4-й номер видання Energy Freedom – журнал про лідерів галузі та енергетичні ринки. Журнал випускається Energy Club - спільнотою лідерів енергетичного сектору України.

1. журнал про лідерів галузі
та енергетичні ринки
Червень-серпень №4 (04) 2020 року
віцепрезидент НАЕК «Енергоатом»
Герман
Галущенко
«Ми повинні дати Енергоатому опцію – стати
успішною компанією»
22 стор.

2. 2
Energy Club – спільнота, яка об’єднує лідерів енергетичного ринку України та створює
можливості для комунікації між його стейкхолдерами з 2016 року.
Наразі Energy Club – це понад 60 компаній, з-поміж яких – беззаперечні лідери
енергетичних ринків:
• флагмани українського енергоринку;
• інноваційні компанії;
• регіональні виробники і постачальники енергії;
• юридичні та аудиторські компанії.
Місія Energy Club – сприяти сталому роз-
витку енергетичного сектору, досягненню
Україною енергетичної незалежності, по-
доланню енергетичної бідності, «зеленій»
трансформації економіки України.
Ми ставимо перед собою мету максималь-
ної комунікаційної та аналітичної підтрим-
ки процесу прийняття рішень щодо стало-
го розвитку енергетичної галузі, а також
сприяння популяризації енергетики та
енергоефективності.
Заради досягнення цієї мети ми організо-
вуємо профільні заходи в енергетиці, роз-
виваємо енергетичні інновації, інформуємо
про найважливіше в галузі української та
світової енергетики, допомагаємо встанов-
лювати зв’язки між учасниками енергорин-
ку, досліджуємо і аналізуємо ринок тощо.
Журнал Energy Freedom є корпоративним
виданням бізнес-спільноти Energy Club і
розповсюджується на профільних заходах
Клубу, серед компаній-членів Energy Club та
партнерів.
Читайте у номері
07
19
12
22
АндрійАндрій
НемировськийНемировський
АндрійАндрій
КострицяКостриця
ІлляІлля
ПономарьовПономарьов
ГерманГерман
ГалущенкоГалущенко
В «Укренерго»
завжди відстоювали
позицію підвищення
конкуренції на ринку
Ми не лобіюємо
інтереси окремих гравців,
ми відстоюємо загальний розвиток
та прогрес, який несе вигоди всім
учасникам ринку
На даний момент в
Україні всі рішення просто
приймаються дуже вже
стихійно...
Ми повинні дати
Енергоатому опцію – стати
успішною компанією

3. 5
29
41
35
47
ЮрійЮрій
ПроданПродан
ВсеволодВсеволод
КовальчукКовальчук
АртемАртем
КомпанКомпан
ВалерійВалерій
БезусБезус
Ми повністю втратили
керованість у паливно-
енергетичному комплексі
Я за те, щоб
у нас було ринкове ціноутворення…
«Ринок» і «низька ціна» —
це речі несумісні»
Енергетика - це базова
галузь, що має забезпечувати
загальноекономічне зростання

4. 6 7
Андрій
Немировський
В «Укренерго»
завжди відстоювали
позицію підвищення
конкуренції на ринку
Energy Club запросив на інтерв’ю заступника
голови правління НЕК «Укренерго» Андрія
Немировського. Говоримо про функціону-
вання ринку електроенергії в Україні - які
його основні проблеми та можливі шляхи
для покращення, як позбутися боргів та зро-
бити життя кінцевого споживача кращим.
Також в центрі уваги досягнення та плани
оператора системи передач в цьому році.
ндрію, в липні виповнилося рівно рік рин-
ку електроенергії в Україні. Скажіть, будь ласка,
яка наразі його основна проблема? Що не вдалося
досягнути після його запуску?
— Я думаю, і для нас це не стало новиною, ми не
змогли забезпечити достатнього рівня конкуренції
на ринку електричної енергії України. Це очевидно -
сьогодні тільки три компанії в країні виробляють біль-
ше 80% електричної енергії. Як відомо, конкуренція
забезпечує ефективну і найголовніше - справедливу
ціну на будь-який товар. І в цьому плані електроенер-
гія не є винятком. Ми вважаємо, що повноцінна кон-
куренція буде забезпечена тільки після синхроніза-
ції українських електричних мереж з європейською
континентальною мережею ENTSO-E. Коли у нас
з’явиться вільний доступ і принцип імпортного пари-
тету на такий кінцевий продукт як електроенергія.
— Тобто правий був колишній керівник
«Укренерго» Всеволод Ковальчук, який казав, що
це ринок без ринку… А чому так сталося?
— Причина – введення спеціальних обов’язків в
червні 2019 року. А саме: ціна для населення має бути
незмінною, фіксованою і ніяким чином не прив’яза-
ною до динамічних цін на електричну енергію на рин-
ку. Ось таке рішення, на мій погляд, призвело до вели-
ких проблем, зокрема, формування боргів.
Зараз «Гарантований покупець» закупає
електроенергію для потреб населення мінімум по 56,7
копійок за 1 кіловат-годину. При цьому він продає її
постачальникам універсальних послуг (ПУП) значно
дешевше - в середньому по 14-15 копійок. Населення
сплачує ПУПам за цю ж електроенергію вже по 1,06
гривень. Але в цій сумі вартість електроенергії, як то-
вару, займає в кращому випадку ті ж самі 15 копійок, а
то й менше. Решта — так звана плата за «дорогу», тоб-
то тарифи оператора системи передачі (ОСП, на пе-
редачу та диспетчеризацію) і операторів систем роз-
поділу (ОСР), а також послуги постачальника. Тобто
населення платить за електроенергію, як товар, в
рази менше, ніж вона коштує насправді. І при цьому
тариф на передачу не покриває всі витрати, передба-
чені з нього. Тобто зобов’язання і навантаження на та-
риф на передачу покладені, але рівень цього тарифу
їх не покриває.
— Ситуація після підвищення тарифу на переда-
чу суттєво зміниться?
— Перегляд тарифу на передачу – суто вимуше-
ний крок, до якого спонукав виключно брак коштів
для компенсації дефіциту «Гарантованого покуп-
ця». Водночас, зрозумійте, що при цьому ціна електро-
енергії, як товару, в тарифах для населення знову
коштуватиме або «нуль», або взагалі матиме «мінусо-
ве» значення. І це знову нічого спільного з ринком не
має, але ж, врешті-решт, сплатити за електричну енер-
гію треба. Це означає, що інші учасники ринку в тій
або іншій формі забезпечують покриття цього дефі-
циту. Тому такі державні компанії, як «Енергоатом» та
«Укргідроенерго» опинилися в дискримінаційному
та складному фінансовому становищі у порівнянні з
іншими учасниками ринку.
— А на скільки треба підвищити тариф, щоб зни-
кли проблеми на ринку?
— Неправильно буде говорити, що проблеми, про
які ми з вами говоримо, дійсно вирішуються лише
підвищенням тарифів. Також неправильно просто спе-
речатися про те, добрий чи поганий тариф, і у скільки
саме раз його треба збільшувати. Правильно говорити
про те, чи відображає він всі ті навантаження (витра-
— А

5. 8 9
ти), які на нього покладено тими або іншими рішення-
ми держави.
Адже, якби структура тарифу на передачу включа-
ла виключно ті витрати, що необхідні для забезпечен-
ня операційної діяльності Укренерго, то він сьогодні
складав би не більше 8 копійок за 1 кіловат-годину. Це
гроші, необхідні для забезпечення наших основних
функцій - адміністрацій розрахунків, забезпечення
передачі електричної енергії, виконання інвестицій-
ної програми тощо.
