Сценарій випускного вечора 2015-2016 9 кл.

1. «Зоряна бригантина»
Сценарій випускного вечора
для учнів 9-их класів
Боярської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1
2015-2016 н.р.
Звучить музика.
Ведучий 1: Надворі літо…
Справжнє тепле літо…
У зелені втопилися сади,
Рясніють всюди різнобарвні квіти,
Аж серце завмирає від краси.
Ведучий 2: Надворі літо…
Наше щедре літо…
Цей особливий неповторний час,
Коли дитинство з юністю у парі
Танцює з вами перший ніжний вальс.
Ведучий 1: Надворі літо…
Наше тепле літо…
В якому радість й смуток водночас.
Ось-ось здійсниться заповітна мрія,
Світ невідомий кличе в далеч нас!
Ведучий 2: Шановні учителі, батьки, гості! Сьогодні на вулиці буяє зеленню і
цвітом літо, прийдешній день несе нове і невідоме життя.
Ведучий 1: Час змінює все, що оточує нас. Довга життєва дорога людини нелегка і
мінлива. Та всім неодмінно світитиме далеким вогником, оповитим солодким,
стискаючим серце спогадом — дитинство і юність…
Ведучий 2: Ми сьогодні зібралися з вами
Проводжати дитинство своє.
Відлітає в замріяні далі
Сьогодення твоє і моє.
Ведучий 1: Все вирує, цвіте і буяє,
Червень вішає квіти в саду.
9 років шкільних проминає,
Я на зустріч із юністю йду…
Ведучий 2: Ще мить, і в казкову країну юності поважно вирушать, піднявши
червоні вітрила, дві «Зоряні бригантини», на борту якої 47 випускників.

2. Ведучий 1: Кожен з них сьогодні склав останній іспит, довівши перш за все самому
собі: до життя готовий. Попереду – невідомість, загадкове майбутнє. Позаду – тихий
берег дитинства, до якого ще не раз захочеться повернутися. А сьогодні – прощання
з ним…
Ведучий 2: Ми вітаємо бригантину 9-А класу з її надійним штурманом Морською
Тетяною Володимирівною! Клас розумників і розумниць, клас наполегливих у
щоденному здобутті знань дітей. І ми віримо, що кожен із них у своєму житті
доб’ється успіху!
Ведучий 1: Зустрічайте!
Кузьмика Максима-Пушкаря Романа
Арсененко Артема - Бондар Катерину
Кривенко Ангеліну – Бойко Максима
Шиманську Юлію – Михайленко Владислава
Чичирко Владиславу – Зацарного Олександра
Яценко Юлію – Владикіна Дмитра
Лісового Максима – Гойдаш Мілену
Лахтадир Анастасію – Кондюріна Олексія
Назаренка Данила – Кузнюк Кароліну –Шапочку Владислава
Щиголева Валерія – Мхітарян Анастасію – Іванічика Євгенія
Луцького Микиту – Шваєнко Діану – Херенкова Олександра
Ведучий 2: Ми вітаємо юних мореплавців 9-Б класу, які довго мандрували на чолі
з вірним штурманом Липчак Оленою Володимирівною.
Дивовижний 9-Б клас, де дівчатка і хлопці не втомлювалися дивувати свого
класного керівника сюрпризами та несподіванками. Клас, де кожен знає, що
йому треба у житті.
Ведучий 1: Зустрічайте!
Бердія Назара – Петриченко Інну
Дучка Кирила – Коваленко Лілію
Духлія Владислава – Здоренко Єлизавету
Лупича Максима- Терещук Марію
Яроху Богдана – Горобченко Вікторію
Храпачевського Євгенія – Головко Катерину
Лисенко Олександра – Ярову Анастасію
Лисенко Даніїла – Лещенко Емілію
Харченко Олександра – Тістол Владиславу
Нерощина Володимира – Колесник Тетяну
Дутчишина Максима- Мельник Вероніку
Ведучий 2: Розумні і палкі!
Ведучий 1: Прекрасні, юні, мрійні і жагучі!
Ведучий 2: Це вони, наші зоряні випускники!

