б

1. Варіант 1
1. Як називалася культурна епоха другої половини XVII-XVIII ст.?
- Епоха просвітництва
2. Назвіть 2 характерні риси розвитку культури цієї епохи:
- Свобода,рівняння і братство
3. Якій освітній заклад був центром вітчизняної освіти, науки, культури в даний період?
- Києво-Могилянська академія
4. Назвіть будь-яких 3-х представників науки, культури, освіти, політиків тощо, які навчалися в Києво-
Могилянській академії?
- Юрій Хмельницький, Іван Виговський, Петро Дорошенко, Павло Тетеря, ІванБрюховецький, Іван
Мазепа, Пилип Орлик, Данило Апостол, ІванСкоропадський.
5. Як називалися середні навчальні закладиУкраїни цього періоду?
- Колегії
Варіант 2
1. Які ідеї проголошували просвітники?
- Просвітники були прихильниками теорії природного права. Також був присутній освідчений
абсолютизм – утопічна ідея світового щастя ідобробуту.
2. Назвіть 2-х українських гетьманів, які навчалися в Києво-Могилянській академії?
- Юрій Хмельницький, Іван Виговський, Петро Дорошенко, Павло Тетеря, ІванБрюховецький, Іван
Мазепа, Пилип Орлик, Данило Апостол, ІванСкоропадський.
3. Які школи існували в українських землях, що були під владою Польщі?
- Галичині і на Правобережній Україні були єзуїтські колегії, де в основному вчили польської та латинської
мов, і вся ідеологія була просякнута войовничим католицизмом
4. Назвіть визначних українських філософів-мислителів XVIII ст..
- Іоаникій Галятовський, Григорій Савич Сковорода
5. Що таке «Синопсис»?
- В історичній літературі — збірка матеріалів, статей,описів, розміщених у хронологічному порядку.
Варіант 3
1. Назвіть жанри літературної творчості в Україні другої половини XVII-XVIII ст.
- Панівне становище в літературному процесі другої половини XVII— XVIII ст. займає поезія, чи точніше —
віршована література.
2. Які види театрального мистецтва сталиосновою формування українського національного театру цього
періоду?
- Експресіонізм
3. Що таке полемічна література?
- Полемі́чна літерату́ра (від грец. πολεμιχός — войовничий) — підбірка текстів різних авторів, у яких
обговорюються проблемні питання релігійної дискусії між католицькою та православною церквами з метою
їх об'єднання.
4. Який стиль архітектури широко розповсюдився на території України даного періоду?
- Стиль ренесансу, а потім борокко
5. Назвіть видатних українських композиторів XVIII ст.
- Микола Лисенко, Дмитро Бортнянський , Артемій Ведель
Варіант 4
1. Назвіть 2 характерні риси розвитку культури XIX ст.
- Розвиток могутнього національного-культурного і визвольного руху
- Формування і поширення прошарку інтелігенції
2. Який тип культури формується в цей період?
- У першій половині XIX ст. в Україні культура розвивалася передусім в умовах національно-культурного
відродження українського народу, під впливом антикріпосницького визвольного руху, а також
революційних ідей, ідей утопічного соціалізму, романтизму та інших, які йшли з Західної Європи. Саме

2. розвиток української культури був яскравим виявом дальшого формування української нації, відродження
самосвідомостіукраїнського народу, його прагнення до утвердження себе як самобутнього окремого народу.
Характерною рисою цього періоду була дедаліглибша демократизація культури. Серед діячів культури
ставало все більше різночинців, які розгортали рішучу боротьбу проти самодержавно-релігійної ідеології,
зокрема теорії «офіційної народності», і в своїй творчостівідображали життя, настрої й думи народних мас.
Крім того, поступово до культури прилучалися дедаліширші верствинаселення.
3. Яку функцію виконували громади та «Просвіти» у житті України другої половини XIX ст.?
