Downloaded 11 times
Uploaded byintellect4ukraine
С Дацюк Iнтелектуали в ситуацiї вибору
презентація Сергія Дацюка на Першій міжнародній експертній сесії "Як зробити інтелект ресурсом розвитку України?"
С Дацюк Iнтелектуали в ситуацiї вибору
- 1.
- 2. Інтелектуалізм та йогобуття • Інтелект є позиція принципової новизни в результаті зусилля в проблемній ситуації, коли в адекватних знань нема. • Інтелектуалізм є установка мислення на домінуючу цінність інтелекту для соціальних перетворень. • Відповідальність за стан інтелекту несуть самі інтелектуали. • Інакше ставити питання і перекладати відповідальність на владу, корпорації чи суспільство є безвідповідальним. • Причина падіння інтелектуалізму одна - світ змінився, а установки мислення інтелектуалів не змінилися. • Інакше кажучи - в основі деінтелектуалізації лежить неадекватність мислення самих інтелектуалів. • Відновлення інтелектуалізму є інтелектуальна дія, яка не пов'язана з жодною підтримкою з боку влади, корпорацій чи суспільства.
- 3. Інтелект може бутиресурсом тільки для самого інтелекту • Розвиток визначається не ресурсами, а стратегією (описом складної реальності) та оперативними (управлінськими) цілями на цій основі. • Допоки розвиток визначають обивателі та політики зі споживацькими цінностями, ресурсом обмеженого розвитку може бути лише креативний клас. • Інтелект буває ресурсом розвитку надзвичайно рідко в історії. • Щоб стати ресурсом для інших, інтелект має стати ресурсом для себе. • Наші інтелектуали здебільшого самі собі не цікаві. • Їх дріб'язкові теми та немасштабні підходи в принципі не можуть бути ресурсом в кризовому світі. • Якщо філософія, то фундаментальна. Якщо наука, то тільки відкриття. Якщо мистецтво, то налаштованість на шедевр. • Тільки такий підхід є інтелектуальним. Не всяке, навіть дуже творче ремесло, потребує інтелектуального зусилля.
- 4. Що є ресурсомдля самого інтелекту? • Я знаю лише два ресурси інтелекту: — установки мислення; —мотивації масштабних домагань в проблемній ситуації. • Знання та особисті здібності є лише допоміжними в інтелектуальній діяльності. • Ресурсом інтелекту не є ні соціальна позиція (статус), ні комунікативність (популярність). Навпаки все це лише заважає проявам інтелекту, змущуючи компліфікований інтлект до симпліфікації. • Інтелектуалів серед освітян, вчених, політиків, двірників, проститок, бандитів — від 3 до 7%. • Саме про установки мислення та мотивації ми вестимемо розмову.
- 5. Креативний клас використовуєресурс інтелекту спрощено та обмежено • Інтелектуали, що спрощують інтелектуальну діяльність до ремесла, це — креативний клас. • Для креативного класу інтелект є обмеженим і не повністю використовуваним ресурсом. • Креативний клас це клас, який інтелектуально (ідеями та технологіями) підтримує процес споживацтва, зокрема обслуговує процес створення та збереження багатства багатих. • Креативний клас це функціональний інтелект або квазіінтелект. • Справжній інтелектуал має самовизначитися в дистанції від креативного класу.
- 6. Інтелект поза креативнимкласом • Креативний клас має функціональне визначення творчого підходу до діяльності без чіткої фіксації свого самозайнятого характеру та без високої ідейної активності. • Креативний клас здебільшого це наймані працівники на зарплаті у інших. • Саме тому креативний клас значно частіше називають «офісним планктоном». • Справжні інтелектуали це підприємці, а не заробітчани. Навіть коли підприємці заробляють мало. • Справжні інтелектуали орієнтовані на світ, на людство, на вічність, а не на обслуговування тих, хто їм платить. • Інтелектуали чують Поклик Світу, який інтелектуальними зусиллями та покликаннями душі перетворюють на Дух Часу. • Інтелектуали це сторожові пси цивілізації, як говорив, Умберто Еко,, вони мають «каркати і накаркувати».