3. Ведучий 1: Давайте ще раз привітаємо оплесками наших випускників!
Оплески.
Звучить музика.
Ведучий 2: Дев'ятий клас - це перехрестя. Хтось сміливо зробить крок за поріг
школи і продовжить освіту в коледжі, технікумі, ліцеї.
Ведучий 1: Ну, а хтось повернеться в школу, продовжить навчання в десятому
класі.
Ведучий 2: Але це вже буде інша історія та інший клас.
Ведучий 1: А сьогодні ви, дорогі наші випускники, маєте можливість здійснити
коротку подорож на своїх «зоряних бригантинах» морем дитинства з пристанями
спогадів, мрій та сподівань…
Ведучий 2: Подивитись один одному в очі, згадати роки, проведені в одному
класі…
Виходять випускники 9-А класу.
Вип.1: Прийшла вже наша випускна пора,
Разом: Усім привіт від 9-А!
Вип. 2: Нас - 24 у класі!
Ми стоїмо святкові перед вами.
Вип. 3: Підтягнуті, спортивні, чарівні…
Чому ж сьогодні трохи ми сумні?
Вип.4: Бо не звучатиме для нас шкільний дзвінок,
І не покличе нас він на урок.
Вип.5: Хоч буде ще попереду навчання,
Та вже зі школою у нас часи прощання.
Вип.6: Немає слів у всьому світі,
Словами біль не замінить.
Вип.7: Щоб теплоту душі і серця,
Любов Вам нашу передать!
Вип.8: Лиш просто скажем: ваші діти
Разом: Усе життя Вас будуть пам’ятать !
Виходять випускники 9-Б класу.
Вип.1: Рідна школо, юності колиска!
Не забудемо ніколи ми тебе.

4. Вип.2: Тож сьогодні випускний, прощальний
Разом: Шле привіт 9-Б!
Вип.3: Нас - 22 в класі,
Наче на підбір усі!
Вип.4: Що не дівчина – красуня,
Хлопці – просто молодці!
Вип.5: Час настав з тісних дверей у школі
Випурхнути пташкою в світи.
Вип.6: Відпочинем від щоденників, уроків.
Разом: Школо, назавжди нас відпусти!
Випускники стають на місця, залишаються учень і учениця.
Він: Владо, невже беремо курс у відкритий океан життя?
Вона: Так, Кирило, у далеку путь сьогодні вирушаєм,
І в минуле вже не буде вороття,
З чарівними вітрилами чекає
Нас корабель із назвою «Життя»!
Він: А щоб нам на шляху не червоніти,
І мати для проїзду документ,
Ми просимо свідоцтва нам вручити –
У світ дорослий проїздний білет!
Звучить музика.
Ведучий 1: Для урочистого вручення свідоцтв про базову загальну середню освіту
запрошується капітан зоряного лайнера «Школа» Мелашенко Катерина
Миколаївна.
Ведучий 2: Своїм чарівним «Ласкаво просимо до нас у школу!» вона заманює
пропливаючих повз малолітніх моряків. Піддавшись її чарам, вони висаджуються на
цьому острові, забувають про своїх рідних і близьких, залишаються тут на 9 або 11
років... і навчаються, тобто здобувають дорогоцінні знання!
Ведучий 1: А також вірного помічника капітана - Загуру Ольгу Анатоліївну,
яка сміливо і впевнено прокладала курс лайнера через небезпечні рифи і мілини,
штилі та шторми, і тепер нашим юним мореплавцям не страшні ніякі випробування.
Вручення атестатів.
Ведучий 1:
Звучить музика.
Ведучий 1: Місто “Дитинство”…
Де ти є на карті?
Звідки шляхи до тебе пролягли?
Живеш у мріях ти,

