2. Невигідне економічно-географічне
положення Лохвиці змусило замислитися
педагогічний колектив про більш
перспективне місце розташування
педагогічного училища. Індустріальне
місто з розвинутою промисловістю давало
можливість для подальшого росту
навчального закладу. Адже всім
відомо,що в таких містах найбільша
чисельність молоді.
І в 1969 році Петро Карпович Бойко
отримав дозвіл на перевід педучилища з
Лохвиці до Кременчука.
3. Кременчужани свято шанують пам’ять
про видатного педагога і письменника
А.С.Макаренка.Саме в Кременчуці
були втілені у життя плани Петра
Карповича Бойка про вдосконалення й
розширення матеріальної бази
училища. До Кременчука прибуло 412
студентів. Всі вони були розміщені в
гуртожитку тролейбусного
управління,згодом молодь зайняла
кімнати щойно збудованого власного
гуртожитку з усіма зручностями.
5. Батрак Антоніна Яківна
Викладач Лохвицького педучилища, а
згодом Кременчуцького педагогічного
училища.
6. Прекрасний педагог, талановита людина і
просто щира жінка.
Вона пройшла весь шлях встановлення
педагогічного училища – зараз відомого на
всю Україну.
Спогади Антоніни Яківни: “Ще 16 березня в
котловані була вода. А вже 1 вересня 1969
року почався перший навчальний рік
Кременчуцького педагогічного училища. На
першому поверсі закладу була школа, а на
другому й третьому-училище. З кожним
роком училище змінювалось,змінювались і
студенти…”
7. Лягає візерунок на полотно…
А.Я.Батрак була не тільки талановитим
педагогом, а й творчою людиною.
Студентки групи У-23 були вражені її
роботами :
10. Антоніна Яківна щиро бажає студентам
Кременчуцького педагогічного
училища творчої наснаги, успіхів в
обраній професії, а найголовніше це
щастя на цій Землі жить…