В даному випуску журналу розміщені тези до Шостої національної науково-практичної конференції з моніторингу і оцінки, яка відбулася 7-9 грудня 2015 року

1. ПРОФІЛАКТИЧНА
МЕДИЦИНА
Заснований у 1922 році
Поновлений у 2007 році
Київ • 2015
ЗМІСТ
ДЕРЖАВНА УСТАНОВА “ІНСТИТУТ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ
ІМЕНІ Л.В. ГРОМАШЕВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ”
НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЖУРНАЛ
Видається щоквартально
Свідоцтво про державну реєстрацію КВ №13720–2694 ПР від 05.03.2008 р.
№ 3–4 (25)/2015 (ДОДАТОК)
ЕПІДЕМІОЛОГІЯ • МІКРОБІОЛОГІЯ • ВІРУСОЛОГІЯ
ПАРАЗИТОЛОГІЯ • ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ
МАТЕРІАЛИ КОНФЕРЕНЦІЇ
Вступне слово................................................................................................................. 5
Аваліані Н., Яременко О., Марциновська В., Кузін І., Житкова Ю., Нізова Н.
Аналіз маршруту і тенденції випадіння ВІЛ-позитивного пацієнта
з системи охорони здоров’я в Україні........................................................................... 6
Алексєєва А.І.
Динаміка виявлення ВІЛ-інфікованих осіб на пізніх стадіях хвороби
в Україні за період 2005–2014 роки .............................................................................. 7
Баворовська О.Я., Пушкарьова О.В., Пехтерева Г.В.
Оцінка епідеміологічної ефективності вакцинації дітей проти грипу
у Львівській області в епідсезон 2013–2014 років ....................................................... 9
Білак-Лук’янчук В.Й., Брич В.В., Гудюк Н.А.
Аналіз якості системи індикаторів програмного моніторингу ................................... 10
Брич В.В., Білак-Лук’янчук В.Й., Гудюк Н.А.
Результати “кабінетного” дослідження з оцінки ефективності роботи
мережі лікувально-профілактичних закладів Закарпатської області ........................ 11
Бугаєнко Н.С., Юрченко О.В., Сергєєва Т.А.
Оцінка інтенсивності епідемічного процесу ВІЛ-інфекції в місті Києві
за результатами сероепідеміологічного та дозорного досліджень............................ 13
Валецький Ю.М.
Індикатори моніторингу і оцінки заходів протидії поєднаної
інфекції туберкульоз та ВІЛ......................................................................................... 15
Виноград Н.О., Василишин З.П., Козак Л.П.
Професійна підготовка лікарів загальної практики — сімейної медицини
з питань ВІЛ-інфекції — напрямок вдосконалення системи
епідеміологічного нагляду ........................................................................................... 16

2. © Державна установа “Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН
України”, 2008 р.
ЗМІСТ
Виноград Н.О., Козак Л.П., Василишин З.П.
Досвід підготовки студентів-медиків з питань біоетики
та біобезпеки при ВІЛ-інфекції....................................................................................................17
Воликова О.А., Шостакович-Корецкая Л.Р., Литвин Е.Ю.,
Кушнерова Е.А., Петулько А.П., Панникова Т.Н., Ваганова О.Н.................................................................................... 18
Возникновение ВИЧ-ассоциированного туберкулеза в зависимости от системы HLA.............18
Воликова О.А., Шостакович-Корецкая Л.Р., Литвин Е.Ю., Кушнерова Е.А., Петулько А.П., Панникова Т.Н.
Изменение иммунологических и вирусологических показателей при ВИЧ
в зависимости от системы гистосовместимости........................................................................19
Гетьман Л.І., Щербінська А.М., Шагінян В.Р.
Клініко-епідеміологічна характеристика ВІЛ-інфекції
в різні періоди розвитку епідемії ВІЛ/СНІДу ...............................................................................21
Доан С.І., Савчук А.І., Сорока І.З., Гайдей В.Р., Козішкурт О.В., Доан І.Т., Садкова О.Б.
Ранні прояви ВІЛ-інфікування .....................................................................................................22
Дьяченко А.Г., Грабовий С.Л., Бутенко В.М., Панасенко Л.М.
Застосування картографічної платформи ArcGIS для оцінки епідеміологічної ситуації ..........24
Кислих О.М., Котлик Л.С., Чернявська С.С., Тарасюк О.Ф.
Вивчення діагностичних характеристик швидкого тесту для діагностики мульти-інфекції
“New Vision Diagnostics “Профітест”. ..........................................................................................26
Ковальова Т.Ф., Калмикова І.М., Ковальова Г.О.
Аналіз моніторінгових візитів по контролю за впровадженням стандартизації
медичної допомоги при туберкульозі в закладах охорони здоров’я Харківської області........28
Кондратенко Т.А., Черниговец Л.Ф., Саухат С.Р.,
Максимова Е.А., Тютюнькова Н.Г., Дорофеева И.К., Логвин Ф.В.
Оценка показателей интенсивности эпидемического процесса
ВИЧ-инфекции на юге России.....................................................................................................29
Крушинська Т.Ю.
Питання контролю за ВІЛ/СНІД у базовій підготовці майбутніх лікарів ....................................30
Кушнєрова О.А., Волікова О.О., Литвин К.Ю.
Моніторинг змін імуного статусу хворих на ВІЛ-інфекцію
з ко-інфекцією вірусом Епштейна-Барр......................................................................................32
Литвин К.Ю., Шостакович-Корецька Л.Р., Волікова О.О., Кушнєрова О.А.
Характеристика основних лабораторних показників у пацієнтів
з ВІЛ-асоційованим туберкульозом нервової системи...............................................................33
Макаренко О.І.
Особливості профілактики вертикального шляху передачі ВІЛ у Волинській області .............34
Макаренко О.І., Орлецька Н.Н.
Розбудова єдиної системи моніторингу та оцінки заходів протидії епідемії
ВІЛ-інфекції/СНІДу у Волинській області ....................................................................................36
Масюк Л.А., Терлеева Я.С., Масюк О.И.
Влияние медико-социального сопровождения на эффективность лечения
больных туберкулезом в Украине................................................................................................38
Масюк Л.А., Кузін І.В.
Регіональна система моніторингу та оцінки у сфері туберкульозу:
етапи розбудови та перспективи .................................................................................................39
Марциновська В.А., Кузін І.В., Кислих О.М.
Питання щодо доцільності проведення “індентифікаційних”
досліджень на ВІЛ-інфекцію........................................................................................................41
Матковський І.А., Слободянюк П.М., Мохній Г.О., Дидь І.І., Мельник Т.О.
Поширеність маркерів вірусних гепатитів В та С серед клієнтів сайту
заміної підтримувальної терапії м. Вінниці .................................................................................43
Мітлошук А.П., Каштелян О.А., Гриджук М.Ю.
До питання діагностики ВІЛ-інфекції у осіб старших вікових груп ...........................................45