- Важко назватиділянку національного життя українського народу, на якому б не залишила слід діяльність
Товариства "Просвіта". За своє більш як сімдесятирічне існування (1868-1939) "Просвіта" спонукала до
більш інтенсивного розвитку не тільки просвітницької діяльності серед найширших українських верств,але
й спричинилася до піднесення й подальшого розвитку економічного та політичного життя, освіти, науки,
культури в її найрізноманітніших проявах, інших аспектів суспільного буття народу.
4. Які зміни відбулися в освіті України XIX ст.?
- У другій половині XIX ст. відбулося територіальне роз'єднання українських земель,завершилося
формування української нації, ускладнилася соціальна структура та політизувалося суспільне життя. Всі ці
явища та процеси залишили помітний відбиток на розвиткові культурної сфери. Зокрема,буржуазні реформи
розширили межікультурницько-просвітницької діяльності, створили нові умови для позитивних зрушень у
культурі. Поява альтернативних центрів влади (земств),гласність,правовий захист прав людини,
перетворення університетів на осередки вільнодумства тощо суттєво змінили атмосферу в суспільстві,
створили передумови для переходу до цивілізованіших форм співжиття. Традиційний монолог офіційної
влади дедалібільше поступався місцем діалогу влади з суспільством. Позитивним зрушенням у культурній
сфері сприяли і модернізація економіки та завершення промислового перевороту, які зміцнили матеріальну
базу культури, стимулювали розвиток освіти та науки.
5. Назвіть жанри української літератури цього періоду.
- Основні творчі методилітератури цього періоду - це просвітительський реалізм і романтизм; основні жанри
-бурлескно-травестійна поема, байка, балада,соціально-побутова п’єса, сентиментальна повість.
Верте́п — старовинний пересувний український[1]
ляльковий театр,де ставилирелігійні[2]
і світські
(переважно жартівливі та іронічні[1]
) п'єси;[3][4][5][1]
відтворена стайня з народженням Христа.[2]
Український
вертепний театр — самобутнє явище у розвитку нашої театральної культури.[6]
Баро́ко (від порт. barroco ісп. barrueco та фр. baroque — перлина неправильної форми) — стиль у
європейському мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі) та архітектурі початку 16 — кінця 18 ст.
Хронологічно бароко слідує заРенесансом,за ним слідує Класицизм. За естетичним визначенням, бароко —
стиль, що виникає на хвилі кризи гуманізму і народження маньєризму. Він висловлює бажання
насолоджуватись дарунками життя, мистецтва і природи. Якщо ренесанс мав незначне поширення в країнах за
межамиЗахідної Європи, то з доби бароко почалося справжнє поширення європейської цивілізації на інші
континенти.
Перший основоположний принцип філософської системи Г.Сковороди – вчення про те, що все існуюче
має дві натури: зовнішню, видиму, і внутрішню невидиму. У цьому проявляється антитетичний метод його
філософствування, споріднений з діалектикою Геракліта, ідеямиПлатона і Плотина , згідно з якими,
справжнє буття тим і відрізняється від явищ, що в ньому сполучені протилежні ознаки. Антитетика
властива також і християнському світогляду. Сковорода переносить антитези античної філософії і
християнського релігійного переживання на цілий світ. “В цьому цілому світі – два світи, з яких
складається одинсвіт: світ видимий і невидимий, живий і мертвий, цілий і розпачливий. Цей – риза, а той –
тіло. Цей тінь, а той дерево. Цейматерія,а той іпостась, себто основа, що утримує матеріальний бруд так,
як малюнок тримає свою барву. Отже,світ у світі є то вічність в тлінні, життя у смерті, пробудження у сні,
світло у тьмі, у брехні правда, у печалі радість,в одчаїнадія”. Тезу про двонатурність світу Сковорода
повторює сотні разів з десяткамивідтінків.
