Тема 6.1: Неокласичні теорії міжнародної торгівлі
1. Теорія співвідношення факторів
виробництва (теорія Хекшера-Оліна).
2. Теорія Т.Рибчинского.
Теорія співвідношення факторів виробництва (теорія
Хекшера-Оліна)
Опис моделі (припущення):
 2-факторна модель: для виробництва товарів
використовуються 2 фактори виробництва – праця і
капітал;
 2 країни виготовляють по 2 товари, один з яких
трудомісткий, інший – капіталомісткий;
 фактори використовуються повністю, обсяг факторів
обмежений;
 існують розбіжності в забезпеченості країн факторами
виробництва;
 повна мобільність факторів в межах країни і
немобільність між країнами;
 досконалість конкуренції, свобода торгівлі;
 транспортні витрати ігноруються;
 в обох країнах використовується однакова
технологія.
Специфічні поняття теорії Хекшера-
Оліна:
- капіталонасиченість або трудонасиченість
країни;
- капіталомісткість або трудомісткість товару.
Наприклад, Країна А є відносно більш
трудонасиченою, ніж країна В, якщо
співвідношення наявної в цій країні робочої
сили і наявного капіталу є більшим, ніж в іншій
країні:
де LА
і LВ
- забезпеченість робочою силою
відповідно країни А і країни В;
КА
і КВ
- забезпеченість капіталом відповідно
країни А і країни В.
Товар 1 є відносно більш трудомістким, ніж
товар 2, якщо співвідношення витрат робочої сили
і капіталу на виробництво одиниці цього товару є
більшим, ніж аналогічне співвідношення для
товару 2:
де L1 і L2 - витрати робочої сили на виробництво
одиниці відповідно товару 1 і товару 2;
К1 і К2 - витрати капіталу на виробництво одиниці
відповідно товару 1 і товару 2.
У нашому прикладі, оскільки Країна А є відносно
більш забезпеченою робочою силою порівняно з
капіталом, то ціна робочої сили в цій країні є меншою,
ніж в Країні В (де відносно більше капіталу), таким
чином, виробництво трудомісткого товару 1 в країні
А з використанням більш дешевої робочої сили дає цій
країні порівняльну перевагу в його виробництві
порівняно з Країною В. І навпаки, виробництво відносно
більш капіталомісткого товару 2 у країні В, яка
відносно більш забезпечена капіталом, буде дешевшим,
що дає цій країні порівняльну перевагу у виробництві
товару 2.
Іншими словами,
У країні А відносно більше робочої сили, ніж капіталу →
коштує ця робоча сила менше, ніж капітал → вартість
трудомісткого товару 1 (на його виробництво
витрачається більше робочої сили, ніж капіталу) в цій
країні менше, ніж вартість капіталомісткого товару →
порівняльна перевага в його виробництві перед
країною В.
У країні В, навпаки, відносно більше капіталу → він
коштує менше робочої сили → вартість
капіталомісткого товару 2 в цій країні менше →
порівняльна перевага в його виробництві перед
країною А.
Сутність теорії: країна має експортувати ті
товари, для виробництва яких має відносно
надлишковий фактор виробництва, а імпортувати ті
товари, у виробництві яких відчуває відносну нестачу
факторів виробництва.
У нашому прикладі, країна А як відносно більш
трудонасичена країна повинна більше виробляти і
експортувати відносно більш трудомісткий товар
1, а імпортувати - капіталомісткий товар 2. Відповідно,
країна В має більше виробляти і експортувати
відносно більш капіталомісткий товар 2, тому
що капітал - надлишковий фактор в цій країні, а
імпортувати - трудомісткий товар 1.
Досягнення теорії Хекшера-Оліна: як і
класичні теорії, дана теорія - це теорія
порівняльних переваг (на основі цих переваг і
здійснюється торгівля між країнами), але Хекшер
і Олін пояснили причину виникнення
порівняльних переваг - у кожної країни
порівняльна перевага виникає з різниці в
забезпеченості країн факторами виробництва.
Недоліки теорії: Деякі зроблені припущення
не відповідають сучасній практиці.
Парадокс Леонтьєва
У 1953 р. американський економіст російського
походження В. Леонтьєв опублікував результати
дослідження, в якому спробував перевірити теорію
Хекшера-Оліна і виявив, що практика міжнародної
торгівлі не підтверджує висновки цієї теорії.
Після ІІ світової війни США вважалися однією з
найбагатших і капіталонасичених країн і відповідно до
теорії Хекшера-Оліна повинні були більше експортувати
капіталомісткої продукції, а перевірка Леонтьєва (за
даними 1947 та 1951 рр.) виявила, що капіталомісткість
американського експорту відповідно на 30% та 6%
менше капіталомісткості американського імпорту.
