Znanstvena-misel-journal-№47-2020-Vol.2

№47/2020
Znanstvena misel journal
The journal is registered and published in Slovenia.
ISSN 3124-1123
VOL.2
The frequency of publication – 12 times per year.
Journal is published in Slovenian, English, Polish, Russian, Ukrainian.
The format of the journal is A4, coated paper, matte laminated cover.
All articles are reviewed
Edition of journal does not carry responsibility for the materials published in a journal.
Sending the article to the editorial the author confirms it’s uniqueness and takes full responsibility for
possible consequences for breaking copyright laws
Free access to the electronic version of journal
Chief Editor – Christoph Machek
The executive secretary - Damian Gerbec
Dragan Tsallaev — PhD, senior researcher, professor
Dorothea Sabash — PhD, senior researcher
Vatsdav Blažek — candidate of philological sciences
Philip Matoušek — doctor of pedagogical sciences, professor
Alicja Antczak — Doctor of Physical and Mathematical Sciences, Professor
Katarzyna Brzozowski — PhD, associate professor
Roman Guryev — MD, Professor
Stepan Filippov — Doctor of Social Sciences, Associate Professor
Dmytro Teliga — Senior Lecturer, Department of Humanitarian and Economic Sciences
Anastasia Plahtiy — Doctor of Economics, professor
Znanstvena misel journal
Slovenska cesta 8, 1000 Ljubljana, Slovenia
Email: info@znanstvena-journal.com
Website: www.znanstvena-journal.com

CONTENT
JURISPRUDENCE
Streltsov E., Dovban I.,
Karmanova N., Petkov S.
COMBATING PUBLIC CORRUPTION CRIMES ON THE
ESSENCE OF COUNTERFEIT .........................................3
Kopotun I., Kolb A., Dzhuzha O., Pasichnyk D.
PREVENTION OF FORCE MAJEURE CRIMINAL EVENTS
IN PENITENTIARY INSTITUTIONS IN UKRAINE.............8
Gamidov A.
EVOLUTION OF THE RULE OF ARBITRARINESS IN
RUSSIAN LAW............................................................14
Machuska I.
PECULIARITIES OF THE FORMATION OF THE
INSTITUTE OF SUB-USE DURING THE PERIOD OF THE
UKRAINIAN COSSACKS ON THE TERRITORY OF
UKRAINE: HISTORICAL AND LEGAL ASPECT...............16
PEDAGOGICAL SCIENCES
Wang Wei
THE INFLUENCE OF COMPETITIVE ACTIVITIES ON THE
STRUCTURE AND CONTENT OF THE ANNUAL
TRAINING OF HIGH-QUALIFIED JUMPERS.................21
Solonskaya A.
ANALYSIS OF FOREIGN EXPERIENCE OF PARENTAL-
EDUCATIONAL INTERACTION IN PRESCHOOL
EDUCATION INSTITUTIONS .......................................26
PHILOLOGY
Zhubaeva O.
THE ORIGINS OF THE FORMATION OF COGNITIVE
LINGUISTICS IN KAZAKH LINGUISTICS .......................30
POLITICAL SCIENCES
Ugwu V.U.
SUCCESS FACTORS FOR THE IMPLEMENTATION OF
MODERN CHINA’S STRATEGY IN AFRICA...................39
PSYCHOLOGICAL SCIENCES
Didkovska-Bidiuk M.
THE ABILITY TO READ NON-VERBAL
COMMUNICATION AS PART OF THE PRACTICE OF THE
NATIONAL POLICE OF UKRAINE ................................48

Znanstvena misel journal №47/2020 3
JURISPRUDENCE
ПРОТИДІЯ КОРУПЦІЙНИМ ЗЛОЧИНАМ В ДЕРЖАВНІЙ ВЛАДІ ЩОДО СУТНОСТІ
ПРОТИДІЇ
Стрельцов Є.Л.
завідувач кафедри
доктор юридичних наук, доктор теології, професор, кафедра кримінального права, Національний
університет “Одеська юридична академія” член-кореспондент Національної академії Правових наук Ук-
раїни, заслужений діяч науки і техніки України
https://orcid.org/0000-0002-4418-1275
Довбань І.М.
доктор юридичних наук, виконуючий обов’язки голови правління ПрАТ “Київ – Дніпровське міжгалу-
зеве підприємство промислового залізничного транспорту”
https://orcid.org/0000-0001-8590-2334
Карманова Н.І.
викладач кафедри, кандидат політичних наук, Кафедра конституційного права та прав людини,
Національна академія внутрішніх справ
https://orcid.org/0000-0001-5915-8249
Пєтков С.В.
доктор юридичних наук, професор, директор Департаменту регіональних представництв Секрета-
ріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
https://orcid.org/0000-0003-4160-767X
COMBATING PUBLIC CORRUPTION CRIMES ON THE ESSENCE OF COUNTERFEIT
Streltsov E.
department of criminal law, National University “Odesa law academy” Head of Department, doctor of law,
doctor of theology, professor, Corresponding Member of the National Academy of Legal Sciences of Ukraine,
Honored Worker of Science and Technology of Ukraine
Dovban I.
Acting Chairman of the Board, Doctor of Law
PJSC «Kyiv - Dnipro intersectoral industrial railway transportation company»
Karmanova N.
teacher of the department
candidate of political science
The Department of Constitutional Law and Human Rights, National academy of internal affairs
Petkov S.
Secretariat of the Ukrainian Parliament Commissioner for Human rights, Director of the Department of
regional representations Doctor of Law, Professor
Анотація
Корупційні злочини в державній сфері є серйозною загрозою євроінтеграції України, адже для успі-
шного проведення внутрішніх реформ ключове значення має рівень громадської правосвідомості грома-
дян. Розглянуто доктринальні підходи до визначення поняття «протидія корупційним злочинам в держав-
ній сфері». Зроблено висновок про наявність різних позиції науковців до співвідношення понять «протидія
корупційним злочинам» та «запобігання корупційним злочинам», зокрема в частині змістовного наванта-
ження окреслених дефініцій. На основі проведеного дослідження уточнено, що протидія корупційним зло-
чинам у державній сфері полягає у реалізації спеціально уповноваженими суб’єктами у сфері протидії ко-
рупції заходів, які спрямовані на виявлення і розкриття корупційних злочинів та усунення причин їх вчи-
нення.
Abstract
The article considers doctrinal approaches to the definition of “combating public corruption crimes”. The
author concludes that there are different positions of scholars on the relationship between the concepts of “com-
bating corruption crimes” and “prevention of corruption crimes”, in particular in terms of the content of the out-
lined definitions. Based on the study, it was clarified that the fight against public corruption is the implementation,
by specially authorized anti-corruption bodies, of measures aimed at detecting corruption crimes and eliminating
the causes of their commission. The proposed approach to determining the essence of combating public corruption
crimes reflects the characteristics of this process, and aims at increasing the effectiveness of its practical imple-
mentation and development of a combating strategy. Public corruption crimes are committed by persons in the
process of exercising their official powers. Such crimes do not necessarily have to be related to the abuse of power
or official position by such persons. Therefore, the substantiation of the suggested measures to combat public

