2. Право власності - це сукупність правових норм, які
регулюють відносини, пов’язані з володінням,
користуванням і розпорядженням власником
належнім йому майном на свій розсуд і у своїх
інтересах, усуненням усіх третіх осіб від
протиправного втручання у сферу його володіння
цим майном, а також обов’язки власника не
порушувати прав та інтересів інших осіб.
5. За чинною
Конституцією в
Україні
функціонують
такі форми
права власності:
приватна (ч. 2
ст. 41),
державна
комунальна (ч.
3 ст. 41)
Приватна
• Громадяни
• Юридичні особи
Державна
• Держава (реалізація права через
відповідні державні органи)
Комунальна
• Територіальні громади (реалізація
права через органи місцевого
самоврядування)
Суб’єкти:
6. За Цивільним кодексом України
поділяють на такі форми права
власності:
право власності Українського
народу (ст. 324)
право приватної власності (ст.
235)
право державної власності (ст.
236)
право комунальної власності (ст.
327);
За Господарським кодексом
України поділяють на такі
форми права власності:
приватна
колективна
комунальна
державна
змішана форма права
власності (заснована на базі
об'єднання майна різних форм
власності) (ст. 63)
7. СУБ’ЄКТИВНЕ
ПРАВО ВЛАСНОСТІ
Суб'єктивне право власності -
це також забезпечена законом
міра можливої поведінки
фізичної і юридичної особи
щодо володіння, користування
та розпорядження належним
особі майном; воно надає
власнику можливість на свій
розсуд використати своє майно
і свій інтелектуальний
потенціал для будь-якої
незабороненої законом
8. Характерні ознаки права
власності як
суб'єктивного права
Його зміст охоплює три
правомочності (володіння,
користування і розпорядження)
Суб'єктом права власності може
бути будь-який суб'єкт права
Об'єктом правовідносин власності
може бути будь-яка індивідуально-
визначена річ. Родові речі можуть
бути об'єктом права власності за
умови їхньої індивідуалізації
Своє право на річ власник здійснює
завжди своєю владою й у своєму
інтересі
9. Лише власник має право одночасно володіти, користуватися і
розпоряджатися своїм майном. Власник зобов'язаний не шкодити
навколишньому середовищу, не порушувати права та інтереси
громадян, юридичних осіб і держави, які охороняються законом. Він
несе тягар утримання належного йому майна і ризику випадкової
загибелі речі. У випадках і в порядку, встановлених законами,
діяльність власника може бути обмежена чи припинена, або
власника може бути зобов'язано допустити обмежене користування
його майном іншими особами.
10. Правовідносини власності
виникають, змінюються та
припиняються на підставі
визначених юридичних фактів.
Підстави набуття права власності
іменуються титулами власності.
Ст. 323 Цивільного кодексу
встановлено принципові засади
набуття права власності. Способи
набуття права власності поділяють
на:
первісні (виробництво/
переробка речі; знахідка; скарб)
похідні (набуття за угоди;
купівля-продаж; перехід за
давністю)
11.
12. Набуття права власності за набувальною давністю
здійснюється згідно з ст. 344 Цивільного кодексу. При
цьому підстав заволодіння річчю кодекс не визначає,
отже, річ може потрапити до власника як на підставі
договору, так і без такого (на відміну від ст. 330, якою
передбачається можливість набуття добросовісним
набувачем права власності на майно, що потрапило до
нього за договором).
13. Постановою Пленуму Верховного суду
України "Про судову практику у справах
за позовами про захист права приватної
власності" від 22 грудня 1995 р.
затверджені рекомендації для вирішення
у судовому порядку справ пов'язаних із
правом власності.
14. Підстави припинення права
власності:
відчуження власником свого
майна
відмова від права власності -
особа може відмовитися від свого
майна, заявивши про це
припинення права власності на
майно, яке не може належати цій
особі
знищення майна
викуп пам'яток історії та культури
(якщо власник не вживає заходів
щодо її збереження, не може
створити необхідні умови, суд
може постановити питання про її
викуп)
реквізиція