Але сьогодні, окрім того, що я перерахував, в струк-
туру тарифу на передачу включено витрати на ком-
пенсацію «зеленого» тарифу та компенсацію дефіциту
«Гарантованого покупця» від спецобов’язків (ПСО) для
населення. Тому, якщо держава зробить якісь кроки
для того, щоб суми цих компенсацій зменшилися або
ж знайде інші джерела для їх фінансування, то і тариф
на передачу також має зменшитися.
Крім того, перші 7 місяців 2020 року тариф на пере-
дачу вже не покривав витрати на «зелений» тариф та
компенсацію дефіциту від ПСО для населення. Серед-
ній місячний рахунок, який нам виставляв «Гарантова-
ний покупець», складав близько 3 мільярдів гривень,
а в тарифі, якій діяв у першому півріччі, на ці витра-
ти було передбачено трохи більше 800 млн гривень
на місяць (в новому тарифі з 1 серпня – більше 1 млрд
грн). Тобто щомісячно дефіцит коштів складав більше
2 мільярдів гривень, тому утворився значний борг.
— Яка наразі заборгованість на ринку?
— Сумарна заборгованість на ринку на сьогод-
ні - вже під 20 мільярдів гривень. І це - зобов’язан-
ня «Гарантованого покупця» перед «Енергоатом»,
«Укргідроенерго» і виробниками з ВДЕ. У якій пропор-
ції там борги — це питання до них. Ми ж це побачимо
крізь призму рахунків, які виставляє нам «Гарантова-
ний покупець», і які затверджує НКРЕКП.
— А для чого держава створила ДП «Гарантова-
ний покупець»?
— Спочатку передбачалося, що у «Гарантованого
покупця» буде лише одна функція - викупати елек-
тричну енергію у виробників з ВДЕ за високим «зеле-
ним» тарифом і продавати її за ринковою ціною, яка
дещо нижче. При цьому різниця між ціною купівлі
та продажу мала компенсуватися через наш тариф
на передачу. Але навесні минулого року було рішен-
ня Уряду про пільгові ціни для населення. І для того,
щоб їх забезпечити, створили перший механізм ПСО,
за яким «Енергоатом» і «Укргідроенерго» віддавали
певні обсяги електричної енергії «Гарантованому по-
купцеві» за низькою ціною. «Гарантований покупець»
також за низькою ціною віддавав частину цих обсягів
постачальникам універсальних послуг (ПУП). А зали-
шок електроенергії мав право реалізувати на «ринку
на добу наперед» (РДН) за ринковою ціною. І це мало
би дати певний позитивний економічний ефект для
«Гарантованого покупця», якби не одне «але». Справа в
тому, що Закон «Про ринок електричної енергії», який
прийняли задовго до того, як створили механізм ПСО
для населення, не передбачав якихось пільгових цін
на електроенергію. Пільг не мало бути взагалі. Більше
того, в ньому є пряма норма про те, що перехресне суб-
сидіювання (яким по суті є ПСО), має бути ліквідовано
до 1 липня 2019 року. Тому саме рішення про покладан-
ня спеціальних зобов’язань (ПСО) і призвели насправді
до тих проблем, які ми сьогодні маємо.
— В цифрах як це виглядає?
— Коли в третьому кварталі минулого року - після
запуску ринку – середня ціна на РДН була близько 1,60
грн, все це економічно «зросталося». Тобто «Енергоа-
том» продавав «Гарантованому покупцю» багато елек-
троенергії по 56,7 копійок за 1 кіловат-годину. Після
цього «Гарантований покупець» частину цих обсягів
віддавав ПУПам, а частину — продавав в середньо-
му по 1,60 гривень за 1 кіловат-годину. Відповідно за-
робляв близько 1 гривні за 1 кіловат-годину, і завдяки
такому заробітку покривав свої збитки від ПСО для
населення. Але потім ціна на РДН впала, особливо на
початку 2020 року. Сьогодні середньозважена ціна на
«ринку на добу наперед» складає 1 – 1,2 гривні. Відпо-
відно «Гарантований покупець» втратив десь 40-60
копійок за 1 кіловат-годину прибутку. І він це все «ре-
транслює» нам в тариф, який не передбачав відповідні
перекоси.
— Що тепер робити, ліквідувати «Гарантованого
покупця» разом з боргами?
— Я не думаю, що рішення буде саме таким. На-
віть, якщо «Гарантованого покупця» дійсно ліквідують,
це не означатиме ліквідацію його боргу. Навіть якщо
допустити ліквідацію Гарпока разом з боргом, тоді
виробники з ВДЕ, у яких він купує електроенергію за
«зеленим» тарифом, будуть позиватися до арбітражів
та виграють свої позови. Адже держава Україна гаран-
тувала їм, що буде купляти їх продукцію за визначе-
ним «зеленим» тарифом. Коли створювались такі під-
приємства, як «Гарантований покупець» та «Оператор
ринку», їх назвали відповідно до напряму їх діяльності.
Тобто це були зовсім нові підприємства без поганої іс-
торії в минулому, і, як то кажуть, розпочали роботу з чи-
стого аркуша. А тепер аркуш вже не чистий, там є певні
записи. І це буде точно вже не проста ліквідація - певні
претензії оформлені і відмовитися від них не вийде.
— А якщо роль «Гарантованого покупця» поклас-
ти на іншу компанію?
— Ми на початку року дуже серйозно обговорю-
вали таку можливість. Для цього потрібен виробник,
який за рахунок своєї внутрішньої фінансової потуж-
ності зможе усунути всі перекоси в бюджеті «Гаранто-
ваного покупця». Це була б стабільніша історія. І я вва-
жаю, що таке рішення було б цілком прийнятне.
«Гарантований покупець» інституціонально не зда-
тен вирішити проблему з боргами, тому що у нього
немає іншої діяльності, крім перепродажу електрич-
ної енергії. По суті, «Гарантований покупець» - це кла-
сичний трейдер, але обмежений певними правилами.
Тобто він не може досить вільно оперувати тією елек-
тричною енергією, яку він отримав через ПСО, або від
«зеленої» генерації. Це підприємство не має ніякого
інструменту для того, щоб фінансово збалансувати
свою діяльність.
— Останнім часом Укренерго критикують за не-
помірну роздачу ТУ на приєднання «зеленої» гене-
рації. Все ж таки ОСП мав слідкувати за ситуацією
на ринку. Чому це сталося?
— Перш за все, треба розуміти, що до мереж опе-
ратора системи передачі, тобто Укренерго, приєдна-
но лише 13,5% обсягів сонячних і 15% обсягів вітрових
електростанцій. Тобто саме на такий обсяг встанов-
леної потужності об’єктів ВДЕ Укренерго видавало
технічні умови на приєднання. Отже понад 80% цих
енергооб’єктів приєднані до мереж операторів сис-
тем розподілу (ОСР), які і видавали їм технічні умови
на приєднання.
Укренерго в своїй діяльності, в тому числі і при ви-
дачі ТУ на приєднання, керується виключно законом.
