Збірник матеріалів "ІІІ ВСЕУКРАЇНСЬКА НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ СТУДЕНТІВ, АСПІРАНТІВ ТА МОЛОДИХ ВЧЕНИХ "ЕФЕКТИВНІСТЬ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: МАРКЕТИНГОВИЙ АСПЕКТ" (EEMA KNLU 2016)"

1. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ І ПРАВА
За підтримки:
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ
КАФЕДРА МАРКЕТИНГУ ТА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ
ГО «МО «ЦЕНТР АНАЛІЗУ І РОЗВИТКУ ОСВІТИ ТА НАУКИ»
ДВНЗ «ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В.
СТЕФАНИКА»
РАДА З НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ, АСПІРАНТІВ І
МОЛОДИХ ВЧЕНИХ
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА МАРКЕТИНГУ, РR-ТЕХНОЛОГІЙ ТА ЛОГІСТИКИ
ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ
"УКРАЇНА"
ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ
ІІІ ВСЕУКРАЇНСЬКА НАУКОВО-ПРАКТИЧНА
КОНФЕРЕНЦІЯ СТУДЕНТІВ, АСПІРАНТІВ ТА
МОЛОДИХ ВЧЕНИХ
"ЕФЕКТИВНІСТЬ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ: МАРКЕТИНГОВИЙ АСПЕКТ"
(EEMA KNLU 2016)
ЗБІРНИК МАТЕРІАЛІВ
2016

2. 4
Редакційна колегія:
Романенко О.О. – декан факультету економіки і права КНЛУ, к.е.н., доцент;
Жидок В.В. - завідувач кафедри маркетингу, PR-технологій та логістики
Чернігівського національного технологічного університету, к.е.н., доцент;
Нестеренко С.С. – директор Інституту економіки та менеджменту
Університету «Україна», к.е.н., доцент;
Стефінін В.В. – голова Ради з науково-дослідної роботи студентів, аспірантів і
молодих вчених ДВНЗ «ПНУ ім. В. Стефаника», к.е.н., доц. кафедри теоретичної
і прикладної економіки;
Смирнов І.Г. – д.г.н., професор кафедри країнознавства та туризму, Київський
національний університет ім. Т. Г. Шевченка;
Шутов О.Г. - к.філос.н., професоркафедрименеджменту і маркетингу КНЛУ;
Шкітіна М.І. – доктор економічних наук;
Решетник Н.І. - к.е.н., доцент кафедри менеджменту і маркетингу КНЛУ;
Данченко Л.Г. – к.е.н., доцент кафедри менеджменту і маркетингу КНЛУ;
Шульпіна Н.В. - доцент кафедри менеджменту і маркетингу КНЛУ;
Насікан Н.І. – к.е.н., доцент кафедри менеджменту і маркетингу КНЛУ;
Петренко П.С. - голова Профспілкового комітету студентів і аспірантів КНЛУ;
Антонишин А.П. – доцент кафедри туризму НУФВСУ, к.і.н., голова ГО «МО
«Центр аналізу і розвитку освіти та науки» (ЦАРОН);
Хусаінов Р.В. – викладач кафедри менеджменту і маркетингу КНЛУ,
відповідальний секретар організаційного комітету та редакційної колегії.
Адреса редакційної колегії:
03150 Київ, а/с 281
E-mail: econconf2015@gmail.com
Контактна особа: Хусаінов Р.В.
Видання здійснено за організаційної, технічної та інформаційної
підтримки консалтингової компанії EmPower Research та
інформаційного ресурсу EconConf.com

3. 5
Збірник матеріалів містить наукові роботи учасників ІІІ Всеукраїнської
науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених
"Ефективність підприємницької діяльності: маркетинговий
аспект" (EEMA KNLU 2016), яка була проведена 28 березня 2016
року на базі Київського національного лінгвістичного університету у
співпраці з партнерами.
Матеріали конференції доступні до вільного використання на умовах
ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International (CC BY-NC-ND 4.0)
і доступні на інформаційному ресурсі: http://euroconf.org.
Збірник матеріалів конференції розміщено для вільного використання:
Наукові роботи учасників конференції присвячені актуальним питанням
досліджень у сфері економіки, маркетингу, інформаційних технологій,
підприємництва та іншим важливим аспектам соціально-економічного
розвитку в умовах конкурентного середовища.
Збірник буде корисний науковцям, докторантам, аспірантам,
працівникам системи освіти, державним службовцям, студентам.
Автори опублікованих матеріалів висловлюють свою думку, яка не
завжди збігається з позицією редакції. За достовірність інформації,
розміщеної у наукових роботах, відповідальність несуть автори даних
робіт.
Цитувати як:
Збірник матеріалів ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції
студентів, аспірантів та молодих вчених "Ефективність підприємницької
діяльності: маркетинговий аспект". – Київ, 2016. –176 с.
ISBN ХХХ­ХХХ­ХХХ­ХХХ­Х
Матеріали конференції доступні для вільного не комерційного
використання: http://euroconf.org
This work is available under the Creative Commons Attribution 4.0
International (CC BY-NC-ND 4.0)
http://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/
ISBN ХХХ-ХХХ-ХХХ-ХХХ-Х © Хусаінов Р.В.
© Автори

4. 6
ЗМІСТ
Boitsova Y.V. FORMATION OF EDUCATIONAL SERVICES AS A
MARKETING PRODUCT……………………………………………………….…9
Shulpina N.V., Yanchenko A.Y. MODERN COMMUNICATION
TECHNOLOGIES: APPLICATIONS IN EDUCATION MARKETING…12
Антонюк Д.С., Данченко Л.Г. УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ СТІЙКІСТЮ
ПІДПРИЄМСТВА ЯК СКЛАДОВА ЙОГО
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ………………………………………...…...15
Бондар З.К. ПАСПОРТИЗАЦІЯ ЗАГРОЗ ПРОДОВОЛЬЧІЙ БЕЗПЕЦІ В
ІНТЕРЕСАХ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОГО
УПРАВЛІННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ
УКРАЇНИ…………………………………………………………………………...18
Бондар А. ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ФРАНЧАЙЗИНГУ
В УКРАЇНІ………………………………………………………………………….22
Бондаренко К.А. АНАЛІЗ ВЕБ-САЙТІВ РЕКЛАМНИХ
АГЕНТСТВ………………………………………………………………………....25
Брайко М.Г. ИССЛЕДОВАНИЯ ПОТРЕБИТЕЛЬСКИХ ИНСАЙТОВ
УКРАИНСКИХ ТУРИСТОВ……………………………………………………..28
Vasylenko O. B. NET ETIQUETTE FOR E-MAILS……………………………...31
Волкова Н. І., Гавриленко О. О. РОЗВИТОК МАЛОГО БІЗНЕСУ, ЯК
ЧИННИК ВИРІШЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ І СОЦІАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ
СУСПІЛЬСТВА……………………………………………………………………33
Gavrilenko O.A. STATISTICS OF USING MOBILE DEVICES………………...36
Глєбова А.О., Зернюк О.В. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ПІДПРИЄМСТВА ЯК
ОСНОВА РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ………39
Глухова І.В. ПЕРСПЕКТИВИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ
НА ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ ……………………………………..42
Гнатюк В.О. ЗВ’ЯЗКИ З ГРОМАДСЬКІСТЮ В ДІЯЛЬНОСТІ
СУЧАСНОГО ТОРГОВОГО ПІДПРИЄМСТВА……………………………...45
Григорьева Д.К. БОЛЬШОЙ БРЕНД НЕБОЛЬШОГО ГОРОДА:
РОССИЙСКИЙ И МЕЖДУНАРОДНЫЙ ОПЫТ СОЗДАНИЯ
КОНЦЕПТУАЛЬНОГО ТУРИСТСКОГО ПРОДУКТА
ТЕРРИТОРИИ……………………………………………………………………...47
Давиденко О.Г. МОДЕЛЬ СТВОРЕННЯ СИТУАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ
НЕСТАБІЛЬНОСТІ В ДЕРЖАВІ: СУТНІСТЬ І СУЧАСНЕ
ПІДТВЕРДЖЕННЯ………………………………………………………………..51
Данченко Л.Г., Гордина В.В. ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТ ЯК СПОСІБ
ЕФЕКТИВНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОЧОГО ЧАСУ…………………………..53
Данченко Л.Г., Цимбал Ю.С. СИСТЕМА МОТИВАЦІЇ ПЕРСОНАЛУ В