4 Znanstvena misel journal №47/2020
corruption should be the subject of further research.
Ключові слова: корупція, протидія корупції, запобігання корупції, державна влада, корупційний зло-
чин, повноваження, превентивні заходи, спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції.
Keywords: corruption, anti-corruption, prevention of corruption, state power, corruption crime, powers, pre-
ventive measures, specially authorized anti-corruption bodies.
Вступ. Корупційні злочини в державній сфері
є серйозною загрозою євроінтеграції України, адже
для успішного проведення внутрішніх реформ клю-
чове значення має рівень громадської правосвідо-
мості громадян. Про негативний вплив корупції на
розбудову правової держави та громадського суспі-
льства неодноразово відзначалось у науковій пло-
щині1
. Звісно, корупція надзвичайно деструктивно
впливає на економіку, політику та соціальне сере-
довище громадян країни. При цьому, вчинення по-
садовими особами органів державної влади коруп-
ційних діянь в значній мірі обумовлено формуван-
ням в суспільстві думки про можливість ухилення
від відповідальності. Ефективна протидія коруп-
ційним злочинам є можливою тільки за умови пов-
ної наукової розробки всіх важливих аспектів її
практичної реалізації. Одним із таких аспектів є
уточнення сутності заходів протидії корупційним
злочинам, що включає з’ясування мети такої проти-
дії, її відмінності від запобігання корупційним зло-
чинам в державній владі тощо. Погоджуємося із Т.
А. Шевчук, яка наголошує про те, що «наукове за-
безпечення протидії корупції є одним із важливих
елементів системного цілеспрямованого впливу на
це небезпечне явище»2
. М. І. Мельник справедливо
наголошу про те, що наукове дослідження правових
засад запобігання та протидії корупції передбачає
приведення їх до певної системи, підготовку відпо-
відних пропозицій та рекомендацій, доктринальний
аналіз ефективності боротьби з корупцією, що є не-
обхідною умовою підвищення ефективності цієї ді-
яльності3
. Складовою наукового дослідження пра-
вових засад протидії корупційним злочинам є уточ-
нення понятійного апарату в окресленій сфері.
Правова основа протидії корупційним злочи-
нам в державній владі представлена Конституцією
України4
, Законом України «Про запобігання кору-
пції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (далі –
Закон про запобігання корупції)5
, Законом України
«Про засади державної антикорупційної політики в
1
Молдован, Е.С. (2010). Напрями запобігання та протидії
корупції на державній службі: морально-ідеологічний ас-
пект. Державне управління: теорія та практика, 2, 48.
<http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/dutp/2010_2/txts/10mes
mia.pdf> (10 жовтня 2020).
2
Шевчук, Т.А. (2017). Наукове забезпечення протидії ко-
рупції. Кримінально-правові та кримінологічні засади
протидії корупції: матеріали Міжнародної науково-прак-
тичної конференції (31 березня 2017 р., м. Харків), 216. 
3
Мельник, М.І. (2002). Кримінологічні та кримінально-
правові проблеми протидії корупції (Aвтореф. … дис.
доктора юрид. наук). Національна академія внутрішніх
справ України, 32 c.
4
Конституція України 1996 (Верховна Рада України).
Відомості Верховної Ради України, 30, 141.
5
Про запобігання корупції 2014 (Верховна Рада Укра-
їни). Відомості Верховної Ради України, 49, 2056.
Україні»6
тощо. Проте, в наведених нормативно-
правових актах визначено в більшій мірі правові за-
сади запобігання корупції.
Аналіз досліджень і публікацій. Теоретичні
аспекти протидії корупційним злочинам в держав-
ній сфері становлять предмет наукових досліджень
І. О. Дьоміна7
, С. А. Задорожного8
, М. Мельника9
тощо. Однак, наукова позиція щодо сутності проти-
дії корупційним злочинам залишається суперечли-
вою та потребує додаткового доопрацювання.
Мета статті. Вищевикладене вказує на актуа-
льність заявленої теми дослідження, метою якого є
обґрунтування пропозиції щодо сутності протидії
корупційним злочинам в державній владі.
Результати дослідження. Про протидію кору-
пції, у тому числі корупційним злочинам у держа-
вні владі, часто йдеться в чинному законодавстві,
проте легальне визначення такої протидії не нада-
ється. Вважаємо це не варто визнавати недоліком
антикорупційного законодавства із огляду на не-
конструктивність перевантаження законодавства
термінологічними визначеннями. Поряд із цим, ро-
зробка правових категорій, уточнення їх змістов-
ного навантаження має бути сферою доктрини
права, адже саме в процесі наукового дослідження
можна виявити істотні ознаки явища та розкрити
зміст поняття.
Варто відзначити, що до набуття чинності За-
кону про запобігання корупції діяв Закон України
«Про засади протидії та запобігання корупції». Із
яких підстав законодавець відмовився від викорис-
тання терміну «протидія» у назві Закону про запо-
бігання корупції у доповідній записці до проекті ві-
дповідного закону не йдеться. При цьому, у чин-
ному Законі про запобігання корупції неодноразово
має місце згадка про протидію корупції. Зокрема, у
частині третій статті 6 щодо наявності у члена кон-
курсної комісії щодо проведення конкурсного від-
бору та призначення Голови Національного агентс-
тва досвіду діяльності у сфері запобігання та/або
6
Про засади державної антикорупційної політики в
Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014–2017 роки
2014 (Верховна Рада України). Відомості Верховної Ради
України, 46, 2047.
7
Дьомін, І.А. (2011). Адміністративно-правові засади за-
побігання та протидії корупції міліцією України (авто-
реф. … дис. канд. юрид. наук). Національний університет
біоресурсів і природокористування України.
8
Задорожний, С.А. (2017). Механізми запобігання та про-
тидії корупції в органах місцевої влади (автореф. ... дис.
канд. наук із державного управління). Національна ака-
демія державного управління при Президентові України.
9

протидії корупції. Одним із повноважень Націона-
льного агентства з питань запобігання корупції є
«проведення аналізу стану запобігання та протидії
корупції в Україні, діяльності державних органів,
органів влади Автономної Республіки Крим та ор-
ганів місцевого самоврядування у сфері запобі-
гання та протидії корупції; створення комісії та ро-
бочих груп, організація конференції, семінарів і на-
рад з питань запобігання і протидії корупції» (ст.ст.
11-12 Закону про протидію корупції). Цей аспект
вже було підмічено І. Козьковим та М. Рибка, які
відзначали, що незважаючи на превентивну назву
Закону про запобігання корупції, в його тексті сло-
восполучення «протидія корупції» використову-
ється 59 разів, а термін «запобігання корупції» вжи-
вається 134 рази10
.
Отже, актуальності набуває питання про роз-
межування (співвідношення) таких правових дефі-
ніцій як «запобігання корупційним злочинам» та
«протидія корупційним злочинам».
Позиції науковців щодо окресленого питання є
різними. Так, досліджуючи концептуальні засади
запобігання корупційної злочинності О. М. Джужа,
використовує термін «запобігання», яке визначає як
систему заходів, головною метою яких є випере-
дження виникнення передумов, нейтралізація та
послаблення корупційних злочинів11
.
При цьому, подібні заходи, зокрема пошук і
нейтралізація умов та чинників, що сприяють учи-
ненню корупційних правопорушень, О. П. Ващук
визначає етапами системи протидії корупції в Сін-
гапурі12
.
Наведене дає право дійти висновку, що О. М.
Джужа та О. П. Ващук ототожнюють поняття «за-
побігання корупційним злочинам» та «протидія ко-
рупційним злочинам».
В. Куц запобігання злочинності визначає як са-
мостійний напрям протидії злочинності13
. Зважа-
ючи на те, що другим та останнім напрямом проти-
дії злочинності вчений вказує правове регулювання
процесу запобігання злочинності, можна дійти ви-
сновку про опосередковане ототожнення останнім
вищезазначених правових дефініцій.
До діяльності із протидію корупції Б. Розва-
довський включає реалізацію належними
10
Козьков, І., Рибка, М. (2016). Місце і роль органів про-
куратури протиії корупції. Науковий часопис Національ-
ної академії прокуратури України, 4 (12), 95–102.
11
Джужа, О.М., Тичина, Д.М. (2019). Концептуальні за-
сади запобігання корубційній злочиності в Україні. Реа-
лізація державної антикорупційної політики в міжнарод-
ному вимірі: матеріали Міжнародної науково-практичної
конференції (12 грудня 2019 р., м. Київ), 1, 67.
12
Ващук, О.П. (2019). Протидія корупції: досвід Сінга-
пуру. Реалізація державної антикорупційної політики в
міжнародному вимірі: матеріали Міжнародної науково-
практичної конференції (12 грудня 2019 р., м. Київ), 1, 39.
13
Куц, В. (2016). Протидія злочинності: сутність і зміст.
Науковий часопис Національної академії прокуратури
України, 4, 103–112.
14
Розвадовський, Б. (2010). Антикорупційне законодав-
ство: проблеми інституційного забезпечення протидії ко-
рупції. Вісник національної академії прокуратури Укра-
їни, 1, 64-69.
суб’єктами заходів запобігання та протидії коруп-
ції14
.
Д. О. Назаренко вважає, що поняття «запобі-
гання» та «протидія» частково збігаються та визна-
чають єдине ціле, проте не є тотожними та взаємо-
виключними15
. З такою позицією вченого можна
погодитись тільки в частині відмови від ототож-
нення сутності поняття «запобігання» та «проти-
дія» із огляду на їх різну цільову спрямованість, про
що йдеться далі у статті.
М. О. Міщенко займає протилежну позицію
щодо співвідношення окреслених дефініцій і визна-
чає протидію вчиненню корупційних діянь як одну
із складових запобігання корупції. Одним із заходів
такої протидії вчена вказує «підтримання у суспіль-
стві атмосфери загального осуду протизаконної̈ ді-
яльності корупціонерів»16
.
О. О. Юхно приєднується до позицій науков-
ців, які вважає протидію злочинності «системою,
що включає в себе заходи профілактики як окремих
злочинів, так і злочинності в цілому»17
.
Такий же підхід до визначення змістовного на-
вантаження протидії корупції прослідковується у
дослідженні «Концепція адміністративно-право-
вого забезпечення протидії корупції в Україні» за
заг. ред. В. І. Литвиненка, в якому автори до заходів
протидії корупції відносять такі заходи як «розме-
жування повноважень органів державної влади
щодо надання адміністративних послуг та вико-
нання контрольно-наглядових чи інспекційних фу-
нкцій, забезпечення прозорості процесів приватиза-
ції, а також здійснення державних закупівель та
проведення тендерів і аукціонів; реформування
державної служби та служби в органах місцевого
самоврядування з метою забезпечення її профе-
сійності тощо»18
.
На переконання Р. В. Вереша, засоби протидії
мають бути спрямовані на подолання на національ-
ному рівні причин та умов вчинення корупційних
злочинів, зокрема, впровадженням контролю над
корупцією; реалізації принципу відкритості та про-
зорості щодо діяльності органів державного та міс-
цевого управління; зміну правосвідомості осіб, які
лояльно відносяться до корупційних діянь19
. Як ді-
15
Назаренко, Д.О. (2013). Кримінологічний аналіз та про-
тидія фоновим для злочинності явищам. Харків: ХНУВС,
326 c.
16
Міщенко, М.О. (2017). Окремі аспекти запобігання
вчиненню незаконного збагачення. Кримінально-правові
та кримінологічні засади протидії корупції. Реалізація
державної антикорупційної політики в міжнародному ви-
мірі: матеріали Міжнародної науково-практичної конфе-
ренції (12 грудня 2019 р., м. Київ), 1, 129.
17
Юхно, О.О. (2016). Понятійний аппарат і сутність про-
тидії злочинності в Україні. Вісник кримінологічної
асоціації України, 2 (13), 163-172.
18
Литвиненко, В.І. (2016). Концепція адміністра-
тивно-правового забезпечення протидії корупції в
Україні. Київ: Вид. дім «Персонал», 13-14.
19
Вереша, Р.В. (2019). Глобалізаційні засади протидії ко-
рупційній злочинності. Реалізація державної антикоруп-

