16. Народився 18 серпня 1980 року в
с. Галайки Тетіївського р-ну
Київської обл.
У 1996 році закінчив Галайківське
НВО «ЗОШ І-ІІ ступенів-дитячий
садок».
У 1999 році був призваний на
строкову військову службу до
Збройних Сил України.
Не одружений.
Працював будівельником.
З 3 квітня 2014 року брав участь в
антитерористичній операції.
Родина проживає в селі Галайки по
вул. Леніна, буд. 6 а.
17. Народився 4 травня
1982 р в селі Черевач
Чорнобильського р-ну
Київської обл.. У 1999
році закінчив
Лобачівську середню
школу. У 2000 році був
призваний на строкову
військову службу до
Збройних Сил України.
Одружений, сім’я має
статус багатодітної
родини.
Останній час працював в СТОВ «Черепин» трактористом.
З 13 квітня 2014 року брав участь в антитерористичній операції.
Родина проживає в селі Галайки по вул. Зарічній, буд.7.
18. Народився в селі Варварівка
Олевського р-ну Житомирської обл. 29
жовтня 1983 р. У 1998 році закінчив
Галайківське НВО «ЗОШ І-ІІ
ступенів-дитячий садок».
У 2001 році навчався в Тетіївському
районному спортивно-технічному
клубі ТСО України.
У 2002 році був призваний на
строкову військову службу до
Збройних Сил України. Не одружений.
З 13 квітня 2014 року брав участь в
антитерористичній операції.
Родина проживає в селі Галайки по
вул. 60-річчя Жовтня,15.
19. Народився в селі Галайки Тетіївського
р-ну Київської обл. 20 січня 1991 року.
У 2006 році закінчив Галайківське НВО
«ЗОШ І-ІІ ступенів-дитячий садок».
Після закінчення школи навчався в
технолого-економічному коледжі
м. Біла Церква, який закінчив
у 2010 році.
У 2011 році був призваний на строкову
військову службу до Збройних Сил
України. Після закінчення служби
працював оператором газової котельні
в Галайківському НВО «ЗОШ І-ІІ
ступенів-дитячий садок».
Не одружений. З 24.03.2014 року і по
даний час бере участь в
антитерористичній операції.
Родина проживає в селі Галайки по вул.
60-річчя Жовтня.
20. Народився в селі Софіполь Тетіївського р-ну
Київської обл. 24 січня 1971 року. У 1986 році
закінчив Галайківське НВО «ЗОШ І-ІІ ступенів-
дитячий садок». У 1986 по 1989 рік навчався в
Жашківському ПТУ. З 1989 по 1991 рік
проходив строкову службу. Довгий час працював
трактористом В КСП «Нива» . Одружений .
З 21 березня 2014 року брав участь в
антитерористичній операції.
Родина проживає в селі Софіполь по вул.
Садова, буд.13.
21. СУХАЦЬКИЙ ЛЕОНІД АНДРІЙОВИЧ
(1969 - 2015)
Народився 10 липня 1969 року у м.Тетієві.
Навчався в Тетіївській середній школі №1.
У 1987 році закінчив ПТУ №34 у м.Радомишль.
Проходив службу у лавах Збройних сил у м.Катовіце
(Польща) командиром танку. Був старшим
сержантом.
Після служби в армії з 1993 року служив в органах
внутрішніх справ, з 2000 року працював на посаді
командира відділення ППЧ-29 у м.Тетієві, з 2008
року до серпня 2014 року працював у ПП
«Слободяник».
Був одружений, разом із дружиною виховали доньку.
У пам’яті рідних, друзів та всіх краян залишиться
чудовою, надійною людиною.
Призваний на військову службу 29 серпня 2014 року.
Захищаючи м.Маріуполь, 22 лютого 2015 року
отримав важкі поранення.
Помер у госпіталі м.Маріуполя того ж дня.
22. СИДОРЕНКО ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ
(1974 – 2015)
Народився Сидоренко Олександр Миколайович
21 серпня 1974 року в м. Тетієві, Київської області.
Навчався у Тетіївській середній школі № 3.
Пройшов службу у лавах Збройних Сил України з 24.11.1992 по
29.08.1994 роки, військове звання – сержант.
З 15 вересня 1994 року – розпочав свою трудову діяльність у
Тетіївському РО «Сільгоспхімія» трактористом механізованої
бригади. У 1998 році – переведений водієм автопарку даного
підприємства. У 2007році – у зв’язку із реорганізацією
підприємства звільнений.
З 02 вересня 2008 року по червень 2014 року працював водієм у
ПОПП «Еліта».
19 червня 2014 року призваний Тетіївським районним
військовим комісаріатом до лав Збройних сил України.
Старшина 11 батальону "Київська Русь" майже рік був у пеклі
Донбасу.
Останнім місцем дислокації став фронтовий «гарячий»
рубіж Опитне-Авдіївка, Піски, де 24 квітня Олександр
Сидоренко загинув. Йому було лише 41 рік, у нього
залишилася дружина та троє синів.
23. ГОРБЕНКО РОМАН ВАСИЛЬОВИЧ
(1974 - 2015)
Народився 1 березня 1974 року в селі Стадниця.
