Ukrayinska 24

ДВНЗ Ужгородський національний університет
Стоматологічний факультет
Кафедра терапевтичної стоматології

МЕТОДИЧНІ РОЗРОБКИ
до практичних занять з пропедевтики терапевтичної стоматології
(ІVсеместр) для студентів ІІ курсу

за кредитно-модульною системою
відповідно до вимог Болонського процесу

Ужгород-2010

УДК 616.31(076)
ББК Р661.21я7
П81
Автори методичних розробок:
к.мед.н. доц.Добровольська М.К.
к.мед.н. доц.Пиндус Т.О.
к.мед.н.доц.Бунь Ю.М.
ас.Онисько М.І.,ас.Єрем Т.В.,

За редакцією : к.мед.н. доц.Добровольської М.К.

Рецензенти:
голова навчально-методичної комісії стоматологічного факультету
УжНУ,кандидат медичних наук, доцент Клітинська О.В.;
завідувач кафедри дитячої стоматології, кандидат медичних наук, доцент
Жеро Н.І.;
методист стоматологічного факультету Сані Є.І.

Відповідальний за випуск:к.мед.н.доцент Клітинська О.В.

Методичну розробки складено згідно програми пропедевтики
терапевтичної стоматології для студентів 2 курсу стоматологічного
факультету 2010 року
обговорено та ухвалено: на засіданні кафедри терапевтичної стоматології
(протокол № 5 від 27 грудня 2010 року)
на засіданні методичної комісії стоматологічного факультету УжНУ ,
протокол № 14 від 17лютого2011року

СТРУКТУРА ДИСЦИПЛІНИ „ПРОПЕДЕВТИКА ТЕРАПЕВТИЧНОЇ
СТОМАТОЛОГІЇ” НА НАРАХУВАННЯ БАЛІВ ЗА ПОТОЧНУ НАВЧАЛЬНУ
ДІЯЛЬНІСТЬ (КОНВЕРТАЦІЯ ТРАДИЦІЙНИХ ОЦІНОК У БАЛИ, ОЦІНКА У
БАЛАХ ЗА ВИКОНАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ)

№ модуля, кількість навчальних Розподіл занять Конвертація у бали Бали за вико-
годин, кількість кредитів, ECTS традиційних оцінок нання ІСРС
Традиційні оцінки
„5” „4” „3” „2”
Модуль 1. Будова зубів та Практичні 6 4 3 0 6
препарування каріозних заняття
порожнин − 69 год., 2,3 кредити (всього 19)

Студенти, що набрали 57 балів допускаються до підсумкового модульного контролю. За інди
Модуль 2. Пломбувальні Практичні 6 4 3 0 6
матеріали та ендодонтія − 66 заняття
год., 2,2 кредити (всього 19)

Студенти, що набрали 57 балів допускаються до підсумкового модульного контролю. За інди

ПРАКТИЧНОГО ЗАНАТТЯ №20

ТЕМА: “КОМПОЗИЦІЙНІ ПЛОМБУВАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ.
КЛАСИФІКАЦІЇ. СКЛАД, ВЛАСТИВОСТІ.ПОКАЗАННЯ ДО
ЗАСТОСУВАННЯ”
Актуальність теми: знання властивостей композиційних пломбувальних
матеріалів, їх показання до застосування допоможуть зробити правильний
вибір у пломбуванні дефектів твердих тканин зуба.
Навчальні цілі заняття: ознайомити студентів із складом, властивостями,
особливостями будови та показання до застосування композиційних
пломбувальних матеріалів.
Студенти повинні знати:
- визначення композиційним матеріалам;
- класифікацію композиційних пломбувальних матеріалів;
- склад та особливості будови композиційних пломбувальних матеріалів;
- хімічні та фізичні властивості композитів;
- показання до застосування композиційних пломбувальних матеріалів.
Вміти: - правильно обрати пломбувальний матеріал в залежності від класу
каріозної порожнини;
- правильно підготувати та використати обраний композиційний
матеріал.
Виховна мета заняття: виховувати у студентів грамотний підхід при
виборі та використанні композиційного пломбувального матеріалу.

Міждисциплінарна інтеграція
№ ДИСЦИПЛІНИ ЗНАТИ ВМІТИ

1. Топографо-анатомічні Вміти
Анатомія
властивості зубів використовувати
2. Гістологічні особливості знання анатомії,
Гістологія будови твердих тканин гістології,
зубів патологічної
3. Шляхи поширення анатомії та
Патологічна
каріозного процесу в фізіології на етапі
анатомія
твердих тканинах зубів вибору
4. композиційного
пломбувального
Патологічна Механізм розвитку матеріалу для
фізіологія каріозного процесу пломбування
дефекту твердих
тканин

