Важко знайти період прадавньої української історії, в якому з його ім’ям не були б пов’язані археологічні відкриття або наукові досягнення.

1. Відділ культури Дарницької районної в місті Києві
державної адміністрації
Централізована бібліотечна система
Дарницького району
Публічна бібліотека № 160 сімейного читання
Ювілейна пам’ятка
до 170-річчя від дня народження В. Хвойки
Київ, 2020

2. 2
УДК 902(477)(092)
«В пошуках втраченої цивілізації» (до 170-річчя від
дня народження Вікентія Хвойки) : ювілейна
пам’ятка / укладач Н. А. Петренко. - Київ : Публічна
бібліотека №160 сімейного читання, 2020. – 22 с.
8 лютого 2020 року виповнюється 170 років від дня
народження відомого вченого, археолога, музеєзнавця та
першовідкривача трипільської культури Вікентія
В’ячеславовича Хвойки. Важко знайти період прадавньої
української історії, в якому з його ім’ям не були б
пов’язані археологічні відкриття або наукові досягнення.
Даний посібник висвітлює життєвий шлях та
науковий доробок вченого, який надихали не одне
покоління науковців на подальше вивчення нашої
давньої і цікавої історії.
Видання розраховано на учнів, студентів,
бібліотечних працівників, а також усіх, хто цікавиться
історією України та біографіями її видатних діячів.
При підготовці бібліографічного списку літератури
використано книжковий фонд Публічної бібліотеки № 160
сімейного читання та електронний каталог Публічної
бібліотеки ім. Лесі Українки.
Укладач: Н. А. Петренко

3. 3
Вікентій (Чеслав) В’ячеславович Хвойка
народився 8 лютого 1850 року у в с. Семін на Ельбі
в тодішній Австро-Угорщині. Походив із багатодітної
родини, яка належала до старовинного, але
збіднілого роду. Був первістком, мав ще чотирьох
братів і чотирьох сестер.
Закінчив комерційне
училище, вищої освіти так і
не здобув.
Юнаком багато
мандрував. У 1868 році
разом із кількома друзями
пішки він здійснив кілька
походів, під час яких
сходив Чехію, Німеччину, Австрію, відвідавши
Братиславу, Мюнхен, Ґамбурґ, Берлін, Відень.
1876-го Хвойка емігрує до Російської імперії.
Селиться в Києві. За однією версією він покинув
батьківщину, аби уникнути небажаного шлюбу з
багатою, але нелюбою йому дівчиною. За іншою —
що закохався в київську панночку Александровську,
із родиною якої познайомився у Празі. До Києва
Вікентій Хвойка прибув разом з Александровськими і
якийсь час навіть жив у них. Та невдовзі дівчина
захворіла на невиліковну душевну хворобу. Хвойка
до кінця життя залишився одинаком.
В Києві заробляв собі на життя, викладаючи
німецьку мову, малювання та фехтування, згодом
зайнявся агротехнічною справою з вирощування
нових сортів проса та хмелю.

4. 4
«Треба було мати силу волі, щоб пережити
найскрутніші часи, і немає іншої опори,
окрім Бога»
На українському чорноземі молодий агроном
успішно вирощував хміль, запроваджував нову для
цих земель культуру, чеське просо. У Києві вже
були пивоварні, і справа виявилась вигідною. За
кілька років Вікентій В’ячеславович Хвойка набув
достатку і популярності як агроном-
експериментатор.
Успіхи Вікентія Хвойки в галузі агрономії було
відзначено на виставках у Ромнах та Харкові. На
сільськогосподарській виставці 1889 року в Парижі
його було нагороджено срібною медаллю та обрано
членом Французької національної
сільськогосподарської, промислової і комерційної
академії. Перші друковані праці Вікентія Хвойки
присвячено саме агрономії.
Але все його життя змінила одна пожежа. В селі
Петрушки під Києвом Вікентій В’ячеславович
орендував ділянку землі для вирощування хмелю. В
одному з господарчих сараїв виникла пожежа,
внаслідок якої було знищено і врожай, і особисті
речі та документи Вікентія Хвойки.
Розгрібаючи згарище, знайшов незвичайні
шматочки синього, зеленого і рожевого скла. Це
виявилися фрагменти жіночих браслетів доби
Київської Русі.

