1. И М СЬК И
Й
КР
Ц Е Н Т Р
КРИМСЬКИЙ ЦЕНТР ПЕРЕПІДГОТОВКИ ТА ПІДВИЩЕННЯ
КВАЛІФІКАЦІЇ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ,
ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ,
ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ, УСТАНОВ ТА ОРГАНІЗАЦІЙ
ПРИ РАДІ МІНІСТРІВ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ЗБІРНИК
нормативно-правових актів
з питань підвищення кваліфікації
для керівників навчальних груп,
позаштатних викладачів Кримського центру,
державних службовців,
посадових осіб місцевого самоврядування,
керівників державних підприємств, установ та організацій
Автономної Республіки Крим

2. Сімферополь
2013
2

3. Укладачі
Сидоров В. М., директор Кримського центру
Кротевич І.М., заступник директора з навчально-меодичної роботи Кримського
центру, магістр державного управління
Можаєва Т.О., начальник навчально-методичного відділу Кримського центру
Схвалена Навчально-методичною радою Кримського центру
(протокол №________ від __________________________).
3

4. ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………………………………………….....
Закон України «Про державну службу» (витяг) від 16.12.1993 №3723-XII…………………………
Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (витяг) від 07.06.2001
№2493-III ..........................................................................……………………………....................................
Закон України «Про вищу освіту» (витяг) від 17.01.2002 №2984-III……..………………………….
Закон України «Про державну службу» (витяг) від 17.11.2011 №4050-VI …………………………
Указ Президента України «Про систему підготовки, перепідготовки та підвищення
кваліфікації державних службовців» від 30.05.1995 №398.......................................................................
Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про систему
підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і Положення
про єдиний порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників
державних підприємств, установ і організацій» від 08.02.1997 №167....................................................
Постанова Кабінету Міністрів України «Про центри перепідготовки та підвищення
кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування,
державних підприємств, установ і організацій» від 16.12.2004 №1681………………………………..
Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про систему
підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб
місцевого самоврядування» від 07.06.2010 №564 ………………………………………………………
Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції реформування системи
підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та
депутатів місцевих рад» від 28.11.2011 №1198-р …………………………………………………….….
Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів на період до
2014 року щодо реалізації Концепції реформування системи підвищення кваліфікації
державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад»
від 18.07.2012 №480-р ………………………………………………………………………………………..
Наказ Головного управління державної служби України «Про затвердження Типової
методики організації проведення тренінгів для державних службовців та посадових осіб місцевого
самоврядування» від 03.04.2006 №116………………………………………………………………………..
Наказ Національного агентства України з питань державної служби «Про затвердження
методичних рекомендацій щодо розробки програм тематичних постійно діючих і
короткострокових семінарів, тренінгів, спеціалізованих короткострокових навчальних курсів»
від 04.11.2011 №49…........................................................................................................................................
Наказ Національного агентства України з питань державної служби «Про затвердження
Порядку підвищення рівня професійної компетентності державних службовців» від 06.04.2012
№65…………………………………………………………………………………………………………….
4
5
7
9
12
13
14
17
22
27
32
36
43
51
4

5. ВСТУП
Вдосконалення системи підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб
місцевого самоврядування є одним із основних напрямків реформування державної служби, яке
повинне здійснюватися з урахуванням міжнародного досвіду та відповідно до чітко визначених
стандартів, адаптованих до європейських.
Мета системи підвищення кваліфікації – розвиток ефективної системи підвищення
кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування для забезпечення
можливостей безперервної освіти, для кращого задоволення потреб органів влади та державних
службовців і посадових осіб місцевого самоврядування при виконанні ними
функціональних/службових обов’язків.
Ефективність державного управління значною мірою залежить від кадрів, фахово і
світоглядно підготовлених до активної професійно-компетентної інноваційно-творчої роботи в
нових умовах: демократії, економічної та політичної конкуренції, глобалізації. Тому необхідною
умовою ефективного державного управління є його професіоналізація. Важливим інститутом
професіоналізації державного управління є система підвищення кваліфікації державних
службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, інтелектуального й інституційного
зміцнення фахової спроможності у галузі державного управління.
Недостатній рівень професійних знань, вмінь та навичок працівників органів влади лише
частково компенсується шляхом навчанням в закладах системи підвищення кваліфікації,
незважаючи на наявну протягом останніх п’яти років позитивну динаміку чисельності державних
службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування, що підвищили кваліфікацію за
різними формами навчання.
Згідно з чинним законодавством, підвищення кваліфікації державних службовців та
посадових осіб місцевого самоврядування – це навчання з метою оновлення та розвитку умінь і
знань, необхідних для ефективного вирішення завдань професійної діяльності на державній
службі та службі в органах місцевого самоврядування.
Ця форма існує паралельно з навчанням та перепідготовкою.
Система підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого
самоврядування, прогностично орієнтована на повноцінне підвищення індивідуальнопрофесійного статусу слухачів, має випереджувальний характер, використовує інформацію про
нові наукові дослідження, новітні досягнення окремих галузей управлінської науки та
рекомендації щодо їх застосування в практичній діяльності, ознайомлення та аналіз різних
концептуальних підходів до актуальних проблем державного управління
Система підвищення кваліфікації має ряд переваг у порівнянні з базовою професійною
освітою: вона менш інерційна і здатна реагувати на швидкі соціально-економічні та політичні
умови, має, як правило, безпосередній двосторонній зв'язок із практикою, що дозволяє швидше
отримати освітній результат.
Визначити професійну компетентність працівника можна лише шляхом впровадження
комплексного підходу до щорічної оцінки діяльності державних службовців та посадових осіб
місцевого самоврядування.
Разом з тим, комплексний підхід у щорічній оцінці передбачає вирішення питання,
наскільки об’єктивним і справедливим є оцінювання компетентності державних службовців.
5

