11

1. Цікаві історичні факти. Час відкриттів
Новий час
Але спочатку - про так званий новий час.
Так у історії називають період з початку виникнення так званого
капіталізму і до початку першої світової війни 1914 року (деякі
історики вважають кінцем цього періоду Жовтневу революціюв Росії
1917 року).
Але що це таке - капіталізм і, як кажуть, з чим йогоїдять?
Ось з цього ми й почнемо.
Капіталізм
Капіталізмом (від латинського слова capitalis - головний) в історії
називають такий тип суспільства, у якому існує приватна власність та
ринкова економіка(ринкові відносини).
Щоб стало трохи зрозумілішим, прощойде мова, скажімо, що
приватна власність - це майно, яке мають громадяни (тобто
телевізор, квартира, автомобіль, пилосос та таке інше).
Дозвіл на право громадян володіти цими речами абомайном
(тобто приватною власністю) підтверджується законами держави, у
якій живуть ці громадяни.
А сам термін- "приватна власність" - існуєвже 18 століть (він
виник ще у 2 столітті нашої ери у Римі).
Ринкова ж економіка - це системавідношень(між людьми,
організаціями або навіть державами), коли вибіртого чи іншого
товару чи послуги (або створеноговитвору мистецтва) залежитьвід
так званого попиту (тобто від того, куплять цей товар покупці або ні).
Наведемоприклад. Ви розробили якийсь товар (наприклад, нову
запальничку), вклали гроші у її виробництво, виготовили сто тисяч
штук і, як кажуть, "викинули на ринок".
І раптом виявляється, що не потрібна вона нікому (наприклад,
тому, що є й інші, чудові запальнички - адже така їх зараз велика
кількість!).
Словом, спрацювали ви "собі у збиток".
Ніхтоне покупає вашої дорогоцінної запальнички, крім, хібащо,
окремих громадян(а ви ж так намагалисязробити якнайкраще!).
Внаслідокцього ви навіть не повертаєте витрачені на її виробництво
гроші, гублячи їх велику купу.
Але час іде. І ось одного чудового для вас дня виявляється, що у
вашій запальничці є щось таке, чого немає і не може бути у інших

2. (наприклад, вона ще й відкриває пляшки - а ви про це вже й встигли
забути).
І розпочинається "бум", коли всі навкруги тільки те й роблять, що
за нею, рідною, ганяються (адже їх вже не так і багато ви свого часу
виробили), дотого ж, розкупають десятками, а дехтонавіть і
сотнями штук.
І ви не тільки повертаєте собі всі витрачені гроші, а й одержуєте
такий собі невеличкий капіталецьдесьдо півмільйону доларів.
Оце вже деякий успіх. Ви розпочинаєте випуск нової партії
запальничок, шалену кількість яких розпродаєте в одну мить,
одночасно випускаючи все нові і нові, і за дуже короткий час стаєте
найбагатшою людиноюкраїни.
Але тут з'являються конкуренти, які створюють запальнички, схожі
на ваші. І для того, щоб ваша продукціябула все одно кращою, ви
знову щось придумуєте. Наприклад, ваша нова запальничка містить
у собі невеличкий комп'ютер.
І знову ви "попереду планети всієї".
До речі, слово конкуренція (від латинського слова concurrere -
стикатися) саме це й означає - суперництво, змагання людей або груп
у досягненні схожих цілей.
Але поки ми з вами розбиралисязі словом "конкурент", ваш
конкурент розробив майже неможливу, і від того ще більш
надзвичайну запальничку-відеофонз телевізійним екраном, за
допомогоюякої можнане тільки дивитисябагаточисленні
телевізійні канали, а ще й розмовляти з будь-ким (як за телефоном),
бачачи при цьому обличчя цієї людини на екрані.
Після цьогови трошки замислюєтеся. Адже такого конкурента
обійти не так вже й просто (ви ж бачите, що він за такий короткий час
напридумував!).
Тоді ви пропонуємо йому об'єднатися. Ви об'єднуєте свої капітали
(тобто гроші) і створюєте на ринку товарів так звану монополію(від
грецьких слівmonos - один та poleo - продаю) - ситуацію, коли на
ринку небагато продавців того чи іншоготовару (тобто є ви та ваш
недавній конкурент).
І ви - у черговий раз, як кажуть, "на коні".
Але несподівано з'являється ще один конкурент.
І ви знову щось починаєте щось придумувати.
Словом, так чи приблизнотак розвивався капіталізм - тип
суспільства, який, власно кажучи, і сформував сьогоднішній західний
світ.
Так виникали капіталісти - багаті люди, які, оглядаючись одне на
одного, чітко при цьому орієнтувалися на замовника, ким би він не

