2. Володимир Лис народився 26 жовтня 1950 року на хуторі поблизу
села Згорани на Волині. 1977 року закінчив факультет журналістики
Львівського державного університету імені Івана Франка. Служив у
війську, працював журналістом у районних газетах Волині,
Хмельниччини, Херсонщини, Рівненщини, у волинській молодіжці,
завідував літературною частиною Рівненського музично-
драматичного театру. Нині редактор відділу державного будівництва
незалежної громадсько-політичної газети «Волинь». У літературі
дебютував як драматург, п'ять його п'єс було поставлено в різних
театрах України, на українському радіо. Як прозаїк заявив про себе
1985 року. Член Національної спілки письменників України та
Асоціації українських…
Ім’я Володимира Лиса стало відомим широкому колу українських
читачів насамперед завдяки відзнакам, здобутим на конкурсі
«Коронація слова» різних років, починаючи з 2000 р. Найвідоміші з
романів-лауреатів конкурсу – це «Острів Сильвестра» (2008) і
«Століття Якова» (2010)
Сьогодні Володимир Лис – лауреат численних літературних
конкурсів і входить у ТОП-100 найвпливовіших людей Волині.
3. Єва була найвродливішою дівчиною в селі,
але чоловік, якого вона покохала на все
життя, одружився з її сестрою
Павлиною. Єва поламала їхній щасливий
шлюб… А на старість лишилася
самотньою. Як і Адам, що все життя до
нестями любив чужу дружину. Друзі
Адама, колишні хулігани та відчайдухи,
«дідусі-розбійники», вирішують
одружити цих двох. Та як звести
упертих самітників? Тим часом у
великому місті Ліза, онука Павлини, будує
своє життя разом із коханим Степаном.
Однак, здається, вона втрапила у велику
халепу… І тепер спалахне боротьба двох
молодих за своє щастя, і несподівано в цю
боротьбу…
4. Хто вона, таємнича біла постать, яка
іноді являлася мешканцям села Загоряни,
що жили понад річкою Мережкою — на
Млинищі? Від чого берегла, про що
попереджала зникла в лісі нещасна
закохана? Вона стала совістю для Панаса
Терещука, який, жертвуючи своїм
коханням, на довгих двадцять п’ять років
солдатчини покинув Україну, аби
привезти з переможеного
наполеонівського Парижа старовинну
мапу рідного села. Двісті років захована
під стріхою батьківської хати, вона
змінить життя недолугого історика
Святослава Чишука… А між цими двома
загорянцями будуть десятки зраджених і
щасливих доль, зламаних і відчайдушно
вирваних у смерті життів односельців,
чиї історії змусять усміхатися і плакати,
дивуючись вічній земній любові…
5. Давні часи і сучасність, кохання,
гординя й помста переплелися в
дивовижну історію. У провінційного
художника Платона Лемещука в один
день зникають усі картини. Він у
розпачі. Але ще більше його дивує поява
колишньої учениці Люби. Колись вона
була закохана в нього до нестями, та
він не відповів на її почуття. Платон
збентежений, він має знайти свої
картини, але… Життя всього містечка
раптом перевертається: дивні події,
жорстокі вбивства, схожі на
ритуальні. Художник прагне знайти
розгадку цих таємниць і розуміє, що всі
ниточки ведуть до давнього портрета
графині Венцеслави.
6. Жив собі звичайний чоловік, до міри
успішний, до міри щасливий... Але в
житті, мабуть, кожного настає мить,
коли розумієш, що все летить
шкереберть. І те, що здавалося міцним і
справжнім, виявляється марнотою —
робота, родина, кохання... Та годі — чи
кохав ти взагалі по-справжньому?! Що
це? Криза середнього віку? Поклик
власної душі, яку ти давно занедбав? У
житті Андрія Трояна настав саме
такий момент. Коли треба вирішити,
хто ти, де ти й куди йдеш... Можна
довго заплющувати очі та робити
вигляд, ніби нічого особливого не
відбувається. А можна нарешті
наважитися й підняти таємничий
камінь із саду своєї душі.
7. Ця збірка різнобарвних, але водночас
таких споріднених есеїв і новел про
життя — немов букет зібраного
восени листя. Серйозні, а інколи й
іронічні роздуми про сенс щоденного
буття й плин часу, про історичну
долю України й таємниці людського
серця… Як відпустити минуле та не
боятися нових зустрічей? Де
черпати наснагу на кожен день? Як
розпізнати поворотні моменти і
навчитися не шукати підтексту у
випадковостях? Треба просто радіти
життю і дихати на повні груди!
Натхненні історії з добрим гумором,
прості, але такі важливі для кожного
цінності, звичні й рідні для нас
слова…
8. Цей роман відзначений гран-прі
«Коронації слова».