6. ЗАКОНУКРАЇНИ
Про державну службу
(Витяг)
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, №52, ст.490)
(Вводиться в дію Постановою ВР
№3724-XII (3724-12) від 16.12.93, ВВР, 1993, №52, ст.491)
(Із змінами, внесеними згідно із Законами
№282/95-ВР від 11.07.95, ВВР, 1995, №29, ст. 216
№358/95-ВР від 05.10.95, ВВР, 1995, №34, ст. 268
№96/96-ВР від 22.03.96, ВВР, 1996, №16, ст. 71)
(Про поширення дії Закону додатково див. Закон №280/97-ВР від 21.05.97, ВВР, 1997, №24, ст.170)
(Із змінами, внесеними згідно із Законами
№647-XIV (647-14) від 13.05.99, ВВР, 1999, №24, ст.208
№2493-III (2493-14) від 07.06.2001, ВВР, 2001, №33, ст.175)
(Про поширення дії Закону додатково див. Закон №2493-III (2493-14) від 07.06.2001, ВВР, 2001, №33, ст.175)
(Із змінами, внесеними згідно із Законами
№432-IV (432-15) від 16.01.2003, ВВР, 2003, №14, ст.97
№762-IV (762-15) від 15.05.2003, ВВР, 2003, №30, ст.247)
(Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні Конституційного Суду №21-рп/2003 (v021p710-03) від 25.12.2003)
(Із змінами, внесеними згідно із Законами
№2105-IV (2105-15) від 21.10.2004, ВВР, 2005, №2, ст.32
№2374-IV (2374-15) від 20.01.2005, ВВР, 2005, №10, ст.193
№2593-IV (2593-15) від 31.05.2005, ВВР, 2005, №26, ст.346
№3108-IV (3108-15) від 17.11.2005, ВВР, 2006, №1, ст.18
№3235-IV (3235-15) від 20.12.2005, ВВР, 2006, №9, №10-11, ст.96
№432-V (432-16) від 12.12.2006, ВВР, 2007, №9, ст.69
№489-V (489-16) від 19.12.2006, ВВР, 2007, №7-8, ст.66)
(Додатково див. Рішення Конституційного Суду №4-рп/2007 (v004p710-07)
від 18.06.2007 №6-рп/2007 (v0a6p710-07) від 09.07.2007)
(Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду
№8-рп/2007 (v008p710-07) від 16.10.2007)
(Із змінами, внесеними згідно із Законом №107-VI (107-17) від 28.12.2007, ВВР, 2008, №5-6, №7-8, ст.78
- зміни діють по 31 грудня 2008 року)
(Додатково див. Рішення Конституційного Суду №10-рп/2008 (v010p710-08) від 22.05.2008)
(Із змінами, внесеними згідно із Законами
№2592-VI (2592-17) від 07.10.2010, ВВР, 2011, №10, ст.63
№2756-VI (2756-17) від 02.12.2010, ВВР, 2011, №23, ст.160
№3207-VI (3207-17) від 07.04.2011, ВВР, 2011, №41, ст.414
№3610-VI (3610-17) від 07.07.2011, ВВР, 2012, №7, ст.53
№3668-VI (3668-17) від 08.07.2011, ВВР, 2012, №12-13, ст.82
№4161-VI (4161-17) від 09.12.2011, ВВР, 2012, №29, ст.334
№4528-VI (4528-17) від 15.03.2012, ВВР, 2012, №49, ст.563
№4661-VI (4661-17) від 24.04.2012, ВВР, 2013, №7, ст.64
№4711-VI (4711-17) від 17.05.2012, ВВР, 2013, №14, ст.89
№224-VII (224-18) від 14.05.2013 №404-VII (404-18) від 04.07.2013)
(Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні Конституційного Суду №11-рп/2013 (v011p710-13) від 26.11.2013)
(Дію Закону поширено на посадових осіб місцевого самоврядування згідно із Законом №280/97-ВР від 21.05.97;
поширення втратило чинність у зв'язку з втратою чинності пункту 5 розділу V Закону №280/97-ВР від 21.05.97
на підставі Закону №2493-III (2493-14) від 07.06.2001)
(Дія Закону поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону
України «Про місцеве самоврядування в Україні» (280/97-ВР), Закону «Про службу в органах місцевого
самоврядування» та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування згідно із
Законом №2493-III (2493-14) від 07.06.2001)
Цей Закон регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення
правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на
державну службу.
6

7. Він визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в
державних органах та їх апараті.
<…>
Розділ III
ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ
ТА ЇХ АПАРАТУ
Стаття 9. Особливості правового регулювання статусу державних службовців державних органів
та їх апарату
Правовий статус Президента України, Голови Верховної Ради України та його заступників, голів
постійних комісій Верховної Ради України та їх заступників, народних депутатів України, Прем'єрміністра України, членів Кабінету Міністрів України, Голови та членів Конституційного Суду України,
Голови та суддів Верховного Суду України, Голови та суддів вищого спеціалізованого суду України,
Генерального прокурора України та його заступників регулюється Конституцією (254к/96-ВР) та
спеціальними законами України. (Частина перша статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом №762IV (762-15) від 15.05.2003)
Регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів
прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та
інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.
Стаття 10. Основні обов'язки державних службовців
Основними обов'язками державних службовців є:
додержання Конституції України та інших актів законодавства України;
забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх
компетенції;
недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина;
безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання
рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників;
збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання
обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає
розголошенню;
постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації;
сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.
Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення,
яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій
формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні повідомити вищу за посадою особу.
<…>
Розділ V
СЛУЖБОВА КАР'ЄРА
<…>
Стаття 29. Навчання і підвищення кваліфікації державних службовців
Державним службовцям створюються умови для навчання і підвищення кваліфікації у відповідних
навчальних закладах (на факультетах) (1681-2004-п, 402-2005-п) та шляхом самоосвіти.
Державні службовці підвищують свою кваліфікацію постійно, у тому числі через навчання у
відповідних навчальних закладах, як правило, не рідше одного разу на п'ять років. Результати навчання і
підвищення кваліфікації є однією з підстав для просування по службі.
При Президенті України діє Національна академія державного управління - державний вищий
навчальний заклад з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців.
(Статтю 29 доповнено частиною третьою згідно із Законом №2592-VI (2592-17) від 07.10.2010)
<…>
Президент України
Л. КРАВЧУК
м. Київ, 16 грудня 1993 року
№3723-XII
7

