2. Приготування бетонної суміші. Бетон складається з великого заповнювача (щебеня або
гравію) та суміші цементу і піску. Пісок, гравій та щебінь, що використовуються при
приготуванні бетону, повинні бути чистими, без сторонніх домішок, які значно можуть
знизити міцність бетону.Цемент застосовують тієї марки, яка дозволяє
отримати бетон потрібної міцності.Бетонну масу готують у бетонозмішувачах. Вона може
бути різної консистенції (густоти). Тверда бетонна суміш вимагає при укладанні сильного
ущільнення, а пластична - потребує меншого ущільненні. Лита рухлива маса майже самопливом
заповнює форму. Консистенція бетонної суміші залежить від кількості води, при надлишку якої
вона розшаровується, а міцність бетону знижується. Подають бетонну суміш до місця
укладання в цебрі або бетоноукладачів.В икористовуючи для приготування бетонної суміші різні
сировинні матеріали і технологічні прийоми, можна значно змінити властивості затверділого
бетону. Щільність бетону може коливатися від 300 до 4500 кг/м3, міцність при стисненні - від
1,5 до 80 МПа. Це означає, що з бетону можна приготувати і несучі та
огороджувальні теплоізоляційні конструкції.При приготуванні бетону цемент і пісок змішують
окремо, посипають цією сумішшю перемішаний заповнювач і всі ретельно перетирають до
повної однорідності. Потім суху суміш поливають водою і перемішують ще кілька разів. При
бетонуванні тонкостінних виробів, особливо з арматурою, бетонну масу готують на дрібних
заповнювачах. Приготовлену таким чином бетонну суміш укладають протягом 1 год шарами
різної товщини (не більше 200 мм), щоб вона не затверділа, утрамбовують, ретельно
ущільнюють шляхом штикування, застосовуючи для цього сталевий прут діаметром 15 мм, і
розрівнюють.Бетон нормально твердне тільки в теплі або при достатній вологості. Тому
починаючи з другого дня після укладання, його покривають зверху рогожею, солом'яними
матами або посипають піском і підтримують ці покриття у вологому
стані. Бічні поверхні захищають від швидкого висихання опалубкою, яку теж підтримують у
вологому стані. Знімають опалубку через 28 діб після бетонування. Навантажувати монолітні
фундаменти перекриттям і цегляною кладкою можна тільки після повного схоплювання
бетону.
3.
4. Укладання бетонної суміші.
Спуск бетонної суміші з висоти, щоб уникнути розшарування, виконується з дотриманням таких правил:
Висота вільного скидання бетонної суміші в армовані конструкції не повинна перевищувати 2 м;
Спуск бетонної суміші з висоти більше 2 м повинен здійснюватися за віброжелобам, що забезпечує повільне
сповзання суміші без розшарування.Монолітність бетонної конструкції фундаменту забезпечується безперервним
бетонуванням. Якщо це зробити не вдається, то виготовляють робочі шви, під якими розуміють площину стику
між затверділим старим і свіжоукладеному бетоном. Робочі шви можуть бути горизонтальними і вертикальними,
але ніколи їх не роблять похилими. Відновлювати перерване бетонування можна в тому випадку, якщо бетонна
суміш придбала міцність не менше 1 МПа, а також якщо раніше укладена бетонна суміш при вібрації
розріджується, тобтопроцес її кристалізації знаходиться ще в початковій стадії. Перед початком укладання бетону
поверхню робочого шва промивають, а цементну плівку очищають сталевою щіткою.
Проблеми, що виникають перед початком процесу бетонування.
Армування - міцність бетону на стиск набагато вище міцності на розтяг, тому в чистому вигляді неекономічно
використовувати бетондля виготовлення конструкцій, що працюють на розтяг або вигин.Однак, розмістивши в
ньому відповідним чином сталеву арматуру, конструкцію наділяють здатністю сприймати напруги від
розтягування і вигину. Така конструкція називається залізобетонної. Її несуча здатність залежить не тільки від
міцності бетону, але і від виду сталевої арматури.Вид арматури, діаметр, місце закладання її в конструкцію
визначає проектувальник на основі розрахунку. Основні умови якісного бетонування - ретельне перемішування,
швидке та без трясіння транспортування, укладка і кваліфікований догляд за бетоном.І все ж конструкція може
виявитися дефектної, якщо не буде дотримано необхідну якість виконання робочих швів, які утворюються у разі,
якщо бетонування з яких-небудь причин довелося перервати і почалося тверднення покладеного
бетону. Покритий іржею метал нерідко вводить в оману забудовника. Будь-яка арматура, яка потрапляє на
будівельний майданчик, покрита тонким нальотом іржі, що не представляє небезпеки. Поширює корозію так
звана шарувата іржа, під дією якої поверхня руйнується, відлущується все глибше і глибше.Цей дефект зменшує
поперечний переріз арматури і призводить до зниження її несучої здатності.Часто можна бачити, як наліт іржі
зчищають за допомогою масла, щоб знизити небезпеку розповсюдження корозії. Але саме це призводить до
наслідків, які неможливо передбачити. Адже відомо, що один з основоположних
принципів роботи залізобетонної конструкції - спільна робота бетону й арматури. Цього можна досягти тільки в
разі хорошого зчеплення бетону та арматури, тоді система спільно сприймає всі навантаження, спільно відчуває
переміщення.