яльність, що спрямована на зменшення можливос-
тей вчинення корупнійних злочинів шляхом забез-
печення реалізації верховенства права та інших
принципів функціонування правової держави розу-
міє протидію корупції М. І. Мельников20
. Такий
підхід до розуміння сутності протидії є занадто ши-
роким, адже забезпечення дії принципу верховенс-
тва права спрямована майже вся діяльність органів
державної влади та місцевого самоврядування.
Водночас існує більш широкий підхід вчених
до визначення поняття «протидія злочинам». Так,
Р. С. Веприцький наголошує на тому, що протидія
передбачає як діяльність із попередження злочин-
ності, так і діяльність щодо реалізації примусових
заходів впливу на суб`єктів у процесі здійснення
ними злочинної діяльності та заходах усунення на-
слідків злочинних діянь21
. Схожою є позиція щодо
визначення мети протидії корупції .А.Задорожного,
який переконаний, що для протидії в системі дер-
жавного управління необхідною є розробка і прове-
дення заходів з метою попередження, виявлення та
припинення корупційних діянь та усунення їх нас-
лідків, притягнення винних до відповідальності22
.
Такий підхід до визначення поняття «проти-
дія» заслуговує на увагу, проте потребує уточ-
нення. Переконані, що протидія може мати місце
тільки щодо корупційного діяння, яке вже мало мі-
сце, оскільки протидіяти можна лише тому, що вже
сталося, а те, що ще не сталося – можна попере-
джати . Отже, протидія завжди має мати конкрет-
ний об’єкт та суб’єкт протидії. Поряд із цим, запо-
бігати тому, що вже сталось, є неконструктивним.
Додатковим аргументом на користь цього тве-
рдження є широке використання поняття «проти-
дія» у відомчих оперативно-розшукових докумен-
тах, які, крім іншого, включають до протидії кору-
пційним злочинам їх виявлення та розслідування.
Поряд із цим, варто звернути увагу на те, що сут-
ність діяльності протидії корупційним злочинам є
відміною від протидії розслідуванню таких злочи-
нів. Спільними рисами цих видів протидії є їх спо-
стерігання на всіх етапах розслідування криміналь-
ної справи. В той же час, суб’єктами протидії кору-
пційним злочинам є спеціально уповноважені на те
державні органи, а суб’єктами протидії розсліду-
вання є самі злочинці.
В контексті порушеного питання набуває зна-
чення питання щодо кола суб’єктів, які наділенні
повноваженнями протидіяти корупційним злочи-
нам у державній сфері. Так, відповідно до частини
першої статті 1 Закону про запобігання корупції,
спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії
ційної політики в міжнародному вимірі: матеріали Між-
народної науково-практичної конференції (12 грудня
2019 р., м. Київ), 1, 42.
20
21
Веприцький, Р.С. (2019). Поняття та зміст заходів про-
тидії злочинності. Реалізація державної антикорупційної
політики в міжнародному вимірі: матеріали міжнародної
корупції - органи прокуратури, Національної полі-
ції, Національне антикорупційне бюро України, На-
ціональне агентство з питань запобігання корупції.
О. Гладун слушно уточнює, що окреслені органи
реалізують різний об’єм повноважень в корупцій-
ній сфері, повноваженнями здійснювати досудове
розслідування кримінальних правопорушень наді-
лені виключно Національна поліція України та На-
ціональне антикорупційне бюро України23
.
Варто звернути увагу, що у преамбулі Закону
про запобігання корупції вказано на те, що його но-
рмами визначаються правові та організаційні за-
сади функціонування системи запобігання корупції
в Україні, зміст та порядок застосування превенти-
вних антикорупційних механізмів, правила щодо
усунення наслідків корупційних правопорушень.
Наведене яскраво підкреслює спрямованість За-
кону про запобігання корупції та обумовлює необ-
хідність відмови використання у тексті цього за-
кону терміну «протидія».
Висновки. На основі проведеного аналізу мо-
жна запропонувати таке визначення поняття «про-
тидія корупційним злочинам у державній сфері»:
протидія корупційним злочинам у державній сфері
- це реалізація спеціально уповноваженими
суб’єктами у сфері протидії корупції заходів, які
спрямовані на виявлення і розкриття корупційних
злочинів та усунення причин їх вчинення. Превен-
тивні заходи корупційних злочинів є заходами за-
побігання злочинності у державній сфері, тому
конструктивною є заміна у тексті Закону про запо-
бігання корупції терміну «протидія» на термін «за-
побігання».
Запропонований підхід до визначення сутності
протидії корупційним злочинам в державній владі
відображає характерні ознаки цього процесу та
спрямований на підвищення дієвості його практич-
ної реалізації та розробки стратегії відносно такої
протидії.
Корупційні злочини в державній влади вчиня-
ються особами, в процесі реалізації ними своїх слу-
жбових (владних) повноважень. Такі злочини не
обов’язково мають бути пов’язані зі зловживанням
такими особами наданою їм владою або службовим
становищем. Досить часто, вчинення представни-
ками влади таких злочинів обумовлено ініціативою
третіх осіб, які зацікавлені більш оперативно отри-
мати певні документи від останніх, тощо. Саме цим
фактором часто ускладняється протидія корупцій-
ним злочинам в державній владі. Отже, обґрунту-
вання пропозиції щодо заходів протидії корупцій-
ним злочинам в державній сфері має стати предме-
том подальших наукових досліджень.
науково-практичної конференції (12 грудня 2019 р., м.
Київ), 1, 39.
22
Задорожний, С.А. (2017). Механізми запобігання та
протидії корупції в органах місцевої влади (автореф. ...
дис. канд. наук із державного управління). Національна
академія державного управління при Президентові Укра-
їни.
23
Гладун, О. (2019). Запобігання та протидія корупції. Ві-
сник Національної академії прокуратури України, 1 (59),
63–74.

