1. Дорогобицький замок
Нині велике видовжене вздовж
дороги село, а колись місто, Доро-
гобуж має дуже старовинне мину-
ле, коріння якого виходить аж з
1084р., саме до цього року відно-
ситься згадка в литописі. В ХІ-
ХІІст Дорогобуж був столицею
удільного Дорогобузбкого князів-
ства. Князював в ньому онук Яро-
слава Мудрого - Давид Ігорович,
щол і було записано в литописі:
"В се же лето...Всеволод же посла
по Давида и приведе его к себе і
вдасть ему Дорогобуж"
В 1230р Дорогобуж входить до
складу Луцького князівства, з
1371р це власність роду князів
Острозьких. Тоді Острозький за-
сновує тут на місці старого монас-
тиря новий. Потім від Острозьких
Дорогобуж переходить до Заслав-
ських, потім перебувало в руках
Сангушків, Конєцпольських, Ва-
левських, Завішів, Джодків, Рако-
вичів.
Ага? Здивувалися? Як вам цей кра-
сень? Потужний правда?
А тепер що? А тепер нічого лише
городище
От місце де був замок одразу вгаду-
ється, якщо дивитися з пагорбу Успен-
ської церкви. Проглядаються давні ва-
ли. Від замку лишилася кругла вежа з
міцними контрфорсами та готичними
вікнами, яка ще на початок минулого
століття існувала, як стверджує Мечи-
слав Орлович у своєму "Путівнику по
Волині" (1929р). Навіть зараз можна
оцінити наскільки було вдале розта-
шування замку. Дуже шкода , що час,
люди та обставини не донесли до нас
цю споруду, рівно як і "новий двір".
Думаю, що навіть і підземель вже не
зберіглося. В двох километрах над Го-
ринем в місцевості Рясникі був і палац
Лазневських с парком в 12 десятин.
Про замок в Дорогобужі скупі відомо-
сті можна знайти лише в Мечислава
Орловича. Можливо я погано шукала,
але, наприклад, Рапопорт у "Военное
зодчество Западноукраинских земель
XIV" пише тільки про городище. Ци-
тую: "план городища складної непра-
вильної форми. Східна частина - дав-
ньоруський дитинець розміром
70х100, захищене валом.
2. З одного боку в Дорогобуж діста-
тися дуже просто, навіть занадто
просто, а з іншого... Тож розка-
зую: через Дорогобуж проходять
всі маршрутки та автобуси які ру-
хають по трасі Рівно-Київ. Тож
просто кажете- зупиніть на зупин-
ці. А з іншого ви поглиблюєтесь в
село і йдете декілька кілометрів,
потім ви побачив купол церкви лі-
воруч звертаєте до неї і знову йде-
те і йдете. ТОж якщо ви йдете пі-
шки раджу налаштуватися на дов-
гу путь. А якщо на машині то все
просто і зручно
Вважається що у XVIст засновни-
ком монастиря був К.-В. К. Ост-
розький. З 1644р по 1834 храм був
василіянським. В цей період до
храму було прибудовано два кор-
пуси келій. Зрозуміло , що в
1834р монастир стає православ-
ним. На кінець цього ж століття
келії були розібрані. А ще через
півстоліття у 40-х роках до храму
прибудували деревяну дзвіницю.
На мій погляд цедодало певної
унікальності будівлі - якесь несу-
місне виявилося на реалію ціка-
вим і привабливим. Лише дуже
шкода, що під час прибудови три-
ярусної дзвіниці знищили бароко-
ве оздоблення храму, хоча залиш-
ки помітні між другим та третім
ярусом дзвіниці.
Храм за розмірами не можна вва-
жати великим - 20,5 на 12м, але
однонавова буділя укріплена поза-
ду моцними контрфорсами, все це
надає масивності та якогось від-
чуття середньовічності, навіть не-
зважаючи на колір :)
