпосередньо на
зовнішню або внутрішню упаковку товару. Під час маркировки
товарів добродійної допомоги може використовуватися символіка
добродійної організації і благодійника. Товари маркіруються так, щоб
під час огляду упаковки або безпосередньо товарів напис був видний
повністю і чітко. Товари добродійної допомоги маркіруються
благодійниками, що надають таку допомогу.
Суттєву вагу у переліку операцій, що звільняються від
оподаткування ПДВ, є постачання періодичних видань друкарських
засобів масової інформації і книг (окрім видань еротичного
характеру), учнівських зошитів, підручників і навчальних посібників
вітчизняного виробництва, словників українсько-іноземної або
іноземно-української мов. Ця норма стосується також операцій з
доставці таких періодичних видань друкарських засобів масової
інформації на митній території України.
Розмір сплати ПДВ залежить від розміру його бази
оподаткування.
Як відомо, без стосовно податку на додану вартість, базою
оподаткування є конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики
певного об'єкту оподаткування. Або, іншими словами, база
оподаткування - це вартісне або інше характерне вираження об'єкту
оподаткування, до якого застосовується податкова ставка. Стосовно
ПДВ, об'єктом оподаткування є господарська операція (якщо не
вдаватися у її зміст). А характеристикою будь-якої господарської
операції є її об'єм, який виражається у вартісних вимірниках. Таким
чином, базою оподаткування ПДВ є вартісний вимір об'єму

27. 27
господарської операції, що вважається об’єктом оподаткування цього
податку.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг
визначається виходячи з їх договірної (контрактною) вартості, з
врахуванням загальнодержавних податків і зборів (окрім податку на
додану вартість). До бази оподаткування ПДВ не включається також і
сума акцизного податку на спирт етиловий, якщо він
використовується для виробництва лікарських засобів.
Умовою визначення бази оподаткування ПДВ є вимога того, що
договірна (контрактна) вартість має бути не нижче за звичайну ціну.
До складу договірної (контрактною) вартості включаються будь-
які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, які
передаються платникові податку безпосередньо покупцем або через
будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості
товарів/послуг.
Ще раз варто підкреслити, що закон розглядає договірну
(контрактну) ціну товару як таку, до якої ПДВ не включений. Але ж
покупець при операції придбання товару (послуги) сплачує і ПДВ. Бо
законодавчими нормами передбачено, що постачання товарів
(послуг) здійснюється за договірними (контрактним) цінами з
додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Таким чином,
ціну, яку оплачує покупець і в яку включена сума податку, слід (і
можна) називати ціною постачання (або ціною продажу).
Узагальнюючи розповідь про операції, що пов'язаних із сплатою
ПДВ, слід мати на увазі, що платник цього податку має справу з
двома видами цін - а саме, ціною без врахування ПДВ, та ціною з
врахуванням ПДВ. Назвемо першу з них «Ціна договірна, тобто без
врахування ПДВ (ЦДОГ)». Другу, відповідно - «Ціна постачання
(продажу), тобто з врахуванням ПДВ (ЦПОСТ)».
В разі, якщо постачання товарів/услуг здійснюється за
регульованими цінами (тарифам), база оподаткування визначається
виходячи з їх договірної (контрактною) вартості, визначеної за
такими цінами (тарифам).
Загальний взаємозв'язок між базою оподаткування і сумою
нарахування ПДВ можна відобразити у вигляді формули:
БППДВ = ЦДОГ ,
де: БНПДВ - база оподаткування ПДВ;

28. 28
ЦДОГ - ціна договірна, тобто договірна (контрактна) вартість.
Але, як сказано вищим, покупець оплачує продавцеві ціну
постачання (або, як ми сказали, ціну продажу), тобто ЦПОСТ. У свою
чергу, вона складається з наступних елементів:
ЦПОСТ = ЦДОГ + ПДВ.
Таким чином, сума ПДВ розраховується:
ПДВ = ЦДОГ х СПДВ / 100%,
де: СПДВ - ставка податку (%%).
Існують різні особливості визначення бази оподаткування в разі
постачання товарів/послуг в окремих випадках. Податковим кодексом
України передбачені наступні особливості здійснення операцій:
постачання товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою їх
вартості засобами, в межах бартерних операцій;
постачання оборотної тари;
здійснення комісійної торгівлі;
виконання операцій по договорах комісії (консигнації),
довірчого управління;
оплати за придбаний товар простим або переказним векселем;
ліквідація основних засобів.
Якщо товари/послуги поставляються без оплати або з частковою
оплатою, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни
операції, але не нижче за звичайні ціни. Ця норма стосується таких
операцій: бартерні; здійснення натуральних виплат в рахунок оплати
праці фізичним найманим для осіб працівникам; передачі
товари/послуги для невиробничого використання самого платника;
передачі товарів/послуг без оплати суб'єктові господарювання без
статусу платника ПДВ.
Якщо товар поставляється у тарі, яка за умовами договору
(контракт) признається як оборотна (поворотна), то в базу
оподаткування не включається вартість цієї тари. В разі, якщо в строк
більше 12 календарних місяців з моменту надходження оборотної

29. 29
тари вона не повертається відправникові, її вартість включається в
базу оподаткування одержувача.
У разі, якщо платник податку здійснює підприємницьку
діяльність з постачання використаних товарів (комісійну торгівлю),
придбаних в осіб, не зареєстрованих як платники податку, базою
оподаткування є комісійна винагорода такого платника податку.
В окремих випадках для оплати товарів/послуг, які є об'єктом
оподаткування, продавцеві передаються не грошові кошти, а
передаються боргові розписки у вигляді або простих або переказних
векселів, або у вигляді інших боргових інструментів. При цьому дані
боргові розписки можуть бути випущені або самим покупцем або
третьою особою. У цих випадках базою оподаткування є договірна
вартість, визначена за ціною, не нижче звичайною. І при цьому сума
дисконту або інших знижок за номіналом такого векселя не
враховується. Для процентних векселів база оподаткування
складається як сума, в яку входить договірна вартість, яка є
номінальною вартістю векселя, і сума відсотків, які нараховуються на
суму номіналу такого векселя.
В разі постачання необоротних активів, у тому числі в разі їх
самостійної ліквідації, переведення з виробничих у невиробничі,
переведення з використання в оподатковуваних податком операціях
для використання в неоподатковуваних, база оподаткування
визначається виходячи з їх балансової вартості на момент їх
постачання.
У базі оподаткування враховується вартість товарів/послуг, що
поставляються за будь-які засоби, і вартість матеріальних і
нематеріальних активів, що передаються платникові податку
безпосередньо одержувачем товарів/послуг або будь-якою третьою
особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким
платником податку.
При операціях імпорту на митну територію України,
здійснюваних резидентами, базою оподаткування є договірна
(контрактна) вартість товарів, що ввозяться. Але вона має бути не
менше митної вартості, вказаної у ввізній митній декларації.
У митну вартість повинні включатися також і витрати на
транспортування, вантаження, розвантаження, перевантаження і
страхування до пункту перетину митного кордону України. Слід
враховувати і витрати на сплату брокерських, агентських, комісійних
і інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересилкою) таких