Коротка характеристика теми
На даний час композити є найбільш вживаними пломбувальними
матеріалами у стоматологічній практиці. Постійне розпрацювання нових
представників цього класу не дає можливості скласти їх перелік, оскільки він стає
неактуальним на сьогодення. Проте, якщо проаналізувати історію розвитку
композитів, слід зупинитися на таких важливих моментах.
Перший макронаповнений композит, що складався з мономеру Bis GMA та
силанізованої кварцової муки, був створений R.L.Bowen в 1962 р. Йому передували
такі вагомі винаходи та дослідження: використання нової системи ініціаторів
полімеризації – перекисбензоіл-амін (BPO-Amin) – 1941 р.; спостереження Buonocore
(1955 р.), яке констатувало, що адгезія пломбувального матеріалу істотно
покращується, коли емаль попередньо опрацювати фосфорною кислотою.
З часу створення першого композиту їх склад змінювався якісно та кількісно,
хоча загальна схема залишалася сталою.
Отже, склад композитів представлений органічним мономером, неорганічним
наповнювачем та допоміжними компонентами: ініціаторами полімеризації,
барвниками, пігментами.
Органічний мономер – це смоли (акрилова, епоксидна, продукти їх взаємодії).
Найпоширеніша метакрилова та її модифікації: бісфенол А-
дигліцидилдиметакрилат; уретандиметилакрилат; декандіолдиметилакрилат;
триетиленглікольдиметакрилат.
Неорганічний наповнювач: алюмосилікатне, борсилікатне, барієве,
цирконієве скло; кераміка; кремнієва кислота; плавлений, кристалічний кварц,
літій, евкрептит, фторид барію та ін.
Фази композитів: органічна (матриця); неорганічна (наповнювач); зв’язуюча
субстанція (силан).
Композиційні пломбувальні матеріали класифікують:

- за способом полімеризації: хімічна, світлова, теплова;
- прозорістю: різцеві (transparent), емалеві (напівпрозорі, translucence),
дентинові (непрозорі, opeque);
- наповненням: сильнонаповнені, середньонаповнені, слабонаповнені;
- консистенцією: звичайної щільності (середньої), високої щільності
(„пакуємні”), низької щільності (текучі).
Класифікація композиційних матеріалів у залежності від розміру частинок
наповнювача найповніше відображена в монографії А.В.Борисенко „Композиционные
пломбировочные материалы” (1998) і включає систематики, запропоновані F. Lutz I
R.W. Phillips (1983) і передбачає такий поділ:
макронаповнені
мініфільні
мікрофільмі – гомогенні та негомогенні
гібридні – мікро-, проміжні та макро-.

ЛІТЕРАТУРА:
Основна:
1.Данилевський М.Ф., Борисенко А.В., Політун А.М., Сідельникова А.Ф.,
Несін О.Ф. Терапевтична стоматологія. Фантомний курс. – Київ:
Здоров’я, 2001. – Т.1. – 392 с.
2.Терапевтична стоматологія // За редакцією професора А.К.Ніколішина. -
Полтава: “Дивосвіт” , 2005. – Т.1. – 392 с.
3.Данилевський М.Ф., Грохольський А.П., Політун А.М. “Практикум з
терапевтичної стоматології”. Львів, Світ. 1993.
4.Лекційний матеріал.

Додаткова:
1.Борисенко А.В. “Композиционные пломбировочные материалы”. К. 1998.
2.Донский Г.И., Паламарчук Ю.М., “Современные пломбировочные
материалы”, Донецк, 1998.
3.Николишин А.К. Современные композиционные пломбировочные
материалы”, Полтава. 1996.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНАТТЯ №21

ТЕМА: Покази до застосування, технологія приготування композиційних
матеріалів хімічного затвердження (акрил оксиду,карбоденту)

Актуальність теми: знання властивостей пломбувальних матеріалів типу
«порошок-рідина» та «паста-паста», їх показання до застосування
допоможуть зробити правильний вибір у пломбуванні дефектів твердих
тканин зуба.
Навчальні цілі заняття: навчити студентів правильно готувати до роботи
і використовувати в якості пломбувального матеріалу типу «порошок-
рідина» та «паста-паста»; ознайомити студентів із складом, властивостями,
особливостями будови та показання до застосування даних пломбувальних
матеріалів.
- склад та особливості будови композиційних пломбувальних матеріалів
типу «порошок-рідина» та «паста-паста» ;
- хімічні та фізичні властивості композитів хімічної полімеризації;
- показання до застосування композиційних пломбувальних матеріалів
хімічної полімеризації;
- переваги та недоліки композитів хімічної полімеризації;
- особливості підготовки каріозної порожнини для пломбування
композитами хімічної полімеризації.
Вміти: - підготувати дефект твердих тканин зубів до пломбування
композиційними матеріалами типу «порошок-рідина» та «паста-паста»;

- підготувати хемокомпозит до пломбування;
- провести пломбування дефекту композитами хімічної
полімеризації.
виборі та використанні композиційних пломбувальних матеріалів типу
«порошок-рідина» та «паста-паста».

Анатомія
анатомія
тканин

Стоматологічні цементи використовують для захисту пульпи, тимчасового,
постійного пломбування, цементування непрямих конструкцій. Існує дві групи
цементів: мінеральні і полімерні. До мінеральних відносять цинк-евгенольні,
фосфатні, цинк-фосфатні, силікатні, силікофосфатні, до полімерних –
полікарбоксилатні та склоіономерні (поліалкенатні) цементи. Мінеральні цементи
являють собою, у більшості випадків, систему „порошок-рідина”. Хімічна реакція,
що лежить в основі процесу тверднення, – кислотно-лужна. Кінцевий продукт –
малорозчинна у воді й ротовій рідині речовина. Полімерні цементи називають так
тому, що в якості рідини використовується розчин, який містить органічні кислоти –
полімери. Полімерні цементи відрізняються від мінеральних тим, що здатні хімічно
зв’язуватися з тканинами зуба. Рідка фаза їх представлена розчином поліакрилової
кислоти, карбоксильні групи якої утворюють хімічний зв’язок із кальцієм тканин
зуба. У деяких цементах зневоднена кислота знаходиться разом із порошком. У
цьому випадку порошок замішується на дистильованій воді.

