2. Дитинство... Скільки
незабутніх років ми
проводимо у школі!
Школа - наш другий
дім. І кожен з нас
мріє, щоб у цьому
домі було тепло і
затишно, надійно і
спокійно.
3. • Ми любимо свою школу. Любимо
слухати вранці спів дзвоника, який
скликає учнів на урок до світлих
просторих класних кімнат.
4. • Любимо цікаві уроки
літератури, складні
задачі з математики.
Протягом року
проходить багато
турнірів, конкурсів,
олімпіад, змагань...
5. • У нашій школі дружний колектив учнів
та вчителів.
6. • Ми любимо свою школу. У ній прекрасні
талановиті викладачі. Вони кожного дня сіють
зерна своїх знань у наші душі. Через деякий
час воно проросте, дасть свої сходи.
7. • Наш найкращий
вчитель – Надія
Броніславівна – завжди
допомагає нам краще
засвоїти навчальну
програму і навчити нас
бути просто людьми.
8. • У нашому шкільному
домі - спокійно,
затишно; ми любимо
його за те, що на
нас тут завжди
чекають і радіють
нашим успіхам.
9. • Кожного дня ідучи в
школу, ми розуміємо, що
вона вже чекає на нас. Не
вірите? А от і правда.
Інколи нам здається, що
вона прокидається з
приходом школярів,
оживає, гуде, як вулик.
10. • Ось і наші
однокласники стоять
коло вікна, вже щось
обговорюють -
мабуть, наш
випускний бал, що
відбудеться у
наступному році.
11. • Дівчата теж не гають
часу - шепочуться
про щось своє.
12. • Вже за кілька хвилин пролунає дзвінок, і в шкільних
коридорах запанує тиша. Але не сонна тиша, як вночі,
скоріше ділова - кожен займається своєю справою.
13. • До речі, у нас неоднорідна
рейтингова система: чим краще
навчаєшся, тим ти вище у шкалі
рейтингу. Це гарний стимул для
учнів. Кожен намагається краще
вчитися, бути дисциплінованим.
14. • У цій системі присутній елемент азарту.
Кожен із нас намагається покращити
свій результат, піднятися на вищу
сходинку у рейтингу.
15. • За такий довгий період нашого
перебування в школі ми встигли
полюбити її всім серцем.
16. • Десять років тому ми
мріяли
подорослішати і піти
до школи. Перший
день вересня й досі
нам пахне айстрами
й жовтим листям. У
наших руках був
величезний
барвистий букет, ми
ледве тримали його.
17. І нехай наші вчителі інколи вичитують
нам за наші пустощі - все ж таки не
можна на них за це ображатися, бо
вони хочуть, щоби ми виросли
справжніми людьми, тому й не байдужі
до наших вчинків.
18. • Звичайно, ми
намагаємося
виправдати їх довіру
до нас, бо дуже вже
хочеться, щоб наша
школа коли-небудь у
майбутньому змогла
нами пишатися, як
зараз пишаємося ми
нею.
19. • Тепер ми подорослішали і
стали випускниками. Але в
наших серцях і душах
назавжди залишаться вже
рідні нам шкільні парти,
гучний дзвоник на перерву
та усміхнені лиця
вчителів.
