2. Війна - це жахлива трагедія в житті кожного
народу. За вся історію людства не було таких
катастроф та стихійних лих, які забрали б
більше життів, ніж війна.
3. 22 червня 1941 року рано вранці Німеччина за підтримки своїх
союзників — Італії, Угорщини, Румунії, та Словаччини — раптово і без
попередження напала на СРСР. Почалася Німецько-радянська війна,
яку у радянській та сучасній російській історіографії
називають Великою Вітчизняною Війною.
Німецькі війська завдали потужного раптового удару по всьому західному
радянському кордону трьома групами
армій: «Північ», «Центр» та «Південь». Першого ж дня знищено або
захоплено значну частину радянських боєприпасів, пального і
військової техніки; знищено близько 1200 літаків. 23 — 25
червня радянські фронти намагаються завдати контрудари, проте
зазнають невдачі.
4. 16 квітня 1945 Червона армія почала наступ на Берлін. Усвідомлюючи свою
повну поразку, Гітлер та Геббельс наклали на себе руки.
1 травня розпочалася масова капітуляція гарнізону Берліна, а потім частин
Західного фронту. На Східному фронті німецькі війська, за наказом голови уряду
Німеччини адмірала Деніца, продовжували бойові дії в Чехословаччині.
2 травня після наполегливих двотижневих боїв за німецьку столицю генерал
артилерії Вейдлінг в супроводі трьох німецьких генералів перейшов лінію
фронту і здався в полон. Через годину, перебуваючи в штабі 8-ї гвардійської
армії, він написав наказ про капітуляцію Берліна.
5. 7 травня генерал Йодль від імені німецького командування підписав у
ставці Дуайта Ейзенхауера в Реймсі умови беззастережної капітуляції.
Радянський уряд висловив категоричний протест і висунув вимогу
підписати акт беззастережної капітуляції Німеччини у Берліні за участі
СРСР.
8 травня (близько півночі) у передмісті Берліна Карлсгорсті, зайнятому
радянськими військами, представники німецького
головнокомандування на чолі з генералом Кейтелем підписали акт про
беззастережну капітуляцію збройних сил Німеччини; цей договір за
дорученням радянського уряду підписали: від СРСР — маршал Георгій
Жуков;
6. Масштаби
• Війна завдала народам світу величезних людських і матеріальних
утрат. Кількість жертв досі точно не встановлено. За приблизними
підрахунками, у війні загинуло понад 60 млн осіб, 90 млн стали
інвалідами. Найбільших людських жертв зазнали СРСР (до 27 млн.),
Китай (до 10 млн.), Польща (6 млн.), Югославія (1,7 млн.). Втрати
держав-агресорів становили: Німеччини — до 9 млн, Японії — 2,5 млн,
Італії — 500 тис. осіб. Зокрема серед українців загинуло щонайменше
14 млн осіб.
7. Матеріальні втрати
• Військові витрати та збитки склали 4 трильйони доларів США.
Матеріальні витрати досягли 60-70 % національного доходу учасників
війни. Лише промисловість Великої Британії та Німеччини виготовила
652,7 тис. літаків (бойових і транспортних), 286,7 тис. танків,
самохідних знарядь і бронемашин, понад 1 млн артилерійських
знарядь, понад 4,8 млн кулеметів (без Німеччини), 53 млн рушниць,
карабінів і автоматів і величезну кількість іншого озброєння та
спорядження. Війна спричинила колосальні руйнування, знищення
десятків тисяч міст і сіл, незліченні біди десятків мільйонів людей.
8. Підсумки!
• Жертвами цієї війни стали, за деякими оцінками, близько 27 млн. громадян СРСР. (Офіційна
кількість втрат з боку Німеччини — 13 млн. осіб.) За підрахунками інституту історії України
НАН України, в лавах Червоної армії загинуло 3,5-4 млн. українців, у радянських
партизанських формуваннях — від 40 до 60 тис., у загонах ОУН та УПА — понад 100 тис.
Прямі людські втрати України, за оцінками цього інституту, становлять 8-10 млн.,
демографічні — 10-13 млн. осіб.
• На території України німці спалили разом із мешканцями 250 сіл. У 230 концтаборах і гетто,
а також в інших місцях масового знищення від рук нацистів загинуло 5,5 млн осіб. Близько
2,5 млн полягло на фронтах. З 2,8 млн осіб, яких гітлерівці вивезли до Німеччини з СРСР
для роботи на промислових підприємствах і в сільському господарстві, близько 2,4 млн
були з України. Втрати українського народу у війні становили 40-44 % від загальних втрат
СРСР.
9. Скільки горя і сліз випало на долю наших дідів і
батьків. Ми повинні вміти шанувати, любити,
поважати те, за що вони боролися і
перемогли. Якби не героїзм цих людей – не
було б нас, не було б України.
10. Все менше й менше залишається ветеранів
серед нас. Ми - останнє покоління, яке ще
може почути про Велику Вітчизняну війну від
її учасників. І один із найголовніших наших
обов'язків перед тими, хто залишився -
пам'ятати про подвиги наших ветеранів.
