3. Літературна діяльність
Збірка поезій «Українські балади»;
історична драма «Сава Чалий» (1838) і
трагедія «Переяславська ніч» (1841);
пізніше з’явилася проза українською мовою :
казка «Охота» (1843 р.),
«Казка про дівчину семилітку» (1860 р.),
повісті : «Син» (1859 р.), «Кудеяр» (1875 р.),
«Черниговка» (1881 р.).
5. «Майстерня Шевченка знаходилася поруч із
академічною церквою. Це була простора і світла
кімната, що виходила вікнами в сад. „Здрастуй,
Тарасе“, — сказав я йому, побачивши його за роботою
в білому фартуху, з олівцем у руці. Шевченко витріщив
на мене очі, але не міг упізнати. Даремно я, все ще не
називаючи себе на ім'я, пригадав йому обставини, що
… повинні були навести його на думку про те, хто
перед ним. „От же говорив ти, що побачимося й
будемо ще жити в Петербурзі, — так і сталося!“. Це
були його слова, вимовлені в III відділенні ще тоді, як
після чергових ставок… ми поверталися до своїх камер.
Але Шевченко і по тому не міг догадатися,
роздумуючи і розводячи пальцями… Мабуть, я сильно
змінився за одинадцять років розлуки з ним. Я нарешті
назвав себе. Шевченко сильно розхвилювався,
заплакав і почав обіймати мене…».
Дружба з Т. Шевченком
6. Літературна діяльність
У 1862 p. вчений розпочав
видання серії популярних
книжок для народного читання,
яке було припинено у зв’язку з
Валуєвським указом 1863 року.
7. Педагогічна діяльність
1845 р. його було призначено
на посаду вчителя історії
1-ї Київської гімназії, 1845–1846 рр., які
пізніше згадуватиме як найщасливіші роки
свого життя.
Крім того, він також працював у жіночому
пансіоні.
Серед вихованок пансіону припала до
серця молодому вчителеві чарівна Аліна
Крагельська ;
в 1847 р. вона стала його нареченою.
8. 1846 року –викладач у
Київському університеті,
1859 року –викладач у
Петербурзькому
університеті.
9. Пріорітети педагога
• Вимога постійного
підвищення якості освіти.
• Втілення принципів
гуманізму.
• Розповсюдження освіти
серед простого народу.
10. «Щира любов історика до
своєї Батьківщини може
виявлятися тільки в строгій
повазі до правди», —
повторював Микола Іванович.
Цим принципом він керувався
все життя.