5. Чи може в казці?
А по землі до тебе як пройти?
Ведучий 2: Я знаю: не автобус і не поїзд
До станції “Дитинство” не везуть,
А лиш чарівний корабель летючий
У снах завжди туди долає путь.
Ведучий 1: Берег дитинства… Так-так, наші зоряні бригантини причалили саме до
нього.
Ведучий 2: Росте людина… Її життя розпочинається світанком душі – дитинством.
Залишається воно в пам’яті як щось потаємне і світле. І скільки б не пройшло років,
берег дитинства притягує до себе, повертає з найвіддаленіших куточків людської
пам’яті.
Виходять випускники.
Вип.1: Ми вас зараз всіх запросимо
У минуле зазирнути.
Що було за 9 років
Усвідомити, збагнути…
Вип.2: Літ 15 так назад
Народились в дружніх сім’ях
Чималенько немовлят.
Вип.3: Симпатичні, галасливі,
Тату й мамі дуже милі.
Перші звуки, перші кроки…
Так минали рік за роком.
Вип.4: Але час прийшов збиратись
Уму – розуму навчатись.
Стежки, наче промінці,
Всіх до школи привели.
Вип.5: Розгубилася малеча:
Школа вуликом гуде.
І чомусь так недоречно
Мама геть зі школи йде.
Вип.6: І лише чарівна тьотя,
Наче фея із казок,
Посміхається привітно
Й до малечі робить крок.
Вип.1: Це була наша перша вчителька!
Вип.2: Вона заспокоїла нас: комусь витерла сльози, комусь поправила бантик, але
серед усіх саме мене взяла за руку і повела до класу.
Вип. 2:Ти все плутаєш! За руку вона взяла мене!
Вип. 3:Та що ви! Це ж була я! Саме мене вона взяла за руку.

6. Вип. 4: А скільки було у неї рук?
Вип. 5: Звичайно, дві! Але встигала вона все: пожаліти, й посварити і гачки писать
навчити.
Вип. 6: Катерина Василівна!
Вип.7: Аліна Антонівна!
Це були Ви, наші феї із казки!
Хочем привітати Вас
І на прощання бажаєм сказати:
Прийміть наш доземний уклін
І щиру подяку із ним!
Вип.1: Чия там юність відшуміла полем?
Моя ще тільки стука у вікно
Коханням першим, радістю і болем
І щастям, що хмільне, як те вино.
А ще рясними сходами на ниві,
Що сили набирають від землі.
Вип. 2: А ще цвітіння першого розливом
В садах на молоденькому гіллі.
Та піснею, що в серці задзвеніла,
Та простором несходжених доріг.
Чия там юність полем відшуміла?
Моя ступає тільки на поріг!
Ведучий 1: Червоні вітрила несуть наші зоряні бригантини морем «дитинства» до
пристані «юність»…
Ведучий 2: І новим змістом наповнились для наших випускників слова: дружба,
вірність, совість, честь, любов…
Вип.1 : Найбільш в юначу пору
Ми думаєм про вись.
Та перш, ніж глянуть вгору,
Під ноги подивись.
Вип.2: Будь уважним щохвилини,
Щоб побачить світ правдиво,
Бо з найменшої щілини
Може виглянути диво.
Вип.3: Щоб сонце щедро сяяло,
Потрібно чисте небо.
Красу любити - мало,
Її творити треба.

