Дії австрійського уряду, спрямовані на посилення експлуатації селян, підвищення інтенсифікації їхньої праці у комбінації з нестримною сваволею поміщиків зумовлювали зростання соціального напруження в суспільстві та відповідну реакцію селянських мас. Ця реакція, як і в українських землях, підвладних російській імперії, мала досить широку амплітуду: від пасивного спротиву (скарги, втечі тощо) до активної протидії (вбивства поміщиків, відкритий збройний опір, організація масових антифеодальних виступів тощо).

1. ПРЕЗЕНТАЦІЯ
З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ НА ТЕМУ:​
РУХ ОПРИШКІВ. ''РУСЬКА ТРІЙЦЯ'' НА
ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ.
Виконав: студент 9-б групи І курсу​
медичного факультету №1​
ВНМУ ім. М.І.Пирогова
Сікорський Микола Валерійович​
Наук. керівник – Школьнікова Т. Ю.
Вінниця 2020
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ​
ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. М.І. ПИРОГОВА​
КАФЕДРА ФІЛОСОФІЇ ТА СУСПІЛЬНИХ НАУК

2. ПРИЧИНИ РОЗГОРТАННЯ ОПРИШКІНСЬКОГО РУХУ
Дії австрійського уряду, спрямовані на посилення
експлуатації селян, підвищення інтенсифікації
їхньої праці у комбінації з нестримною сваволею
поміщиків зумовлювали зростання соціального
напруження в суспільстві та відповідну реакцію
селянських мас.
Ця реакція, як і в українських землях, підвладних
російській імперії, мала досить широку
амплітуду: від пасивного спротиву (скарги, втечі
тощо) до активної протидії (вбивства поміщиків,
відкритий збройний опір, організація масових
антифеодальних виступів тощо).

3. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОПРИШКІВ
Рух народних месників мав поширення і на західноукраїнських землях, особливо в
Карпатах. Там їх ватаги називалися опришками. Виступаючи проти всіляких утисків
селянства, діючи невеликими загонами, вони нападали на шляхту, лихварів, євреїв-
орендаторів, купців. А награбоване добро роздавали бідним. Маючи гарні схованки в горах
і користуючись підтримкою населення, вони були невловимими.

4. Найбільш відомим ватажком опришків був Олекса Довбуш. Він народився у
селі Печеніжині 1700 р. (тепер Коломийський район Івано-Франківської
обл.) в сім'ї бідного селянина. З дитинства пізнав злидні, безправ'я,
несправедливість. Разом з вірними побратимами Олекса стає на шлях
боротьби проти панів (1738 р.). Очолюваний ним загін громив панські
маєтки, розправлявся з сільськими глитаями. Опорним пунктом опришків
стала гора Стіг. Звідти народні месники здійснили стрімкі рейди на
Дрогобич, Солотвин, Рогатин, Надвірну й інші міста. Про виняткову
хоробрість народного героя, його винахідливість складалися легенди.
Олекса Довбуш загинув у 1745 р. від кулі найманця, який спокусився
грішми, що їх обіцяла шляхта.

5. Незважаючи на смерть народного
ватажка, рух опришків продовжувався.
Загін вірного побратима О. Довбуша —
Василя Баюрака, кілька років громив
шляхту у Галичині, Північній Буковині й
Закарпатті. Після смерті В. Баюрака
опришків очолив Іван Бойчук. Значні
виступи селян відбулися після
захоплення краю Австрійською
імперією. Це був протест проти
запровадження нових податей і сплати
оброку. Опір селян набув таких
загрозливих розмірів, що місцева
австрійська адміністрація змушена була
направляти в села й містечка військові
команди.

6. РУСЬКА ТРІЙЦЯ
На початку 30-х років XIX ст. центром
національного життя та національного руху в
Галичині стає Львів. Саме тут виникає напівлегальне
демократично-просвітницьке та літературне
угруповання "Руська трійця". Таку назву воно
отримало тому, що його засновниками були троє
друзів-студентів Львівського університету і водночас
вихованців греко-католицької духовної семінарії: М.
Шашкевич (1811-1843 p.), І. Вагилевич (1811-1866
p.) та Я. Головацький (1814-1888 p.), які активно
виступили на захист рідної української мови (термін
"руська" для галичан означав українська).