Список літератури
1. Moldovan, E.S. (2010). Napriamy zapobihannia
ta protydii koruptsii na derzhavniy sluzhbi: moralno-
ideolohichnyy aspekt [Directions for preventing and
combating corruption in the civil service: moral and
ideological aspect]. Derzhavne upravlinnia: teoriia ta
praktyka [Public administration: theory and practice],
no. 2, 48.
<http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/dutp/2010_2/txts/
10mesmia.pdf> [in Ukrainian]. (2020, October, 10).
2. Shevchuk, T.A. (2017). Naukove
zabezpechennia protydii koruptsii. [Scientific support
of anti-corruption]. Kryminalno-pravovi ta
kryminolohichni zasady protydii koruptsii: materialy
Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii (31
bereznia 2017 r., m. Kharkiv). [Criminal law and
criminological principles of anti-corruption: materials
of the International scientific-practical conference
(March 31, 2017, Kharkiv)], 216. 
3. Melnyk, M.I. (2002). Kryminolohichni ta
kryminalno-pravovi problemy protydii koruptsii
(Avtoref. … dys. doktora yuryd. nauk) [Criminological
and criminal-legal problems of anti-corruption
(Author's abstract. … dis. doctor of law. science)].
Natsionalna akademiia vnutrishnikh sprav Ukrainy
[National Academy of Internal Affairs of Ukraine],
32p.
4. Konstytutsiia Ukrainy 1996 (Verkhovna Rada
Ukrainy). [Constitution of Ukraine 1996 (Verkhovna
Rada of Ukraine)]. Vidomosti Verkhovnoi Rady
Ukrainy [Information of the Verkhovna Rada of
Ukraine], 30, 141.
5. Pro zapobihannia koruptsii 2014 (Verkhovna
Rada Ukrainy). [On Prevention of Corruption 2014
(Verkhovna Rada of Ukraine)]. Vidomosti Verkhovnoi
Rady Ukrainy [Information of the Verkhovna Rada of
Ukraine], 49, 2056.
6. Pro zasady derzhavnoi antykoruptsiynoi
polityky v Ukraini (Antykoruptsiyna stratehiia) na
2014–2017 roky 2014 (Verkhovna Rada Ukrainy). [On
the Principles of State Anti-Corruption Policy in
Ukraine (Anti-Corruption Strategy) for 2014–2017
2014 (Verkhovna Rada of Ukraine)]. Vidomosti
Verkhovnoi Rady Ukrainy [Information of the
Verkhovna Rada of Ukraine], 46, 2047.
7. Domin, I.A. (2011). Administratyvno-pravovi
zasady zapobihannia ta protydii koruptsii militsiieiu
Ukrainy (Avtoref. … dys. kand. yuryd. nauk)
[Administrative and legal bases of prevention and
counteraction of corruption by militia of Ukraine
(Author's abstract. … dis. cand. of law. science)].
Natsionalnyi universytet bioresursiv i
pryrodokorystuvannia Ukrainy [National University of
Life and Environmental Sciences of Ukraine].
8. Zadorozhnyy, S.A. (2017). Mekhanizmy
zapobihannia ta protydii koruptsii v orhanakh mistsevoi
vlady (Avtoref. … dys. kand. nauk iz derzhavnoho
upravlinnia) [Mechanisms for preventing and
combating corruption in local authorities (Author's
abstract. … dis. cand. of science in public administra-
tion)]. Natsionalna akademiia derzhavnoho upravlinnia
pry Prezydentovi Ukrainy [National Academy of
Public Administration under the President of Ukraine].
9. Kozkov, I., Rybka, M. (2016). Mistse i rol
orhaniv prokuratury protyii koruptsii [The place and
role of anti-corruption prosecutors]. Naukovyy
chasopys Natsionalnoi akademii prokuratury Ukrainy
[Scientific Journal of the National Academy of the
Prosecutor's Office of Ukraine], no. 4 (12), 95–102.
10. Dzhuzha, O.M., Tychyna, D.M. (2019).
Kontseptualni zasady zapobihannia korubtsiinii
zlochynosti v Ukraini. [Conceptual principles of
corruption prevention in Ukraine]. Realizatsiia
derzhavnoi antykoruptsiynoi polityky v
mizhnarodnomu vymiri: materialy Mizhnarodnoi
naukovo-praktychnoi konferentsii (12 hrudnia 2019 r.,
m. Kyiv). [Implementation of the state anti-corruption
policy in the international dimension: materials of the
International scientific-practical conference (December
12, 2019, Kyiv)], 1, 67.
11. Vashchuk, O.P. (2019). Protydiia koruptsii:
dosvid Sinhapuru. [Anti-corruption: the experience of
Singapore]. Realizatsiia derzhavnoi antykoruptsiynoi
polityky v mizhnarodnomu vymiri: materialy
Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii (12
hrudnia 2019 r., m. Kyiv). [Implementation of the state
anti-corruption policy in the international dimension:
materials of the International scientific-practical
conference (December 12, 2019, Kyiv)], 1, 39.
12. Kuts, V. (2016). Protydiia zlochynnosti:
sutnist i zmist [Countering crime: essence and content].
Naukovyy chasopys Natsionalnoi akademii
prokuratury Ukrainy [Scientific Journal of the National
Academy of the Prosecutor's Office of Ukraine], no. 4,
103–112.
13. Rozvadovskyi, B. (2010). Antykoruptsiine
zakonodavstvo: problemy instytutsiinoho
zabezpechennia protydii koruptsii [Anti-corruption
legislation: problems of institutional support of anti-
corruption]. Visnyk natsionalnoi akademii prokuratury
Ukrainy [Bulletin of the National Academy of the
Prosecutor's Office of Ukraine], no. 1, 64-69.
14. Nazarenko, D.O. (2013). Kryminolohichnyy
analiz ta protydiia fonovym dlia zlochynnosti
yavyshcham [Criminological analysis and
counteraction to background phenomena for crime].
Kharkiv: KhNUVS, 326 p. [in Ukrainian].
15. Mishchenko, M.O. (2017). Okremi aspekty
zapobihannia vchynenniu nezakonnoho zbahachennia.
Kryminalno-pravovi ta kryminolohichni zasady
protydii koruptsii. [Some aspects of preventing illicit
enrichment. Criminal law and criminological principles
of anti-corruption]. Realizatsiia derzhavnoi
antykoruptsiynoi polityky v mizhnarodnomu vymiri:
materialy Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi
konferentsii (12 hrudnia 2019 r., m. Kyiv).
[mplementation of the state anti-corruption policy in
the international dimension: materials of the
12, 2019, Kyiv)], 1, 129.
16. Yukhno, O.O. (2016). Poniatiinyi apparat i
sutnist protydii zlochynnosti v Ukraini [The conceptual
apparatus and the essence of combating crime in
Ukraine]. Visnyk kryminolohichnoi asotsiatsii Ukrainy
[Bulletin of the Criminological Association of
Ukraine], no. 2 (13), 163-172.

