2. ПОНЯТТЯ ПРО ГЕНЕРАТОР
Електричний генератор - пристрій, призначений для
перетворення енергії механічного руху в
енергію електричного струму, здебільшого використовуючи
принцип електромагнітної індукції. Електричний генератор
є електричною машиною з функцією, протилежною
функціїелектродвигуна. Роль джерела механічної енергії
для генератора можуть виконувати парова
машина чи парова турбіна, потік води, що обертає
колесо, вітер, двигун внутрішнього згорання або навіть
сила людини.

5. ГЕНЕРАТОР ЗМІННОГО СТРУМУ
Генератор змінного струму — система з нерухомого статора (складається
із сталевого осердя та обмотки) і ротора (електромагніт із сталевим
осердям), який обертається всередині нього.
Через два контактних кільця, до яких притиснуті ковзні контакти
щітки, проводиться електричний струм. Електромагніт створює магнітне
поле, яке обертається з кутовою швидкістю обертання ротора та збуджує
в обмотці статора ЕРС індукції.

6. ГЕНЕРАТОР ПОСТІЙНОГО СТРУМУ
тор йного му — електрична машина постійного
струму (генератор), що перетворює механічну енергію на електричну. Дія
генератора постійного струму ґрунтується на явищі електромагнітної індукції:
збудженні змінної електрорушійної сили в обмотці ротора (якоря), при його
обертанні в основному магнітному полі, створюваному обмоткою збудження
на полюсах. Обмотка ротора з'єднана з колектором (механічним
перетворювачем змінної ерс на постійну напругу), по пластинах якого
ковзають контактні щітки, підключаючи обмотку до зовнішнього електричного
кола. Розрізняють генератори постійного струму з незалежним збудженням
(від стороннього джерела струму) і з залежним збудженням
(самозбудженням), зумовленим залишковим магнетизмом у станині й
полюсах. Потужність генераторів постійного струму — від кількох ват до
десятків тисяч кіловат, напруга — від одиниць до сотень і тисяч вольт. ККД їх
при повному навантаженні — від 0,7 (малопотужні генератори) до 0,96 —
генератори великої потужності. Генератори постійного струму застосовують
для живлення постійного струму електродвигунів, у зварювальних
пристроях, електричних установках літаків, тепловозів, автомобілів, у
пристроях автоматики (мікрогенератори постійного струму), для
електролізу тощо.

8. ОСНОВА ДЛЯ СТВОРЕННЯ ІНДУКЦІЙНИХ
ЛІЧИЛЬНИКІВ
У 1885 році італієць Галілео Ферраріс (1847—1897) зробив важливе
відкриття, що два поля змінного струму, які не збігаються за фазою,
можуть змусити обертатися суцільний ротор, такий як диск або циліндр.
У 1888 році, незалежно від нього, американець хорватського
походження Нікола Тесла (1857—1943) теж виявив явище обертання
електричного поля. Ці відкриття стали основою для створення
індукційних двигунів і відкрили шлях індукційним лічильникам
.

9. ЕЛЕКТРИЧНИЙ ЛІЧИЛЬНИК ДЛЯ ЗМІННИХ
СТРУМІВ
У 1889 році угорець Отто Тітус Блаті (1860—1939), працюючи на завод «Ганц» в
м. Будапешт, Угорщина, запатентував свій «Електричний лічильник для змінних струмів».
Як описується в патенті, "Цей лічильник, по суті, складається з металевого обертового тіла, такого як
диск або циліндр, на який діють два магнітних поля, зрушені по фазі один відносно одного. Цей
зсув фаз є результатом того, що одне поле створюється головним струмом, у той час як інше поле
утворюється за рахунок котушки з великою самоіндукцією, шунтуючої ті точки ланцюга, між якими
вимірюється споживана енергія. Однак магнітні поля не перетинаються в тілі обертання, як в
добре відомому механізмі Ферраріс, а проходять крізь різні його частини, незалежно один від
одного ".
З таким пристроєм Блаті вдалося досягти внутрішнього зміщення фаз майже рівно на 90 °, тому
лічильник відображав ват-години більш -менш коректно. У лічильнику використовувався
гальмівний електромагніт для забезпечення широкого діапазону вимірювань, а також був
передбачений циклометричний регістр. У тому ж році компанія «Ganz» приступила до
виробництва. Перші лічильники кріпилися на дерев'яній основі, роблячи 240 оборотів на хвилину,
і важили 23 кг. До 1914 року вага знизилася до 2,6 кг.
У 1894 році Олівер Блекбурн Шелленбергер (1860—1898) розробив лічильник ват-годин індукційного
типу для компанії «Вестінгхаус» (Westinghouse). У ньому котушки струму і напруги
розташовувалися на протилежних сторонах диска, і два постійних магніти сповільнювали рух
цього диску. Цей лічильник теж був великим і важким, вагою в 41 фунт. У нього був барабанний
рахунковий механізм.

10. ПРИНЦИП ДІЇ ІНДУКЦІЙНИХ ЛІЧИЛЬНИКІВ
Принцип дії індукційних приладів обліку полягає у взаємодії магнітного поля
напругової та струмової котушок з вихревими струмами, що наводяться
цими полями в алюмінієвому диску.
Вісь приладу з'єднана з лічильним механізмом, який вимірює частоту
обертання диска. Частота обертання диска пропорційна потужності
навантаження, а кількість обертів пропорційна кількості електричної
енергії, що проходить через прилад. Передаточне число лічильного
механізму підібрано так, що покази лічильника відповідають кількості
використаної електроенергії, вираженій у кВт • год. Цифра, що показує
десяті частини кВт • год, узята в кольорову рамку.