Так до початку червня 2020 року (відповідно до ст.21
Закону України «Про ринок електричної енергії» та
п.1.6 ст.1 Розділу ІІІ Кодексу системи передачі) можли-
вості ОСП для відмови у видачі техумов для приєднан-
ня ВДЕ були вкрай обмеженими. А саме, ми не могли
відмовити, якщо в місці, де планувалося приєднати
нову електростанцію, не було обмежень пропускної
спроможності мережі (мережевих обмежень). Тобто
ми зобов’язані були видавати ТУ на приєднання, якщо
технічні можливості ліній електропередачі та іншого
обладнання мережі дозволяли пропустити через неї
вироблену новим об’єктом електроенергію. При цьо-
му законодавство та нормативні акти не враховували
речі, пов’язані з операційною безпекою, необхідністю
балансувати енергосистему. Тобто ніде не передбача-
лося, що при видачі ТУ треба враховувати наявність
попиту на електроенергію, вироблену з нового гене-
руючого об’єкта, можливість балансових обмежень,
пов’язаних з рівнем споживання та забезпеченням
операційної безпеки.
Досі мережевих обмежень для об’єктів ВДЕ, на які
ми видавали або погоджували ТУ, не було, відповідно
не було причин відмовляти. А причини обмежень ви-
робництва на «зелених» електростанціях, які ми мали
протягом останнього року, пов’язані не з мережевими
обмеженнями, а із загрозою порушення меж опера-
ційної безпеки при роботі енергосистеми. Тобто це
балансові обмеження, спричинені відсутністю достат-
нього рівня споживання (попиту) електроенергії, який
дозволив би спожити всі обсяги, вироблені вітровими
та сонячними електростанціями.
Але 3 червня 2020 року НКРЕКП своєю Постано-
вою №1070 ухвалила зміни до Кодексу системи пере-
дачі, які дозволяють нам тимчасово обмежувати при-
єднання до мереж об’єктів ВДЕ, якщо досягнуто межі
операційної безпеки. Рішення про такі обмеження
будуть ухвалюватися на основі певних критеріїв, які
ми наразі розробляємо та згодом опублікуємо на сайті
Укренерго.
Саме ці останні зміни до Кодексу системи передачі
дозволять нам контролювати обсяг потужностей «зе-
леної» генерації, які приєднуються до мереж. До цього
моменту у нас не було майже ніяких важелів для цьо-
го. І всі техумови та погодження, які ми видавали, були
зроблені цілком у відповідності до чинного на той мо-
мент законодавства.
— Андрію, наскільки важливо те, щоб вся згене-
рована енергоoб’єктами електроенергія була про-
дана?
— Баланс електричної енергії – це баланс її вироб-
ництва та споживання. Якщо електростанція виро-
бляє певні обсяги електроенергії, але не може їх про-
дати, то вони є зайвими в енергосистемі, адже їх ніхто
не купив, а відповідно і не спожив. Ці надлишкові об-
сяги називаються «небалансами», які компенсуються в
межах балансуючого ринку. Тому для дотримання ба-
лансу в енергосистемі генеруючим об’єктам важливо
не лише бути здатними генерувати певні обсяги елек-
троенергії, а й продати їх кінцевому споживачу, аби
гарантувати споживання. А, якщо раптом, всі теплові,
атомні, гідро та інші електростанції почнуть усі разом
виробляти все, на що здатні, то ніякого споживання
сьогодні в Україні на такі обсяги не вистачить.
Ринок існує саме для того, щоб електроенергія
продавалася виробниками, і вони конкурували між
собою, в тому числі за рахунок цін, і виборювали мож-
ливість потрапити в той обсяг електроенергії, який
наразі споживається.
— Але між «продається» і «продано» є суттєва
різниця. Тому чи можна сьогодні сказати, що вся
«зелена» електроенергія, яку держава зобов’язала-
ся викуповувати, дійсно продається на ринку?
— Так, дійсно якщо товар «продається», це не оз-
начає, що його дійсно буде «продано». «Гарантований
покупець», який на державне замовлення викуповує
електроенергію у ВДЕ, на жаль, часто не може реалі-
зувати всі ці обсяги на вільному ринку. В різні періо-
ди до 80% електричної енергії, якою розпоряджається
підприємство поза межами ПСО, не вдається реалізу-
вати а ні на «ринку на добу наперед», а ні на «ринку
двосторонніх договорів», до якого це держпідприєм-
ство нещодавно отримало доступ.
При цьому, відповідно до Закону України «Про ри-
нок електричної енергії», генерацію виробників з ВДЕ
під час балансування енергосистеми можна обмежу-
вати лише в останню чергу. Крім того, Закон гарантує
їм компенсацію за всю недовироблену електроенер-
гію в результаті диспетчерських обмежень. Фінансува-
ти ці обов’язки держави, як і все решта на ринку, дове-
деться за рахунок кінцевих споживачів.
— Тобто, якщо застосовуються обмеження
ВДЕ, то ми все одно маємо сплатити «зеленим» за
електроенергію, яку вони встигли виробити?
— Так, тому ми застосовуємо обмеження ВДЕ лише
в крайньому випадку, аби не створювати додаткове
фінансове навантаження на споживача. І треба сказа-
ти, що незважаючи на те, що все це цілком відповідає
нашому законодавству, такі преференції для «зеле-
них» спотворюють логіку ринку.
— Скажіть, а укладений нещодавно Меморандум
між урядом та виробниками ВДЕ допоможе зняти
кризову ситуацію в галузі?
— На жаль, не існує якогось єдиного рішен-
ня, що врегулює питання для всіх учасників ринку.
Неможливо тільки прийняти закон, або написати Пра-
вила ринку. Це має бути комплекс заходів, які в кри-
тичній ситуації спочатку врегулюють, а потім стабілізу-
«Гарантований покупець»
інституціонально не здатен
вирішити проблему з боргами,
тому що у нього немає іншої
діяльності, крім перепродажу
електричної енергії. По суті,
«Гарантований покупець»
- це класичний трейдер,
але обмежений певними
правилами. Тобто він не може
досить вільно оперувати тією
електричною енергією, яку
він отримав через ПСО, або
від «зеленої» генерації. Це
підприємство не має ніякого
інструменту для того, щоб
фінансово збалансувати свою
діяльність.

6. 10 11
ють її. Меморандум – він би міг бути кращим в різних
своїх аспектах. Але, коли ти покращуєш щось для од-
нієї сторони, то для іншої щось неодмінно погіршить-
ся. Наприклад, з одного боку, Меморандум міг би ще
більше знизити розмір «зеленого» тарифу, що зняло
би фінансове навантаження зі споживачів та спрости-
ло б ще низку моментів в енергетичній галузі. Але, з
іншого боку, це не чесно по відношенню до «зелених»,
які інвестували в свої проекти, розраховуючи на зо-
бов’язання, які взяла на себе держава.
— В Україні вже запрацював ринок допоміжних
послуг?
— Так, він вже працює. В ньому беруть участь
ПрАТ «Укргідроенерго», ДТЕК Східенерго та ДТЕК
Дніпроенерго, Харківська ТЕЦ 5. Механізм дії –
аукціони, а допуск до аукціонів генеруючі одиниці
учасників отримують після проходження сертифікації,
яку проводить НЕК «Укренерго».
Чи цей ринок допоміжних послуг є таким, як би я
його бачив в ідеальному світлі? Ні. Моє бачення - всі
параметри по моніторингу надання допоміжних по-
слуг мають бути абсолютно ідентичними європей-
ським. У нас вони - дещо послаблені. На жаль, поки
що на ньому не такий
високий, як хотілося би,
рівень конкуренції. Як
можна її посилити? Це
активне залучення вели-
ких споживачів до участі
на ринку допоміжних по-
слуг. А також - реалізація
проектів Energy storage.
Ми в «Укренерго» завжди
відстоювали і будемо від-
стоювати позицію підви-
щення конкуренції на всіх
сегментах, де це тільки
можливо.