8. ЗАКОНУКРАЇНИ
Про службу в органах місцевого самоврядування
(Витяг)
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, №33, ст. 175)
(Із змінами, внесеними згідно із Законами
№976-IV (976-15) від 19.06.2003, ВВР, 2003, №46, ст.367
№1215-IV (1215-15) від 02.10.2003, ВВР, 2004, №10, ст.104)
(Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні Конституційного Суду №21-рп/2003 (v021p710-03) від 25.12.2003)
(Із змінами, внесеними згідно із Законами
№2105-IV (2105-15) від 21.10.2004, ВВР, 2005, №2, ст.32
№2186-IV (2186-15) від 16.11.2004, ВВР, 2005, №4, ст.90
№2317-IV (2317-15) від 12.01.2005, ВВР, 2005, №9, ст.177
№3108-IV (3108-15) від 17.11.2005, ВВР, 2006, №1, ст.18)
(Додатково див. Закон №3235-IV (3235-15) від 20.12.2005, ВВР, 2006, №9, №10-11, ст.96)
(Із змінами, внесеними згідно із Законом №3251-IV (3251-15) від 20.12.2005, ВВР, 2006, №14, ст.121)
(Додатково див. ст. 97 Закону №489-V (489-16) від 19.12.2006, ВВР, 2007, №7-8, ст.66)
(Додатково див. Рішення Конституційного Суду №6-рп/2007 (v0a6p710-07) від 09.07.2007)
(Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду
№8-рп/2007 (v008p710-07) від 16.10.2007)
(Із змінами, внесеними згідно із Законом №107-VI (107-17) від 28.12.2007, ВВР, 2008, №5-6, №7-8, ст.78
- зміни діють по 31 грудня 2008 року)
(Додатково див. Рішення Конституційного Суду №10-рп/2008 (v010p710-08) від 22.05.2008)
(Із змінами, внесеними згідно із Законами №1622-VI (1622-17) від 04.09.2009, ВВР, 2010, №4, ст.18
№2756-VI (2756-17) від 02.12.2010, ВВР, 2011, №23, ст.160
№3668-VI (3668-17) від 08.07.2011, ВВР, 2012, №12-13, ст.82
№4161-VI (4161-17) від 09.12.2011, ВВР, 2012, №29, ст.334
№4661-VI (4661-17) від 24.04.2012, ВВР, 2013, №7, ст.64
№4711-VI (4711-17) від 17.05.2012, ВВР, 2013, №14, ст.89
№5029-VI (5029-17) від 03.07.2012, ВВР, 2013, №23, ст.218
№224-VII (224-18) від 14.05.2013)
Цей Закон регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації
громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні
засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та
правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.
<…>
Розділ II ПРАВОВИЙ СТАТУС ПОСАДОВИХ ОСІБ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
<…>
Стаття 8. Основні обов'язки посадових осіб місцевого самоврядування
Основними обов'язками посадових осіб місцевого самоврядування є:
додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів
місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності
органів місцевого самоврядування;
додержання прав та свобод людини і громадянина;
збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома у зв'язку з
виконанням службових обов'язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає
розголошенню;
постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації;
сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків, ініціативність і творчість у роботі;
8

9. шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування,
турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових
осіб місцевого самоврядування;
недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого
самоврядування та держави.
<…>
Розділ III
ПРОХОДЖЕННЯ СЛУЖБИ В ОРГАНАХ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
ТА СЛУЖБОВА КАР'ЄРА
<…>
Стаття 19. Інші питання проходження служби в органах місцевого самоврядування
Організація навчання і підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування,
просування їх по службі, визначення тривалості робочого часу, порядку здійснення ними
службових відряджень та відшкодування витрат на ці відрядження, а також особливості їх
дисциплінарної відповідальності, вирішення інших питань, пов'язаних із службою в органах
місцевого самоврядування, забезпечуються у порядку, передбаченому законом.
<…>
Президент України
м. Київ, 7 червня 2001 року
№2493-III
Л.КУЧМА
9

10. ЗАКОНУКРАЇНИ
Про вищу освіту
(Витяг)
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, №20, ст.134)
(Із змінами, внесеними згідно із Законами №380-IV (380-15) від 26.12.2002, ВВР, 2003, №10-11, ст.86
№1004-IV (1004-15) від 19.06.2003, ВВР, 2004, №2, ст.9
№1158-IV (1158-15) від 11.09.2003, ВВР, 2004, №8, ст.67
№1344-IV (1344-15) від 27.11.2003, ВВР, 2004, №17-18, ст.250)
(Щодо визнання неконституційними окремих положень див.
Рішення Конституційного Суду №14-рп/2004 (v014p710-04) від 07.07.2004)
(Із змінами, внесеними згідно із Законами
№2229-IV (2229-15) від 14.12.2004, ВВР, 2005, №4, ст.103
№2505-IV (2505-15) від 25.03.2005, ВВР, 2005, №17, №18-19, ст.267
№3074-IV (3074-15) від 04.11.2005, ВВР, 2006, №5-6, ст.72
№489-V (489-16) від 19.12.2006, ВВР, 2007, №7-8, ст.66
№506-V (506-16) від 20.12.2006, ВВР, 2007, №10, ст.83
№107-VI (107-17) від 28.12.2007, ВВР, 2008, №5-6, №7-8, ст.78 - зміни діють по 31 грудня 2008 року)
(Додатково див. Рішення Конституційного Суду №10-рп/2008 (v010p710-08) від 22.05.2008)
(Із змінами, внесеними згідно із Законами
№1024-VI (1024-17) від 19.02.2009, ВВР, 2009, №27, ст.352
№1798-VI (1798-17) від 19.01.2010, ВВР, 2010, №9, ст.89
№4496-VI (4496-17) від 13.03.2012, ВВР, 2013, №2, ст.4
№5026-VI (5026-17) від 22.06.2012, ВВР, 2013, №22, ст.216
№5029-VI (5029-17) від 03.07.2012, ВВР, 2013, №23, ст.218
№5290-VI (5290-17) від 18.09.2012, ВВР, 2013, №41, ст.549
№5460-VI (5460-17) від 16.10.2012)
(У тексті Закону:слова «спеціально уповноважений орган виконавчої владиу галузі освіти і науки» та «Вища
атестаційна комісіяУкраїни» в усіх відмінках замінено словами «центральнийорган виконавчої влади, що забезпечує
формуваннядержавної політики у сфері освіти» у відповідномувідмінку;слова «спеціально уповноважений орган
виконавчої владиу галузі праці та соціальної політики» в усіх відмінкахзамінено словами «центральний орган
виконавчої влади,що забезпечує формування державної політики у сферітрудових відносин» у відповідному
відмінку;слова «спеціально уповноважений орган виконавчої владиу галузі економіки» в усіх відмінках замінено
словами»центральний орган виконавчої влади, що забезпечуєформування державної політики у сфері економічного
ісоціального розвитку» у відповідному відмінку згідно із Законом №5460-VI (5460-17) від 16.10.2012)
Цей Закон спрямований на врегулювання суспільних відносин у галузі навчання,
виховання, професійної підготовки громадян України. Він встановлює правові, організаційні,
фінансові та інші засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для самореалізації
особистості, забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих фахівцях.
Цей Закон спрямований на врегулювання суспільних відносин у галузі навчання,
виховання, професійної підготовки громадян України. Він встановлює правові, організаційні,
фінансові та інші засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для самореалізації
особистості, забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих фахівцях.
<…>
Розділ II
СТРУКТУРА ВИЩОЇ ОСВІТИ. ДОКУМЕНТИ ПРО ВИЩУ ОСВІТУ
<…>
Стаття 10. Післядипломна освіта
1. Післядипломна освіта - спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки
особи шляхом поглиблення, розширення і оновлення її професійних знань, умінь і навичок або
отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та
практичного досвіду.
10