Основна:

1. Данилевський М.Ф., Борисенко А.В., Політун А.М., Сідельникова А.Ф.,
Здоров’я, 2001. – Т.1. – 392 с.
2. Терапевтична стоматологія // За редакцією професора А.К.Ніколішина.
- Полтава: “Дивосвіт” , 2005. – Т.1. – 392 с.
3. Данилевський М.Ф., Грохольський А.П., Політун А.М. “Практикум з
4. Лекційний матеріал.

Додаткова:
1. Борисенко А.В. “Композиционные пломбировочные материалы”. К.
1998.
2. Донский Г.И., Паламарчук Ю.М., “Современные пломбировочные
3. Николишин А.К. Современные композиционные пломбировочные


ТЕМА: Покази до застосування, технологія приготування композиційних
матеріалів хімічного затвердження (евікролу, терафілу-20 та інші)
Актуальність теми: знання властивостей пломбувальних матеріалів типу
«порошок-рідина» та «паста-паста», їх показання до застосування
допоможуть зробити правильний вибір у пломбуванні дефектів твердих
тканин зуба.
і використовувати в якості пломбувального матеріалу типу «порошок-
рідина» та «паста-паста»; ознайомити студентів із складом, властивостями,
особливостями будови та показання до застосування даних пломбувальних
матеріалів.
- склад та особливості будови композиційних пломбувальних матеріалів
типу «порошок-рідина» та «паста-паста» ;
- хімічні та фізичні властивості композитів хімічної полімеризації;
- показання до застосування композиційних пломбувальних матеріалів
хімічної полімеризації;
- переваги та недоліки композитів хімічної полімеризації;
- особливості підготовки каріозної порожнини для пломбування
композитами хімічної полімеризації.

Вміти: - підготувати дефект твердих тканин зубів до пломбування
композиційними матеріалами типу «порошок-рідина» та «паста-паста»;
- підготувати хемокомпозит до пломбування;
- провести пломбування дефекту композитами хімічної
виборі та використанні композиційних пломбувальних матеріалів типу
«порошок-рідина» та «паста-паста».

Анатомія
анатомія
тканин

Композити, що полімеризуються хімічним шляхом, двокомпонентні: паста-
паста, паста-рідина, порошок-рідина. Ініціаторною системою є перекис бензоїлу ВРО
аміну. Для них характерні:
- висока швидкість зношування, пов’язана з внутрішньою пористістю та
ступенем полімеризації;
- тенденція до зміни кольору (сіро-жовтуватого відтінку), що може
пояснюватися використанням хімічного активатора (третинного аміну),
який чутливий до УФ-опромінення;
- точкова корозія пломби.
Полімеризація хімічних композитів відбувається одночасно по всьому об’єму.
Отже, усадка самотверднучих композитів повинна бути спрямована до «центру»
полімеризації. Однак останнє твердження суперечливе, тому що реакція
полімеризації прискорюється при зіткненні з більш теплими стінками зуба,
покритими затверділим адгезивом.
Як приклади композитів хімічної активації можна назвати „Evikrol” Spofa
Dental, „Consise” 3M, „Charisma” H. Kulzer та ін.

Основна:
Здоров’я, 2001. – Т.1. – 392 с.

Додаткова:
1998.


ТЕМА: АДГЕЗИВНІ СИСТЕМИ ДЛЯ ЕМАЛІ ТА ДЕНТИНУ
Актуальність теми: без знання даної теми майбутній лікар не зможе
кваліфіковано обирати та застосовувати композиційні пломбувальні
матеріали, користуватись сучасними адгезивними системами, запобігати
виникненню ускладнень після пломбування твердих тканин зубів.
і використовувати в якості пломбувального матеріалу композити та
відповідні адгезивні системи.
- вимоги до пломбувальних матеріалів;
- особливості підготовки каріозної порожнини до пломбування
композитами;
- особливості проведення кислотного протравлення в залежності від
обраного композиційного матеріалу, види протравки;
- склад, види та властивості адгезивних систем;
- принципи взаємодії адгезивних систем з тканинами зуба;
- складники адгезивних систем, призначення, техніка застосування.

Вміти: - підготувати каріозну порожнину для подальшого пломбування
композитами;
- провести кислотне протравлення в залежності від виду протравки;
- практично застосувати адгезивні системи різних поколінь.
виборі та використанні композиційних пломбувальних матеріалів та
адгезивних систем в залежності від виду дефекту твердих тканин.