— А як Ви визначаєте,
на якій підстанції можна
задіяти системи накопи-
чення енергії?
— Для оптимізації
електричних режимів ме-
режі ми провели певну роботу і в новій редакції Плану
розвитку мережі на 2020-2029 роки визначили перелік
підстанцій, на яких буде оптимально будувати Energy
storage та високоманеврові генеруючі потужності. Тут
враховувалася умови та вартість приєднання, умови їх
подальшої роботи в енергосистемі, зниження техно-
логічних втрат електроенергії в мережах, забезпечен-
ня надійності живлення споживачів тощо.
— Те, що оператор системи передач досі не отри-
мав сертифікату, заважає процесу інтеграції з євро-
пейськими енергетичними мережами?
— Поки ще не виконано всіх заходів, передбачених
Дорожньою картою синхронізації (попереду, наприклад,
випробування атомних енергоблоків), у нас ще є час.
Але, коли ми нарешті зробимо все, а оператора системи
передачітакінебудесертифіковано,тоцестанепробле-
мою. Ми сподіваємося, що сертифікація відбудеться вже
в цьому році. Але Верховна Рада для цього має ухвалити
зміни до закону, які дозволять сертифікувати Укренерго
за моделлю ІSO (Independent System Operator). Синхро-
нізацію ж заплановано на 2023 рік.
Треба сказати, що відсутність сертифікації заважає
нам, наприклад, приєднатись до ITC-механізму (Inter-
Transmission System Operator Compensation), який
дозволяє відшкодовувати системним операторам
інфраструктурні витрати та технологічні втрати елек-
троенергії в мережах при здійсненні транскордонних
операцій.
— А як відбувається процес синхронізації україн-
ської мережі з європейською енергосистемою? На
якому ми сьогодні етапі?
— На сьогодні найважливіший етап цього процесу
— проведення досліджень атомних енергоблоків. На-
разі «Енергоатом», по тих даних які він нам надає, за-
вершує всі необхідні організаційні процедури. І, якщо
все буде добре, в серпні розпочнуться відповідні тести
систем регулювання збудження частоти атомних бло-
ків. І я б дуже хотів, щоб до кінця вересня ми пройшли
тестування. Після цього їх результати будуть передані
до Проектної групи ENTSO-E «Україна/Молдова» для
проведення аналізу та завершення побудови спільної
математичної моделі синхронної роботи української
та європейської енергосистем. З обережним оптиміз-
мом я можу сказати, що всі ці дослідження мають бути
успішними.
— Андрію, чи можете Ви окреслити найголовніші
плани «Укренерго»?
— В цьому році у нас досить велика інвестиційна
програма - вдвічі більша, ніж торік. На сьогодні у нас 36
підстанцій знаходяться під
комплексною реконструк-
цією. Нас затримувала
відсутність затверджено-
го фінансового плану, але
26 червня Міністерство
фінансів видало наказ
про його погодження. Це
дозволяє нам інвестувати
та сплачувати за роботу
підрядників, які півроку
працювали безкоштовно.
Підстанція «Кремінська»
12 травня стала під напру-
гу та вже повноцінно ви-
конує свої функції.
Комплексна модерні-
зація 36 підстанцій – це
результат роботи попе-
редніх років, довготрива-
лий та важкий процес. В
наших планах - до 2029 року реконструювати всі під-
станції «Укренерго», зробити їх повністю автоматизо-
ваними, тобто, не передбачається людський фактор
при здійснені перемикань і всіх інших операційних
робіт. І це, насамперед, виведе «Укренерго» на єдині
стандарти роботи передових європейських систем-
них операторів.
Якщо в цифрах про інвестиційну програму на 2020
рік, то вона складає понад шість мільярдів гривень. 5
мільярдів - залучені кредити, а 1,3 мільярди - це кошти,
які передбачені тарифом.
Ще один важливий момент - інвестиції на 75% по-
криваються довгостроковими кредитами від міжна-
родних фінансових установ (ЄБРР, МБРР та інших) під
1-3 % річних на 15-20 років. Це значно зменшує наван-
таження на наші тарифи, адже кредити дозволяють
розтягнути відшкодування через тариф вартості бу-
дівництва на довгий час. Якщо уявити, що замість цих
кредитів ми все це будували би за власний кошт, то
тариф довелося би різко збільшувати, адже платити за
будівництво та нове обладнання треба вже зараз.
— Ви вже сказали про ПС «Кремінська». Можна
детально про те, наскільки важливо «Укренерго»
відкрити цю підстанцію? В чому її унікальність?
— Підстанція 500 кВ «Кремінська» - це стратегіч-
ний об’єкт для енергобезпеки нашої держави, адже
ми повертаємо північ Луганщини з режиму «енерго-
острову» назад до Об’єднаної енергосистеми України.
Вона також є важливою інфраструктурною віхою, яка
гарантує надійне живлення споживачів Луганщини,
коли українська енергосистема має бути від’єднана
від Росії та Білорусі, що передуватиме інтеграції нашої
енергосистеми до європейської.
Це сучасний енергооб’єкт. Його особливість – пер-
ші для нас комплектні розподільчі пристрої з елега-
зовою ізоляцією (КРПЕ) на класі напруги 500 кВ і 220
кВ (Південна Корея), що мають високу експлуатаційну
надійність (перший капітальний ремонт після 25 років
експлуатації) та не вимагають постійної присутності
експлуатаційного персоналу на підстанції. Крім того,
завдяки компактності КРПЕ площа ділянки підстанції
становить 3,3 га – що у 7 разів менше, ніж якби будува-
лися традиційні відкриті розподільчі пристрої.
Підстанція повністю автоматизована – на ній впро-
ваджено автоматизовану систему керування техноло-
гічним процесом (АСКТП), що дозволяє контролювати
роботу та керувати обладнанням підстанції у віддале-
ному режимі.
— Останнє питання, Андрію. Що буде з україн-
ською енергетикою за 5 років?
— Я би оцінив достатньо обережно - оптимістично.
Думаю, що буде значне покращення - на горизонті 7
років, тобто через 4 роки після європейської інтеграції.
Чому саме ці терміни? Один рік, щоб усі зацікавлен-
ні особи зрозуміли перспективи і ризики, а за 3 роки
відреагують, тобто розпочнуть інвестиції та будівниц-
тво об’єктів електроенергетики. Тому, я думаю, що 5
років, - це коротка дистанція, а от у горизонті 7 років,
я думаю, що ми побачимо позитивні результати. Але
є одне застереження - ніяких регуляторних та моти-
вованих рішень, які відкинуть або синхронізацію, або
змінять правила гри на ринку.
Чи цей ринок допоміжних
послуг є таким, як би я його
бачив в ідеальному світлі? Ні.
Моє бачення - всі параметри по
моніторингу надання
допоміжних послуг мають бути
абсолютно ідентичними
європейським.

7. 12 13
Илья
Пономарёв
На данный момент
в Украине все
решения просто
принимаются очень
уж стихийно...
Политик, бизнесмен, инвестор Илья Поно-
марев. Мы узнаем, можем ли назвать си-
туацию на отечественном рынке нефти и
газа кризисной, будет ли успешной реор-
ганизация нашего «Нефтегаза», а также ус-
лышим от него практические советы, как
увеличить добычу газа в Украине.
лья, давайте начнем с общей Вашей оценки
того, что сегодня происходит на рынке нефти и газа
в Украине?
