Художниця була однією з перших киянок, котрі самі водили власне авто, першою, хто одягла брючні костюми, а також першою, хто займався у Києві йогою (тоді про неї майже ніхто й не чув). Серед найвизначніших творів мисткині: «Хліб», «Святковий вечір», «Разом з батьком», «Вечір. Стара Флоренція», «Льон», «Червень»; пейзажі, портрети, рисунки. За життя мала понад 30 персональних виставок.
Багато років Тетяна Нилівна їздила відпочивати до Седнева, який називала своєю «третьою домівкою». Тут, на мальовничих землях Чернігівщини, були написані десятки етюдів, які пізніше лягли в основу її знаменитих робіт.
Про все це і не тільки дізнаєтесь із нашої презентації «Тетяна Яблонська. Мистецтво – її життя…», яка присвячена 105-річчю від дня народження художниці.
2. 24 лютого 2022 року
виповнюється
105 років з дня народження
української художниці-живописця з
феноменальним талантом
Тетяни Нилівни Яблонської
(1917-2005)
- авторки сотні робіт різних жанрів та
стилів: від імпресіоністичних пейзажів до
психологічних портретів.
Гончар. 1964 Льонище. Етюд. 1975.
3. Тетяна Яблонська народилася 1917
року в Смоленську. Батьки Тетяни
настільки розчарувалися у радянській
владі, що твердо вирішили залишити
СРСР. У 1928 році родина Яблонських
(батько, мати та троє дітей)
відправилась до Одеси – з надією
через це портове місто виїхати за
кордон. Проте, всі намагання офіційно
емігрувати закінчились невдачею, й у
1930 році Яблонські переїхали до
Кам'янця-Подільського. Тоді
прикордонне Поділля мало славу
краю контрабандистів, серед яких
були такі, що могли нелегально
переправити за кордон.
Коли у 1933 році Тетяна закінчила Кам'янець-Подільську семирічну школу, батько
домовився, що родині допоможуть покинути СРСР. Тетяна згадувала:
«…Але тут щось зірвалося – людина, яка обіцяла посприяти, не прийшла. Батько і
мати просто почорніли від страху. На світанку довелося повернути на схід, і не
заїжджаючи до Кам'янця, одразу рушили в Луганськ…»
Сім’я Яблонських. Нил Олександрович,
Віра Георгіївна та діти Олена, Дмитро,
Тетяна. 1920-ті роки
4. Тетяна Нилівна була найстаршою з трьох дітей у родині викладачів. Батько, Нил
Олександрович Яблонський, мав неабиякий художній хист, викладав малювання в
середній школі. Він мріяв здобути вищу мистецьку освіту, стати професійним
художником. До малювання заохочував і дітей.
У будь-якому місті і в будь-який час року вдома було страшенно цікаво: тут видавали
сімейний журнал «Цвіркун», в якому кожен автор писав і ілюстрував свою частину
номера, кожен день діти малювали: натюрморти і один одного – з натури, будівлі і
пейзажі, які бачили під час прогулянок, – по пам’яті.
Кожен з дітей по-своєму втілив мрію
батька стати професійним
художником. Дмитро працював
архітектором, видав книжку "Портали
в українській архітектурі". Олена
стала визнаним графіком. За 20 років
проілюструвала сотні дитячих книг:
«Читаночка», «Катруся», «Кую, кую
чобіток», «Малятам-соколятам», «Я
малий собі гуцулик», «Барвиста
книжка», «Загадки», «Хитрий лис
фарбує ліс», «Ластівка з Лужиці» і
багато інших.
Олена та Дмитро Яблонські
5. Восени 1940 року в Київському
художньому інституті відкрилася
експозиція робіт Тетяни Яблонської -
перша в історії інституту персональна
студентська виставка.
Під час Другої світової війни Тетяна була
змушена змінити місце проживання і
спосіб життя. Вона переїжджає в
Саратовську область, де їй доводиться
випробувати себе, працюючи в колгоспі.
Художниця Яблонська Тетяна Нилівна,
абсолютно незвична до фізичної праці,
повинна доглядати за худобою і
працювати на полі.
«Я була вагітною, нас евакуювали на Волгу. В Саратові у мене народилася перша
дочка… Потім поїхала в колгосп, працювала спочатку в городній, потім у польовій
бригаді. У мене і в паспорті було записано: колгоспниця. Все доводилося робити: я і
косила, і скиртувала, і мішки тягала…
Іноді брала в руки олівець та дитячий альбом для малювання. Жінки, солдатські вдови,
котрі отримували похоронки, замовляли портрети загиблих на фронті чоловіків,
давали за це яєць і молока…» – згадувала художниця.
Так вона проведе цілих три роки, після закінчення котрих, вимотана і зголодніла, нарешті
зможе повернутися до творчості.
