Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.

"Олена Пчілка. Україні віддана душею" 

19 views

Published on

віртуальний стенд (до 170-річчя від дня народження) 

Published in: Education
  • Be the first to comment

"Олена Пчілка. Україні віддана душею" 

  1. 1. Олена Пчілка (справжнє ім'я Ольга Петрівна Косач, дівоче прізвище – Драгоманова) – талановита українська письменниця, пристрасна патріотка, перекладач, фольклорист, етнограф, активна громадська діячка, редактор журналу «Рідний край», член-кореспондент Української академії наук, мати Лесі Українки, сестра Михайла Драгоманова. Вона була стихійна українська, гаряча людина, жива дочка свого часу, і все своє єство вона поставила на службу українському відродженню. Все своє життя присвятила справі розвитку української культури, невтомно й самовіддано працювала в ім’я відродження української нації. Народилася Ольга Петрівна Драгоманова 5 (17) липня 1849 року в містечку Гадяч на Полтавщині в родині небагатого поміщика Петра Якимовича Драгоманова. Початкову освіту отримала вдома. Батьки прищепили їй любов до літератури, до української народної пісні, казки, обрядовості. Попри любов до українського, гадяцька родина Драгоманових була, як і майже все дворянство, у якійсь мірі зрусифікованою. Ольга Петрівна, вже будучи дорослою, пише листи своїй матері то російською мовою, то суржиком. Часто вдавалася до російської мови вона й у своєму листуванні з братом Михайлом. Однак, на відміну від Михайла Драгоманова, дім свій веде Ольга Петрівна виключно по-українськи, водночас навчаючи своїх дітей змалечку іноземних мов. У 1866 році закінчила київський «Зразковий пансіон шляхетних дівиць». Влітку 1868 року разом з чоловіком Петром Косачем Ольга виїхала на Волинь, до місця його служби, у місто Новоград-Волинський, де, займаючись етнографією, записувала пісні,
  2. 2. обряди, народні звичаї, збирала зразки народних вишивок. Оселилася сім’я згодом в селі Колодяжному, де нині знаходиться музей-садиба Лесі Українки. 25 лютого1871 року тут народилася дочка Лариса, яка ввійшла в світову літературу як Леся Українка. Два сини й чотири дочки виростила сім'я Косачів. Свій творчий шлях Олена Пчілка розпочала з перекладів поетичних творів Пушкіна і Лермонтова. Письменниця була впевнена, що любов до своєї батьківщини необхідно закладати в дитинстві. Що малюки повинні «вбирати» український разом з молоком матері. Саме тому велику увагу в своїй творчості вона приділяла дитячій літературі. В 1881 році вийшла збірка перекладів з Миколи Гоголя, з Олександра Пушкіна й Михайла Лєрмонтова «Українським дітям», видала своїм коштом «Співомовки» Степана Руданського. 1876 року вийшла друком у Києві її книжка «Український орнамент» (в ній зібрані кращі зразки волинських вишивок), яка принесла Олені Пчілці славу першого в Україні знавця цього виду народного мистецтва. У своїй автобіографії Ольга Петрівна написала так: «Ще в гурті брата Михайла я захопилась етнографією. Цей нахил до записів етнографічних я привезла зі собою у Звягель. Та який багатий ґрунт я знайшла на Волині!». «Уся ця країна, а надто Звягельщина, чарувала мене. Мова волиняків мені здавалась розкішною, чарівною. Правда, були особливості, відмінні від моєї рідної Полтавщини, але це мені особливо подобалось. Вишивки — непочатий край». Робота «Український орнамент» і досі одна з кращих праць у цій галузі. Це видання стало великою подією для тих часів й викликало багато захоплених відгуків. Виданням українського орнаменту Олена Пчілка показала, які неоціненні мистецькі скарби приховані в українськім народі, і спричинилася до великого зацікавлення українським народним мистецтвом не тільки в тодішній Росії, але й за кордоном.