— Ну, я бы не назвал это катастрофой, но на рынке
сложилась весьма кризисная ситуация. И если цены к
концу года могут вернуться на приемлемый уровень,
то доверие инвесторов к отрасли уже трудно будет
вернуть. Вот в США все ожидают волны банкротств
«сланцевиков». Скажу вам, что этот процесс уже на-
чался - заморожены инвестиционные программы по
разработке новых месторождений по всему миру. То
есть отрасль сейчас переживает довольно серьез-
ную «встряску». И, скорее всего, она волной ударит
по компаниям среднего размера и, в частности, по
тем, которые находятся в Украине. На мой взгляд, они
уже достаточно большие, чтобы сильно зависеть от
волатильности рынка - им нужна стабильность, с точ-
ки зрения поставок, а их-то сейчас и нет. Однако, эти
компании еще недостаточно крупные, чтобы иметь
самостоятельную «финансовую подушку». И, если мы
посмотрим на Украину, то по нефтедобыче - «Укрнаф-
та», и тут ситуация особая, а по газодобыче - мы видим
очень низкие цены. И для целого ряда компаний они
уже ниже себестоимости….
— В целом, наверное, перспективы отрасли не
очень оптимистичные….
— Я бы так не говорил. По сути ничего не измени-
лось – нам по-прежнему нужно топить дома, готовить
еду, нам нужны удобрения, все так же мы ездим на ма-
шинах. Все же это существует, и даже после провала
спроса, связанного с пандемией коронавируса. Этот
спрос, поверьте мне, вернётся на прежние абсолют-
ные величины. Никуда он не уйдет. И отрасль, рано
или поздно, восстановится. Вопрос только в том, что
наша страна потеряла очень много времени. После
Революции Достоинства для отрасли был очень бла-
гоприятный момент - началась либерализация рынка,
у иностранных инвесторов было желание работать с
украинским бизнесом, но постепенно все эти иници-
ативы сходили на нет. Ну и, соответственно, имеем то,
что имеем…
— Вы наверняка знаете о реорганизациях в «Не-
фтегазе». Там - очередная управленческая транс-
формация. Поможет ли этот процесс преодолеть
кризисную ситуацию?
— Вы знаете, у меня относительно «Нефтегаза»
очень смешанные чувства. Команда Коболева за про-
шедшие годы выстроила отличную компанию. Они
много сделали положительного: навели порядок и
сделали «Нефтегаз» прибыльным. То есть «Нефтегаз»
стал компанией, а не каким-то «вороватым» министер-
ством, абсолютно непрозрачным и непонятным. Тут
все нормально. Но что с этим делать дальше? Нужнa
ли деятельность «Нефтегаза» в нынешнем виде для
украинской экономики? Вот тут у меня есть уже боль-
шие сомнения. Когда А. Коболев и Ю. Витренко только
начинали реформы, все было здраво, а именно - раз-
делить «Нефтегаз» на различные бизнес-единицы. От-
дельно транспортировка, отдельно продажа, отдельно
добыча газа, отдельно добыча нефти (в виде Укрнаф-
ты). А потом создать на этой основе конкурентный ры-
нок. То есть, по сути дела, оставить в руках государства
— И

8. 14 15
только газовую биржу, клиринговую палату - гаранти-
ровать - все сделки в стране будут соблюдаться.
— Так, а что происходит сегодня?
— Сегодня, я вижу, что концепция достаточно силь-
но поменялась и сейчас строится фактически при-
надлежащая государству монополия. И при этом де-
лается все возможное, чтобы ее «законсервировать».
Вот идет разговор про IPO или про стратегического
инвестора самых прибыльных направлений. А это оз-
начает, что будет продан какой-то небольшой пакет
компании. В итоге государство будет связано по рукам
и ногам с частными инвесторами. И уже нельзя будет
поменять менеджмент,
реорганизовать компа-
нию, потому что это будет
уже нарушение интере-
сов частных акционеров.
И вот это, на мой взгляд,
абсолютный тупик. Здесь,
мне кажется, вопрос боль-
ше не к «Нефтегазу», а к
правительству. Какая у
него стратегия, каким они
видят будущее отрасли.
Но мы видим, что у нас на
данный момент только временно исполняющий обя-
занности министра. Поэтому, когда дойдут до этого
руки, дай Бог, чтоб не было уже поздно.
— Так Вы категорически против монополии в от-
расли?
— Я еще раз скажу, что я абсолютно убежден, что
монополия — это всегда плохо. А хуже государствен-
ной монополии может быть разве только частная мо-
нополия. И я вижу сейчас «Нефтегаз» превращают в
монополию, которой управляют по законам частно-
го рынка. Ну, и ситуация с наблюдательным советом
— это все вписывается в эту самую логику. То есть
«Нефтегаз» сегодня стратегически защищает себя все-
ми возможными страховыми инструментами, которые
бы осложнили процесс его реорганизации, смены ру-
ководства и какого-то прямого государственного вли-
яния. Причем делается это под благими намерениями
и соображениями. Смотрите - страна коррумпирова-
на, власть коррумпирована, олигархи наступают. Ну,
соответственно, вот мы делаем всевозможные обо-
ронительные редуты – не лезьте своими «грязными»
руками в наш обновленный и очищенный «Нефтегаз».
Увы, любая подобная система, даже если она сегодня
идеальна, она обязательно превратится через некото-
рое время в нечто ужасное… И поэтому мне кажется,
что правительству нужно обратить на это самое при-
стальное внимание. И двигать дальше реформу, на-
правленную на создание конкурентного рынка газо-
добычи.
— Насколько Вам ка-
жется адекватной рота-
ция стратегии в «Нефте-
газе». Или это, скорее
всего, проявление меж-
личностного конфликта?
— Мне очень неприят-
но читать всю полемику
между Витренко и Фаво-
ровым, развернувшуюся
в СМИ. Потому что в ко-
нечном итоге, это как раз
дискредитирует отрасль в целом. Ну, это совершенно
не помогает стране. Если брать тот аспект деятельно-
сти Витренко, как судебные процессы, то здесь ему
Зеркаль абсолютно адекватная замена. Она классная,
грамотная, доказавшая свою дееспособность в МИДе,
где она занималась этими же самыми вопросами. И я
не вижу здесь, с точки зрения судебных действий, ко-
торые ведет Нефтегаз, какой-либо угрозы…
— Но ведь Ю. Витренко занимался реформиро-
ванием «Нефтегаза»?
— Именно так, у Витренко в начале был совсем дру-
гой функционал. До судебных дел он сузился только в
последние годы. А изначально он, правда, занимался
как раз реформированием «Нефтегаза». Моя точка
зрения — эта деятельность не была суперуспешной,
но то же самое я могу сказать и про Андрея Фаворова.
В целом каждый из них действовал так, как он счита-
ет профессионально правильным. На правах товари-
ща-критика, скажу, я абсолютно не согласен с позици-
ей Фаворова, что не надо было развивать газодобычу,
что надо было следовать за рынком с точки зрения
возможности продаж. Это противоречит всему моему
опыту в нефтегазовой отрасли. Как раз моменты паде-
ния цен — это очень хорошие возможности для ввода
новых объектов и техно-
логической модерниза-
ции. Потому что в это вре-
мя и сервисы дешевые,
и все активы... И как раз
все нефтяные компании в
это время перегруппиро-
вываются, чтобы дальше
идти вперед. А «Нефтегаз»
этого, соответственно, не
делал. И в любом случае
никто не реализовывал
концепцию подготовки
Укргаздобычи к привати-
зации. Да, это вообще психологически сложно - рабо-
тать на то, чтобы свое детище, которые ты растишь и
развиваешь, потом расчленить и продать. Но именно
такую сложную задачу поставила управленцу государ-
ство!