3. 3
ЗМІСТ
Мусійчук А.В., Демченко І.Л., Булига Н.А.
“7 кроків” за для зменшення ризикованої поведінки СІН:
попередні результати експерементального рандомізованого дослідження,
проведеного в Запорізькій, Полтавській та Черкаській областях..............................................46
Нгуєн І.В., Максименок О.В., Круглов Ю.В.
Проблема ВІЛ-інфекції серед людей старшої вікової групи ......................................................47
Недужко О.О., Новак Ю.О.
Тріангуляція даних з ВІЛ-інфекції у Миколаївській області .......................................................48
Недужко О.О., Новак Ю.О.
Прогнозування розвитку епідемії ВІЛ-інфекції/СНІД у Миколаївській
та Херсонській областях з використанням програми АЕМ.........................................................50
Нізова Н.М., Соболєва Я.В.
Роль децентралізації послуг з АРТ у розширенні доступу ВІЛ-позитивних СІН до лікування ........51
Петровська О.Д., Семененко І.В., Велигодська О.В., Саприкіна Л.О.
Досвід впровадження методології та системи вимірювання в проекті
з покращення якості ВІЛ-послуг в Запорізькій області..............................................................53
Петрусевич Т.В., Зубленко О.В.
Аналіз рівня знань щодо ВІЛ/СНІДУ та ставлення до людей, які живуть з ВІЛ,
серед студентів медичного університету.....................................................................................54
Петулько А.П., Воликова О.А., Паникова Т.Н., Вернигора В.В.
Тактика родоразрешения беременных с ко-инфекцией ВИЧ и вирусным гепатитом С ...........55
Постнов О.В., Касянчук М.Г.
Оцінка впливу поведінкового втручання mPowerment на сексуальну поведінку,
психологічний стан та переконання молодих геїв та бісексуальних чоловіків .........................56
Разнатовська О.М., Худяков Г.В.
Ефективність хіміотерапії у хворих на хіміорезистентний туберкульоз легень
із застосуванням у комплексному лікуванні циклосерину.........................................................58
Разнатовська О.М., Михайлова А.О.
Вплив імуномодулятора глутаміл-цистеїніл-гліцин динатрію на показники
перекисного окислення білків та вторинної ендогенної інтоксикації у хворих
на деструктивний мультирезистентний туберкульоз легень......................................................60
Риженко Н.І., Анікейчик Т.О.
Профілактика ВІЛ-інфекції при переливанні крові в Херсонській області................................61
Риженко Н.І., Анікейчик Т.О.
Досвід роботи Херсонської області по виявленню випадків ВІЛ-інфекції
серед статевих партнерів вагітних жінок та організації профілактичних заходів.....................63
Роман Н., Нізова Т., Долинська М., Сметаніна О.
Ефективність впровадження технології XPERT MTB/RIF
для діагностики туберкульозу у ЛЖВ .........................................................................................64
Романенко Т.А., Дараган Г.М., Романенко О.Р., Талалаєнко О.К., Хомякова Л.В.
Епідеміологічний нагляд за інфікуванням ВІЛ медичних працівників.......................................66
Слабкий Г.О., Антоненко Ж.В., Юрченко О.В.
Виявлення прогалини у системі стратегічної інформації при планування заходів з протидії
епідемії ВІЛ-інфекції у м. Києві на підставі вимірювання континууму догляду у зв’язку з ВІЛ ......67
Сороколіт А.Л., Кутинська О.М.
Порівняльний аналіз епідеміологічної ситуації з ВІЛ-інфекції/СНІДу у Львівській області
за 2014 рік ....................................................................................................................................69
Стрішенець Н.
Посилення присутності в інформаційному полі теми розвитку епідемії ВІЛ-інфекції
в Україні за допомогою веб-сайту ДУ “Український центр контролю МОЗ України”................70
Фойгт Н.А.
Потенціал застосування методології оцінки скоригованих за інвалідністю років життя
у моніторингу та оцінці ВІЛ/СНІДУ в Україні ...............................................................................72
Профілактична медицина № 3–4 (25)/2015 (додаток)

4. 4
ЗМІСТ
Чумаченко Т.О., Ключник І.О.
Особливості епідемічного процесу ВІЛ-інфекції/СНІДу на території Луганської області
в сучасних умовах гуманітарної кризи та бойових дій...............................................................73
Чухалова І.В., Степанський Д.О., Дараган Г.М., Марченко Н.Є., Романенко Т.А.
Пріоритетні напрямки епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією/СНІД
на сучасному етапі у Дніпропетровській області........................................................................75
Чухалова І.В., Гранкіна Н.В., Яленко В.М., Гудова М.Г., Козіна І.Г., Лопатенко А.А., Марченко Н.Є.
Основні тенденції розвитку епідемічного процесу захворюваності на ко-інфекцію
ТБ/ВІЛ у Дніпропетровській області ............................................................................................77
Чухалова І.В., Лопатенко Г.А., Марченко Н.Є., Козіна І.Г.
Використання результатів біоповедінкових досліджень серед груп ризику
для оцінки епідемічної ситуації в Дніпропетровській області....................................................78
Широбоков В.П., Доан С.І., Бобир В.В., Малиш Н.Г., Доан І.Т.
Видовий спектр та частота виділення ентеровірусів від ВІЛ-інфікованих ................................79
Шишова Г.А., Беломеря Т.А., Скрыпник Л.С.
Оценка эпидемического процесса ВИЧ-инфекции в г. Славянске
с использованием данных сероэпидемиологического мониторинга.........................................81
Шкурат А.А.
Мониторинг профилактических программ .................................................................................82
Шкурат А.А.
Развитие региональной системы МИО........................................................................................83
Шостакович-Корецька Л.Р., Шевченко-Макаренко О.П.,
Ревенко Г.О., Литвин К.Ю., Кавалерчик А.О., Логвіненко В.О.
Нозологічний склад уражень у ВІЛ-інфікованих пацієнтів у Дніпропетровську .......................85
Шостакович-Корецька Л.Р., Ревенко Г.О., Шевченко-Макаренко О.П., Лісніча О.О., Маштак О.І., Ляхова О.Ю.
Ефективність проведення постконтактної профілактики зараження ВІЛ-інфекцією
в Дніпропетровську ......................................................................................................................86
Яцик В.
Регіональна система моніторингу та оцінки ефективності відповіді
на епідемію ВІЛ-інфекції в Україні...............................................................................................87
Профілактична медицина № 3–4 (25)/2015 (додаток)
Публікація цих тез стала можливою завдяки підтримці Проекту “Залучення місцевих організацій
до розвитку моніторингу та оцінки у сфері ВІЛ/СНІДу в Україні” (МЕТІДА), що впроваджується
МБФ “Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні”, за фінансування Центрів США з контролю
та профілактики захворювань (CDC), в рамках Надзвичайного плану Президента США для
надання допомоги у зв’язку зі СНІДом (PEPFAR).
Цю публікацію підтримано Угодою про співробітництво № U2GGH000840 з Центрами США
з контролю та профілактики захворювань (CDC). Зміст публікації є відповідальністю виключно
її авторів і не обов’язково відображає офіційну позицію Департаменту охорони здоров’я та
соціального забезпечення США Центрів США з контролю та профілактики захворювань (CDC).