  3. 3. Глухі були 1880-90 роки для українського слова в Росії. Саме діяв Валуєвський указ «нє било, нєт і бить нє может!» Трудно було щось видати, трудно було знайти шлях до читача, трудно було знайти і самого читача. Українське село, що за часів Гетьманщини було письменне, стало за російської окупації цілком неписьменним. Діти Ольги Петрівни були одні з перших, що з дитинства вчились українською мовою, читали українські книжки. Ольга Петрівна посилала свої оповідання та вірші, а також і вірші Лесі Українки до галицьких журналів «Зоря» та «Дзвінок». Там же друкувались Іван Нечуй-Левицький, Борис Грінченко, Михайло Старицький, Орест Левицький та інші українські працівники пера. У 1886 році вийшла перша збірка поезій «Думки-мережанки». У своїй автобіографії Ольга Петрівна пише: «Хочу сказати, що я стала постійним співробітником «Зорі», дякуючи ретельним заходам редакторів, що по одному писали мені листи, заохочуючи до писання. І можна сказати, що завдяки їх листам, я стала письменницею». Чималі заслуги має Олена Пчілка і в справі об'єднання українців, розділених штучними кордонами панівних держав. В 1887 році разом з Наталією Кобринською видала у Львові альманах «Перший вінок». Українські жінки з обох частин України зійшлися у справі видання альманаху. Видання цієї книги було водночас і початком жіночого руху серед українських жінок. Тоді українські жінки вперше поставили питання про свої права й обов’язки в громадському, політичному й культурному житті батьківщини. Це видання мало велике значення для української справи, бо свідчило про піднесення рівня української жінки, як ідейної громадянки. Неабияке значення мав цей альманах в цілій справі об’єднання українського громадянства, бо коло цього видання працювали не тільки самі жінки. Іван Франко, який надавав великого значення жіночому рухові, багато їм допомагав. Альманах став незабутньою пам’яткою для українського жіноцтва й у п'ятдесяту річницю його виходу, року 1934, українське жіноцтво Галичини скликало перший національний жіночий конґрес в Станиславові й запросило до участі в ньому представниць українських земель з Буковини, Підкарпаття, представниць української еміграції з Америки, Чехії, Румунії і т. д. Наступні генерації високо оцінили працю своїх попередниць.
  4. 4. Свій національний світогляд Олена Пчілка продемонструвала і на великому святі, влаштованому з нагоди відкриття пам’ятника Івану Котляревському на Протопопівському бульварі (нині – бул. Котляревського) у Полтаві. На урочистості 30 серпня (12 вересня) 1903 р. з’їхалися свідомі українці звідусіль, але вона єдина з наддніпрянців, усупереч офіційній забороні, виголосила меморіальну промову українською мовою. А там же, як мені відомо, були Xристина Алчевська, Микола Аркас, Дмитро Багалій, Сергій Єфремов, Леонід Жебуньов, Надія Кибальчич, Михайло Комаров, Мусій Кононенко, Михайло Коцюбинський, Микола Лисенко, Панас Мирний, Олександр Олесь та інші…Це історичний факт: за чверть століття, що спливло після Емського указу, саме промова Ольги Петрівни Косач у Полтаві стала першою, виголошеною українською мовою в офіційній обстановці на всій території Російської імперії. У 1905 році Олена Пчілка серед чотирьох делегатів української інтелігенції у Санкт-Петербурзі на перемовинах з царським прем'єром графом Сергієм Вітте безрезультатно добивалася відміни багаторічної заборони на