Краєзнавче дослідження

1. Підготували учні 11 класу
ЗШ І-ІІІ ступенів № 8
Світловодської міської ради

2. Рідну Власівку своєю
натхненною працею у
післявоєнний період
уславив відомий хлібороб
Герой Соціалістичної Праці
Гусач
Степан Терентійович
(07.03.1906 — 05.12.1986)

3. Народившись у бідній селянській
родині, він уже з ранніх літ пізнав
справжню ціну хліба.
Ще будучи дитиною, наймитував у
куркулів. Коли у селі почались
створюватись колективні господарства,
без вагання вступив у колгосп.
Працював на різних роботах, вирощував
хліб, доглядав коней і волів, бо це тоді
була на селі основна тягова сила.

4. У період Великої Вітчизняної війни зі
зброєю в руках боронив рідну землю від
німецько-фашистських загарбників, за
що відзначений урядовими нагородами.
Демобілізувавшись з армії,
повернувся у рідне село. Очолив ланку
по вирощуванню кукурудзи та інших
зернових культур.
До речі, у ланці було 9 жінок.
Нелегко доводилось, але не звик
фронтовик пасувати перед труднощами.

5. Разом з членами ланки Ганною Якимець,
Катериною Постіл та іншими вивозили у поле на
відведену ділянку гний, заготовляли пташиний послід,
щоб потім використати його для підживлення рослин.
Навіть сніг, кучугури якого були побіля скирт соломи
та у лісосмугах, лопатами акуратно вантажили на
підводні і перевозили на ділянку, де планували сіяти
кукурудзу на зерно. Адже знали, що від запасів вологи
у ґрунті значною мірою залежить урожай.
І уже перші жнива нелегкого і посушливого 1947
року принесли успіх: кожен з трьох гектарів, що їх
доглядала ланка Степана Гусача, видав по 103
центнера кукурудзи в зерні, проса зібрали по 21,6
центнера на кожному з п`яти гектарів, ярої пшениці –
по 23 центнери на кожному з 7 гектарів, а на одному
дослідному гектарі – по 33 центнери зерна пшениці.

6. Досягнутий успіх окрилив ланкового,
спонукав його працювати ще краще, ще
продуктивніше. Площі,які відводилися
ланці під вирощування зернових
сільгоспкультур, з року в рік зростали:
20, 48, 94 гектари. І щороку вони
віддячували трудівникам за їх сумлінну
працю високими врожаями.

7. Батьківщина високо оцінила
самовіддану працю Степана Гусача,
присвоївши йому ще у 1958 році високе
звання Героя Соціалістичної Праці з
врученням Золотої зірки і ордена
Леніна. Другий орден Леніна засяяв на
грудях знатного трудівника у 1966 році,
а у 1971 році його нагородили орденом
«Знак пошани».
Степан Терентійович обирався
делегатом 3-го Всесоюзного з`їзду
колгоспників, що відбувся у 1969 році.

8. Коли село Власівка стало
селищем міського типу і було
підпорядковане Кіровоградській
області, а Власівський колгосп, в
якому працював знатний хлібороб,
було переведено в село Ялинці,
Степан Терентійович продовжував
очолювати ланку, пораючись на
землі.
Навіть коли вийшов на
заслужений відпочинок, ще кілька
років працював громадським
інспектором по проведенню
польових робіт у рідному
господарстві.

10. Степан Терентійович Гусач прожив
довге, насичене подіями життя.
На його долю випали нелегкі
випробування, викликані
і безрадісним босоногим
дитинством, і роками суцільної
колективізації, і голодомором
1933 року, війною 1941-1945 років,
післявоєнною відбудовою села.
Він усе витримав, переміг.
Жителі селища вправі гордитися
славним земляком.