5. 7
СУЧАСНИХ УМОВАХ УКРАЇНИ…………………………...............................56
Джиджора Н. YOUTUBE, ЯК ІНСТРУМЕНТ ЦИФРОВОГО
МАРКЕТИНГУ…………………………………………………………………….59
Добривечір О.І. МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ
УКРАЇНИ…………………………………………………………………………...61
Драчук Ю.З., Трушкіна Н.В. ДО ВИБОРУ ЕФЕКТИВНОГО КАНАЛУ ЗБУТУ
ПРОДУКЦІЇ…………………………………………………..................................64
Заліська Д.В., Данченко Л.Г. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ
ЯК ОБ’ЄКТ СУЧАСНОГО МАРКЕТИНГУ…………………………………..68
Золотавіна О.O. МІЖНАРОДНІ МІГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ ТА ЇХ
РЕГУЛЮВАННЯ В УКРАЇНІ …………………………………………………..71
Зуєв О.О. МАРКЕТИНГ ТЕРИТОРІЙ ТА РЕГІОНАЛЬНИЙ
РОЗВИТОК…………………………………............................................................74
Казакова Т.С. СТАНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КАР'ЄРИ В СИСТЕМІ
КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ…………………………………….........78
Коломійчук М.О. ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ СПОЖИВАННЯ В
УКРАЇНІ…………………………………………………………………………….81
Кримняк Л.С. ОСОБЛИВОСТІ УЧАСТІ УКРАЇНИ У СВІТОВИХ
РЕГІОНАЛЬНИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ОБ’ЄДНАННЯХ…………….……….83
Lelyk M. SOCIAL RESPONSIBILITY IS THE FOUNDATION OF THE
SOCIAL MARKETING OF MODERN BUSINESS ……………………….……86
Мальська М. П., Жук І. З. УПРАВЛІННЯ МАРКЕТИНГОМ ЯК ОБ’ЄКТ
ТЕОРЕТИЧНОГО АНАЛІЗУ……………………………………………………89
Марчишин Н. Я. ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ
РЕСТОРАННИХ ПІДПРИЄМСТВ НА ОСНОВІ ЗАСТОСУВАННЯ
ІННОВАЦІЙНОГО МАРКЕТИНГУ……………………………………………92
Оніпко Т.А. КЛАСТЕРИ ЯК ФАКТОР ЗРОСТАННЯ
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ В ДОСЛІДЖЕННЯХ
АМЕРИКАНСЬКИХ УЧЕНИХ………………………………………………….95
Пастух К. М. МАРКЕТИНГ ІННОВАЦІЙ ЯК РУШІЙНА СИЛА
РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА…………………………………………….........99
Попович В.В. ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ
КОРПОРАТИВНОГО БРЕНДИНГУ ТА ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ………..101
Пробоїв О.А., Попович В.П. ВПЛИВ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ
КОРПОРАЦІЙ НА РОЗВИТОК ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ………………...105
Проценко І.В. ПРОДОВОЛЬЧА БЕЗПЕКА СИРОВИНИ ЯК ОСНОВА
ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ …………………………………………………………..109
Пузиревська А.О. КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД ДО АНАЛІЗУ ПОЗИЦІЇ
БРЕНДУ НА РИНКУ………………………………………………………….....111
Радик С.М. ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ХАРАКТЕРИСТИКИ
ІНСТРУМЕНТІВ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ

6. 8
СІЛЬСКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ……………………………116
Решетнікова І.Л. ЕФЕКТИВНІСТЬ МАРКЕТИНГОВИХ ПРОГРАМ
ПІДПРИЄМСТВА ………………………………………………………………..120
Ржепішевська В.В., Колісник В.О. ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ В
СФЕРІ ПОСЛУГ….................................................................................................123
Романенко Л.Ф. СУТНІСТЬ ТА ВИДИ ІНТЕРНЕТ-РЕКЛАМИ……..…….126
Романенко О.О. МОБІЛЬНИЙ МАРКЕТИНГ ТА ЙОГО ВИДИ…………...128
Романишин Ю. Л. СУЧАСНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В СИСТЕМІ
МАРКЕТИНГОВИХ КОМУНІКАЦІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ………………….......130
Руденко М. М. МІЖНАРОДНА МІГРАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ ЯК ЧИННИК
ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН………………………………………………….133
Семенюк В.О. МАКСИМІЗАЦІЯ ДОБРОБУТУ АКЦІОНЕРІВ ЯК
КЛЮЧОВИЙ КРИТЕРІЙ ЕФЕКТИВНОСТІ КОРПОРАЦІЙ В ПРОЦЕСІ
БЕНЧМАРКІНГУ……………………..………………………………………….136
Сіроштан І.О. ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ – УМОВА ВИХОДУ
УКРАЇНСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ НА ЄВРОПЕЙСЬКІ РИНКИ………….140
Смирнов І.Г. МАРКЕТИНГОВИЙ ТА ЛОГІСТИЧНИЙ ЧИННИКИ
СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ (НА ПРИКЛАДІ М. ЛЬВОВА……….143
Соколов В.А. ПІДХОДИ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ КОНКУРЕНТНОЇ
РОЗВІДКИ В США, ЯПОНІЇ, ФРН, ШВЕЦІЇ………………………………...147
Соколов О.Є. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТА
ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ......149
Тенета В.М. ІНВЕСТИЦІЙНІ РИЗИКИ МЕТАЛУРГІЙНИХ
ПІДПРИЄМСТВ…………………………………………………………….……153
Тимченко Ю.В. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ПОДІЄВОГО
МАРКЕТИНГУ В ТУРИЗМІ………………………………….………………...156
Тумащик А. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ МАРКЕТИНГОВОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ…………………………...160
Хорішко К.С. МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО
ОЦІНКИ І ДІАГНОСТИКИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ
ПІДПРИЄМСТВ…………………………………………………………………..162
Чебан Р.В. ФОРМИРОВАНИЕ И РАЗВИТИЕ
КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТИ БИЗНЕСА В СФЕРЕ ВЫСОТНЫХ
РАБОТ……………………………………………………………………………...166
Шевченко М.М. ПРАГМАТИЧНИЙ ПІДХІД ДО ОЦІНЮВАННЯ
ЕФЕКТИВНОСТІ ЕКОНОМІЧНОЇ РОЗВІДКИ…………………….............169
Шиян В.Є. ПРИЧИНИ ЗНИЖЕННЯ ЕКСПОРТУ УКРАЇНИ В 2014
РОЦІ………………………………………………………………………………..171
Ярошенко К.О. БЕНЧМАРКІНГ ЯК ВИД МАРКЕТИНГОВОГО
ДОСЛІДЖЕННЯ………………………………………………………………….173

7. 9
Boitsova Y.V.
student student of the Faculty of Economics and Law
Kyiv National Linguistic University
Бойцова Ю.В.
студент факультета экономики и права
Киевский национальный лингвистический университет
FORMATION OF EDUCATIONAL SERVICES AS A MARKETING
PRODUCT
ФОРМИРОВАНИЕ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ УСЛУГИ КАК
МАРКЕТИНГОВОГО ПРОДУКТА
The relevance of formation of educational services is the need to reform education not
only at the state level in the form of training programs and legislation, but also at the level of
each educational institution because of a significant reduction in the quality of education in
recent years, disparity of training programs to the knowledge that skilled staff really need and
because of the shortage of students practical knowledge. Universities must also take into
account that in the education market there are more competitors than it is necessary for such
amount of entrants that is decreased every year. So they should form such educational product
and its image that attracts sufficient number of students.
Formation of educational services includes planning of services, determination the
nature of the services, forming the elements of educational and additional services. Planning
services ­ one of the first stages of services formation, where it is highlighted the need to
consider market opportunities of the company in the distribution of resources of all kinds:
physical, technological and human. Figure 1.6 presents the main stages of the planning and
establishment of any services, including education [1, p. 327].
Assume that the planning of educational service is conducted by a private educational
institution. An execution of this problem begins at the corporate level with the purposes
formulation. For example: to create real educational and scientific values that correspond to the
latest requirements and needs of XXI century; to provide students with such knowledge and
skills thanks to which they will be mobile and competitive on the labor market.
A detailed analysis of the educational market and competitive analysis are conducted
on the basis of this formulation. Simultaneously is conducted an resource allocation analysis in
order to determine the resources that belong to the university, and to assess if they are
distributed correctly and to identify additional resources that the institution is likely to get in the
future. These two steps may be combined into one and in their implementation to use SWOT­
analysis.
Definition of marketing assets is to analyze information such as customer information
(number of students, their belonging to departments, analysis of potential students, entrants),
knowledge of the market and its competitors, data about the available faculties and their image,
about the current strategy of positioning.