- 7. Як відрізнити представникакреативного класу, квазі- інтелектуального ремісника, від справжнього інтелектуала? • Представник креативного класу досить успішний на ринку, доступний для масового споживання, він є бажаним та очікуваним гостем в засобах масової інформації, його компетенції, хоч за функціями і інтелектуальні, але водночас підлягають уніфікації та поширенню, тобто все, що він знає і вміє, може бути ретрансльовано всередині освіти, майстер-класів чи тренінгів. • Інтелектуал зазвичай мало успішний на ринку і не дуже бажаний в засобах масової інформації. • Інтелектуал завжди має знання, які недоступні обивателям. • Інтелектуал завжди має щось, що може зрозуміти лише його інтелектуальний нащадок, доклавши до цього немало зусиль. • У інтелектуала завжди є щось таке, що він може передати лише дуже вузькому колу учнів. • Чесні перед собою представники креативного класу можуть бачити різницю між собою та інтелектуалами, а обивателі цієї різниці бачити не можуть.
- 8. Мислительно-мотиваційний дисонанс політики • Мислительно-мотиваційнийдисонанс (неадекватність) — дисонанс між рівнем складності мислення та рівнем складності мотивів людей, що приймають рішення про використання інтелектуальних продуктів цього мислення. • Цей дисонанс багаторівневий: дисонанс між рівнем складності інтелектуальних продуктів і рівнем складності рішень по застосуванню таких продуктів; дисонанс між мотивами інтелектуалів і мотивами політиків. • Типовий приклад — коли ядерна зброя, винайдена людьми зі складним мисленням і складними мотивами діяльності, опинялася в руках людей з простим мисленням і простими мотивами, вираженими в простих публічних цілях. • Мислительно-мотиваційний дисонанс (неадекватність) має і просте образне вираження — «мавпа з гранатою». • Головний висновок з мислительно-мотиваційного дисонансу полягає в тому, що коли інтелектуалів розглядають як ресурс неінтелектуальні політики, їх інтелектуальний продукт обов’язково використовується на шкоду суспільству. • Коли ж задля посилення свого рейтингу політик-інтелектофоб хоче використати «щось таке інтелектуальне», а відрізнити інтелект від ерзац-інтелекту він не може, тоді він наймає псевдо-інтелектуалів, які задешево створюють йому продукти ерзац-інтелекту.
- 9. Проблема Платона • Унаших інтелектуалів є ілюзія — якщо політика не опікується інтелектом, то потрібно іти в політику, щоб це змінити. • Інтелектуал не повинен займатися політикою, якщо хоче лишатися інтелектуалом. • Інтелектуал може стати хорошим політиком, але вже не зможе бути інтелектуалом. • Мислення інтелектуала спрямоване на те, щоб пояснити незрозуміле небагатьом. • Мислення політика спрямоване на те, що пояснити зрозуміле масам. • Це різні типи мислення, які психологічно важно поєднати в свідомості без шизофренії.
- 10. Інтелект та національна культура •Якщо першою проблемою існування інтелектуалізму є мотиваційна адекватність інтелекту, то другою проблемою існування є розрив між інтелектом та національною культурою. • Інтелект все більше продукують транснаціональні корпорації, світові мережі (інформаційні, соціальні), та наддержавні проекти (наприклад, ВАК — великий адронний колайдер). • Національні держави все менше продукують інтелектуальні продукти. • Навіть коли національні держави фінансують інтелектуальні мережі, клуби та фундаментальну науку, інтелект є незалежним. • У інтелекту є найважливіша для людства функція, — саме інтелект творить нові смисли життя, створює простір для розвитку цивілізації і запобігає суспільній депресії поглядом на перспективу вічності. • На націю працює креативний клас нації. Справжній інтелект ніколи не працює на націю. • Інтелектуал не є націоналістом, а націоналіст не є інтелектуалом.
- 11. Проблема вибору: інтелект чипатріотизм • Добре, коли інтелект та патріотизм можна поєднати. Тоді не виникає вибору. А коли таке неможливо? • Що вибрати — інтелектуальну діяльність на користь людства за кордоном чи інтелектуальну діяльність на користь своєї інтелектофобської країни, в якій користь людству буде сумнівна? • Що має більшу цінність — вірність інтелекту чи державі? • Це питання непросте. Сьогодні існуючу ситуацію можна описати як парадокс інтелектофобської держави. • Якщо моя держава не дбає про інтелект, то моя вірність їй є зрадою інтелекту. • Якщо я хочу бути послідовним інтелектуалом, я маю ментально зрадити державу, яка не дбає про інтелект.