Тетяна Яблонська - студентка. 1930-ті роки
6. Але все починати треба було з нуля. Дипломною її
роботою у рідному вузі завішували вікна під час
нальотів, роздерши для цього полотно на частини.
Руки ледь слухалися, жодної тонкої роботи пензлем не
виходило. Але Яблонська за лічені місяці
наполегливою працею відновила майстерність, і знову
її картини виставляються.
У 1944 році Тетяна Яблонська повертається до визволеного Києва і відразу ж
стає викладачем Художнього інституту та членом Спілки художників.
Автопортрет.
1945.
Автопортрет в
українському костюмі.
1946.
7. Одним із перших
післявоєнних творів Тетяни
Яблонської є картина
«Перед стартом», яка
одразу дістала схвальні
відгуки критиків та була
висунута на присудження
Сталінської премії. На
полотні художниця показала
оригінальну художню
манеру, імпресіоністський
стиль. Проте невдовзі
картину піддали нищівній
критиці та довго ніде не
експонували як таку, що «не
відповідає радянській
дійсності».
Художниця згадувала: «І все перевернулося догори дригом. Моїх «Лижниць» зняли з
підрамника, скрутили у рулон, і картина довго-довго валялася потріскана та
пом'ята, у запасниках українського музею. Владіч написав розгромну статтю.
Інкримінувалося — фрагментарність, імпресіонізм та інші «гріхи».
Перед стартом. 1947.
8. У 1948 році відбулась вирішальна подія в творчому житті молодої художниці.
Влітку 1948 року Тетяна Яблонська, як викладачка інституту, повезла на
творчу практику своїх студентів у село Летаву Чемеровецького району
Кам'янець-Подільської (нині - Хмельницької) області. Вибір місця практики був
не випадковим - цей колгосп здивував усю країну неймовірними врожаями
зернових та буряку. Художниця зробила чимало замальовок у Летаві, з яких у
1949 році написала картину «Хліб».
Картина нині зберігається
у Третьяковській галереї
серед найвизначніших
творів ХХ ст. Є авторська
копія в Київському
художньому музеї та
декілька копій у інших
музеях країни, у тому
числі - сільському музеї
Летави.
9. Впродовж життя Тетяна Яболнська пройшла
значну творчу еволюцію: працювала в традиціях
соцреалізму, народно-декоративній та
постімпресіоністичній манерах. Творчості
художниці властивий великий жанровий діапазон -
портрети, натюрморти, пейзажі, тематичні
картини. Їх центральною темою було буденне
життя - побутові сцени, портретів членів родини
та автопортрети в домашній обстановці. На все,
що її оточувало, у художниці був особливий
власний погляд.
Льон. 1977.
Над Дніпром. 1954.
Весна. 1950.
11. За роки плідної діяльності своїми
творами Тетяні Яблонській удалося
багато сказати світові про Україну, про
красу її природи, про характер українців,
їхній оптимізм, любов до життя, до краси,
здатність до співчуття. Цей творчий
посил почули в усьому світі: у 1997 році
ЮНЕСКО назвало Тетяну Яблонську
художником року. У незалежній Україні
художницю визнали класиком.
Тетяна Яблонська поруч із
своєю картиною «Ранок» (1954)
12. Після інсульту у 1999 році, коли
відмовила права рука, художниця
перевчилася малювати на ліву руку,
та продовжувала працювати
пастеллю до останньої години,
сидячи в інвалідному візку біля
вікна, вдивляючись у небо, якого
раніше так мало було в її картинах.
Тетяна Нилівна жодного разу не
повторилась в пастельних пейзажах
циклу «Вікна» — у радісних,
гармонійних, просвітлених роботах
вона зображувала те, за чим
спостерігала, сидячи перед вікном:
міських птахів на підвіконні, посуд,
квіти у вазі. В останній день свого
життя вона малювала яскраві
дзвоники, що випромінювали
життєрадісність.
Дзвіночки. 2005.
13. На останній своїй прижиттєвій виставці художниця просила не вказувати
жодних регалій та звань, і на її могилі на Байковому кладовищі у Києві —
скромна гранітна стела з лаконічним написом: «Художник Тетяна
Яблонська». І ні слова про її значення для української художньої культури,
про ї внесок до скарбниці світового мистецтва, про цілу плеяду вихованих
нею художників, серед яких і двоє її дочок та онука.
14. Завітайте до бібліотеки та оберіть
книгу на ваш розсуд!!!
У відділі мистецтв
Чернігівської
обласної бібліотеки
для дітей діє
книжково-ілюстративна
виставка-портрет до
105-річчя художниці, з
якої можна дізнатися
про особисте життя
Тетяни Яблонської та
особливості її
творчості.