5. 5Профілактична медицина № 3–4 (25)/2015 (додаток)
ШАНОВНІ УЧАСНИКИ КОНФЕРЕНЦІЇ!
Дозвольте привітати вас на Шостій національній
науково-практичній конференції “Зміцнення єдиної
системи моніторингу та оцінки заходів протидії
епідемії ВІЛ-інфекції в Україні: нові моделі та кращі
практики”.
Україна переживає складний період викликів
та трансформацій, пов’язаних із впровадженням
реформ та оновленням управлінських стандартів
на шляху до європейської інтеграції. Національна
система охорони здоров’я працює над посиленням
спроможностей та впровадженням найкращого сві-
тового досвіду у сфері громадського здоров’я, ліку-
вання та профілактики захворюваності, розбудови
єдиної системи моніторингу та оцінки, покращення
кадрового потенціалу, тощо.
Використовуючи Європейський план дій зі зміц-
нення потенціалу та послуг охорони громадського
здоров’я,якстратегічнумодель,МОЗУкраїнирозпочало
реформування системи охорони здоров’я шляхом
створення єдиного національного інституту громадсь-
кого здоров’я. Такі урядові структури є у всіх краї-
нах—членахЄвропейськогосоюзуітих,якізнаходяться
на етапі інтеграції до Євросоюзу. Наявність центрів громадського здоров’я сприяє більшому взаєморозумінню
і довірі до країни в питаннях збору, аналізу та обміну інформацією щодо тематик охорони громадського
здоров’я, а також є дієвою моделлю управління програмами в умовах обмежених ресурсів.
Україна все ще демонструє загрозливий темп розвитку епідемії ВІЛ/СНІД та залишається одним
з найбільш уражених ВІЛ-інфекцією регіонів світу, адже за оновленими оцінками щодо ВІЛ/СНІДу, на
початок 2015 року в Україні мешкало більше 223 тисячі людей, що живуть з ВІЛ. Ефективна система
моніторингу та оцінки стає потужним інструментом впливу на епідемію шляхом безперервного контролю
та миттєвого реагування задля досягнення національних та глобальних цілей щодо елімінації захворю-
вання на ВІЛ/СНІД в Україні і світі. За останні роки Україна досягла значного прогресу в становленні та
розвитку єдиної системи моніторингу та оцінки шляхом удосконалення усіх її компонентів відповідно
до рекомендацій міжнародних організацій та в рамках виконання завдань Загальнодержавних програм.
На сьогодні моніторинг та оцінка заходів з протидії ВІЛ-інфекції в країні реалізується завдяки розгалу-
женій мережі як національних, так і регіональних установ, міжнародних та громадських організацій.
На цій Конференції будуть висвітлені питання, що мають ключове значення для розвитку та ін-
ституалізації єдиної системи моніторингу та оцінки відповіді на епідемію ВІЛ-інфекції та туберкульозу
у контексті розбудови охорони громадського здоров’я, забезпечення ефективного управління, орієн-
тованого на результат на прикладі кращих практик у сфері моніторингу та оцінки.
Впевнена, що ваше професійне спілкування впродовж заходу здійснить вплив на визначення
можливостей та ключових напрямків щодо зміцнення системи моніторингу та оцінки для посилення
контролю за епідемією ВІЛ-інфекції та туберкульозом в Україні.
Бажаю Вам, шановне товариство, плідної праці, вагомих науково-практичних результатів. Сподіва-
юсь, що ваша робота сприятиме стимулюванню творчого підходу до всіх видів діяльності та підвищенню
ефективності протидії епідемії ВІЛ-інфекції в Україні.
Нізова Наталія Миколаївна, директор ДУ “Український центр контролю
за соціально небезпечними хворобами Міністерства охорони здоров’я України”,
д.м.н., професор, Заслужений лікар України.
ВСТУПНЕ СЛОВО

6. 6
МАТЕРІАЛИ КОНФЕРЕНЦІЇ
Профілактична медицина № 3–4 (25)/2015 (додаток)
Актуальність. На сучасному етапі заходи бо-
ротьби з ВІЛ/СНІДом потребують перегляду
існуючих стратегій та політик щодо організації
відповіді на епідемію ВІЛ-інфекції в Україні, по-
шуку нових шляхів та інструментів, що можуть
бути мобілізовані в секторі охорони здоров’я за
рахунок підвищення ефективності використання
ресурсів, впровадження нових форм управління і
координації. Обов’язковими вихідними параметрами
інтегрованого епідеміологічного нагляду та аналізу
забезпеченості безперервності надання медичної
допомоги є континуум допомоги, що включатиме
дані каскаду послуг з лікування. Концепція “каскаду
послуг з лікування” наголошує на послідовності
заходів, які є необхідними для досягнення бажа-
них впливів, повідомляє про перехід пацієнта із
однієї служби до іншої. На сьогодні актуальним є
проведення детального аналізу бар’єрів у наданні
медичної допомоги, що мають місце на різних
етапах маршруту пацієнта, з метою визначення
ключових факторів у подоланні епідемії ВІЛ-інфек-
ції та удосконаленні нормативно-правової бази у
системі надання послуг, пов’язаних з ВІЛ.
Мета дослідження: проаналізувати ланки
маршруту пацієнтів в рамках каскаду послуг з най-
вищим впливом на випадіння пацієнтів з системи
надання послуг з ВІЛ.
Методи дослідження. У рамках дослідження
було виділено п’ять основних точок входу в систему
охорони здоров’я через послуги КіТ: (1) заклади
охорони здоров’я (ЗОЗ) акушерсько-гінекологічної
служби;(2)протитуберкульозні,шкірно-венерологічні
та наркологічні диспансери; (3) заклади пенітенці-
арної служби; (4) заклади охорони здоров’я служби
СНІДу; (5) неурядові організації, та проаналізовано
відповідну статистичну звітність за 2014 рік.
Отримані результати. Заклади охорони здо-
ров’я акушерсько-гінекологічної службидемон-
струють найнижчий рівень випадіння пацієнтів з
системи. На етапі перенаправлення ВІЛ-інфікованої
вагітної від ЗОЗ акушерсько-гінекологічної служ-
би до ЗОЗ служби СНІДу втрата жінок становила
7,2% (138 ВІЛ-інфікованих вагітних), при цьому
охоплення тестуванням вагітних жінок складало
понад 95%. Слід звернути увагу, що втрати в групі
вагітних, які мали ризиковану поведінку щодо
інфікування ВІЛ, вище у 3,5 рази, ніж серед жі-
нок, які не відносяться до уразливих до ВІЛ груп
населення — 13,9% (13 625 вагітних) та 3,9%
(32 900 вагітних), відповідно.
Дані протитуберкульозних, дермато-венеро-
логічних та наркологічних диспансерів обмежені
і потребують верифікації. Загальні втрати між ета-
пами дотестового та після тестового консультування
у ЗОЗ протитуберкульозної служби становлять
8,0% (4 781 особа), у ЗОЗ дермато-венерологічної
служби — 30,0% (27 504 особи), у ЗОЗ нарколо-
гічної служби — 31,4% (13 610 осіб). Втрати осіб
при амбулаторному лікуванні перевищують втрати
осіб при стаціонарному лікуванні на всіх етапах
надання послуг з КІТ на ВІЛ-інфекцію.
Встановлено, що в закладах Державної пе-
нітенціарної служби України (ДПтСУ) втрати осіб
протягом усіх етапів процедури КіТ на ВІЛ-інфекцію
є мінімальними, та основними причинами таких
втрат є відмова або відсутність тест-систем. За
даними біоповедінкого дослідження, не всім за-
судженим проводиться дотестове та післятестове
консультування, пропонується тестування на ВІЛ-
інфекцію. Звільнення з місць позбавлення волі
“генерує” найбільшу кількість втрат ВІЛ-інфіко-
ваних осіб, внаслідок відсутності координації між
закладами ДПтСУ та ЗОЗ, а також особливостей
поведінки цього контингенту. Так, в ЗОЗ ДПтСУ
протягом 2014 р. було знято з медичного нагля-
ду за даними ДПтСУ 4 198 ВІЛ-інфікованих осіб,
тоді як за даними ЗОЗ служби СНІДу тільки 1 905
ВІЛ-інфікованих осіб.
Н. Аваліані1, О. Яременко1, В. Марциновська2,3,
І. Кузін2,3, Ю. Житкова1, Н. Нізова2
АНАЛІЗ МАРШРУТУ І ТЕНДЕНЦІЇ ВИПАДІННЯ
ВІЛ-ПОЗИТИВНОГО ПАЦІЄНТА З СИСТЕМИ
ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ
1ТОВ “ДелойтКонсалтінг”, Проект “Реформа ВІЛ-послуг у дії”, м. Київ
2Державна установа “Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами
Міністерства охорони здоров’я України”, м. Київ
3ДУ “Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України”, м. Київ