Анатомія
анатомія
тканин

Шляхи удосконалення властивостей композитів, а саме посилення їх адгезії до
твердих тканин зуба та зменшення крайової мікропроникності композиційних
пломб, привели до створення так званих адгезивних матеріалів (бондів, зв’язуючих
агентів).
Вперше термін «адгезивні матеріали» був запропонований після тематичного
симпозіуму, проведеного у США в 1961 році. Це поняття стосувалося адгезивних
матеріалів, які з’єднувалися з емаллю зуба завдяки мікромеханічній взаємодії та
являли собою суміш мономерів низької густини, здатних проникати у мікропори
протравленої емалі. За складом вони подібні до ненаповненої органічної матриці
композитів.
Перші спроби створення адгезивів для дентину були невдалими внаслідок
того, що розпрацювання йшло шляхом удосконалення існуючих емалевих адгезивів,
які за своєю природою не спроможні утворювати міцний зв’язок з дентином.
Найбагатший досвід протравлювання дентину мають стоматологи Японії.
Вперше в клініці покращену адгезію пломбувального матеріалу до дентину після
протравлювання кислотою продемонстрував Фузаяма (1979). Стоматологи США не
сприймали цю техніку, і її впровадження відбулося пізніше, коли було встановлено,
що пульпіти після реставрацій зв’язані не з ушкоджуючою дією кислоти на пульпу, а

з явищами мікропідтікання і розгерметизації пломб, внаслідок чого відбувається
розмноження мікроорганізмів, що призводить до пульпіту.
Кислотне протравлювання не подразнює пульпу і внаслідок того, що при
карієсі та некаріозних ураженнях ширина дентинних трубочок зменшується,
всередині них утворюються скупчення кристалів. Дентин з такими
мікроструктурними змінами називається склерозованим, він стійкіший до дії кислот
завдяки вищому вмісту неорганічних речовин. Що ж відбувається в дентині після
його протравлювання? Кислота викликає розчинення змазаного шару та його
корків, розкриваються дентинні трубочки, проникність дентину для адгезивних
систем збільшується. В результаті розчинення кристалів гідроксилапатиту кислотою
дентин перетворюється в структуру, яка складається з переплетених колагенових
волокон, які залишились без своєї неорганічної основи, тому протравлений дентин
потребує особливо обережного ставлення. При впливі сильного водного або
повітряного струменю можливий розвиток колапсу, тобто дезорієнтація та спадання
волокон колагену, тому по можливості потік треба скеровувати на емаль. Дуже
важливо, щоб дентин після протравлювання зберіг свою «мереживну» структуру. Ця
структура дозволяє праймеру адгезивної системи проникнути вглиб дентину й
утворити там гібридну зону, вперше описану Накабаяші (1982).
Якщо спочатку дентин складається з 50% апатиту, 30% колагену і 20% води і
в ньому абсолютно відсутній полімер, то після протравлювання структура його
змінюється так: 0% апатиту, 30% колагену, об’єм води зменшується до 40%, а решта
її об’єму замінюється смолою.
Нині проблема сполучення композиційних матеріалів розглядається в
чотирьох аспектах:
1. Повне видалення поверхневого шару і сполучення композиційного матеріалу з
хімічно підготовленим дентином.
2. Збереження поверхневого шару і використання фактора, що сполучає його з
композиційним матеріалом.
3. Зміцнення поверхневого шару глутаровим альдегідом або іншим подібним
чинником, який би сполучався з матеріалом.
4. Заміщення поверхневого шару іншою субстанцією.
Правильне використання матеріалу, який утворює сполучення з дентином,
має певні переваги:
1. Поліпшується крайове прилягання.
2. Компенсується полімеризаційна усадка і зменшується мікропросмоктування.
3. При цьому можливе обережне препарування тканин зуба.
4. Сполучення матеріалу з емаллю та додатковий контакт із дентином забезпечує
з’єднання з тканинами по всій поверхні порожнини.
При виборі адгезивного засобу необхідно враховувати такі критерії:
- забезпечувати високу початкову і довготривалу міцність сполучення з емаллю
і дентином;
- володіти біосумісністю;
- зводити до мінімуму крайову проникливість;
- попереджувати вторинний карієс;
- бути зручним і простим в роботі;
- мати тривалий термін зберігання;
- бути сумісним з реставраційним матеріалом;
- не повинні чинити токсичний вплив і викликати сенсибілізацію у пацієнтів і
персоналу;
- надійно ізолювати поверхню запломбованого зуба від ротової рідини.
На сьогодні асортимент адгезивних матеріалів є досить широкий,оскільки
розроблено сім поколінь адгезивних систем, які розрізняються залежно від виду

з’єднання компонентів адгезивної системи з дентином. Починаючи з ІV-V поколінь,
за винятком самопротравлюючих систем, вони передбачають концепцію тотального
протравлювання і найкраще працюють на вологому дентині.

Основна:
Здоров’я, 2001. – Т.1. – 392 с.

Додаткова:
1998.