7. Перебуваючи під значним впливом ідейних віянь романтизму, національно-
визвольних змагань поляків, творів істориків (Д. Бантиш-Каменського),
етнографів (М. Максимовича) та літераторів (І. Котляревського) з
Наддніпрянської України, члени "Руської трійці" своє головне завдання
вбачали у піднесенні статусу та авторитету української мови, розширенні
сфери її вжитку і впливу, прагненні "підняти дух народний, просвітити
народ", максимально сприяти пробудженню його національної свідомості.

8.  Свою діяльність члени гуртка розпочали з вивчення життя,
традицій та історії власного народу. Із записниками в руках Я.
Головацький та І. Вагилевич побували у багатьох містечках та
селах Галичини, Буковини та Закарпаття. Наслідком цього
своєрідного "ходіння в народ" стали не тільки численні добірки
матеріалів з народознавства, фольклористики, історії та
мовознавства, а й знання реального сучасного становища
українського народу під іноземним гнітом. Зауважимо, що
молоді патріоти шукали свій власний шлях допомоги
пригніченому народові.
 Зокрема, під час своїх етнографічних подорожей вони
контактували з польськими підпільниками, які готували
антиурядовий виступ, але "Руська трійця" не пішла за
революційними змовниками, зосередивши зусилля на
культурницько-просвітницькій діяльності.
 Першою пробою сил для членів гуртка став рукописний збірник
власних поезій та перекладів під назвою "Син Русі" (1833 p.), в
якому вже досить чітко пролунали заклики до народного єднання
та національного пробудження.

9. Наступним кроком "Руської трійці" став
підготовлений до друку збірник "Зоря" (1834 p.),
який містив народні пісні, оригінальні твори
гуртківців, історичні та публіцистичні
матеріали. Лейтмотивом збірки було засудження
іноземного панування, уславлення визвольної
боротьби народу, оспівування козацьких
ватажків - Б. Хмельницького та С. Наливайка.
Прозвучав у збірці і заклик до єднання
українців Галичини і Наддніпрянщини.
Слід зазначити, що видання цієї книжки було
заборонене і віденською, і львівською
цензурою. Для молодих авторів забороненої
"Зорі" розпочався період переслідувань,
обшуків, доносів, звинувачень у
неблагонадійності. Проте навіть у цих
несприятливих умовах члени "Руської трійці" не
припинили активної діяльності.

10.  Наприкінці 1836 р. у Будапешті побачила світ "Русалка
Дністрова". І хоча ідеї визволення прозвучали в ній із
значно меншою силою, ніж у "Зорі", лише 200
екземплярів цієї збірки потрапили до рук читачів,
решта була конфіскована. Що ж злякало офіційну
владу цього разу? Це був новаторський твір і за
формою, і за змістом. Він написаний живою народною
мовою, фонетичним правописом, "гражданським"
шрифтом. Все це виділяло збірку з тогочасного
літературного потоку, робило й близькою і зрозумілою
широким народним верствам.
 Зміст "Русалки Дністрової" визначають три основні
ідеї: визнання єдності українського народу,
розділеного кордонами різних держав, та заклик до її
поновлення; позитивне ставлення до суспільних рухів
та уславлення народних ватажків - борців за соціальне
та національне визволення; пропаганда ідей власної
державності та політичної незалежності. Цілком
очевидно, що автори збірки певною мірою вийшли за
межі культурно-просвітницької діяльності у політичну
сферу.

11. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:
1. Бойко О. Д. Історія України. - К.: Академія, 1999. - 568с.
2. Борисенко В. Курс української історії. - К., 1996
3. Єфименко О. Історія України та її народу. - К., 1992
4. Субтельний О. Україна: Історія. - К., 1993.

12. ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!