7. Вип.4: Спрямуй думок своїх потік
В подій нестримний плин,
Щоб день прожить, неначе вік,
А вік - мов день один.
Класний керівник: Перед негодою не гнись
І перед радістю будь гідним!
Класний керівник: Щоб стати долі сином рідним,
Прошу тебе, не запізнись!
Класний керівник: Не запізнись в своїм саду
Плекать калину, мов дитину!
Класний керівник: Щоб у скрутну життя годину
Твою розрадила біду.
Класний керівник: Не запізнись в червневу ніч,
Що зорі палить без упину,
Класний керівник: Знайти себе, свою стежину
У лабіринті протиріч.
Вип.1: Про нас п’ять років щиро дбали
Наші добрі класні мами.
Для нас творили всю красу
На згадку, хай хоч і малу.
Вип.2: Багато з ними ми зробили.
Про себе добрий слід лишили.
У класі – твори і вірші,
На сцені – танці і пісні.
Вип.3: Малюнки, папки і газети,
Кросворди, фото і анкети –
Це ваша творчість і слова,
А в них – натхненная душа.
Вип.4: Із ними ми одне – єдине,
Гніздо пташине і родинне.
Із ними ми – одна сім’я
Велика, творча і міцна.
Вип. 7: Дорогі наші Тетяна Володимирівна!
Вип. 8: І Олена Володимирівна! З 5 по 9 клас далекого плавання разом з Вами
ми відкривали нові острови, проникали вглиб моря, осягали таємниці, ставали
першовідкривачами.
Вип.7: Ви були для нас надійними маяками, що допомагали нам не збитися з
шляху!
Вип. 8: Ви збагачували наші серця, освячували їх іскрами добра, завжди розуміли і
підтримували нас!
Разом : Спасибі Вам за це!

8. Випускники вручають квіти класним керівникам.
Звучить музика.
Ведучий 1: Дорогі наші юні мореплавці! Деякі із вас востаннє стоять на «зірковій
бригантині». Ще мить, і шалений вир життєвого океану понесе вас від шкільних
берегів.
Ведучий 2: Візьміть із собою найцінніші скарби, які здобули в країні Школярії. І
здобули не самі. А дякуючи нашим рідним учителям.
Ведучий 1: Благословенна ж вчительська щедрість! Все від неї, від щедрості думок,
сердець і рук!
Виходять випускники.
Звучить музика.
Виходять дівчата.
Вип. За все, що сказано невчасно,
І все, що зроблено не так,
Без заперечення, завчасно
Скажу тихесенько : «Пробач …»
Скажу, що рано покидаю
Шкільну науку і книжки.
І шлях складний собі я вибираю,
А не протоптані стежки.
Вип. Мені у світі буде важко
Без ваших усмішок, порад.
Та я легкого й не шукаю
І не вертаюся назад.
Візьму з собою у дорогу
Уроки ваші і слова.
В житті здобуду перемогу –
І стріну все своє сама:
Невдачі, промахи, поразки,
Хороших друзів і любов …
Вип. Не схоже буде все на казку.
Життя не казка і не сон.
І я не спатиму багато.
У світі море гарних див.
Сама створю руками свято.
Сама зберу врожай із нив.
Весь бруд упевнено відкину -
І буду чистою сама.
Цьому навчу свою дитину,
Як стану матір’ю сама.

9. Бо все найкраще лиш від Бога,
Від наших ніжних матерів,
А ще – від отчого порога
І від шановних вчителів.
Тож вами щиро я горджуся.
На пам’ять школі, всім скажу,
Що серцем з вами залишуся.
Сьогодні ж я від вас іду.
Виходять хлопці.
Вип. Кажу: “Прощай” білявим стінам,
Високій стелі і дахам,
Кімнатам, приладам настільним,
Усім шкільним учителям.
Рівненьким довгим коридорам,
Скрипучим партам і стільцям,
Шпалерам гарним, що в узорах,
Дівчатам, хлопцям і книжкам.
Вип. Всьому, до чого доторкнувся,
Із чим прожив шкільні роки,
Усім, хто вчасно відгукнувся,
І хто давав гулкі дзвінки.
Усім це слово промовляю.
Воно пекуче і щемке.
І низько голову схиляю,
Що є це свято дороге.
Вип. Мені найкраще буде в світі,
Бо я – веселий гуморист.
Не на одному в школі звіті
Я виступав, немов артист.
А класні друзі розуміли,
Що я по-доброму сміюсь,
І вчителі також всі мліли,
Що я не плачу і не злюсь.
То ж педагогам побажаю
З хорошим гумором дітей.
Я сам на віру все сприймаю -
Довіри ж вам і від людей!
Вип. Сьогодні ми уже дорослі,
В руках свідоцтва – документ,
Плаття і зачіски святкові