ТЕМА “КОМПОЗИЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ СВІТЛОВОГО ЗАТВЕРДІННЯ.
ВИДИ, ВЛАСТИВОСТІ, ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ,
ОСОБЛИВОСТІ ПЛОМБУВАННЯ.”
Актуальність теми: без вивчення даної теми майбутній лікар не зможе
кваліфіковано обирати та застосовувати композиційні матеріали світлової
полімеризації та надавати стоматологічну допомогу на сучасному
висококваліфікованому рівні.
і використовувати в якості пломбувального матеріалу композити світлової
- класифікацію композиційних пломбувальних матеріалів світлової
полімеризації;
- властивості композитів світлової полімеризації;
- показання до використання композиційних пломбувальних матеріалів
світлової полімеризації;
композитами світлової полімеризації;
- техніка пломбування композитами світлового твердіння;

- стоматологічний інструментарій для обробки пломб композитів-
фотополімерів.
композитами світлової полімеризації;
- обрати необхідний матеріал (композит світлової полімеризації)
для пломбування дефекту твердих тканин різних класів за Блеком;
- технічно правильно заповнювати відпрепаровану порожнину
пломбувальним матеріалом світлової полімеризації та проводити спрямовану
полімеризацію композиційного матеріалу;
- проводити кінцеву обробку пломб з композитів світлової
виборі та використанні композиційних пломбувальних матеріалів світлової
полімеризації в залежності від виду дефекту твердих тканин.

Анатомія
анатомія
матеріалу світлової
Патологічна Механізм розвитку
полімеризації для
фізіологія каріозного процесу
пломбування
тканин

Композити, що полімеризуються під дією світла, характеризуються
однорідною консистенцією у вигляді пасти, допускають регулювання моменту
полімеризації та можливість пошарового внесення матеріалу. В якості ініціатора
полімеризації використовується світлочутлива речовина камфероквінон і амінний
активатор, які утворюють з дикетоном, що активується, поглинаючи енергію світла,
комплекс, який потім розпадається з утворенням реактивних вільних радикалів.
Інтенсивне розщеплення камфероквінону наступає під впливом світла з довжиною
хвилі 400-500 нм (найоптимальніша – 470 нм). Швидкість полімеризації залежить від
кількості ініціатора, часу освітлення та інтенсивності світла.

Однокомпонентні композити світлового тверднення мають значно покращені
робочі характеристики, їх кінцева обробка простіша і краща в порівнянні з
композитами хімічного тверднення. Оскільки вони не потребують змішування, паста
такого композиту більш гомогенна, без повітряних пор, з кращою
кольоростабільністю. Проте, швидка світлова полімеризація створює більш значну
внутрішню напругу матеріалу, ніж у композитах хімічного тверднення. У зв’язку з
цим виникла необхідність пошарового нанесення фотополімерного матеріалу.
Особливо у порожнинах І, ІІ, V класів пошарове внесення композитного матеріалу
створює більше вільних від внутрішньої напруги зон. Так намагаються вирішувати
проблеми, пов’язані з полімеризаційною усадкою.
Фотополімерні композити дають усадку в бік джерела світла, тому прийнято
застосовувати методику направленої полімеризації.
Засоби та методи попередження шкідливої дії усадки та внутрішньої напруги:
високооб’ємний вміст наповнювача та достатня пластичність;
використання ефективної адгезивної системи;
застосування сендвіч-техніки в порожнинах великих розмірів;
пошарове внесення матеріалу з полімеризацією кожного шару зокрема;
метод направленої полімеризації;
застосування глазурі чи герметика для остаточного формування пломби.
Компомери (іонопозити) – композитні матеріали з типовою для композитів
реакцією полімеризації. Наповнювач – частинки фторалюмосилікатного скла з
різними додатками (напр. стронцію). Органічна матриця представлена мономером,
до складу якого входять як групи композитних смол, що полімеризуються, так і
кислотні (карбоксильні) групи склоіономерного цементу. Фізико-механічні
властивості компомерів наближені до властивостей мікронаповнених композитів.

Основна:
1. Данилевський М.Ф., Борисенко А.В., Політун А.М., Сідельникова
А.Ф., Несін О.Ф. Терапевтична стоматологія. Фантомний курс. –
Київ: Здоров’я, 2001. – Т.1. – 392 с.
2. Терапевтична стоматологія // За редакцією професора
А.К.Ніколішина. - Полтава: “Дивосвіт” , 2005. – Т.1. – 392 с.

Додаткова:
1998.


ТЕМА:“СКЛОІОНОМЕРНІ ЦЕМЕНТИ ТА КОМПОМЕРИ. ВИДИ,
ВЛАСТИВОСТІ, ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ. ОСОБЛИВОСТІ
ПЛОМБУВАННЯ.”
Актуальність теми: знання даної теми забезпечує високий рівень надання
стоматологічної допомоги, оскільки дає можливість правильно обрати і
використати пломбувальний матеріал (склоіономерний) в складних клінічних
випадках для пломбування дефектів твердих тканин із врахуванням сучасних
технологій.
і використовувати в якості пломбувального матеріалу склоіономерний
матеріал.
- класифікацію склоіномерних пломбувальних матеріалів хімічної та
світлової полімеризації;
- властивості склоіномерних пломбувальних матеріалів;
- показання до використання склоіномерних пломбувальних матеріалів;
склоіномерних пломбувальних матеріалів;
- техніка пломбування склоіномерних пломбувальних матеріалів;

- кінцеву обробку пломб із склоіономерних матеріалів..
склоіномерних пломбувальних матеріалів;
- обрати необхідний склоіномерних пломбувальних матеріалів для
ізолюючих прокладок та пломбування дефекту твердих тканин різних класів
за Блеком;
- технічно правильно заповнювати відпрепаровану порожнину
пломбувальним матеріалом світлової полімеризації та проводити спрямовану
полімеризацію композиційного матеріалу;
- проводити кінцеву обробку пломб з склоіномерних
пломбувальних матеріалів.
виборі та використанні склоіномерних пломбувальних матеріалів в
залежності від виду дефекту твердих тканин та в якості ізолюючих
прокладок.