11. Післядипломна освіта створює умови для безперервності та наступності освіти і включає:
перепідготовку - отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньокваліфікаційного рівня та практичного досвіду;
спеціалізацію - набуття особою здатностей виконувати окремі завдання та обов'язки, які
мають особливості, в межах спеціальності;
розширення профілю (підвищення кваліфікації) - набуття особою здатностей виконувати
додаткові завдання та обов'язки в межах спеціальності;
стажування - набуття особою досвіду виконання завдань та обов'язків певної спеціальності.
Особа, яка пройшла перепідготовку і успішно пройшла державну атестацію, отримує
відповідний документ про вищу освіту.
Особа, яка успішно пройшла стажування або спеціалізацію чи розширила профіль
(підвищила кваліфікацію), отримує відповідний документ про післядипломну освіту.
Зразки документів про післядипломну освіту затверджуються центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.
2. Післядипломна освіта здійснюється вищими навчальними закладами післядипломної
освіти або структурними підрозділами вищих навчальних закладів відповідного рівня акредитації,
в тому числі на підставі укладених договорів.
<…>
Стаття 30. Структурні підрозділи вищого навчального закладу
1. Структурні підрозділи вищого навчального закладу створюються відповідно до
законодавства. Структурні підрозділи можуть мати окремі права юридичної особи.
2. Структурними підрозділами вищого навчального закладу третього і четвертого рівнів
акредитації є кафедри, факультети, інститути, філії, бібліотека тощо.
Кафедра - базовий структурний підрозділ вищого навчального закладу (його філій,
інститутів, факультетів), що проводить навчально-виховну і методичну діяльність з однієї або
кількох споріднених спеціальностей, спеціалізацій чи навчальних дисциплін і здійснює наукову,
науково-дослідну та науково-технічну діяльність за певним напрямом. Кафедра створюється
рішенням Вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до її складу входить не менше
ніж п'ять науково-педагогічних працівників, для яких кафедра є основним місцем роботи, і не
менше ніж три з яких мають науковий ступінь або вчене звання.
Керівництво кафедрою здійснює завідуючий кафедрою, який обирається на цю посаду за
конкурсом Вченою радою вищого навчального закладу строком на п'ять років (для національного
вищого навчального закладу - строком на сім років). Із завідуючим кафедрою укладається
контракт.
Факультет - основний організаційний і навчально-науковий структурний підрозділ вищого
навчального закладу третього та четвертого рівнів акредитації, що об'єднує відповідні кафедри і
лабораторії. Факультет створюється рішенням Вченої ради вищого навчального закладу за умови,
якщо до його складу входить не менше ніж три кафедри і на ньому навчається не менше ніж 200
студентів денної (очної) форми навчання.
Рішення про створення факультету поза місцем розташування вищого навчального закладу
державної форми власності приймається спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої влади у галузі освіти і науки, іншими центральними органами виконавчої влади, які
мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади.
3. Структурними підрозділами вищого навчального закладу першого та другого рівнів
акредитації є відділення і предметні (циклові) комісії.
Відділення - структурний підрозділ, що об'єднує навчальні групи з однієї або кількох
спеціальностей, методичні, навчально-виробничі та інші підрозділи. Відділення створюється
рішенням керівника вищого навчального закладу, якщо на ньому навчається не менше ніж 150
студентів.
Предметна (циклова) комісія - структурний навчально-методичний підрозділ, що проводить
виховну, навчальну та методичну роботу з однієї або кількох споріднених навчальних дисциплін.
Предметна (циклова) комісія створюється рішенням керівника вищого навчального закладу за
умови, якщо до її складу входить не менше ніж три педагогічних працівники.
11

12. 4. Філія - відокремлений структурний підрозділ, що створюється з метою забезпечення
потреб у фахівцях місцевого ринку праці та наближення місця навчання студентів до їх місця
проживання.
Філію очолює директор, який призначається у порядку, встановленому статутом вищого
навчального закладу.
5. Структурними підрозділами вищого навчального закладу четвертого рівня акредитації
можуть бути наукові, навчально-наукові, науково-дослідні та науково-виробничі інститути.
Керівництво інститутом здійснює директор, який обирається на посаду за конкурсом строком на
п'ять років.
Можуть створюватися:
навчально-науково-виробничі центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені
факультети, коледжі, технікуми, наукові, науково-дослідні, науково-виробничі й проектні
інститути, дослідні станції, кафедри, наукові лабораторії, конструкторські бюро, навчальнодослідні господарства, навчально-виробничі комбінати, експериментальні заводи, фабрики, фірми,
клінічні бази установ медичної освіти, полігони, технопарки, інші підрозділи;
навчально-наукові центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені факультети,
кафедри, наукові лабораторії, центри, інші підрозділи, що забезпечують підготовку фахівців з
певних спеціальностей (напрямів підготовки) та проводять наукові дослідження з певного
напряму;
науково-дослідні центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені наукові
лабораторії, центри, інші підрозділи за певним напрямом науково-дослідної роботи.
6. Вищий навчальний заклад повинен мати у своєму складі бібліотеку, яку очолює директор
(завідуючий).
Директор бібліотеки вищого навчального закладу третього і четвертого рівнів акредитації
обирається Вченою радою вищого навчального закладу строком на п'ять років (для національного
вищого навчального закладу - строком на сім років).
7. Вищий навчальний заклад може мати у своєму складі підготовчі відділення (підрозділи),
підрозділи перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, лабораторії, навчально-методичні
кабінети, комп'ютерні та інформаційні центри, навчально-виробничі та творчі майстерні,
навчально-дослідні господарства, виробничі структури, видавництва, спортивні комплекси,
заклади культурно-побутового призначення та інші підрозділи, діяльність яких не заборонена
законодавством.
<…>
Президент України
Л.КУЧМА
м. Київ,
17 січня 2002 року
№2984-III
12