— Ну, наверное, нет примера, когда менеджер
развивал свою компанию, а потом расчленил и про-
дал ее по частям?
— Нет, как раз примеры и есть на самом деле. Вот,
в Российской Федерации. Там была проведена ре-
форма РАО «ЕЭС-России», с которой я, кстати, не со-
гласен, но, по сути, она проводилась именно так, как
надо было бы это сделать «Нефтегазу». То есть коман-
да Анатолия Чубайса туда пришла с четкой задачей —
компанию расчленить и по частям приватизировать.
Необходимо было создать рынок, привлечь частных
инвесторов и ликвидировать ее, в конечном итоге. И
они это сделали. Да, это довольно редкое исключение
из правил. И управленцы, которые приходят, они из-
начально должны быть на это сориентированы.
— Перспективы Укргаздобычи в контексте при-
ватизации и программы 2020 по добыче. Как Вы ду-
маете, все ли там потеряно и есть ли перспектива. И
какие шаги надо принимать уже сегодня?
— Как специалист по добыче, я убежден все нужно
делать на существующей ресурсной базе – технологи-
чески и геологически. Не нужно стонать – дайте нам
новые месторождения. Укргаздобыча может поднять
свою добычу на существующих ресурсах процентов
на 30-40 за несколько лет! Секрет прост – все дело в
технологической модернизации существующей до-
бычи, смены насосного оборудования, повышения
давления...
— А это не происходит?
— Увы, не происходит… Вот они взяли нового ру-
ководителя, которого я лично не знаю, но зато много
про него слышал хорошего. Он из Казахстана, специ-
алист именно в области газодобычи. Думаю, главная
проблема, которая была в Укргаздобычи - решения
принимали люди, у которых нет никакого опыта в до-
быче. Они коммерсанты, инвестбанкиры... Но это не
специалисты в газодобыче, а поэтому они ее просто
не чувствуют и не понимают. Я в любом случае еще
раз повторю — не думаю, что государство должно
тратить деньги налогоплательщиков. Я не думаю, что
государство должно тратит эти деньги на модерниза-
цию и развитие этого бизнеса. Мое убеждение — эти
деньги должны быть потрачены на приватизацию и
создание конкурентного рынка.
— А в чем суть Вашего предложения?
— Я считаю, что самым
оптимальным сценарием
было бы разделение Укр-
газдобычи по линии ны-
нешних газодобывающих
управлений на три конку-
рирующих друг с другом
компании. И было бы три
инвестора конкурирую-
щих между собой, кото-
рые бы вошли в эти три
компании. Тогда, учитывая
то, что на рынке уже есть
3-4 вполне крупные укра-
инские газодобывающие
компании, у нас был бы
абсолютно нормальный
частный конкурентный
рынок. И вот тогда, исхо-
дя из простой и понятной
рыночной логики, добыча точно бы начала расти.
— Вопрос относительно менеджмента и недо-
статка специалистов непосредственно в сфере
добычи. Где-то необходимо чувствовать отрасль,
где-то понимать ее перспективу. Наверное, кон-
сультанты не всегда это в состоянии это сделать.
Ваше мнение?
— Ну, они, во-первых, как правило, исходят из чисто
коммерческой стороны вопроса, а не с технологиче-
ской. А консультанты, приходящие по линии сервис-
ного бизнеса, думают про максимизацию соответ-
ственно затрат для сервисных компаний. И советуют
такие глупости, как например, программу массового
гидроразрыва пласта на месторождениях Укргаздо-
Ну, я бы не назвал это
катастрофой, но на рынке
сложилась весьма кризисная
ситуация.
Сегодня, я вижу, что концепция
достаточно сильно поменялась
и сейчас строится фактически
принадлежащая государству
монополия. И при этом
делается все возможное,
чтобы ее «законсервировать».

9. 16 17
бычи. Естественно, потому что они будут после этого
хорошо зарабатывать. Это все из серии — «пилите
Шура, там золото». И да – они советуют, а вы пилите.
То есть они зарабатывают на этой самой стружке и на
пилах, которые они для этого процесса поставляют.
— Так, а в чем тогда основная проблема?
— Еще раз скажу, что здесь основной вопрос — это
целеполагание. И это задача не самого «Нефтегаза».
Правительство должно определиться, чего оно хочет.
Ну, возможно, скажу высокопарно — это может быть
стратегическое решение всего украинского народа.
Решите, возможно, вы хотите не конкурентную част-
ную отрасль, а, к примеру, «государственный карман».
Как это, например, в Саудовской Аравии. Да, вот мы
хотим так, и мы готовы терпеть какую-то неэффектив-
ность, но зато будет возможность всегда в этот карман
залезть, когда нам нужно дополнительные деньги вы-
тащить... Или кому-то этот газ отгрузить, или кому-то
наоборот не отгружать. Ну, вот в России приняли ре-
шение: нефтяная отрасль будет конкурентной, а газо-
вая отрасль — государственной. Потом, правда, и не-
фтяную отрасль решили сделать государственной, но
это уже другой вопрос. В любом случае это было осоз-
нанное государственное решение. На данный момент
в Украине все решения просто принимаются очень уж
стихийно…
— Вы считаете, у нас в Украине, есть своя осо-
бенность?
— Я честно скажу, с моей точки зрения, топливно-э-
нергетический комплекс – это кровеносная система
страны. И, в конечном итоге, жизнеспособность дру-
гих отраслей зависит от того, как он работает. Скажу
больше, это конкурентоспособность страны в целом!
А сейчас все происходит – «без руля и ветрил». Ну, нет
никакой продуманной политики. Увы, есть одни об-
щие слова, которые говорят разные правительства, а
на самом деле — огромное количество частных инте-
ресов. Мое резюме – то, что происходит в этой отрасли,
является случайно сложившимся балансом сил част-
ных игроков.
— А как бы Вы оценили ситуацию с «зеленой»
энергетикой в стране?
— Ну, что касается альтернативной энергетики,
то тут у меня особое мнение. Это очень хорошая ил-
люстрация вопроса, связанного с иностранными
инвестициями. В нефтегазовой отрасли Украины
иностранные инвестиции равны почти что нулю... И
поэтому отрасль регулируется полностью олигархиче-
ским балансом сил и при этом, когда я говорю олигар-
хический, я имею ввиду не только предпринимателей,
но и тех, я бы назвал их «интересантами во власти», ко-
торые эти интересы отстаивают и проводят. В области
альтернативной энергетики мы видим, что Ринат Лео-
нидович Ахметов оказался крайне мудрым человеком
и допустил большое участие иностранцев в этой сфе-
ре. И в итоге, именно они являются гарантом сохра-
нения интересов самого Рината Леонидовича в «зе-
леной» энергетике. Вот наглядная иллюстрация того,
как иностранные инвестиции могут менять ситуацию
в отрасли и, наверное, абсолютно четкое объяснение,
почему нашу компанию Trident все солидарно хоте-
ли не пустить на рынок… Да, никому не нужны другие
правила игры и независимые иностранные деньги на
украинском энергетическом рынке…
— Да. Это могло бы свидетельствовать об услож-
нении самой игры. И к слову, как раз о Trident. Ка-
кая тут ситуация?
— Я скажу так, что все разумные попытки сделать
что-то для нас достаточного масштаба в Украине пока
удачно не закончились. Вы знаете, историю с разра-
боткой шельфа Черного моря. Были альтернативные
идеи, которые обсуждались в прошлом правитель-
стве, но он иссякли вместе с тем правительством. И
пока, соответственно, не будет нового руководства
отрасли их возобновить невозможно. Плюс к этому,
резко ухудшилась инвестиционная ситуация, в нефте-
газовой сфере.