5. 5
«Я зрідка буваю вдома.
Шукаю в різних місцях те, що вже давно
минуло, особливо перші сліди наших
слов'янських прабатьків. Цього року хочу
дослідити кордон Харківської, Курської,
Чернігівської, Катеринославської та
частково Херсонської губерній, куди через
два-три дні вирушаю»
Знахідки він продав колекціонерам за 60 рублів
і таким чином трохи підправив своє матеріальне
становище.
Сприйнявши пожежу як знак долі, Вікентій
Хвойка поставив крапку на агрономії і став шукати
старожитності. З'явилося нове захоплення —
археологія. На початку 1890-х років Вікентій Хвойка
приступився до практичної археології.
Місця для майбутніх розкопок Хвойка визначав,
їздячи по селах навколо Києва. Розпитував, чи при
оранці на полях не знаходили часом якихось
старовинних речей, черепків. Селяни приносили
свої знахідки, показували, де їх знайшли.
Саме в степу, на стародавніх курганах, Вікентій
Хвойка отримав перший польовий досвід археолога.
Але йому не вистачало історичних знань,
методики пошуків і коштів. Повернувшись у Київ,
Вікентій занурився у вивчення історії української
землі.

6. 6
Книг з історії України було обмаль, історичних
музеїв не було зовсім. Історією свого народу
переймались лиш ентузіасти, як В. Б. Антонович.
Саме дружба з Володимиром Антоновичем замінила
археологу-початківцю університет. Професор охоче
ділився знаннями і методами наукового
дослідження. Якось порадив звернути увагу на
земляні роботи. З того часу скрізь, де копали
котловани, кияни бачили Вікентія Хвойку.
1893 рік був для
Вікентія Хвойки
особливо плідним.
Пильно стежачи за
всіма земляними
роботами,
здійснюваними на
Кирилівських висотах
у Києві, він виявив у
розрізі гори на
глибині 19 м кістки мамонта.
За порадою професора Володимира Антоновича
археолог почав шукати інші докази перебування
давніх людей. На розкопах було виявлено близько
67 кістяків мамонтів, а також віднайдено крем'яні
вироби. Так було відкрито Кирилівську палеолітичну
стоянку, що існувала близько 20000 років тому.
Найсенсаційнішою знахідкою на Кирилівській
палеолітичній стоянці в Києві виявився бивень
мамонта із зображеннями, вирізьбленими
стародавнім митцем кам’яної доби.

7. 7
«Навесні 1895-го я продовжував
розпочаті 1893 року розкопки в садибі
пана Зіваля на Кирилівській вулиці. При
зніманні верхнього шару гори,
розташованої в садибі, траплялися
робітникам товсті, глиняні черепки.
Піднявши один із таких черепків, я був
здивований складом глини, з якої він був
зроблений, а ще більше оригінальністю
орнаменту на ньому»
Це взагалі була перша знахідка мистецького
виробу цієї епохи на території Східної Європи.
Уже перші розкопки на стоянці показали талант
і вміння Вікентія Хвойки досліджувати археологічні
культури. Результати цих досліджень згодом
увійшли в усі узагальнюючі праці з палеоліту й
підручники з історії та археології. Велика площа
Кирилівської стоянки (9 тис. м²) з численними
культурними знахідками отримала світове визнання і
популярність.
Виявлення «особливої неолітичної культури», як
влучно означив трипільську археологічну культуру її
першовідкривач, почалося теж із Києва, з
Кирилівської стоянки. Розкопуючи її наступного
року, дослідник знайшов у великій кількості
фрагменти грубої кераміки, розписаної червоною і
чорною фарбами.