13. ЗАКОНУКРАЇНИ
Про державну службу
(із змінами, внесеними згідно із Законом №5483-VI від 20.11.2012)
Набрання чинності відбудеться 01.01.2014
<…>
Стаття 30. Підвищення рівня професійної компетентності державного службовця
1. Підвищення рівня професійної компетентності державного службовця проводиться за
кошти державного бюджету та інших джерел, не заборонених законом, у формі професійних
програм, спеціальних курсів, тематичних семінарів, тренінгів, стажування, в інших формах у
порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з
питань державної служби, та шляхом навчання, у тому числі підготовки, перепідготовки та
підвищення кваліфікації у відповідних вищих навчальних закладах згідно із законодавством.
2. Головним вищим навчальним закладом у системі підготовки, перепідготовки та
підвищення кваліфікації фахівців у галузі знань «державне управління» є Національна академія
державного управління при Президентові України.
3. Керівник державної служби в державному органі, органі влади Автономної Республіки
Крим або їх апараті у межах витрат, передбачених на їх утримання, забезпечує організацію
підвищення рівня професійної компетентності державних службовців.
4. Підвищення рівня професійної компетентності державних службовців проводиться в разі
потреби, але не рідше одного разу на три роки.
Необхідність підвищення рівня професійної компетентності державного службовця
визначається його безпосереднім керівником та службою персоналу державного органу, органу
влади Автономної Республіки Крим або їх апарату за результатами оцінювання службової
діяльності.
5. Керівник державної служби в державному органі, органі влади Автономної Республіки
Крим або їх апараті забезпечує підвищення рівня професійної компетентності державних
службовців, які вперше призначені на посаду державної служби, протягом року з дня їх
призначення.
6. З метою підвищення рівня професійної компетентності державного службовця може
проводитися його стажування з відривом від служби строком від одного до шести місяців на іншій
посаді державної служби у тому самому або іншому державному органі, органі влади Автономної
Республіки Крим або їх апараті.
На строк стажування за державним службовцем зберігаються його посада та заробітна плата.
Порядок стажування державних службовців визначається спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади з питань державної служби.
7. У державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим та їх апараті може
здійснюватися стажування фахівців з числа молоді, які не перебувають на посадах державної
служби, строком до десяти місяців у порядку, визначеному керівником відповідного органу або
його апарату.
Президент України
В.ЯНУКОВИЧ
м. Київ,
17 листопада 2011 року
№4050-VI
13

14. УКАЗ
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців
(Із змінами, внесеними згідно з Указами Президента
№247/96 (247/96) від 05.04.96
№70/99 (70/99) від 27.01.99)
З метою створення державної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації
державних службовців та відповідно до Закону України «Про державну службу» (3723-12) постановляю:
1. Утворити Українську Академію державного управління при Президентові України (далі
- Академія державного управління) на базі Інституту державного управління і самоврядування при
Кабінеті Міністрів України, що ліквідується.
Установити, що Академія державного управління входить у систему органів виконавчої
влади і забезпечує підготовку державних службовців та підвищення їх кваліфікації. (Частина друга
статті 1 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента №70/99 (70/99) від 27.01.99)
2. Призначити ЛУГОВОГО Володимира Іларіоновича ректором Української Академії
державного управління.
3. В. Луговому подати у двомісячний строк пропозиції щодо структури Академії державного
управління, штатів, кандидатур на посади проректорів Академії та умов формування контингенту слухачів.
4. Реорганізувати Дніпропетровський філіал Інституту державного управління і
самоврядування при Кабінеті Міністрів України у філіал Академії державного управління.
5. Ректору Академії державного управління, Головному управлінню державної служби при
Кабінеті Міністрів України та виконавчим комітетам Львівської, Одеської та Харківської обласних
Рад внести в місячний строк пропозиції щодо створення Львівського, Одеського та Харківського
філіалів Академії державного управління.
6. Уряду Автономної Республіки Крим, виконавчим комітетам обласних, Київської та
Севастопольської міських Рад вирішити протягом трьох місяців питання щодо створення центрів
підвищення кваліфікації державних службовців та навчання працівників державних підприємств,
установ та організацій, використавши для цього по можливості базу колишніх будинків політичної
освіти. Зазначені центри входять у систему місцевих органів виконавчої влади. (Стаття 6 із змінами,
внесеними згідно з Указами Президента №247/96 (247/96) від 05.04.96, №70/99 (70/99) від 27.01.99)
7. Кабінету Міністрів України:
визначити до 1 липня 1995 року перелік вищих навчальних закладів з підготовки і
перепідготовки фахівців державного управління та ринкової економіки;
затвердити до 1 липня 1995 року заходи щодо створення системи підвищення кваліфікації
кадрів у міністерствах та інших центральних органах державної виконавчої влади;
згідно зі статтею 25 Закону України «Про державну службу» (3723-12) вирішити питання
про віднесення до категорій державних службовців відповідних працівників Академії державного
управління та її філіалів;
вирішити у місячний строк питання фінансування, матеріально-технічного та інших видів
забезпечення Академії державного управління та її філіалів;
передбачати, починаючи з 1996 року, у програмах економічного і соціального розвитку та
Державному бюджеті України фінансування окремим рядком за індивідуальними нормативами
Академії державного управління та її філіалів;
привести рішення Уряду у відповідність з цим Указом.
8. Визнати таким, що втратив чинність, Указ Президента України від 4 березня 1992 року
№126 (126/92) «Про створення Інституту державного управління і самоврядування».
Президент України
Л.КУЧМА
м. Київ,
30 травня 1995 року №398/95
14

15. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 8 лютого 1997 р.
Київ
№167
Про затвердження Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення
кваліфікації державних службовців і Положення про єдиний порядок підготовки,
перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників державних підприємств,
установ і організацій
(Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ
№1071 (1071-98-п) від 13.07.1998
№619 (619-2002-п) від 16.05.2002
№468 (468-2004-п) від 14.04.2004
№234 (234-2005-п) від 01.04.2005
№711 (711-2007-п) від 12.05.2007
№1136 (1136-2008-п) від 27.12.2008
№564 (564-2010-п) від 07.07.2010)
Відповідно до Програми кадрового забезпечення державної служби та Програми роботи з
керівниками державних підприємств, установ і організацій, затверджених Указом Президента
України від 10 листопада 1995 р. №1035 (1035/95), та на виконання заходів правового і
організаційного забезпечення реалізації Програми діяльності Кабінету Міністрів України,
затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 1996 р. №1396 (1396-96п), Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
1. Затвердити Положення про єдиний порядок підготовки, перепідготовки та підвищення
кваліфікації керівників державних підприємств, установ і організацій (додається).
Органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам місцевого
самоврядування забезпечити проведення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації
державних службовців і керівників державних підприємств, установ і організацій відповідно до
вимог цього Положення.
(Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №564 (564-2010-п) від 07.07.2010)
2. Міністерству фінансів, Міністерству економіки під час формування проектів державної
програми економічного і соціального розвитку та державного бюджету щорічно передбачати
виділення окремим рядком коштів на проведення підготовки, перепідготовки та підвищення
кваліфікації державних службовців і керівників державних підприємств, установ і організацій за
індивідуальними нормативами.
(Дію пункту 3 зупинено згідно з Постановою КМ №234 (234-2005-п) від 01.04.2005) 3. Пункт 9
Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у загальнодержавній
власності, при найманні на роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19
березня 1993 р. №203 (203-93-п) (ЗП України, 1993 р., №6, ст.121), доповнити словами «включаючи
обов'язкове підвищення кваліфікації або перепідготовку протягом терміну дії контракту (але не рідше
одного разу на п'ять років)».
Перший віце-прем'єр-міністр України
Інд.49
В.ДУРДИНЕЦЬ
15

16. (Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації
державних службовців втратило чинність на підставі Постанови КМ №564 (564-2010-п) від
07.07.2010)
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 8 лютого 1997 р. №167
ПОЛОЖЕННЯ
про єдиний порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації
керівників державних підприємств, установ і організацій
1. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації керівників державних
підприємств, установ і організацій, а також осіб, зарахованих до кадрового резерву на посади
керівників (далі - керівники підприємств), має забезпечувати здобуття і поглиблення
управлінських, фінансово-економічних, соціальних, правових знань та організаторських навичок,
а також безперервне оновлення професійних знань і умінь, здобуття нової спеціальності або
кваліфікації на основі раніше здобутої освіти і досвіду практичної роботи.
Основною метою підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників
підприємств є належне кадрове забезпечення управління, підвищення ефективності діяльності
державних підприємств, установ, організацій і сприяння їх роботі в умовах ринкової економіки.
2. Це Положення поширюється також на голів правлінь акціонерних товариств,
контрольний пакет акцій яких належить державі, та осіб, включених до кадрового резерву на
посади голів правлінь акціонерних товариств.
3. Органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого
самоврядування формують кадровий резерв керівників підприємств у порядку, передбаченому
Положенням про формування кадрового резерву для державної служби, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 19 грудня 1994 р. №853 (853-94-п) (ЗП України, 1995 р., №2, ст.51).
До кадрового резерву зараховуються керівні працівники та спеціалісти підприємств,
органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які мають відповідну підготовку,
виявляють ініціативу, успішно виконують службові обов'язки.
4. Підготовка керівників підприємств - це навчання, спрямоване на отримання знань і
умінь, необхідних для здійснення ефективного управління відповідним підприємством,
установою, організацією.
Підготовка здійснюється протягом першого року роботи на посаді керівника підприємства
чи зарахування до кадрового резерву.
5. Перепідготовка керівників підприємств - це оволодіння новою спеціальністю (отримання
нового освітньо-кваліфікаційного рівня), необхідною для професійної діяльності на посаді
керівника підприємства.
6. Підвищення кваліфікації керівників підприємств - це навчання з метою оновлення та
вдосконалення знань і умінь, необхідних для здійснення ефективного управління підприємством
та вдосконалення його діяльності.
7. Керівники органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим,
органів місцевого самоврядування несуть персональну відповідальність за організацію і
проведення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників підприємств.
З метою організації підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників
підприємств органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи
місцевого самоврядування беруть участь у розробленні відповідних навчальних програм,
установлюють періодичність, форми і термін навчання.
8. Координацію роботи з питань підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації
керівників підприємств здійснюють у межах своєї компетенції Головдержслужба і Міжвідомча рада з
питань роботи з керівниками державних підприємств, установ та організацій, що діє відповідно до
постанови Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 р. №510 (510-96-п) «Про утворення
Міжвідомчої ради з питань роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій».
16