Інші дослідники тестували також теорію Х.-О. для
відносно трудонасичених країн – результати також
суперечили цій теорії.
Парадокс Леонтьєва: капіталонасичені країни
більше експортують трудомісткої продукції, а
трудонасичені – капіталомісткої.
Однак згодом дослідження довели певну хибність
результатів Леонтьєва і справедливість теорії Хекшера-
Оліна. Проте, дана теорія втратила свою
універсальність і є випадки сучасної міжнародної
торгівлі, які не можуть бути пояснені даною теорією.
2. Теорія Т. Рибчинського
Англійський економіст польського походження, пізніше головний економіст
англійської компанії «Lasard Bros.» Т.Рибчинський ще у 1955 р. звернув
увагу на те, що швидкий розвиток однієї галузі промисловості часто
негативно впливає на інші, і довів, що існує прямий зв’язок між зростанням
факторів виробництва в одній галузі і застоєм або навіть падінням
виробництва в інших.
Вихідні положення:
 країна виробляє 2 товари за допомогою 2 факторів виробництва; товар 1
відносно більш трудомісткий, а товар 2 – відносно більш
капіталомісткий;
 досконала конкуренція на ринках обох товарів та обох факторів;
 пропозиція факторів виробництва є постійною;
 фактори є мобільними в межах країни і немобільними між країнами;
 ціна товарів є незмінною, це короткострокова модель (важливе
припущення, зроблене Рибчинським).
Теорема Рибчинського: зростаюча пропозиція одного з факторів
виробництва веде до непропорційно більшого процентного зростання
виробництва і доходів в тій галузі, в якій цей фактор використовується
відносно більш інтенсивно, і до скорочення виробництва і доходів в
галузі, де цей фактор використовується відносно менш інтенсивно.
Вектор О1 показує найбільш ефективну технологію
(кількість праці, що припадає на одиницю капіталу)
виробництва товару 1, оскільки він є більш
трудомістким, то розташований ближче до
горизонтальної вісі, а вектор О2 показує найбільш
ефективну технологію виробництва капіталомісткого
товару 2 і розташований ближче до вертикальної вісі.
т. G показує забезпеченість країни в цілому факторами
«праця» і «капітал», тобто ОJ – запас праці в країні, а JG
– капіталу. Такою кількістю праці і капіталу товар 1
виробляється в обсязі F, а товар 2 – в обсязі E.
Нехай, розмір капіталу в цій країні зросте на GG’, при
цьому запас іншого фактору виробництва (праці) та ціни
на товари 1 та товар 2 залишилися незміними.
Якщо побудувати нову паралелограму від т. G’, що показує зміну
рівня забезпеченості капіталом, то бачимо із зростанням
забезпеченості капіталом виробництво трудомісткого товару 1
переміститься в т. F’ (зменшиться), а виробництво капіталомісткого
товару 2 в т. Е’ (збільшиться). ЕЕ’ – приріст виробництва товару 2 в
результаті зростання розмірів капіталу, а FF’ – розмір скорочення
виробництва трудомісткого товару 1.
Отже, збільшення забезпеченості одним з факторів виробництва (у
нашому прикладі капіталу) веде до зростання виробництва того
товару, для виготовлення якого він використовується відносно
більш інтенсивно (капіталомісткого товару 2), і скороченню
виробництва товару, для виготовлення якого він використовується
менш інтенсивно.
Неважко також помітити, що ЕЕ’/ОЕ GG’/JG. Це означає, що
відносно невелике зростання розміру капіталу призвело до
пропорційно більшого зростання виробництва капіталоємного товару.
Наслідки теореми Рибчинського: розширення виробництва на
експорт за допомогою відносно надлишкового фактору приведе до
скорочення виробництва в інших галузях, для яких даний фактор
не є відносно надлишковим. В цих галузях зросте потреба в
імпортних товарах. Навпаки, розширення пропозиції відносно
недостатнього фактору приведе до зростання виробництва в
імпортозаміщуючих галузях і скоротить потребу в імпорті.
Отже, активне розширення виробництва та експорту в одних
галузях неминуче веде до застою або навіть падіння виробництва і
необхідності імпорту в інших галузях. В окремих випадках таке
падіння може бути руйнівним, тобто перевищувати вигоди від
розширення виробництва і зростання експорту, і навіть вести до
деіндустріалізації.
На сем. – що таке «голландська хвороба» та її наслідки.