7. 7
МАТЕРІАЛИ КОНФЕРЕНЦІЇ
Профілактична медицина № 3–4 (25)/2015 (додаток)
Актуальність. Незважаючи на доступність в Украї-
ні безкоштовних послуг з діагностики та ліку-
вання ВІЛ-інфекції, щорічно зростає кількість та
частка виявлених ВІЛ-інфікованих осіб на пізніх
стадіях хвороби. Пізня діагностика призводить до
несвоєчасного початку лікування, погіршення якості
та скорочення тривалості життя хворого, не дає
можливість ВІЛ-інфікованій особі вчасно змінити
спосіб життя, отримати психологічну допомогу та
попередити інфікування інших осіб. Практична
значимість ранньої діагностики ВІЛ-інфекції має
переваги як для пацієнтів, так і для системи охо-
рони здоров’я та суспільства загалом.
Мета дослідження. Вивчити динаміку вияв-
лення ВІЛ-інфікованих осіб на пізніх стадіях хвороби
в Україні за період 2005–2014 роки.
Методи дослідження. Епідеміологічний, ста-
тистичний. Аналіз проведено за даними офіційної
статистичної звітності з моніторингу епідемічної
ситуації з ВІЛ-інфекції (форма № 2-ВІЛ/СНІД “Звіт
про осіб зі станами та хворобами, що зумовлені
вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ)”) по Україні
за період 2005–2014 роки.
Отримані результати. За даними огляду лі-
тературних джерел, у різних країнах світу (країни
Європи, Африки, США, Японія та ін.) у різні роки
частка осіб з уперше діагностованою ВІЛ-інфек-
цією на пізніх стадіях хвороби складала від 15
до 45%. Слід зазначити, що ці результати мають
суттєві відмінності, в зв’язку з різними підходами
до визначення пізньої стадії ВІЛ-інфекції.
У ЗОЗ служби СНІДу загальні втрати між
етапами дотестового та після тестового консуль-
тування становлять 10,3% (55 622 особи). Втрати
в групі осіб, які мали ризиковану поведінку щодо
інфікування ВІЛ, декілька вище, ніж серед осіб з
числа загального населення — 12,7% (21 202 осо-
би) та 9,3% (34 420 осіб), відповідно.
Найбільші втрати у групі осіб з факторами
ризикованої поведінки зафіксовані серед “інших”
осіб, які частіше є статевими партнерами осіб з
груп підвищеного ризику (14,5%), та осіб, які ма-
ють численні незахищені статеві контакти (12,6%),
найменші — серед ЧСЧ (11,0%), СІН (8,2%).
Неурядові організації в рамках реалізації
профілактичних програм проводять тестування на
ВІЛ-інфекціюсередуразливихгрупнаселення.Аналіз
даних доводить, що найбільші втрати зафіксовані
на етапі взяття ВІЛ-позитивних клієнтів на облік у
ЗОЗ служби СНІДу — 21,6% осіб, які звернулися
до ЗОЗ служби СНІДу, не були взяті під медичний
нагляд (23,7% серед ЧСЧ, 22,2% серед СІН, 15,8%
серед РКС, 19,01% серед інших груп ризику).
Встановлено, що відсоток ЛЖВ, які пере-
бувають під медичним наглядом та жодного разу
протягом 2014 року не звернулися до ЗОЗ служби
СНІДу для регулярного медичного спостереження,
становив24,5%,тобтокоженчетвертийВІЛ-інфікова-
ний пацієнт, який обліковується у ЗОЗ служби СНІДу
втрачається для планового медичного нагляду або
49% від оціночної кількості ВІЛ-позитивних осіб.
Висновки. Сьогодні загрозливою ситуаці-
єю для України у подоланні епідемії ВІЛ-інфекції
є недостатній рівень охоплення тестуванням на
ВІЛ-інфекцію уразливого до ВІЛ контингенту на-
селення та несвоєчасне звернення осіб з ВІЛ-пози-
тивними результатами до ЗОЗ служби СНІДу. Схема
маршрутів пацієнтів з ВІЛ визначає ланки в каскаді
послуг з найбільшим впливом на випадіння пацієнтів
з системи медичного нагляду. Розробка чіткого клі-
нічного маршруту пацієнтів у системі надання послуг,
пов’язаних з ВІЛ, дозволить започаткувати складну
роботи з оптимізації руху пацієнта між різними ор-
ганізаціями як неурядового сектору, так і лікарняної
мережівУкраїні,тасуттєвознизити“втрати”пацієнтів
на різних рівнях. Державні органи охорони здоров’я
повинні вжити негайних заходів для забезпечення
належних протоколів і моніторингу перенаправлення
пацієнтів по всьому каскаду послуг.
А.І. Алексєєва
ДИНАМІКА ВИЯВЛЕННЯ ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ ОСІБ НА ПІЗНІХ
СТАДІЯХ ХВОРОБИ В УКРАЇНІ ЗА ПЕРІОД 2005–2014 РОКИ
ДУ “Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами МОЗ України”, м. Київ

8. 8
МАТЕРІАЛИ КОНФЕРЕНЦІЇ
Профілактична медицина № 3–4 (25)/2015 (додаток)
В Україні на національному рівні такий по-
казник розраховувався в рамках Національного
плану моніторингу та оцінки виконання Загаль-
нодержавної програми забезпечення профілак-
тики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтрим-
ки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009–
2013 роки (ЗДП 2009–2013 рр.) (показник № 4),
Загальнодержавної цільової соціальної програми
протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014–2018 роки
(ЗДП 2014–2018 рр.) (показник № 19) таоцінює
своєчасне взяття ВІЛ-інфікованих осіб під медичний
нагляд. За результатами виконання ЗДП 2009–
2014 рр. та ЗДП 2014–2018рр. за 2014 р. цільові
значення показників досягнуті не були.
За останні 10 років в Україні спостерігалось
збільшення як кількості пацієнтів, які були взяті під
медичний нагляд з діагнозом ВІЛ-інфекції на ІІІ–ІV
клінічних стадіях хвороби, з 4387 осіб у 2005 році
до 8440 осіб у 2014 році (темп приросту: +92,4%),
так і їх частки серед вперше зареєстрованих
ВІЛ-інфікованих осіб з підтвердженим діагно-
зом ВІЛ інфекції — з 38,5% 2005 році до 53,4%
у 2014 році (темп приросту: +38,9%)(при здійсненні
розрахунку в загальну кількість осіб з уперше в
житті встановленим діагнозом ВІЛ-інфекції не вклю-
чались діти, народжені ВІЛ-інфікованими матерями,
з непідтвердженим діагнозом ВІЛ-інфекції, біль-
шість яких звільниться від материнських антитіл).
Прослідковується стабільна динаміка щорічного
зростання показників. Якщо з 2005 по 2009 роки
таких хворих було трохи більше третини (38,5% —
37,7% — 37,7% — 37,4% — 39,7%) відповідно,
у 2010–2011 роках — близько половини (46% —
48,9%), то протягом останніх трьох років — це
більше половини вперше зареєстрованих ВІЛ-
інфікованих осіб (близько 53%).
Кількість та частка хворих на СНІД серед
вперше офіційно зареєстрованих ВІЛ-інфікованих
осіб з підтвердженим діагнозом з 2005 до 2008 ро-
ку знижувалась: з 2445 осіб та 21,4% у 2005 році
до 2081 особи та 13,4% в 2008 році. Протягом
2009–2014 років дані показники щорічно зростали:
з 2182 осіб та 13,4% в 2009 році до 5240 осіб та
33,2% у 2014 році. З 2005 до 2014 року темпи при-
росту абсолютної кількості та частки осіб, вперше
офіційно зареєстрованих на стадії СНІДу, склали
+14,3% та +51,4%, відповідно.
Якщо б офіційна статистична звітність давала
змогу прослідкувати кількість тих ВІЛ-інфікованих
осіб, у яких діагностується перехід у ІІІ–ІV клінічні
стадії хвороби через 3–6 місяців після первинної
реєстрації, то дані показники були б ще вищими.
В свою чергу, на дані показники, має вплив
невчасне охоплення ВІЛ-позитивних осіб медичним
обліком. Так, протягом 2005–2009 років лише кожна
друга особа з ВІЛ-позитивним статусом була взята
на медичний облік — частка ВІЛ-позитивних осіб,
охоплених медичним обліком складала близько
50%. В подальшому показник зростав з 60,6%
у 2010 році до 70,8% в 2014 році. Отже, третина
ВІЛ-позитивних осіб, виявлених за даними лабо-
раторних обстежень у 2014 році, не звернулась до
медичних закладів для взяття на облік з приводу
ВІЛ-інфекції та не була залучена до медичного
нагляду.
Висновки. Таким чином, показники пізнього
виявлення мають тенденцію до подальшого зрос-
тання. Очевидно, існують фактори, які перешкоджа-
ють ранній діагностиці ВІЛ-позитивного статусу та
вчасній постановці під нагляд ВІЛ-позитивних осіб.
Це можуть бути соціально-економічні, логістичні,
поведінкові, психологічні та клінічні перешкоди до
виявлення ВІЛ-інфекції на ранніх стадіях хвороби.
Доцільним буде проведення дослідження щодо
вивчення причин виявлення ВІЛ-інфікованих осіб
в Україні на пізніх стадіях хвороби. На підставі
отриманих даних буде можливим розробити ре-
комендації щодо покращення раннього виявлення
та постановки під нагляд ВІЛ-інфікованих осіб, які
будуть включати заходи по зменшенню впливу
найбільш вагомих перешкод, що сприятиме зни-
женню кількості та частки хворих на пізніх стадіях
хвороби серед вперше офіційно зареєстрованих
ВІЛ-інфікованих осіб.

