Міжнародне використання світового океану/International use of the world's oceans

1. Міжнародне
використання
Світового океану
Роботу виконувала:
учениця 7(11)-А класу
Криворізької Центрально-Міської
гімназії
Калита Катерина

2. Особливості природи світового океану
• Слово "океан" прийшло до нас від давніх греків. Так вони
називали безперервну водну оболонку Землі, що немовби
величезна ріка обтікала світ з усіх боків. Звідси й з'явилося
поняття "Світовий океан".
• Світовий океан настільки великий, що материки на його
поверхні виглядають як острови.
• Проте саме вони поділяють Світовий океан на окремі
частини, найбільші з яких дістали назви Тихий, Атлантичний,
Індійський і Північний Льодовитий океани. Водночас океани
мають багато спільного, оскільки води їх вільно
сполучаються і перемішуються. Кожний із них має свої
особливості.

3. Світовий океан має виняткове значення в життєзабезпеченні Землі.
Океан - це «легкі» Землі, джерело харчування населення земної
кулі і зосередження величезних багатств корисних копалин.

4. Науково-технічний прогрес негативно позначився на життєздатності океану:
• інтенсивне судноплавство
• активізація видобутку нафти і газу у водах континентального шельфу
• скидання в моря нафтових і радіоактивних відходів призвели до тяжких
наслідків: до забруднення морських просторів, до порушення екологічної
рівноваги в Світовому океані.
• В даний час перед людством стоїть глобальне завдання - терміново
ліквідувати збитки, завдані океану, відновити порушену рівновагу і створити
гарантії збереження його в майбутньому. Нежиттєздатний океан згубно
позначиться на життєзабезпеченні всієї Землі, на долі людства.

5. Тихий океан
• Роль Тихого океану в світовій економіці визначається значною долею промислової і
сільськогосподарської продукції, що виробляється в прибережних країнах, його багатими і
різноманітними природними ресурсами, крупномаштабним транспортним використанням.
• Тихий океан дає приблизно 59% світового вилову риби і морепродуктів (переважає минтай, івасі,
чилійська сардина, перуанська ставрида, перуанський анчоус та інше).
• Найбільші світові прибережно-морські розсипи рутилу і циркону знаходяться на східному і південно-
східному побережжі Австралії, ільменіто-цирконієві піски — вздовж західного берега Північної Америки
від Аляски до Каліфорнії, багаті розсипи каситериту біля берегів Південно-Східної Азії, титано-магнієві
піски в прибережній зоні Японії. Прибережно-морські розсипи Аляски багаті на золото і платину.
• На дні глибоких (понад 3 000 м) районів Тихого океану виявлені великі поклади залізо-манганових
конкрецій, найбагатша зона площею біля 6 мільйонів км² між 6 і 20° північної широти і приблизно між 180
і 120° західної довготи. В Тихому океані розвідано понад 120 нафтових і нафтогазових родовищ, з яких
майже 70% в експлуатації.
• Основні райони морського нафтовидобутку: південна частина Каліфорнійського шельфу, затока Кука,
Аляска , затока Гуаякіль (Еквадор), західний шельф Японії, затока Бохайвань (КНР), протока Басса,
Малайський архіпелаг, Північний острів Нової Зеландії, Бруней, Таїланд, Малайзія, Індонезія, Перу.
Видобуток кам'яного вугілля ведеться біля берегів Японії.

6. - рутил
- цирон
- каситерит

7. Атлантичний океан
• В економічному і політичному відношенні Атлантичний океан має велике міжнародне
значення. Це вузол важливих економічних і стратегічних морських шляхів сполучення.
Найбільше значення мають лінії: північно-атлантична (між Європою, США і Канадою),
далекосхідна (між Європою і Азією та Австралією, через Суец), середньо-атлантична (між
Європою, Вест-Індією і Південною Америкою).
• Природними ресурсами Атлантичного океану користується переважна більшість країн світу.
Головні порти Атлантичного океану та морів його басейну: Одеса (Україна), Амстердам,
Роттердам (Нідерланди), Лондон, Ліверпуль (Великобританія), Гамбург (Німеччина),
Марсель (Франція), Кейптаун (ПАР), Лагос (Нігерія), Буенос-Айрес (Аргентина), Ріо-де-
Жанейро(Бразилія), Галіфакс (Канада), Бостон, Новий Орлеан, Нью-Йорк, Х'юстон (США),
Генуя (Італія), Санкт-Петербург (Росія).
Рибальство (оселедець, тріска, морський окунь, мерлуза, тунець та інші) - 2/5 світового улову.
Видобуток нафти на шельфах Мексиканської затоки., Карибського моря, Північного моря прибережно-
морські родовища ільменіту, циркону, рутилу (Бразилія, США), алмазів (південно-західна Африка),
залізних і марганцевих руд (США, Канада, Фінляндія), сірки (Мексиканська затока) і інші.

8. Індійський океан
• Індійський океан через переважно прохолодні води не є виробником планктону, за винятком
ділянки уздовж північного кордону, і в деяких конкретних областях, тому риболовля
обмежена прожитковим мінімумом.
• Індійський океан забезпечує істотні зв'язки між Близьким Сходом, Африкою і Східною Азією з
Європою і Америкою. Таким чином, однією з найважливіших економічних функцій є перевезення
вантажів. Європейські мандрівники плавали на схід і повернувся з шовками, килимами, чаєм і
спеціями.
• В наш час підтримує особливо щільний рух нафти і нафтопродуктів з нафтових родовищ у Перській
затоці і Індонезії.Великі запаси вуглеводнів видобуваються в офшорних зонах з Саудівської Аравії,
Ірану, індійської та західної Австралії. Близько 40% видобутку нафти на шельфі у світі відбувається в
Індійському океані.
• Піщяні пляжі, багаті мінералами острови, особливо Індії, Південної Африки, Індонезії, Шрі-Ланки і
Таїланду є місцями куди приїжає чимало туристів.

10. Північний Льодовитий океан
• Холодні води Північного Льодовитого океану мало придатні для організмів, тому його біологічні
ресурси невеликі. В приатлантичних районах добувають водорості і ловлять рибу. На узбережжях
Гренландії та Канади місцеве населення полює на моржів і тюленів.
• Пошуки мінеральних ресурсів в океані утруднені через суворі природні умови. Проте на шельфі
біля берегів Європи і Канади вже розвідані родовища нафти і природного газу, на архіпелазі
Шпіцберген – кам’яного вугілля.
• Мореплавство в океані значно утруднює складна льодова обстановка. Північним морським шляхом
Головною суднохідною магістраллю Арктики є, яким за криголами слідують каравани суден.
• Для вод Північного Льодовитого океану забруднення нафтою і нафтопродуктами є особливо
небезпечним. Якщо в теплих водах інших океанів нафтові плями порівняно швидко зникають у
результаті природних процесів розкладання, то в холодних полярних водах вони розкладаються
дуже повільно і зберігаються близько 50 років.