17. 9. Головдержслужба відповідно до покладених на неї завдань у сфері підготовки,
перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників підприємств здійснює такі повноваження:
забезпечує разом з відповідними органами виконавчої влади реалізацію державної політики
в роботі з керівниками підприємств;
розробляє разом із центральними та місцевими органами виконавчої влади і затверджує
галузеві та регіональні програми роботи з керівниками підприємств;
бере участь у формуванні державного замовлення на підготовку, перепідготовку та
підвищення кваліфікації керівників підприємств;
формує за поданням міністерств, інших центральних органів виконавчої влади перелік
навчальних закладів, на базі яких здійснюється підготовка, перепідготовка і підвищення
кваліфікації керівників підприємств;
здійснює разом з відповідними навчальними закладами навчально-методичне забезпечення
підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників підприємств;
разом з Міносвіти, іншими центральними органами виконавчої влади вивчає і аналізує
діяльність навчальних закладів, що здійснюють підготовку, перепідготовку та підвищення
кваліфікації керівників підприємств, контролює якість та результативність їх роботи, узагальнює
передовий досвід і сприяє його поширенню;
здійснює інші повноваження відповідно до законодавства та цього Положення.
10. Формування і розміщення державних замовлень на підготовку, перепідготовку та
підвищення кваліфікації керівників підприємств здійснюється відповідно до Порядку формування
та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх
виконанням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. №266
(266-96-п) (ЗП України, 1996 р., №8, ст.239).
11. Державними замовниками на підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації
керівників підприємств є Головдержслужба, інші органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, державні підприємства, установи і організації.
12. Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації керівників підприємств
здійснюються відповідно до галузевих та регіональних розрахунків потреб, але не рідше одного
разу на п'ять років та на першому році роботи чи зарахування до кадрового резерву, а також згідно
з контрактами з керівниками підприємств.
13. Відповідно до державної програми економічного і соціального розвитку та Державного
бюджету державні замовники виходячи із затверджених обсягів державних замовлень та
виділених на їх виконання коштів розміщують замовлення на підготовку, перепідготовку та
підвищення кваліфікації керівників підприємств і оформлюють державні контракти (контракти) з
акредитованими навчальними закладами.
14. Статистична звітність про виконання державних замовлень на підготовку,
перепідготовку та підвищення кваліфікації керівників підприємств подається відповідними
органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого
самоврядування двічі на рік станом на 15 січня та 15 липня у порядку, що визначається Мінстатом.
15. Контроль за виконанням державних замовлень на підготовку, перепідготовку і
підвищення кваліфікації керівників підприємств покладається на Мінекономіки та
Головдержслужбу.
16. Фінансування підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації здійснюється:
керівників бюджетних установ і організацій - за рахунок передбачених для цієї мети
бюджетних коштів;
керівників підприємств, а також інших установ і організацій - за рахунок коштів
підприємств, установ, організацій та інших надходжень, не заборонених законодавством.
17. Спірні питання між замовниками та навчальними закладами вирішуються у порядку,
визначеному законодавством.
18. Форми і методи організації навчального процесу з підготовки, перепідготовки та підвищення
кваліфікації керівників підприємств обираються відповідно до Положення про систему підготовки,
перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, затвердженого цією постановою.
17

18. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 16 грудня 2004 р.
Київ
№1681
Про центри перепідготовки та підвищення кваліфікації
працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування,
державних підприємств, установ і організацій
(Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №809 ( 809-2012-п) від 22.08.2012)
Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
1. Затвердити Положення про центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників
органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і
організацій, що додається.
2. Установити, що в областях, де діють регіональні інститути державного управління
Національної академії державного управління при Президентові України, функції центрів
перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів
місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій, визначені зазначеним
Положенням, покладаються на відповідні структурні підрозділи цих інститутів.
3. Визнати такими, що втратили чинність:
постанову Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1996 р. №224 (224-96-п) «Про центри
перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів
місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ та організацій» (ЗП
України, 1996 р., №7, ст. 223);
пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2001 р. №1688 (1688-2001-п)
«Про перейменування центрів підвищення кваліфікації державних службовців і керівників
державних підприємств, установ й організацій» (Офіційний вісник України, 2001 р., №51, ст.
2293).
4. Національному агентству з питань державної служби здійснювати координацію та
контроль за роботою центрів перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів
державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і
організацій.
(Пункт 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №809 (809-2012-п) від 22.08.2012)
5. Рекомендувати органам місцевого самоврядування сприяти забезпеченню діяльності
центрів перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів
місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій.
Виконуючий обов'язки Прем'єр-міністра України
Інд. 19
М.АЗАРОВ
18

19. ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 16 грудня 2004 р. №1681
ПОЛОЖЕННЯ
про центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади,
органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій
(У тексті Положення слово «Головдержслужба» в усіх відмінкахзамінено словом
«Нацдержслужба» у відповідному відмінку, аслово «МОН» - словом «МОНмолодьспортом»
згідно з ПостановоюКМ №809 ( 809-2012-п ) від 22.08.2012)
1. Центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади,
органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій (далі - центр) є
закладом післядипломної освіти.
2. Засновником центру є Рада міністрів Автономної Республіки Крим,обласна,Київська та
Севастопольська міська держадміністрація.
Співзасновником центру може бути обласна, Київська та Севастопольська міська рада.
3. Замовниками надання послуг у галузі післядипломної освіти є органи державної влади,
органи місцевого самоврядування, державні підприємства, установи і організації (далі підприємства).
4. Наглядовою радою центру є регіональна рада по роботі з кадрами.
5. Науково-методичну, інформаційну і консультаційну допомогу центру надає Національна
академія державного управління при Президентові України.
6. Центр діє на підставі статуту, який затверджується його засновником (засновниками) за
погодженням з Нацдержслужбою та МОНмолодьспортом.
7. Реорганізацію та ліквідацію центру проводить його засновник (засновники) за
погодженням з Нацдержслужбою.
Ліцензування освітньої діяльності центру та його акредитація здійснюються в
установленому законодавством порядку.
8. Центр є юридичною особою, має рахунки в установах Державного казначейства, печатку
із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Центр може мати власну символіку.
9. Основними завданнями центру є:
надання послуг з післядипломної освіти державним службовцям, посадовим особам
місцевого самоврядування і працівникам підприємств (далі - слухачі) відповідно до законодавства;
надання науково-методичної, інформаційної і консультаційної допомоги органам державної
влади та органам місцевого самоврядування.
10. Відповідно до основних завдань центр:
1) визначає зміст освіти з урахуванням потреб замовників відповідно до державних
стандартів в освітній галузі «Державне управління»;
2) визначає форми та засоби проведення навчального процесу;
3) затверджує навчальні програми післядипломної освіти за погодженням із замовниками,
МОНмолодьспортом та Нацдержслужбою;
4) розробляє та погоджує із засновником (засновниками) і Нацдержслужбою щорічні
плани-графіки підвищення кваліфікації;
5) залучає до проведення занять висококваліфікованих фахівців навчальних закладів, у
тому числі іноземних, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств;
6) співпрацює з навчальними закладами, у тому числі іноземними, в галузі післядипломної
освіти;
7) укладає з підприємствами, іншими юридичними та фізичними особами договори про
надання освітніх послуг;
8) надає освітні та інші платні послуги, передбачені законодавством;
9) провадить видавничу діяльність;
10) у межах своєї компетенції провадить наукову та методичну діяльність:
19