8. 8
На цій ділянці
він розкопав
декілька гончарних
печей і біля 50
залишків жител-
землянок. А в них —
цілі й побиті
керамічні посудини
зі складним
візерунком, глиняні
статуетки людей і
тварин, знаряддя праці та зброю з каменю й рогу.
Подібні знахідки археологам досі не траплялися.
Працюючи над своїми знахідками, Хвойка
дійшов висновку, що представники такої культури
мали жити й нижче по Дніпру. До розкопок поблизу
сіл Трипілля, Верем’я та Жуківка, він узявся в
березні 1897 року.
Перші дні розкопок виявили багатометрові
глинобитні майданчики з цілим та потрощеним
посудом: від величезного – понад метр заввишки –
до маленького, наче іграшкового. Траплялися
глиняні фігурки людей і тварин, кам’яні
наконечники стріл, списів, сокири, численні кістки
свійських та диких тварин. Це було відкриття
світового рівня.
Над сенсаційним відкриттям Вікентій
В’ячеславович Хвойка працював подальші п’ять
років: визначив місце цієї культури, класифікував
пам’ятки, встановив час її існування (5500-
2750 до н.е.). Було розкопано 13 тис м² площі,
знайдено 39 залишків глинобитних жител.

9. 9
«З незапам’ятних часів протягом цілих
віків жив осілий землеробський народ
арійського походження, у якому я вбачаю
тільки наших предків-слов’ян, і, крім того,
вважаю його терен європейською
прабатьківщиною»
Вікентій Хвойка
висловив та обстоював
припущення (пізніше
цілком доведене іншими
дослідниками), що це
особлива землеробська
культура періоду
неоліту. Тоді мало хто
серед науковців
погоджувався з цим, бо
вважалося, що прадавні землеробські культури
могли існувати лише в теплих краях — на берегах
Нілу, Тигру і Євфрату.
Хвойка першим зібрав і порівняв усі відомі в
різних місцях України трипільські знахідки, виділив
їх в окремі групи для подальшого вивчення. На
основі своїх досліджень учений констатував
величезне значення трипільської культури серед
інших пам’яток Східної Європи, розробив її
періодизацію. Він був переконаний у місцевому
походженні цієї культури, вважав, що вона
належала осілому землеробському населенню.

10. 10
«Трипільська культура, що охопила собою
майже половину Європейського материка,
хоча й мала всюди один і той самий
характер, але, завдяки своєму довгому
існуванню і природним умовам створила
багато культурних центрів, які мали свої
улюблені мотиви і свої форми»
Відкриття В. В. Хвойкою трипільської культури
викликало дуже великий резонанс серед науковців
різних країн.
Вчений виступав з доповідями про свої
дослідження на трьох – ХІ, ХІІІ та ХІV Всеросійських
археологічних з’їздах, інших наукових форумах
імперії, на ХІІ міжнародному вченому з’їзді
доісторичної антропології та археології в Парижі, на
конгресі у Флоренції.
В 1898 році Вікентій Хвойка отримав від
Імператорської археологічної комісії відкритого
листа на розкопки у Київській губернії, а вже в
1899 р. ним були відкриті ранньослов’янські
землеробські археологічні культури, так звані
культури полів поховань.

11. 11
За формою могил він розділив їх на
зарубинецьку та черняхівську культури. Учений світ
прийняв ці назви і їх датування. На основі знахідок,
Хвойка простежив і описав перехід від скіфської
доби до зарубинецького періоду і від черняхівського
етапу до наступної культурної епохи. Він вважав їх
предками давніх східних слов’ян.
Тогочасна археологія, не маючи державних
субсидій, змушена була утримувати себе власними
зусиллями.
Хвойці довелося шукати багатих меценатів,
згодних покривати витрати польових досліджень і
платити за археологічні колекції, зібрані ним в
експедиціях.
Спонсорами дослідницьких робіт Вікентія
Хвойки стали відомі українські підприємці, меценати
й колекціонери старожитностей Микола Терещенко
та Богдан Ханенко.