3. був (королем, вельможеюабо простим селянином)
Адже саме від покупця, в першу чергу, залежало, хто переможе у
цій конкурентній боротьбі (тобто хто стане першим, аотже, і
заробить більше грошей).
А наприкінці 19 - початку 20 століття капіталізм плавно
перетворивсяна імперіалізм (але проце трохи пізніше).
Але щось ми, напевно, якось не так про все це розповіли…
Може, далі це зробити вдасться?
Флоренція
Вперше нові, капіталістичні відношення проявили себе у 14-15
століттях в багатих містах Італії та Нідерландів.
Наприклад, у місті Флоренція, назва якого перекладається поетично -
Квітуча.
Флоренціябула багатим портовим містом. Вона торгувала шерстюта
вином. Знаходячись на перехресті торгівельних шляхів, Флоренція
займаладуже вигідне географічне становище.
Тут, до речі, (як і у багатьох інших італійських містах), ще у 13
столітті, на сто років раніше від інших містЄвропи, були видані
закони про звільнення кріпосних селян.
Керували містом самі горожане, яких у Італії звали пополанами (від
італійськогослова popolo - народ). До речі, у 14 столітті замість
одного цього терміну виниклодва - "жирний народ" (багачі) та
"худий народ" (бідняки), на яких, на думку самих італійців,
розділилосянаселення Італії.
Фактично ж влада належала багатим пополанам.
Багачі міста були об'єднані у різноманітні торгово-банківські
компанії, які з другої половини 13 століття стали банкірами папи
римського - вони збирали за його дорученням у різних країнах
церковні податки.
Навіть королі таких країн, як Франція, Англіята Неаполітанське
королівство, брали грошові позички (тобто позичали) у
флорентійських банкірів.
З часом володарі значних капіталів міста почали, як кажуть у таких
випадках, "вкладати гроші у виробництво", зокрема, у вовноткацьке,
відоме у Флоренції з давніх часів.
І поступово Флоренціяз міста купцівта лихварів (кредиторів, тобто
тих, хто позичає гроші) стала перетворюватися у містосукноділення.
Виниклатак звана першабуржуазія (з французської bourgeoisie -
городяни) - новий клас власників капіталу (грошей), які почали
одержували прибутки за рахунок торгівлі та виробництва сукна.
Вже в 30-х роках 14 століття у Флоренції нараховувалося біля 200

4. сукнодільничих майстерен. Ці перші підприємстваназивалися
мануфактурами (від латинських слів manus - рука та factura -
виготовлення).
На них використовувалася лише найпростішатехніка - така, як
прялка, ткацький верстат та таке інше. Всяж основна робота
виконувалася вручну.
Сукно стало головним предметом торгівлі і найважливішим
джерелом могутності Флоренції. І з часом у 14-15 століттях
Флоренціята інші міста Італії вийшли на перше місце у економіці та
культури серед містЄвропи.
Так у Італії, і перш за все у Флоренції, швидкий розвиток
мануфактурного виробництва став основою для розквіту науки та
мистецтва, який у історії одержав назву Відродження.
Відродження
Цей термін- Відродження(французською "ренесанс", італійською
"ринашименто") - ввів архитектор, живописецьта історикмистецтва
15 століття ДжорджоВазарі.
А почалося все з того, що в універститетах та монастирях Італії були
несподівано знайдені давні рукописи, написані ще латинською
(мовою давніх римлян) та давньогрецькою мовами.
В цих рукописах люди середньовіччя раптом побачили те, про
існування чого вони навіть не підозрювали.
І знаєте, що ж там такого було?
Зовсім інший погляд на світ і людей. І тільки.
Але для середньовічних людей це булодуже суттєвим. Річ у тому,
що…
Ні. Давайте все послідовно розповідати. А для цьогознову
згадаємо давніх греків.
Греки були життєлюбами. Більше завсе їх цікавилосправжнє,
реальне життя. Тому навіть боги їх так були схожі на людей. Вони, як
і люди, страждали, кохалися, ревнували, вмирали, боролисяміж
собою, ненавиділи і сварилися.
А ще їх цікавила людина, яку вони вважали найголовнішоюцінністю
у світі - прекрасна, гармонійнорозвинута.
Словом, інтерес до людини, до світу - ось що було головним для
греків.
І що майже зовсім зникло у часи середньовіччя.
Адже у середні віки, коли над усім панувала церква, головними
темами стали смерть, покаяння, скорий кінецьсвіту, до якого
людина повинна готуватися вже зараз.
А ще страшний суд, який чекає кожну людину після смерті і на