В 1991 році закінчив Стадницьку ЗОШ, а у 1995 році
пішов служити на військову службу до Бердичева.
Згодом був переведений в Раваруськe Львівської
області. Після демобілізації працював на спиртовому
заводі електриком, а з 2012 року у СТОВ «Дібрівка
агро сервіс» звідки і був мобілізований у серпні 2014
року. Він служив у 30 окремій механізованій бригаді
і був навідником-оператором БМП. 4 березня під
селом Луганське Донецької області під час так
званого перемир’я ворожий снаряд влучив у
башту БМП, де знаходились наші воїни в тому
числі і Горбенко Роман. Він загинув смертю
Героя, віддавши своє життя за мирне небо та
вільну Україну...
24. ГУМЕНЮК ВІКТОР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
(1990 - 2015)
Народився 16 січня 1990 року в м. Тетієві,
Київської області.
З 1996 по 2007 рік навчався в Тетіївській ЗОШ № 4.
В 2008 році закінчив Тетіївське ПТУ № 8.
Отримав професію тракториста-машиніста
сільськогосподарського виробництва та бухгалтера.
З 2008 по 2013 рік проходив службу за контрактом у
військовій частині А1735 м. Житомир.
15 травня 2014 року був призваний Тетіївським
районним військовим комісаріатом у Збройні Сили
України на підставі Указу Президента України № 454
від 06.05.2014 року по мобілізації до 11 батальйону
територіальної оборони на посаду – стрілець.
Одружений, 2 дітей.
Героїчно загинув 07 квітня 2015 року при
виконанні бойового завдання.
25. МАРЦЕНЮК ЮРІЙ ГРИГОРОВИЧ
(1960 - 2014)
Народився 2 лютого 1960 року на Донеччині.
У Тетіїв переїхав разом з матір'ю - Марією Михайлівною.
Навчався в міській школі №4,
мріяв стати військовим.
В 1979 році був призваний на службу в армію, служив у
танкових військах у Харкові.
Після завершення військової служби, попрацювавши
деякий час у столиці, повернувся на Тетіївщину.
Одружився, був чудовим сім’янином, сусідом, другом.
Останні п'ятнадцять років Юрій Григорович сумлінно
працював у сільськогосподарському підприємстві
"Слобода", звідки і пішов захищати рідну землю.
Пішов воювати добровольцем 10 серпня цього року -
відразу після того, як дозволили брати до армії громадян
його віку.
У зоні проведення антитерористичної операції перебував
у складі 25 батальйону територіальної оборони.
6 грудня доброволець Юрій Марценюк загинув у
районі Дебальцевого.
26. МІЩЕНКО РУСЛАН ВІКТОРОВИЧ
(1982 – 2015)
«До останнього подиху захищати рідну землю»...
Ці слова стали реалією життя нашого земляка, тетіївчанина
Руслана Міщенка, який з березня цього року захищав
нашу Україну від російсько-сепаратистської чуми
на Сході України.
Життя 33-річного Руслана схоже на життя кожного з нас.
Школа, ПТУ, робота у різних галузях народного
господарства. Руслан не цурався ніякої роботи: працював
барменом в закладі харчування та різноробом на
асфальтовому заводі в Тетієві, а також охоронцем в
столичній організації та різноробом у приватників. Шукав
усі можливості, аби прогодувати сім'ю, аби дружина та
діти були забезпечені всім необхідним, не потерпали за
завтрашній день.
Навіть перебуваючи у зоні АТО у складі 37-го окремого
мотопіхотного батальйону, постійно морально
підтримував сім'ю. Звичайно, зайвого не розповідав, аби
не хвилювати, адже батальйон виконує бойові завдання
під Маріуполем, в тому числі, в селі Широкине.
27 жовтня перестало битися його хоробре серце - серце
мужнього воїна, надійного сина, вірного чоловіка,
люблячого батька.
27. ЮРЧЕНКО ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ
(1969 - 2015)
Народився Володимир у 1969 році, його дитинство пройшло
у Кашперівці. Після закінчення восьмого класу твердо
вирішив стати військовим, вступив на навчання до
Ленінградського Суворівського училища, потім було
Полтавське командне училище зв'язку, звідки за розподілом
потрапив на службу аж в Амурську область. Після розпаду
СРСР приїхав на Україну, служив в Житомирській 95-й
аеромобільній бригаді десантних військ. Спочатку був
командиром роти, потім - зам. командира батальйону, на
пенсію пішов із посади начальника штабу батальйону. З
вересня 2014 року Володимир почав їздити у найгарячіші
точки АТО в якості волонтера. Неодноразово доставляв
продукти, ліки в Донецький аеропорт, Дебальцево, Піски,
вивозив поранених, потрапляв під кулі, артобстріл, був у
полоні в ростовських козаків. За цих півроку Володимир по-
справжньому відчув весь тягар війни, його автівка наїздила
15 тисяч кілометрів. Двічі був поранений. Тоді життя йому
врятував бронежилет. Лікувався в Харкові. Згодом Юрченка
В.М. перевезли до Житомира. Але якось несподівано для
всіх його вирвав із життя серцевий напад. Серце 46-річного
чоловіка не витримало тих страхіть війни, які довелося йому
побачити останнім часом.
2 лютого Юрченко Володимир пішов із життя.