10. На цей урочистий момент.
Спасибі, любі, прехороші,
За все добротне і щемке.
З нас будуть люди лиш хороші.
Хай лине пісня ця дзвінка!
Випускники співають пісню.
Вип. 1: Шановні наші вчителі, працівники школи! Довгих дев’ять років ви
створювали для нас чарівний і неповторний світ пізнання, зігрітий теплом ваших
сердець.
Вип.2: Хто розпорядження директору друкує.
Вип.3: Кого здоров’я наше так турбує.
Вип.4: Хто нам готує гарну страву.
Вип.5: Хто дзвоники дає нам своєчасно,
Слідкує, щоб додому йшли ми вчасно.
Вип.1: Нехай в оселях ваших завжди панує злагода!
Вип.2: У серцях – добро!
Вип.3: У помислах - мудрість!
Вип.4: У засіках – достаток!
Вип.5: А нелегка педагогічна нива колоситься рясним урожаєм людської вдячності!
Настанова від учителів.
В.1: Рідні наші 9-ті класи! (К.М.)
Ті, що першими колись називали.
Що ж тепер побажати в цей час,
Ніби все, що могли вже сказали?
В.2. Ви рушайте в довге життя (О. А.)
Із новим XXI століттям,
Побажаємо щастя й добра
Вам, тепер подорослішим дітям.
В.3. Бережіть свою вірність і честь (І.В.)
Те святе, чому школа навчила,
I щоб кожний, хто знав вас в лице,
Міг сказати: «Це добра людина».
В.4. Хай не згасне вогонь у серцях (С.В.)
Хай буяє наснага і сила
Хай вам буде завжди вороття
До землі, що так любо зростила.
В.5. Хай таланить рукам молодим, (О.В.)
Не впадіть на життєвому полі,

11. Хай завжди для вас буде святим
Той вогонь, що у батьківськім домі.
В.6.Щоб життя датувало добро, (Максим Миколайович)
Йдіть твердим і упевненим кроком
Щоб не соромно потім було
Перед совістю і перед Богом.
В.7. Не чекайте під камінь води, (Аліна Антонівна)
Й прокладаючи щастю дорогу,
Ви приходьте частіше сюди,
До оцього шкільного порогу.
В.8. Бережіть вірних друзів своїх (Катерина Василівна)
I вшановуйте батьківське слово
Не забудьте порад цих простих
їх дотримуйтесь обов'язково.
В.9. Щоб у старості, повній тепла (Тихоненко Н.В.)
Кожна мати, що вас народила
Стиха мовити твердо могла —
Я пишаюсь тобою, дитино.
Випускники вручають квіти і співають пісню.
Ведучий 1: Знаєш, Дімо, на чиєму місці я не хотіла б сьогодні бути?
Ведучий 2: Директора?
Ведучий 1: Зовсім ні. Спробуй ще вгадати.
Ведучий 2: Тих, кому не вистачило стільчиків, і хто змушений стояти ціле свято?
Ведучий 1: Знову ні. Я не хотіла б бути сьогодні на місці батьків. Думаю, батькам
випускників зараз найважче.
Ведучий 2: Випускники! Де б ви не були, куди б вас не закинула доля, на вас завжди
чекатимуть ті, для кого ви одні в цілому світі, єдині і неповторні, — ваші найближчі,
найрідніші люди, мама і тато.
Ведучий1: Немає у минуле вороття,
Та для матусі й тата ви – назавжди діти!
Із ними разом сходинки життя
Долати легше, двері всім відкриті.
Ведучий 2: В майбутньому надія в них на вас,
Бо їх продовження – це ви одні – єдині.
Батьки вітають в цей святковий час
Своїх дітей – випускників однині.
Виходять батьки з короваєм.