12. 12
«Заповітна мрія втілиться в життя, і здобуті
мною за численні роки праці речі
дістануться дорогому і завжди любимому
Києву»
Проте іноді грошей бракувало й доводилося
вишукувати інші джерела фінансування.
Дійшло до того, що Вікентій Хвойка змушений
був продати уряду за безцінь свою особисту
колекцію старожитностей, аби тільки мати змогу
продовжувати польові дослідження. На щастя, її
купили на гроші з міського бюджету й тому вона
залишилася в Києві. Учений був цим дуже
задоволений.
Вікентій Хвойка відіграв велику роль у
заснуванні в 1899 році Київського музею
старожитностей та мистецтв – тепер це будівля
Національного художнього музею України. Він
проявив себе талановитим музейником. Створена
ним експозиція археологічного відділу була
побудована за хронологічним принципом і
вважалася однією з найбагатших у Європі.

13. 13
До останніх днів свого життя Хвойка був
хранителем археологічного відділу музею, де
працював в досить тяжких умовах – жартував, що
«висушив будинок музею власними легенями», бо
музейний будинок побудували в сирому місці на
Олександрівській вулиці. Можливо, це стало
причиною його тяжкої хвороби і передчасної смерті.
Сенсаційними стали
результати розкопок у 1907
році на Старокиївській горі в
Києві на території садиби лікаря
М. Петровського. Саме тут
виявився центр княжого Києва.
На цьому місці В. В. Хвойці
вдалося виявити майже всі
археологічні культури,
починаючи з періоду
обробленого каменю. Були тут рештки гончарних
печей, побутові речі періоду трипілля.
Та найціннішими вважалися старожитності
давнього Києва, зокрема, язичницьке капище, що
підтверджувало сакральне значення Старокиївської
гори та залишки великокнязівського
палацу Х – ХІ ст., оздобленого фресками
й мозаїками, залишки жител, ремісничих
майстерень, багато цінних знахідок,
серед яких унікальні ливарні формочки,
запрестольний хрест, цегла із
зображеннями великокнязівського тризуба.

14. 14
«Проводячи розкопки біля Десятинної
церкви, що знаходиться в частині старого
міста, зробив деякі цікаві відкриття. Так
виявив руїни стін палацу, в якому
ймовірно жила княгиня Ольга і
Володимир. На руїнах цих виявилася ціла
маса фресок і цегла з гербом і
монограмою Володимира»
Тяжка і плідна праця Вікентія Хвойки на
Старокиївській горі, де він здійснював тривалі
розкопки, набула як в державі, так і в світі
величезного наукового резонансу. Цю гору почали
іменувати «руським Капітолієм». Її дослідження
прирівнювали до розкопок римського Форуму.
За ініціативою
Хвойки київський уряд
викупив садибу лікаря
Петровського в
державну власність для
подальших розкопок.
Нині на цьому місці
знаходиться
Національний
історичний музей України.
Кожного польового сезону він відкривав від 8 до
12 археологічних пунктів. Зокрема, розкопав рештки
літописного Білгорода, ряд скіфських городищ, а
також давньоруські кургани біля Коростеня, Овруча
і в Китаєві, залишки мурованих споруд в Чигирині і
безліч різночасових курганів по всій Україні.

15. 15
«Археолог-революціонер» – так називали
Вікентія Хвойку сучасники.
Він мав гострий допитливий розум, любив
поезію, сам писав вірші, знався на мистецтвах,
чудово малював. Володів шістьма європейськими
мовами. Людина комунікабельна, однак не любив
публічності, нерідко доручав колегам зачитувати
свої повідомлення на наукових зібраннях. Утім,
доповідь на ХІ Археологічному з’їзді в Києві
виголосив сам. П’ятсот учасників зібрання з усіх
куточків Російської імперії і 24 представники
іноземних держав влаштували вченому гучну овацію
— настільки вразили присутніх сенсаційні знахідки
та відкриття.
20 жовтня 1914 року Вікентія Хвойки не стало.
Йшла Перша світова війна, і мирна смерть археолога
лишилась не поміченою. Його небагате майно пішло
на оплату похорон.
Поховали видатного археолога на польській
католицькій дільниці Байкового кладовища.
Тема трипільської культури в радянські часи
була непопулярною. Та в кінці ХХ ст. інтерес до неї
спалахнув в усьому світі.
Нині музеї трипільської культури відкрито в
Києві, Обухові, Переяславі, а експозиції є в кожному
історичному музеї Румунії, Молдови, України, у
багатьох музеях Європи.
Тепер Вікентія Хвойку знають усі освічені люди.
Журналісти порівнюють його з Генріхом Шліманом,
відкривачем легендарної Трої.