Анатомія
анатомія
4. склоіномерних
пломбувальних
матеріалів хімічної
та світлової
Патологічна Механізм розвитку полімеризації для
фізіологія каріозного процесу ізолюючих
прокладок та
пломбування
тканин


Склоіономерні цементи створені шляхом поєднання властивостей силікатних
та поліакрилових систем. Звичайно вони належать до матеріалів типу «порошок-
рідина». Порошок цементу являє собою дрібнодисперсне алюмосилікатне скло, яке
складається з тонко розмеленого скла фторсилікату та алюмінію з розміром

часточок близько 25-40 мкм. Крім того, для підвищення міцності в нього можуть
бути введені цинку оксид, порошок срібла тощо. Рідина являє собою 50% водний
розчин сополімеру поліакрил-ітаконової або іншої полікарбонової кислоти, який
містить близько 5% винної кислоти. Сполучення цементу з твердими тканинами
зубів зумовлено механічними та хімічними механізмами – хімічним сполученням
сополімерної кислоти з гідроксиапатитом. Одночасно з утворенням водневих
зв’язків полярних структурних елементів мономеру відбувається хелатинізація іонів
кальцію твердих тканин зубів. Таким чином, адгезивне сполучення з чистими
поверхнями емалі та дентину з’являється шляхом утворення хелаційних зв’язків з
кальцієм. Склоіономери мають досить хороші фізико-механічні властивості, їх
міцність у разі стискування поступово зростає і досягає через 24 год після
замішування 90-180 МПа, а у разі згинання – 6-8 МПа. Модуль пружності матеріалу
дорівнює приблизно 7 МПа, цемент малорозчинний у воді і досить добре зберігається
у порожнині рота. Однак під впливом повітря він пересихає, розтріскується, тому з
метою запобігання руйнуванню у порожнині рота його поверхню рекомендують
покривати спеціальними лаками. Склоіономерні цементи не чинять подразнюючої
дії на пульпу і мають добру адгезію (до 8-12 МПа) до стінок порожнини. Внаслідок
тривалого (приблизно 1 рік) дифузійного вилужування із скла цементу фториду та
засвоєння його емаллю і дентином вони справляють протикаріозний вплив. Це
зумовило широке використання склоіономерів як ізолюючих прокладок під постійні
пломби з інших матеріалів. Подальше вдосконалення склоіономерних цементів було
пов’язано з використанням, крім кислотно-лужного, й інших механізмів їх
тверднення. За рахунок модифікації кінцевих молекул поліакрилової кислоти та
введення до складу цементу активаторів та ініціаторів (камфарохінон) світлового
тверднення вдалося створити матеріали, у яких додатково відбувалась реакція
полімеризації поліакрилової кислоти. Це дозволило значно поліпшити міцність
матеріалу. Для повної полімеризації до складу склоіономеру була введена й хімічна
каталізуюча система. Таким чином, були створені матеріали, які мали потрійний
механізм тверднення: кислотно-лужний, як і всі склоіономери, швидкої світлової
полімеризації та хімічно активованої полімеризації. Переваги склоіономерних
цементів: висока хімічна адгезія (8-12 МПа) до твердих тканин зубів та
пломбувальних матеріалів; тривале виділення фтору (протикаріозна дія); не
токсичність для пульпи і відсутність потреби кислотного протравлювання твердих
тканин зубів. Ці якості й зумовили широке застосування склоіономерів як
ізолюючих прокладок для пломбування каріозних порожнин та некаріозних
дефектів, для утворення основної маси реставрацій з композитів (“Sandwich”-
техніка), для фіксації незнімних ортопедичних та ортодонтичних конструкцій.
Класифікація склоіономерних цементів за призначенням:
Для цементування (лютингові).
Реставраційні:
- естетичні;
- зміцнені.
Для прокладок.
- лінійних (лайнінгових);
- базових (базоволайнінгових).

Основна:

1. Данилевський М.Ф., Борисенко А.В., Політун А.М., Сідельникова
А.Ф., Несін О.Ф. Терапевтична стоматологія. Фантомний курс. –
Київ: Здоров’я, 2001. – Т.1. – 392 с.
2. Терапевтична стоматологія // За редакцією професора
А.К.Ніколішина. - Полтава: “Дивосвіт” , 2005. – Т.1. – 392 с.

Додаткова:
1998.