9. 9
МАТЕРІАЛИ КОНФЕРЕНЦІЇ
Профілактична медицина № 3–4 (25)/2015 (додаток)
Актуальність: Відомо, що грип упродовж багатьох
років залишається проблемою охорони здоров’я
багатьох країн, а економічний збиток, який пов’яза-
ний із прямими та непрямими наслідками епідемій
грипу, складає десятки-сотні мільярдів доларів.
Завдання щодо вакцинопрофілактики гострих ре-
спіраторних захворювань взагалі та грипу, зокрема,
в дітей у закритих колективах набувають особливої
актуальності, оскільки саме в таких пацієнтів при
потраплянні і циркуляції вірусу в колективі перебіг
захворювання може бути ускладненим, тяжким і
супроводжуватися летальними наслідками. Що-
року, навіть у сприятливі за епідпоказами роки,
в Україні фіксується кілька спалахів грипу та ГРВІ
серед дітей будинків дитини, шкіл-інтернатів. Тому
абсолютно виправданим було уведення у 2006 році
щеплення проти грипу за епідемічними показами
осіб, які перебувають у спеціалізованих закритих
колективах (інтернатах, будинках для осіб літнього
віку, будинках дитини тощо).
Мета дослідження: Вивчити клінічну ефек-
тивність профілактичних щеплень проти грипу
серед населення.
Методи дослідження: Збір відомостей про
вакцинованихдітейздійснювавсязаданимижурналів
профілактичних щеплень (ф. 064-о), карт профілак-
тичних щеплень (ф. 063-о), історії розвитку дитини
(ф. 112-о). Епідеміологічну ефективность вакцинації
проти грипу досліджували серед різних вікових груп
дітей закритих колективів Львівської області.
Отримані результати: В епідсезоні 2013/
2014 рр. щеплено проти грипу 1069 дітей (18,3%).
Із них захворіло на грип та ГРЗ 30 дітей (2,8%).
З числа не щеплених дітей захворіло 187 (3,9%).
Середній інтервал між щепленням та почат-
ком захворювання у щеплених дітей коливався від
1 до 3,5 місяця. Важкого перебігу захворювання
у щеплених дітей не зареєстровано. Легкий пере-
біг захворювання відмічається у 18 дітей (1,6%),
середньої важкості — у 12 дітей (1,1%).
Серед не щеплених осіб, важкий перебіг за-
хворювання зареєстровано у 8 осіб (0,1%), легкий
перебіг захворювання зареєстровано у 124 дітей
( 2,6%), середньої важкості — у 55 дітей (1,1%).
Індекс епідемічної ефективності — 3,1. Коефіцієнт
епідемічної ефективності — 67,9.
Вакцини проти грипу показали свою ефек-
тивність в усіх вікових групах. Вакцинація допо-
магає скоротити кількість випадків госпіталізації
і смертельних випадків у результаті ускладнень,
пов’язаних з грипом:
• зменшується число госпіталізацій з приводу
пневмонії на 40%.
• на 36–69% знижується частота гострого серед-
нього отиту, який є поширеним ускладненням
грипу у дітей.
• скорочується (потенційно на 20%) частота заго-
стрень хронічного бронхіту, які спостерігаються
після грипу.
• встановлено ефективність відносно профілак-
тики бронхіальної астми (частота загострень
знижується на 60–70%).
Висновки. У зв’язку з тим, що захворювання
на грип має сезонний характер, рекомендується
проводити вакцинацію щорічно на початку осені.
Доцільність щорічної вакцинації визначається тим,
що, по-перше, новий вірус грипу за своїми власти-
востями відрізняється від торішнього, а по-друге,
титр антитіл після вакцинації знижується протягом
року. Щеплення від грипу без сумніву ефективна,
але стовідсоткового захисту від захворювання не
дає, не забезпечує повного захисту і від ускладнень,
які іноді доводиться лікувати в стаціонарі. У вакци-
нованої людини ймовірність зараження як мінімум
в 3–4 рази нижче, ніж у невакцинованої.
О.Я. Баворовська, О.В. Пушкарьова, Г.В. Пехтерева
ОЦІНКА ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ
ВАКЦИНАЦІЇ ДІТЕЙ ПРОТИ ГРИПУ У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
В ЕПІДСЕЗОН 2013–2014 РОКІВ
ДУ “Львівський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби у Львівській області”