12. Мати 1: Здавна так повелось у народі, що ту стежину, на яку вперше ступає дитина,
освячують хлібом-сіллю на вишитому рушнику. Мине всього кілька годин і ваша
юність залишиться позаду, попереду будуть незвідані дороги дорослості.
Тато : Тож прийміть цей хліб-сіль і батьківське благословення в дорогу, в
незвідані світи.
Мати 2: Добрий звичай: з рідного порога,
До людей, збираючись у путь,
Завжди хліб і сіль вам на дорогу
Матері на рушники кладуть.
Мати 3: Недарма у нас цей звичай зроду
І немає кращого ніде,
Бо хто йде із хлібом до народу,
Тільки той з добром до нього йде.
Мати 1: Дорогі наші діти! Підношу цей коровай над вами в благословенні на
дороги у світі нелегкі, на любов до Вітчизни палку!
Мати 2: Благословляю вас неспокоєм за долю вашу високу, поглядом у майбутнє
тривожним.
Мати 3: Оборонити хочу від лиха молитвою щирою, нелукавою, на прощення
щедрою, освятити ваші помисли незрадливою вірою у людей, у добро.
Випускник і випускниця беруть у батьків коровай.
Ми від батьків берем:
І хліб, і сіль - землі основу,
І чистий промінь джерела,
І материнську рідну мову
Й уроки батьківські добра.
Звучить музика. Виходять батьки з дітьми.
Донька 1: Розкажи мені, мамо, про квіти.
Вони завжди і всюди цвітуть?
Мама: Воно так. Та морози невтішні
Часом цвіт їх прекрасний зведуть.
Донька 2: Розкажи мені, мамо, про юність
Вона ж вічна в душі. Чи не так?
Мати: З віком, доню, приходить лиш мудрість.
Роки зупинити не зможеш ніяк.
Син 1: Розкажи мені, мамо, про друзів.
Їм можна в житті довіряти?
Мати: Вірні друзі пізнаються у тузі.
Будь розумним і вмій їм прощати.
Донька 3: Розкажи мені, мамо, про долю.
Чи людині підвладна вона?
Мати: Наша доля, як море, дитино,
Той пливе лиш, хто має човна.

13. Син 2: Розкажи мені, мамо, про серце.
Чом страждає найбільше від слів?
Мати: У житті все пізнати прийдеться.
Головне, щоб любити зумів.
Донька 4: Розкажи мені, мамо, про роки.
Для батьків чом не вічні вони?
Мати: Роки, доню, не згаснуть допоки,
Діти пам’ятають батьків.
Виходить мати і донька.
Донька: Мати і донька – вишенька на гілці
Стигле колосся і мале зерня.
Душевний звук у чарівній сопілці,
Тепле проміння в небесах зрання.
Мати: Дороги дві з уквітчаного дому,
Тут біль і радість порівну на двох.
Як береги з курсуючим поромом,
Як в повісті: глава і епілог.
Донька: Обличчя два у морі перехожих,
Суть невід’ємна, небо і земля.
Матуся мила, як на тебе схожа!
От тільки доля в кожної своя…
Виходять випускники.
Вип.1: Провчилися з нами і мами, і тата,
Разом переходячи з класу у клас.
Їм правила всі довелося згадати
І навіть уроки робити за нас.
Вип.2: На батьківські збори ходили матусі,
Хоч, правда, і тато був раз, може два.
А що було після – сказать не беруся,
Не можу дібрати культурні слова.
Вип.3: Були в нас «проколи». Ну що ж тут робити?
Щоденнику, друже, ми винні – прости!
Не раз довелося тебе нам губити –
Ми вас шкодували, шановні батьки!
Виходить випускниця.
Інна: Я знаю, мамо, ти очам не віриш?
Хіба такими уявляла нас?
Думками часто у минуле лину,