— А почему этого не происходит? Ваша точка
зрения?
— Есть, в принципе, надежда, что с формировани-
ем Национальной Инвестиционной Рады ситуация
будет меняться в положительную сторону, но это точ-
но будет происходить не быстро. Самое важное то, что
я всем говорю – и руководителям Нацрады реформ, и
правительственным товарищам, и вообще всем в пу-
бличной плоскости — Вот вы нам все время говори-
те, что давайте что-то сделаем. Да? А вы можете нам
просто гарантировать, даже лично, просто положить
руку на сердце и сказать, что вот те договоренности,
которые мы с вами достигнем, они доживут хотя бы до
конца года?
— Такого вам никто не станет гарантировать!
— Вот именно! Я думаю, нет такого человека, ко-
торый мог бы это сказать. А все потому, что ни один
человек не может гарантировать - это правительство
доживет до конца года. Его также могут поменять, как
поменяли правительство Гончарука. Кто будет рулить
отраслью? Кто будет отвечать за любые слова, кото-
рые могут быть сказаны. Даже если люди абсолютно
искренни и действительно говорят хорошие вещи,
правильные, нужные. Но их поменяют. И что? Мы это
видели с предыдущим правительством. Тоже потра-
тили чертову кучу времени. Мы могли бы судиться за
тот ущерб, который нам нанесло решение Украины по
«Дельфину», но мы решили этого не делать.
— А почему вы не судились?
— Чисто по политическим мотивам. Потому что
страна мне нравится. Я сочувствую и не хочу созда-
вать какие-то дополнительные сложности стране. Да
еще и плюс мы говорили с ребятами из правитель-
ства – они успокаивали, ну вот так получилось, но мы,
вот, сделаем что-то другое, и все будут счастливы. Ну
и где те люди, которые про это говорили? Срок, со-
ответственно, судебных исков уже прошел, схлынул
вместе с этими ребятами. На этом все закончилось.
Мы сейчас занимаемся в Соединенных Штатах проек-
том аналогичного размера на много сотен миллионов
долларов. Это проект в области добычи нефти и газа
из других природных ресурсов. Мы делаем его так,
чтобы потом результатами этого проекта можно было
воспользоваться и в Украине. Но, я думаю, что до кон-
ца этого года ни один серьезный инвестор никакого
решения относительно Украины принять просто не
сможет по объективным причинам.
— А интерес к «Дельфину» остается даже несмо-
тря на всю дополнительную информацию, которую
вы получили за последнее время?
— Интерес к «Дельфину» остается, но «Дельфин»
сам утонул. И вроде как собирается всплыть на по-
верхность в виде расчлененного на три части объекта,
которые должны быть розданы разного рода участни-
кам. Я много раз говорил об этом публично, что чем
больше частей, тем, соответственно, больше рисков.
Капитальные затраты практически те же самые, пото-
му что все равно надо строить такую же трубу, ставить
такую же платформу, то есть больше количество за-
трат — постоянное, а вероятность открытия и коммер-
ческая эффективность снижается. Ну и плюс, конечно,
еще раз скажу, сейчас крайне неблагоприятная конъ-
юнктура с точки зрения цен, и, в принципе, инвести-
ций на рынке...
Я честно скажу, с моей
точки зрения, топливно-
энергетический комплекс
– это кровеносная система
страны. И, в конечном итоге,
жизнеспособность других
отраслей зависит от того, как
он работает.
Илья Пономарев на закрытой встрече
с членами Energy Club, 31.10.2019

10. 18 19
Андрій
Костриця
Ми не лобіюємо
інтереси окремих
гравців, ми
відстоюємо
загальний розвиток
та прогрес, який
несе вигоди всім
учасникам ринку
У світі навряд лишилась галузь, якої не торк-
нулись наслідки пандемії COVID-19. Енерге-
тика – не виключення. Про те, що змінилось
в українському енергосекторі, про уроки ка-
рантину для бізнес-спільноти Energy Club та
плани на майбутнє ми поговорили з її пре-
зидентом Андрієм Кострицею.
nergy Club працює з лідерами української
енергетики, тому Ви маєте можливість аналізувати
те, що відбувається в енергосекторі. Як Ви оцінюєте
вплив карантину і його наслідків на сектор енерге-
тики?
— Говорити загалом про вплив карантину на
українську та світову енергетику ще зарано – триває
лише п’ятий місяць у нових умовах. Цього достатньо,
щоб аналізувати ситуацію і прогнозувати розвиток
подій, але висновки робити зарано.
Компанії відчувають наслідки карантину з самого
його початку, і вони точно не є позитивними. По-пер-
ше, держава заборонила примусово стягувати оплату
і борги за енергетичні послуги з населення. Багато лю-
дей втратили роботу або докарантинний фінансовий
рівень, заборгованість виросла, і це напряму впливає
на компанії. Також існує парадоксальна ситуація, коли
рівень використання електроенергії впав. Хоча вели-
ка кількість людей знаходилась і продовжує знаходи-
тись вдома і, здавалось, мало б бути навпаки.
Ще один фактор – те, що самі енергетичні компанії
мають дотримуватись норм карантину і змінювати
процеси, переводити частину персоналу на дистан-
ційну роботу тощо. Це додаткові зусилля і витрати у
цей складний період.
Тобто загалом через карантин енергоринок пере-
буває у таких самих стресових умовах, як і більшість
сфер у країні.
Наша порада учасникам енергосектору – не дума-
ти, що карантин швидко мине і ситуація стане такою,
як була до пандемії. Потрібно усвідомити, що цього «як
раніше» більше не буде, швидко аналізувати ситуацію
та адаптуватись до можливих змін.
— У світі й Україні існують випадки, коли через
пандемію компанії змінюють не лише свій опера-
ційний рівень, а й філософію діяльності. Чи вплинув
карантин на ідейну складову роботи Клубу?
— В основі філософії Клубу — парадигма «ви-
грав-виграв», вона вшита в ДНК Energy Club. Саме та-
кий підхід дає сталий результат, а для Клубу це — най-
важливіше, оскільки Energy Club — не кон’юнктурне
утворення, яке вирішує тактичні завдання чи пробле-
ми окремого гравця на ринку.
Ми не лобіюємо інтереси окремих гравців, ми від-
стоюємо загальний розвиток та прогрес, який несе ви-
годи всім учасникам ринку. І саме такий прагматичний
підхід створює реальну цінність Клубу для його членів.
Саме тому для нас дуже важливо зберегти незалежну
позицію Клубу, залишатися нейтральним майданчи-
ком для аналізу та обговорення різних позицій.
— E

11. 20 21
Так само не змінюєть-
ся і місія Energy Club —
максимально сприяти
розвитку українського
енергобізнесу, національ-
ної енергетики та еко-
номіки. І роль ефективних
комунікацій — як між біз-
несами, так і між бізнесом
та іншими стейкхолдера-
ми — одна з ключових.
Незмінним лишається
і завдання Клубу — мак-
симально розкрити ті
знання та досвід, які є у
справжніх метрів енер-
гетичної галузі. Ми раді
дружбі та співпраці з ба-
гатьма тими, хто має за
плечима десятки років
реального досвіду розбу-
дови енергетики Украї-
ни. Ці люди є носіями
унікальних знань. Ми переконані, що їхні знання та до-
свід є надзвичайно корисними для держави та бізне-
су, і сприяємо тому, щоб справжні професіонали мали
можливість ділитись досвідом.