10. 10
МАТЕРІАЛИ КОНФЕРЕНЦІЇ
Профілактична медицина № 3–4 (25)/2015 (додаток)
Актуальність. Обласна система моніторингу і
оцінки функціонує в Закарпатській області з
2012 року. Систему запроваджено з метою вдо-
сконалення процесу стратегічного планування,
розроблення та виконання програм протидії поши-
ренню ВІЛ-інфекції в області, благодійних програм,
проектів міжнародної технічної допомоги тощо.
Одним з елементів системи моніторингу і оцінки
стала система індикаторів, розроблена для оцінки
ефективності заходів “Програми співпраці медичної
галузі, зокрема, Центру з профілактики та боротьби
зі СНІДом, та Мукачівської Православної Єпархії
Української Православної Церкви в напрямку про-
тидії поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу в Закарпатсь-
кій області”, яка діє з червня 2013 року.
На даному етапі вже можна робити пер-
ші висновки щодо результатів та ефективності
запровадження елементів системи моніторингу
і оцінки в області.
Необхідність проведення даного дослідження
обумовлена виявленою невідповідністю результатів
проведеного програмного моніторингу та показників
епідемічного процесу і оцінки роботи в напрямку
протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу в регіональній групі
підвищеного ризику інфікування ВІЛ-трудових
мігрантів та їх найближчого оточення.
Мета дослідження. Проведення оцінки якості
розробленої системи індикаторів для програмного
моніторингу.
Методи дослідження. Дослідження проводи-
лось методом порівняння результатів програмного
моніторингу (згідно розробленого переліку інди-
каторів) та аналізу показників роботи, отриманих
з інших джерел. Зокрема, статистичних даних,
даних Форми звітності № 2 ВІЛ/СНІД щодо шляхів
інфікування, даних ефективності роботи служби
згідно Форми звітності № 3 ВІЛ/СНІД (щодо кіль-
кості наданих послуг КіТ, кількості наданих послуг
для представників уразливої щодо інфікування
ВІЛ групи ризику, тощо), інформація щодо реа-
лізації просвітницьких, профілактичних заходів,
кількість проведених тестувань з розбивкою на
лікувально-профілактичні заклади, в розрізі кодів
та з адміністративно-територіальним розподілом.
Також отримані результати порівнювались з дани-
ми епідеміологічного моніторингу, оперативними
даними з епіднагляду, сероепідмоніторингу. Роз-
рахунки відповідних показників здійснювались по
відношенню до оціночної чисельності трудових
мігрантів в розрізі адміністративно-територіальних
одиниць області.
Отримані результати. Система індикаторів,
що оцінювалась, включала показники процесу
та показники впливу. Визначено базові та цільо-
ві значення показників. До переліку показників
процесу увійшли показники, які відображають
інформаційно-просвітницьку діяльність, показ-
ники охоплення тестуванням на наявність антитіл
до ВІЛ, охоплення заходами програми первинної
профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу та програмами
профілактики і лікування інфекцій, які передаються
статевим шляхом, представників цільової групи,
показники підготовки та навчання з питань про-
філактики ВІЛ-інфекції/СНІДу провайдерів послуг.
До показників впливу включено такі показники:
“Поширеність ВІЛ-інфекції в середовищі трудових
мігрантів та їх найближчого оточення” та “Питома
вага виявлених ВІЛ-інфікованих трудових мігрантів
по відношенню до кількості взятих на диспансерний
облік дорослих”.
Проведена оцінка показників впливу не дала
змогу охарактеризувати програмну діяльність.
Так, отримані низькі значення показника впливу-
“Поширеність ВІЛ-інфекції в середовищі трудових
мігрантів та їх найближчого оточення” в районах
області, яким характерні напрямки трудової міграції
в епідеміологічно небезпечні щодо ВІЛ-інфекції
регіони України/країни: Іршавський район — 0,04%,
Свалявський район — 0,01%. При цьому показник
“Питома вага виявлених ВІЛ-інфікованих трудо-
вих мігрантів по відношенню до кількості взятих
на диспансерний облік дорослих” в даних райо-
нах області склав 100,00% та 50,00% відповідно
(в абсолютних числах по одній особі).
Порівнюючи результати програмного моніто-
рингу згідно розробленої системи індикаторів та
дані з інших джерел по аналізу роботи з протидії
ВІЛ-інфекції/СНІДу в районах області, отримано
В.Й. Білак-Лук’янчук, В.В. Брич, Н.А. Гудюк
АНАЛІЗ ЯКОСТІ СИСТЕМИ ІНДИКАТОРІВ
ПРОГРАМНОГО МОНІТОРИНГУ
Центр з профілактики та боротьби із СНІДом, м. Ужгород

11. 11
МАТЕРІАЛИ КОНФЕРЕНЦІЇ
Профілактична медицина № 3–4 (25)/2015 (додаток)
розбіжності в оцінці реального стану організації
роботи на місцях, показниках динаміки епідемічної
ситуації, показниках ефективності інтервенцій в
рамках реалізації конкретної програми.
Висновок. Аналіз якості системи індикаторів
програмного моніторингу показав, що затвер-
джений перелік індикаторів ефективності захо-
дів програми недостатньо відображає результати
роботи, не дозволяє якісно оцінити ефективність
реалізації заходів програми на окремих адміністра-
тивних територіях і в цілому та потребує вдоскона-
лення.
Наразі центром моніторингу і оцінки Центру
з профілактики та боротьби зі СНІДом розроб-
ляється нова система показників програмного
моніторингу.
Актуальність дослідження. В області протягом
років спостерігається нерівномірний розпо-
діл показників епідемічного процесу ВІЛ-інфекції
в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.
Так, у 2013 році показники захворюваності коли-
вались між 0,00 на 100 тис. населення до 14,8 на
100 тис. населення. Найнижчий показник поши-
реності ВІЛ-інфекції на кінець 2013 року становив
6,02 на 100 тис. населення, найвищий перебільшив
його у 9 разів та склав 54,14 на 100 тис. населен-
ня. Цікавим стало питанням, наскільки залежать
показники епідемічного процесу від якості роботи
мережі лікувально-профілактичних закладів об-
ласті. Було прийнято рішення про проведення
“кабінетного” дослідження з оцінки ефективності
роботи мережі лікувально-профілактичних закладів
області первинного та вторинного рівнів надання
медичної допомоги за напрямком протидії епідемії
ВІЛ-інфекції/СНІДу.
Мета дослідження — встановити законо-
мірності взаємозв’язку між якістю роботи ліку-
вально-профілактичних закладів та офіційними
даними щодо поширення ВІЛ-інфекції на відповідній
адміністративно-територіальній одиниці області.
Методи дослідження. Дослідження прово-
дилось за критеріями оцінки факторів впливу на
статистичні дані в залежності від джерела. Оці-
нювались наступні критерії: дані щодо трудової
міграції, дані щодо чисельності, характеристик
інших груп ризику; порівнювались дані Форми
звітності № 2 ВІЛ/СНІД щодо шляхів інфікування
з даними захворюваності на стани і хвороби, які
мають такі самі шляхи інфікування, виникають
внаслідок реалізації цих шляхів; кількість до тесто-
вих консультувань, інформація щодо реалізації
просвітницьких, профілактичних заходів; дані
реєстраційних карт щодо супроводу пацієнта для
диспансерного нагляду; кількість проведених те-
стувань в розподілі на лікувально-профілактичні
заклади (ЛПЗ) первинного та вторинного рівня
надання медичної допомоги в розрізі кодів; стан
реєстрації вперше в житті встановленого діагнозу
ВІЛ-інфекції у 4 клінічній стадії; порівняння даних
Форми звітності № 3 ВІЛ/СНІД (консультування)
з інформацією щодо кількості тестувань в розподілі
на лікувально-профілактичні заклади І і ІІ рівнів;
своєчасність направлення осіб з виявленими анти-
тілами на ВІЛ в кабінет “Довіра” (дані тимчасових
анкет, облікових форм); стан кодування, лабора-
торні похибки, контамінації, ін.; дані диспансер-
ного нагляду, своєчасність надання відповідних
медичних послуг.
Отримані результати.
Результати “кабінетного” дослідження пред-
ставлені у вигляді порівняння ключових показників
(таблиця 1). Показники порівнюються за трьома
В.В. Брич, В.Й. Білак-Лук’янчук, Н.А. Гудюк
РЕЗУЛЬТАТИ “КАБІНЕТНОГО” ДОСЛІДЖЕННЯ
З ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ РОБОТИ МЕРЕЖІ
ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАКЛАДІВ
ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Центр з профілактики та боротьби із СНІДом, м. Ужгород