8. 10
Fig. 1. Stages of planning services
Source: compiled by the author and based on [1, p. 327]
Favorable marketing opportunities of the company that are identified using this
analysis should be compared with the assessment of the available assets. Can the university
efficiently allocate and use its material and methodological basis, information technology and
human resources? Is it perhaps necessary to create the new educational services: new specialty
or department? Had the analysis revealed the opportunities to improve the quality of
educational service? If the university does not have enough resources to achieve its goals,
whether it can conclude partnership agreements with other universities or businesses? For
example, to obtain practical knowledge by students it is necessary to cooperate with business
organizations, or for getting knowledge of foreign languages and knowledge sharing with
foreign students to negotiate with foreign universities about exchange programs.
In order to realize the market opportunities it is necessary to develop the concept of
marketing educational services that will clearly demonstrate both the advantages offered to
students and the costs that are need to carry with [3, p. 141]. This concept must take into
account both main service product and all the extras services, characteristics of these services
and their level of effectiveness and also where and how students will have access to them.
Description of costs associated with attendance in providing educational services should include
not only cash, but also time, intellectual and physical costs.
Also on this stage is conducted the development and introduction of the concepts of
service operations, that takes into account the nature of the services, the geographic range of
operations (the existence of one building or more), the location of lecture rooms and buildings,
their design, definition of schedule and educational plan, their accordance to the standards, the
number of teachers and requirements to their skills, partnerships with other organizations.
Nature of educational services includes the following components [5, c. 331]:
• staple product (must provide basic benefits related to the problems for which the
student is entered in high school);

9. 11
• basic services delivery process (the way of providing knowledge: part­time, full­
time, distance learning, etc.; the role of the student in the process);
• a group of additional services (make lighter the use of educational services for
student, increase the usefulness and appeal);
• sequence of service delivery in time (both basic services and a group of additional
services are not available throughout the delivery of educational services).
Thus, the formation of the educational product, like any other product, in terms of
marketing is very complicated processes. And in the current situation on the educational market
of Ukraine, where supply exceeds demand, product formation requires consideration of a large
number of factors to make University popular among students.
LITERATURE
1. Лавлок К. Маркетинг услуг: персонал, технология, стратегия: 4­е изд. /
К. Лавлок – М., СПб, К. : Издательский дом «Вильямс», 2005. – 1008 с.
2. Лисечко Н.А. Формирование современной концепции маркетинга услуг/ Н.А.
Лисечко, И.В. Разорвин // Научно­информационный журнал «Вопросы управления»,
2009. [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://vestnik.uapa.ru/ru/issue/2009/02/07/,
свободный. – Загл. с экрана. (03.12.2015).
3. Frow P. Diagnosing the supplementary services model: Empirical validation,
advancement and implementation / Pennie Frow, Liem Viet Ngo, Adrian Payne // Journal of
Marketing Management. – 2014. – №30. – P. 138­171.
Деталі: https://www.facebook.com/events/1525428004422499/

10. 12
Shulpina N.V.1, Yanchenko A.Y.2
1
associate professor of management and marketing department
2
student of the 4th
year
Kyiv national linguistic university
Шульпина Н.В.1
, Янченко А.Ю.2
1
доцент кафедры менеджмента и маркетинга
2
студентка 4­го курса
Киевский национальный лингвистический университет
MODERN COMMUNICATION TECHNOLOGIES: APPLICATIONS IN
EDUCATION MARKETING
СОВРЕМЕННЫЕ КОММУНИКАЦИОННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ В
МАРКЕТИНГЕ ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫХ УСЛУГ
Since ancient times communication processes had a very large impact on society.
Information plays a vital role in everyday life in modern world and in business. In fact, it
manages the development of society. On one hand, human capabilities allow realization
multidimensional complex of accumulation, storage, transmission and processingprocesses. On
the other hand, increasing amounts of information requirenew means of communication, which
leads to the improvement of information media [1, с. 15].
Basically, modern technologies can influence marketing communications on three
levels. First off it serves as global means of instantaneous information exchange. Secondly it is
an opportunity for business networking. Finally it functions as transformation catalyst for the
world we live in, all the while creating a new, virtual reality. One of the results of it is reduction
of transaction costs [2, с. 375].
Recent trends in higher education related to branding and marketing, recruiting and
enrollment, mobile communication and technology are examined by Hanover Research. It says
that institutions are dedicating far more attention to branding and marketing than in previous
years that is one of the most notable trends in higher education of these functions.After that in
higher education marketing and branding as well as in recruitment, the largest area of
innovation and growth is in the online and digital space.
Then an effective and intuitive website, which is among the most important tools for
social and online marketing, should be considered the “ultimate brand statement” for an
institution.The recent survey found, despite increased digital activity,that the most effective
marketing strategies for universities are nevertheless event‐based and involve direct interaction
with potential students.Few top‐tier universities, despite the increase in popularity of online
education, have robust online education options outside of ever available programs and MOOC
courses.Online and technology‐enhanced course delivery has newer tools, including “flipped
classrooms” and gamification, which show promising results.
Successful branding can help universities, which are trying hard to differentiate
themselves from competitors, with increased enrollment, bigger focus on fundraising. The
universities, which appeal to an ever‐increasing and diverse student base, start understanding
successful branding and marketing have become crucial activities for educational institutions,

11. 13
especially mobile communications.
As it was already mentioned, educational institutions are focusing on branding and
marketing more than in previous years. Some of them have hired marketing professionals,
which come from corporate world and invested significant amountsof time and money to create
strong institutional brands [3]. Others, for example, at Northwestern University in the U.S., it
created Chief Marketing Officer (CMO) positions and making brand creation, marketing
campaigns a core function of the institution [4].
The other side of the problem of universities’ effectiveness is that universities do not
have to spend significant amounts of money. There are top trends, which identify Elliance and
other industry experts. Many of these branding and marketing approaches can be done bymost
colleges and it was obvious that these trends are heavily centered on the use of modern
technology.
First trend is responsive website design. For creation of intuitive and easy to navigate
websites that can be viewed on multiple devices and platforms,institutions pay more attention
tofeedback functionalities.Second is facilitating search inquiries. Administrators want their
institutions to be visible in search engine results on toppositions. It becomes increasingly
important to ensure that search results include these programs at the top, especially for
institutions that offer exclusive programs.
After previous trend, it is using of web analytics. It is important for colleges and
universities rely on data‐driven analytics to determine who, how, and where reach their target
audiences. The use of analytics software is becoming increasingly complex, and the amount of
content institutions have online, is expanding (domains, subdomains, etc.). It is a new area of
focus for colleges and universities need to get a better handle of this data.
Next trend is strategic social media. Almost every higher educationinstitution uses
some form of social media, in such ways as simply establishing Facebook or Twitter
accounts.This list is incomplete without usage of mobile platforms. Colleges and universities
are making greater investments in having a mobile presence, an aftermath of the rise of mobile
technology and the internet of things. This means including not only mobile versions of
websites and other content, but also making a greater amount of course content mobile‐friendly.
Last but not least are CMS and CRM systems. In higher education the use of web
analytics and other methods of harnessing “big data” can be seen in the example of colleges and
universities, which rely on content management and customer relations systems. Especially
important for admission professionals dealing with outreach to potential students are tools of
CRM systems [5].
Today, there are some higher education institutions, which lead branding and
marketing activities and adhere to all the recommended specifics list, such as the ones given by
the Massachusetts Institute of Technology (http://web.mit.edu/) and Cambridge University
(http://www.cam.ac.uk). Among Ukrainian universities, there are Kiev National Economic
universities of Vadym Hetman (http://kneu.edu.ua/) and Kiev National Trade and Economic
University (http://www.knteu.kiev.ua/).
Main point is as follows: acquisition and utilization of valid data is going to be crucial
for educational institutions on all levels Professors are able to truly listen to future and current
students and respond to their needs, because of the application of data to ongoing decision
making. Although these approaches may be new to higher education, they have been optimized
by other industries for years [6]. It is important that institutions look up to the practice of other