Світ видимий і невидимий співіснують нерозривно, як яблуня і її тінь. Як тінь не заважає існувати яблуні,
так і світ речейне заважає існувати невидимому світові. Видимий, матеріальний світ - це лише тінь
невидимого світу, який, за Сковородою, і є реальним. Видимий світ називається тінню тому, що він
мінливий як тінь, то виникає, то зникає; яблуня ж / невидимий світ/ стоїть незмінно, пише Сковорода в
діалозі “ Раз глагол про стародавній світ”.

3. Г.Сковорода був продовжувачем пантеїстичної тенденції до зближення і ототожнення Бога з природою. В
його творах неодноразово говориться, що блаженна натура є ім’я Бога. В них ми не знаходимо традиційно
християнського розуміння його як особи. Якщо в ранніх творах Сковорода пише про Бога,який “ створив
тебе,який створив небо і заснував Землю”,то пізніше в його творах говориться, що біблійний міф про
творення Земліі неба з нічого протягом шестиднів є найбільшою брехнею.
Просві́тництво — це широка ідейна течія,яка відображала антифеодальний, антиабсолютистський настрій
освіченої частини населення у другій половиніXVII —XVIII століття. Представникицієї
течії: вчені, філософи, письменники, — вважали метою суспільства людське щастя,шлях до якого —
переустрійсуспільства відповідно до принципів, продиктованих розумом, були прихильниками
теорії природного права. Просвітники малиширокий світогляд, в якому виділялися концепція освіченого
абсолютизму,ідея цінності людини, критика церкви, патріотизм, утвердження самосвідомостій
самооцінки особи. Цим просвітники відрізняються від просвітителів, якими є всі носії освіти іпрогресу.
Класици́ зм (англ. classicism,від лат. classicus — зразковий) — напрям в європейському мистецтві, який
уперше заявив про себе в італійській культурі XVI-го ст. Найбільшого розквіту досягає
у Франції (XVII ст.). Певною мірою притаманний мистецтву усіх країн Європи, у деяких зберігав свої
позиції аж до першої чверті XIX ст. Для історизму важливим був принцип свободи вибору – необмеженість
власного, суб’єктивного трактування історичних форм[1]
.
Коза́цькі літо́писи — історико-літературні твори 2-ї половини XVII — середини XVIII століття,
присвячені козацьким війнам. Цінні джерела для дослідження вітчизняної історії і важливі пам'ятки
літератури. Мова більшості літописів —літературна, близька до народнорозмовної.
Рококо́ — реверсованийстиль щодо бароко[Джерело?]
,що в другій половині 18 століття дійшов
(з Франції і Австрії) в Україну — доКиєва, Львова, а звідси у 1760 — 1770-их pp. Творчим рушієм доби
рококо у всіх ділянках культури було еспрі («esprit») на противагу чуттєвості(«sensibilité») бароко чи рації
(«raison») класицизму.
Шкільна́ дра́ма — жанр латиномовної релігійної драматургії, що виник на межі 15-16 ст. в
країнах Західної Європи. Вистави були обов'язковим елементом навчання в релігійних i світських
навчальних закладах. Твори мали віршову форму, написані були книжною українською мовою з
використанням силабічної системивіршування.
Ампі́р (фр. empire — імперія) — термін, що застосовується в мистецтвознавствідо
західноєвропейського класицизмучасів імперії Наполеона І, переважно в архітектурі, портретному
живописі та декоративно-ужитковому мистецтві.
ОПЕРА
(іт. opera - твір, дія, праця) - вид театрального мистецтва,музично - сценічний твір, заснований на синтезі
музики, слова, дії. В О. сценічна дія органічно поєднується з вокальною (солісти, ансамблі, хор) та
інструментальною (оркестр) музикою, досить часто з балетом іпантомімою, а також образотворчим
мистецтвом - гримом, костюмами,декораціями, світловими ефектами,піротехнікою тощо.
Реалі́зм (лат. realis — «суттєвий», «дійсний»,;— «річ») — стиль і метод у мистецтвій літературі.
У мистецтві й літературі реалізм прагне до найдокладнішого опису спостережених явищ, без ідеалізації.