україномовний друк і шкільництво. З 1905 року Олена Пчілка член редколегії, а з 1907 — редактор і видавець журналу «Рідний край». У журналі друкувалися Леся Українка, А. Кримський, Л. Яновська, Олександр Олесь, Н. Кибальчич, С. Васильченко, Грицько Григоренко. Свої твори Олена Пчілка теж друкує у цьому журналі. З 1908 року почав виходити додаток до «Рідного краю» — журнал для дітей «Молода Україна». Байки, казки, вірші, оповідання, що побачили світ у «Молодій Україні», становлять помітний внесок в українську дитячу літературу. У 1920 році року під час святкування дня народження Тараса Шевченка у Гадяцькій гімназії, Олена Пчілка огорнула погруддя поета національним синьо-жовтим стягом. І коли розлючений комісар Крамаренко зірвав прапор, обурено скандує: «Ганьба Крамаренкові!». Переповнений зал дружно підтримав її. За антибільшовицькі виступи жінка була заарештована в Гадячі. Після звільнення з арешту виїхала в Могилів-Подільський, де перебувала до 1924 року, а відтоді до смерті жила в Києві, працюючи в комісіях УАН, членом-кореспондентом якої була з 1925 року. Працювала, як завжди, систематично й уперто. Року 1926-го видрукувала збірку «Про леґенди і пісні» та «Малювання на стінах в Україні». Видрукувала спогади про брата М.П. Драгоманова та про Миколу Лисенка.
  5. 5. Випустила книжку своїх оповідань, написаних ще за молодих років, і до них написала автобіографію. У січні 1929 року Олена Пчілка захворіла — перестудилась, почався грип, далі ускладнення. Улітку була така слаба, що не могла ходити. Восени 1929 року співробітники ҐПУ вночі прийшли трусити. Та й улаштований у квартирі трус нічого не дав. Утім, старший уповноважений наказав одягатися та їхати з ними. На це Олена Пчілка сумно констатувала: «Я не можу більше ходити сама. Більше того, я, на жаль, не піду навіть тоді, коли мене підтримують». Невиліковно хворій українці доби Відродження агенти ДПУ дали спокій. Але за десять днів після обшуку і невдалої спроби арешту, 4 жовтня 1930 року у власнім помешканні на вул. Овруцькій жінка пішла з життя. Не було промов на похороні, тільки Грушевський сказав: «Вічна тобі пам’ять на рідній землі!» Похована Ольга Петрівна Косач в Києві на Байковому кладовищі поруч з чоловіком і донькою. Пізніше Олесь Гончар сказав про Ольга Петрівна Косач : «Народила Україні не тільки геніальну Лесю, а й була порадницею. вірним другом до останніх днів… Ні, більшої, значно більшої шани заслуговує Олена Пчілка від свого народу, що йому так вірно, так жертовно служила». Нині Волинська обласна наукова бібліотека у місті Луцьку носить ім'я цієї видатної письменниці. Біля неї відкрито перший в Україні пам'ятник Олені Пчілці. В Києві та Дніпрі на честь Олени Пчілки назвали вулиці.
  6. 6. До кращих творів Олени Пчілки належать: • «Товаришки» (1887), • «Світло добра і любови» (1888), • «Соловйовий спів» (1889), • «За правдою» (1889), • «Артишоки» (1907), • «Півтора оселедця» (1908), • п'єса «Сужена не огужена» (1881), • п'єса «Світова річ» (1908) та ін. Олені Пчілці належить поважне місце в українській дитячій літературі. Крім численних поезій, казок, оповідань, вона написала для дітей багато п'єс: • «Весняний ранок Тарасовий» (1914), • «Казка Зеленого гаю», • «Щасливий день Тарасика Кравченка» (1920), • «Киселик», «Скарб», «Мир миром» (1921), • «Кобзареві діти», Пчілці належить чимало перекладів і переспівів світової класики: Овідія, А. Міцкевича, О. Пушкіна, Й. В. Ґете, Г. К. Андерсена, В. Гюґо. Крім того, вона написала низку публіцистичних, літературно-критичних статей і спогадів: • «М. П. Старицький» (1904), • «Марко Кропивницький яко артист і автор» (1910), • «Євген Гребінка і його час» (1912), • «Микола Лисенко» (1913), • «Спогади про Михайла Драгоманова» (1926), • «Автобіографія» (1930). Великі заслуги Пчілки в ділянці дослідження українського фольклору та етнографії. Наукове значення мають такі праці: «Українські узори» (1912 і 1927), «Про легенди й пісні», «Українське селянське малювання на стінах» та інше. Збірка творів: «Оповідання», І-III (1907, 1909, 1911) та «Оповідання» (з автобіографією, 1930).
  7. 7. Докладніше: 1. Біографія Пчілки Олени [Електронний ресурс] // OnlyArt.. Українська поезія та література : веб-сайт. – Режим доступу : https://onlyart.org.ua/biographies-poets-and-writers/pchilka-olena-biografiya/ 2. Біографії : Олена Пчілка [Електронний ресурс] // Український Центр : веб-сайт. – Режим доступу : http://www.ukrcenter.com/Література/19029/Олена-Пчілка/Біографія 3. Вірші Олени Пчілки [Електронний ресурс] // Розвивайко : веб-сайт. – Режим доступу : http://rozvyvajko.com.ua/virshi/virshi-oleny-pchilky/ 4. Життя та творчість Олени Пчілки [Електронний ресурс] // Освіта.ua : веб- сайт. – Режим доступу : http://osvita.ua/vnz/reports/ukr_lit/14218/ 5. Олена Пчілка. Розповідь про письменницю та її родину [Електронний ресурс] // Edufuture.biz : веб-сайт. – Режим доступу : http://edufuture.biz/index.php?title=Олена_Пчілка._Розповідь_про_письмен ницю_та_її_родину 6. Олена Пчілка: Наукові грані таланту [Електронний ресурс] // Етнографія — сайт про народну творчість і етнографію України : веб-сайт. – Режим доступу : http://ethnography.org.ua/content/olena-pchilka-naukovi-grani- talantu 7. О. Пчілка. Вірші. [Електронний ресурс] // Українська література класичних та сучасних письменників : веб-сайт. – Режим доступу : http://ukr-lit.net/pchilka/1342-biografii/2948-tak-zhila-olena-pchilka.html 8. Осока С. Олена Пчілка, про яку ми нічого не знаємо [Електронний ресурс] / Сергій Осока // Ukrainian People : веб-сайт. – Режим доступу : https://ukrainianpeople.us/олена-пчілка-про-яку-ми-нічого-не-знаєм/ 9. Пчілка Олена. Біографія [Електронний ресурс] // УкрЛіб : веб-сайт. – Режим доступу : https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=1898 10.Рудяченко О. Олена Пчілка. 1. Світла трудівниця [Електронний ресурс] / Олександр Рудяченко // Укрінформ. Мультимедійна платформа іномовлення України : веб-сайт. – Режим доступу : https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2551121-olena-pcilka-1-svitla- trudivnica.html
  8. 8. 11.Рудяченко О. Олена Пчілка. 2. Родюча, як земля [Електронний ресурс] / Олександр Рудяченко // Укрінформ. Мультимедійна платформа іномовлення України : веб-сайт. – Режим доступу : https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2551181-olena-pcilka-2-roduca-ak- zemla.html 12.Так жила Олена Пчілка [Електронний ресурс] // Українська література класичних та сучасних письменників : веб-сайт. – Режим доступу : http://ukr-lit.net/pchilka/1342-biografii/2948-tak-zhila-olena-pchilka.html 13.Хорунжий Ю. Олена Пчілка : Горда жіноча душа [Електронний ресурс] / Юрій Хорунжий. Шляхетні українки // Українське життя в Севастополі: веб-сайт. – Режим доступу : http://ukrlife.org 14.Що Олена Пчілка вимагала у російського міністра Вітте і хто з відомих людей вплинув на її майбутнє [Електронний ресурс] // Novograd.City : веб-сайт. – Режим доступу : https://novograd.city/read/history/3363/scho- olena-pchilka-vimagala-u-rosijskogo-ministra-vitte-i-hto-z-vidomih-lyudej- vplinuv-na-ii-majbutne

×