5. якому будуть її судити за всі діяння та вчинки.
Всі люди - грішні, - так вважалося у ті часи - а отже, й покарання їм
після смерті забезпечені. Але щоб ці покарання були менш
суворими, требадень і ніч молитися.
Саме тому ідеалом середньовіччябув монах - людина, яка
відмовиласявід усього земногозаради служіннябогу. Відмовилася
від усіляких устремліньта бажань і тільки те й робить, що молиться,
молиться, молиться…
А над всім цим мороком піднімавсябог-мученик, бог-страдалець-
Ісус Христос.
Ось таким був світ середньовіччя.
І раптом люди побачили - і це спричинилодо справжнього шоку,
- що все може бути інакшим. Щолюди можуть веселитисяне тільки
з-за того, що сьогодні тебе за релігійну старанність похвалив
священик або від того, що вчора, помолившись, ти знову став
безгрішним, ай просто тому, що погода сонячна, що зустрілися
друзі, що люди чудові…
Так, власно кажучи, і народилося Відродження, яке відродило
науку, культуру, мистецтво, але - найголовніше - відродилолюдей та
їх цікавість до самих себе та до оточуючого їх світу.
А зародилосяВідродженняперш за все у Італії, де італійські
майстри знову відкрили мистецтвоДавньої Греції та Риму.
Саме тут вперше з'явилисятак звані гуманісти, які не хотіли вже
думати про божественне. Більше їх цікавила, як і давніх греків та
римлян, людина (саме тому їх і назвали гуманістами - від слова
humоs – людина та humanitas - людський).
Гуманісти стали вождями того культурного руху, який, власно
кажучи, і називається Відродженням.
Італійське Відродженнярозкладають на три періоди:
Раннє Відродження(15 століття);
Високе Відродження(кінець14-перші десятиріччя16 століття);
Пізнє Відродження(16 століття).
Пізніше ідеї Відродженняпоширилисяі в інших країнах. Не було
майже країни, яка б не висунула представниківкультури
Відродження.
А були це різносторонні люди. Недармаж нащадки пізніше
назвали їх "титанами".
Серед цих "титанів" перш за все варто назвати художників
ВисокогоВідродженняЛеонардо да Вінчі, Мікеланджелота
Рафаеля, поетівПетрарку та Данте, письменниківФрансуаРабле,
Сервантеса та ВільямаШекспира.
Величезний вклад в науку був зроблений математиками і