14. Де ми малі, кумедні, неслухняні:
Косички, бантики і клякси на щоках,
І дивно так, що до моєї мами
Усі ішли з надією в очах.
Я знаю, мамо, як бувало важко,
Як ти не спала уночі.
Як тріпотіло серце наче в пташки
І як до кожного шукала ти ключі.
Ти не могла ділити неподільне:
Для тебе клас – це я і я - це клас,
З тобою всі ділились вільно
І ти завжди підтримувала нас.
Лиш згодом я зуміла зрозуміти,
Що в тому є найвища благодать
Й непереборна материнська сила –
Частинку серця дітям передать.
Сьогодні впевнено я можу всім сказати,
Що я тебе не підвела!
Вова: Проведи мене, мамо, будь ласка,
Проведи до воріт.
Хай простелиться доля, мов казка,
Мені, рідна, услід.
Відгородить вона мене всюди
Від нещасть і біди.
Проведи, мене мамо, між люди,
В білий світ проведи.
Рідна мамо, подай мені руку,
Я у танці тебе поведу.
Попрощаємось разом з дитинством,
Вдячним серцем до ніг припаду.
Батьки з дітьми танцюють вальс.
Ведучий 1: Вечір повільно згасає.
Фарби, вогні за вікном.
Голос у залі змовкає.
Тиша і смуток кругом.
Ведучий 2: Мабуть, пора вже прощатись.
Школа махає крилом.
Вам же пора вибирати,
Шлях свій життєвий з умом.

15. Ведучий 3: Щойно пробили фанфари –
Танець прощальний для вас.
Вам ми бажаємо пари.
Зараз – вражаючий вальс.
Ведучий 1: Вальс від випускників «зоряної бригантини» 9-Б класу!
Випускники 9-Б танцюють вальс.
Підходять до корабля, відв’язують його, підходять до однокласників.
Вип.1: Ми усміхаємось, але на серці сум,
Бо профіль вітру - прощавання строгий.
Вип.2: Поглянь, мій друже, наш корабель
Готовий до майбутньої дороги!
Разом відпускають його.
Ведучий 1: Свою зоряну бригантину у самостійне доросле життя відпускають
випускники 9-Б класу.
Випускники 9-А класу танцюють флешмоб.
Потім підходять до корабля, відв’язують його, підходять до однокласників.
Вип.1: Веселий вітер кличе у дорогу,
В життєвий океан бурхливий, непростий.
Вип.2: На серці радість і щемна тривога –
Вітрила підійма наш парусник шкільний.
Разом відпускають його у небо.
Ведучий 1: І вмить прощальну, але красиву,
Готовий знову сюрприз на додачу.
Випускники пускають кульки щасливі,
Щоб здійснились їхні мрії дитячі.
Ведучий 2: Нехай ваші мрії на крилах дитинства
Сягають незвіданих досі висот.
Хай стане снаги не згубити в дорозі
Вам Богом наданих талантів і чеснот.
Виходять випускники з кульками.
Вип.1: Відпускаєм свої мрії на волю!
Вип.2: Хай летять у незвідані далі...
Вип.3: Відпускаєм без образ, і без болю!
Вип.4: Без страждань, без журби і печалі!
Вип.5: Відпускаєм свої мрії на волю!
Вип.6: Без запитань, без сліз та зупинок!
Вип.7: Щоб в блакиті небесної казки…
Вип.8: Віднайшли вони тихий спочинок...
Відпускають кульки.

16. Ведучий 1: Той, хто залишається, той, хто йде,-
Поверніться ще раз обличчям один до одного
Ведучий 2: Той, хто залишається, той, хто йде,-
З ’єднайте ваші думки, силу своєї любові.
Ведучий 1: Той, хто залишається, той, хто йде,-
Запам’ятайте цю хвилину на усе життя.
Випускники говорять прощальне слово.
Вип. 1: На життєвій неозорій ниві
Не завжди попутній вітер нам.
Вип.2: Та ми хочем бути всі щасливі,
Йти вперед, наперекір вітрам!
Вип.3: Є в нас розум, і знання, і воля,
Ми самі творці своєї долі.
Вип.4: Та коріння в нас одне - єдине,
Це земля, що зветься – Україна!