12. 14
industries to develop their ability to execute more sophisticated approaches to marketing that
will provide a more relevant, cohesive and enjoyable experience for the future student. The
result will be a win­win for the institution and the student.
REFERENCE
1. Информационная экономика // Спиридонов Э. С., Клыков М. С., Рукин М. Д.,
Григорьев Н. П., Балалаева Т. И., Смуров А. В. [под ред.. Спиридонова Э. C. и Клыкова
М.С.] – М. :Либроком. – 2010. – 288 с.
2. Shulpina N.V. Modern Trends of Integration of Marketing Strategies at Virtual and Physical
Market in: A new role of marketing and communication technologies in business and society:
local and global aspects / Ed. by Y. S. Larina, O. O. Romanenko. USA, St. Louis, Missouri :
Publishing House Science and Innovation Center, Ltd., 2015. P. 373­381.
3. Armini M. Beware Higher Ed’s “Mad Men”. Inside Higher Ed, May 27, 2010. [Electronic
Resource]. — Mode of access: http://www.insidehighered.com/views/2010/05/27/armini.
4. Morrison M. Why Higher Education Needs Marketing More Than Ever. Advertising Age,
October 22, 2013. [Electronic Resource]. — Mode of access:
http://adage.com/article/cmo‐strategy/higher‐education‐marketing/244820
5. Dixon C. Finding the Right One: Mobile Technology in Higher Education. Educause,
November 1, 2012 [Electronic Resource]. — Mode of access:
http://www.educause.edu/ero/article/findingright‐one‐mobile‐technology‐higher‐education/.
6. Maslowsky C. Five Ways Higher Education Marketing Will Change in 10 Years [Electronic
Resource]. — Mode of access: http://evolllution.com/opinions/ways­higher­education­
marketing­change­10­years/.

13. 15
Антонюк Д.С.
Студент ІV курсу Факультету економіки і права
Київський національний лінгвістичний університет
Данченко Л.Г.
к.е.н., доц. кафедри менеджменту та маркетингу
Київський національний лінгвістичний університет
Антонюк Д.С.
Студент IV курса Факультета экономики и права
Киевский национальный лингвистический университет
Данченко Л.Г.
к.э.н., доц. кафедры менеджмента и маркетинга
Киевский национальный лингвистический университет
Antoniuk D.S.
Student of the fourth year Faculty of economics and law
Kyiv National Linguistic University
Danchenko L.G.
PhD, Associate Professor of Management and Marketing Department
Kyiv National Linguistic University
УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ СТІЙКІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА ЯК
СКЛАДОВА ЙОГО КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ
УПРАВЛЕНИЕ ФИНАНСОВОЙ УСТОЙЧИВОСТЬЮ ПРЕДПРИЯТИЯ
КАК СОСТАВЛЯЮЩАЯ ЕГО КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТИ
MANAGEMENT OF FINANCIAL STABILITY OF THE ENTERPRISE AS A
PART OF ITS COMPETITIVENESS
Фінансова стійкість підприємства є однією з головних умов життєдіяльності,
розвитку й забезпечення високого рівня конкурентоспроможності підприємства. Для
розкриття поняття «фінансова стійкість», науковці використовують різні підходи,
внаслідок чого виникає велика кількість трактувань цієї категорії та неузгодженість
категоріального апарату. Разом з тим, значний внесок в оцінювання фінансової стійкості
підприємства зробили вітчизняні та закордонні вчені. Так, наприклад, Ю.С. Цал­Цалко
розглянув фінансову діяльність підприємства й запропонував комплексну діагностику
його стану, а О.Я. Базілінська розкрила теоретичну сутність фінансового аналізу та
запропонувала практичні рекомендації щодо його застосування.
У сучасній економічній літературі досить багато уваги приділено аналізу та
управлінню фінансовою стійкістю, проте не вироблено єдиного методологічного підходу
до трактування сутності поняття «фінансова стійкість». Так, у багатьох наукових працях
це поняття розглянуто у вузькому значенні, як один із показників фінансового стану,

14. 16
який характеризує: стан активів (пасивів) підприємства, що гарантує постійну
платоспроможність; стан, коли обсяг майна (активів) достатній для погашення
зобов’язань, тобто підприємство є платоспроможним; стан і структуру активів
організації, їх забезпеченість джерелами. Наприклад, Ю.С. Цал­Цалко зміст поняття
«фінансова стійкість», трактує як рівень забезпеченості потреб господарської діяльності
фінансовими ресурсами, їх розміщення і використання. На його думку, запорукою
виживання підприємства є ефективне використання фінансових ресурсів, під якими
розуміють відношення результату до витрат на його одержання, а збільшення цього
відношення свідчить про підвищення ефективності господарської діяльності [5]. Схожу
думку має О.Я. Базілінська. Фінансову стійкість підприємства вона визначає як процес
залежності підприємства від ефективного управління фінансовими ресурсами, що
характеризується оптимальною структурою активів, оптимальним співвідношенням
власних і позикових коштів, активів та джерел їх фінансування [1]. Фінансова діяльність
підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й
ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної
дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів,
фінансової стійкості з метою ефективного функціонування.
Одним з важливих компонентів фінансової стійкості є наявність необхідної
кількості фінансових ресурсів, які можна сформувати лише за умови ефективної роботи й
отримання прибутку. Саме прибуток підприємство використовує для погашення своїх
зобов’язань перед банками та іншими фінансово­кредитними установами, а також
зобов’язань перед акціонерами й інвесторами. Крім цього, прибуток є одним з основних
джерел фінансування розширення діяльності, реконструкції та модернізації обладнання
чи його заміни. У свою чергу, для досягнення й підтримання фінансової стійкості
важливий не тільки обсяг прибутку, але і його рівень щодо вкладеного капіталу або
витрат, тобто рентабельність діяльності підприємства. Структура активів та джерел
фінансування впливає на величину прибутку, характеризує ризик неплатоспроможності.
Визначення стандартизованої межі фінансової стійкості є складним процесом. Загальна
стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови стабільної реалізації, а
також своєчасної оплати за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи й
одержання виручки від реалізації продукції, достатньої за обсягом, щоб виконати свої
зобов’язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами,
працівниками тощо.
Отже, загальна стійкість підприємства передбачає, насамперед, такий рух його
грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення доходів над витратами. Саме
ця рівновага є змістом фінансової стійкості, яка є головним компонентом загальної
стійкості. Фінансова стійкість відображає такий стан фінансових ресурсів і такий ступінь
їхнього використання, при якому підприємство має можливість вільно маневрувати
грошовими коштами, здатне забезпечити безперервний процес виробництва та реалізації
продукції, а також покриття витрат на його розширення та оновлення.
На фінансову стійкість підприємства, як і на будь­яку іншу характеристику
фінансового стану підприємства, впливає ряд ринкових, фінансових, операційних,
інвестиційних факторів. Під впливом цих факторів відбувається управління фінансовою
стійкістю підприємства, ефективність якого, безпосередньо, залежить від здатності до
нейтралізації їх негативного впливу або своєчасності виявлення та зменшення ризику,