6. астрономами, у тому числі ГалілеоГалілеєм, ДжорданоБруно та
МиколоюКоперніком.
Леонардо да Вінчі
Леонардо да Вінчі (1452-1519) –художника, скульптора, вченого та
філософа- вважають найзначнішим діячем епохи Відродження.
Хоча й народився Леонардо у невеличкому містечку Вінчі, вже з
14 років він живу Флоренції, де навчався живопису у видатного
художникатого часу Андреадель Верроккьо.
Леонардо поважав Андреадель Вероккьо, але головним своїм
вчителем вважав природу, до якої він відносив все – гори, ріки, ліса,
небесні світилата закони їх руху, світ сонця і навіть усмішку дитини –
все, що має назву "світ”.
Леонардо ніколи не залишавсязі своєю книжкою для нотаток,
куди вписував всі свої спостереження.
Картин, написаних Леонардо о тій порі, зберіглосязовсім
небагато. Найбільш відомаз них – "Мадонна з квіткою" (за
прізвиськом минулогоїї володаря її називають ще "Мадонна
Бенуа”).
У 1482 році Леонардо переїхаву італійське містоМілан, правитель
якого Людовико Моро високо цінивЛеонардо да Вінчі не тільки як
чудового художника, а й як прекрасного винахідника.
Річ у тому, що Леонардо да Вінчі займався не тільки живописом
та скульптурою. Він був ще й вченим, який відкрив багато нового та
цікавого.
Так, наприклад, Леонардо розробив конструкції різноманітних
ткацьких верстатів, металургійних печей, друкарських машинта
інших машинта механізмів.
А ще - конструкції танка, підводногочовна та літального апарату,
названого ним гелікоптером (доречі, на Заході і досі
використовуються саме ця назва), створення яких стало можливим
лише у наші дні (нагадаємо, що жив він у 16 столітті).
Леонардо написав трактат (книгу) "Про обертання Землі”, де
стверджував, що Землямає форму кулі (тоді вважали, що Земля
плоска).
Вінввів у математиці знаки "додавання” (+) та "віднімання (-),
пояснив поширеннязвукових хвиль, виказав припущення, що білий
колір є основою всіх кольорів, накреслив, спираючисьна розповіді
АмерігоВеспуччі, першу карту Америки.
Він…
Словом, був універсальною людиною, як бачите.
Ну от. У Мілані Леонардо да Вінчі побудував бронзовий кінний

7. пам'ятник батьку правителя цього міста.
Найбільш значна живописнаробота, яка зроблена була Леонардо да
Вінчі у Санта-Марія делле Граціє містаМілан – це "Тайна вечеря”,
темаякої була взята з Біблії.
Останні десятиріччя свого життя Леонардо да Вінчі ходивкраїною, не
знаходячи собі застосування.
Саме тоді він написав найзнаменітішу своюкартину "Джоконда”
("Мона Ліза”), яка зберігається зараз у не менш знаменитому
парижському музеї Лувр.
Людината її краса – ось що головнішим булодля Леонардо да
Вінчі.
Рафаель Санті
Рафаель Санті (1483-1520) навчався живопису у іншогоіталійського
майстра- Перуджино. Але найперші свої уроки він одержав ще від
свого батька – художниката поета Джованні Санті.
У 1504 році Рафаельприїхаву Флоренцію – місто, де працювали
тоді найкращі художники Італії - Леонардо да Вінчі та
Мікеланджело. Уцей період він створив декілька картин-образів
богоматері Марії (мадонни - матері Ісуса Христа), завдяки чому
флорентійський період йогожиттябув пізніше так і названий –
"періодом мадонн”.
У 1508 році зазапрошенням римськогопапи Юлія ІІ разом з
іншими художникамивінбрав участь у роспису так званих "станц” –
парадних залів Ватиканського палацу.
Спочатку – разом з іншими художниками. А згодом, коли папа,
побачивши, як Рафаель працює, наказав звільнити всіх інших
художників, виконував цюроботу самостійно.
І за вісім років її завершив, створивши образи ідеальних античних
героївдавньогрецької міфології.
Як архітектор, Рафаель побудував багато церков, часовен,
палаців, серед яких найвідомішим єсоборсвятого Петра у Римі
(щоправда, він лише розпочав це будівництво).
Але головним, щовін створив за своє досить таке коротке життя
(Рафаельпрожив 37 років), є йогонайбільш відомий портрет
мадонни з дитиноюІсусом, так звана "Сикстинська мадонна”.
Рафаель був світлою, усміхненоюі радісною людиною. Тому й все,
чого торкалася його рука, було таким ж – світлим та радісним.
Мікеланджело
Ще один найбільший художникВідродження – Мікеланджело