17. Lytvynenko, V.I. (2016). Kontseptsiia
administratyvno-pravovoho zabezpechennia protydii
koruptsii v Ukraini [The concept of administrative and
legal support for combating corruption in Ukraine].
Kyiv: Vyd. dim «Personal», 89 p.
18. Veresha, R.V. (2019). Hlobalizatsiini zasady
protydii koruptsiinii zlochynnosti. [Globalization prin-
ciples of combating corruption crime]. Realizatsiia
mizhnarodnomu vymiri: materialy Mizhnarodnoi
m. Kyiv). [mplementation of the state anti-corruption
12, 2019, Kyiv)], 1, 42.
19. Veprytskyy, R.S. (2019). Poniattia ta zmist
zakhodiv protydii zlochynnosti. [The concept and con-
tent of measures to combat crime]. Realizatsiia
mizhnarodnomu vymiri: materialy mizhnarodnoi
m. Kyiv). [Implementation of the state anti-corruption
international scientific-practical conference (December
12, 2019, Kyiv)], 1, 39.
20. Hladun, O. (2019). Zapobihannia ta protydiia
koruptsii [Preventing and combating corruption].
Visnyk Natsionalnoi akademii prokuratury Ukrainy
[Bulletin of the National Academy of the Prosecutor's
Office of Ukraine], no. 1 (59), 63–74.
ЗАПОБІГАННЯ НАДЗВИЧАЙНИМ ПОДІЯМ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОГО ХАРАКТЕРУ
У КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧИХ УСТАНОВАХ В УКРАЇНІ
Копотун І.М.
доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України, Проректор з міжнародних зв’язків
Академія ГУСПОЛ
https://orcid.org/0000-0002-2947-8599
Колб О.Г.
професор кафедри політології та державного управління, доктор юридичних наук, Волинський наці-
ональний університет імені Лесі Українки, історичний факультет, кафедра політології та державного
управління
https://orcid.org/0000-0003-1792-4739
Джужа О.М.
доктор юридичних наук, професор кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Націо-
нальна академія внутрішніх справ
https://orcid.org/0000-0003-1347-4937
Пасічник Д.С.
здобувач ГО «Європейський інститут післядипломної освіти»
https://orcid.org/0000-0001-9141-7888
PREVENTION OF FORCE MAJEURE CRIMINAL EVENTS IN PENITENTIARY INSTITUTIONS IN
UKRAINE
Kopotun I.
Vice Rector for International Affairs
Doctor of Law, Professor, Honored Lawyer of Ukraine
Akademie HUSPOL
Kolb A.
Doctor of Law, Professor of Political Science and Public Administration Lesya Ukrainka Volyn National
University, Faculty of History, Department of Political Science and Public Administration
Dzhuzha O.
doctor of law, professor departments of Criminology and Penal Law, National academy of internal affairs
Pasichnyk D.
getter European institute for further education
Анотація
В статті розглядається питання запобігання надзвичайним подіям кримінально-правового характеру
у кримінально-виконавчих установах в Україні, проведено аналіз запобігання злочинам у кримінально-
виконавчих установах в Україні. Запобігання надзвичайним подіям кримінально-правового характеру у
кримінально-виконавчих установах в Україні має відбуватися як на загальнонаціональному, так і спеціа-
льному – кримінологічному рівнях. На загальнонаціональному рівні це має бути комплекс заходів щодо
вирішення економічних проблем людей, що відносяться до вразливої версти населення, загальне моральне
оздоровлення, зниження агресивного впливу засобів масової інформації, поліпшення умов праці, відпочи-
нку та інші заходи. Спеціально-кримінологічне запобігання злочинів здійснюється спеціально уповнова-
женими на це органами та установами, на які законом покладено боротьбу зі злочинністю (органи кримі-
нальної юстиції) серед окремих верст населення, соціальних груп.

Abstract
The article considers the issue of prevention of force majeure criminal events in penitentiary institutions in
Ukraine, the analysis of crime prevention in penitentiary institutions in Ukraine. Prevention of criminal emergen-
cies in penitentiary institutions in Ukraine should be realized both at the national and special — criminological
levels. At the national level, it should be a set of measures to address the economic problems of vulnerable people,
general morale, reduce the aggressive influence of the media, improve working conditions, recreation and other
measures. Special criminological prevention of crimes is carried out by specially authorized bodies and institu-
tions, whom the law makes responsible for combating crime (criminal justice bodies) among certain segments of
the population, social groups.
Ключові слова: запобігання злочинам, протидія, прогнозування, попередження, засуджений, уста-
нови виконання покарань, оперативні підрозділи.
Keywords: crime prevention, counteraction, forecasting, prevention, convict, penitentiary institutions,
operative subdivisions.
Постановка проблеми. Наразі в Україні роз-
почався черговий етап реформування системи орга-
нів виконання покарань під керівництвом Міністер-
ства юстиції України та міжрегіонального терито-
ріального органу Міністерства юстиції України з
питань виконання покарань в галузі кримінального
права – Департаменту з питань виконання криміна-
льних покарань. Останній орган із січня 2020 р. став
правонаступником Адміністрації Державної кримі-
нально-виконавчої служби України. Так, Постано-
вою Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 р. №
20 «Деякі питання територіальних органів Мініс-
терства юстиції» утворено як юридичну особу пуб-
лічного права міжрегіональний територіальний ор-
ган Міністерства юстиції з питань виконання кри-
мінальних покарань24
.
Окрім реформування системи органів вико-
нання покарань, відбувається постійне оновлення
законодавчої бази щодо правового регулювання,
зокрема, відбувається активне обговорення проекту
закону про пенітенціарну систему (29.08.2019 р.
був відкликаний)25
, було затверджено Положення
про функціональну підсистему запобігання надзви-
чайним ситуаціям в установах виконання покарань
та слідчих ізоляторах Державної кримінально-ви-
конавчої служби України єдиної державної системи
цивільного захисту (затверджено наказом Мініс-
терства юстиції України від 10.06.2020 р. №
1925/5)26
.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ок-
ремими питаннями запобігання надзвичайним по-
діям кримінально-правового характеру у криміна-
льно-виконавчих установах займалися такі вчені як
В.С. Батиргареєва, В.І. Борисова, Б.М. Головкін,
В.К. Грищук, І.М. Даньшин, О.Г. Кальман, А.А.
Музика, А.В. Савченко, А.Х. Степанюк, М.І. Хав-
ронюк та інші. Разом із наявністю великої кількості
праць з означеного питання, слід зазначити, що ви-
вчення та запобігання злочинності у кримінально-
виконавчих установах залишається актуальним і
24
Державна кримінально-виконавча служба України.
Міністерство юстиції України.
<https://minjust.gov.ua/dep/dkvs/departament-z-pitan-
vikonannya-kriminalnih-pokaran> (10 жовтня 2020).
25
Проект Закону про пенітенціарну систему 2019 (Вер-
ховна Рада України). Офіційний сайт Верховної Ради
України.
<http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=6
2965> (10 жовтня 2020).
потребує свого нового наукового пошуку через зро-
стаючу статистику злочинності в цих установах, її
нові види тощо.
Окрім цього зміна пріоритетів державної полі-
тики у сфері кримінально-виконавчої юстиції, зок-
рема, її демократизація, потребують вироблення
нових наукових підходів до існуючих проблем, а
також висунення науково обґрунтованих пропози-
цій щодо зміни нормативно-правової бази.
У зв’язку із викладеним метою статті є дослі-
дження питання запобігання надзвичайним подіям
кримінально-правового характеру у кримінально-
виконавчих установах в Україні.
Виклад основного матеріалу. Вчинення зло-
чинів на території установ виконання покарань є
одним із найнебезпечніших злочинів, оскільки їх
складно спрогнозувати зважаючи, що кожен із
суб’єктів, який там знаходиться є не тільки потен-
ційним злочинцем, але й таким, вину якого встано-
влено обвинувальним вироком суду, що набрав за-
конної сили. Такий вид злочинів становить серйо-
зну проблему для системи виконання покарань в
Україні, а також для держави та суспільства в ці-
лому. Вчинення злочинів особами, які перебувають
в установах виконання покарань свідчить про їх ви-
соку суспільну небезпечність, а також про прога-
лини правового та організаційного характеру у цій
сфері. Зокрема, такі особи перебувають під постій-
ним пильним наглядом персоналу органів вико-
нання покарань, однак незважаючи на це вчиняють
нові злочини. Ситуація, що склалася ставить під
сумнів досягнення мети покарання – виправлення
та ресоціалізація особи, а також ставить під загрозу
життя та здоров’я осіб, які виконують свої профе-
сійні обов’язки в органах виконання покарань. У
зв’язку із чим виникає нагальна потреба щодо впро-
вадження заходів запобігання надзвичайним по-
льно-виконавчих установах в Україні.
26
Про затвердження Положення про функціональну під-
систему запобігання надзвичайним ситуаціям в устано-
вах виконання покарань та слідчих ізоляторах Державної
кримінально-виконавчої служби України єдиної держав-
ної системи цивільного захисту 2020 (Наказ Міністерства
юстиції України від 10.06.2020 № 1925/5). Офіційний ві-
сник України, 49, 93, 1560.