— Говорячи про місію, Ви згадали про ефективну
комунікацію між енергобізнесом та іншими стейк-
холдерами ринку. Ви маєте на увазі взаємодію біз-
несу і влади?
— В тому числі. З одного боку, бізнесу потрібна ста-
більна економічна політика та прозорі правила гри. З
іншого боку, владі важливо мати адекватний і прозо-
рий зворотний зв’язок від бізнесу — це допомагає на-
працьовувати економічні політики.
Культура формування державних політик в Україні
ще формується, і це серйозно впливає на їхню якість.
Ми часто бачимо, що через недостатньо якісну ко-
мунікацію між бізнесом та владою виникають неякісні
політики у вигляді законів та нормативних актів. Од-
нак ця культура потроху змінюється на краще, і ми до-
лучаємось до її розвитку.
— Тобто Ви бачите Energy Club посередником
між бізнесом та владою?
— Не посередником — вони часто лише ускладню-
ють комунікації. Ми ж навпаки — постійно працюємо
над тим, щоб такі комунікації спростити. Допомагаємо
членам Клубу чітко сформувати позиції та ефективно
донести їх до влади, яка має можливість врахувати
такі позиції, приймаючи рішення державного рівня.
Водночас ми допомагаємо органам влади доносити
свою позицію бізнесу, щоб правила гри було більш
зрозумілими й аргументованими.
Наша робота націлена і на зовнішню для країни
комунікацію. Наші європейські, азійські, американські
партнери повинні мати доступ до якісної та незаанга-
жованої інформації про українські енергетичні ринки
та їхні можливості. Наш інформаційно-аналітичний
напрям, який ми активно розвиваємо, вирішує, зокре-
ма, і це завдання. Тут ми готуємо аналітику, презен-
туємо компанії-члени Клубу, консорціуми компаній,
укріплюємо предметну співпрацю з іноземними біз-
нес-партнерами, аналітичними центрами та інсти-
тутами, державними структурами. Ми також беремо
участь у тендерах та конкурсах, які проводяться в ін-
ших країнах.
— З важливістю відносин між енергобізнесом і
владою зрозуміло. А як щодо комунікації між таким
бізнесом і громадяна-
ми України? Вони — так
само один з ключових
стейкхолдерів ринку.
— Історично ці стосун-
ки є складними: ми досі
є країною з перехідною
економікою, і повноцінні
ринкові відносини досі не
налаштовано. Бізнесу важ-
ливо не просто займатися
рекламою своєї продукції
чи послуг. Важливо мак-
симально розкривати суть
та складність проблем, які
стоять перед бізнесом і від
яких залежить динаміка
економічного розвитку.
Energy Club допомагає
вести таку роботу ефек-
тивно: ми постійно моде-
руємо дискусію довкола
професійних питань. Для нас завжди принципово
важливо розкрити різні погляди на розвиток стейк-
холдерів та гравців, створити середовище, в якому
вони можуть висловитися, бути почутими й почути
різні думки, часто протилежні.
А якісно організована та змодерована комунікація
завжди приносить результат, навіть коли він і не поміт-
ний одразу. Наш власний досвід показує, як відкрита і
якісна дискусія, сфокусовані на результат переговори
зближують позиції та розвивають спільний для різних
сторін інтерес. Це рідко помітно одразу і не може бути
яскраво видно у надскладних питаннях. Але на влас-
ному досвіді ми знаємо чимало прикладів, коли про-
тилежні позиції поступово стають спочатку синхроні-
зованими, а згодом — узгодженими та солідарними.
— Як плануєте розвивати найближчим часом сам
Клуб? Чи очікують його нові етапи розвитку, нові
підходи до роботи?
— У правлінні Клубу ми наближаємось до рішення
кількісно обмежити членство в Energy Club. По-перше,
Клуб уже досяг зрілості, і якісні показники стають важ-
ливішими. По-друге, наш аналіз ринку дозволяє роби-
ти припущення, що, якщо компанія не представлена і
не має планів долучитись до Клубу, то вона, ймовірно,
не розглядає енергетичний бізнес як стратегічний для
себе.
Сьогодні членами Energy Club є практично всі
ключові учасники ринку. Це і енергетичні компанії, і
консалтинговий та інжиніринговий бізнес, і юридич-
ні та аудиторські компанії. Також вже є цікаві прикла-
ди успішної синергії бізнесів членів Клубу у спільних
проєктах, в якій Клуб має роль ініціатора і модератора.
Від такої синергії виграють як члени Клубу, так і вся га-
лузь.
Скажу більше — ми бачимо великий потенціал Клу-
бу у спільній розробці інвестиційних проєктів та за-
лучення інвестицій у них. Найбільше вони пов’язані з
модернізацією та розвитком енергетичної та інженер-
ної інфраструктури. Ми в Клубі не чекаємо приходу ін-
вестицій і самі проактивно розробляємо інвестиційні
проєкти та структуруємо найбільш прийнятні схеми
фінансування.
Ми також системно посилюємо наш аналітичний
напрям — для нас це стратегічно важливо і в цьому
ми маємо великий потенціал. Ми бачимо зростання
запиту на якісні аналітичні продукти в енергетиці, які
можуть бути основою як бізнесових, так і державниць-
ких рішень. Аналітика — це непрості процеси, тому ми
спираємося на співпрацю з профільними закордон-
ними Think Tanks (мозковими центрами), що мають
серйозний досвід аналізу енергетичних ринків.
Як засновник Energy Club я радий спостерігати, як
Клуб зростає та посилюється. Ми створили умови та
структуру, коли у Клубі представлені різні сегменти
енергетичного бізнесу і того бізнесу, який безпосеред-
ньо пов’язаний з енергетикою. Саме таке представ-
лення різних позицій допомагає організувати якісну
та продуктивну комунікацію. Вже сьогодні Energy Club
є найбільшою бізнес-асоціацією компаній енергетич-
ного сектору.
— Як оцінюєте майбутнє трансформацій, які сьо-
годні відбуваються з енергоринком? Про що варто
пам’ятати українським енергетичним компаніям,
владі, споживачам?
— Перш за все — про те, що ці трансформації відбу-
ваються не тільки в України, а і у світі загалом. Сьогодні
світова енергетика переживає надзвичайний період
глобальної трансформації, який несе можливості для
українського бізнесу. Попри карантин, ми, наскільки
це можливо в таких умовах, активно розвиваємо між-
народний напрям роботи Клубу, щоб компанії-члени
могли скористатися цими можливостями.
Внутрішня трансформація енергетичного бізнесу
та енергореформи в Україні пов’язані з енергетични-
ми трансформаціями Євросоюзу. Потужний виклик
перед вітчизняною економікою — в тому, щоб не тіль-
ки успішно реформувати енергетичний сектор задля
вимог ринкової трансформації, але і скористатися
можливостями європейських реформ, включитися в
європейський енергетичний простір. І разом із цим —
долучитися до тих сегментів бізнесу, які обслуговують
такий енергетичний простір.
Наша порада учасникам
енергосектору – не думати,
що карантин швидко мине і
ситуація стане такою,
як була до пандемії.
Потрібно усвідомити,
що цього "як раніше" більше
не буде, швидко аналізувати
ситуацію та адаптуватись до
можливих змін. Президент Energy Club Андрій Костриця з учасниками
Energy Security Forum, 24.12.2019
Андрій Костриця на закритій зустрічі з президентом групи
компаній Transition Technologies Конрадом Швірські,
16.01.2020
Андрій Костриця на засіданні комітету Energy Club