8. Буонаротті (1475-1564) –своє дитинство провів у Флоренції.
До 26 років, коли він взявся за створення скульптури Давида –
біблійногогероя, який переміг велетняГоліафа, Мікеланджелобув
вже доситьвідомим художником.
Це була складна справа - адже зробити скульптуру потрібно було з
куска мармуру, який зіпсував попередній художник. Кращі майстри
Італії, навіть Леонардо да Вінчі, відмовлялисявід цієї роботи.
Але Мікеланджелосправився, і у 1504 році статуя Давида була
встановлена на головній площі Флоренції, ставши символом свободи
республіки.
МикеланджелозобразивДавидаяк прекрасного, атлетично
складеногогіганта в митьперед боєм, повного впевненості і грізної
сили.
У 1505 році папа Юлій II викликав Мікеланджелоу Рим, щоб той
створив для нього величний надгробок-мавзолей. Але тоді цяробота
була не завершена - папа швидкоохолонув до своєї ж ідеї, і
Мікеланджелоповернувсяу Флоренцію.
І знову приїхаву Рим лише через три роки, отримавши від Юлія II
замовлення на розпис так званої Сикстинської капели (молитовного
храму).
В неймовірноскладних умовах – лежачи на спині, Мікеланджело
сам, без помічників, зобразив на стелі капели біблійну легенду від
створення світу до потопу (коли начебто вся земля, крім однієї-
єдиної гори Арарат, виявилася затопленою велетенським потопом).
Чотири роки провів Мікеланджело, долаючи більу суглобах,
постійно витираючи фарбу, що заливала йому очі (адже не
забувайте, він розписував стелю!).
Після завершенняцієї роботи навіть читати йому доводилося, високо
над головою підіймаючи книгу –очі його на деякий час зовсім
перестали бачити. Але згодом ця недугапройшла.
Останні роки життя Мікеланджелоспівпали з часом завершення
Відродження. Можливо, саме тому і фреска його"Страшний суд”
здається такою драматичною (на страшному суді, як вважалося тоді,
бог судитьлюдину).
У 1546 році Мікеланджелобувпризначений головним архітектором
собору святого Петра. Він переробивплан і побудував більшу
частину собору, але завершити йогоне встиг.
18 лютого 1564 року Мікеланджелопомер.
Микола Копернік
Ми продовжуємосвою розповідь про Відродження. Але мова
зараз піде про науку.

9. В середньовічній Європі наука зовсім не розвивалася. Більш того,
було забуте те, що знали люди за сотні років до цього.
В університетах вивчали богослів’я(науку про бога та йогодіяння),
а будь-які спроби справжнього наукового пояснення світу
християнська церква нещадноприпиняла.
Християнські "вчені” пояснювали світ, спираючисьлише на ті ідеї,
уявлення та думки, що були викладені у Біблії – священній книзі
християн. Ось проти неї, так званої "науки” (або, як її ще називали,
схоластики) і виступили великі вчені Відродження, зокрема, Микола
Копернік(1473-1543).
МиколаКопернік – найосвічена людинаПольщі – керував
самостійноюцерковною областю, яка мала назву Вармія. Вінбув
вченим, лікарем та поетом, а на початку 16 століття навіть очолював
оборону одного з місткраїни проти тевтонських лицарів(членів
Тевтонського ордену, про який ми вам тільки що розповідали).
І, знаєте, що зробив МиколаКопернік? Він довів, що Землякругла і
обертається навкруги Сонця.
Адже згідноз помилковим вченням давньогрецького вченого
Птолемея, Землятоді вважалася нерухомоюпланетою, що є
центром Всесвіту. Наводилисябагаточисленні приклади та
роз’яснення того, чому так має бути.
Тим часом як вже давно були відомі й інші думки з цього
приводу. Так, наприклад, Аристарх – ще один давньогрецький
вчений, знав, що насправді Землі рухається навкруги Сонця.
Та й пізніше, у середньовічні віки, передові вчені висловлювали
схожі припущення. Але довести цього ніхто не міг.
Саме це й зробив польський вчений МиколаКопернік. Після
тридцяти років праці , довгих спостереженьза небом та складних
математичних розрахунківвін переконливодовів, що Земля – лише
одна з планет, і що інші планети обертаються навкруги Сонця.
І ви думаєте, церкваз цим згодилася?
Як би ж то! Втім, спочатку вона просто не зміркувала, яку свиню
підклав їм Копернік.
Але через деякий час, коли з’явилисяйогопослідовники, вона це
раптом зрозумілаі почала активно діяти.
Джордано Бруно
Першоюжертвою став великий італійський вчений Джордано
Бруно (1548-1600), який 17 лютого1600 року був спалений живим на
вогнищі.
У чому ж була провина Джордано Бруно? Церква його
звинувачувала у відступництві від неї, а також у тому, що він був