Заступника Генерального прокурора Мамедов
Гюндуз звертає увагу, що потрібно зрушити з місця
реформу пенітенціарної системи. Він зазначає на-
ступне: «статистичні дані свідчать, що щонайме-
нше кожен четвертий повертається і така статис-
тика лякає така велика кількість рецидивів через те,
що, стан нинішньої пенітенціарної системи не ви-
конує своїх основних функцій: не виховує, не змі-
нює прокримінального мислення, та й не особливо
інтегрує у життя в суспільстві. Наразі в Україні по-
над 52 тис. ув'язнених і засуджених, що перебува-
ють у 121 установі виконання покарань та слідчих
ізоляторах. Наша країна входить у трійку «лідерів»
за кількістю скарг до Європейського суду з прав
людини на умови тримання у в'язницях. Із майже 60
тис. судових справ, які чекають рішення, приблизно
15% — проти України»27
.
Як зазначають науковці, злочинність у місцях
позбавлення волі є складною проблемою не тільки
для кримінально-виконавчих установ, але і для
всього суспільства. Вчинення засудженими злочи-
нів у процесі відбування покарання свідчить про
наявність серйозних недоліків і суперечностей, що
виникають при виконанні покарання у вигляді поз-
бавлення волі28
.
Синонімом злочинності в установах виконання
покарання є так звана «карна» злочинність або «пе-
нітенціарна», тобто така, яка здійснюється під час
виконання покарання (тобто такою, яка є під час
відбування покарання).
Досліджуючи даний вид злочинності, фахівці
називають такі його характерні ознаки: спеціальне
місце вчинення злочину; спеціальний суб’єкт вчи-
нення злочину – особа, яка вчинила кримінальне
правопорушення і відбуває покарання в органах
кримінально-виконавчої служби; спрямованість
злочину – проти інших осіб, які вчинили злочин і
відбувають покарання за нього або персонал визна-
чених органів відбування покарань; рецидивність –
тобто повторюваність злочинів (особа опинилася в
установі виконання покарань через вчинення зло-
чину і вчинила новий злочин).
Звужуючи дослідження до його безпосеред-
нього об’єкту - запобігання надзвичайним подіям
кримінально-правового характеру у кримінально-
виконавчих установах в Україні, слід зазначити, що
«проблеми запобігання злочинності у кримінально-
виконавчих установах, у тому числі кримінально-
правових конфліктів надзвичайного характеру, ви-
кликають необхідність випереджального аналізу
розвитку криміногенної ситуації в середовищі засу-
27
Мамедов, Г. Як зрушити з місця реформу пенітенціар-
ної системи: план є, потрібно діяти. Луганська обласна
прокуратура.
<https://lug.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_t=r
ec&id=269136&fp=130> (10 жовтня 2020).
28
Пивоваров, В., Цибульська, І. (2015). Злочинність у мі-
сцях позбавлення волі: сучасні українські реалії. Карпат-
ський правничий часопис, 10, 138-144.
29
Копотун, І.М. (2012). Поняття та зміст прогнозування
надзвичайних подій кримінально-правового характеру у
кримінально-виконавчих установах. Наше право, 7, 129.
джених та вироблення науково обґрунтованих за-
побіжних заходів»29
. Результатом такого аналізу
має стати побудова кримінологічного прогнозу,
який являє собою ймовірне судження про майбут-
ній стан (рівень, структуру, динаміку) злочинності
та її детермінанти, можливості профілактики й інші
засоби впливу на злочинність у певний період
часу30
.
Спеціалізовані дослідження низки нормати-
вно-правових положень і праць учених, які дослі-
джували різні аспекти функціонування установ ви-
конання покарань за надзвичайних ситуацій, зроб-
лено висновок, що до злочинів, які зумовлюють
виникнення надзвичайних ситуацій у виправних
колоніях, слід відносити: умисне вбивство (ст. 115
(348) КК України); захоплення заручників (ст. 147
(349) КК України); масові заворушення (ст. 294 КК
України); злісну непокору вимогам адміністрації
установи виконання покарань (ст. 391 КК України);
дії, що дезорганізують роботу установ виконання
покарань (ст. 392 КК України); втечу з місця позба-
влення волі (ст. 393 КК України)31
. Враховуючи ве-
лику кількість варіантів злочинної діяльності осіб,
які перебувають в установах виконання покарань,
досить складно надати виключний перелік таких
злочинів.
Інші вчені надають власну класифікацію і за-
уважують, що кримінально-правова структура зло-
чинності місць позбавлення волі характеризується
відносною стабільністю. Усі злочини можна розпо-
ділити на три групи. Основна маса злочинів припа-
дає на першу групу, а саме: втеча з місця позбав-
лення волі або з-під варти і злісна непокора вимо-
гам адміністрації виправних установ, які загалом
складають більше половини всіх учинених у місцях
позбавлення волі злочинів. Другу групу становлять
злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотич-
них або інших заборонених речовин, предметів,
зброї. Третя група є найменшою за кількісними по-
казниками, але не безпечнішою за видами, яку ста-
новлять насильницькі злочини: умисні вбивства, за-
мах на вбивство, умисні тяжкі тілесні ушкодження,
хуліганство, погроза або насильство. і завору-
шення, захоплення заручників. Окрему групу зло-
чинів у місцях позбавлення волі становлять краді-
жки, грабежі і розбої. Частіше крадуть засуджені в
інших засуджених32
.
Додамо, що також окрему групу злочинів, що
вчиняється в установах виконання покарань стано-
влять кримінальні правопорушення проти статевої
свободи та статевої недоторканості особи, зокрема,
30
Джужа, О.М., Василевич, В.В., Гіда, О.Ф. (2011). Про-
філактика злочинів. Київ: Атіка, 155.
31
Копотун, І.М. (2014). Теоретико-прикладні та правові
засади запобігання злочинам, що зумовлюють виник-
нення надзвичайних ситуацій у виправних колоніях Ук-
раїни (Aвтореф. … дис. доктора юрид. наук). Національ-
ний університет "Одеська юридична академія", 9-10.
<http://hdl.handle.net/11300/850> (10 жовтня 2020).
32
ський правничий часопис, 10, 140.