16. 16
Пам’ять про нього зберігає Національний музей
історії України. Сьогодні матеріали з археологічних
розкопок, здійснених В. В. Хвойкою, складають
значну частину археологічних фондів музею.
Іменем Вікентія Хвойки названо вулицю в Києві,
а на фасаді будинку, де він мешкав, встановлено
гранітну меморіальну дошку. На його честь в Києві і
Трипіллі споруджено пам’ятники.
Національний банк
України до 150-річчя від
дня народження
Вікентія Хвойки
випустив спеціальну
монету з його
зображенням.
Національна Академія наук України і Українське
товариство охорони пам'яток історії та культури
встановили премію імені Вікентія Хвойки за видатні
досягненя в галузі охорони пам’яток археології.

17. 17
П’ять найбільших археологічних
відкриттів Вікентія Хвойки
 Стійбище первісних мисливців на
мамонтів — Кирилівська пізньопалеолітична
стоянка — перша досліджена пам’ятка кам’яного
віку в Східній Європі. Знахідкам, як і залишкам
вогнищ від житлових споруд, понад 12-15 тис.
років. Це відкриття Хвойка здійснив у серпні
1893 р.
 Трипільська рільнича цивілізація, що
існувала на Подніпров’ї у IV-III ст. до н.е. Назвав її
«за найбільшим на знахідки місцем» — в околицях
села Трипілля на Київщині. Вона є найпівнічнішою
периферією давніх цивілізацій Стародавнього
Сходу. До розкопок поблизу сіл Трипілля, Верем’я
та Жуківка він узявся в березні 1897 р. Вчений
досліджував трипільську культуру понад десять
років, поміж іншими роботами.
 Могильники двох археологічних
культур — зарубинецької (II ст. до н. е.-І ст. н. е.)
та черняхівської (III-V ст. н.е.). Відкрив їх у 1898—
1899 роках на березі Дніпра біля села Зарубинці
на північ від Канева, а також поблизу села
Черняхів під Кагарликом. Виявлені археологічні
пам’ятки вперше довели значні впливи кельтської
та провінційно-римської культур у глибині
Південно-Східної Європи.
 Фундаменти мурованого
князівського палацу часів Київської Русі на
Старокиївській горі, у садибі лікаря Петровського

18. 18
неподалік Десятинної церкви. А 17 серпня 1907-го
тут розкопали велику братську могилу жертв
татаро-монгольської навали Києва 1240 року. На
кістяках було видно сліди від ударів шабель та
іншої холодної зброї. У садибі Петровського
розкопали також залишки давньоруських
майстерень, де виробляли ювелірні прикраси з
металу й емалі, а також керамічні кахлі.
 Давньоруське князівське місто-
фортецю Білгород у селі Білогородка під Києвом.
Розкопав у 1909 — 1914-х. Виявив тут потужні
оборонні споруди, залишки кам’яного храму
XII ст., величезний колодязь тощо.

