12347

4. Апостроф ( ’ ) – це знак, який позначає на
письмі роздільну вимову звуків.
 Апостроф перед я, ю, є не ставиться якщо перед буквами б, п, в, м, ф є
інший приголосний (свято, цвях), крім р (черв’як, торф’яний)
 Після префіксів із кінцевим твердим приголосним перед я, ю, є, ї
Наприклад: Під’їзд, з’їзд, об’єм, роз’яснення.
 Апостоф після р не ставиться, коли р стоїть на початку складу (бу-ря, бу-
ряк)

5. Текст – це об’єднані за змістом
речення, які складають зв’язну
розповідь.
Заголовок тексту – це назва тексту.
Тема тексту – це те, про
розповідається, повідомляється у
тексті.
Кожний текст чогось навчає. Це мета
тексту.
Переказ (expunerea)– послідовне відтворення
змісту почутого або
прочитаного тексту за
допомогою вланих та авторських
слів, словосполученьі речень.

6. Золота монета Золоте сонце
Кіт дрімає на сонечку Взимку ліс дрімає
Кожне слово щось означає, тобто має лексичне значення.
Слова, які мають одне лексичне значення, називаються однозначними.
Наприклад: кіт, трава, годинник, сім – однозначні слова
Слова, які мають кілька лексичнихзначень, називаються багатозначними.
Наприклад: дзвоник – 1) квітка
2) пристрій для подання сигналу
лист – 1) частина дерева
2) написаний текст, призначений для повідомлення про що-небудь
Золота монета Золоте сонце
Кіт дрімає на сонечку Взимку ліс дрімає
Синоніми – це слова, різні за звучанням і написанням, але однакові або
дуже близькі за лексичним значенням.
Наприклад: 1) сміливий, відважний,мужній, героїчний;
2) віхола, завірюха, заметіль, хуртовина.
Антоніми – це слова з протилежним лексичним значенням.
Наприклад:
1) чорний – білий
2) старий – новий
3) твердий – м’який
4) говорити – мовчати
5) бідний – багатий
6) день – ніч
7) смуток – радість

7. БУДОВА ТЕКСТУ
Зачин це декілька речень, розташованих на початку
тексту, в яких називаються час, місце дії,
дійові особи тощо.
Основна
частина
це частина тексту, в якій розгортаються
основні події.
Заключна
частина
(кінцівка)
це декілька речень, розташованих у кінці
тексту, це підсумкова частина тексту.
План тексту – це декілька речень, розташований у певному порядку
(пункти плану), за якими можливо послідовно відтворити
текст.
Наприклад:
Заголовок Сині листочки
Зачин У Каті було два зелених олівці, а в Оленки —
жодного.
Основна
частина
Попрохала вона Катю, щоб та дала їй
зеленого олівця. Катя відповіла, що спочатку
запитає в мами. Наступного дня Катя знову не
дала Оленці олівця, сказала, що ще треба
запитати в брата. Назавтра Катя, даючи
подрузі олівець, сказала, щоб вона багато ним
не малювала, не підстругувала та не на-
тискувала. Не взяла Оленка олівця,
розмалювала листочки на деревах синім
олівцем. Вчителька запитала в Оленки, чому
вона не взяла в подруги олівця.
Заключна
частина
(кінцівка)
Оленка мовчить, а Катя червоніє.

8. Речення - це слово або декілька слів, які виражають закінчену
думку.
Перше слово у реченні завжди пишеться з великої літери.
Наприклад: Золоте сонце залило своїм світломусю галявину.
Розповідні, питальні і спонукальні речення можуть бути
окличними, коли вони вимовляються з більшою силою голосу.
В кінці окличних речень ставиться знак оклику (!)

9. Види речень за метою висловлювання
Звертання - це слово або сполучення слів, що називає того, до кого
звертаються. На письмі звертання виділяється комою
або знаком оклику.
Якщо звертання стоїть на початку речення, то кома ставиться
після нього, якщо в середині - з обох боків, а якщо в кінці речення, то
перед ним.
Наприклад: Галю! Швидше йди до столу!
Устань, моя сестричко, раненько!
А яка ж загадка, тату?

