Опор

1. yanina_znohub_hist
Початок української революції
Хронологічний довідник Персоналії
Терміни
березень 1917 р. — утворення в Києві Української Центральної Ради.
квітень 1917 р. — Всеукраїнський національний з’їзд (конгрес).
червень 1917 р. — ухвалення Першого універсалу УЦР.
липень 1917 р. — ухвалення Другого універсалу УЦР.
листопад 1917 р. — ухвалення Третього універсалу УЦР.
9 (22) січня 1918 р. — IV Універсал УЦР, проголошення незалежності УНР.
січень 1918 р. — бій під Кругами.
січень (лютий) 1918 р.— Берестейський мирний договір між УНР і державами
Четверного союзу.
Автономізація — процес досягнення автономії, зокрема поступове
усвідомлення необхідності самоуправління.
Більшовизм — рос. різновид ком. теорії та практики, втілюваний у життя
РСДРП(б), згодом РКП(б), ВКП(б), КПРС. Термін б. стосується переважно першої
половини XX ст. Мав на меті встановлення ком. диктатури, тоталітарного
режиму.
Вільне козацтво — укр. добровільні військово-міліційні з’єднання, створені для
самооборони й захисту правопорядку на традиційній основі. Відділи В. к.
створювалися за терит. принципом з національно свідомих селян і робітників.
Рух поширився на значну частину України.
Генеральний Секретаріат — найвищий виконавчий і розпорядчий орган держ.
влади в Україні (з 7 (20) листопада 1917 — УНР) з 15 (28) червня 1917 до 9 (22)
січня 1918, коли він став Радою Нар. Міністрів. Голова — В. Винниченко. У
першому складі було 9 осіб, згодом кількість членів зросла.
Курултай — з’їзд кримськотатарського народу в грудні 1917, який утворив
Меджліс і Директорію (парламент і уряд), проголосив Кримську Народну
Республіку, ухвалив Конституцію, затвердив держ. символи.
Самостійники — прихильники незалежності України, найвідоміший лідер на
поч. XX ст. — Микола Міхновський.
Болбочан Петро — військ. діяч. Полковник Армії УНР, очолював Запорізький
корпус, який звільнив весною 1918 Крим від більшовиків. Наприкінці 1918 Б.
командував Лівобережною групою Армії УНР. Внаслідок збігу обставин, інтриг і
анархії несправедливо звинувачений і розстріляний.
Винниченко Володимир — видатний гром.- політ. і держ. діяч. На засіданнях
Українського нац. конгресу (квітень 1917) обраний заступником голови УЦР.
15(28).06.1917 призначений головою першого укр. уряду — ГС УЦР,
18(30).01.1918 пішов у відставку з посади тоді вже голови РНМ.
Грушевський Михайло — видатний історик, визначний гром.-політ. і держ.
діяч. У березні 1917 обраний головою УЦР. Відіграв важливу роль у всіх осн.
рішеннях, зокрема універсалах УЦР. У березні 1919 емігрував, 1924 повернувся.
Помер при нез’ясованих обставинах під час нескладної операції на лікуванні.
Єфремов Сергій — визначний гром.-політ. і держ. діяч. Член УЦР з моменту її
заснування, на Укр. нац. конгресі обраний заступником голови УЦР. Є. був
членом першого укр. уряду УЦР Ген. Секретаріату (міжнаціональні справи).
Згодом відійшов від політики.
Челебіджихан Номан — кримськотатарський гром.-політ. діяч. Один із
організаторів курултаю, де був обраний головою Директорії уряду) Кримської
Народної Республіки. Виявив нерішучість у б-бі з більшовиками, арештований
ними і розстріляний.
Володимир Винниченко Михайло Грушевський
132
878
| 176
461
546
4

2. yanina_znohub_hist
Українська Держава Скоропадського
Хронологічний довідник
Персоналії
Коротко про тему
29 квітня 1918 р. — державний переворот, прихід до влади Павла
Скоропадського.
Вернадський Володимир — видатний
природознавець, мінералог і кристалограф,
основоположник геохімії, біогеохімії, гідрогеохімії,
вчень про ноосферу і біосферу. Походив з
давнього козачого укр. роду, дитинство минуло у
Харкові та Полтаві. З 1909 академік Петербурзької
АН. З червня 1917 В. мешкав в Україні. 1918-1921 —
перший президент УАН, Автор бл. 400 праць.
Скоропадський Павло — визначний політ. держ. і
військ. діяч. Походив зі старовинного козацько-
старшинського роду. 29.04.1918 на
Всеукраїнському хліборобському конгресі
генерала обрано гетьманом України, він видав
«Грамоту до всього українського народу» і «Закон
про тимчасовий державний устрій України». За
допомогою нім. військ С. прийшов до влади і
добився відносної екон. стабільності, спираючись
на поміщиків, вел. промисловців і фінансистів. У
міжнародних відносинах відстоював інтереси Укр.
Держави.
Внутрішня політика урядів гетьмана П. Скоропадського:
гетьманський уряд — Раду Міністрів — очолив Ф. Лизогуб, більшість його
членів були зрусифікованими українцями, кілька представляли
національні меншини України. Оточення гетьмана складалося з
помірковано-консервативних діячів;
великі землевласники відновлювали свою власність на землю і майно,
селянство чинило опір, відбувалися повстання;
відновлення права приватної власносте у промисловості;
певна стабілізація відбувалася в промисловості, фінансах, на транспорті,
конвертована гривня, відкрито українські банки;
збільшення робочого дня, зростання безробіття, страйки;
українська мова державна, але багато урядовців нею не володіли;
відкрито українські університети в Києві та Кам’янці-Подільському, 150
державних гімназій;
створено УАН, архів, бібліотеки, історичний музей тощо.
Зовнішня політика урядів гетьмана П. Скоропадського:
розширення міжнародних контактів;
до Української Держави належали деякі етнічні землі, які нині не входять
до складу України;
переговори з Кримом і Кубанню про об’єднання з Україною;
1918 р. П. Скоропадський опублікував грамоту про федерацію України з
небільшовицькою росією.
132
878
| 176
461
546
4
Powered by TCPDF (www.tcpdf.org)