зґвалтування, примушування до вступу у статевий
зв'язок та інше.
З метою запобігання зазначеним вище злочи-
нам, які є надзвичайними подіями кримінально-
правового характеру необхідно враховувати цілий
комплекс даних, які є науково обґрунтованими і на-
працьовані практикою застосування:
- статистичні дані щодо рівня злочинності у су-
спільстві в цілому, а також про види злочинів та їх
питому вагу у загальному показнику злочинності;
- дані про можливу зміну законодавства у
сфері класифікації кримінально караних діянь та їх
нормативного закріплення. Наприклад, з літку
цього року до кримінального законодавства було
введено положення про проступки, який частину
кримінальних злочинів включив до кримінальних
проступків;
- результати наукових досліджень щодо рівня,
структури і динаміки злочинності не менше ніж за
останні 5 років (за умови, що законодавство, яке ре-
гулює зазначену сфери не зазнавало суттєвих змін);
- дані щодо ресурсного забезпечення установ
виконання покарань. До цього пункту можна відне-
сти як фінансування установи в цілому, так і оплата
праці персоналу таких установ;
- наукові розробки про нові види злочинів та
нові способи їх вчинення;
- дані щодо рівня злочинності у конкретному
регіоні, види найрозповсюджених злочинів в регі-
оні та інші дані.
В проведених наукових дослідженнях науко-
вці зазначають, що до планування заходів запобі-
гання злочинам, що зумовлюють виникнення над-
звичайних ситуацій у виправних колоніях висува-
ються такі вимоги: «законність, наступність,
наукова обґрунтованість, актуальність, ефектив-
ність, реальність, економічна доцільність, цілеспря-
мованість, конкретність, комплексність33
. Пого-
джуючись із наведеними вимогами до планування
заходів запобігання злочинам, що зумовлюють ви-
никнення надзвичайних ситуацій в установах вико-
нання покарань, слід додати, що означені вимоги
мають на меті розроблення найбільш ефективних
засобів боротьби із таким видом злочинності.
Задля запобіганням означеним подіям необхі-
дно також розуміти причини вчинення криміналь-
них правопорушень. По-перше, існують причини,
що знаходять в самому суспільстві. По-друге, при-
чини, які знаходяться в рамках установ виконання
покарань. В середині такої установи засуджені сти-
каються із двома системами. Перша – встановлена
державною владою система норм щодо правил по-
ведінки, санкцій за їх порушення тощо. Друга –
внутрішня неформальна система або як її визнача-
ють у спеціалізованих джерелах – субкультура. По-
трапляючи до такої субкультури особа звільняється
33
Копотун, І.М. (2014). Теоретико-прикладні та правові
засади запобігання злочинам, що зумовлюють виник-
нення надзвичайних ситуацій у виправних колоніях Ук-
раїни (Aвтореф. … дис. доктора юрид. наук). Національ-
ний університет "Одеська юридична академія", 10.
<http://hdl.handle.net/11300/850> (10 жовтня 2020).
від соціальної заборони та соціального осуду щодо
своєї поведінки. Також досить часто субкультура в
установах виконання покарань схвалює злочинну
поведінку і тим самим «штовхає» особу на вчи-
нення нових злочинів.
Науковці зазначають, що виникнення надзви-
чайних подій кримінально-правового характеру у
кримінально-виконавчих установах обумовлено де-
кількома факторами, зокрема: 1) найбільша конце-
нтрація осіб, які є злочинцями (порівняно з іншими
установами); 2) як правило, у кримінально-викона-
вчих установах відбувають один з найсуворіших
видів покарань – позбавлення волі на певний строк
або довічне позбавлення волі, що обумовлює скла-
дний психологічний стан та створює передумови
для вчинення нових злочинів34
.
Враховуючи викладене, вважаємо, що запобі-
гання надзвичайним подіям кримінально-право-
вого характеру у кримінально-виконавчих устано-
вах в Україні має відбуватися як на загальнонаціо-
нальному, так і спеціальному – кримінологічному
рівнях. Таке твердження пов’язане із тим, що незва-
жаючи на специфіку злочинності в установах вико-
нання покарань, вона є частиною всієї злочинності,
а отже причини вчинення таких дій і способи їх за-
побігання знаходять в одній площині.
Що стосується запобіганню вчиненню злочи-
нів у кримінально-виконавчих установах на загаль-
нонаціональному рівні, вважаємо, що це має бути
комплекс заходів щодо вирішення економічних
проблем людей, що відносяться до вразливої версти
населення, загальне моральне оздоровлення, зни-
ження агресивного впливу засобів масової інфор-
мації, поліпшення умов праці, відпочинку та інші
заходи.
Враховуючи спеціалізованість дослідження,
науковий інтерес представляють саме кримінологі-
чні способи запобігання злочинності в установах
виконання покарань. Як зазначають в наукових
джерелах, завдяки цій діяльності можна запобігти
на стадіях готування та замаху значній кількості
злочинів, а також багатьом іншим правопорушен-
ням, перекрити канали надходження до засуджених
заборонених предметів, вилучити їх значну час-
тину35
.
Спеціально-кримінологічне запобігання зло-
чинів здійснюється спеціально уповноваженими на
це органами та установами, на які законом покла-
дено боротьбу зі злочинністю (органи кримінальної
юстиції) серед окремих верст населення, соціаль-
них груп. На відміну від загально соціальної профі-
лактики, спеціальна має за мету вказати членам су-
спільства на неможливість злочинного варіанта по-
ведінки і створює такі умови, щоб захистити всіх
членів суспільства від протиправних дій окремих
його представників за допомогою покладання на
34
ський правничий часопис, 10, 141.
35
Богатирьов, А.І. (2015). Роль спеціально-кримінологіч-
них заходів запобігання пенітенціарній злочинності. Ак-
туальні проблеми вітчизняної юриспруденції, 6, 102.

винних осіб обов’язку понести передбачене зако-
ном покарання36
.
Що стосується запобігання вчинення криміна-
льних правопорушень, в ст. 1 Кримінально-викона-
вчого кодексу України визначає мету і завдання
кримінально-виконавчого законодавства України,
зокрема, кримінально-виконавче законодавство
України регламентує порядок і умови виконання та
відбування кримінальних покарань з метою захисту
інтересів особи, суспільства і держави шляхом
створення умов для виправлення і ресоціалізації за-
суджених, запобігання вчиненню нових криміналь-
них правопорушень як засудженими, так і іншими
особами, а також запобігання тортурам та нелюдсь-
кому або такому, що принижує гідність, пово-
дженню із засудженими37
.
Спеціальний обов’язок щодо попередження й
виявлення злочинів, вчинених у колоніях, а також
порушень встановленого порядку відбування пока-
рання чинне кримінально-виконавче законодавство
(ст. 104 Кримінально-виконавчого кодексу Укра-
їни) покладає на оперативні підрозділи органів та
установ виконання покарань, які на підставі зазна-
ченого галузевого законодавства, Закону України
«Про оперативно-розшукову діяльність» та відом-
чих (міжвідомчих) нормативно-правових актів, що
мають відповідний гриф обмеження допуску, здій-
снюють оперативно-розшукову діяльність. Стаття
104 Кримінально-виконавчого кодексу України ви-
значає, що відповідно до закону в колоніях здійс-
нюється оперативно-розшукова діяльність, основ-
ним завданням якої є пошук і фіксація фактичних
даних про протиправну діяльність окремих осіб та
груп з метою: забезпечення безпеки засуджених,
персоналу колоній та інших осіб; попередження і
виявлення кримінальних правопорушень, вчинених
у колоніях, а також порушень встановленого по-
рядку відбування покарання; вивчення причин і
умов, що сприяють вчиненню злочинів та інших
правопорушень; надання правоохоронним органам,
які здійснюють оперативно-розшукову діяльність
або кримінальне провадження, допомоги в розк-
ритті, припиненні та попередженні кримінальних
правопорушень38
.
Задля забезпечення дієвості заходів щодо запо-
бігання злочинності в установах виконання пока-
рань, такі установи мають бути забезпечені профе-
сійними працівниками, зокрема, висококваліфіко-
ваними оперативними співробітниками. В цьому
питанні важливу роль відіграє проведення якісного
та ефективного навчання відповідних кадрів в за-
кладах освіти та постійне підвищення кваліфікації
працівників, які вже отримали освіту.
Основними заходами, щодо запобігання злочи-
нам в установах виконання покарань наразі є: 1) у
режимі повсякденного функціонування: здійснення
36
Богатирьов, А.І. (2015). Роль спеціально-кримінологіч-
них заходів запобігання пенітенціарній злочинності. Ак-
туальні проблеми вітчизняної юриспруденції, 6, 103.
37
Кримінально-виконавчий кодекс України 2004 (Вер-
ховна Рада України). Відомості Верховної Ради України,
3-4, 21.
планових заходів щодо запобігання виникненню
надзвичайних ситуацій на об'єктах функціональної
підсистеми, забезпечення безпеки та захисту персо-
налу, засуджених і осіб, узятих під варту, які пере-
бувають на об'єктах функціональної підсистеми,
від таких ситуацій, а також заходів щодо підгото-
вки до дій за призначенням органів управління та
сил цивільного захисту функціональної підсис-
теми; планування заходів цивільного захисту; орга-
нізація та проведення заходів, спрямованих на ви-
конання завдань із захисту персоналу, засуджених і
осіб, узятих під варту, які перебувають на терито-
ріях об'єктів функціональної підсистеми, а також
майна, територій і об'єктів функціональної підсис-
теми від надзвичайних ситуацій, зменшення втрат
від їх наслідків, у мирний час та особливий період
та інші; 2) у режимі підвищеної готовності: здійс-
нення оповіщення Державної служби України з
надзвичайних ситуацій, органів управління відпові-
дної територіальної підсистеми єдиної державної
системи цивільного захисту, органів управління,
об'єктів та сил цивільного захисту функціональної
підсистеми, а також персоналу, засуджених і осіб,
узятих під варту на об'єктах функціональної підси-
стеми, про загрозу виникнення (виникнення) на них
надзвичайної ситуації та інформування їх про дії у
можливій зоні надзвичайної ситуації; формування
оперативних груп з реагування на надзвичайні си-
туації та ліквідації їх наслідків, здійснення ними за-
ходів з виявлення причин погіршення обстановки
та підготовки пропозицій щодо її нормалізації,
встановлення (за потреби) цілодобового чергу-
вання таких оперативних груп; посилення спосте-
реження та контролю за гідрометеорологічною об-
становкою на об'єктах функціональної підсистеми і
прилеглих до них територій, де виникла загроза ге-
ологічних та гідрогеологічних явищ і процесів;
здійснення постійного прогнозування загрози ви-
никнення надзвичайних ситуацій та масштабів їх
наслідків; 3) у режимі надзвичайної ситуації: здійс-
нення оповіщення Державної служби України з
надзвичайних ситуацій, органів управління відпові-
дної територіальної підсистеми єдиної державної
системи цивільного захисту, органів управління,
об'єктів та сил цивільного захисту функціональної
підсистеми, а також персоналу, засуджених і осіб,
узятих під варту на об'єктах функціональної підси-
стеми, про загрозу виникнення (виникнення) на них
надзвичайної ситуації та інформування їх про дії в
умовах надзвичайної ситуації у можливій зоні такої
ситуації; призначення керівника робіт з ліквідації
наслідків надзвичайної ситуації та утворення (за
потреби) спеціальної комісії з ліквідації наслідків
надзвичайної ситуації; визначення зони надзвичай-
38
Кримінально-виконавчий кодекс України 2004 (Вер-
ховна Рада України). Відомості Верховної Ради України,
3-4, 21.