10. гарячим поклонником вчення Коперніка.
Втім, не тільки поклонником. Джордано Бруно розвивал цю ідею
далі.
Земля, - казав він – це лише одназ незліченої кількості зірок, що
існують у нашому Всесвіті. Вона обертається навкруги Сонця, як й
інші планети нашої Сонячної системи.
Сонце ж наше – також лише одназ зірок.
Сам же Всесвітнескінчений, вінне має ані кінця, ані початку.
Нерозумнодумати, - казав він далі – начебто лише на Землі існує
життя. Адже життя може бути і на інших планетах.
Джордано Бруно казав це натхненно і розповідав про Всесвіт, про
мільйони зірок, про величезні сонця – словом, про все те, чому
сьогодні вчать у школах.
За це йогоі спалили.
Адже церкватоді зовсім не була зацікавлена у тому, щоб люди
насправді дізналися, як насправді виглядає світ.
Джордано Бруно народився у 1548 році, на півдні Італії, в релігійній
сім’ї. Ще юнаком йоговіддали у монастир, де він повинен був стати
вірним слугоюцеркви.
Але не таким був Джордано. Потай від монастирського
керівництва він ознайомивсязі вченням Копернікаі згодом став його
гарячим поклонником. Потім, коли про це стало відомо, Бруно
довелося не тільки піти з монастиря, а й спішнокинути батьківщину.
Переслідуванняцеркви змушували йогопереїжджати з місцяна
місце. Вінживу Швейцарії, Франції, Англії, Германії, всюди
друкуючи свої книги, читаючи лекції, розповідаючи про світ так, як
він це розумів.
І люди жадібноловили його слова.
Але у 1592 році церкві за допомогоюзрадництва та обману
вдалося захопити Бруно. Його кинули у в’язницю, де він провів сім
років.
Від Джордано Бруно вимагали відмовитисявід своїх поглядів та
переконань. Але він не здався. І навіть не вогнищі вимовивслова, що
пережили століття. "Спалити – сказав він – це ще не означає,
спростувати”.
Так закінчив свою життя італійський вчений ДжорданоБруно.

11. Галілео Галілей
Галілео Галілею (1564-1642) пощастило більше. Колицерква
притягла його до суду як єретика і присудила до страти, йому
довелося відмовитися від вчення Коперніка та власнихвідкриттів.
Але саме йому належить вислів, сказаний ним вже, як стверджують,
після того суду: "І всеж таки, вона (Земля) вертиться!”
Річ у тому, що Галілео Галілей відкрив, що Земля обертається
навкругисвоєї вісі.
Та хіба ж тільке це! Галілейзробив безліч неймовірних як на той час
відкриттів.
Він, наприклад, відкрив чотири спутникипланети Юпітер (однієї з
планет Сонячної системи), що оберталися навкругинеї.
СостерігаючиМісяць, він виявив, що місячна поверхня багато у
чому схожа на земну.
Спостереження за зірками далийому зрозуміти, що їх значно
більше, аніж можна побачити неозброєним оком.
Він побачив, що всі небесні тіла обертаються навколо інших, більш
великих, які у свою чергу обертаються навкругище більших.
Але головне- Галілео Галілей відкрив, що все, що існує у Всесвіті –
планети, зірки – все це обертається навкругисвоєї вісі. У тому числі, і
сама Земля.
Все це буливизначні відкриття, які наносилище більш нищівний
удар по релігійним уявленням того часу.
Саме тому книги Галілео Галілея, у яких ці відкриття викладалися,
спеціальним указом римського папибулизаборонені, втім, як і сама
пропаганда його вчення.
Але він не підкорився цій забороні, і у 1632 роцівидав нову книгу
"Діалог про дві найголовнішісистеми світу - Птолемєву та
Коперникову”. Після чого римська церква й притягла Галілео Галілея
до суду.
Його силою змусиливідректися від власнихвідкриттів та ідей
Коперніка, посадовилипід домашнійарешт, де він й провів залишок
своїх дней.
І у 1642 році чудовийастроном, механік та фізик, Галілео Галілей
помер.