Літературно-молодіжний проект «На творчій хвилі Прикарпаття».

1. ЛІТЕРАТУРНО-МОЛОДІЖНИЙ
ПРОЕКТ
«НА ТВОРЧІЙ ХВИЛІ
ПРИКАРПАТТЯ»

2. 19.05.2019 2

3. 19.05.2019 3
Любов
Радість
Страждання
Гнів
Мужність Страх
Огида
Співчуття
Спокій

4. 19.05.2019 4
Гнів — бурхливий вияв злості, спрямований на ближнього;
злісний стан душі, почуття сильного обурення; стан нервового
збудження. Образа — це також внутрішній гнів, що виявляється у словах
та вчинках
Образа Лють

5. 19.05.2019 5
Я не люблю тебе, ненавиджу, беркуте!
За те, що в груді ти ховаєш серце люте,
За те, що кров ти п’єш, на низьких і слабих
З погордою глядиш, хоч сам живеш із них;
За те, що так тебе боїться слабша твар;
Ненавиджу тебе за теє, що ти цар!
І ось блищить мій кріс – ціль добра, вистріл певен,
І вбійчеє ядро під хмари понесе він.
І замість нести смерть згори на земне ложе
Ти сам спіткаєш смерть під хмарами, небоже.
І не як божий суд, але як труп бездушний
Ти впадеш, судові тих моїх куль послушний…
І. Франко «Беркут»

6. 19.05.2019 6
Пристрасть Захоплення
Почуття глибокої сердечної прихильності
до особи, прив'язаності або сильного інтересу до
когось чи чогось. Любов'ю називають внутрішній,
духовний потяг до чого-небудь; глибоку повагу,
шанобливе ставлення чи приязнь до людини

7. 19.05.2019 7
Вас так ніхто не любить. Я один.
Я вас люблю, як проклятий. До смерті.
Земля на небі, вечір, щастя, дим,
Роки і рік, сніги, водою стерті,
Вони мені одне лиш: ви і ви...
Димлять століття, води і народи...
Моя ви пам'ять степу-ковили,
Зорі небесний голос і свободи.
Дивіться, гляньте: мій - то голос ваш:
Як світиться він тепло на світанні...
Я вас люблю, як сіль свою Сиваш,
Як ліс у грудні свій листок останній
М. Вінграновський «Вас так ніхто не любить…»

8. 19.05.2019 8
Рівновага Мир
Спокій – це не байдужість. Спокій і байдужість - діаметрально
протилежні поняття. Байдужість – це відсутність почуттів, тоді як спокій є
вищою рівновагою всіх почуттів. Спокій – стан, заснований на гармонії
нашої істоти в цілому і окремих його частин між собою.

9. 19.05.2019 9
Німа безвладність просторів все ковтнула. І знов
нічого. Навіть сліди людини затерті й закриті: поле
сховало стежки й дороги . Воно лиш котить та й котить
зелені хвилі та й хлюпає ними аж в краї неба.
Над всім панує тільки ритмічний, стриманий
шум, спокійний, певний у собі, як живчик вічності. Як
крила тих вітряків, що чорніють над полем: байдужно і
безупинно роблять в повітрі круг, немов говорять: так
буде вічно… так буде вічно
М. Коцюбинський «Інтермеццо»

10. 19.05.2019 10
Боязнь Тривога
Страх – внутрішній стан, що обумовлений загрозою реального
або передбачуваного лиха. З точки зору психології вважається негативно
забарвленим емоційним процесом.

11. 19.05.2019 11
…Раптом, коли я піду, ріки затоплять
кімнату,
раптом птахи почнуть битися в стіни,
раптом дерева обступлять її й поведуть
на страту,
раптом сусіди почнуть рвати тіло її на
частини,
раптом, щойно я вийду, вона забуде про
мене,
раптом забуде все, що говорила до
цього,
раптом серце її, золоте й шалене,
буде битись тепер для когось чужого…
Сергій Жадан «Перші дні листопада»

12. 19.05.2019 12
Жалість Милосердя
Співчуття – це почуття жалю, викликане чиїм-небудь
нещастям, горем...
Чуйне ставлення до чиїхось переживань.