- 12. Інтелектофобія та СіраПіраміда • Інтелектофобія це мислительна установка не нелюбов до інтелекту. • В Україні інтелектофобія є історичним надбанням недовіри до інтелекту, який служив зазвичай чужій владі. • Інтелектофобія спричиняє виникнення Сірої Піраміди. • Сіра Піраміда це інтелектуальна деградація, яка здобула соціалізацію, тобто коли «сірі» люди заполонили владу і стали домінувати в науці та мистецтві. • Реклама інтелекту в середовищі інтелектофобії (Сірої Піраміди) це не просто неефективно. Це навіть небезпечно, бо примножує агресію щодо інтелектуалів. • Освіта, що продукує інтелектуалів в середовищі інтелектофобії, не просто неефективна, вона шкідлива, бо готує своїх високоосвічених громадян для життя в інших країнах з поламаними долями. • В режимі інтелектофобії справжній інтелектуальний продукт не може бути використаний в публічній політиці, бо це знизило б рейтинг політика, що його використовує.
- 13. Здолати Сіру Піраміду •З точки зору «сірих» людей ніякої Сірої Піраміди нема — є просто звичайне життя. • Якщо ситуація звичайна, то єдина можлива політика назагал — це «покращення». • Концепція «покращення» в ситуації кризи означає виживання. Тобто ситуація постійно погіршується, і наше покращення її означає всього лише те, що ми намагаємося зберегти статус-кво, тобто покращення, накладене на погіршення, дає застій. • В швидкому світі, як говорив Л’юїс Керол, щоб стояти на місці, треба бігти, а щоб рухатися, потрібно бігти ще швидше. • Сіру Піраміду покращити неможливо, до неї можна лише пристосуватися, духовно деградувавши, або знищити її, здійснивши інтелектуальне та соціальне зусилля.
- 14. Чи можна ввестиінтелект законодавчо? • Виникає питання — чи може який-небудь пакет законів чи набір виконавчих рішень революційно змінити ситуацію в суспільстві? • Чи може взагалі революція бути у вигляді якихось законів, рішень, постанов чи указів? • Це нажаль принципово неможливо. • Закони, рішення, постанови та укази фіксують зміни суспільних відносин, що вже відбулися на рівні суспільної свідомості. • Допоки суспільна свідомість не змінена, соціальну систему неможливо змінити жодними рішеннями всередині наявної системи. • Головне питання будь-якої духовної революції в процесі знищення Сірої Піраміди — куди дівати «сірих». Історія свідчить, що є зовсім небагато способів знищення «сірих» людей: • 1) знищення «сірих» у війні (внутрішній (громадянській) чи зовнішній); • 2) позитивне перевиховання «сірих». • Якщо цього не зробити то будуть інші сценарії — будуть нищитися інтелектуали і теж двома шляхами: • 1) репресії інтелектуалів (дуже схожі на сталінські чи брежнєвські); • 2) негативне перевиховання інтелектуалів (їх зовнішня та внутрішня еміграція, соціальна деградація, професійна дискваліфікація).
- 15. Єдино можлива діяінтелекту • Маси здатні на бунт. Революції роблять інтелектуали. • Інтелектуали принципово не здатні на «покращення». • «Покращенням» займається креативний клас. • Для інтелектуала «покращення» це нудно, нецікаво, недрайвово. • Дія, де власне і проявляється інтелект, це революція. • Інтелектуали найбільше прагнуть революцій — в філософії, в науці, в мистецтві, в політиці, в економіці. • Якщо хтось хоче зробити інтелектуала ресурсом, нехай тричі подумає, бо інтелектуал обов’язково зробить революцію, в процесі революції він зробить ресурсом кого завгодно.
- 16. Три моделі суспільнихзмін, де задіяний інтелект • В історії існує три моделі суспільних змін через освіту: інституційно- ідеологічна, лідерсько-інноваційна та клубна. • Найбільш часто в історії діяла інституційно-ідеологічна модель, де поширення ідеології потребувало відповідної освіти. • До неї відноситься створення та розвиток освіти через церкви, монастирі та релігійні ордени (наприклад, бенедиктинці, францисканці та єзуїти) та через ідеологізовану державу (наприклад, створення радянської системи освіти в СРСР). • Друга лідерсько-інноваційна модель в історії буває дуже рідко, бо вона пов’язана з тими чи іншими лідерами, яким суспільство, влада та бізнес надає можливість створити нову систему освіти. • В Україні це Петро Могила і його Києво-Могилянська Академія (того часу Києво-Братська Колегія), в Росії це Михайло Ломоносов і його проект Московського Університету, в Німеччині це Вільгельм Гумбольдт та створений ним Берлінський Університет та проведена реформа освіти.