19. 19
Література
Білінський, В. Українська трипільська культура /
Володимир Білінський // Пам’ятки України : історія
та культура. – 2017. – № 3. – С. 26-31.
Бурдо, Н. Б. Трипільська культура : спогади про
золотий вік / Н.Б. Бурдо, М. Ю. Відейко. – Харків :
Фоліо, 2008. – 415 с.
Відейко, М. Ю. Шляхами трипільського світу / М.Ю.
Відейко. – Київ : Наш час, 2008. – 296 с.
Відейко, М. Ю. Україна : від Трипілля до Антів /
М.Ю. Відейко ; кер. проекту А.В. Толстоухов, В.О.
Зубанов. – Київ : КВІЦ, 2008. – 280 с.
Горішнянська, О. Про знахідки Трипілля та їх
відкривача : археолога Вікентія Хвойку вшановують
у Національному музеї історії / О. Горішнянська //
Україна молода. - 2020. - 18 лютого. - С. 12.
Губерначук, С. С. Трипілля і українська мова /
Станіслав Губерначук. – Київ : Фенікс, 2005.–232 с.
Дослідження трипільської цивілізації у науковій
спадщині археолога Вікентія Хвойки. Ч. 1.
Переклади наукових праць та коментарі / Н.В.
Блажевич та ін. ; Міністерство освіти і науки України
; Державний фонд фундаментальних досліджень ;
Національна академія наук України. Інститут
археології. – Київ : Академперіодика, 2006. – 207 с.

20. 20
Дослідження трипільської цивілізації у науковій
спадщині археолога Вікентія Хвойки. Ч. 2. Матеріали
і дослідження / Н.Б. Бурдо та ін. ; Міністерство
освіти і науки України ; Державний фонд
фундаментальних досліджень ; Національна
Академія Наук України ; Інститут археології. – Київ :
Академперіодика, 2006. – 75 с.
Єгорова, З. Вікентій Хвойка — видатний археолог-
самоук / Зоя Єгорова // Голос України. – 2019. – 1
листопада. – C. 9.
Кириченко, Л. «Чешский квартал» : на Подоле
любуемся домом, где жил исследователь мамонтов
чех Викентий Хвойка, а в кафе на Хмельницкого
кушал «папа» бравого солдата Швейка – юморист
Ярослав Гашек / Л.Кириченко – Сегодня. – 2014. -
27 июня. – С. 9.
Михайлова, Н. Шукач / Наталя Михайлов //
Міжнародний туризм. – 2010. – № 4. –С. 122-126.
Павленко, Ю. В. Хвойко (Хвойка) Вікентій
В’ячеславович / Ю. В. Павленко // Кияни : біограф.
словник. – Київ : Фенікс, 2004. – С. 383.
Подобєд, О. Трипільська археологічна культура /
Ольга Подобєд // Історія України. – 2019. – №12. –
С. 16-20.
Черняков, І. Т. Вікентій Хвойка (1850-1914) / Іван
Черняков. – Київ : Архетип, 2006. – 199 с.

21. 21
Черняков, І. Феномен Вікентія Хвойки / Іван
Черняков // Українська культура. -–2005. – №7-8. –
С. 25.
Черняков, І. Т. Хвойка Вікентій В'ячеславович //
Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А.
Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН
України. — Київ : Наук. думка, 2013. – Т. 10. –
С.365.

22. 22
Електронні ресурси
Вікентій Хвойка — археолог-самоучка, який відкрив
світу трипільську культуру [Електронний ресурс]. –
Режим доступу : https://vseua.info/vikentij-hvojka- /
(Дата звернення 05. 2020)
До витоків трипільської культури [Електронний
ресурс]. – Режим доступу : http://prostir.museum/ua
(Дата звернення 05. 2020)
Каргер, М. К. Раскопки В. В. Хвойки [Електронний
ресурс] / М. К. Каргер. — Режим доступу :
https://www.myslenedrevo.com.ua/ru/Sci/Kyiv/
(Дата звернення 05. 2020)
Крашенінін, В. Трипільська культура на землях
України [Електронний ресурс] / В. Крашенінін. —
Режим доступу :
https://spadok.org.ua/trypillya/trypilska-kultura
(Дата звернення 05. 2020)
170 років від дня народження Вікентія
В’ячеславовича Хвойки [Електронний ресурс]. –
Режим доступу : https://dako.gov.ua/170
(Дата звернення 05. 2020)
Чадюк, М. Археологічні світи Вікентія Хвойки
[Електронний ресурс] / Марія Чадюк. — Режим
доступу : https://day.kyiv.ua/uk/photo/arheologichni-
svity-vikentiya-hvoyky (Дата звернення 05. 2020)