Алгоритм приготування чаю

3. Історія походження чаю
затьмарена легендами, з
яких найбільш відомою є
легенда про імператора
Шень Нуна.
Одного дня імператор Шень Нун захотів випити
гарячої води, але кілька листочків з дерева упали в
його чашку.
Допитливий імператор вирішив скоштувати
непривабливий на вигляд напій і визнав,
що він був смачним і освіжаючим.

4. В Нью-Йорку чайний імпортер Томас Салліван вислав
проби чаю своїм споживачам у вигляді маленьких
чайних шовкових пакетиків.
Кажуть, що одноразові чайні пакетики
ввійшли в історію як випадок.
Споживачам дуже сподобалась зручність
такої форми, і незабаром вони почали
замовляли чай тільки у пакетиках.

5. Найпівнічніша у світі ділянка чаю знаходиться в
Україні на Закарпатті. Чай експериментально
почали вирощувати на Закарпатті у 1949 р.
Китаї (майже 80% зеленого чаю), Індії (в
основному чорний), Шрі-Ланці (часто званої
Цейлоном, батьківщина чаю Ліптон), Японії
(різні екзотичні чаї) і Тайвані (різні сорти
зеленого чаю).
Чай вирощується в основному в п’яти країнах:

6. "Окислене" листя нагрівають, щоб
припинити подальше окислення і
видалити залишки вологи
Верхні листки і квітки збирають руками
Зірвані листя залишають на добу підсохнути
Листя прокочують між металевими валиками, щоб
перемішати ароматичні речовини усередині листа
для кращого аромату
Обкатане листя залишають на відкритому повітрі
для окислення

7. Чай не можна кип'ятити: аромат випаровується разом з парою.
У чаї міститься настільки високий відсоток фтору, що його
можна використовувати в якості ефективного засобу, що
запобігає псуванню зубів, і головним чином перешкоджає
виникненню карієсу.
Для заварювання чаю найкраще застосовувати воду на самій
межі кипіння. Перекипіла вода псує чай, надає напою
жорсткість і робить його «порожнім».
Не годиться для приготування чаю вода, закип'ячена не на
вогні, а з допомогою зануреного в неї електронагрівача.
Заварювати чай можна тільки у фарфоровому або фаянсовому
посуді, але ні в якому разі не в металевому.

8. В Тибеті чай п'ють з 620 року. У китайських книгах
говориться: «Тибетці живуть чаєм. Не маючи його,
вони страждають до такої міри, що можуть
захворіти». В Тибеті дотепер збереглася народна
міра відстані в горах, що виражається не в одиницях,
а в піалах тибетського чаю. Так, три великі піали чаю
дорівнюють приблизно 8 км шляху.
Монголи п'ють чай з молоком, з топленим салом, з
маслом, з борошном, з сіллю.
Калмики додають в чай лавровий лист, мускатний
горіх, гвоздику.
Узбеки п'ють чай з перцем і
називають його «мурч чой».
Англійці суворо дотримуються
правила наливати чай у молоко, а ні
в якому разі не навпаки.