- 17. Три моделі суспільнихзмін, де задіяний інтелект • Менш часто, але теж доволі розповсюджено, в історії діє клубна модель, коли створюється відповідна картина світу, всередині якої відбувається подальший розвиток освіти. • Така клубна модель, як правило, становить в історії певну епоху. • Наприклад, клуб в занепадаючому Римі короля Остготів Теодоріха Великого, Боеція (королем страченого) та Кассіодора (що продовжив справу Боеція) спричинився до архівування грецько-римської культури напередодні Темних Віків, завдяки чому стало можливим Відродження. • Другий приклад — саме Відродження, яке на цій основі змогло відроджувати античну культуру в Європі (зокрема клуб сімей Пізано, Джотто, Орканья, до якого згодом долучилися не тільки видатні італійці, але і видатні європейці). • Третій приклад, епоха Просвітництва, яка досягає свого апогею в діяльності клубу Енциклопедистів. • До таких клубів також можна віднести організації масонського типу (з XVI-XVII ст.) в різних країнах, що прагнули та досягали суспільних змін зокрема також і через освіту. • Все це приклади Клубів Глобальних Змін.
- 18. Клубна модель глобальнихзмін • Такі клуби не варто пов’язувати з державними інститутами чи партіями. • Наприклад, партія більшовиків це не клуб, це політична організація, що прагне політичної влади. • Будь-які клуби по інтересах це теж не Клуби Глобальних Змін. • Клуб, який може започаткувати глобальні зміни, це асоціація людей, які можуть мати різні офіційні чи неофіційні стосунки та водночас поєднані спільним наново створюваним світобаченням, що орієнтоване на радикальні зміни в світі. • Такий клуб прагне концептуальної влади, а не політичної.
- 19. Яка модель найбільш прийнятнадля нас? • Чи є у нас сьогодні релігія чи ідеологія, які могли б достатньо складно пояснити, що відбувається зі Світом, які його перспективи і як необхідно змінити суспільство, щоб відповідати цим перспективам? • Нема. Якби вона була, ми би знали, де знайти прихисток не тільки для заспокоєння від нав’язливого почуття відчаю та безсилля щодо того, що відбувається в країні, але і для дієвої роботи. • Жодна світова релігія, жодна наукова школа сьогодні не спромоглася на системні пояснення перспектив Світу. • В науці існують лише окремі концепції, бачення, які водночас не в змозі подолати постмодерністські еклектичні за своєю суттю установки мислення, що характерні для перехідного періоду людської цивілізації. • Адже період Постмодернізму не є сутнісно самостійним — це лишень нігілістична критика Модернізму, в чомусь вдала і послідовна, а в чомусь доволі уривчаста і незграбна.
- 20. Яка модель найбільш прийнятнадля нас? • Чи є у нас сьогодні Могила, Ломоносов чи Гумбольдт, які здатні створити принципово новий тип освіти, який потягне за собою всю систему освіти? • Чи є у нас для цього розуміння держави та згода бізнесу на фінансування такого історичного кроку? • Таке питання потрібно ставити. І відповідати потрібно чесно — ні нема. • Могила, Ломоносов чи Гумбольдт це не просто особисті ідеї та здібності — це згода суспільства, замовлення влади, підтримка бізнесу. • В країні, де інтелектофобія визнана майже офіційно, Могила, Ломоносов чи Гумбольдт як соціальне явище принципово неможливі. • Більше того, локомотивом нової освіти більше не може бути Університет. • Можливо таким локомотивом стане Мультиверситет Кларка Керра, Персоналітет Володимира Нікітіна чи Метаверситет, що запропонований мною в роботі «Основи цивілізаційної антропології». • Невідомо. Але основою освіти майбутнього в будь-якому разі буде не Університет, бо світ перестав бути Універсумом.
- 21. Наш Світ більшене Універсум • Останні досліди на Великому Адронному Колайдері постійно виводять нас за межі уявлень про чотиривимірний Універсум. • Цим новим уявленням поки ще вдається опиратися більшості вчених фізиків, які вірять в перспективи фізичної Стандартної Моделі. • Але кількість таких вчених постійно зменшується. Майбутнє скоріше постане із уявлень Теорії Суперструн, ніж з уявлень Стандартної Моделі. • Тобто уявлення про Мультиверсум (багато світів) та Метаверсум (Світ і Позасвіт), скоріш за все, можуть бути основою нових систем освіти. • Це означає, що Мультиверсуму відповідав би в освіті Мультиверситет, а Метаверсуму в освіті відповідав би Метаверситет. • Провідні підходи до освіти невідривно пов'язані з баченням Світу. Який світ, така і освіта.