15. 17
який завдається дією цих факторів.
Труднощі в управлінні фінансовою стійкістю полягають в тому, що її
неможливо розглядати як головну ціль функціонування підприємства, так як досягнення
відповідного рівня стійкості, насамперед, пов’язано із відмовою від ризикових проектів,
інновацій та додаткового залучення позикового капіталу, що в кінцевому результаті
призведе до його зупинки. Підтримання фінансової стабільності є виправданим у тому
разі, коли вона приносить «користь» всім зацікавленим сторонам (власникам,
кредиторам, постачальникам, покупцям, персоналу та державі). Тобто, проблему
забезпечення фінансової стійкості потрібно досліджувати в контексті інтересів, які
пов’язані з використанням системи, якою і є підприємство [4].
З позицій довгострокової перспективи важливо підтримувати стабільну
діяльність підприємства. Це свідчить про необхідність розробки концептуальних основ
управління фінансовою стійкістю, що включає в себе визначення об’єктів, суб’єктів,
мети, функцій та принципів управління фінансовою стійкістю. Процес управління
фінансовою стійкістю, на нашу думку, повинен складатися з наступних етапів:
планування фінансової стійкості (визначення менеджерів фінансових служб,
відповідальних за ефективність процесу управління, формулювання стратегічних і
оперативних цілей тощо); аналіз абсолютних та відносних показників фінансової
стійкості підприємства та визначення впливу на них факторів зовнішнього і
внутрішнього середовища; розробка стратегії управління фінансовою стійкістю
(визначення можливих шляхів та моделей зростання або підтримання фінансової
стійкості) та втілення її на практиці; контроль за реалізацією стратегії та прогнозування
майбутнього рівня фінансової стійкості (оцінка фінансової стійкості після впровадження
заходів, визначення проблемних зон, коригування визначених на попередньому етапі
напрямків) [2].
Весь механізм управління фінансовою стійкістю підприємства повинен
базуватися на принципах комплексності, оптимальності, прибутковості, системності та
ефективності. Планування та подальша реалізація стратегії по управлінню фінансовою
стійкістю повинна охоплювати всі сфери діяльності підприємства: від початкових стадій
налагодження виробництва та до реалізації продукції і отримання доходу. Фактично,
ефективність політики управління фінансовою стійкістю залежить від узгодження всіх
процесів, які відбуваються на підприємстві [3].
Таким чином, фінансова стійкість підприємства передбачає такий стан
фінансових ресурсів, за раціонального розпорядження якими гарантується наявність
власних коштів, стабільна продуктивність і забезпечується процесс розширеного
відтворення. Недостатня фінансова стійкість підприємства найчастіше зумовлює
неплатоспроможність, надмірна – створення надлишкових запасів і резервів, що збільшує
витрати на їхнє утримання, стримує темп розвитку підприємства. Тому правильність
підходів до кількісної оцінки фінансової стійкості підприємства вкрай важлива, оскільки
дає змогу виявити причини фінансової дестабілізації.
ЛІТЕРАТУРА
1. Базілінська О. Я. Фінансовий аналіз: теорія і практика / О.Я. Базілінська. – К.:
Центр учбової літератури, 2011. – С. 107­117.

16. 18
2. Донченко Т.В. Теоретичні основи формування механізму управління
фінансовою стійкістю підприємства / Т.В. Донченко // Вісник Хмельницького
національного університету. – 2010. – № 1. – С. 23­27.
3. Кравченко М.С. Концептуальні основи управління фінансовою стійкістю
підприємства / М.С. Кравченко // Схід. – 2011. – № 4. – С. 39­42.
4. Мельник О.М. Фінансова стійкість підприємства в сучасній економіці / О.М.
Мельник // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». – 2010. – № 691.
– С. 188­192.
5. Цал­Цалко Ю. С. Фінансовий аналіз / Ю. С. Цал­ Цалко. – К.: ЦУЛ, 2008. –
С. 327­345.
Бондар З.К.
аспірант кафедри глобалістики, євроінтеграції та управління національною безпекою
Національна академія державного управління при Президентові України
Бондарь З.К.
аспирант кафедры глобалистики, євроинтеграции и управления национальной
безопасностью
Национальная академия государственного управления при Президенте Украины
Bondar Z.К.
PhD student
National Academy for Public Administration under the President of Ukraine
ПАСПОРТИЗАЦІЯ ЗАГРОЗ ПРОДОВОЛЬЧІЙ БЕЗПЕЦІ В ІНТЕРЕСАХ
ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
ПАСПОРТИЗАЦИЯ УГРОЗ ПРОДОВОЛЬСТВЕННОЙ БЕЗОПАСНОСТИ
В ИНТЕРЕСАХ ПОВЫШЕНИЯ ЭФФЕКТИВНОСТИ
ГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯ ОБЕСПЕЧЕНИЕМ
НАЦИОНАЛЬНОЙ БЕЗОПАСНОСТИ УКРАИНЫ
CERTIFICATION OF THREATS TO FOOD SECURITY IN THE INTERESTS
OF INCREASING THE EFFICIENCY OF PUBLIC ADMINISTRATION OF
PROVISION OF NATIONAL SECURITY OF UKRAINE
Визначенню загроз продовольчій безпеці приділялася значна увага в
міжнародних нормативно­правових актах. Так, аналіз Загальної декларації ООН про
ліквідацію голоду та недоїдання дає підстави виділити такі загрози: 1) світові економічні
кризи; 2) погіршення стану міжнародної валютної системи; 3) інфляційне зростання
витрат на імпорт; 4) зовнішні заборгованості в платіжному балансі багатьох країн, що

17. 19
розвиваються; 5) зростаючий попит на продовольство; 6) недостатність та зростаюча
вартість основних засобів ведення сільського господарства [1].
В Законі України «Про основи національної безпеки України» наведено перелік
загроз національній безпеці України, що (окрім іншого) характерні для сфери АПК. На
думку А.Ю. Тригуба такими загрозами є: 1) істотне скорочення валового внутрішнього
продукту (п. 1 абз. 5 ч. 1 ст. 7 Закону); 2) ослаблення системи державного регулювання і
контролю у сфері економіки (п. 2 абз. 5 ч. 1 ст. 7 Закону); 3) критичний стан основних
виробничих фондів у агропромисловому комплексі (п. 4 абз. 5 ч. 1 ст. 7 Закону); 4)
критичний стан з продовольчим забезпеченням населення (п. 11 абз. 5 ч. 1 ст. 7 Закону);
5) погіршення екологічного стану водних басейнів, загострення проблеми
транскордонних забруднень та зниження якості води (п. 4 абз. 8 ч. 1 ст. 7 Закону); 6)
неконтрольоване ввезення в Україну трансгенних рослин, збудників хвороб, небезпечних
для людей, тварин, рослин і організмів, екологічно необґрунтоване використання
генетично змінених рослин, організмів, речовин та похідних продуктів (п. 6 абз. 8 ч. 1 ст.
7 Закону); 7) посилення впливу шкідливих генетичних ефектів у популяціях живих
організмів, зокрема генетично змінених організмів, та біотехнологій (п. 9 абз. 8 ч. 1 ст. 7
Закону) [2].
Разом з тим, на думку А.Ю. Тригуба, перелік наведених загроз національній
продовольчій безпеці слід розширити питаннями експорту­імпорту продукції АПК, адже
однією з основних загроз в цій сфері є не лише неконтрольоване ввезення трансгенних
організмів, а власне неконтрольований імпорт видів продукції, що вироблялися на
внутрішньому ринку вітчизняними виробниками. Особливо ці процеси загострилися зі
вступом України до СОТ – незахищеність вітчизняних виробників поставила їх у вкрай
невигідне положення порівняно з зарубіжними конкурентами. Як наслідок – окремі
галузі АПК (наприклад – бурякоцукрова) опинилися під загрозою повного краху.
Крім цього, в оцінці загроз національній продовольчій безпеці не враховано
стан соціальної сфери сільських територій, а саме різке зменшення економічної
привабливості села. Це у свою чергу спричиняє: по­перше – відтік продуктивних сил з
АПК, а по­друге – збільшує попит на якісне продовольство у містах при менших
потужностях вітчизняних товаровиробників. Вказане виступає відчутною передумовою
нарощування обсягів імпорту продовольства сумнівної якості. Отже, незадовільний
соціально­економічний стан села можна вважати однією з головних загроз національній
продовольчій безпеці.
Разом з тим, видається за доцільне запропонувати здійснити нормативне
закріплення загроз національній продовольчій безпеці в спеціальному законі, що
дозволить з належним рівнем уваги до проблеми системно підходити до забезпечення
національної продовольчої безпеки України. Адже своєчасне виявлення загроз відіграє
одну з ключових ролей у ході державного реагування на загрози продовольчій безпеці.
Варто зазначити, що в більшості економічно розвинутих країн світу
проводиться значна робота з визначення переліку, структури, джерел, масштабів,
можливих наслідків загроз, їхньої уніфікації і стандартизації, як ключової передумови
підвищення ефективності діяльності суб’єктів забезпечення безпеки в процесі виявлення,
прогнозування, попередження і нейтралізації загроз. Результати цієї роботи, як правило,
оформляються у виді матриць або паспортів загроз [3Ошибка! Источник ссылки не
найден.].

