3. В ОПТУ з 2008 року діє волонтерський загін, який працює
злагоджено і ефективно.
Керівник гуртка Черних Людмила Вікторівна, майстер виробничого
навчання.
Активісти гуртка - учні 3 курсу групи № 232 Мороз Любомир,
Зінчук Світлана, Юрченко Микола, Дабчук Наталія, Остапчук
Ольга,Чурбанов Віталій, Семенюк Сергій.
Ветерани Великої Вітчизняної війни та ветерани праці,
інваліди, одинокі літні люди знаходяться під його опікою.
За місяці існування гуртка, учні познайомилися та взяли опіку
над ветеранами нашого міста , в минулому працівників
училища - Баширова Масгута Кадировича, Алейнікова Павла
Льовича, Нестеренка Миколу Анісімовича.
Учні продовжують пошуки жертв голодомору та беруть у них
свідчення.
Гурток має свій девіз: «Не залишить жодну людину, яка потребує
уваги, на самоті»
Має свій герб, та гімн волонтерів.
4. -Створити умови для виховання небайдужого ставлення до людей, які
потребують допомоги;
- формувати активну життєву позицію, яка проявляється в дієвій допомозі
людям похилого віку, ветеранам війни, сиротам, інвалідам;
- виховувати високі моральні якості.
«Крок за кроком, все далі і далі
Ми втрачаємо наше життя
Чого варті ми без добра і моралі,
Без любові – найціннішого почуття?»
Милосердна людина не залишається байдужою до чужого горя, вона
обов'язково допоможе чи то матеріально, чи підтримає словом.
На безкорисні вчинки, звичайно, здатні не всі, але саме такі вчинки збагачують
нашу духовну скарбницю і розцвічують сіру буденність страждальної душі.
Хай твоя крапля щирості й тепла
Впаде у душу, бідну і страждальну.
Й розтопить холод, щоб душа могла
Ясніти в щасті злетом життєздатним.
5. Девіз гуртка:
Не говори про доброту
Коли ти нею сам не сяєш,
Коли у радощах витаєш,
Забувши про свою біду.
Бо доброта не тільки те,
Що обіймає тепле слово
В цім почутті така основа,
Яка з глибин душі росте,
Коли її не маєш ти,
То ранячи людяне в людині.
Немає вищої святині,
Ніж чисте сяйво доброти.
7. Наш Гімн
Гей! Волонтери, ну – мо до справи,
Ваша потрібна опіка.
Хай милосердя в нашій державі
Стане престижним навіки.
Гей! Небайдужі, чуйними будьте,
Поряд нужденних багато,
Дуже важливо в свята і в будні
Серцем уміть відчувати.
Хай добро справжнє світом крокує,
Всі подола перешкоди.
Нашу державу ми побудуєм,
Затишну в різну погоду.
(Автори гімну активісти гуртка)
10. Не говори про доброту,
Коли ти нею сам не сяєш
Коли у радощах витаєш,,
Забувши про чужу біду
(О.Довгий)
1 жовтня Україна відзначає Міжнародний День людей похилого
віку. З цієї нагоди учні волонтерського клубу (група № 232) за
професією «Електрослюсар» взяли участь в благодійній акції
«Ветеран живе поруч».
На чолі з керівником гуртка Черних Л.В. юні волонтери зустрілися
з ветеранами Великої Вітчизняної війни, які розповіли про цікаві
факти зі свого життя, поділилися своїми захопленнями. Серед них
був колишній працівник навчального закладу Баширов Масгут
Кадирович. Волонтери зібрали матеріал із життя ветерана
11. Баширов Масгут Кадирович
Масгут Кадирович народився в Оренбурзькій області 02.09.1926 року в
родині інтелігенції.
Безтурботну юність Масгута обірвала Вітчизняна Війна, на яку юнак потрапив
буквально зі шкільної лави. Закінчивши авіаційне училище розвідників він потрапив на
фронт (по бажанню, так як закінчив училище на відмінно) в 992 авіаполк нічних
бомбардувальників п’ятої повітряної армії другого Українського фронту. Він був
командиром відділення, розвідником, літав на літаках ПЄ-2, фотографував об’єкти, які
потрібно було знищити. Він був механіком по фото обладнанню…
Перемогу Масгут Кадирович зустрів в Австрії. За бойові подвиги його нагороджено двома Орденами
Вітчизняної війни, та орденом за мужність, медалями за Взяття Вени та Будапешту, а також багатьма
ювілейними медалями.
Ще дев’ять післявоєнних років Масгут Кадирович служив в армії, потім демобілізація та партійна
робота у місті Кривий Ріг. У 1957 році він закінчив педагогічний інститут імені Пушкіна, місто
Кіровоград, за спеціальністю факультет російської філології та журналістська діяльність, далі
працював в органах МВС у Кривому Розі.
В наше місто Орджонікідзе він приїхав в 1964 році, де спочатку працював художником-
оформлювачем в будівельних організаціях міста.
У 1968 році він прийшов працювати в ТУ-4 (нині ОПТУ) майстром виробничого навчання. Він вів
групи малярів-штукатурів, був гарним майстром і залишив про себе спогади у серцях своїх учнів.
З 1975 до 1996 року працював вчителем трудового навчання в Олександрівській школі.
Масгут Кадирович - ветеран праці, вчитель, народний умілець, має велику колекцію витворів
мистецтва, яка не раз демонструвалася у нас в місті та на обласному рівні.
15. Ветерани війни завжди почесні гості на всіх заходах, які проходять в
навчальному закладі. Учням училища вони дають настанови на життя:
добре навчатися, отримати свою професію, плідно працювати та найти
свій шлях у житті. Адже, саме вони - ветерани, зробили все для того, щоб
Україна, український народ жили в мирі , щоб було щасливе майбутнє
їхнім нащадкам!
16. Члени гуртка “Душі людської доброта”
співпрацюють з міським музеєм ім.
Занудько : проводять сумісні зустрічі,
вечори пам'яті, екскурсії.