ТЕМА:“ПЛОМБУВАННЯ КАРІОЗНИХ ПОРОЖНИН III КЛАСУ ЗА
БЛЕКОМ. ОБҐРУНТУВАННЯ ВИБОРУ ПЛОМБУВАЛЬНОГО
МАТЕРІАЛУ.”
вибрати пломбувальний матеріал, правильно запломбувати (реставрувати)
каріозні порожнини III за Блеком, що зможе призвести до виникнення
ускладнень.
Навчальні цілі заняття: навчити студентів правильно
використовувати сучасні пломбувальні матеріали для пломбування каріозних
порожнин III за Блеком
- варіанти каріозних порожнин III за Блеком;
- - правила препарування каріозних порожнин III за Блеком;
- - класифікацію та вимоги до пломбувальних матеріалів;
- - хімічні та фізичні властивості пломбувальних матеріалів;

- - використання даних пломбувальних матеріалів для пломбування
каріозних порожнин III за Блеком.
Вміти: - правильно вибрати стоматологічний інструментарій та
пломбувальні матеріали для пломбування каріозних порожнин III за Блеком.
Виховна мета заняття: виховувати у студентів правильний підхід до вміння
препарувати та пломбувати каріозні порожнини III за Блеком.

Анатомія
3. Шляхи поширення анатомії, фізіології,
каріозного процесу в фізики та хімії на
анатомія
твердих тканинах зубів етапі препарування
каріозних порожнин
Патологічна III за Блеком,
4. Механізм розвитку
фізіологія Обґрунтовано
каріозного процесу
проводити вибір
матеріалів для
закриття дефекту
твердих тканин III
за Блеком,
Фізико-хімічні властивості проводити кінцеву
5. Фізика, хімія
пломбувальних матеріалів обробку пломб,
усувати помилки на
етапах роботи,
запобігати
виникненню
ускладнень

Основна:
Здоров’я, 2001. – Т.1. – 392 с.

Додаткова:
1998.


ТЕМА:“ПЛОМБУВАННЯ КАРІОЗНИХ ПОРОЖНИН IV КЛАСУ ЗА
вибрати пломбувальний матеріал, правильно запломбувати (реставрувати)
каріозні порожнини IV за Блеком, що зможе призвести до виникнення
ускладнень.
порожнин IV за Блеком
- варіанти каріозних порожнин IV за Блеком;
- - правила препарування каріозних порожнин IV за Блеком;
каріозних порожнин IV за Блеком.

пломбувальні матеріали для пломбування каріозних порожнин IV за Блеком.
препарувати та пломбувати каріозні порожнини IV за Блеком.

Анатомія
анатомія
Патологічна IV за Блеком,
твердих тканин IV
за Блеком,

Основна:
Здоров’я, 2001. – Т.1. – 392 с.
Додаткова:

1998.


ТЕМА:“ПЛОМБУВАННЯ КАРІОЗНИХ ПОРОЖНИН I ТА V КЛАСУ ЗА
Актуальність теми: Знання даної теми забезпечує майбутньому
лікарю кваліфікований рівень стоматологічної допомоги для пломбування
каріозних порожнин I та V за Блеком із врахуванням сучасних технологій.
порожнин I та V за Блеком
- варіанти каріозних порожнин I за Блеком, правила їх препарування;
- - варіанти каріозних порожнин V за Блеком, правила їх препарування;
каріозних порожнин I та V за Блеком.
пломбувальні матеріали для пломбування каріозних порожнин I та V за
Блеком.

препарувати та пломбувати каріозні порожнини I та V за Блеком.

Анатомія
анатомія
Патологічна I та V за Блеком,
твердих тканин I та
V за Блеком,


При препарування каріозних порожнин І класу за Блеком, особливо при
обробці емалевого краю, слід пам’ятати про сильне жувальне навантаження на зуби
в бічних ділянках щелеп. Створення скосу емалі залежить від виду пломбувального
матеріалу і може не проводитися при застосуванні адгезивних систем, які
забезпечують міцний зв’язок з твердими тканинами зубів. Накладання ізолюючої
прокладки також залежить від матеріалу і обраних адгезивних систем останніх
поколінь.
Внесення композиту хімічної полімеризації бажано однією-двома порціями з
невеликим надлишком матеріалу на поверхні пломби. Заповнення фотокомпозитом
проводиться пошарово, косими шарами, які максимально прилягають до стінок
порожнини. Фіксацію матеріалу забезпечують лампою через тверді тканини бічної
стінки, направляючи промені максимально від шийки зуба до жувальної поверхні

