Gipotezy` foruvannya sonyachna sy`stema

1. 1
ГІПОТЕЗИ ФОРМУВАННЯ СОНЯЧНОЇ СИСТЕМИ
Це питання хвилювало астрономів з давніх часів. Нині існує чимало теорій щодо
походження Сонячної системи. Розглянемо найвідоміші з них.
Найпопулярнішою в сучасній астрономії є небулярна гіпотеза, запропонована 1775 р.
видатним німецьким філософом Іммануїлом Кантом. Він припустив, що Сонячна система
виникла з гігантської холодної пилової хмари. Її частки перебували в постійному
безладному русі, взаємно притягуючи одна одну, зіткалися, злипалися, утворюючи
згущення, які поступово зростали, ущільнювалися і згодом стали основами Сонцю
й планетам.
Формування Сонячної системи за небулярною гіпотезою Канта
Іммануїл Кант

2. 2
Фанцузький астроном і математеик П’єр-Сімон Лаплас 1876 р. запропонував власну
гіпотезу, яка пояснювала утворення й розвиток Сонячної системи. На його думку, Сонце
і планети виникли із розпеченої газової хмари, що повільно оберталася в просторі. Під
впливом сил гравітації, вона поступово стискалася, прискорювала обертання й утворювала
численні кільця, які, ущільнюючись, створили планети, а центральне згущення
перетворилося на Сонце.
П’єр-Сімон Лаплас

3. 3
На початку ХХ ст., 1916 р. англійський учений Джеймс Хопвуд Джинс висунув гіпотезу,
згідно якої колись поблизу Сонця пролітала інша зоря, яка своїм потужним гравітаційним
полем відірвала від нього частину речовини. Згустившись, воно стало основою, з якої
утворилися планети.
Джеймс Хопвуд Джинс
У 1935 р. інший відомий англійський астроном Генрі Норріс Рассел припустив, що Сонце
колись було подвійною зорею. Друга зоря була розірвана силами гравітації, зближуючись
з іншого, третьою, що пролітала повз.
У сорокових роках ХХ ст. радянський астроном Отто Шмідт припустив, що Сонце під час
обертання навколо Галактики захопило пилову хмару. Із речовини цієї величезної холодної
пилової хмари сформувалися холодні щільні протопланети.
Слід зазначити, що елементи багатьох із названих вище теорій використовує сучасна
космогонія.
Формування Сонячної системи за Джинсом

4. 4
Чимало астрономічних таємниць і загадок пов’язано з епохою формування Сонячної
системи. Наприклад, чому у планет такі різні періоди доби — швидкості обертання
навколо власної осі? А у Венери та Урана взагалі спостерігається унікальне явище —
зворотне добове обертання, що не збігається з напрямком з усіма іншими планетами.
Деякі вчені вважають, що причиною тому став сильний удар або їх серія з боку якихось
дуже великих небесних тіл (протопланет), що в решті-решт і змінило обертання планети
навколо осі.
Рух Сонячної системи Галактикою (комп’ютерна модель)

5. 5
Астрономи завжди мріяли хоч краєм ока зазирнути в дивовижну епоху народження
нашої планетної системи і її мешканців. Майже до кінця минулого століття ранню історію
створення природою нашого космічного будинку доводилося вивчати лише на основі
непрямих даних. І тільки потім стали широко доступні спостереження невидимих раніше
газопилових дисків, що обертаються навколо багатьох молодих сонцеподібних зір.
Найближчі до нашого світила планети набули свого остаточного вигляду
в розжареному диханні сонячної плазми, на відміну від далеких планет, що практично
не відчувають поривів сонячного вітру. Астрофізики вважають, що новонароджене
світило випромінювало світлову енергію зовсім інакше, ніж зараз, переживаючи еру
своєї бурхливої активності. У той період Сонце стрімко втрачало масу, отже, усього лише
за десять мільйонів років воно зменшилося майже вдвічі. Учені дуже поетично
називають цей період ерою Тельця за ім’ям зорі, яка нині переживає подібні
метаморфози в сузір’ї Тельця.
Сузір’я Тельця
Зображення протопланетного диска
навколо зорі HL Тельця