РРОРВІОЛФРВОЛФРІВЛОРФОЛІВРФОЛІВРВФРІЛВР.pptx

  • 1.
    Тема 6.1: Неокласичнітеорії міжнародної торгівлі 1. Теорія співвідношення факторів виробництва (теорія Хекшера-Оліна). 2. Теорія Т.Рибчинского.
  • 2.
    Теорія співвідношення факторіввиробництва (теорія Хекшера-Оліна) Опис моделі (припущення):  2-факторна модель: для виробництва товарів використовуються 2 фактори виробництва – праця і капітал;  2 країни виготовляють по 2 товари, один з яких трудомісткий, інший – капіталомісткий;  фактори використовуються повністю, обсяг факторів обмежений;  існують розбіжності в забезпеченості країн факторами виробництва;  повна мобільність факторів в межах країни і немобільність між країнами;
  • 3.
     досконалість конкуренції,свобода торгівлі;  транспортні витрати ігноруються;  в обох країнах використовується однакова технологія. Специфічні поняття теорії Хекшера- Оліна: - капіталонасиченість або трудонасиченість країни; - капіталомісткість або трудомісткість товару.
  • 4.
    Наприклад, Країна Ає відносно більш трудонасиченою, ніж країна В, якщо співвідношення наявної в цій країні робочої сили і наявного капіталу є більшим, ніж в іншій країні: де LА і LВ - забезпеченість робочою силою відповідно країни А і країни В; КА і КВ - забезпеченість капіталом відповідно країни А і країни В.
  • 5.
    Товар 1 євідносно більш трудомістким, ніж товар 2, якщо співвідношення витрат робочої сили і капіталу на виробництво одиниці цього товару є більшим, ніж аналогічне співвідношення для товару 2: де L1 і L2 - витрати робочої сили на виробництво одиниці відповідно товару 1 і товару 2; К1 і К2 - витрати капіталу на виробництво одиниці відповідно товару 1 і товару 2.
  • 6.
    У нашому прикладі,оскільки Країна А є відносно більш забезпеченою робочою силою порівняно з капіталом, то ціна робочої сили в цій країні є меншою, ніж в Країні В (де відносно більше капіталу), таким чином, виробництво трудомісткого товару 1 в країні А з використанням більш дешевої робочої сили дає цій країні порівняльну перевагу в його виробництві порівняно з Країною В. І навпаки, виробництво відносно більш капіталомісткого товару 2 у країні В, яка відносно більш забезпечена капіталом, буде дешевшим, що дає цій країні порівняльну перевагу у виробництві товару 2.
  • 7.
    Іншими словами, У країніА відносно більше робочої сили, ніж капіталу → коштує ця робоча сила менше, ніж капітал → вартість трудомісткого товару 1 (на його виробництво витрачається більше робочої сили, ніж капіталу) в цій країні менше, ніж вартість капіталомісткого товару → порівняльна перевага в його виробництві перед країною В. У країні В, навпаки, відносно більше капіталу → він коштує менше робочої сили → вартість капіталомісткого товару 2 в цій країні менше → порівняльна перевага в його виробництві перед країною А.
  • 8.
    Сутність теорії: країнамає експортувати ті товари, для виробництва яких має відносно надлишковий фактор виробництва, а імпортувати ті товари, у виробництві яких відчуває відносну нестачу факторів виробництва. У нашому прикладі, країна А як відносно більш трудонасичена країна повинна більше виробляти і експортувати відносно більш трудомісткий товар 1, а імпортувати - капіталомісткий товар 2. Відповідно, країна В має більше виробляти і експортувати відносно більш капіталомісткий товар 2, тому що капітал - надлишковий фактор в цій країні, а імпортувати - трудомісткий товар 1.
  • 9.
    Досягнення теорії Хекшера-Оліна:як і класичні теорії, дана теорія - це теорія порівняльних переваг (на основі цих переваг і здійснюється торгівля між країнами), але Хекшер і Олін пояснили причину виникнення порівняльних переваг - у кожної країни порівняльна перевага виникає з різниці в забезпеченості країн факторами виробництва. Недоліки теорії: Деякі зроблені припущення не відповідають сучасній практиці.
  • 10.
    Парадокс Леонтьєва У 1953р. американський економіст російського походження В. Леонтьєв опублікував результати дослідження, в якому спробував перевірити теорію Хекшера-Оліна і виявив, що практика міжнародної торгівлі не підтверджує висновки цієї теорії. Після ІІ світової війни США вважалися однією з найбагатших і капіталонасичених країн і відповідно до теорії Хекшера-Оліна повинні були більше експортувати капіталомісткої продукції, а перевірка Леонтьєва (за даними 1947 та 1951 рр.) виявила, що капіталомісткість американського експорту відповідно на 30% та 6% менше капіталомісткості американського імпорту.