(щоб забезпечити приклеювання матеріалу до дна каріозної порожнини). Кінцева
полімеризація – зі сторони жувальної поверхні. Наступний косий шар накладається
біля протилежної бічної стінки і засвічування матеріалу проводиться аналогічно.
Частина каріозної порожнини, яка відповідає втраченому дентину, заповнюється
композитом опакових відтінків, з якого формуються і основи втрачених горбів
жувальної поверхні. Для досягнення косметичного ефекту під фісурами
застосовують емалеві відтінки матеріалу жовто-коричневої гами. Жувальну
поверхню відтворюють емалевими відтінками. Таке поєднання дозволяє імітувати
природну жовтизну фісур жувальної поверхні.
В залежності від локалізації каріозних порожнин і глибини ураження твердих
тканин зуба застосовують різні матеріали і методики пломбування. Так, для
пломбування каріозних порожнин в межах емалі показані герм етики, текучі
композити, компомери, склоіономерні цементи.
При ураженнях в межах емалі і дентину (середній і глибокий карієс) варто
застосовувати пакуємі композити, універсальні мікрогібриди, ормокери, гібридні
композити, гетерогенні мікрофіли з великими частинками пре полімеризаторів.
Можливе відновлення як одним матеріалом, так і застосування „сендвіч-
техніки” та „пошарової реставрації”.
Вибір пломбувального матеріалу для заповнення порожнин V класу досить
обширний, успішно можна застосовувати склоіономерні цементи, компомери і
композити (мікрофільмі, текучі, універсальні мікрогібриди, ормокери).
Склоіономерні цементи і компомери прості у роботі: не вимагають протравлювання,
мають добру адгезію до дентину, швидкість відновлення, хороший косметичний
ефект. При застосуванні композитів дуже важлива ізоляція від ротової рідини,
особливо в зубах нижньої щелепи. Якщо не застосовується кофердам, в ясенну
борідку слід ввести ретракційну нитку. Втрачена частина дентину відновлюється
опаковими відтінками, засвічування для фіксації пломби доцільно проводити через
тканини зуба.
Вибір амальгами пов’язаний з локалізацією порожнин (зуби, яких не видно
при посмішці) і з економічних міркувань (дешевизна амальгами в порівнянні з
фотополімерами). В цьому випадку стоматолог в якості ізолюючої прокладки може
обрати склоіономер, компомер або скористатися адгезивною системою, сумісною з
амальгамою.

Основна:
Здоров’я, 2001. – Т.1. – 392 с.
Додаткова:
1998.



ТЕМА: ПІДСУМКОВЕ ЗАНЯТТЯ “ПЛОМБУВАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ.
КЛАСИФІКАЦІЯ. СКЛАД, ВЛАСТИВОСТІ, ПОКАЗАННЯ ДО
ЗАСТОСУВАННЯ”
Актуальність теми: Узагальнення знань, які набуті студентами при
вивченні попередніх тем дозволить провести аналіз та синтез опрацьованого
матеріалу і в подальшому вміло використовувати його у навчанні і практичній
діяльності.
використовувати сучасні пломбувальні матеріали для реставрацій та
реконструкцій зруйнованих твердих тканин зуба внаслідок каріозного
процесу, аномального розташування зубів та після ендодонтичного
лікування.
- класифікації пломбувальних матеріалів;
- матеріали для ізолюючих і лікувальних прокладок;
- стоматологічні амальгами, їх властивості, методика застосування;
- стоматологічні цементи, склад, властивості, методика застосування;
- композитні пломбувальні матеріали, класифікація види, особливості
будови, властивості, показання до застосування;
- кислотне протравлення тканин зуба;
- адгезивні системи, будова, техніка застосування;
- склоіономерні пломбувальні матеріали, види, властивості, показання до
застосування, техніка пломбування;

- компомери, властивості, показання, особливості пломбування;
- кінцева обробка пломб: контурування, шліфуванні, полірування,
матеріали, інструменти;
- помилки та ускладнення при роботі з пломбувальними матеріалами.
Вміти: - обирати пломбувальний матеріал для пломбування каріозних
порожнин різних класів за Блеком, підготувати обраний матеріал до роботи,
провести пломбування.
Виховна мета заняття: показати студентам важливість набутих знань із
розділу " Пломбувальні матеріали." для грамотного вибору пломбувального
матеріалу та правильного проведення пломбування каріозних порожнин різних
класів. Виховати у студентів раціональний підхід при виборі пломбувального
матеріалу та проведенні пломбування.

Анатомія
анатомія
твердих тканинах зубів етапі вибору
Патологічна матеріалів та
фізіологія пломбування
тканин, відновлення
форми зубів, зміна
положення при
необхідності в
зубному
Фізико-хімічні властивості
5. Фізика, хімія ряді,проводити
пломбувальних матеріалів
кінцеву обробку
пломб, усувати
помилки на етапах
роботи, запобігати

Основна:

Здоров’я, 2001. – Т.1. – 392 с.
Додаткова:
1. Борисенко А.В. “Композиционные пломбировочные материалы”. К. 1998.


ТЕМА:“ЕНДОДОНТІЯ. ТОПОГРАФО-АНАТОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
БУДОВИ ПОРОЖНИНИ ЗУБА.
Актуальність теми: Знання топографо-анатомічних особливостей
будови пульпової камери в постійних та молочних зубах надасть можливість
майбутньому лікарю проводити кваліфіковану стоматологічну допомогу та
запобігти виникненню ускладнень.
Навчальні цілі заняття: навчити студентів використовувати знання
топографо-анатомічних особливостей будови пульпової камери в постійних
та молочних зубах сучасні для проведення якісного ендодонтичного
втручання.
- топографо-анатомічні особливості будови пульпової камери в
постійних зубах;
- топографо-анатомічні особливості будови пульпової камери в
молочних зубах;
- вікові зміни пульпової камери;
- рівень розташування даху пульпової камери в різцях, іклах,
премолярах, молярах;
- техніка розкриття порожнини зубів через каріозну порожнину, види
інструментів для її проведення
- етапи проведення трепанації коронок зубів, шляхи найближчого
досягнення рогу пульпи, види інструментів;

Ukrayinska 24

Recommended

Recommended

More Related Content

Similar to Ukrayinska 24

Similar to Ukrayinska 24 (19)

Ukrayinska 24