ної ситуації, прогнозування зони можливого поши-
рення надзвичайної ситуації та масштабів можли-
вих наслідків39
.
Висновки. В статті проведено аналіз запобі-
гання надзвичайним подіям кримінально-право-
вого характеру у кримінально-виконавчих устано-
вах в Україні. Задля розуміння способів запобі-
гання, досліджено низку нормативно-правових
положень і праць учених і зроблено висновок, що
до злочинів, які зумовлюють виникнення надзви-
чайних ситуацій у виправних колоніях, слід відно-
сити: умисне вбивство (ст. 115 (348) КК України);
захоплення заручників (ст. 147 (349) КК України);
масові заворушення (ст. 294 КК України); злісну
непокору вимогам адміністрації установи вико-
нання покарань (ст. 391 КК України); дії, що дезор-
ганізують роботу установ виконання покарань (ст.
392 КК України); втечу з місця позбавлення волі
(ст. 393 КК України). Під час проведеного аналізу
встановлено, що досить складно надати вичерпний
перелік злочинів, які можуть бути вчинені на тери-
торії визначених установ. Для цього можна виокре-
мити їх характерні ознаки, зокрема, спеціальне мі-
сце вчинення злочину; спеціальний суб’єкт вчи-
нення злочину – особа, яка вчинила кримінальне
правопорушення і відбуває покарання в органах
кримінально-виконавчої служби; спрямованість
злочину – проти інших осіб, які вчинили злочин і
відбувають покарання за нього або персонал визна-
чених органів відбування покарань; рецидивність –
тобто повторюваність злочинів (особа опинилася в
установі виконання покарань через вчинення зло-
чину і вчинила новий злочин).
В статті доходимо висновку, що запобігання
надзвичайним подіям кримінально-правового хара-
ктеру у кримінально-виконавчих установах в Укра-
їні має включати в себе випереджальний аналіз ро-
звитку криміногенної ситуації в середовищі засу-
джених та вироблення науково обґрунтованих
запобіжних заходів». Результатом такого аналізу
має стати побудова кримінологічного прогнозу,
який являє собою ймовірне судження про майбут-
ній стан (рівень, структуру, динаміку) злочинності
та її детермінанти, можливості профілактики й інші
засоби впливу на злочинність у певний період часу.
Під час побудови прогнозу необхідно враховувати
цілий комплекс даних, які є науково обґрунтова-
ними і напрацьовані практикою застосування: ста-
тистичні дані щодо рівня злочинності у суспільстві
в цілому, а також про види злочинів та їх питому
вагу у загальному показнику злочинності; дані про
можливу зміну законодавства у сфері класифікації
кримінально караних діянь та їх нормативного за-
кріплення тощо.
Проведене дослідження дає можливість зро-
бити висновок, що запобігання надзвичайним по-
39
Про затвердження Положення про функціональну під-
систему запобігання надзвичайним ситуаціям в устано-
вах виконання покарань та слідчих ізоляторах Державної
льно-виконавчих установах в Україні має відбува-
тися як на загальнонаціональному, так і спеціаль-
ному – кримінологічному рівнях. Таке твердження
пов’язане із тим, що незважаючи на специфіку зло-
чинності в установах виконання покарань, вона є
частиною всієї злочинності, а отже причини вчи-
нення таких дій і способи їх запобігання знаходять
в одній площині. На загальнонаціональному рівні
це має бути комплекс заходів щодо вирішення еко-
номічних проблем людей, що відносяться до враз-
ливої версти населення, загальне моральне оздоро-
влення, зниження агресивного впливу засобів масо-
вої інформації, поліпшення умов праці, відпочинку
та інші заходи. Спеціально-кримінологічне запобі-
гання злочинів здійснюється спеціально уповнова-
женими на це органами та установами, на які зако-
ном покладено боротьбу зі злочинністю (органи
кримінальної юстиції) серед окремих верст насе-
лення, соціальних груп. На відміну від загально со-
ціальної профілактики спеціальна має за мету вка-
зати членам суспільства на неможливість злочин-
ного варіанта поведінки і створює такі умови, щоб
захистити всіх членів суспільства від протиправних
дій окремих його представників за допомогою пок-
ладання на винних осіб обов’язку понести передба-
чене законом покарання. Спеціальний обов’язок
щодо попередження й виявлення злочинів, вчине-
них у колоніях, а також порушень встановленого
порядку відбування покарання чинне кримінально-
виконавче законодавство покладає на оперативні
підрозділи органів та установ виконання покарань,
які на підставі зазначеного галузевого законодав-
ства, Закону України «Про оперативно-розшукову
діяльність» та відомчих (міжвідомчих) нормати-
вно-правових актів, що мають відповідний гриф об-
меження допуску, здійснюють оперативно-розшу-
кову діяльність.
Список літератури
1. Derzhavna kryminalno-vykonavcha sluzhba
Ukrainy. [State criminal and executive service of
Ukraine]. Ministerstvo yustytsii Ukrainy. [Ministry of
Justice of Ukraine]
<https://minjust.gov.ua/dep/dkvs/departament-z-pitan-
vikonannya-kriminalnih-pokaran> [in Ukrainian].
(2020, October, 10).
2. Proekt Zakonu pro penitentsiarnu systemu 2019
(Verkhovna Rada Ukrainy). [Draft Law on the Peniten-
tiary System 2019 (Verkhovna Rada of Ukraine)].
Ofitsiinyi sait Verkhovnoi Rady Ukrainy [The official
site of the Verkhovna Rada of Ukraine].
<http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/web-
proc4_1?pf3511=62965> [in Ukrainian]. (2020, Octo-
ber, 10).
3. Pro zatverdzhennia Polozhennia pro
funktsionalnu pidsystemu zapobihannia
nadzvychainym sytuatsiiam v ustanovakh vykonannia
pokaran ta slidchykh izoliatorakh Derzhavnoi
кримінально-виконавчої служби України єдиної держав-
ної системи цивільного захисту 2020 (Наказ Міністерства
юстиції України від 10.06.2020 № 1925/5). Офіційний ві-
сник України, 49: 93, 1560.

Znanstvena-misel-journal-№47-2020-Vol.2

Znanstvena-misel-journal-№47-2020-Vol.2

Recommended

Recommended

More Related Content

Similar to Znanstvena-misel-journal-№47-2020-Vol.2

Similar to Znanstvena-misel-journal-№47-2020-Vol.2 (20)

More from Znanstvena misel journal

More from Znanstvena misel journal (20)

Znanstvena-misel-journal-№47-2020-Vol.2