Проте поняття реалізм дуже широке: реалістичним можна назвати монументальне єгипетське мистецтво,але
реалістамиє й митці, які з фотографічною точністю копіюють природу. Популярність реалізму зумовлена
загальною доступністю і зрозумілістю його мистецьких засобів, тому його тенденції в українському мистецтві
проявлялися за кожної доби, і як стиль він актуальний понині.
Громада (лат. politia політія - община) — форма соціальної (колективної) організації людей, натовп
дружніх людей, місцева спільнота, місцева організація та частина суспільства; характерна майже для
всіх народів.
Декаданс — загальна назва кризових явищ у мистецтві і культурікінця 19 — початку 20 століть.
Період декадансу позначений настроями безнадії, розчарування, занепадом життєвих сил, естетизмом.
Імпресіоні́зм (від фр. impression — враження) — мистецька течія уживописі, а також
в літературі та музиці, котра виникла в 1860-хроках та остаточно сформувалася на початку 20 століття
у Франції. Засновники імпресіонізму — як і символізму та експресіонізму — діяли на
противагу реалізму (особливо неокласицизму, а також інатуралізму).

4. Модернізм - це сукупність літературних напрямів та стилів. Модернізм утвердився в мистецтві наприкінці
XIX - на початку XX століття разом з новим розумінням людини, коли істотним стає все нетипове,
особистісне.
Характерним для модернізму є пристрасть до зображення дійсності як абсурду й хаосу; особистість подається
в контексті відчуження її від соціуму, закони якого сприймаються нею як такі, що є ірраціональними та
алогічними, і не пізнаються.
Романти́ зм (фр. romantisme) — ідейний рух у літературі й мистецтві, що виник наприкінці 18 століття
у Німеччині, Великій Британії й Франції, поширився на початку 19 століття в Російській
імперії, Польщі й Австрії, а з середини 19 століття охопив інші країни Європи та Північної і Південної
Америки.
Авангардизм (від фр. avant — попереду та garde — охорона) — термін для означення так званих «лівих
течій» умистецтві, радикальніших, ніж модернізм.
Експресіоні́зм (від франц. expression — вираження, виразність) — літературно-мистецький
потік авангардизму, що сформувався вНімеччині на початку ХХ століття. Мав своїх прихильників в Франції,
Австрії, Польщі, німецькомовній Швейцарії.
Конструктиві́зм (від лат. constructio — побудова) — авангардистськийметод (стиль,напрямок) в
образотворчому мистецтві, архітектурі, художньому конструюванні, літературі (див. Конструктивізм у
літературі),фотографії, оформлювальні на декоративно-прикладному мистецтві, що отримав розвиток в
1920 — початку 1930 років. Характеризується суворістю, геометризмом,лаконічністю форм і монолітністю
зовнішнього вигляду.
Ма́сова культу́ра (або:маскульт,маскультура по́п-культу́ра,популярна культу́ра) — культура,
популярна серед широких верств населення в даному суспільстві та переважно комерційно успішна,
елементиякої знаходяться повсюди: в кулінарії, одязі, споживанні, засобах масовоїінформації, в розвагах
(наприклад, у спорті і літературі) — контрастуючи з «елітарною культурою».
Кири́ ло-Мефо́діївське товариство (Україно-слов'янське товариство,Кирило-Мефодіївське братство) —
українська таємна політична організація, що виникла в Києві наприкінці 1845 року[1]
та спиралася на
традиції українського визвольного й автономістського руху. Кирило-Мефодіївське братство ставило своїм
головним завданням побудову майбутнього суспільства на засадах християнської моралі, шляхом
здійснення ряду реформ; створення демократичної конфедерації слов'янських народів, очолюваної
Україною, на принципах рівності і суверенності; знищення царизму і скасування кріпосного права і станів;
встановлення демократичних прав і свобод для громадян; зрівняння у правах всіх слов'янських народів
щодо їх національної мови, культури та освіти.