Blya vitokv-stor

1. БІЛЯ ВИТОКІВ АСТРОНОМІЇ
Тисячі років людина вдивлялася в мерехтливу глибину нічного неба і запитувала себе: що
таке зорі? Наскільки далекі вони від нас? Як вони з’явилися, як влаштовані? Що було
з ними в минулому і що буде в майбутньому?
У різних кінцях Землі людина спостерігала за видимим рухом світил, і поступово ці
спостереження складалися в точну й надзвичайно цікаву науку про закони зір —
астрономію, як назвали її греки.
Астрономія — одна з найдавніших наук. В Англії, у місцевості під назвою Стоунхендж
збереглася загадкова споруда з велетенських каменів. Тривалий час точилися суперечки:
хто і для чого звів її. Нині більшість вчених згодні: Стоунхендж — найдавніша обсерваторія.
Найцікавіше відбувається тут в день літнього сонцестояння. Сонячні промені спалахують
точно в отворі головної арки. Тож певно, що 6 тис. років тому жерці Стоунхенджа урочисто
оголошували одноплемінникам: цей день найдовший у році.
Літнє сонцестояння в Стоунхенджі 1

2. Про зв’язок між зміною пір року і полуденною висотою Сонця знали і жерці Давнього
Єгипту. Священною для єгиптян була зоря Сиріус. На початку літа вона з’являлася на сході
досвітнього неба. «Чекайте розливу Нілу», — сповіщали жерці.
А в Давньому Вавилоні вода в Тигрі починала прибувати на перший весняний молодик.
Вавилонські жерці-астрономи підрахували, що між двома однаковими фазами Місяця
проходить 29,5 діб. Один розлив Тигра від наступного відокремлюють 12 таких проміжків.
Так було покладено початок календарного літочислення — відліку часу за небесними
світилами.
2
Сиріус та Оріон пливуть по небу
(фрагмент астрономічної стелі в храмі Хатор у Дендері)
Вавилонський місячний календар

3. 3
Час плинув. Людина стежила за зорями і разом із запитанням «Коли?» стала ставити
запитання «Як?». Як влаштований світ? Це питання не давало спокою філософам Давньої
Греції. Найвидатнішим із них був Аристотель. У IV ст. до н.е. він був абсолютно впевнений
в тому, що Земля є центром всього сущого. Землю, вважав він, оточують 9 кришталевих
сфер, на кожній з яких розташовані Сонце, Місяць і планети. Внутрішні сфери обертаються
навколо Землі, а нерухома сфера зір немов замикає Всесвіт.
Система, запропонована Аристотелем

4. 4
Але ця гарна модель світобудови не відповідала на одне каверзне запитання, що цікавило
астрономів вже тоді: чому планети немов блукають на фоніі нерухомих зір, іноді
поспішають, а іноді відстають і навіть рухаються назад, петляють? (Недарма «планета» на
латині означає «блукаюча».) Цей видимий парадокс по-своєму пояснив александрійський
філософ Клавдій Птолемей. Він припустив, що кожна планета рухається не навколо Землі,
а навколо якоїсь точки, а вже ця точка рухається по колу, у центрі якого розташована Земля.
Теорія Птолемея була неприродною й занадто складною, але вона давала астрономам
можливість досить точно прогнозувати положення планет. Щоправда, з багатьма
поправками й поправками до поправок.
За багато століть таблиці з поправками так розрослися, що найдопитливіші астрономи
наважилися замислитися: а чи немає іншої моделі світу, окрім моделі Птолемея? Одним із
них був польський астроном Миколай Коперник. Свою теорію про те, що центром
планетарної системи є не Земля, а Сонце, він виклав в книзі «Про обертання небесних
сфер». Саме це революційне відкриття великого мислителя зумовило майбутні звершення
в астрономії і вивело цю науку на принципово новий рівень розвитку.
Я. Матейко. Астроном Коперник, або Розмова з Богом