  • 11.
    Інші дослідники тестувалитакож теорію Х.-О. для відносно трудонасичених країн – результати також суперечили цій теорії. Парадокс Леонтьєва: капіталонасичені країни більше експортують трудомісткої продукції, а трудонасичені – капіталомісткої. Однак згодом дослідження довели певну хибність результатів Леонтьєва і справедливість теорії Хекшера- Оліна. Проте, дана теорія втратила свою універсальність і є випадки сучасної міжнародної торгівлі, які не можуть бути пояснені даною теорією.
  • 12.
    2. Теорія Т.Рибчинського Англійський економіст польського походження, пізніше головний економіст англійської компанії «Lasard Bros.» Т.Рибчинський ще у 1955 р. звернув увагу на те, що швидкий розвиток однієї галузі промисловості часто негативно впливає на інші, і довів, що існує прямий зв’язок між зростанням факторів виробництва в одній галузі і застоєм або навіть падінням виробництва в інших. Вихідні положення:  країна виробляє 2 товари за допомогою 2 факторів виробництва; товар 1 відносно більш трудомісткий, а товар 2 – відносно більш капіталомісткий;  досконала конкуренція на ринках обох товарів та обох факторів;  пропозиція факторів виробництва є постійною;  фактори є мобільними в межах країни і немобільними між країнами;  ціна товарів є незмінною, це короткострокова модель (важливе припущення, зроблене Рибчинським).
  • 13.
    Теорема Рибчинського: зростаючапропозиція одного з факторів виробництва веде до непропорційно більшого процентного зростання виробництва і доходів в тій галузі, в якій цей фактор використовується відносно більш інтенсивно, і до скорочення виробництва і доходів в галузі, де цей фактор використовується відносно менш інтенсивно.
  • 14.
    Вектор О1 показуєнайбільш ефективну технологію (кількість праці, що припадає на одиницю капіталу) виробництва товару 1, оскільки він є більш трудомістким, то розташований ближче до горизонтальної вісі, а вектор О2 показує найбільш ефективну технологію виробництва капіталомісткого товару 2 і розташований ближче до вертикальної вісі. т. G показує забезпеченість країни в цілому факторами «праця» і «капітал», тобто ОJ – запас праці в країні, а JG – капіталу. Такою кількістю праці і капіталу товар 1 виробляється в обсязі F, а товар 2 – в обсязі E. Нехай, розмір капіталу в цій країні зросте на GG’, при цьому запас іншого фактору виробництва (праці) та ціни на товари 1 та товар 2 залишилися незміними.
  • 15.
    Якщо побудувати новупаралелограму від т. G’, що показує зміну рівня забезпеченості капіталом, то бачимо із зростанням забезпеченості капіталом виробництво трудомісткого товару 1 переміститься в т. F’ (зменшиться), а виробництво капіталомісткого товару 2 в т. Е’ (збільшиться). ЕЕ’ – приріст виробництва товару 2 в результаті зростання розмірів капіталу, а FF’ – розмір скорочення виробництва трудомісткого товару 1. Отже, збільшення забезпеченості одним з факторів виробництва (у нашому прикладі капіталу) веде до зростання виробництва того товару, для виготовлення якого він використовується відносно більш інтенсивно (капіталомісткого товару 2), і скороченню виробництва товару, для виготовлення якого він використовується менш інтенсивно. Неважко також помітити, що ЕЕ’/ОЕ GG’/JG. Це означає, що відносно невелике зростання розміру капіталу призвело до пропорційно більшого зростання виробництва капіталоємного товару.
  • 16.
    Наслідки теореми Рибчинського:розширення виробництва на експорт за допомогою відносно надлишкового фактору приведе до скорочення виробництва в інших галузях, для яких даний фактор не є відносно надлишковим. В цих галузях зросте потреба в імпортних товарах. Навпаки, розширення пропозиції відносно недостатнього фактору приведе до зростання виробництва в імпортозаміщуючих галузях і скоротить потребу в імпорті. Отже, активне розширення виробництва та експорту в одних галузях неминуче веде до застою або навіть падіння виробництва і необхідності імпорту в інших галузях. В окремих випадках таке падіння може бути руйнівним, тобто перевищувати вигоди від розширення виробництва і зростання експорту, і навіть вести до деіндустріалізації. На сем. – що таке «голландська хвороба» та її наслідки.