Людина припливає на безлюдний
острів, щоб покінчити зі своїм
життям. Лунає фатальний постріл з
рушниці. Фінал життєвої трагедії?
Але виявляється, що це може бути
початком химерної та захопливої
історії, де переплітаються минуле і
майбутнє, любов і боротьба за своє «я»,
шлях до себе й інших, втеча і
повернення. Де тільки Пінга і Понг,
зайці з дивного острова посеред лісового
озера, здатні врятувати самогубця. Де
можна виправити минуле і змінити
майбутнє. Як це зробити?
9. Цей роман - історія непростого життя
звичайного сільського хлопця,
майстерно вписана в події минулого
століття. Любов і спрага жити не раз
рятували Якова з найважчих ситуацій. І
ось, доживши майже до ста років, в
його житті з'являється дівчина-
приблуда, яка збавила Якову старі
душевні рани і допомогла дістати з
глибин пам'яті щасливі й гіркі спогади.
Любов і ненависть, гіркота втрати і
радість народження, мирний час, війна і
режим, гріхи і каяття за них. Насичена
подіями історія не залишить вас
байдужим.
10. Це життєвий досвід на перший погляд
звичайної сільської жінки, бабусі
Пелагеї, – це та сама велика мудрість
нашого народу. І можливість
долучитися до неї – велике щастя. «Із
сонцем за плечима. Поліська мудрість
Пелагеї» не просто книжка – це
літопис народного досвіду, пам'ятник
правічній мудрості українського народу.
І цією мудрістю щедро ділиться
людина чиста, глибока – і водночас
дуже проста. Власне, яким і повинен
бути справжній мудрець.
11. «Жінка для стіни» — яскравий зразок
цікавого і динамічного детективу,
сюжет якого тримає в напрузі від
першої до останньої сторінки.
Кримінальні розбірки, нелегкий світ
приватного бізнесу, війна
«авторитетів», таємничі
самозаймання будинку і болючі
пошуки добровільної жертви —
«жінки для стіни» — полонять вашу
увагу своїм реалізмом і гостротою
інтриги.
12. Три покоління однієї родини, три жіночі
долі, три щемливі історії, з яких
складається вже історія власне країни у
жорсткому і несентиментальному ХХ
столітті. Даздраперма, дочка визначного
радянського діяча, у 30-ті роки пройшла
крізь пекло дитбудинку для дітей ворогів
народу, а згодом опинилася у вирі
повстанської боротьбі на Волині... Її
донька Віталія, витончена естетка та
прихильниця поезії, понесе свій хрест —
кохання до кримінального авторитета та
боротьбу із власною пристрастю. І
навіть молодша, онука Олеся, не уникне
випробувань, коли разом з Євромайданом
до її життя ввірвуться кохання та
зрада… Три покоління однієї родини, три
жіночі долі, три щемливі історії, з яких
складається вже історія власне країни у
жорсткому і несентиментальному ХХ
столітті.
13. Знайомство зі Старою Вишнею в
молодого випускника юрфаку Георгія
виявилося моторошним. На його
руках померла провідниця потяга
Людмила. Незабаром знаходять
задушеною дівчину Нілу. Георгій
відчуває: в Старій Вишні коїться щось
дивне й жахливе. Останньою краплею
стає раптове самогубство судді, після
чого містечко поринає в темну
круговерть. Але прибуває новий суддя.
Ним стає сам Георгій. Він одержимий
майже маніакальною жагою
справедливості, бажанням нещадно
карати винних та нарешті
розплутати цю темну історію. Однак
чи має право виносити вирок той, хто
сам мусить бути покараний? Адже
він знає, що також винен…
14. Як же не хотілося молодому
економістові Юрку їхати в той
невідомий Вербівськ! Та хіба можна
відмовити самому Іванові Банчуку,
першому секретареві тамтешнього
райкому партії? Ще й це дивне
попередження від незнайомки… Чому
вона сказала, що там він потрапить
до жорстокої банди? Пророцтво
справдиться через роки, в незалежній
Україні, коли вже солідний бізнесмен
Юрій отримає анонімного листа із
вимогою відновити сумнозвісну зелену
дачу. Чоловік іще не здогадується, що
невдовзі він, той-таки Банчук і
лікарка Таїса, яка попереджала про
небезпеку, перетворяться на в’язнів
цього будинку. Бо у долі свої
розрахунки і рахунки, за якими треба
платити…
15. Вона йде за покликом серця,
помиляється сама й легко пробачає
помилки іншим, сходить на самий верх
величі людського духу та падає у
безодню засудження оточуючих...
Карколомні події ХХ століття - війна,
примусова колективізація - події, що
назавжди змінили не тільки людей, а й
Україну. Та у межах історії країни це
лише пункт статистичних даних, за
яким немає нічого, окрім чисел. А як
щодо історії однієї людини, жінки,
котра прагла звичайного земного
щастя?