12. 12
МАТЕРІАЛИ КОНФЕРЕНЦІЇ
Профілактична медицина № 3–4 (25)/2015 (додаток)
Таблиця1.ПорівнянняключовихпоказниківепідемічногопроцесуВІЛ-інфекціїтаорганізаційноїдіяльностілікувально-профілактичнихзакладів
областівнапрямкупротидіїепідеміїВІЛ-інфекції/СНІДу.
ПоширеністьВІЛ-інфекціїстаномна
01.01.14р.,
(на100тис.населення)
Офіційнозареєстровані
ізвпершевиявлених
протягомроку,%
Обстеженнянаселення
первинноюланкою,%
протестованогонаселення
бездонорівівагітних
Станкадрового
забезпечення,%
відпотреби
Стан
матеріально-технічного
забезпечення,%
відпотреби
Берегівськийрайонсередній(19,73)високий(87,5%)нульовий(0,00)середній(37,5%)високий(74,0%)
Виноградівськийрайоннизький(10,80)високий(88,8%)низький(0,12)середній(50,0%)високий(74,0%)
Великоберезнянськийр-ннизький(7,49)нульовий(0,00%)нульовий(0,00)низький(12,5%)високий(90,00%)
Воловецькийрайоннизький(16,33)нульовий(0,00%)високий(1,76)низький(6,25%)середній(43,00%)
Іршавськийрайоннизький(6,02)середній(49,8%)нульовий(0,00)низький(25,0%)середній(65,00%)
Міжгірськийрайоннизький(12,51)невизначається
(0осібвиявлені)
нульовий(0,00)низький(25,0%)високий(74,00%)
Мукачівськийрайонсередній(25,82)низький(22,3%)нульовий(0,00)високий(100,00%)високий(85,00%)
Перечинськийрайоннизький(12,54)невизначається
(0осібвиявлені)
середній(0,46)низький(6,25%)середній(50,00%)
Рахівськийрайонсередній(19,54)середній(50,00%)високий(0,68)низький(25,00%)середній(54,00%;)
Свалявськийрайонсередній(31,48)високий(100,0%)нульовий(0,00)нульовий(0,00%)нульовий(0,00%)
Тячівськийрайонсередній(32,15)високий(79,9%)нульовий(0,00)середній(50,00%)середній(49,0%)
Ужгородськийрайоннизький(17,76)високий(100,0%)високий(2,16)високий(112,50%)високий(83,00%)
Хустськийрайонвисокий(54,14)високий(100,0%)високий(1,04)середній(50,0%)високий(80,0%)
ЛПЗм.Ужгородависокий(41,09)середній(59,9%)середній(0,33)
Кабінет“Довіра”набазіЦентруСНІДуОбласть/середньо
районніпоказники/25,6867,3%0,38

13. 13
МАТЕРІАЛИ КОНФЕРЕНЦІЇ
Профілактична медицина № 3–4 (25)/2015 (додаток)
рівнями “низький”, “середній”, “високий”. Рівні
показників мають наступний опис: “нульовий” —
показник дорівнює нулю, “низький” — значення
показника у 1,5 та більше разів нижче за серед-
ньорайонне, “середній” — значення від середньо-
районного показника не більше, як у ±1,4 рази,
“високий” — значення показника у 1,5 та більше
разів вище за середньорайонний.
Станом на 01 січня 2014 року в 7 районах
області реєструвались низькі рівні показника поши-
реності ВІЛ-інфекції. Залежність між станом органі-
зації роботи з виявлення і охоплення диспансерним
наглядом та рівнем поширеності ВІЛ-інфекції не
спостерігалась. Кадрова забезпеченість кабінетів
“Довіра” та їх функціонування, як самостійних оди-
ниць, прямо впливають на якість надання послуг
ВІЛ-інфікованим і організацію роботи в напрямку
протидії ВІЛ-інфекції на рівні району. Лікувально-
профілактичні заклади первинного рівня надання
медичної допомоги беруть найменшу участь в тес-
туванні населення (за виключенням донорів і ва-
гітних) на ВІЛ-інфекцію. Неурядові організації,
які здійснюють діяльність в напрямку протидії
ВІЛ-інфекції/СНІДу, функціонують тільки на тери-
торії двох районів області та обласного центру.
Висновки. Рівні показників епідемічного про-
цесу ВІЛ-інфекції в деяких районах області не
відповідають дійсній ситуації, оскільки діяльність
лікувально-профілактичних закладів цих районів
в напрямку протидії епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу
не можна вважати достатньою та ефективною.
Якість надання послуг з питань ВІЛ-інфекції/СНІДу
залежить від кадрового забезпечення та матері-
ально-технічного оснащення кабінетів “Довіра”
в районах області.
Н.С. Бугаєнко1, О.В. Юрченко1, Т.А. Сергєєва2
ОЦІНКА ІНТЕНСИВНОСТІ ЕПІДЕМІЧНОГО ПРОЦЕСУ
ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ В МІСТІ КИЄВІ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ
СЕРОЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГО ТА ДОЗОРНОГО ДОСЛІДЖЕНЬ
1Київський міський центр профілактики і боротьби зі СНІДом,
2ДУ “Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України”, м. Київ
Актуальність. Показники, що характеризують
захворюваність, не завжди надають об’єктивну
інформацію щодо дійсної інтенсивності та параметрів
епідемічного процесу (ЕП), особливо при інфекціях
з переважно прихованим його перебігом, до яких
належить ВІЛ-інфекція. Найбільш інформативними
матеріалами у цьому плані є дані сероепідеміологіч-
них досліджень, котрі базуються на аналізі частоти
визначення специфічних серологічних маркерів
у зразках сироватки/плазми крові осіб, які нале-
жать до різних контингентів населення та дозорні
епідеміологічні дослідження в рамках дозорного
епіднагляду (ДЕН). При ВІЛ-інфекції актуальними
серологічними маркерами є антитіла (АТ) до ВІЛ,
і сероепідеміологічні дослідження здійснюються у
межах сероепідеміологічного моніторингу (СЕМ)
поширення ВІЛ-інфекції — моніторингу змін за-
хворюваності у певних групах або серед населення
в цілому шляхом визначення змін у поширеності
маркерів інфікування ВІЛ за результатами серологіч-
ного скринінгу. При аналізі результатів досліджень
необхідно мати певну “точку відліку”, тобто фонові
показники, що є визначальними для оцінки динаміки
поширення інфекції в подальшому і референтними
для всіх контингентів обстежуваних осіб.
Мета. Визначити інтенсивність ЕП за резуль-
татами СЕМ поширення ВІЛ-інфекції та дозорних
епідеміологічних досліджень в м. Києві.
Методи дослідження: епідеміологічний аналіз,
серологічні, статистичні.
Отримані результати. В структурі причин
обстежень на маркери інфікування ВІЛ перева-
жають донорство і вагітність. Так, у 2013 р. на ці
групи населення у м. Києві припадало, відповідно,
37,7 і 23,1% від всіх обстежень. У 2009–2013 рр.
частота виявлення АТ до ВІЛ серед донорів крові