5.
6. Работа при виконанні процесу бетонування
Роботи з бетонування монолітних бетонних і залізобетонних конструкцій складаються з ряду процесів,
безпосередньо пов'язаних між собою технологічною послідовністю виконання. Основними процесами при цьому
є наступні роботи:
1.приготування і транспортування бетонної суміші;
2.виготовлення та встановлення опалубки й арматури;
3.укладання і ущільнення бетону;
4.догляд за бетоном у процесі його витримування (тверднення);
5.розпалублення виробів та ремонт опалубки;
6.обробка бетонних поверхонь.
Кожен з цих видів робіт у свою чергу поділяється на окремі операції, здійснювані в спеціальних заводських умовах
або в спеціалізованих майстернях індустріальним способом, із застосуванням комплексної механізації і
автоматизації робіт. Решта процеси(встановлення опалубки і арматури в проектне положення, укладання і
ущільнення бетону і догляд за ним) здійснюються безпосередньо на будівельному майданчику.
В умовах міського будівництва при масовій забудові житлових районів, а також при капітальному ремонті
будівель все більш широке застосування отримують збірні залізобетонні конструкції, що дозволяють уникати
мокрих процесів на будівельно-монтажному майданчику та скоротити терміни будівництва.
При проектуванні виробництва монолітних залізобетонних робіт потоковими методами об'єкт будівництва
ділиться на захватки, число яких повинно бути не менше чотирьох. Це дозволяє опалубщікам, арматурники та
бетоняра одночасно вести роботи на різних захватках.Після закінчення опалубних робіт на одній захватці теслі
переходять на другу, а на першій починають працювати арматурники. Коли теслі переходять на третю захватку,
арматурники починають працювати на другий; на першій, де вже укладена арматура, починається бетонування.
При переміщенні бригад на чергову захватку покладений бетон на першій захватці витримується до придбання
необхідної міцності.
Так, при зведенні багатоповерхових будівель роботи на наступному поверсі можуть проводитися тільки після
досягнення бетоном міцності не менше 15 кг/см2.Тому при визначенні необхідного числа захваток враховується
час, потрібний для тверднення бетону.Чисельний склад комплексної бригади підбирається з урахуванням
трудомісткості кожного виду робіт на захватці таким чином, щоб всі роботи на захватках виконувалися в однакові
проміжки часу, забезпечуючи безперервний фронт робіт.
7. Опалубні роботи
Для виготовлення бетонної та залізобетонної конструкції певних розмірів і конфігурації необхідно бетонну суміш і
арматуру укласти в заздалегідь приготовану форму, яка називається опалубкою.
Опалубка на висоті підтримується в проектному положенні за допомогою лісів. Опалубка і ліси повинні бути
жорсткими, міцними і незмінними, простими у виготовленні, збирання та розбирання. Сторона опалубки, що
примикає до бетону, повинна бути гладкою, стики дощок і щитів не повинні при бетонуванні пропускати цементного
молока.
Для здешевлення бетонних і залізобетонних конструкцій щити та інші елементи опалубки роблять з урахуванням їх
багато кратного використання.
Вартість опалубки складає 20-30% загальної вартості бетонних і залізобетонних конструкцій.
Класифікація опалубки за конструктивними ознаками
По конструктивних ознаках у будівництві застосовуються наступні види опалубок: стаціонарна; розбірно-переставна;
ковзна, підйомно-переставна; катучих; бетонні та залізобетонні блоки і плити оболонки;
Застосування стаціонарної (необорачіваемой) опалубки допускається у виняткових випадках для нетипових
конструкцій і споруд, що не мають повторюваних елементів. Для лісів застосовуються круглий і пиляний ліс
переважно хвойних порід, сортова сталь і труби. Всі опорні частини лісів повинні встановлюватися на міцному
підставі з достатньою площею спирання щоб уникнути неприпустимих осад забетонованих конструкцій і збереження
проектних відміток конструкцій при замерзанні і відтаванні грунту.
У будівельній практиці широко застосовується розбірно-переставна опалубка, що складається з окремих щитів, що
встановлюються вручну або за допомогою кранів, і підтримуючих їх частин - кружало, ребер, сутичок, стяжок,
хомутів.
Ковзна або рухома опалубка широко застосовується при будівництві силосних веж, цементних складів, зернових
елеваторів, резервуарів, водонапірних башт та інших споруд, що мають велику висоту і відносно невелика
поперечний переріз. Опалубка складається з металевих стінок або міцних дерев'яних щитів, що охоплюють споруда
по всьому контуру з внутрішньої і зовнішньої сторін. Підйом опалубки на чергову робочу позицію при бетонуванні
здійснюється за допомогою домкратні рами. Заповнення безперервно жене опалубки бетоном проводиться шарами
10-15 см без перерв, при цьому рівень бетонної суміші не доводиться до верху форм на 15-20 см. Перерви в
бетонуванні більше 2-3 год не рекомендуються. Ущільнення бетону здійснюється звичайними методами
стрижневим вібратором з гнучким валом.