18. 20
Тому вбачається за доцільне, в Україні також розробити відповідний паспорт
загроз продовольчій безпеці. На думку, вітчизняного дослідника А.Ю. Фролова, це має
бути документ, що передбачає оцінку подій, явищ, процесів, інших факторів, що
створюють небезпеку щодо забезпечення потреб населення у продуктах харчування в
необхідних обсягах, асортименті та якості; характеристику можливого розвитку загроз
(масштаб, тенденції розвитку, можливі наслідки); визначення основних організаційно­
правових і інших механізмів діяльності суб’єктів забезпечення продовольчої безпеки по
реагуванню на загрози (моніторинг, превентивні дії, локалізація і т.д.) [4].
Розробка паспорту загроз продовольчої безпеки і постійне корегування його
змісту, є ключовою передумовою підвищення ефективності забезпечення продовольчої
безпеки. Його форма та структура може мати три розділи.
В першому розділі паспорта мають відображатися найбільш сталі (статичні)
ознаки загроз: структура, об’єкти і джерела загроз. Ця загальна характеристика загроз
має бути максимально повною і відображати структуру загроз, зокрема вказуються
складові загроз, що утворять своєрідне “дерево загроз”. Зокрема, В.П. Щербань до загроз
продовольчій безпеці пропонує віднести: 1) бідність населення, яке не має достатніх
доходів для придбання продуктів харчування; 2) структурну незбалансованість
харчування; 3) незадовільну якість продуктів харчування; 4) виснаження природного
потенціалу агровиробництва одночасно з його технологічною деградацією, що
обумовлює високий рівень залежності внутрішньої пропозиції продовольчих ресурсів від
природнокліматичних умов [5, с. 46]. Водночас, аналізу повинні підлягати можливі
явища, події, процеси, інші фактори, що створюють небезпеку щодо забезпечення потреб
населення у продуктах харчування в необхідних обсягах, асортименті та якості.
В другому розділі паспорту загроз продовольчої безпеки мають відображатися
динамічні характеристики можливого розвитку загроз: вказується просторовий розмах
зовнішніх і внутрішніх факторів, що можуть впливати на забезпечення потреб людини в
продовольстві і їхній наслідок; можливі наслідки загроз, зокрема, надаються короткі
довідкові дані про причини і хід розвитку подій, явищ процесів, що породжують
небезпеку; прогноз розвитку загроз та наслідки їх впливу на забезпечення потреб
населення у продовольстві в необхідних обсягах, асортименті та якості.
При розробці або уточненні паспорту загроз продовольчій безпеці України
необхідно враховувати, що найменування загрози має відображати її сутність з огляду на
можливі явища, події, процеси, що створюють небезпеку забезпеченню потреб населення
України в продуктах харчування в необхідних обсягах, асортименті та якості.
Принципово важливою є якісно­кількісна характеристика процесу загроз продовольчій
безпеці, що дозволяє виявити момент переростання потенційної загрози в реальну.
Зазначена характеристика є ключовою передумовою для побудови та уточнення ієрархії
загроз, без якої практично неможливо здійснити раціональний розподіл наявних у
органів державної влади ресурсів, що направляються на виявлення, прогнозування,
запобігання і нейтралізацію загроз в процесі стратегічного планування у сфері
забезпечення продовольчої безпеки.
Третій розділ має відображати результати попереднього планування заходів по
реагуванню на загрози. Це можуть бути завдання та питання координації діяльності
органів державної влади, що опікуються питаннями забезпечення продовольчої безпеки,
ресурсне забезпечення, методи реагування на загрози тощо. При цьому мають бути

19. 21
коротко описані, виходячи з норм діючого законодавства основні функції, задачі,
повноваження, сфери відповідальності, особливості діяльності суб’єктів забезпечення
продовольчої безпеки, механізми по виявленню, попередженню, прогнозуванню,
нейтралізації загроз. Важливі також питання ресурсного забезпечення: фінансового,
матеріально­технічного, інформаційного тощо. Для суб’єктів забезпечення продовольчої
безпеки мають бути визначені засоби, що додатково можуть залучатися, їхній розподіл і
порядок використання, а також способи і методи реагування на загрози. Тобто алгоритм
дій суб’єктів забезпечення продовольчої безпеки, підлеглих їм, а також тих, котрі можуть
залучатися додатково по реагуванню на загрози.
За результатами розробленого паспорту загроз продовольчій безпеці
уповноважені органи державної влади мають приймати рішення щодо змін
продовольчого кошика для основних соціальних і демографічних груп населення,
розробляти рекомендовані харчові раціони з урахуванням регіональних традицій і
звичок, екологічної ситуації тощо; здійснювати розрахунки прогнозних та фактичних
потреб держави в основних видах харчових продуктів; проводити регулярне дослідження
складу харчових продуктів, що надходять на споживчий ринок України та створювати
відповідний інформаційний банк даних.
Невизначеність дій органів державної влади у питаннях забезпечення
продовольчої безпеки, їх міри відповідальності та відсутність механізму реагування на
потенційні загрози вже сьогодні може спровокувати соціальну напругу у суспільстві та
дестабілізувати продовольчий ринок. Це і актуалізує розробку паспорту загроз
продовольчій безпеці України.
За таких умов, моніторинг стану продовольчої безпеки має здійснюватиметься
на інституційній основі та формуватиметься не тільки на об’єктивних даних стану
продовольчої безпеки впродовж певного часу, а і на тенденціях розвитку загроз. Їх
динаміку найкраще відображатимуть перспективи забезпечення продовольством
населення країни в сучасних умовах.
ЛІТЕРАТУРА
1. Ризики світової продовольчої кризи та виклики для України : матеріали засід. кругл.
столу (Київ, 2 лют. 2011 р.) / Нац. інст­т стратег. досл. / [Електронний ресурс]. – Режим
доступу : http://www.niss.gov.ua
2. Тригуб А.Ю. Адміністративно­правове забезпечення продовольчої безпеки України:
дис. …канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 “адміністративне право” / А.Ю Тригуб. – К. –
2012. – 206 с.
3. Латинін М. А. Теоретичні підходи щодо визначення механізму державного
регулювання розвитку аграрного сектора економіки України // Державне управління:
теорія та практика – 2005. – №2. [Електронний ресурс] / М. А. Латинін. – Режим доступу
: http://www.nbuv.gov.ua/e­journals/DUTP/2005­2/txts/galuz/05lmaseu.pdf.
4. Фролов А. Ю. Інституціоналізація державної політики забезпечення продовольчої
безпеки України / А. Ю. Фролов // Збірник наукових праць Національної академії
державного управління при Президентові України / за заг. ред. Ю. В. Ковбасюка. – К. :
НАДУ, 2011. – Вип. 2. – С. 126–134.
5. Щербань В. П. Економічні і соціально­екологічні основи формування та розвитку