14. 14
МАТЕРІАЛИ КОНФЕРЕНЦІЇ
Профілактична медицина № 3–4 (25)/2015 (додаток)
в середньому дорівнювала 0,12% (так саме, як і в
Україні), і це був найнижчий показник серопрева-
лентності ВІЛ-інфекції з-поміж усіх контингентів
населення міста. Показник зменшувався у часі, але
у 1,5 разу повільніше, ніж в Україні, і був вищим
серед первинних донорів крові (0,16%). На відміну
від оцінювання поширеності багатьох інфекційних
хвороб, при ВІЛ-інфекції рекомендують орієнтува-
тися не тільки і не стільки на серопревалентність
інфекції серед донорів крові, скільки на результати
виявлення АТ серед вагітних, оскільки показники
інфікованості вагітних достовірніше відображають
поширення інфекції (а також інших інфекцій, що
передаються статевим шляхом (ІПСШ)) серед
сексуально активного населення в цілому, а також
слугують критерієм, що дозволяє передбачати
ознаки початку генералізації епідемії. Рівень ін-
фікованості ВІЛ серед вагітних за 2009–2013 рр.
у м. Києві складав 0,38%, в Україні — 0,28%, а
серед вперше обстежених під час вагітності жінок —
0,58 і 0,47% відповідно. Встановлені сильні досто-
вірні кореляційні зв’язки між частотою виявлення
АТ до ВІЛ серед донорів та вагітних у місті (r = +0,99,
p<0,001), що свідчать про загальну тенденцію щодо
поширення ВІЛ серед дорослого населення столиці,
передусім, сексуально активного віку.
Рівень інфікованості ВІЛ серед споживачів
ін’єкційних наркотиків (СІН) в середньому за 5 ро-
ків (2009–2013 рр.) складав 22,7% (у 183 рази
більше, ніж серед донорів крові та 58 разів —
вагітних, p<0,0001) і знизився у 4,6 разів (від 32,6
до 7,1%). В загальному рейтингу за цим показником
м. Київ посідав передостаннє 26 місце. Частота
виявлення АТ до ВІЛ серед чоловіків, що мають
секс з чоловіками (ЧСЧ) протягом 2012–2013 рр.
у столиці достовірно зменшилась, порівняно з
попередніми 2010–2011 рр. — 18,1 проти 32,2%
(p<0,01). Натомість, збільшилась інфікованість ВІЛ
осіб з симптомами або хворих на ІПСШ — 6,41% в
середньому за 2009–2013 рр. (в Україні — 1,48%);
показники були у 53 та 17 разів більшими, ніж в
індикаторних групах донорів та вагітних відповідно
(p<0,001). В місті спостерігалась виражена тенден-
ція до зростання частоти виявлення АТ до ВІЛ серед
цієї групи населення: у 13,9 разів швидше, ніж в
середньому по країні, і найшвидше — впродовж
2012–2013 рр., що викликає настороженість в
умовах активізації статевого шляху інфікування.
У м. Києві поступово зростає число обстежень
на ВІЛ осіб за клінічними показаннями та питома
вага позитивних результатів. У 2013 р. відмічене
деяке зниження показника інфікованості ВІЛ серед
таких осіб — 4,2 проти 5,4% у 2008 р. Але вважа-
ємо, що кількість досліджень є недостатньою, що
створює передумови для формування прихованого
резервуару збудника інфекції, збільшення ризику
професійного та внутрішньо-лікарняного інфіку-
вання, подальшогопоширення ВІЛ та ускладнення
епідемічної ситуації в мегаполісі.
Частка осіб, які проходять тестування анонім-
но, в місті почала знижуватись з 2009 р., і в 2013 р.
складала 1,0% від загальної кількості обстежу-
ваних, рівень інфікованості — 1,76%. Основною
причиною, що спонукає пройти тестування на АТ
до ВІЛ, є незахищені статеві контакти, рідше —
наявність симптомів ІПСШ.
Звертає на себе увагу невідповідність та
відмінності у кількісному показнику частоти ви-
явлення АТ до ВІЛ вгрупах СІН та ЧСЧ,оціненою
за результатами СЕМ і ДЕН. Наприклад, лише в
2011 р. при обстеженні СІН показники практично
співпадали, у той час як в інші роки серопрева-
лентність ВІЛ-інфекції в цій групі при проведенні
ДЕН була значно вищою, ніж за результатами СЕМ
(t = 7,14, p < 0,01), а в 2005, 2006 та 2013 рр. різниця
була статистично достовірною. Теж саме можна
сказати і у відношенні результатів обстеження
ЧСЧ, але у зворотному порядку. Результати ДЕН
2007–2013 рр. в цілому продемонстрували ниж-
чий рівень інфікованості ВІЛ ЧСЧ, ніж матеріали
СЕМ; в 2007 та 2011 рр. різниця між показниками
була достовірною (відповідно, t = 2,67, p < 0,05 та
t = 7,60, p < 0,001), а в 2013 р. частота виявлення
АТ до ВІЛ у ЧСЧ за результатами ДЕН і СЕМ була
практично однаковою.
Висновки. Доведена активна циркуляція ВІЛ
серед населення м. Києва, визначені найбільш
значимі фактори ризику інфікування ВІЛ пред-
ставників усіх груп ризику.

15. 15
МАТЕРІАЛИ КОНФЕРЕНЦІЇ
Профілактична медицина № 3–4 (25)/2015 (додаток)
Актуальність. Епідемія туберкульозу (ТБ) в Україні
триває. Особливостями її сучасного етапу є зро-
стання захворюваності на мультирезистентні форми
туберкульозу та на ко-інфекцію СНІД/туберкульоз.
Епідемія ВІЛ-інфекції збільшила небезпеку, пов’яза-
ну з туберкульозом. За оцінковими даними, у світі
мікобактеріями туберкульозу інфіковано близько
2 мільярдів осіб, близько 16 мільйонів інфіковані
вірусом імунодефіциту і від 5 до 6 мільйонів людей
мають подвійну інфекцію, зумовлену M. tubercu-
losis і ВІЛ. ВІЛ-інфекція — один із найнебезпеч-
ніших чинників, що сприяє збільшенню ризику
прогресування туберкульозної інфекції у хворих
на туберкульоз: для людей з подвійною туберку-
льоз/ВІЛ-інфекцією ризик розвитку туберкульозу
протягом життя зростає до 50%. Це призводить
до значних економічних збитків, насамперед через
тимчасову втрату працездатності, підвищення рівня
інвалідності та смертності. А розв’язання зазначених
проблем потребує постійного збільшення видатків
з державного бюджету. У державі зареєстровані
випадки майже невиліковного ТБ з розширеною
медикаментозною резистентністю, кількість яких
стрімко зростає. Саме тому, останнім часом, даній
проблемі почали приділяти особливу увагу. Пере-
конливих даних про те, що дане питання буде взяте
під контроль ближчим часом немає.
Мета дослідження. Розробити індикатори
оцінки заходів протидії поєднаної інфекції тубер-
кульоз та ВІЛ у пілотних регіонах.
Методи дослідження. Нами були вивчені
дані літератури, історій хвороб та електронний
реєстр хворих на туберкульоз, були використо-
вані методи статистичної обробки матеріалу та
прогнозування.
Отримані результати. Нами запропоновано
використовувати наступні індикатори оцінки заходів
протидії поєднаної інфекції туберкульоз та ВІЛ:
1. Відсоток ВІЛ-інфікованих осіб серед осіб з
новими та повторними випадками туберкульозу.
2. Смертність пацієнтів з ко-інфекцією ту-
беркульоз/ВІЛ на 100 тис. населення.
3. Відсоток та кількість зареєстрованих
ВІЛ-інфікованих пацієнтів з туберкульозом, які
отримували антиретровірусну терапію під час
лікування туберкульозу.
4. Відсоток та кількість ВІЛ-інфікованих осіб,
які пройшли скринінг на туберкульоз в медичних
установах для ВІЛ-інфікованих людей в звітному
періоді.
5. Відсоток та кількість нових ВІЛ-інфікова-
них осіб, які отримували профілактичне лікування
ізоніазидом у звітному періоді.
6. Відсоток та кількість випадків туберкульо-
зу, які пройшли тестування на ВІЛ та знають свій
статус в звітному періоді.
7. Відсоток та кількість випадків з туберку-
льоз/ВІЛ ко-інфекцією, які розпочали або отриму-
вали профілактичне лікування котримоксазолом
в звітному періоді.
8. Наявність у лікаря загальної практики —
сімейного лікаря локального протоколу ведення
пацієнта з туберкульоз /ВІЛ.
9. Відсоток та кількість випадків ко-інфек-
ції туберкульоз/ВІЛ, які ефективно завершили
лікування.
10. Відсоток та кількість ВІЛ-інфікованих осіб,
які захворіли на туберкульоз протягом звітного
періоду (з тих, що перебували на ВІЛ-обліку на
початок звітного періоду).
11. Відсоток установ охорони здоров’я, що
надають послуги людям, які живуть з ВІЛ, в яких
проводяться заходи з інфекційного контролю на-
лежним чином.
12. Відсоток та кількість випадків туберку-
льоз/ВІЛ, які отримали соціальну та психологічну
допомогу та підтримку.
Висновки. Застосування запропонованих нами
індикаторів, на нашу думку, дасть можливість
оцінити ефективність проведення заходів протидії
поєднаної інфекції туберкульоз та ВІЛ в певному
регіоні (область) та дасть можливість коректно
приймати управлінські рішення з метою покращен-
ня епідемічної ситуації з даної патології.
Ю.М. Валецький
ІНДИКАТОРИ МОНІТОРИНГУ І ОЦІНКИ ЗАХОДІВ
ПРОТИДІЇ ПОЄДНАНОЇ ІНФЕКЦІЇ ТУБЕРКУЛЬОЗ ТА ВІЛ
Обласне територіальне медичне протитуберкульозне об’єднання (м. Луцьк)