20. організовує науково-методичні і науково-практичні конференції, симпозіуми, інші заходи
за участю вітчизняних та іноземних фахівців, обмін викладачами;
організовує разоміз заінтересованими організаціями підготовку і опублікування наукових і
науково-методичних праць;
розробляє та запроваджує програми наукової діяльності, проводить дослідноекспериментальні роботи на замовлення органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, підприємств тощо;
11) бере участь у заходах в рамках міжнародного співробітництва;
12) взаємодіє з Центром адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу з
питань: { Абзац перший підпункту 12 пункту 10 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ
№809 ( 809-2012-п ) від 22.08.2012 }
удосконалення системи щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених
на них обов'язків і завдань та запровадження незалежного оцінювання кандидатів на посади
державних службовців під час добору, призначення та просування їх по службі;
організації підвищення кваліфікації та перепідготовки державних службовців;
організації проведення наукових досліджень і прикладних розробок у сфері державної
служби;
поширення інформаціїзпитань державної служби, адміністративної реформи та розвитку
інституцій у контексті європейської інтеграції, впровадження передового вітчизняного і
міжнародного досвіду;
13) взаємодіє з територіальними управліннями державної служби в Автономній Республіці
Крим, області, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні управління) за напрямами:
вивчення потреби місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування
у підвищенні кваліфікації та перепідготовці державних службовців, посадових осіб місцевого
самоврядування;
надання науково-методичної, інформаційної і консультаційної допомоги у галузі
післядипломної освіти;
ведення комп'ютерного кількісногооблікудержавних службовців, посадових осіб місцевого
самоврядування, які пройшли навчання у центрі;
проведення наукової та аналітичної роботи;
поширення досвіду роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування з
питань організації післядипломної освіти;
14) провадить іншу діяльність, що не суперечить законодавству.
11. Структура центру формується з урахуванням його функцій і затверджується
засновником (засновниками).
12. Центр може мати у своєму складі відділи, кафедри, лабораторії, інші навчальні,
методичні, видавничі та адміністративно-господарські підрозділи.
13. Керівництво центром здійснює директор, який призначається на посаду засновником
(засновниками) за погодженням з Нацдержслужбою на підставі результатів конкурсного відбору.
Директор центру, як правило, повинен мати науковий ступінь, вчене звання та досвід
роботи в органах державної влади, органах місцевого самоврядування.
Звільнення директора центру з посади проводиться засновником (засновниками) за
погодженням з Нацдержслужбою.
14. Директор центру:
організовує роботу центру, контролює навчальний процес і несе відповідальність за
результати діяльності центру;
видає у межах своїх повноважень накази;
розробляє та подає на затвердження засновнику (засновникам) кошторис і штатний розпис;
розпоряджається коштами в межах затвердженого кошторису;
забезпечує підготовку статистичної та іншої звітності;
приймає на роботу та звільняє з роботи працівників центру;
застосовує заходи морального та матеріального заохочення, притягає до дисциплінарної
відповідальності працівників центру;
20

21. затверджує положення про структурні підрозділи центру, посадові інструкції, правила
внутрішнього трудового розпорядку, регламент, забезпечує охорону праці працівників центру;
представляє центр в органах державної влади, інших установах та організаціях.
15. Директор центру є за посадою членом регіональної ради по роботі з кадрами.
16. Питання оплати праці, права та обов'язки працівників центру регулюються
законодавством, статутом, посадовими інструкціями, правилами внутрішнього трудового
розпорядку.
17. Робота центру організовується за планом, що затверджується засновником
(засновниками) за погодженням з територіальним управлінням.
18. Для розгляду напрямів розвитку освітньої та наукової діяльності центру, визначення
змісту, форм і методів надання освітніх послуг утворюється навчально-методична рада центру.
Положення про навчально-методичну раду центру затверджує його директор.
19. Організація навчального процесу здійснюється відповідно до вимог Законів України
«Про державну службу» ( 3723-12 ), «Про службу в органах місцевого самоврядування» ( 2493-14 )
і «Про вищу освіту» ( 2984-14 ).
Групи слухачів з числа державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування
формуються з урахуванням категорій їх посад та функціональних обов'язків, а з числа працівників
підприємств - за договорами з підприємствами з урахуванням галузей, у яких вони працюють, та
відповідно до планів-графіків підвищення кваліфікації, затверджених в установленому порядку, а
також за договорами з іншими юридичними та фізичними особами.
20. Навчання в центрі проводиться за денною, заочною та іншими формами, у тому числі
поєднаними, відповідно до навчальних програм, а також у формі стажування.
21. У центрі проводяться лекції, семінарські, практичні, аудиторні та виїзні заняття тощо.
22. Відповідно до навчальних програм державні службовці, посадові особи місцевого
самоврядування та працівники підприємств можуть проходити стажування в органах державної
влади та органах місцевого самоврядування, навчальних закладах, на підприємствах, у тому числі
за кордоном.
23. Для визначення рівня успішності слухачів центру за відповідними навчальними
програмами проводиться їх атестація.
24. Слухачі центру мають право:
брати участь у роботі симпозіумів, конференцій і науково-методичній діяльності;
вносити пропозиції щодо удосконалення навчального процесу.
25. Слухачі центру зобов'язані:
виконувати завдання, передбачені відповідними навчальними програмами;
дотримуватися вимог статуту центру та правил внутрішнього трудового розпорядку.
26. У період проходження навчання в центрі за державними службовцями згідно із
законодавством зберігається заробітна плата за основним місцем роботи.
Центр забезпечує державних службовців у період проходження навчання місцем для
проживання в готелі (гуртожитку).
Оплата проїзду державних службовців до місця проходження навчання та до місця роботи,
відшкодування витрат на проживання у готелі (гуртожитку) та на відрядження здійснюється
органами державної влади, що направляють їх на навчання.
27. Слухачам центру, які повністювиконали освітньо-професійну програму перепідготовки,
професійну програму підвищення кваліфікації або програму тематичного семінару та пройшли
атестацію, видається відповідний документ про освіту.
У разі невиконання вимог відповідних навчальних програм, а також грубого порушення
правил внутрішнього трудового розпорядку слухач відраховується з центру наказом директора з
видачею відповідної довідки.
28. Центрнадаєнауково-методичну, консультаційну, інформаційну допомогу державним
службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування і працівникам підприємств у їх
навчанні, а також під час стажування, у тому числі за кордоном.
29. Фінансуванняцентруздійснюється засновником (співзасновником).
Центр є неприбутковою організацією.
30. Додатковими джерелами фінансування центру можуть бути:
21