20. 22
продовольчої безпеки в Україні : автореф. на здобуття наук. ступеня доктора економ.
наук : спец. 08.07.02. «Економіка сільського господарства і АПК» / Володимир Петрович
Щербань. – Суми, 2004. – 62 с.
Бондар А.
Київський національний лінгвістичний університет
Бондарь А.
Киевский национальный лингвистический университет
Bondar A.
Kyiv National Linguistic University
ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ФРАНЧАЙЗИНГУ В
УКРАЇНІ
ТЕНДЕНЦИИ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ ФРАНЧАЙЗИНГА В
УКРАИНЕ
TRENDS AND PROSPECTS OF FRANCHISING IN UKRAINE
В сучасних умовах посилення конкуренції на внутрішніх ринках та обмеженості
фінансових можливостей для підприємств питання пошуку нових форм організації
бізнесу та залучення інвестицій є актуальним, як для вже існуючих, так і нових
підприємств. Останнім часом в Україні все більш популярною стає така форма ведення
бізнесу, як франчайзинг, яка, незважаючи на широке використання у світовій практиці,
для економіки України залишається порівняно новим явищем.
Франчайзинг є однією з найкращих бізнес­моделей у світі, яка надає можливість
успішно розвивати малий та середній бізнес (МСБ).
Взагалі, термін “Франчайзинг” – слово англійського походження “ Franchising”
­ переклад якого означає “ право, привілеї.”
Франчайзинг є порівняно новим явищем у вітчизняній економіці. Перший
франчайзинговий договір в Україні був підписаний у 1994 р. Також, за оцінками
експертів, франчайзингова форма організування підприємницької діяльності останніми
роками набуває швидкого поширення серед вітчизняних суб’єктів господарювання. Це
засвідчують, дані Асоціації франчайзингу України [4].
Необхідність франчайзингу в Україні зумовлена втратою ринків збуту багатьма
вітчизняними підприємствами в умовах загострення конкуренції на внутрішніх та
зовнішніх ринках, відсутністю достатніх фінансових можливостей для запровадження
нових технологій у виробництво, не конкурентоспроможністю порівняно з іноземними
фірмами.
Суть франчайзингу полягає у наданні одним суб’єктом підприємницької

21. 23
діяльності (франчайзером) права на здійснення певної діяльності із використанням його
торгівельної марки, технологій, ноу­хау та інших об’єктів інтелектуальної власності
іншому суб’єкту підприємництва (франчайзі) протягом встановленого терміну на
обмеженій території і на визначених умовах. Таке право має назву франшизи.
Незважаючи на домінуючу роль на українському ринку вітчизняних
франчайзерів, на території нашої держави представлені також франчайзингові мережі з
Росії, Польщі, Нідерландів, Франції, США, Німеччини, Великої Британії та інших країн.
Найбільшими іноземними франчайзерами, що працюють на території України, є "Баскін
Роббінс" (США), "Лукоіл" (Росія), ТНК (Росія), "Монарх" (Канада), "Еконіка" (Росія) та
деякі ін. В Україні пропонують до продажу також франшизи низки інших іноземних
франчайзерів, однак вони користуються незначним попитом з боку вітчизняних
потенційних франчайзі [2, 112].
Присутність в Україні іноземних компаній як франчайзерів має окремі
позитивні наслідки. Функціонування іноземних франчайзерів дозволить вітчизняним
підприємствам з часом накопичити досвід ведення діяльності в умовах франчайзингових
відносин, достатній для більш широкого розвитку договірної системи внутрішнього
франчайзингу в Україні. Крім того, діяльність іноземних франчайзерів сприяє
постачанню на вітчизняний ринок нових товарів і послуг [1, 807].
Залежно від сутності господарських відносин, в Україні найбільш поширений
виробничий франчайзинг, особливо у виробництві безалкогольних напоїв, оскільки їх
централізоване виробництво і доставка до кінцевого споживача невигідні через високий
вміст води в складі напою. Такі компанії, як «Кока­кола», «Пепсі», «Севен­ап» та ін.
Українські бізнесмени воліють купувати франшизи в західних підприємствах, а
не просувати свою торгову марку за кордоном. Відмінності менталітету, складність
контролю франчайзі, невисока конкурентоспроможність вітчизняних виробів, митні і
транспортні витрати ­ це причини, які гальмують просування українських товарів на
західні ринки. Розмір цього внеску становить 5­10% від вартості створення одного
роздрібної мережі. Після укладення договору франчайзингу франчайзі зобов'язується
періодично виплачувати частину отриманого прибутку. Порядок, терміни і розмір виплат
вказуються в кожному договорі окремо. Як правило, частина прибутку визначається у
відсотках, проте є випадки, коли винагорода передбачається в твердих сумах. Це захищає
франчайзера від відсутності прибутку.
Аналізуючи стан франчайзингових відносин в Україні, можна сказати, що
однією з основних характеристик українського франчайзингу присутність іноземного
елемента. Це викликає певні правові проблеми: з'ясування правосуб'єктності іноземної
сторони; правове регулювання і захист виключних прав промислової власності,
відповідність українського законодавства міжнародним нормам і угодам.
Подальший розвиток франчайзингу в Україні, а разом з ним розвиток малого
бізнесу та зовнішньої торгівлі, залежать не тільки від фінансової підтримки, але і ряду
інших обставин. До них можна віднести досить жорсткий адміністративний і податковий
пресинг, складні умови для експорту продукції тягне за собою високий рівень витрат для
експортерів [3, 23­26].
Франчайзинг має широкі перспективні можливості для розвитку. І тому для
вирішення проблем необхідно:
1. Включити системи розвитку франчайзингу в урядову програму підтримки малого

22. 24
підприємництва.
2. Забезпечити цільове фінансування початкових франчайзі.
3. Удосконалити законодавство про регулювання франчайзингових відносин
4. Створити систему податкових пільг для франчайзі, особливо на початковому етапі
розвитку франчайзингової системи.
5. Надати можливість застосування франчайзі спрощеної системи бухгалтерського
обліку.
6. Скоротити перелік і обсягів платежів на експортно­імпортні операції.
7. Розширити протекціоністські заходи для вітчизняних франчайзі в міжнародній
торгівлі.
8. Створити мережу навчально­консультаційних центрів по франчайзингу, не тільки в
найбільших містах, а й по всій країні.
Основні проблеми стримування розвитку франчайзингу в Україні можна класифікувати з
причин їх виникнення: економічні проблеми (нестабільність розвитку економіки,
складність отримання кредитів для створення стартового капіталу) організаційно­правові
(відсутність належним склалася законодавчої бази) соціально­психологічні проблеми
(високий ризик ведення ділової активності суб'єктів франчайзингової системи,
відсутність належної поваги до інтелектуальної власності)
Федерація розвитку франчайзингу прогнозує у найближчий час прихід
міжнародних операторів ринку нерухомості та найбільш відомих брендів ресторанного
бізнесу.
За даними експертів Федерації розвитку франчайзингу (FDF), спостерігається
висока перспективність галузевого розвитку бізнесу, які в перспективі будуть працювати
на умовах франчайзингу. Згідно досліджень Федерації, 29 галузей економіки України
мають достатньо хороші перспективи для власного розвитку та залучення іноземних
франшиз. Серед них, це розвиток освіти, реклами та інших послуг.
Створення сприятливих умов для розвитку бізнесу в Україні ­ це глобальна
проблема, яка передбачає розробку пакетів закону, а також перегляд податкової та
фінансово­кредитної політики з метою створення сучасних прогресивних організаційних
форм ведення бізнесу. Щоб створити сприятливе середовище для розвитку
франчайзингових угод необхідно в першу чергу внести зміни в законодавство. Необхідно
прийняти закон про франчайзинг, забезпечити доступність кредитування, а також
сприяти підвищенню підприємницьких структур.
Франчайзинг дуже вигідний бізнес для України, як для країни, що розвивається
і він приносить нашій державі лише користь, лише позитивні наслідки. Як закордонні
франчайзери, так і наші мало того , що забезпечують людей робочими місцями, так і
створюють надходження грошових коштів у вигляді податків до нашого бюджету.
ЛІТЕРАТУРА
1. Виноградська А. Комерційне підприємництво: сучасний стан, стратегії
розвитку: Монографія. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 807 с.
2. Каталог франшиз 2006. – К.: UCMGroup LLC, – 2005. – 112 с.
3. Плюси і мінуси франчайзингу // Робимо Гроші.­ 2011.­ № 9. – С. 23­26.
4. Сайт Асоціації франчайзингу (України) [Електронний ресурс] – Режим
доступу:http://www.franchising.org.ua