10. Головні члени речення
Член речення, який вказує, про кого або про що розповідається в
реченні, називається підметом.
Підмет відповідає на запитання хто? що? Він підкреслюється однією
рискою. ___________
Член речення, який вказує, що говориться про підмет, називається
присудком.
Присудок відповідає на запитання: що робити? що зробити? Він
підкреслюється двома рисками.
Підмет і присудок – це головні члени речення, які зв’язані між
собою.
хто? що робить?
Наприклад: Дмитро сміється
хто? що зроблять?
Жураві полетять
що робить? що?
На столі лежить книжка
Другорядні члени речення – це всі слова в реченні, крім
підмета і присудка.
Другоряднічлени речення пояснюють головні або інші
другорядні члени речення.

11. Слова, які мають однакову за звуковим складом і спільну за значенням
частину, називаються спорідненими.
Наприклад: дід – дідусь – прадід
ліс – лісовик – пролісок – узлісся – лісовий
Корінь
Спільна частина спорідених слів називається коренем.
Наприклад: гриб, грибочок, грибний
Закінчення
Змінна частина слова називається закінченням.
Наприклад: книга, книгу, книгою
Основа
Основа – це частина слова без закінчення
Наприклад: сад, садовий, посадка
Суфікс
Частина основи слова, що стоїть після кореня, називається суфіксом
Наприклад: школа – школяр – шкільний
Префікс
Частина слова, що стоїть перед коренем, називається префіксом
Наприклад: написав,записав, виписав

12. Зміна голосних та приголосних звуків у короенях слів називається
чергуванням.

13. Букви я, ю, є можуть позначати:

14. Один звук
Два звуки я – [йа]
ю – [йу]
є – [йе]
Після приголосного
звука, пом’якшуючи
його
я – [а]
рясний [р’а с н и й]
ю – [у]
калюжа [к а л’ у ж а]
є – [е]
літнє [л’ і т н’ е]
На початку слова
яма [й а м а]
ювелір [й у в е л’ і р]
Єгор [й е г о р]
Після голосного звука
мрія [м р’ і й а]
каюта [к а й у т а]
приємний [п р и й е м н и й]
Після апострофа
м’ята [м й а т а]
в’юн [в й у н]
прем’єр [п р е м й е р]
Після м’якого знака
донья [д о н’ й а]
Нью-Йорк [н’ й у й о р к]
портьє [п о р т’ й е]
Заклична, примовка — звертання до явищ природи;закликання природи до бажаної
дії.
Лічилка — коротенький віршик для визначення ведучого в грі або для розподілу
ролей в іграх дітей.
Загадка — веселе завдання, випробування на кмітливість, догадливість, логіку
міркувань. Відгадка схована в загадці. Її можна знайти, якщо звернути увагу на
порівняння, зіставлення, опис, натяк.
Легенда — розповідь про якісь історичні події або реальних людей. У легендах
часто відбуваються надзвичайні, фантастичні події, чудо.
Казка — цікаве оповідання, розповідь, фантазія, вигадка, іноді за участю чарівних
сил.

15. ПРАВИЛА ПЕРЕНОСУ СЛІВ
 Слова на письмі з одного рядка на інший переносяться по складах.
Доро-га, ша-фа, вер-ба, шко-ла.
 Одна літера на рядку не залишається і на наступний рядок не переноситься.
Мі-лі-ція, ком-па-нія, олі-вець, аре-на.
 Сполучення йо, ьо при переносі не розриваються.
По-льо-вий, зна-йо-мий, ко-льо-ру.
 Сполучення дж, дз, які позначають один звук, при переносі не розриваються.
Хо-джу, са-джа-нець, за-дзер-каль-ний.
Але коли вони позначають два звуки, то при переносі розриваються:
Від-звук, над-звичайний.
 Букву ь не можна відривати від попередньої літери.
Біль-ший, Пань-ко, синь-ка, кіль-це.
При переносі слова апостроф не переноситься на наступний рядок.
Об'-єм, солов'-їний, дерев'-яний, бур'-ян, без'-язикий, роз'-єднаний, полум'-яний.
 При переносі слів з префіксами не можна відривати одну літеру від кореня слова.
За-йшов, на-кричати, пере-хрестя, за-брав.
 Не можна відривати одну букву від префікса й переносити її з коренем на
наступний рядок.
Роз-бити, без-межний, над-звичайний, перед-мова, роз-в'язати, роз-критий.