- 22. Чого нема взагаліі що конче необхідно? • У нас взагалі нема філософії. Філософознавство є, а філософії, зокрема фундаментальної, нема. На це не спрямовані ні освіта, ні академічна філософія. • Без фундаментальної філософії зрозуміти, що відбувається в світі, з людством, з інтелектом зрозуміти неможливо. • У нас взагалі нема теоретичних розробок, зокрема в гуманітарних науках. • Водночас вітчизняних студентів вчать вичитувати чужі теорії з книжок та на основі їх досліджувати (обслідувати). Наших студентів в принципі не вчать будувати теорії. • Мені вдалося за останні роки створити теорієзнавство як інтегральну дисципліну (теорія онтології, лімітологія, структуралістика, загальна транзитологія, версологія). • Теорієзнавство не є академічною дисципліною, оскільки ні бізнесу, ні державі теорії не потрібні, і такий курс поки що неможливо читати в тих університетах, де в принципі студенти могли б створювати теорії.
- 23. Інтелектуальна потенція України •Українська держава взагалі не зацікавлена в створенні нової системи освіти. Її цікавлять лише «освітні реформи», які дозволять прийнятно виглядати в Європі. • Свого світобачення та нових уявлень про майбутнє українська держава через освіту реалізовувати не збирається. • Жодного системного освітнього проекту український крупний бізнес не генерував і не підтримував. • Більше того, навіть клубна інтелектуальна діяльність, яка в Україні ледь животіє, проходить поза якою-небудь увагою українського крупного бізнесу. • Крупний бізнес не бере особистої участі в таких інтелектуальних дискусіях, не підтримує їх ні організаційно, ні фінансово. • Ні для держави, ні для бізнесу в ситуації кризи інтелект ресурсом бути не може. Їх долі розходяться. Держава та бізнес захищають Старий Світ. Інтелект будує Новий Світ.
- 24. Український бізнес таінтелект • Українські учасники рейтингів журналу «Форбс» це імітатори соціальної дії. • Вони досі не є здатними на історичні кроки. • «Роздерибанити країну, вивезти гроші за її межі, купити трошки внутрішнього політичного впливу та прихильності західних лідерів для власного захисту» — це схема бізнесу, приреченого на історичне забуття. • Власні клуби українських бізнесменів консервують країну, а не готують її до майбутнього. • Отже крупний бізнес (олігархат) це однозначний ворог інтелекту. • Опиратися можна лише на представників середнього та дрібного бізнесу — як вітчизняного, так і світового.
- 25. Інтелектуальні клуби як перспективаУкраїни • Без діяльності інтелектуальних клубів, спрямованих на конструювання нових реальностей і нових смислів людської цивілізації, з яких має постати нова система освіта, створити Новий Світ неможливо. • Водночас я і мої колеги, що намагаються цим займатися вже більше 10 років (http://club-seminar.livejournal.com КДКД, http://f4f.com.ua FFF), констатуємо — самотужки ми цього зробити не зможемо. • Інтелектуальний клуб не може жити в середовищі, яке активно цьому опирається. • Клуб Глобальних Змін це тривала, наполеглива, неприбуткова і невдячна в середовищі сучасників робота. • Але тільки з неї може постати нове майбутнє. • Робота таких клубів — це саме те, що дозволить нам здолати Сіру Піраміду і створити Новий Світ.
- 26. Цілі інтелектуалів дужепрості • Створити нову конструкцію світу (в попередній філософії це називалося картиною світу). • Запропонувати нові горизонти розвитку людської цивілізації (в попередній філософії так взагалі питання не ставилося). • Створити нову соціальну модель людського світу (в попередній філософії це називалося новий світовий порядок).
- 27. Сергій Дацюк Автор Інтернет-книг «Теоріявіртуальності» «Онтологізації» «Горизонти конструктивізму» «Теорії перспективи» «Складний новий світ» В библиотеці Мошкова http://lit.lib.ru/d/dacjuk_s_a/ E-mail: xxyz@ukr.net Tel: +38-050-310-92-45