23. 25
Бондаренко К.А.
аспірант кафедри маркетингу та реклами
Київський національний торговельно­економічний університет
Бондаренко К.А.
аспирант кафедры маркетинга и рекламы
Киевский национальный торгово­экономический університет
Bondarenko K.A.
PhD student
Kyiv National University of Trade and Economics
АНАЛІЗ ВЕБ-САЙТІВ РЕКЛАМНИХ АГЕНТСТВ
АНАЛИЗ ВЕБ-САЙТОВ РЕКЛАМНЫХ АГЕНТСТВ
WEBSITE ANALYSIS OF ADVERTISING AGENCY
21,1 млн. ( 58% населення) українців користуються Інтернетом, і з кожним днем
ця цифра зростає [1]. Інтернет і мобільні технології швидко проникають в життя
споживачів та світ бізнесу. Компанії розробляють мобільні додатки та інтернет­
програми, привертаючи увагу до товарів і послуг, для більш легкого вибору і покупки
продукції. Інтернет та цифрові технології набувають все більшого поширення. Більше
того, 72 % інтернет­користувачів дізнаються про послугу з пошукової системи [2].
Рекламні агентства не залишаються осторонь і успішно впроваджують інтернет
технології. Важливим інструментом просування рекламного агентства виступає
створюваний і розміщуваний в мережі Інтернет веб­сайт.
Проведемо конкурентний аналіз рекламних агентств, порівнюючи їх сайти за
такими критеріями: трафік, час, проглянуті сторінки, відсоток відмов та основне джерело
трафіку. Для дослідження були обрані рекламні агентства з рейтингу Всеукраїнської
рекламної коаліції за 2014 рік «Агентство року» [3]. Аналіз проводився за допомогою
програми SimilarwebPro (табл.1та рис. 2). Варто зазначити, що не всі агентства з рейтингу
ввійшли до таблиці через недостатній трафік для аналізу.
Таблиця 1 (продовження на наст. стор.)
Конкурентний аналіз рекламних агентств України з липня 2015 по грудень 2015р.
№ Сайт рекламного агентства
Трафік Час
Прогл.
сторінки
%
відмов
1 http://aimbulance.com/ 5.0K 0:02:40 3.16 38.31%
2 http://www.adpro.ua/ 7.0K 0:04:19 2.65 45.54%
3 grape.ru 7.0K 0:02:24 2.33 52.06%

24. 26
4 http://resolutionmedia.com/us/en/ 25.0K 0:02:41 2.31 53.00%
5 vintage.com.ua 15.0K 0:04:50 4.10 49.28%
6 http://agl­media.com/ru/ 1.0K 0:07:11 5.47 49.60%
7 s­f.com 9.0K 0:02:38 3.16 56.02%
8 http://www.kinograf.com/ 500.00 0:04:44 5.37 54.90%
Примітка: Складено на основі рейтингу Всеукраїнської рекламної коаліції за 2014 рік
«Агентство року»
Показник трафіку говорить про загальну кількість відвідувачів, які були на
аналізованому сайті рекламного агентства за 6 місяців (з липня 2015 по грудень 2015р.)
Цей показник характеризує зростання популярності сайту, причому простіше зробити
оцінку про відвідуваність ­ йде зростання або спостерігається падіння. Більше того,
використовуючи різні проміжки часу, можна проаналізувати ці тенденції підйому і
падіння в розрізі змін, які були зроблені на сайті. А, використовуючи дані інших звітів,
можна зробити різноманітні висновки про роботу і користь тієї чи іншої стратегії, яку
було обрано рекламним агентством для просування свого сайту.
Показник проглянутих сторінок ­ це середня величина кількості побачених
сторінок сайту рекламного агентства за 6 місяців (з липня 2015 по грудень 2015р.) Дуже
важлива характеристика, яка дозволяє рекламному агентству розглянути сайт з різних
позицій: чим більше число переглянутих сторінок, тим популярніший сайт; чим вище ця
величина, тим краще працює навігація сайту, тим простіше користувачу знайти те, що він
шукає; низький показник може означати проблеми форматування тексту або користувач
просто не отримує додаткову інформацію (наприклад, немає посилань на інші матеріали).
Показник відмови показує, який відсоток від відвідувачів сайту подивився
тільки одну сторінку і не побажав дивитися далі. Фахівці Якоб Нільсен (Jacob Nielsen) і
Авінаш Каушік (Avinash Kaushik) вважають показник відмов одним з найважливіших для
оцінки ефективності сайту, тому що мета більшості сайтів ­ залучення лояльних і
постійних відвідувачів [4]. Основні причини високого показника відмов: зовнішній
вигляд сайту (неакуратний дизайн, спливаючі вікна), непродумана навігація (навігація
має бути проста і розташована в межах прямої видимості), нецільовий трафік,
низькоякісний контент, присутність вірусів, довге завантаження сайту та інше. Щоб
зменшити показник відмов, треба звернути увагу на параметри сайту, описані вище і, по­
можливості, виправити недоліки і упущення. Який рівень відмов можна вважати
прийнятним? Серед практиків зустрічається таке твердження: хороший показник відмови
20­35%, вище 35% ­ привід задуматися, вище 50% ­ привід для занепокоєння [4]. Ми з
цим не погоджуємося, вважаємо, що не можна ставити в один ряд всі сайти ­ занадто
вони різні. Нормальний рівень відмов залежить від особливостей сайту, моделі бізнесу,
специфіки ринку, джерел трафіку та інше. Наприклад, для сайту рекламного агентства
відсоток відмови 35­50% є оптимальним [5]. Якщо сайт рекламного агентства залучає
цільовий трафік, то більшість відвідувачів проглянуть хоча б 2­3 сторінки, щоб оцінити
категорію агентства, асортимент послуг, портфоліо робіт. Якщо відсоток відмови вище,
то або трафік нецільовий, або у сайту проблеми з навігацією, або клієнтів відразу

25. 27
відштовхує якість інформації. Розглянемо детальніше джерела трафіку на сайти
рекламних агентств (рис.2)
Рис. 2 Джерела трафіку на сайти рекламних агентств України
Керівництву рекламного агентства важливо розуміти: хто його клієнти, звідки
вони приходять, скільки часу проводять на сайті, які розділи відвідують. На рис. 2
бачимо, яким джерелам віддають перевагу клієнти і що ще слід розвивати. Наприклад,
всім представленим агентствам, окрім Аimbulance необхідно попрацювати над трафіком з
соціальних мереж. Агентствам Adpro, Gape, Vintage варто звернути увагу на низький
трафік з пошукових систем. У всіх аналізованих агентств не задіяний трафік з поштової
розсилки.
На сайт рекламного агентства користувачі приходять з різних джерел, які можна
розбити на такі групи: прямий трафік, перехід по посиланню з сайтів партнерів (сайти
професійних організацій, державних організацій, благодійних фондів, галузеві портали та
інші), пошукові системи, соціальні мережі, поштова розсилка. Коли відвідувач потрапив
на сайт, набравши його назву в адресному рядку ­ це прямий трафік. Якщо відвідувач
прийшов на сайт за посиланням з сайтів партнерів, то він, скоріше за все, вже
налаштований доброзичливо. Він довірився посиланню, йому цікавий сайт, тому він з
більшою ймовірністю відвідає кілька сторінок. Пошукові системи надають неоднорідний
трафік.
Таким чином, рекламне агентство підготує основу для створення ефективного
сайту. На нашу думку, сайт рекламного агентства має відповідати таким вимогам: бути
оформленим у корпоративному стилі агентства; мати зрозумілу навігацію для
відвідувача; представляти місію, цінності та історію розвитку рекламного агентства;
містити опис асортименту рекламних послуг, представляти клієнтів та рекламні послуги,
що для них створювалися; презентувати команду спеціалістів, які працюють в агентстві;
демонструвати кращі зразки реалізованих проектів агентства; містити новини (прес­
релізи), що характеризують діяльність агентства; подавати досягнення агентства на