1. Лекція №6
ПРИНЦИПИ КОМПОНУВАННЯ ВОДООЧИСНИХ КОМПЛЕКСІВ
На етапі проектування станцій водопідготовки поряд з вибором методу
обробки води, складу й типів окремих споруд і устаткування необхідно вибирати
найбільш доцільне рішення взаємного розташування всіх елементів станції на
генеральному плані (рис. 1).
Вирішальне значення при виборі раціонального розміщення технологічних
споруд на майданчику має їхнє пристосування до рельєфу місцевості. Споруди з
високими позначками фундаменту розташовують в підвищених місцях, з малими
– у знижених. Це дозволяє скоротити об'єм земляних робіт.
Компонування очисних споруд повинне забезпечувати можливість
подальшого їх розширення, що особливо важливо для великих міських і
промислових водопроводів. Повинні бути залишені вільні площі від наземних
будівель і підземних комунікацій для будівництва другої черги.
Однією з основних вимог, пропонованих до водоочисних станцій, є
безперебійність у роботі. На рис. 1. штриховою лінією показане розташування
обвідної лінії, що дозволяє відключити весь комплекс очисних споруд і при
необхідності подавати воду через резервуар чистої води у всмоктувальні лінії
насосної станції другого підйому. Якщо продуктивність станції більше 100000
м3
/добу, то обвідні комунікації можна не влаштовувати.
Взаємне розташування окремих споруд станції повинне забезпечувати
мінімальну довжину трубопроводів між ними, доріг і пішохідних доріжок, але при
умові збереження зручності експлуатації і проведення ремонтних робіт.
При проектуванні водоочисних станцій всі технологічні споруди і
допоміжні приміщення бажано розташовувати в одному будинку. Це значно
зменшує будівельно-монтажну вартість станції і спрощує її експлуатацію.
Територія водоочисної станції є зоною санітарної охорони, повинна бути
огороджена, мати сторожову охорону і, відповідно, прохідну, мати освітлення за
периметром і по всій території, мати під'їзні шляхи до всіх споруд і будівель,
2. озеленена. Зона санітарної охорони водоочисної станції складається з першого
пояса й смуги. Розміри першого пояса збігаються із огорожею, яка знаходиться на
Рис. 1. Схема компонування очисних споруд
1 - реагентне господарство; 2- насосна станція першого підйому; 3- хлораторна; 4-
змішувачі; 5- камери пластівцеутворення; 6- відстійники; 7- фільтри; 8- резервуар
чистої води; 9- насосна станція другого підйому.
відстані 30м від резервуарів чистої води, фільтрів, контактних прояснювачів та
15м від стін решти споруд і стовбура водонапірної башти. Санітарно-захисна
смуга охоплює перший пояс і повинна мати ширину не менше 100м. При
розташуванні водоочисних споруд на території промпідприємств розміри зони
санітарної охорони можуть бути зменшені за узгодженістю з місцевими органами
санітарної епідеміологічної служби.
3. У межах першої зони санітарної охорони (ЗСО) розміщують всі допоміжні
приміщення, що регламентуються СНіПом, а також насосні станції першого і
другого підйомів, резервуари, котельню, майстерні, склади, знижувальну
трансформаторну підстанцію, прохідну. Не допускається розташовувати на
території ЗСО строгого режимові приміщення, які не мають безпосереднього
відношення до експлуатації (наприклад, приміщення охорони, гараж і т.д.). Склад
і площу допоміжних приміщень призначають залежно від їх продуктивності.
При проектуванні самопливних очисних споруд для здешевлення
будівництва необхідно максимально використовувати рельєф місцевості. Для
цього складають висотну схему споруд, на якій установлюється положення
(позначка) рівнів води в кожній споруді відповідно до обраної технологічної
схеми. Складання висотної схеми починають з найбільш низько розташованої
споруди – резервуару чистої води (РЧВ). Позначку найвищого рівня води в ньому
приймають, виходячи з будівельних і санітарних міркувань з урахуванням
рельєфу місцевості (звичайно на 0,15—0,50 м вище позначки землі). Потім,
задаючи втрати напоїв в трубопроводах, фасонних частинах і сполучних каналах,
знаходять необхідні позначки рівнів води в окремих спорудах. У результаті цих
розрахунків знаходять позначки кожного елементу очисних споруд. Їх приймають
як задані в наступних розрахунках. У напірних системах, використовуваних для
обробки невеликих кількостей води, взаємне висотне розташування окремих
споруд не відіграє особливої ролі. Втрати напору в таких установках складаються
із суми втрат напору в окремих спорудах і з'єднуючих трубопроводах, а також з
додаткової втрати напору на фільтрах при повному їх забрудненні.