13. 19.05.2019 13
І чим же, чим ви будете карати
моє смутне, зацьковане дитя?
Чи ж вигадає суд і магістрати
страшнішу кару, ніж таке життя?!
Ви грамотні. Ви знаєте латину.
За крок до смерті, перед вічним сном,
одного прόшу: у мою дитину
не кидайте словами, як багном!
Притихли люди, знітилися свідки,
сльозина блисла у якоїсь тітки…
Ліна Костенко «Маруся Чурай»

14. 19.05.2019 14
Відраза Неприязнь
Відра́за, або оги́да, — одна з емоцій та чуттєвих реакцій людини.
І мова не завжди йде про їжу чи про якісь неприємні картини
дійсності. Таке почуття можна відчувати і до людей, до тварин, до
абстрактних понять: розмови, манер поведінки.

15. 19.05.2019 15
Обличчя Начка було чорне, мов земля;
на правій скроні виднівся невеликий отвір,
наповнений чорною, застиглою кров‘ю,
суцільне пасмо якої тяглося вздовж обличчя,
засохло на сурдуті й дійшло аж до підлоги, де
утворило невеличку темну калюжу. Хоча рот
був міцно стуленим, однак губи посиніли й
сильно вже спухли. Трупний запах повільно
починав заповнювати кімнатку.
Іван Франко «Лель і Полель»

16. 19.05.2019 16
Веселість Утіха
Радість – це одна з головних позитивних емоцій людини,
внутрішнє почуття задоволення і щастя. Радість є позитивною
внутрішньою мотивацією особистостей.

17. 19.05.2019 17
Гаї шумлять — я слухаю.
Хмарки біжать — милуюся.
Милуюся-дивуюся,
чого душі моїй так весело.
Гей, дзвін гуде — із далеку.
Думки пряде — над нивами.
Над нивами-приливами,
купаючи мене,мов ластівку.
Я йду, іду — зворушений.
Когось все жду — співаючи.
Співаючи-кохаючи
під тихий шепіт трав голублячий.
Щось мріє гай — над річкою.
Ген неба край — як золото.
Мов золото-поколото,
горить-тремтить ріка, як музика.
Павло Тичина «Гаї шумлять»

18. 19.05.2019 18
Сміливість Відвага
Мужність – одна з чеснот, що виявляє моральну силу при
подоланні страху. Мужність часто виступає як здатність переносити
страждання, враховуючи фізичний біль.

19. 19.05.2019 19
Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що вам, богове, низько не клонюся
в передчутті недовідомих верств.
Що жив-любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям,
як син, тобі доземно поклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі,
і чесними сльозами обіллюсь.
Так хочеться пожити хоч годинку,
коли моя розів’ється біда.
Хай прийдуть в гості Леся Українка,
Франко, Шевченко і Сковорода.
Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі,
уже не ремствуй, позирай у глиб,
у суще, що розпукнеться в грядуще
і ружею заквітне коло шиб.
Василь Стус «Як добре те…»

20. 19.05.2019 20
Муки Тортури
Страждання — сукупність вкрай неприємних, обтяжливих або
болісних відчуттів живої істоти, при яких вона відчуває фізичний і/або
емоційний дискомфорт, біль, стрес, нестерпні муки.

21. 19.05.2019 21
…Там, у жінчиній спальні, вмирає моя
дитина. Я ходжу по свому кабінету, ходжу вже
третю безсонну ніч, чуткий, як настроєна арфа,
що гучить струнами од кожного руху повітря
[…] За чорними вікнами лежить світ,
затоплений ніччю, a моя хата здається мені
каютою корабля, що пливе десь у невідомому
чорному морі разом зо мною, з моєю тугою і з
моїм жахом. Мені дивно, що я усе помічаю, хоч
горе забрало мене цілком, полонило…
Михайло Коцюбинський «Цвіт яблуні»

22. Бажаємо творчого та
натхненного настрою