10 клас глобальні проблеми

1. Основні глобальні проблеми:
вичерпання ресурсів, забруднення
довкілля, поглиблення нерівності
між країнами.
«Великі» та «малі» економіки у
процесах глобалізації.

2. Глобальні
проблеми
Глобальні проблеми — проблеми, пов’язані з
природними, природно-антропогенними, суто
антропогенними (у т. ч. економічними,
соціальними) явищами, що виникли в процесі
розвитку сучасної цивілізації та мають
загальнопланетарний характер як за
масштабами та значенням, так і за способами
вирішення, а тому потребують координації
зусиль усього світового співтовариства.

3. Характеристика глобальних
проблем:
мають всезагальний характер,
загальнопланетарний значення,
принципово важливі для долі
всього людства;
безпосередньо стосуються життєвих інтересів усіх верств
населення, країн і народів планети;
мають взаємопов’язаний характер і впливають на всі
сфери суспільного життя;
відображають поглиблення та ускладнення
світогосподарських зв’язків;
потребують залучення колосальних технологічних,
фінансових, трудових, інформаційних ресурсів,
невідкладних і рішучих дій світового співтовариства;
можуть бути успішно вирішені за умови створення
адекватної моделі гармонійного розвитку людської
цивілізації.

4. Класифікація глобальних
проблем за сферами дії
І сфера – проблеми
взаємодії природи
І суспільства
ІІ сфера – проблеми
суспільних
взаємовідносин
ІІІ сфера – проблеми
розвитку людини
і забезпечення
її майбутнього

5. 1. Глобальні проблеми у сфері
взаємодії природи і суспільства:
надійне забезпечення людства
сировиною, енергією,
продовольством тощо;
раціональне
природокористування і
збереження навколишнього
природного середовища;
раціональне використання
ресурсів Світового океану,
мирне освоєння космічного
простору;
утилізація відходів
життєдіяльності тощо.

6. 2. Глобальні проблеми у сфері
суспільних взаємовідносин:
відвернення світової термоядерної
війни і забезпечення стабільності
мирного становища;
подолання економічної
відсталості частини регіонів і
країн світу;
попередження локальних,
регіональних та
міжнародних конфліктів;
ліквідація наслідків
світових та локальних криз;
роззброєння і конверсія
військового виробництва тощо.

7. 3. Глобальні проблеми у сфері розвитку
людини і забезпечення її майбутнього:
пристосування людини до умов
природного і соціального середовища,
що змінюється під впливом НТР;
подолання епідемій, тяжких
захворювань (серцево-судинних,
онкологічних, СНІДу, наркоманії);
культурно-моральні проблеми втрати
довіри до соціальних інститутів,
нестабільності сім’ї та послаблення
зв’язку поколінь;
боротьба з міжнародною
злочинністю, наркобізнесом,
тероризмом;
проблеми демократизації та
охорони прав людини.

8. Екологічна криза
Екологічна криза — незворотні
антропогенні зміни екосистеми,
глобальне порушення природної
рівноваги й деградація природного
середовища, яке втрачає здатність
до відтворення, асиміляції та
саморегулювання.

9. Екологічні чинники зумовлюють
появу нових явищ у міжнародних
економічних відносинах:
Екологічний
демпінг
Екологічний
неоколоніаліцзм
Екологічний
протекціонізм

10. Екологічний демпінг — один із проявів
недобросовісної конкуренції, пов’язаний
із необґрунтованим зниженням
експортних цін шляхом скорочення
витрат на природозберігаючі та
екологічно безпечні технології.

11. Екологічний неоколоніалізм — екологічна
експансія розвинених країн, їх спроби
розв’язати власні екологічні проблеми за
рахунок переміщення природонебезпечних
виробництв, токсичних
тарадіоактивних відходів у менш
розвинуті країни, інтенсивного
використання світових природних
багатств при консервації власних
природних ресурсів, нарощування збуту за
межами країни екологічно шкідливих товарів
тощо.

12. Екологічний (“зелений”)
протекціонізм — політика держави,
спрямована на заборону та
обмеження виробництва, продажу і
використання екологонебезпечної
продукції та ввезення в країну
технологій і товарів, які завдають
шкоди навколишньому середовищу
і становлять загрозу здоров’ю
населення.

13. Сталий економічний розвиток
Сталість економічного розвитку
трактується як здатність економічної
системи зберігати динамізм, стабільне
збалансоване зростання у часовому,
просторовому та структурному аспектах.
Сталий розвиток
Попередження негативних впливів виробничої
діяльності на навколишнє природне середовище
Державне регулювання Добровільні інструменти
Екологічні норми Екологічна сертифікація

14. Мета сталого розвитку — перехід до
господарської діяльності,
зорієнтованої на досягнення
соціальної справедливості та
суспільного добробуту в поєднанні з
екологічною безпекою.
Необхідною умовою для досягнення
сталого розвитку є зміна світової
структури виробництва та системи
суспільних цінностей, що лежить в її
основі, з метою трансформації
стихійної ринкової форми
господарювання в соціалізовану та
екологізовану.
Сталий людський розвиток є
тривалим у часі й означає
задоволення фізичних, духовних та
інших потреб людей на сталій основі,
без погіршення можливостей вибору
наступних поколінь.

15. Необхідні умови забезпечення
екорозвитку:
відбір запасів відтворюваних
ресурсів не повинен
перевищувати їх природне
відтворення;
споживання невідтворюваних
ресурсів має відбуватись лише в
замкнутих циклах, а їх
вичерпання — компенсуватись
замінниками чи технологічними
нововведеннями;
шкідливі викиди в навколишнє
середовище не повинні
перевищувати можливості
самовідтворення екосистеми.

16. Основні напрями подолання
екологічної кризи:
•Міжнародний
•Еколого-просвітницький
•Адміністративний
•Економічний
•Техніко-технологічний
•Науково-теоретичний

17. Система міжнародних екологічних
організацій:
Світова комісія з навколишнього середовища і
розвитку (WCED),
Світова промислова рада з навколишнього
середовища (WICE),
Коаліція на підтримку екологічної
відповідальності компаній (CERES),
Консультативний комітет із питань бізнесу і
навколишнього середовища (АСВЕ),
Комітет СОТ з торгівлі та навколишнього
середовища.
Глобальний екологічний фонд ринків, що
розвиваються (СЕЕМЕ),
Північно-Американський екологічний фонд
(МАЕЕ),
Скандинавська екологічна фінансова
корпорація (МЕЕСО) та ін.

18. Дякую за увагу !!