Застосування ковзної опалубки звільняє від необхідності влаштовувати лісу і багаторазової збірки і розбирання
опалубки.
Катучих (пересувна) опалубка застосовується для бетонування лінійних споруд великої протяжності, які мають
постійне поперечний переріз.
Збірна катучих опалубка пересувається на ковзанках або колесах по рейковому шляху.
Опалубка-облицювання - це використовувані як опалубки плити-оболонки та блоки. Така опалубка, міцно з'єднується
з бетонованої частиною конструкції за допомогою випусків арматури, залишається у спорудженні як облицювання.
8.
9. • Класифікація опалубки за матеріалом
• За основним матеріалом опалубка монолітних бетонних і залізобетонних конструкцій підрозділяється на
дерев'яну, металеву, фанерну, залізобетонну і комбіновану.
• Дерев'яна опалубка зазвичай виготовляється на опалубної дворі або в дерев'яних будівельних
конструкцій цеху деревообделочного комбінату будівництва. Для виготовлення дерев'яної опалубки
застосовується лісоматеріал хвойних порід з вологістю деревини до 25%.Елементи опалубки
заготовляються на верстатах.
• Від точності виготовлення елементів опалубки багато в чому залежить якість конструкцій, тому
відхилення від проектних розмірів у виготовлених елементах повинні бути мінімальними.
• Дерев'яна опалубка має малу теплопровідність в порівнянні з металевою та залізобетонною, що має
велике значення при роботі в умовах низьких температур. До неї легко кріпити різні елементи отепленія
в зимовий час, вологопоглинаючу облицювання і інші пристрої.
• Основними недоліками дерев'яної опалубки є її відносно невисока міцність і схильність до деформацій
при намоканні, усиханні і транспортуванні, наслідком чого є викривлення, розтріскування дощок і
розкриття швів між ними.
• Незважаючи на зазначені недоліки дерев'яна опалубка до цього часу широко застосовується при
будівництві монолітних бетонних і залізобетонних конструкцій і споруд.
• Металева опалубка і оснащення до неї виготовляються в механічних майстернях або цехах
металоконструкцій. Деталі металевої опалубки виконуються із сталі марки Ст.0. Заготівлі елементів
опалубки обробляються з досить високим класом точності. Допустимі відхилення від проектних розмірів
у довжині і ширині на 1 погонний метр щитів металевої щитової опалубки не повинні перевищувати 2
мм, відхилення в розташуванні отворів для з'єднувальних елементів (клинів, болтів і т. д.) - 0,5 мм.
• Допустимі відхилення в розмірах елементів рухомий, катучий і підйомно-переставної опалубок повинні
прийматися в кожному окремому випадку відповідно до вказівок, наведених у проектах опалубки.
• Металева опалубка проходить контрольну збірку. Деталі її, дотичні з бетоном, покривають змащенням, а
решта забарвлюють, після чого всі елементи опалубки маркують.
• Металева опалубка забезпечує рівну, гладку поверхню бетону і як вид
многооборачіваемой інвентарної опалубки має багато достоїнств. Вона значно дорожче дерев'яною, але
практично має безмежну оборотність. Є економічно доцільним застосовувати металеву опалубку при її
оборотності не менше 50 разів.
• Крім цього металева опалубка має такими позитивними якостями, а саме: жорсткістю, легкістю
розпалубки (при відповідній мастилі поверхонь опалубки), відсутністю деформацій при різних режимах
вологості.
10. • До недоліків металевої опалубки відносяться висока її вартість, теплопровідність,
труднощі кріплення різних елементів до опалубки.
• Фанерна опалубка поряд з металевою може бути віднесена до числа
високооборачіваемих, інвентарних типів опалубки.
• Фанера зазвичай використовується тільки для обшивки, що несе же каркас фанерної
опалубки робиться з дерева або металу.
• Фанерна опалубка має меншу теплопровідність, чим металева, до неї легше кріпити
різні елементи. У порівнянні з дерев'яної та металевої, вона має і меншу вагу.
• Особливо доцільно застосовувати фанерну опалубку для криволінійних поверхонь. Але
до фанери, використовуваної для опалубки, пред'являються порівняно високі вимоги,
наприклад, вона повинна бути водостійкою.
• Дефіцитність і порівняно висока вартість такого сорту фанери обмежують її широке
застосування як матеріалу для опалубки. Тому використання фанерною опалубки поки
обмежена.
• Залізобетонна опалубка в період бетонування виконує роль опалубки, а в подальшому
є постійним конструктивним елементом споруди.
• Перевагою залізобетонної опалубки є виключення процесу розпалубки. У зв'язку з цим
значно спрощується її кріплення.
• До недоліків залізобетонної опалубки відносяться висока теплопровідність і порівняно
велику вагу.
• Застосовується вона в основному при будівництві гідротехнічних споруд, де є
постійною зовнішньої захисної облицюванням споруди.
• Комбінована опалубка влаштовується з метою найкращого використання позитивних
якостей різних матеріалів. Така опалубка найчастіше комбінується з дерева і металу.
