"Про гномика, який погано бачив"

1. Шановні батьки майбутніх школярів !
Ваші діти під час відвідування дитячого
садочку
залюбки насолоджувались «Пригодами в чарівній
школі»
Запрошую вас прочитати їм серію казок
про Феєчок і Гномиків, які їм так полюбились.
З повагою, практичний психолог ЗДО №238
Галина Олександрівна

2. «ПРИГОДИ
В ЧАРІВНІЙ
ШКОЛІ»

3. Казка
«Про гномика, який погано
бачив»
Казка №29

4. ...Якось Зелений
гномик помітив, що в
нього стали боліти і
сльозитись очі. Малюк
поскаржився своїм
батькам. Батьки
відвели його до
спеціального лікаря —
окуліста, який
прописав Зеленому
гномикові поносити
деякий час лікувальні
окуляри. Зелений
гномик дуже
засмутився: він
боявся, що
однокласники
сміятимуться з нього.

5. Ідучи до школи, гномик
не вдягнув окуляри.
Так само він зробив і
другого дня, і третього
також. А очі
продовжували боліти...

6. Батьки, помітивши, що
їхній синочок не носить
окулярів, прийшли до
школи, щоб розповісти
Мудрій феї про хворобу
Зеленого гномика та
порадитися з нею.
Мудра фея пересадила
Зеленого гномика за
першу парту і сказала:
— Любі друзі, в одного з
наших учнів трапилася
біда: він захворів, а
лікуватися соромиться.
Зелений після цих слів
потупив очі. Щоки його
почервоніли від сорому.
А феєчки та гномики
зашуміли: «Хто захворів?
На що захворів? Чому
соромиться лікуватися?»

7. Зелений гномик
тяжко зітхнув, вийняв
зі шкільного рюкзака
окуляри, одягнув їх,
замружився і
обернувся до класу,
думаючи: «Зараз усі
побачать і почнуть
сміятися та
дражнитися...»
Однокласники
побачили Зеленого в
окулярах і замовкли. І
тут Фіолетова феєчка
сказала:
—І в мене були
окуляри. Я їх трохи
поносила, очам стало
легше, і лікар сказав,
що тепер можна й без
них.

8. - Які гарні окуляри! Вони
тобі дуже личать, —
додала Червона феєчка.
—А мої тато й мама також
носять окуляри, бо в них
слабкий зір,
— розповів Синій гномик.
— Коли сонце дуже
світить, — додав
Червоний гном, — я і моя
сім’я носимо сонцезахисні
темні окуляри, щоб
зберегти очі.
А Бузкова феєчка
підійшла до Зеленого
гномика і сказала:
— Коли в когось болить
горло чи зуб, і хворий
надягає пов’язку на хворе
місце, ми з нього ніколи
не сміємося, а навпаки,
жаліємо та співчуваємо.
Чому ж ми мусимо
сміятися з того, хто
носить окуляри?

9. Зелений гномик
полегшено зітхнув і
усміхнувся. Він
побачив, що друзі не
лише з нього не
сміються, а й
співчувають йому.
Мудра фея попросила
всіх заспокоїтись і сісти
на свої місця. Коли всі
затихли, вчителька
усміхнулась і сказала:
— Я дуже рада, що ви в
мене такі чуйні та
розумні. На жаль, і діти,
і дорослі можуть
хворіти. Ці хвороби
заважають їм жити так
добре, як хотілося б, і
привертають увагу
інших людей. Ми маємо
співчувати та
допомагати таким
мешканцям нашої
країни.

10. Того, хто погано бачить,
перевести через дорогу;
тому, хто не може
самостійно ходити,
допомогти дістатися
дому. Я вірю, що ви
виростете мудрими та
співчутливими
гномиками і феєчками,
які не будуть самі та не
дозволять іншим
кривдити когось, хто має
проблеми зі здоров’ям.
Гномики та феєчки
притихли і замислились
над словами Мудрої феї.
Зелений гномик
зрозумів, що друзі не
почали ставитись до
нього інакше через
окуляри, і повеселішав.
А ще захотів допомагати
тим, у кого здоров’я
слабше, ніж у нього...

12. Запитання до дітей:
- Чому Зелений гномик соромився носити
окуляри?
- Як відреагували його однокласники на те, що
він одягнув окуляри?
- Чи згодні ви з порадами Мудрої феї?

13. Далі буде…